ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

БУПІВАКАЇН   АГЕТАН

(BUPIVACAINE AGUETTANT)

Склад:

діюча речовина: bupivacaine;

1 мл розчину містить бупівакаїну гідро хлориду   моногідрат   у перерахунку на бупівакаїну гідро хлорид безводний  2,5 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид; натрію гідроксид; вода для ін’єкцій.                   

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Препарати для місцевої анестезії. Код АТС  N01B B01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Місцева анестезія шляхом інфільтрації.

Регіональна анестезія: блокада периферичних нервів (тулуба та сплетінь) та блокада центральних нервів (епідуральних та спінальних), хірургічна анестезія або знеболю вання, включаючи акушерські процедури.

Протипоказання. 

• Підвищена чутливість до місцевих анестетик ів амідного ряду або до будь-якого компонента препарату;

• внутрішньо венна регіональна анестезія;

• акушерська парацерві кальна блокада;

• загальні протипоказання, пов’язані з епідуральною та спінальною анестезією, незалежно від застосовуваних місцевих знеболювальних засобів, особливо у випадку   прогресуючих захворювань центральної нервової системи, незалежно від етіології, виражені зниженою здатністю до згортання крові та лікування антикоагулянтами;

• інфекційні ураження шкіри   в місці ін’єкції.

Бупівакаїн не слід застосовувати для епідуральної анестезії у пацієнтів з вираженою артеріальною гіпотензією, наприклад, у випадку кардіогенного або гіповолемічного шоку.

Спосіб застосування та дози.

Перед початком лікування необхідно провести пробу на індивідуальну чутливість.

Бупівакаїн повинен застосовуватися винятково спеціалістами, які мають досвід застосування місцевої або регіональної анестезії. Обладнання, необхідне для спостереження, невідкладної допомоги та реанімації повинно бути доступне для негайного застосування. Перед початком периферичної або центральної блокади або інфільтрації високих доз у пацієнтів повинна бути встановлена внутрішньо венна канюля. Слід вести постійне ЕКГ спостереження.

Повинна застосовуватися найнижча можлива концентрація знеболювального засобу у найменшій дозі, необхідній для забезпечення ефективної анестезії.

Дорослі

Наведені рекомендовані дози є настановою до застосування у середнього дорослого, визначеного як молода людина вагою 70 кг. Незалежно від типу анестезії доза початкової ін’єкції не повинна перевищувати 150 мг, за винятком спінальної анестезії, де доза початкової ін’єкції не повинна перевищувати 20 мг.

Наступні ін’єкції: введення подальших доз бупівакаїну може призвести до помітного зростання концентрації препарату в плазмі через його накопичення. Тому слід ретельно виконувати наступні рекомендації:

- другу ін’єкцію можна виконувати не раніше, ніж коли пройде щонайменше 1/3 періоду напів виведення бупівакаїну, тобто через 45 хвилин;

- доза другої ін’єкції не повинна бути більше, ніж одна третина максимально дозволеної початкової дози, якщо повторну ін’єкцію виконують через 45 хвилин, або половини початкової дози, якщо повторну ін’єкцію роблять через 90 хвилин;

- третя і подальші ін’єкції: ввести одну третю початкової дози після половини періоду напів виведення (тобто 75 хвилин) або половину дози після повного періоду напів виведення (тобто 150 хвилин).

У літніх пацієнтів можна розглянути можливість зменшити дози, особливо якщо виконуються повторні ін’єкції (див. розділ «Застереження при застосуванні»).

Таблиця 1. Дози початкового введення у дорослих і дітей у віці 12** років і старше

	Розчин	Звичайна доза*- Максимальна доза (мг)	Об’єм (мл)
Місцева парієтальна інфільтрація	0,25%	до 2 мг/кг	до 50 мл
Периферична блокада
Блокада сплетінь	0,25%	62,5-150	25-40
Блокада тулуба	0,25%	12,5-50 залежно від нерва	5-20
Тривале епідуральне знеболення в нижній частині спини (після операцій­ ний біль, біль під час акушерських   процедур, онкологічний біль і т. ін.)	0,25%	12,5-18,5/годину Макс. доза/24 год.: 400 мг	5-7,5/годину
* в тому числі пробна доза     ** або 40 кг

Діти

У цій таблиці наведені рекомендовані дози для типів місцевої анестезії, яка найчастіше застосовується у дітей.

