ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АРАНЕСП

(ARANESP®)

Склад:

діюча речовина: дарбепоетин альфа;

Кожен попередньо наповнений шприц містить дарбепоетину альфа:

10 мкг у 0,4 мл (25 мкг/мл);

20 мкг у 0,5 мл (40 мкг/мл);

30 мкг у 0,3 мл (100 мкг/мл), 40 мкг у 0,4 мл (100 мкг/мл);

60 мкг у 0,3 мл (200 мкг/мл),100 мкг у 0,5 мл (200 мкг/мл);

150 мкг у 0,3 мл (500 мкг/мл), 300 мкг у 0,6 мл (500 мкг/мл), 500 мкг у 1 мл (500 мкг/мл);

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію дигідрофосфат моногідрат, натрію гідрофосфат безводний, полісорбат 80, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протианемічні засоби. Код АTC B03X A02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування симптоматичної анемії, пов’язаної з хронічною нирковою недостатністю (ХНН) у дорослих та дітей віком від 11 років.

Лікування симптоматичної анемії у дорослих онкохворих пацієнтів з немієлоїдними злоякісними утвореннями, які отримують хіміотерапію.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до дарбепоетину альфа, r-HuEPO або до будь-якої з допоміжних речовин.

Артеріальна гіпертензія, яка не піддається адекватному контролю лікарськими засобами.

Спосіб застосування та дози.

Лікування Аранеспом проходить лише під контролем лікаря, який має досвід лікування зазначених вище показань.

Аранесп постачається готовим для застосування у попередньо наповнених шприцах. Вказівки щодо застосування, поводження та утилізації наведені у розділі «Особливі заходи безпеки».

Лікування симптоматичної анемії у дорослих та дітей з хронічною нирковою недостатністю

Симптоми та наслідки анемії можуть варіюватися залежно від віку, статі та загальної тяжкості захворювання; необхідно, щоб лікар оцінив індивідуальний перебіг захворювання та стан пацієнта. Для підвищення гемоглобіну до рівня не більше 120 г/л Аранесп слід вводити підшкірно або внутрішньовенно. Пацієнтам, які не отримують гемодіаліз, препарат рекомендується вводити підшкірно, щоб уникнути проколювання периферичних вен.  

Через наявність варіабельності між пацієнтами іноді у пацієнта можуть спостерігатися індивідуальні значення гемоглобіну, що є  нижчими та вищими за бажаний рівень гемоглобіну. Варіабельність гемоглобіну слід контролювати шляхом підбору дози з урахуванням цільових меж гемоглобіну від 100 г/л до 120 г/л. Слід уникати тривалого рівня гемоглобіну понад 120 г/л; інформація щодо відповідного корегування дози у випадках, коли спостерігаються значення гемоглобіну, що перевищують 120 г/л, викладена нижче. Слід уникати підйому гемоглобіну більш ніж на 20 г/л за чотиритижневий період. Якщо це трапиться, слід провести відповідне корегування дози, як зазначено.

Лікування Аранеспом поділяється на два етапи – корекція та підтримуюча фаза. Вказівки надаються окремо для дорослих та пацієнтів дитячого віку.

Дорослі пацієнти з хронічною нирковою недостатністю

Фаза корекції

Початкова доза, яку вводять підшкірно або внутрішньовенно, становить 0,45 мкг/кг маси тіла одноразовою ін’єкцією 1 раз на тиждень. Альтернативно пацієнтам, які не перебувають на діалізі, можна підшкірно вводити початкову дозу 0,75 мкг/кг маси тіла одноразовою ін’єкцією 1 раз кожні 2 тижні. Якщо підвищення рівня гемоглобіну є недостатнім (менше 10 г/л за 4 тижні), збільшують дозу приблизно на 25 %. Не слід збільшувати дозу частіше, ніж 1 раз кожні 4 тижні.

