ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
СОЛІАН
SOLIAN®
Склад.
Діюча речовина: амісульприд;
1 мл розчину містить амісульприду 100 мг;
допоміжні речовини: гесвіт®, кислота хлористоводнева, метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропіл парагідроксибензоат (Е 216), калію сорбат, ароматизатор карамель, вода очищена.
Лікарська форма. Розчин для перорального застосування.
Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05AL05.
Клінічні характеристики.
Показання. Лікування психозів, зокрема, гострих та хронічних шизофренічних порушень, що характеризуються позитивними симптомами (такими як марення, галюцинації, розлади мислення) та (або) негативними симптомами (такими як афективна тупість, емоційне та соціальне замикання на собі), у тому числі у хворих з перевагою негативної симптоматики.
Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якого компонента препарату. Діагностована або підозрювана феохромоцитома. Діти до 15 років (через відсутність клінічних даних). Лактація. Діагностовані або підозрювані пролактин залежні пухлини, наприклад пролактин ома гіпофіза та рак молочних залоз. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатині ну < 10 мл/хв.). Одночасне застосування із сультопридом і дофамінергічними агоністами, такими як амантадин, апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, квінаголід, ропінірол, селегілін), крім хворих на хворобу Паркінсона (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Спосіб застосування та дози. Відкриваючи флакон, натисніть на пробку і потім поверніть її, щоб відкрити пристрій, що запобігає доступові дітей до лікарського засобу. Після кожного використання флакон треба добре закрити.
Будь-ласка, використовуйте дозуючий шприц для взяття необхідної дози розчину.
Якщо добова доза не перевищує 400 мг, препарат слід приймати один раз на добу. Дозу більше 400 мг слід розділити на 2 прийоми на добу.
Для пацієнтів з переважно негативною симптоматикою рекомендована доза становить від 50 мг на добу до 300 мг на добу. Дозу підбирають індивідуально. Оптимальна доза становить приблизно 100 мг на добу.
Для пацієнтів зі змішаними негативними та позитивними симптомами дози необхідно підбирати так, щоб забезпечити контроль позитивних симптомів, тобто 400 – 800 мг на добу. Підтримуюча доза повинна встановлюватися індивідуально, на рівні мінімально ефективних доз.
При гострих психотичних епізодах. На початку лікування можливо почати з внутрішньом’язового введення протягом декількох днів, у максимальній дозі 400 мг на добу, згодом переходячи на пероральне застосування, рекомендуються пероральні дози 400 - 800 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 1 200 мг. Підтримуюча доза повинна встановлюватися індивідуально відповідно до реакції пацієнта.
В усіх випадках підтримуюча доза повинна встановлюватися індивідуально, на рівні мінімально ефективних доз.
Ниркова недостатність. Оскільки амісульприд виводиться нирками, при нирковій недостатності з кліренсом креатині ну 30–60 мл/хв добову дозу необхідно знизити вдвічі, а при нирковій недостатності з кліренсом креатині ну 10–30 мл/хв – до третини.
Порушення функції печінки. Оскільки препарат слабко метаболізується, зниження дози не потрібно.
Побічні реакції.
Небажані ефекти класифіковані за частотою відповідно до наступної домовленості: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100, < 1/10), нечасті (≥ 1/1000, <1/100), рідкі (≥ 1/10.000, <1/1.000), дуже рідкі (<1/10.000), частота невідома (неможливо визначити на підставі наявних даних).
Порушення з боку нервової системи
Дуже часті: безсоння, підвищена тривожність, ажитація.
Можливі екстра пірамідні симптоми (тремор, гіпертонія, посилена салівація, акатизія, гіпокінезія, дискінезія). У більшості випадків вони мають помірний характер при підтримуючих дозах і є частково оборотними без скасування амісульприду при призначенні антихолінергічних протипаркінсонічних засобів.
Частота екстра пірамідних симптомів, що має дозозалежний характер, дуже низька у хворих, які лікувалися з приводу переважно негативних симптомів дозами, що дорівнюють 50-300 мг/доба.
У клінічних дослідженнях у хворих, котрі лікувалися амісульпридом, частота екстра пірамідних симптомів була нижчою, ніж у хворих, які отримували галоперидол.
Часті: можлива гостра дистонія (спастична кривошия, окулогірний криз, тріазм, тощо).