Таблиця 2. Дози для дітей, віком до 12 років* для най поширеніших форм анестезії

	Розчин	Звичайна доза*- Максимальна доза  (мг/кг)	Об’єм (мл/кг)
Місцева інфільтрація	0,25%	до 2 мг/кг	0,8 мл/кг
Блокада периферійних нервів	0,25%	2- 2,5	0,08-1
Епідуральна анестезія для хірургії в нижній частині спини	0,25%
До 4 місяців**		1-2	0,4-0,8
Від 4 місяців		1,5-2	0,6-0,8
Тривале епідуральне знеболення в нижній частині спини	0,25%
4 – 11 місяців		0,2-0,25 /годину	0,08-0,1/годину
1 - 3 роки		0,25-0,35 /годину	0,1-0,14/годину
Від 4 років		0,25-0,40 /годину	0,1-0,16/годину
Анестезія для каудальної хірургії	0,25%	2- 2,5	0,08-1
* або 40 кг **уникати додаткових ін’єкцій, *** незалежно від ваги дитини, не вводити більше 150 мг за ін’єкцію

Спосіб введення

Наведені нижче правила однаковою мірою застосовуються як до блокади центральних нервів, так і до блокади периферичних нервів. Жодне з цих правил не виключає ризику нещасних випадків (особливо судом або негараздів із серцем); проте, вони сприятимуть зменшенню частоти та тяжкості таких випадків.

Перед та протягом ін’єкції рекомендується провести аспірацію, аби запобігти інтраваскулярній ін’єкції. За відсутності протипоказань рекомендується зробити пробу           3 - 5 мл (1 - 2 мл для дітей) бупівакаїну з адреналіном 1:200 000. Випадкову інтраваскулярну ін’єкцію можна розпізнати за тимчасовим підвищенням частоти серцевого ритму або падінням систолічного артеріального тиску за хвилину після ін’єкції. Випадкову під оболонкову ін’єкцію можна розпізнати за ознаками спінальної блокади (парестезія ніг, зменшення чутливості сідниць у притомних пацієнтів).

Основну дозу слід вводити повільно з поступовим збільшенням приблизно до 5  мл, весь час ретельно спостерігаючи за станом основних життєвих функцій пацієнта та підтримуючи вербальний контакт. За наявності симптомів отруєння (див. розділ  «Передозування»), введення слід негайно припинити.

Якщо одночасно застосовуються дві методики (наприклад, блокада стегна та блокада сідничної частини), слід вжити подібних застережних заходів: загальна доза, навіть якщо вводиться з поступовим збільшенням, складається з дози, яку слід брати до уваги.

У випадку введення суміші місцевих знеболювальних засобів слід враховувати ризик отруєння загальною введеною дозою, а також суворо дотримуватися правила сукупної токсичності.

Особливі випадки центральної анестезії

Рекомендується вводити розчин за температури приблизно 20°C, оскільки введення розчину за нижчої температури може бути болісним.

Під час спінальної анестезії слід пам’ятати, що поширення анестезії залежить від кількох факторів, в тому числі від впорскуваного об’єму та положення пацієнта до та під час ін’єкції. Через потенційний ризик надмірної спінальної блокади літнім людям та жінкам на пізніх стадіях вагітності дозу слід зменшити.

Побічні реакції.

Небажані ефекти спричинені самим препаратом може бути важко відрізнити від фізіологічних ефектів блокади нервів (наприклад, зниження артеріального тиску, брадикардія), явищ, спричинених безпосередньо голковою пункцією (наприклад, ушкодження нервів), явищ, непрямою причиною яких стала голкова пункція (наприклад, епідуральний абсцес).