Якщо підвищення гемоглобіну становить понад 20 г/л за чотири тижні, дозу зменшують приблизно на 25 %. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 120 г/л, слід розглянути необхідність зменшити дозу. Якщо рівень гемоглобіну продовжує зростати, дозу слід зменшити приблизно на 25 %. Якщо після зменшення дози гемоглобін продовжує зростати, дозу слід тимчасово відмінити, поки гемоглобін не почне знижуватися, а в цей момент терапію слід розпочати знову при дозі, що є приблизно на 25 % нижчою за попередню.

Рівень гемоглобіну слід вимірювати кожні 1-2 тижні, доки він не стабілізується. Після цього рівень гемоглобіну можна вимірювати через більші інтервали.

Підтримуюча фаза

У підтримуючій фазі можна продовжувати застосовувати Аранесп як одноразову ін’єкцію 1 раз на тиждень або 1 раз кожні 2 тижні. Пацієнти, що перебувають на діалізі, яких переводять з режиму дозування Аранеспу 1 раз на тиждень на режим дозування через тиждень, мають спочатку отримати дозу, вдвічі більшу за попередню дозу, яку вводили 1 раз на тиждень. Пацієнтам, що не перебувають на діалізі, після досягнення бажаного рівня гемоглобіну при режимі дозування 1 раз кожні 2 тижні Аранесп можна вводити підшкірно 1 раз на місяць, застосовуючи початкову дозу, що вдвічі перевищує попередню дозу, яку вводили 1 раз кожні 2 тижні.

Дозу слід титрувати відповідно до необхідності для підтримання бажаного рівня гемоглобіну.

Якщо для підтримання гемоглобіну на бажаному рівні потрібне корегування дози, рекомендується корегувати дозу приблизно на 25 %.

Якщо підвищення гемоглобіну становить понад 20 г/л за 4 тижні, дозу зменшують приблизно на 25 % залежно від швидкості підвищення. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 120 г/л, слід розглянути питання щодо необхідності зменшити дозу. Якщо рівень гемоглобіну продовжує зростати, дозу слід зменшити приблизно на 25 %. Якщо після зменшення дози гемоглобін продовжує зростати, дозу слід тимчасово відмінити поки гемоглобін не почне знижуватися, а в цей момент терапію слід розпочати знову при дозі, що є приблизно на 25 % нижчою за попередню.

Слід ретельно стежити за пацієнтами, щоб впевнитися у тому, що для забезпечення адекватного контролю за симптомами анемії застосовується найнижча схвалена доза Аранеспу.

Після корегування будь-якої дози або режиму дозування кожні 1-2 тижні слід перевіряти рівні гемоглобіну. Зміни дози у підтримуючій фазі лікування слід робити не частіше, ніж кожні два тижні.

При зміні шляху введення слід застосовувати ту ж саму дозу та перевіряти рівні гемоглобіну кожні 1-2 тижні, щоб відповідним чином скорегувати дозу для підтримання гемоглобіну на бажаному рівні.

Клінічні дослідження продемонстрували, що дорослих пацієнтів, які отримують r-HuEPO 1, 2 або 3 рази на тиждень, можна переводити на лікування Аранеспом з режимом дозування 1 раз на тиждень або 1 раз через тиждень. Початкову щотижневу дозу Аранеспу (мкг/тиждень) можна визначити, розділяючи загальну тижневу дозу r-HuEPO (МО/тиждень) на 200. Початкову дозу Аранеспу, що застосовується через тиждень (мкг/через тиждень), можна визначити, розділяючи загальну кумулятивну дозу r-HuEPO, що її застосовують протягом двотижневого періоду, на 200. Через індивідуальну варіабельність для окремих пацієнтів може виникнути потреба у титруванні до оптимальних терапевтичних доз.  При переведенні з r-HuEPO на Аранесп кожні 1-2 тижні слід контролювати рівні гемоглобіну та застосовувати один і той же шлях введення.