Вона є оборотною без скасування амісульприду при призначенні антихолінергічного протипаркінсонічного засобу.
Сонливість у денний час доби.
Нечасті: була зареєстрована дискінезія, що характеризується мимовільними рухами язика та (або) м’язів обличчя, звичайно, після тривалого приймання препарату.
Антихолінергічні протипаркінсонічні засоби є неефективними або можуть спровокувати підсилення симптомів.
Судомні напади.
Порушення психічні
Часті: безсоння, тривожність, ажитація, фригідність.
Порушення шлунково-кишкового тракту
Часті: запор, нудота, блювання, сухість у роті.
Порушення ендокринні
Часті: підвищення рівня пролактину в плазмі, що є оборотним після скасування препарату. Воно може спричиняти такі клінічні симптоми: галакторею, аменорею, гінекомастію, біль у грудях, імпотенцію.
Порушення метаболізму та харчування
Часті: збільшення ваги тіла.
Нечасті: гіперглікемія.
Порушення з боку серця
Часті: гіпотензія.
Нечасті: брадикардія.
Лабораторні зміни
Нечасті: зареєстровані підвищені рівні ензимів печінки, переважним чином, трансаміназ.
Порушення імунної системи
Нечасті: алергічні реакції.
Дані після маркетингового періоду
Такі небажані реакції були заявлені у спонтанних повідомленнях:
Порушення нервової системи
Злоякісний нейролептичний синдром.
Порушення серцево-судинної системи
Передозування.
Даних про передозування амісульприду мало. Повідомляється про посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, включаючи сонливість і седацію, кому, гіпотензію та екстра пірамідні симптоми. Специфічний антидот амісульприду невідомий.
При гострому передозуванні необхідно припустити можливість взаємодії декількох препаратів і вжити відповідних заходів, таких як:
- ретельне спостереження за життєвими функціями пацієнта;
- безперервний контроль стану серця (через ризик подовження інтервалу QT на електрокардіограмі) до повного відновлення стану пацієнта;
- призначення антихолінергічних засобів у разі появи екстра пірамідних симптомів.
Оскільки амісульприд слабко діалізується, застосування гемодіалізу не є ефективним.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.Психічне здоров’я жінки бажано підтримувати протягом усієї вагітності, щоб уникнути декомпенсації. Якщо необхідна терапія для підтримання психічної рівноваги, її треба розпочинати та проводити протягом усього періоду вагітності, застосовуючи ефективну дозу. Аналіз експозицій під час вагітності не показав наявності специфічних тератогенних ефектів, що викликаються амісульпридом. Незважаючи на те, що випадків з новонародженими описано не було, теоретично амісульприд може спричинити зазначені нижче симптоми, якщо призначається в кінці вагітності і, особливо у високих дозах:
- симптоми, пов’язані з атропіноподібними властивостями, що підсилюються у випадку комбінування з коригувальними протипаркінсонічними засобами: тахікардія, надмірна збудливість, здуття живота, пізнє від ходження меконію;
- екстра пірамідні симптоми: гіпертонія, тремор;
- седація.
Отже, застосування амісульприду можливе, незалежно від терміну вагітності. Під час моніторингу новонароджених необхідно враховувати вищезазначені ефекти.
Годування груддю. Внаслідок відсутності інформації щодо проникнення амісульприду в грудне молоко грудне вигодовування є протипоказаним.
Діти. Дітям до 15 років застосування препарату протипоказано, оскільки клінічних даних щодо цієї вікової групи немає.
Особливості застосування.
Спеціальні застереження.
Злоякісний нейролептичний синдром.
Як і при застосуванні інших нейролептиків, можливий розвиток злоякісного нейролептичного синдрому, який характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, дисфункцією периферичної нервової системи, порушенням свідомості, підвищенням рівня КФК. При розвитку гіпертермії, особливо при застосуванні високих доз, всі антипсихотичні препарати необхідно відмінити.
Подовження інтервалу QТ на електрокардіограмі.
Амісульприд може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QТ на електрокардіограмі, що підвищує ризик появи серйозних шлуночкових аритмій, таких як тахіаритмія “torsades de pointes”. Ризик появи серйозних шлуночкових аритмій підвищується при брадикардії, гіпокаліємії, у випадку уродженого або набутого подовженого інтервалу QТ (комбінація з препаратами, які подовжують інтервал QТс).