Дуже поширені (> 1/10)	Загальні: нудота Серцево-судинні: артеріальна гіпотензія
Поширені (1/10 – 1/100)	Серцево-судинні: брадикардія, артеріальна гіпертензія ЦНС: парестезія, запаморочення, головний біль ШКТ: блювання Сечостатева система: затримка сечі Загальні: гіпертермія
Непоширені (1/100 -1/1000)	ЦНС: симптоми токсичності з боку ЦНС (судоми, навколоротова парестезія, оніміння язика, гіперакузія, порушення зору, втрата свідомості, тремор, запаморочення, дзвін у вухах, дизартрія)
Рідкісні (< 1/10000)	Загальні: алергічні реакції, в найтяжчих випадках – анафілактичний шок, косоокість, диплопія ЦНС: невропатія, ушкодження периферичних нервів, арахноїдит Очі: двоїння в очах Серцево-судинні: зупинка серця, серцеві аритмії Дихальні шляхи: пригнічення дихання

Передозування.

Передозування, випадкова інтраваскулярна ін’єкція, швидке системне всмоктування або накопичення через затримку виведення може спричинити надмірно високу концентрацію бупівакаїну в плазмі, що призводить до гострої токсичності і може викликати надзвичайно серйозну побічну дію. Такі токсичні реакції впливають на центральну нервову та серцево-судинну системи.

В цілому, при застосуванні місцевих знеболювальних засобів ознакам нейротоксичності передують ознаки кардіотоксичності, проте, через особливий перебіг кардіотоксичності під час застосування бупівакаїну та через відносно поширене поєднання місцевих знеболювальних засобів із заспокоєнням або загальною анестезією, особливо у дітей, ознаки кардіотоксичності можуть виникати одночасно (або навіть раніше) із ознаками нейротоксичності.

Визначена у венозній крові загальна концентрація бупівакаїну, за якої виникають початкові ознаки нейро- та кардіотоксичності, становить 1,6  мкг/мл.

Ознаки токсичності можуть бути такими.

З боку центральної нервової системи

Сюди входить залежна від дози реакція, яка виражається в симптомах і ознаках тяжкості, що посилюється. Спочатку спостерігаються такі симптоми, як неспокій, погані передчуття, логорея, позіхання, відчуття сп’яніння, пері оральна парестезія, оніміння язика, дзвін у вухах та підвищення гостроти слуху. Ранні ознаки не повинні помилково сприйматися як невротична поведінка. Розлади зору та тремор або контрактура м'язів є набагато серйознішими ознаками, яким можуть передувати початкові загальні судоми. Після цього пацієнт може втратити свідомість та можуть з'явитися тоніко-клонічні напади тривалістю від кількох секунд до кількох хвилин. Під час судом швидко розвивається гіпоксія та гіперкапнія як наслідок підвищеної активності м’язів та порушення дихання. У тяжких випадках спостерігається   апное.

З боку   серцево-судинної системи

Бупівакаїн має специфічні кардіотоксичні властивості. Його висока концентрація в плазмі може спричинити тяжку шлуночнову аритмію, в тому числі тріпотіння-мерехтіння шлуночків або шлуночкова тахікардія, яка потенційно призводить до фібриляції шлуночків з наступною асистолою через електромеханічне роз’єднання. Значна   концентрація в плазмі також може спричинити сильну брадикардію та порушення атріовентрикулярної провідності; стосовно гемодинаміки може зменшитися скорочуваність з виникненням артеріальної гіпотензії. Всі зазначені   порушення можуть спричинити зупинку серця.

Лікування

Обладнання, потрібне для спостереження та невідкладної реанімації повинно бути доступне для негайного застосування.

У разі виникнення ознак гострої системної токсичності введення   місцевих знеболювальних засобів слід негайно припинити та застосувати оксигенну терапію чистим киснем через маску,   інколи цього буває достатньо, щоб судоми припинилися. Крім того, слід перевірити прохідність дихальних шляхів.