Діти з хронічною нирковою недостатністю

Фаза корекції

Для дітей  ³ 11 років початкова доза, яку вводять підшкірно або внутрішновенно, становить 0,45 мкг/кг маси тіла одноразовою ін’єкцією 1 раз на тиждень. Альтернативно пацієнтам, які не перебувають на діалізі, можна підшкірно вводити початкову дозу 0,75 мкг/кг маси тіла одноразовою ін’єкцією 1 раз кожні два тижні. Якщо збільшення рівня гемоглобіну є недостатнім (менше 10 г/л за 4 тижні), дозу збільшують приблизно на 25 %. Не слід збільшувати дозу частіше, ніж 1 раз кожні 4 тижні.

Якщо підвищення гемоглобіну становить понад 20 г/л за 4 тижні, дозу зменшують приблизно на 25 % залежно від швидкості підвищення. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 120 г/л, слід розглянути необхідність зменшення дози. Якщо рівень гемоглобіну продовжує зростати, дозу слід зменшити приблизно на 25 %. Якщо після зменшення дози гемоглобін продовжує зростати, дозу слід тимчасово відмінити, поки гемоглобін не почне знижуватися, а в цей момент терапію слід розпочати знову при дозі, що є приблизно на 25 % нижчою за попередню.

Рівень гемоглобіну слід вимірювати кожні 1-2 тижні, доки він не стабілізується. Після цього рівень гемоглобіну можна вимірювати через більші інтервали.

Підтримуюча фаза

Для дітей ³ 11 років у підтримуючій фазі можна продовжувати застосовувати Аранесп як одноразову ін’єкцію 1 раз на тиждень або 1 раз кожні 2 тижні. Пацієнти, які перебувають на діалізі, яких переводять з режиму дозування Аранеспу 1 раз на тиждень на режим дозування через тиждень, мають спочатку отримати дозу, вдвічі більшу за попередню дозу, яку вводили 1 раз на тиждень. Пацієнтам, які не перебувають на діалізі, після досягнення бажаного рівня гемоглобіну при режимі дозування 1 раз кожні 2 тижні  Аранесп можна вводити підшкірно 1 раз на місяць, застосовуючи початкову дозу, що вдвічі перевищує попередню дозу, що вводили 1 раз кожні 2 тижні.  

Клінічні дослідження продемонстрували, що дітей, які отримують r-HuEPO 2 або 3 рази на тиждень, можна переводити на лікування Аранеспом з режимом дозування 1 раз на тиждень, а тих, які отримують r-HuEPO 1 раз на тиждень, можна переводити на лікування Аранеспом з режимом дозування 1 раз через тиждень. У дітей початкову щотижневу дозу Аранеспу (мкг/тиждень) можна визначити, розділяючи загальну тижневу дозу r-HuEPO (МО/тиждень) на 240. Початкову щотижневу дозу Аранеспу наступного тижня (мкг/тиждень) можна визначити, розділяючи загальну дозу r-HuEPO, застосовану протягом 2 тижнів, на 240. Через індивідуальну варіабельність окремим пацієнтам може бути потрібне титрування до оптимальних терапевтичних доз. При переході з r-HuEPO на Аранесп кожні 1-2 тижні слід контролювати рівні гемоглобіну та застосовувати один і той же шлях введення.

Дозу слід титрувати за потребою для підтримання бажаного рівня гемоглобіну.

Якщо для підтримання гемоглобіну на бажаному рівні необхідне корегування дози, рекомендується корегувати дозу приблизно на 25 %.

Якщо підвищення гемоглобіну становить понад 20 г/л за 4 тижні, дозу зменшують приблизно на 25 % залежно від швидкості підвищення. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 120 г/л, слід розглянути питання щодо необхідності зменшення дози. Якщо рівень гемоглобіну продовжує зростати, дозу слід зменшити приблизно на 25 %. Якщо після зменшення дози гемоглобін продовжує зростати, дозу слід тимчасово відмінити, поки гемоглобін не почне знижуватися, а в цей момент терапію слід розпочати знову при дозі, що є приблизно на 25 % нижчою за попередню.

Слід ретельно стежити за пацієнтами, щоб впевнитися у тому, що для забезпечення адекватного контролю за симптомами анемії застосовується найнижча схвалена доза Аранеспу.