Якщо клінічна ситуація дозволяє, до застосування препарату рекомендується переконатись у відсутності факторів, які можуть сприяти розвитку цього порушення ритму:
брадикардія нижче 55 уд./хв,
гіпокаліємія,
уроджений подовжений інтервал QТ,
застосування препаратів, здатних спричиняти виражену брадикардію (< 55 уд./хв), гіпокаліємію, зниження серцевої провідності або подовження інтервалу QТ.
Хворим, яким потрібно тривале лікування нейролептиками, до початку лікування необхідно зробити ЕКГ.
Мозковий інсульт.
У рандомізованих, плацебоконтрольованих, клінічних дослідженнях за участю хворих похилого віку з деменцією, що лікувалися деякими атиповими антипсихотиками, спостерігали підвищений порівняно з плацебо ризик розвитку мозкового інсульту. Механізм, що лежить в основі такого підвищеного ризику, невідомий.
Не можна виключити наявність підвищеного ризику, пов’язаного з іншими антипсихотичними засобами, та наявність ризику для інших популяцій хворих. У випадку хворих з факторами ризику інсульту головного мозку цей лікарський засіб треба застосовувати з обережністю.
Цей лікарський засіб не рекомендовано застосовувати в комбінації з алкоголем, леводопою, допамінергічними протипаркінсонічними засобами, проти паразитними засобами, що здатні провокувати torsades de pointes, метадіоном, іншими нейролептичними засобами та ліками, що здатні провокувати torsades de pointes (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Препарат Соліан містить парагідроксибензоат і може спричиняти алергічні реакції (імовірно, уповільнені).
Застережні засоби.
Препарат Соліан може знижувати судомний поріг, тому протягом усього курсу лікування препаратом необхідно особливе спостереження за пацієнтами із судомами в анамнезі.
Оскільки виведення амісульприду здійснюється нирками, при нирковій недостатності дозу необхідно знизити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Даних, що стосуються хворих з тяжкою нирковою недостатністю, немає (див. розділ «Протипоказання»).
Починаючи лікування амісульпридом у випадку хворих, що хворіють на цукровий діабет, або з факторами ризику розвитку діабету, необхідно вжити відповідних заходів для контролю рівня цукру в крові.
Препарат Соліан містить 0,52 мг калію в 1 мл, що треба враховувати при розрахунку добової дози калію.
Відомо, що нейролептики знижують судомний поріг, тому під час лікування амісульпридом необхідно проводити суворе спостереження за хворими з судомними нападами в анамнезі хвороби.
Пацієнтам похилого віку препарат необхідно призначати з особливою обережністю через можливий ризик виникнення гіпотензії або седації.
Необхідна особлива обережність при застосуванні препарату при хворобі Паркінсона. Соліан слід застосовувати тільки в тому випадку, коли нейролептичної терапії уникнути не можна.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Хворих, особливо тих, які керують автомобілем та робочими механізмами, необхідно попереджувати про ризик розвитку запаморочення у зв’язку із застосуванням цього лікарського препарату (див. розділ «Побічні реакції»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Седативні засоби
Необхідно враховувати, що багато лікарських засобів або субстанцій можуть мати додаткові подавляючі ефекти на центральну нервову систему та сприяти зниженню уваги. До цих засобів належать похідні морфіну (аналгетики, протикашльові та заміщу вальна терапія), нейролептики, барбітурати, бензодіазепіни, небензодіазепінові анксіолітики (такі як мепробамат), снодійні, седативні антидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін), седативні Н1-антигістаміні засоби, антигіпертензивні засоби центральної дії, баклофен та талідомід.
Лікарські засоби, здатні спричиняти torsades de pointes
Це серйозне порушення серцевого ритму може викликати ряд проти аритмічних та непроти аритмічних лікарських засобів. Гіпокаліємія (див. “Засоби, що знижують вміст калію”) є сприяючим фактором, як і брадикардія (див. “Засоби, що спричиняють брадикардію”), та вже існуюче вроджене або набуте подовження інтервалу QT.
Це особливо стосується проти аритмічних засобів класів Іа та ІІІ, а також деяких нейролептиків.
Що ж до еритроміцину, спіраміцину та вінкаміну, ця взаємодія стосується лише лікарських форм для внутрішньо венного введення.
