ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
L-ТИРОКСИН-ФАРМАК®
(L-Thyroxinum-Farmak®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: levothyroxine sodium;L-2-аміно-3-[4-(4-гідрокси-3,5-дийодофенокси)-3,5-дийодофеніл]пропіонат натрію (С15Н10 І4NNaO4);
основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого з жовтуватим відтінком кольору, плоско циліндричної форми, з рискою і фаскою;
склад: левотироксину натрію 25мкг, 50 мкг або 100 мкг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, мікрокристалічна целюлоза 101, акація, натрію крохмаль-гліколят, магнію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтичнагрупа. Тиреотропнізасоби. Код ATC H03A A01.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. СинтетичнийL-тироксин є діючою речовиною таблеток L-Тироксин-Фармак®, що викликає такий же фізіологічний ефект, як і природний гормон щитовидної залози- L-тироксин.
Препарат відноситься до гормональних засобів для замісної терапії при дефіциті в організмі L-тироксину, чинниками якого можуть бути різноманітні стани: травми або оперативне видалення щитовидної залози, променеве ураження, функціональні порушення вироблення тиреотропного гормону, недостатнє надходження в організм вихідних речовин (йоду, амін окислот та ін.).
Збільшення концентрації тиреоїдних гормонів у кровіінгібує секрецію ТТГ (тиреотропного гормону) і ТЗГ (гормону, що звільнюєтиреотропін). У кінцевому підсумку, введення екзогенних тиреоїдних гормонів викликає стримування продукції ендогенних тиреоїдних гормонів.
Рецептори тиреоїдних гормонів локалізовані всередині клітин. Тироксин проникає в клітини за допомогою механізмів пасивного та активного транспорту. Трийодтиронін, що утворився з тироксину в клітинній цитоплазмі, проникає в ядро клітини і зв’язується з тиреоїдними рецепторами. Зв’язування рецепторів веде до активації або стримування транскрипції ДНК, щовпливає на синтез білків.
Тироксин різнобічно впливає на різноманітні системи організму: посилює енергетичні процеси, підвищує споживання кисню та глюкози втканинах, стимулює ріст і диференціювання клітин. Ефект препарату залежить віддози: малі його дози посилюють анаболічні процеси, у великих дозах тироксин стимулює катаболізм білків. L-тироксин збільшує скоротність міокарда, справляє системний вплив, зменшуючи периферичний судинний опір.
Фармакокінетика. Ділянками найбільш активного всмоктування препарату є проксимальна і середня частини порожньої кишки. Ступінь всмоктування збільшується при застосуванні препарату натще і зменшується при порушеннях всмоктування в тонкому кишечнику. Всмоктування може погіршуватись у пацієнтів літнього віку. Прийом їжі, що багата соєю та містить жовчні кислоти, добавки сульфату заліза та алюмінію гідроксиду, може погіршувати всмоктування L-тироксину. Залежно від зазначених вище чинників всмоктування L-тироксину може варіювати від 50 до 80 % від прийнятої пероральнодози. Максимальна концентрація в плазмі крові звичайно відмічається через 6-7годин після прийому таблеток L-Тироксин-Фармак®. Виражений ефект настає через 5–8 діб після початку прийому препарату. Близько 99 % циркулюючого в крові L–тироксину зв’язується білками сироватки крові. L–тироксин повільно виводиться з організму, період його напів виведення становить 6-7 діб.
Інактивація і розпадL-тироксину відбувається в основному в печінці та нирках, де відбувається дезамінування, де йодування і кон’югація. В печінці відбувається дезамінування, де йодування та кон’югаціяL-тироксину та утворюються його сульфатні і глюкуронові похідні. В усіх органах-мішенях тиреоїдних гормонів відбувається де йодування L-тироксину в 5’-позиції, що приводить до утворення більш активного L-трийодтироніну. Якщо жде йодування відбувається в 5-позиції, то утвориться так званий реверсивнийтрийодтиронін, що практично не має біоактивності. Кон’югований гормон у форміглюкуроніду та сульфату виявляється в жовчі і кишечнику. До 40 % L-тироксину виводиться з калом.
Показання для застосування. Замісна терапія у пацієнтів з гіпотиреозомрізного генезу (первинний і вторинний гіпотиреоз, в тому числі після операцій зприводу зоба і терапії радіо активним йодом), крім перехідного гіпотиреозу у відновному періоді; комплексне лікування токсичного зоба (після досягнення еутиреоїдногостану), ауто імунних тиреоїди тів, доброякісного еутиреоїдного зоба; профілактика рецидивів після оперативного лікування вузлових і злоякісних новоутворень щитоподібної залози. Проведення диференційно-діагностичного тесту тиреоїдноїсупресії.