Якщо судоми протягом 15-20 секунд не припиняються, слід внутрішньо венно ввести засіб проти судом, наприклад, тіопентал (1-4 мг/кг) або бензодіазепін (0,1 мг/кг діазепаму або            0,05 мг/кг мідазоламу); сукцинілхолін слід ввести для сприяння інтубації у випадку повторних нападів.

Циркуляторну недостатність слід лікувати болюсними введення 5-10 мкг/кг адреналіну, але не перевищувати зазначену дозу, щоб уникнути   тахікардії або фібриляції шлуночків.

При шлуночновій аритмії слід застосовувати дефібриляцію.

Повинні бути вжиті всі потрібні заходи для усунення ацидозу при респіраторній та метаболічній гіпоксії.

Через значне зв’язування   бупівакаїну з тканинами спостереження слід подовжити.

Застосування у період вагітності   або   годування груддю.

Вагітність

Не застосовувати для парацерві кальної акушерської блокади через ризик гіпертонії матки та можливого впливу на новонародженого (гіпоксія).

Дослідження на тваринах не продемонстрували тератогенного впливу, але показали токсичність для плоду .

В клінічній практиці немає достатніх даних для оцінки впливу бупівакаїну щодо дефектів розвитку протягом перших трьох місяців вагітності.

Отже, як наслідок, слід уникати застосування бупівакаїну протягом перших трьох місяців вагітності.

Проте досі не повідомлялося про особливий токсичний вплив на плід за акушерського застосування бупівакаїну на останніх місяцях вагітності або під час пологів.

Лактація

Як і всі інші місцеві знеболювальні засоби, бупівакаїн виділяється в грудне молоко. Однак, з огляду на низьку концентрацію, яка виділяється в молоко,   у разі проведення   анестезії під час регіональної анестезії годування груддю можна не припиняти.

Застосування у дітей. Застосовується   для анестезії у дітей за призначенням (див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Особливості   застосування.

Перед початком лікування необхідно провести пробу на індивідуальну чутливість.

Слід звернути увагу спортсменів на те, що цей препарат містить активну речовину, яка може дати позитивну реакцію під час проходження анти допінгового контролю.

Загальні заходи безпеки

Перед введенням периферичної або центральної блокади або інфільтрації великих доз у пацієнтів слід підготувати внутрішньо венну канюлю.

Після випадкової інтраваскулярної ін’єкції в ділянці з великою кількістю судин можливе виникнення токсичної концентрації в крові, передозування або швидке повторне всмоктування. Це може спричинити   тяжкі несприятливі реакції, в тому числі неврологічні та серцеві (див. розділи «Побічна дія» та «Передозування»).

Бупівакаїн повинен застосовуватися винятково спеціалістами, які мають досвід застосування місцевої або регіональної анестезії, або ж під їх наглядом. Обладнання, необхідне для спостереження, невідкладної допомоги та реанімації повинне бути доступне для негайного застосування.

Для негайного застосування повинні бути доступні: антиконвульсанти (бензодіазепіни, тіопентал), судинозвужавальні засоби, атропін, обладнання, потрібне для інкубації та подачі кисню пацієнту, а також дефібрилятор). Також повинен бути доступний кардіоскоп та прилади для контролю кров’яного тиску.

Запобіжні заходи, пов’язані зі способом введення анестезії

Анестезія шляхом інфільтрації: там, де поверхня, яка підлягає знеболенню, є великою або дуже сильно насиченою судинами слід застосовувати розчин бупівакаїну, який містить адреналін, і за відсутності протипоказань.

Епідуральна та спінальна анестезія будь-яким із місцевих знеболювальних засобів може спричинити   тяжку гіпотензію, яка розпочинається раптово, а також брадикардію,   у пацієнтів з гіповолемією (незалежно від її причини). У цьому випадку гіпотензію слід лікувати судинозвужувальними засобами та/або додаванням об’єму.