Після корегування будь-якої дози або режиму дозування кожні 1-2 тижні слід перевіряти рівні гемоглобіну. Змінювати дози у підтримуючій фазі лікування слід не частіше ніж кожні два тижні.

При зміні шляху введення слід застосовувати ту ж саму дозу та перевіряти рівні гемоглобіну кожні 1-2 тижні, щоб відповідним чином скорегувати дозу для підтримання гемоглобіну на бажаному рівні.

Лікування симптоматичної анемії, спричиненої хіміотерапією, в онкохворих пацієнтів

У пацієнтів з анемією (наприклад, концентрація гемоглобіну ≤ 100 г/л) Аранесп слід вводити підшкірно, щоб підвищити рівень гемоглобіну не більш 120 г/л.  Симптоми та наслідки анемії можуть варіюватися залежно від віку, статі та загальної тяжкості захворювання; необхідно, щоб лікар оцінив індивідуальний перебіг захворювання та стан пацієнта.

Через наявність варіабельності між пацієнтами іноді у пацієнта можуть спостерігатися індивідуальні значення гемоглобіну, що є  нижчими та вищими за бажаний рівень гемоглобіну. Варіабельність гемоглобіну слід контролювати шляхом підбору дози з урахуванням цільових меж гемоглобіну від 100 г/л до 120 г/л. Слід уникати тривалого рівня гемоглобіну понад 120 г/л; інформація щодо відповідного корегування дози у випадках, коли спостерігаються значення гемоглобіну, що перевищують 120 г/л, наводиться нижче.

Рекомендована початкова доза становить 500 мкг (6,75 мкг/кг), які вводять 1 раз кожні 3 тижні, при режимі дозування 1 раз на тиждень можна вводити дозу 2,25 мкг/кг маси тіла.  Якщо клінічна відповідь пацієнта (слабкість, відповідь гемоглобіну) є неадекватною через 9 тижнів, подальша терапія не може бути ефективною.

Терапію Аранеспом слід припинити приблизно через 4 тижні після закінчення хіміотерапії.

Після досягнення терапевтичної мети для окремого пацієнта дозу слід зменшити на 25-50 %, щоб для підтримання гемоглобіну на рівні, що контролює  симптоми анемії, застосовувалася найнижча схвалена доза Аранеспу. Слід ураховувати необхідність відповідного титрування дози між 500 мкг, 300 мкг та 150 мкг.

Слід ретельно стежити за пацієнтами; якщо рівень гемоглобіну перевищує 120 г/л, дозу слід зменшити приблизно на 25-50 %. Лікування Аранеспом слід тимчасово припинити, якщо рівні гемоглобіну перевищують 130 г/л. Після зниженння рівнів гемоглобіну до 120 г/л або нижче терапію слід поновити при дозі, що приблизно на 25 % є нижчою за попередню.

При зростанні рівнів гемоглобіну більш ніж на 20 г/л за 4 тижні дозу слід зменшити на

25-50 %.

Побічні реакції.

Загальні

Існують повідомлення про тяжкі алергічні реакції, включаючи анафілактичну реакцію, ангіоневротичний набряк, алергічний бронхоспазм, висип на шкірі та кропив’янку, що асоціювалися з дарбепоетином альфа.

Досвід клінічних досліджень

Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю

Системи органів за MedDRA	Частота виникнення у суб’єктів	Небажана реакція на лікарський засіб
З боку серця	Дуже поширені (³ 1/10)	Артеріальна гіпертензія
З боку шкіри та підшкірної тканини	Поширені (від ³ 1/100 до < 1/10)	Висип/еритема
З боку судин	Непоширені (від ³ 1/1000 до < 1/100)	Тромбоемболічні явища
Загальні порушення та стани у ділянці введення	Поширені (від ³ 1/100 до < 1/10)	Біль у ділянці ін’єкції