Спосіб застосування та дози. Режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від стадії і тяжкості захворювання, показників лабораторних аналізів. Звичайно при гіпофункції щитовидної залози у дорослих призначають початкову дозу 25 мкг на добу. Препарат приймають уранці, натще, за 30 хвилин до їди, запиваючи невеликою кількістю рідини.
Терапію у молодих хворих починають зі звичайної повної замісної дози. Необхідно здійснювати клінічний і лабораторний контроль через кожні 6–7 тижнів (через 2–3 тижні у хворих на важкийгіпотиреоз). Допускається зміна дози на 12,5 – 25 мкг до досягнення нормалізації рівня ТТГ у сироватці крові і зникнення у пацієнта симптомівгіпотиреозу. Для хворих літнього віку або у молодих хворих ізкардіоваскулярними захворюваннями початкова доза повинна становити від 12,5 до 25 мкг на день. За необхідності її збільшують на 12,5 – 25 мкг кожні 3 – 6тижнів до досягнення нормалізації рівня ТТГ. Якщо кардіоваскулярні симптоми не зникають або посилюються, дозу L-Тироксину-Фармак® необхідно зменшити.
Звичайно через кожні 2 - 4 тижні дозу збільшують на 25 - 50 мкг до досягнення оптимального ефекту. Далі переходять на підтримуючу дозу - 50 - 75 мкг на добу. У випадку незадовільної переносимості добову дозу препарату ділять на 2 – 3 прийоми. Треба суворо додержувати регулярності прийому, щоб уникнути розвитку або посилення побічних ефектів. При лікуванні субклінічного гіпотиреозу застосовуються дози нижче звичайних - 1 мкг на 1 кгмаси тіла на день.
Лише для невеликої кількості хворих потрібна доза, що перевищує 200 мкг на добу. Відсутність ефекту при використанні доз 300 – 400мкг на добу спостерігається рідко і змушує припустити порушення всмоктування препарату або є наслідком несприятливої взаємодії з іншими лікарськими засобами. При проведенні супресивної терапії дозу L-Тироксину-Фармак®призначають індивідуально, виходячи з природи захворювання, стану пацієнта, бажаної клінічної реакції.
При раку щитовидної залози рівень ТТГ звичайно пригнічується до рівня 0,1 МО/л. Як правило, необхідні дози L-Тироксину-Фармак®більше 2 мкг/кг маси тіла на день.
Дітям рекомендується призначати L-Тироксин-Фармак®виходячи з маси тіла. Новонародженим при гіпотиреозі - 8 - 10 мкг на 1 кг маситіла, до 6 місяців - 8-10 мкг на 1 кг маси тіла, від 6 місяців до 1 року - 6 -8 мкг/кг маси тіла, 1 - 5 років - 5 - 6 мкг/кг, 6 - 12 років – 5 - 6 мкг/кг.
Оцінка реакції дитини на L-Тироксин-Фармак®шляхом визначення вмісту L-тироксину та ТТГ у сироватці крові визначається через 2 – 4 тижні від початку терапії і при кожній зміні дозування. Додаткові визначення повинні проводитися через кожні 1 – 2 місяці у хворих до 1 року, кожні 2 – 3 місяці - у дітей від 1 до 3 років і кожні 3 – 12 місяців - надалі. Більш часті визначення показані у випадку, якщо не відбувається зміни статусу хворого або при неадекватних даних лабораторних показників. L-Тироксин-Фармак®можна призначати новонародженим і дітям, які не можуть розжувати таблетку, увигляді суспензії порошку розтертої таблетки з невеликою кількістю води (5 - 10мл), молока або дитячого харчування, що не містить сої. Суспензію можна даватиз ложки або піпеткою, суспензію використовувати тільки свіжо приготованою. Розтерту таблетку можна також змішувати з кашею або яблучним соком.
Побічна дія. Тахікардія, порушення серцевого ритму, біль угрудях, тремор, збудження, безсоння, гіпергідроз, зменшення маси тіла, алопеція, порушення функції нирок і наднирникових залоз.
Протипоказання. Нелікований гіпертиреоїдизм, підвищена чутливість до компонентів препарату. При проведенні тесту тиреоїдної супресії він протипоказаний при інфаркті міокарда в гострій стадії, гострому міокардиті, тяжких формах ішемічної хвороби серця, хворобі Аддісона, ангіні, тахікардії, тяжкій артеріальній гіпертензії, пацієнтам старше 65 років.
