ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
НЕТРОМІЦИН®
NETROMYCIN®
Загальна характеристика:
міжнародна назва: netilmicin;4-O-(2,6-діаміно-2,3,4,6-тетрадіокси-a-D-глицеро-гекса-4-енопіранозил)-1-N-етил-6-O-[4-C-метил-3-(метил аміно)-3-діокси-b-L-арабіно-піранозил]-2-діокси-D-стрептамін сульфат;
основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або злегка жовтуватого кольору розчин, що не містить сторонніх речовин;
склад: 1 мл розчину містить нетилміцину сульфат у кількості, еквівалентній 25 мг або 100 мг нетилміцину;
допоміжні речовини: натрію мета бісульфіт, натрію сульфіт безводний, динатрію едетат, спирт бензиловий, вода для ін’єкцій – дляформи 100 мг/мл;
метилпарабен, пропіл парабен, динатрію едетат, натріюмета бісульфіт, натрію сульфіт безводний, натрію сульфат безводний, натрію гідроксид, кислота сірчана, вода для ін’єкцій – для форми 25 мг/мл.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди. Код АТС J01GB07.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Нетилміцин є швидкодіючим бактерицидним антибіотиком, можливий механізм дії якого полягає у пригніченні нормального синтезу білка мікро організмів, які чутливі до нього. Нетилміцин проявляє свою активність у низьких концентраціях, впливає на широкий спектр патогенних бактерій, включаючи Escherichia coli, Klebsiella spр.,Enterobacter spр., Serratia spр., Citrobacter spр., Proteus spр.(індол-позитивні та індол-негативні), включаючи Proteus mirabilis, P.morganii,P.rettgeri, P.vulgaris, Pseudomonas aeruginosa та Neisseria gonorrhoeae. Нетилміцин також діє in vitro на штами Hemophilus influenzae, Salmonella spр.,Shigella spр. та стафілококи, які продукують і не продукують пеніцилін азу, включаючи метицилін-резистентні штами. Деякі штами Providencia spр.,Acinetobacter spр. та Aeromonas spр. також чутливі до нетилміцину.
Багато штамів перерахованих вище мікро організмів, що виявляють резистентність до інших аміноглікозидів, таких як канаміцин, гентаміцин, тобраміцин та сизоміцин, проявляють in vitro чутливість донетилміцину. Іноді виявляються штами, стійкі до амікацину, але чутливі донетилміцину.
Такі штами бактерій зазвичай резистентні доаміноглікозидів: Streptococcus pneumoniae, більшість інших штамів стрептококів, особливо групи D, та анаеробні організми, такі як Bacteriodes sp. чиClostridium sp.
Комбінація нетилміцину з пеніциліном G проявляєсинергічний бактерицидний ефект щодо більшості штамів Streptococcus faecalis(ентерококів). Комбінування нетилміцину та карбеніциліну або тикарцилінупризводить до синергічної дії проти багатьох штамів Pseudomonas aeruginosa. Крім того, багато штамів Serratia, що є резистентними до багатьох антибіотиків, інгібіруються при застосуванні комбінації нетилміцину з карбеніциліном, азлоциліном, мезлоциліном, цефамандолом, цефотаксимом або моксалактамом, що виявляють синергічну дію.
Фармакокінетика. Після внутрішньом’язового введення максимальна концентрація зазвичай досягається протягом 30 – 60 хв і вимірюваний рівень зберігається протягом 12 год. При внутрішньо венній інфузії протягом 1год рівень максимальної концентрації такий самий, як при
внутрішньом’язовому введенні, а при 30-хвилиннійінфузії він може бути вищий. При внутрішньо венному введенні протягом 3 – 5 хврівень максимальної концентрації може бути у 2 рази вищий, ніж при 30-хвилиннійвнутрішньо венній інфузії.
Нетилміцин, призначений у дозі 2 мг/кг кожні 8 год або 3 мг/кг кожні 12год дорослим пацієнтам з нормальною функцією нирок, не накопи чується в сироватці.