Після периферичної блокади або інфільтрації, зробленої, пацієнтів, які в цей час отримували антикоагулянти з профілактичною або лікувальною метою, слід обстежити на предмет виникнення гематоми в період після анестезії. З тих самих причин слід ретельно стежити за пацієнтами, які отримують лікарські засоби для зменшення агрегації тромбоцитів (наприклад, ацетил саліцилова кислота, тиклопідин), з вираженою тромбоцит опенією або взагалі з вираженими порушеннями складу крові.

Певні методики регіональної анестезії, які застосовуються в хірургії голови та шиї, потребують виконання особливих застережних заходів.

Випадкові інтраваскулярні ін’єкції, навіть у малих дозах, можуть спричинити церебральну токсичність.

Ретробульбарні та перибульбарні ін’єкції: порушення субарахноїдного простору може спричинити такі токсичні реакції, як тимчасова сліпота, серцево-судинна недостатність, апное або конвульсії. Крім того, за такої методики існує незначний ризик тривалих моторних розладів очей, які можуть призвести до ушкоджень та/або місцевих токсичних явищ в м’язах та нервах (див. розділ  «Побічна дія»).

Запобіжні заходи, пов’язані із кардіотоксичністю бупівакаїну 

Рекомендації щодо способу введення слід виконувати особливо ретельно, аби запобігти надмірному підвищенню концентрації препарату в плазмі, що може спричинити тяжку вентрикулярну аритмію; шлуночкову тахікардію, яка потенційно призводить до фібриляції шлуночків з наступною асистолою.

За пацієнтами, у яких діагностовані   порушення роботи шлуночків, тобто виражене подовження комплексу QRS на ЕКГ, слід спостерігати надзвичайно уважно.

Бупівакаїн слід обережно застосовувати у пацієнтів з подовженим інтервалом QT, оскільки він подовжує ефективний рефракторний період.

Незважаючи на те, що в рекомендованих дозах бупівакаїн не вливає на атріовентрикулярну

провідність, через здатність уповільнювати її у разі випадкового передозування, слід ретельно контролю вати   ЕКГ у пацієнтів, які не мають електронного стимулятора серця та у яких спостерігається атріовентрикулярна блокада і які отримують бупівакаїн.

Під час застосування бупівакаїну, на відміну від більшості місцевих знеболювальних засобів,

ознаки кардіотоксичності можуть з’являтися водночас із ознаками нейротоксичності,

особливо у дітей.

Інші запобіжні заходи в особливих групах пацієнтів

Печінкова недостатність: оскільки бупівакаїн метаболізується в печінці, слід зменшити дозу у

пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю і там, де потрібно (наприклад, під час епідуральної анестезії), за такими пацієнтами слід ретельно спостерігати під час повторних ін’єкцій, аби уникнути   передозування.

З тих самих причин бупівакаїн також слід обережно застосовувати, оскільки існує ризик

зменшення інтенсивності току крові крізь печінку через захворювання (шок, серцева

недостатність) або супутні лікарські засоби (бета-блокатори).

Літні пацієнти: оскільки у літніх   пацієнтів спостерігається зниження кліренсу бупівакаїну, слід обережно робити повторні ін’єкції, аби уникнути гострої токсичності через накопичення препарату.

Гіпоксія та гіперкаліємія: підвищення ризику кардіотоксичності бупівакаїну та можливе

уточнення дози. Ацидоз сприяє утворенню вільних фракцій бупівакаїну, що може

посилювати нейро- та кардіо токсичність. Подібним чином при наявності ниркової недостатності може посилюватися токсичність бупівакаїну через пов’язаний з нею ацидоз.

Препарат містить 3,15 мг натрію в 1 мл. Це слід враховувати у хворих, що перебувають на суворій дієті з малим вмістом натрію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з   іншими механізмами.