Загалом, одночасне застосування двох лікарських засобів, що спричиняють torsades de pointes, протипоказане. Незважаючи на це, винятком з цього правила є метадон та деякі підкласи:
анти паразитарні засоби (галофантрин, пентамідин) не рекомендовано лише в комбінації з лікарськими засобами, що спричиняють torsades de pointes;
нейролептики, схильні до провокування torsades de pointes, також не рекомендовані, але не протипоказані в комбінації з іншими лікарськими засобами, що спричиняють torsades de pointes.
Протипоказані комбінації (див. розділ «Протипоказання»)
● Агоністи допаміну не для застосування в лікуванні хвороби Паркінсона (каберголін, квінаголід).
Взаємний антагонізм ефектів між агоністами допаміну та нейролептиками.
Не рекомендовані комбінації
● Анти паразитарні засоби, здатні спричиняти torsades de pointes (галофантрин, люмефантрин, пентамідин).
Підвищений ризик шлункових аритмій, зокрема torsades de pointes.
Якщо можливо, необхідно відмінити лікування азольними протигрибковими засобами.
Якщо цієї комбінації неможливо уникнути, рекомендований контроль QT перед лікуванням та моніторинг ЕКГ.
Дофамінергічні протипаркінсонічні засоби (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінірол, селегілін).
Взаємний антагонізм ефектів між агоністами допаміну та нейролептиками.
Агоністи допаміну можуть спровокувати або підсилити психотичні порушення. Коли застосування нейролептика необхідне хворому, який страждає на хворобу Паркінсона та приймає агоністи допаміну, агоністи допаміну необхідно поступово зменшити дозу, а потім скасувати застосування препарату (різке скасування допамінергічних препаратів загрожує розвитком злоякісного нейролептичного синдрому).
Інші лікарські засоби, що можуть спричиняти torsades de pointes: проти аритмічні препарати класу Іа (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) та класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), а також інші лікарські засоби, такі як бепридил, цисаприд, дифеманіл, внутрішньо венний еритроміцин, мізоластин, внутрішньо венний вінкамін, моксифлоксацин, внутрішньо венний спіраміцин. При застосуванні одночасно з препаратом Соліан підвищується ризик шлункових аритмій, зокрема torsades de pointes.
Інші нейролептики, здатні спричиняти torsades de pointes (амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпотіазин, сертиндол, сульпірид, сультоприд, тіаприд, вераліприд) при застосуванні одночасно з препаратом Соліан.
Підвищений ризик шлункових аритмій, зокрема torsades de pointes.
Алкоголь підсилює седативний ефект нейролептиків.
Зниження уваги може зробити керування автомобілем та роботу з робочими механізмами небезпечними.
Необхідно уникати споживання спиртних напоїв та застосування лікарських засобів, що містять спирт, при лікуванні препаратом Соліан.
Взаємний антагонізм ефектів між леводопою та нейролептиками.
Застосовуйте найменші ефективні дози обох лікарських засобів у випадку хворих, що страждають на хворобу Паркінсона.
Підвищений ризик шлункових аритмій, зокрема torsades de pointes, при застосуванні одночасно з препаратом Соліан.
Комбінації, що потребують застосування запобіжних заходів
Підвищений ризик шлункових аритмій, зокрема torsades de pointes. Необхідні клінічне спостереження та контроль ЕКГ при застосуванні одночасно з препаратом Соліан.
Засоби, що спричиняють брадикардію (зокрема, анти аритмічні засоби класу Іа, бета-блокатори, деякі анти аритмічні засоби класу ІІІ, деякі блокатори кальцієвих канальців, препарати наперстянки, пілокарпін, антихоліестеразні засоби).
Підвищений ризик шлункових аритмій, зокрема torsades de pointes, при застосуванні одночасно з препаратом Соліан.
Необхідні клінічне спостереження та контроль ЕКГ.
Препарати, що знижують концентрації калію (діуретики, що виводять калій, в тому числі також у комбінації, стимулюючі проносні, глюкокортикоїди, тетракосактиди та внутрішньо венний амфотерицин В).
Підвищений ризик шлункових аритмій, зокрема torsades de pointes, при застосуванні одночасно з препаратом Соліан.
Необхідно коригувати будь-яку гіпокаліємію перед тим, як почати лікування амісульпридом та проводити моніторинг клінічної картини, електролітного балансу та ЕКГ.