Після парентерального введення нетилміцинвиявляється в сироватці, тканинах, мокротинні та в перикарді альній, плевральній, синовіальній і перитонеальній рідинах.
Об’єм розподілу становить приблизно 20% маси тіла. Зв’язування з білками низьке. При призначенні препарату кожні 12 год у дозах 1– 4 мг/кг рівноважна концентрація в плазмі встановлюється на другий день.
Загальний кліренс становить приблизно 80 мл/хв, анирковий кліренс – 65 мл/хв. Період напів виведення – 2,5 год і збільшується при збільшенні дози, але не залежить від способу введення. У пацієнтів з нормальною функцією нирок приблизно 80% введеної дози виводиться нирками.
Даних щодо метаболічної трансформації нетилміцинунемає; препарат екскретується головним чином шляхом клуб очкової фільтрації.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. Нетилміцин, як й інші аміноглікозиди, може накопичуватися в сироватці крові пацієнтів при лікуванні високими дозами та протягом тривалого часу, особливо при порушенні функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок нетилміцинвиводиться повільніше, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок.
При наявності набряків максимальна концентрація нетилміцину в плазмі дорослих хворих може бути нижче звичайної, внаслідок проникнення нетилміцину в позаклітинну рідину.
При введенні однакових доз концентрація аміноглікозидів у сироватці крові у пацієнтів з пропасницею може бути нижчою порівняно з пацієнтами безтакої. При пропасниці та анемії період напів виведення може зменшуватись.
При тяжких опіках період напів виведення аміноглікозидів може значно зменшуватися та концентрація в сироватці крові після введення певної дози можебути нижчою, ніж очікувалася.
Нетилміцин проникає крізь перитонеальний та плацентарний бар’єри таможе бути визначений як у пуповинні й крові, так і у плода.
Так як аміноглікозиди після парентерального введення погано проникають у субарахноїдальний простір, концентрація нетилміцину у цереброспинальнійрідині часто є низькою та залежить від дози препарату і менінгеальногозапалення.
Показання для застосування. Лікування інфекційних захворювань, спричинених чутливими до Нетроміцину штамами мікро організмів, у тому числі:
бактеріємія, септицемія (включаючи сепсис новонароджених);
тяжкі інфекційні захворювання дихальних шляхів;
інфекції нирок та сечостатевих шляхів;
інфекції шкіри та м’яких тканин;
інфекції кісткової тканини та суглобів;
опіки, рани, пери операційні інфекції;
внутрішньочеревні інфекції (включаючи перитоніт);
інфекції шлунково-кишкового тракту.
В пері операційний період застосування Нетроміцину може бути розпочато до операції і тривати після операції для лікування підозрюваного або доведеного інфікування чутливими мікро організмами.
Нетроміцин показаний для боротьби з гострою неускладненою гонорейною інфекцією у чоловіків (уретра, пряма кишка) та жінок (уретра, шийка матки, пряма кишка) при незміненій функції нирок.
Спосіб застосування та дози. Рекомендовані дози для внутрішньо венного тавнутрішньом’язового введення ідентичні. Для розрахунку необхідної дози слід визначити масу тіла пацієнта до початку лікування. Доза аміноглікозиду для пацієнтів з надлишковою масою тіла повинна розраховуватись на основі оцінки знежиреної маси тіла.
Нетроміцин не слід змішувати з іншими препаратами. Препарат вводять окремо відповідно до рекомендованих способів застосування тасхем дозування.
Бажано визначати пікові та мінімальні концентраціїНетроміцину в сироватці крові для впевненості в адекватному режимі дозування. При застосуванні Нетроміцину 2 – 3 рази на добу пікова концентрація, що вимірюється через 30 хвилин – 1 годину після введення, повинна становити 4 – 12мкг/мл. Дозування повинно бути с кореговано таким чином, щоб пікова концентрація нетилміцину в сироватці не перевищувала 16 мкг/мл протягом тривалого часу. Мінімальні концентрації, що вимірюються перед наступним введенням, не повинні перевищувати 4 мкг/мл. При застосуванні Нетроміцину 1 раз на добу допустима пікова концентрація 20 – 30 мкг/мл.