Передозування. При застосуванні надмірних доз L-Тироксину-Фармак®можуть розвиватися стани, які не можна відрізнити від тиреотоксикозу ендогенного походження. Симптоми таких станів виявляються зменшенням маси тіла, підсиленням апетиту, сильним серцебиттям, знервованістю, діареєю, черевними судомами, пітливістю, тахікардією, підвищеним артеріальним тиском, серцевими аритміями, тремором, безсонням, підвищеною чутливістю до тепла, субфебрилітетом, розладами менструального циклу. Симптоми не завжди чітко помітні або не виявляються протягом декількох днів від початку прийому препарату. При появі симптомів передозування необхідно зменшити дозу або тимчасово припинити застосування препарату.
При лікуванні гострого передозування L-Тироксину-Фармак®необхідно вдатися до симптоматичної терапії. Лікування повинно бути спрямоване на зменшення гастроінтестинального всмоктування та усунення підвищеної симпатичної активності. Необхідно промити шлунок. Для зменшення всмоктуванняL-тироксину можна використовувати холестирамін або активоване вугілля. Для зменшення активності симпатичної системи використовують антагоністиb-адренорецепторів, зокрема пропранолол. За відсутності протипоказаньпропранолол застосовують внутрішньо венно в дозі від 1 до 3 мг протягом 10хвилин або перорально від 80 до 160 мг/день. Серцеві глікозиди можуть застосовуватися при розвитку гострої серцевої недостатності. За необхідності слід контролю вати рівень цукру в крові.
Особливості застосування. Перед початком застосування слід виключитигіпофізарний або гіпоталамічний гіпотиреоз.
Застосування в періоди вагітності та годування груддю. Вагітним необхідно збільшувати дозу препарату на 25% через підвищену потребу гормонів при вагітності. При годуванні груддю застосування препарату необхідно проводити під ретельним лікарським контролем.
Для пацієнтів похилого віку початкова дозане повинна перевищувати 50 мкг.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Ступінь вираженості ефектів препаратів, що застосовуються в супутній терапії, має індивідуальний характер і варіює залежно від віку, статі, супутніх захворювань, дозування кожного лікарського засобу, що приймається, додаткової супутньої лікарської терапії і часу прийому ліків. Алюмінію гідроксид, заліза сульфат, а також їжа, що містить соєве борошно, можуть уповільнювати всмоктування L-тироксину з ШКТ.
Андрогени та близькі до них анаболічнігормони, аспарагін аза, клофібрат, естрогени і препарати, що містять естрогени,5-фтор урацил, фуросемід, глюкокортикоїди, меклофенамінова і мефенамінова кислоти, метадон, фенілбутазон, фенітоїн, саліцилати, тамоксифен можуть пригнічуватизв’язування L-тироксину білками сироватки крові.
Адренокортикоїди: метаболічний кліренсадренокортикоїдів зменшується у гіпотиреоїдних і збільшується у гіпертиреоїднихпацієнтів, і, таким чином, змінюється зі зміною тиреоїдного статусу.
Антикоагулянти (пероральні): гіпопротромбінемічний ефект антикоагулянтів може бути підсилений в зв’язку зі збільшенням катаболізму вітамін К-залежних факторів згортання крові.
Антидіабетичні засоби (інсулін, похіднісульфанілсечовини): необхідність в інсуліні або пероральних антидіабетичнихпрепаратах може зменшуватись у гіпотиреоїдних пацієнтів та істотно збільшуватися з початком тиреоїдної замісної терапії.
b-адреноблокатори: можливо зменшення ефекту деякихb-адреноблокаторів при переході статусу пацієнта з гіпотиреоїдного доеутиреоїдного.
Глікозиди наперстянки: послаблюється терапевтичний ефект глікозидів наперстянки. Їх рівень у сироватці крові може зменшуватися при гіпертиреоїдному статусі і при переході від гіпотиреоїдногостатусу в еутиреоїдний.
Кетамін: сповіщалось про помітну артеріальну гіпертензію і тахікардію в зв’язку зі спільним використанням L-тироксину ікетаміну.
Теофілін: кліренс теофіліну може зменшуватись угіпотиреоїдних пацієнтів і повертатися до нормального значення при досягненніеутиреоїдного статусу.
Трициклічні антидепресанти: спільне застосування трициклічних антидепресантів з тиреоїдними препаратами може потенціювати терапевтичний і токсичний ефект обох препаратів завдяки підвищеній чутливості до катехоламінів.
Симпатоміметики: можливо зростання ризику коронарної недостатності у хворих на ішемічну хворобу серця. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25˚ С. Термін придатності - 3 роки.