Онкохворі пацієнти

Системи органів за MedDRA	Частота виникнення у суб’єктів	Небажана реакція на лікарський засіб
З боку шкіри та підшкірної тканини	Поширені (від ³ 1/100 до < 1/10)	Висип/еритема
З боку судин	Поширені (від ³ 1/100 до < 1/10)	Тромбоемболічні явища, включаючи легеневу емболію
Загальні порушення та стани у ділянці введення	Дуже поширені (³ 1/10)	Набряк
	Поширені (від ³ 1/100 до < 1/10)	Біль у ділянці ін’єкції

Постмаркетинговий досвід

Наступні небажані реакції були виявлені під час постмаркетингового застосування Аранеспу:

• Повна аплазія червоного кісткового мозку. У поодиноких випадках повідомлялося про повну аплазію червоного кісткового мозку, опосередковану нейтралізуючим антитілом до еритропоетину, що асоціювалася з терапією Аранеспом, яка виникала переважно у пацієнтів з ХНН, яких лікували підшкірно. При діагностуванні повної аплазії червоного кісткового мозку терапію Аранеспом слід припинити та перевести пацієнтів на інший рекомбінантний еритропоетичний білок (див. розділ «Особливості застосування»).

• Алергічні реакції, включаючи анафілактичну реакцію, ангіоневротичний набряк, висип на шкірі та кропив’янка.

• Конвульсії.

Передозування.

Терапевтичні межі Аранеспу є дуже широкими. Навіть при дуже високих рівнях у сироватці крові не спостерігалося симптомів передозування.

У випадку поліцитемії Аранесп слід тимчасово відмінити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). При наявності клінічних показань можна провести флеботомію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не існує клінічних даних щодо застосування Аранеспу у період вагітності.

Оскільки відсутній клінічний досвід застосування Аранеспу вагітним, під час вагітності від застосування препарату слід утримуватись.

Клінічний досвід застосування жінкам, які годують груддю, відсутній. Коли терапія Аранеспом є абсолютно показаною, слід припинити годування груддю.

Діти. Аранесп може призначатися дітям віком ³ 11 років.

Особливі заходи безпеки.

При амбулаторному застосуванні шприц можна тільки 1 раз достати з холодильника та зберігати його при кімнатної температурі (до 25 °C ) протягом 7 діб. Після того, як шприц дістали з холодильника та він досяг кімнатної температури (до 25 °C), його слід або використати протягом 7 днів або викинути.

Аранесп є стерильним, але не законсервованим продуктом. Не застосовувати більше однієї дози на шприц. Будь-які залишки лікарського засобу у попередньо наповненому шприці слід викинути.

Перед застосуванням розчин Аранеспу необхідно оглянути на наявність механічних часточок та появу забарвлення. Не застосовувати препарат при наявності механічних часточок та появі забарвлення. Не струшувати. Перед ін’єкцією дати попередньо наповненому шприцу нагрітися до кімнатної температури.

Слід змінювати ділянку введення та вводити ін’єкцію повільно, щоб уникнути дискомфорту у ділянці введення.

Невикористаний продукт та залишки матеріалів слід утилізувати згідно з місцевими вимогами.

Особливості застосування.

Інструкції щодо введення Аранеспу

Існують два типи упаковки препарату – Аранесп, попередньо наповнений шприц без автоматичного запобіжника голки і Аранесп, попередньо наповнений шприц з автоматичним запобіжником голки. В обох випадках слід дотримуватися Загальної інструкції - розділ 1, далі наведено розділ 2, який стосується застосування Аранеспу, попередньо наповненого шприца без автоматичного запобіжника голки, та розділ 3, який стосується Аранеспу, попередньо наповненого шприца з автоматичним запобіжником голки.

Розділ 1. Загальна інструкція

Пацієнт не має права самостійно робити собі ін’єкції, якщо перед тим він не отримав відповідний інструктаж від лікаря, медичної сестри або фармацевта. При виникненні будь-яких питань стосовно введення препарату пацієнт повинен звернутися до лікаря, медичної сестри або фармацевта.

Перед введенням препарату слід уважно прочитати всі інструкції.