Звичайна тривалість лікування пацієнтів становить 7– 14 днів. У разі терапії ускладнених інфекцій може бути необхідним триваліший курс лікування. За наявності ускладнень терапії слід знизити дозу.
Внутрішньом’язове введення. Пацієнти з нормальною функцією нирок.
Дорослі. Рекомендована доза Нетроміцину при лікуванні хворих на інфекції сечових шляхів або системні інфекції, що не загрожують життю, становить 4 – 6 мг/кг/добу трьома рівними порціями кожні 8год, або двома рівними порціями кожні 12 год, або один раз на добу. Як правило, у цьому діапазоні доз нижчі дози слід застосовувати при інфекціях сечових шляхів, а вищі – при системних інфекціях. В обох випадках доза повинна підбиратися з урахуванням важкості інфекції та стану хворого.
Для дорослих з масою тіла 50 – 90 кг може бути застосована доза в 150 мг кожні 12 год або в 100 мг кожні 8 год. Для дорослих, маса тіла яких менша або перевищує верхню вказану межу, доза повиннарозраховуватись у мг/кг знежиреної маси тіла.
Пацієнти, які страждають на інфекційні захворювання з високим ризиком летальності, можуть отримувати до 7,5 мг/кг/добу в трьох рівних дозах кожні 8 годин. Цю дозу слід зменшити до 6 мг/кг/добу або нижче при позитивній динаміці клінічних ознак (зазвичай через 48 годин).
Недоношені та доношені новонароджені віком до одного тижня: 6 мг/кг/добу (по 3 мг/кг кожні 12 год).
Новонароджені віком старше одного тижня та немовлята: 7,5 – 9 мг/кг/добу (по 2,5– 3 мг/кг кожні 8 год).
Діти старше 1 року: 6 – 7,5 мг/кг/добу (по 2 – 2,5мг/кг кожні 8 годин).
Пацієнти з порушеною функцією нирок. При лікуванні хворих з порушеною функцією нирок дозування повинно підбиратися індивідуально. При можливості слід контролю вати концентрацію нетилміцину в сироватці крові. Наведені схеми застосування не повинні розглядатися як жорсткі рекомендації; вони є орієнтирами у випадках, коли визначення рівня нетилміцину в сироватці неможливе. У цьому випадку та при стабільній функції нирок найбільш надійними з показників ступеня порушення ниркової функції, що є індикаторами для регулювання дози, є вміст креатині ну в сироватці та кліренс креатині ну.
Режим з перемінним інтервалом застосування препарату. Одним із методів підбору дози є збільшення інтервалу між введеннями препарату у звичайних дозах. Оскільки концентрація креатині ну в сироватці має високий ступінь кореляції з періодом напів виведення нетилміцинуіз сироватки, відповідні лабораторні виміри можуть дати інформацію для регулювання інтервалу між прийомами препарату. Інтервал між введеннями встановлених доз (у годинах) може бути приблизно розрахований шляхом множення вмісту креатині ну в сироватці (мг/100 мл) на 8. Так, наприклад, пацієнт з масоютіла 60 кг при рівні креатині ну в сироватці 3 мг/100 мл може одержати 120 мг препарату (2 мг/кг) кожні 24 години (3,0 х 8).
Режим з перемінною дозою. При лікуванні осіб, які страждають на тяжкі системні інфекційні захворювання та порушення функцій нирок, може бути бажаним більш часте введення антибіотику, але в менших дозах. У таких хворих слід визначати концентрацію нетилміцину в сироватці.