Препарат може впливати на реакцію під час керування автомобілем та роботи з іншими механізмами, тому хворому слід утримуватись від діяльності такого роду.

Взаємодія з   іншими   лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Бупівакаїн слід обережно застосовувати у хворих, які отримують засоби проти аритмії з місцевою знеболю вальною дією, наприклад,   лідокаїн та априндин, оскільки їхній токсичний ефект може підсилюватись.

Специфічні дослідження взаємодій між місцевими анестетиками та анти аритмічними засобами класу ІІІ (наприклад, аміодароном) не проводилися, проте у такому випадку рекомендується бути обережними.

Фармакологічні   властивості.

Фармакодинаміка.

Бупівакаїн належить до групи амідних місцевих знеболювальних засобів тривалої дії.

Знеболювальна дія бупівакаїну характеризується повільним настанням анестезії,

тривалим часом дії.

Під час анестезії, яка вводиться шляхом інфільтрації, середня тривалість анестезії

при застосуванні розчину, що не містить адреналіну, становить 200 хвилин.

Під час епідуральної анестезії нижньої   ділянки спини початок дії спостерігається за

5 хвилин, повністю поширюється за 20 хвилин, тривалість становить 200 хвилин (0,25% розчин) та 300 хвилин (0,5% розчин).

Під час периферичної блокади час до початку дії анестезії становить 15-20 хвилин, а тривалість змінюється в широких межах залежно від різних факторів і становить від 6 до 24 годин з анестезією певних сплетінь.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Всмоктування та розповсюдження бупівакаїну залежить від типу ін’єкції, стану пацієнта,

концентрації, загальної введеної дози.

Розповсюдження

Ступінь зв’язування з білками плазми (переважно альфа-1 глюкопротеїном) досягає 95% стандартної терапевтичної дози.

На півперіод розповсюдження в тканинах становить приблизно 30 хвилин, об’єм   розповсюдження – 72 літри.

Бупівакаїн проникає крізь плацентарний бар’єр: співвідношення в крові плоду/матері становить приблизно 1:3.

Метаболізм та виведення

Бупівакаїн метаболізується переважно в печінці шляхом розкладання його системою монооксигенази, залежної від цитохрому P450. Практично весь введений бупівакаїн виводиться в формі метаболітів. Основним метаболітом є 2,6 піпеколохідин. Метаболіти бупівакаїну не є активними або токсичними за тієї концентрації в плазмі, що спостерігається. Приблизно 5 - 10% речовини виводиться в активній формі із сечею.

Період напів виведення становить майже 2,5 – 3,5 години.

Концентрація в плазмі

Під час епідуральної анестезії, якщо загальна доза складає 150 мг бупівакаїну, пікової концентрації в плазмі досягає за 10 - 30 хвилин і становить приблизно 1  мкг/мл.

Під час епідуральної анестезії в акушерських цілях, якщо загальна доза складає 50 - 100 мг бупівакаїну, концентрація в плазмі матері становить 0,4 – 0,8 мкг/мл.

Під час блокади плечового сплетіння із застосуванням 150 мг бупівакаїну, пікової концентрації в плазмі досягає за 15 - 20 хвилин і становить приблизно 1,50 – 1,70 мкг/мл.

Концентрація в плазмі, за якої виникають початкові ознаки нейро- та кардіо­ токсичності, становить 1,6  мкг/мл.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості.   Прозорий, безбарвний розчин.

Несумісність. Алкалізація може спричинити осад, оскільки бупівакаїн малорозчинний при рН вище 6,5.

Термін придатності.  3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати   при температурі не вище 25°C. Зберігати в місцях, недоступних для дітей.

Упаковка.   По 20 мл у флаконах. По 10 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.  

Лабораторія Агетан/Laboratoire Aguettant

Місцезнаходження.   Источник

1, рю О. Флемінга – 69007 Ліон, Франція/1, rue Alexander Fleming – 69007 Lyon, France

Смотрите также: Цены на Бупивакаин в аптеках