Комбінації, які необхідно брати до уваги
Підвищений ризик гіпотензії, зокрема поступальної гіпотензії.
Судинорозширювальний ефект та ризик гіпотензії, зокрема, поступальної гіпотензії (адитивний ефект).
Підвищений ризик гіпотензії, зокрема поступальної гіпотензії.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Амісульприд є антипсихотичним засобом, що належить до класу заміщених бензамідів. Амісульприд селективно, з високою спорідненістю зв'язується з субтипами D2/D3 дофамінергічних рецепторів. Амісульприд не має спорідненості з рецепторами серотоніну, гістаміну, з адренергічними і холінергічними рецепторами.
При застосуванні у високих дозах на тваринах він блокує переважно дофамінергічні нейрони, що локалізуються в мезолімбічних структурах, а не в стріарній системі. Ця специфічна спорідненість пояснює переважно антипсихотичну дію амісульприду.
У низьких дозах він переважно блокує пресинаптичні D2/D3–рецептори, що пояснює його дію на негативні симптоми шизофренії.
У контрольованому (галоперидолом) подвійному клінічному дослідженні з участю 191 хворого на гостру шизофренію Соліан достовірно полегшував вторинні негативні симптоми захворювання значно більшою мірою, ніж галоперидол.
Фармакокінетика.
У людини амісульприд показує два абсорбційних піки: один досягається швидко, через годину після введення дози, а інший – між 3-ю і 4-ю годиною після прийому. Концентрація в плазмі становить відповідно 39±3 і 54±4 нг/мл після прийому дози 50 мг.
Об'єм розподілу становить 5,8 л/кг. Оскільки зв’язування з білками плазми є низьким (16%), взаємодія з іншими препаратами малоймовірна.
Абсолютна біодоступність становить 48%. Амісульприд метаболізується слабко: ідентифіковані два ін активних метаболіти, що становлять приблизно 4% від виведеної кількості.
Акумуляції амісульприду не відбувається, а його фармакокінетика залишається незмінною після прийому повторних доз. Період напів виведення амісульприду дорівнює приблизно 12 годинам після перорального прийому.
Амісульприд виводиться незміненим у сечу. 50% внутрішньо венної дози виділяється з сечею, причому 90% цієї кількості виводиться протягом перших 24 годин. Нирковий кліренс становить приблизно 330 мл/хв.
Багата на вуглеводи їжа достовірно знижує AUC (площа під кривою концентрації), Tmax (час досягнення максимальної концентрації) і Cmax (максимальна концентрація) амісульприду, але не було відмічено змін цих параметрів після приймання жирної їжі. Однак значення цього для клінічної практики невідомо.
Печінкова недостатність. Амісульприд слабко підлягає метаболізму, тому немає необхідності знижувати дозу для пацієнтів з порушенням функції печінки.
Ниркова недостатність. Період напів виведення у пацієнтів з нирковою недостатністю не змінюється, але загальний кліренс зменшується в 2,5 – 3 рази. AUC амісульприду при легкій нирковій недостатності збільшується вдвічі, а при помірній недостатності – майже в десять разів. Практичний досвід, однак, обмежений, і немає результатів із застосування доз, що перевищують 50 мг.
Амісульприд слабко підлягає діалізу.
Хворі похилого віку. Обмежені фармакокінетичні дані для пацієнтів старше 65 років свідчать про те, що після разової пероральної дози 50 мг зростає Cmax, T1/2 (період напів виведення) і AUC на 10–30 %. Дані щодо прийому повторних доз відсутні.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина жовтого кольору з характерним запахом карамелі.
Термін придатності. 3 роки.
Після відкриття флакону - 2 місяці при температурі не вище +25оС.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище +25оС у недоступному для дітей місці.
Упаковка. № 1: по 60 мл у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці. В картонну коробку вкладений шприц для дозування.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Санофі Вінтроп Індастріа, Франція / Sanofi Winthrop Industrie, France.
Місцезнаходження.
1-3, але де ля Нест, З. І. ен Сігал, 31770 КОЛОМЬ’Є, Франція /
1-3, allee de la Neste, Z.I. d’en Sigal, 31770 COLOMIERS, France. Источник
Власник торгової ліцензії. ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», Україна / Sanofi-Aventis Ukraine LLC, Ukraine.