Запропоновані такі методи розрахунку доз:
1. Після застосування звичайної початкової дози абодози насичення визначають приблизну знижену дозу (при застосуванні з інтервалами 8 год) шляхом ділення рекомендованої дози на рівень креатині ну в сироватці (табл.1). Так, наприклад, після застосування початкової дози 120 мг (2 мг/кг) пацієнт з масою тіла 60 кг та з рівнем креатині ну в сироватці 3мг/100 мл може одержувати по 40 мг препарату кожні 8 год (120:3).
Таблиця 1. Рекомендації з регулювання дози для осібз порушеною функцією нирок (введення кожні 8 год після застосування звичайної початкової дози)
| Рівень креатині ну в сироватці, мг/100 мл
| Приблизне значення кліренса креатині ну, мл/хв/1,73 м2
| Відсоток від звичайної дози
|
| ≤1,0
| >100
| 100
|
| 1,1-1,3
| 70-100
| 80
|
| 1,4-1,6
| 55-70
| 65
|
| 1,7-1,9
| 45-55
| 55
|
| 2,0-2,2
| 40-55
| 50
|
| 2,3-2,5
| 35-40
| 40
|
| 2,6-3,0
| 30-35
| 35
|
| 3,1-3,5
| 25-30
| 30
|
| 3,6-4,0
| 20-25
| 25
|
| 4,1-5,1
| 15-20
| 20
|
| 5,2-6,6
| 10-15
| 15
|
| 6,7-8,0
| <10
| 10
|
2. Якщо кліренс креатині ну відомий, підтримуюча доза, яку вводять кожні 8 годин, може бути розрахована за формулою:
| підтримуюча доза
| =
| значення КК*, яке спостерігається
| х
| звичайна підтримуюча доза
|
| (кожні 8 год)
| нормальне значення КК*
|
*КК – кліренс креатині ну, мл/хв/1,73 м2
Початкова доза або доза насичення відповідає рекомендованій для пацієнта з непорушеною функцією нирок.
Вказані схеми дозування надані для орієнтиру у випадку, коли немає можливості визначати вміст нетилміцину в сироватці. Погіршення функції нирокможе призвести до необхідності зменшення доз, проти тих, що вказані для пацієнта зі стабільним порушенням функції нирок.
Внутрішньо венне введення. Внутрішньо венне введення Нетроміцину можебути особливо необхідним при лікуванні осіб, що страждають на септицемію або перебувають у стані шоку. Цьому методу може бути також віддано перевагу увипадках, коли у пацієнта хронічна серцева недостатність, гематологічні порушення, має сильні опіки або знижену м’язову масу. При внутрішньо венному введенні дорослим одна доза Нетроміцину може бути розведена в 50-200 мл стерильного фізіологічного розчину або стерильного 5% водного розчину декстрози; при введенні немовлятам та дітям об’єм розчинника повинен визначатися потребою пацієнта у рідині. Розчин можна вводити протягом від 30 хвдо 2 годин.
За певних обставин доза Нетроміцину може бути введена струйно, безпосередньо у вену або у магістраль для внутрішньо венної ін’єкції протягом 3 – 5 хв.
Нетроміцин фізично сумісний з переліченими нижче розчинами дляпарентерального введення і не втрачає своєї активності при концентрації 3 мг/мл (у розрахунку на основну речовину) при зберіганні в холодильнику або при кімнатній температурі протягом 7 днів.
Розчинники: вода для ін’єкцій, фізіологічний розчин,3% та 5% розчин хлориду натрію для ін’єкцій; 5% водний розчин декстрози, 5% розчин декстрози з електролітом № 48, 5% розчин декстрози з електролітом № 75, розчин для ін’єкцій, який містить 5% декстрози та 0,9% хлориду натрію, 50% розчин декстрози для ін’єкцій; 5% розчин бікарбонату натрію для ін’єкцій; 6% розчин декстрану 75 в 5% декстрозі; 10% розчин декстрану 40; 10% водний розчин декстрози; розчин Рінгера для ін’єкцій; розчин Рінгера з лактатом для ін’єкцій; розчин Рінгера з лактатом для ін’єкцій, що містить 5% декстрози, 10% фруктоза для ін’єкцій.
СПЕЦІАЛЬНІ СХЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ
Гонорея у чоловіків та жінок. Рекомендується одноразове внутрішньом’язове введення 300 мг Нетроміцину. Препарат (100 мг/мл) слід вводити глибоко у верхній зовнішній квадрант сідниці, по половині дози вкожну сідницю. Для пацієнтів з малою або великою масою тіла рекомендується підібрати дозу з урахуванням знежиреної маси тіла.
Інфекції сечових шляхів. При неускладненій інфекції сечових шляхів, особливо у випадку хронічного перебігу та рецидиву безознак ниркової недостатності, можна рекомендувати внутрішньом’язове введення водин прийом добової дози Нетроміцину 3 мг/кг, курс лікування 7 – 10 днів.
Гемодіаліз. У дорослих пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, кількість Нетроміцину, що виводиться з крові, може варіювати залежно від декількох факторів, у тому числівід методу діалізу. При восьмигодинній тривалості процедури гемодіалізуконцентрація Нетроміцину в сироватці може знизитись приблизно на 63%. Применшій тривалості гемодіалізу буде виведена менша кількість препарату. Рекомендована доза в кінці кожної процедури гемодіалізу становить 2 мг/кг. Длядітей може застосовуватись доза від 2 до 2,5 мг/кг залежно від тяжкості інфекції.
Побічна дія. Нефро токсичність. Негативна дія на нирки, зазвичай малої інтенсивності, у поодиноких випадках спостерігалась при застосуванні нетилміцину. Така дія має місце частіше в осіб похилого віку, у пацієнтів з порушенням функції нирок в анамнезі, у осіб, які одержували препарат протягом тривалого часу або в дозах, що перевищують рекомендовані, але в більшості випадків вона має зворотній характер.
Нейро токсичність. На відміну від іншихаміноглікозидів, частота випадків вестибулярної та кохлеарної токсичності при застосуванні Нетроміцину дуже мала. Симптоми спричиненої аміноглікозидамиото токсичності (запаморочення, шум у вухах, зниження слуху) зазвичай мають оборотній характер. Зниження слуху звичайно проявляється в ділянці високих частот. Деякі пацієнти, які відчували раніше нейротоксичні явища при застосуванні інших аміноглікозидів, не мали ускладнень при лікуванніНетроміцином.
Інші поодинокі випадки побічних реакцій, що можливо мали зв’язок із застосуванням нетилміцину такі: головний біль, нездужання, розлад зору, дезорієнтація, тахікардія, гіпотензія, відчуття серцебиття, тромбоцит оз, парестезія, висип, озноб, гарячка, затримка рідини, блювання, діарея. Дуже рідко повідомлялось про випадки анафілаксії.
При призначенні нетилміцину сульфату деяким дорослим та дітям, повідомлялось про виникнення стану, подібного до синдрому Фанконі, що супроводжувався аміноацидурією та метаболічним ацидозом.
Дуже рідко повідомлялось про розвиток синдромуСтівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу у зв’язку із застосуванням аміноглікозидів, включаючи нетилміцин.
Хоча місцева переносимість Нетроміцину, як правило, добра, були одиничні повідомлення про біль у місці ін’єкції або локальну реакцію. У дослідженнях було показано, що інтенсивність болю привнутрішньом’язовій ін’єкції нетилміцину була значно меншою, ніж при застосуванні амікацину.
Зміни в результатах лабораторних аналізів, можливопов’язаних із застосуванням нетилміцину, включають підвищення рівня цукру вкрові, вмісту лужної фосфатази, сироваткової АСТ або АЛТ, білірубіну, калію, зміни інших показників функції печінки, зниження рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів та тромбоцитів, еозинофілію, анемію та ріст протромбі нового часу.
Протипоказання. Гіпер чутливість або серйозні токсичні реакції нанетилміцин або інші аміноглікозиди; непереносимість будь-якого компонента препарату; вагітність та період лактації.
Передозування. У разі передозування або токсичної реакції виведенню нетилміцину сульфату з крові може сприяти гемодіаліз абоперитонеальний діаліз. Однак при перитонеальному діалізі швидкість виведення значно нижча. Вказані процедури мають особливе значення для пацієнтів із порушеною функцією нирок.
Особливості застосування. Застосування Нетроміцину рекомендується на початковій стадії лікування за наявності підозрюваної або підтвердженої інфекції грам негативними мікро організмами. При підозрі на інфекціюграм негативними мікро організмами рішення про продовження застосуванняНетроміцину повинно бути засновано на результатах визначень чутливості мікро організмів, клінічної відповіді хворого та переносимості препарату.
У разі тяжких інфекцій, спричинених невідомимимікро організмами, Нетроміцин може бути застосований на початковій стадії лікування разом із препаратами групи пеніциліні в або цефалоспоринів доодержання результатів визначення чутливості. При підозрі на інфікування анаеробними мікро організмами слід застосовувати відповідну антимікробну терапіюв комбінації з Нетроміцином. Після ідентифікації мікро організму та визначення його чутливості слід продовжувати застосування Нетроміцину або інших відповідних антибіотиків.
Клінічні дослідження показали, що застосуванняНетроміцину ефективно у випадку інфекцій, спричинених мікро організмами, резистентними до інших аміноглікозидів, таких як канаміцин, гентаміцин, тобраміцин, сизоміцин та амікацин.
У зв’язку з тим, що Нетроміцин виявив ефективність при лікуванні тяжких стафілококових інфекцій, його можна використовувати з цієюметою у випадках, коли застосування пеніциліні в або інших потенційно менш токсичних препаратів протипоказано, а результати визначення чутливості бактерій та клінічні дані свідчать за доцільність його застосування. Можливе застосування Нетроміцину у випадках змішаних інфекцій, спричинених чутливими штамами стафілококів та грам негативними мікро організмами.
Застосування нетилміцину сульфату може призвести до розмноження нечутливих мікро організмів. У такому разі показана адекватна терапія.
Пацієнти, які отримують аміноглікозиди, повинні перебувати під постійним клінічним наглядом з огляду потенційної токсичності, пов’язаної із застосуванням цих препаратів.
При лікуванні рекоменується контролю вати функцію нирок та VIII пари черепно-мозкових нервів, в особливості у хворих із відомим або підозрюваним зниженням функції нирок на початку або під час терапії. Періодично слід вимірювати вміст азоту сечовини в крові, а також рівень або кліренс креатині ну в сироватці. Рекомендується знімати серійні аудіо грами, особливо у хворих, що належать до групи ризику. При розвитку ото токсичності абонефротоксичності слід провести корекцію дози або припинити застосування препарату. Як і при застосуванні інших аміноглікозидів, у поодиноких випадках зміни функції нирок та VIII пари черепно-мозкових нервів можуть не проявлятися до завершення лікування. Порушення вестибулярної функції може мати тимчасовий характер через дію компенсаторних механізмів. Поодинокі випадки порушеннякохлеарної функції зазвичай незворотні.
Слід здійснювати контроль концентраціїаміноглікозиду в сироватці крові для впевненості в адекватних кількостях антибіотика в крові та відсутності потенційно токсичних рівнів. При контролі пікових концентрацій нетилміцину дозу регулюють так, щоб не допустити тривалого перевищення рівня 16 мкг/мл. При контролі мінімальних концентрацій (безпосередньо перед введенням наступної дози) ці концентрації мають бути в межах 0,5 – 2 мкг/мл при застосуванні рекомендованих доз. Слід уникати рівня мінімальних концентрацій вище 4 мкг/мл. Підвищені пікові та/або мінімальні концентрації аміноглікозиду в сироватці крові можуть збільшити ризик виникнення токсичного впливу на нирки та VIII пару черепно-мозкових нервів.
В осіб із поширеними опіками шкіри зміни у фармакокінетиці можуть призвести до зниження концентрації аміноглікозидів у сироватці. У таких випадках вимірювання концентрацій нетилміцину в сироватці мають особливе значення, оскільки є основою для регулювання дози.
Антибіотики, що мають нейротоксичну абонефротоксичну дії, можуть поглинатися в значних кількостях з поверхні тілапісля місцевих зрошень або аплікацій. Слід враховувати потенційний токсичний ефект антибіотиків, що вводять у такий спосіб.
Якщо комбінація з іншими потенційно нефро токсичними препаратами є необхідною, слід ретельно моні торувати ниркову функцію за допомогою відповідних лабораторних тестів. Похилий вік та зневоднення можуть призвести до збільшення ризику розвитку нефротоксичності у такому випадку.
Аміноглікозиди слід з обережністю застосовувати при лікуванні хворих, які страждають на нервово-м’язові порушення, такі як міастенія гравіс, паркінсонізм або дитячий ботулізм, так як теоретично ці препарати можуть призвести до більшої м’язової слабкості через потенційну курареподібну дію нанервово-м’язові синапси.
Була показана перехресна алергенністьаміноглікозидів.
Під час терапії пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини.
Нетроміцин для ін’єкцій містить натрію мета бісульфітта натрію сульфіт; ці речовини можуть спричиняти у деяких чутливих осіб реакції алергічного типу, включаючи симптоми анафілаксії та астматичні напади, що загрожують або не загрожують життю.
Нетроміцин для ін’єкцій може бути безбарвним (яквода) або мати блідо-жовтий колір. Розчини темно-жовтого кольору використовувати не слід.
Застосування протягом тривалого часу та в дозах, яківищі за рекомендовані. Хоча пролонгований курс нетилміцину переноситься добре, важливо, щоб пацієнти, які перебувають на лікуванні довше стандартного часу (понад 7 – 10 днів) або отримують дози, що перевищують рекомендовані вікові, вагові або рекомендовані при порушенні ниркової функції, ретельно обстежу валисяз метою виявлення змін з боку функцій нирок, слуху та вестибулярного апарату; цій категорії хворих також слід періодично визначати рівень сироваткових електролітів.
Застосування у дітей та в осіб похилого віку. Пацієнти похилого віку та діти належать до групи особливого ризику з виникненнянефротоксичності, тому рекомендується проводити ретельний клінічний моніторінгцієї категорії хворих.
Люди похилого віку можуть мати знижену функцію нирокбез відповідних змін за результатами скринінгових лабораторних аналізів, що зазвичай проводяться у таких ситуаціях (визначення вмісту азоту сечовини вкрові або креатині ну в сироватці). Тому більш інформативним може бути визначення кліренса креатині ну.
Застосування з іншими антибіотиками. Нетроміцин був ефективним при застосуванні сумісно з карбеніциліном або тикарциліном при лікуванні загрожуючих життю інфекцій, викликаних Pseudomonas aeruginosa. Показана також ефективність препарату при застосуванні разом з антибіотиком групи пеніциліні в для лікування ендокардиту, спричиненого штамами стрептококів. При підозрі на сепсіс або стафілококову пневмонію у новонароджених зазвичай показано застосування пеніциліні в сумісно з нетилміцином.
При комбінації з іншими антибіотиками у пацієнтів з нормальною або порушеною функцією нирок рекомендовані дози Нетроміцину не слід знижувати.
Вагітність і лактація. Аміно глікозидні антибіотики проникають крізь плаценту та можуть спричинювати порушення розвитку плода при призначенні їх вагітним жінкам. Були повідомлення про тотальну необоротну білатеральну вроджену глухоту у дітей, матері яких отримували аміноглікозиди, включаючи нетилміцин, протягом вагітності.
Якщо нетилміцин застосовується протягом вагітності або якщо пацієнтка завагітніла під час прийому нетилміцину, її слід проінформувати про потенційну небезпеку для розвитку плода.
Дослідження показали, що у матерів, які годують груддю, невелика кількість нетилміцину сульфату виводяться з грудним молоком. Зважаючи на можливість серйозних побічних ефектів, слід прийняти рішення про припинення годування або про відміну застосування препарату.
Визначення чутливості. Для визначення чутливості може бути застосований метод дисків, описаний Бауером та ін. На диску, який містить 30 мкг нетилміцину, повинна з’явитися зона інгібірування розміром d ≥17 мм, що вказуватиме на чутливість ізолятів, крім Pseudomonas aeruginosa. ДляPseudomonas aeruginosa вказувати на чутливість мікро організму буде утворення зони розміром d ≥ 12 мм. Утворення зон розміром менше 12 мм дляPseudomonas aeruginosa та менше 17 мм для інших мікро організмів є показником того, що мікро організм може проявити резистентність.
Внаслідок того, що бактерії роду Pseudomonasреагують інакше на дифузійний градієнт нетилміцину при визначенні чутливості методом агарових пластинок, ніж ентеробактерії та стафілококи, для диференціації чутливих та резистентних мікро організмів застосовують інші розміри зони. Така диференціація не означає, що клінічна активність може бути нижчою. Якщо розмір зони пригнічення росту при випробуванні на чутливість перебуває в межах від 12 до 17 мм, позитивний результат оксидазної проби разомз результатами інших процедур ідентифікації може служити вказівкою на наявність чутливих бактерій Pseudomonas.
При деяких умовах, особливо у разі штамівPseudomonas aeruginosa, бажано проведення додаткових визначень чутливості методом розведення в рідкому середовищі або методом розведення в агарі; з цієюметою випускається стандартний розчин нетилміцину.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Як і при застосуванні інших аміноглікозидів, слід уникати сумісного та/або послідовного системного або місцевого застосування інших потенційно нейротоксичних та/або нефротоксичних препаратів. Сумісне застосування Нетроміцину з іншими потенційно нефро токсичними ліками підвищує ризик розвитку нефротоксичності. До цих препаратів належатьаміноглікозиди, ванкоміцин, полі міксин В, колістин, органоплатини, високі дозиметотрексату, іфосфамід, пентамідин, фоскарнет, ряд противірусних препаратів (ацикловір, ганцикловір, адефовір, цидофовір, теновір), амфотерицин В, імуносупресантитакі, як циклоспорин, або такролімус та йодовмісні контрасні речовини.
Слід уникати сумісного застосування нетилміцину з діуретиками, такимияк кислота етакринова або фуросемід, оскільки вказані діуретики самі можуть спричинити ото токсичну дію. Крім того, при внутрішньо венному введенні діуретикиможуть підсилювати токсичність аміноглікозиду внаслідок зміни концентрації антибіотика в сироватці та тканинах.
Були повідомлення про збільшення нефротоксичності при сумісному застосуванні аміноглікозидів та деяких цефалоспоринів.
Слід мати на увазі можливість розвитку нервово-м’язової блокади та паралічу дихання при призначенні аміноглікозидівособам, які одержують міо релаксанти, такі як сукцинілхолін, тубо курарин абодекаметоній; анестетики або масивне переливання крові з цитратнимантикоагулянтом.
Змішування in vitro аміноглікозиду з антибіотикамиβ-лактамної групи (пеніциліни або цефалоспорини) може призвести до значної інактивації. Є вказівки на те, що навіть при введенні аміноглікозиду та препарату пеніцилінової групи різними шляхами відбувається зменшення періодунапів виведення аміноглікозиду із сироватки або його вмісту в сироватці у пацієнтів із порушеною функцією нирок та у деяких осіб з нормальною функцією нирок. Зазвичай така інактивація аміноглікозиду має клінічне значення тількипри лікуванні осіб зі значним порушенням функції нирок. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25оС. Не заморожувати. Термін придатності – 3роки.