Порядок застосування Аранеспу, попередньо наповненого шприца з автоматичним запобіжником голки або без нього

1.  Вийняти попередньо наповнений шприц із холодильника. Не діставати попередньо наповнений шприц за поршень або ковпачок голки. Це може пошкодити його.

2.  Залишити попередньо наповнений шприц при кімнатній температурі приблизно

на 30 хвилин. Це зробить ін’єкцію комфортнішою. Ні в якому разі не підігрівати Аранесп (наприклад, у мікрохвильовій печі або у гарячій воді). Крім того, не залишати шприц під впливом прямого сонячного світла.

3.  Не струшувати попередньо наповнений шприц.

4.  Не знімати ковпачок зі шприца, доки все не буде готово для виконання ін’єкції.

5.  Слід перевірити, щоб доза відповідала призначенням лікаря.

6.  Слід перевірити термін придатності на етикетці попередньо наповненого шприца (EXP:). Не використовувати його, якщо пройшов останній день зазначеного місяця.

7. Слід перевірити зовнішній вигляд Аранеспу. Це має бути прозора безбарвна рідина. Не застосовувати препарат при наявності механічних часточок та появі забарвлення.

8.  Ретельно вимити руки.

9.  Знайти зручну, добре освітлену поверхню та покласти на неї все необхідне обладнання у межах доступу.

Ділянка для введення Аранеспу

Найкращими ділянками для самостійного виконання ін’єкцій є верхні частини стегон та живіт. Якщо ін’єкцію робить хтось інший, можна також використовувати задню поверхню рук.

Можна змінити ділянку введення ін’єкції, якщо місце ін’єкції почервоніло або подразнене.

Розділ 2. Інструкція для виконання ін’єкції Аранеспу, попередньо наповненого шприца (без автоматичного запобіжника голки)

Порядок проведення ін’єкції

1.     Щоб уникнути згинання голки, обережно зняти ковпачок з голки, не викручуючи його, як показано на рисунках 1 та 2.  Не торкатися голки та не штовхати поршень.

2. У попередньо наповненому шприці може бути виявлено маленьку бульбашку повітря. Вам не слід видаляти її перед введенням ін’єкції.  Введення розчину з бульбашкою повітря є нешкідливим.

3. Продезінфікувати шкіру за допомогою тампона зі спиртом.

4. Захопити (не здавлюючи) шкіру між великим та вказівним пальцями.

5. Повністю ввести голку у шкіру, як показував лікар або медсестра.

6. Легко потягнути поршень, щоб перевірити, чи не було проколото кровоносну судину. Якщо у шприці з’явилася кров, витягнути голку та повторно ввести в інше місце.

7. Повільно та рівномірно натиснути на поршень, утримуючи шкіру між великим та вказівним пальцями, доки шприц не спорожніє.

8. Витягнути голку та відпустити шкіру.

9. Якщо у місці ін’єкції з’явилася крапля крові, її можна обережно видалити ватною кулькою або марлевим тампоном. Не терти місце ін’єкції. Якщо необхідно, місце ін’єкції можна закрити пластиром.

10. Застосовувати кожен шприц лише для однієї ін’єкції. Не використовувати залишки Аранеспу, що залишися у шприці.

Розділ 3. Інструкція для ін’єкції Аранеспу, попередньо наповненого шприца (з автоматичним запобіжником голки)

Щоб зменшити ризик випадкових уколів користувачів голкою, кожен попередньо наповнений шприц оснащений системою захисту голки, яка автоматично активується та закриває голку після повного введення вмісту попередньо наповненого шприца.

НЕ намагайтеся розблокувати попередньо наповнений шприц до ін’єкції.

НЕ використовувати попередньо наповнений шприц, якщо ковпачок голки було знято або було активовано систему захисту голки (вона закриває голку).

Корпус попередньо наповненого шприца оснащений відривною етикеткою, яку можна зняти після проведення ін’єкції. Етикетка призначена для позначок у картці пацієнта про проведення ін’єкції.

НЕ намагайтеся відірвати етикетку з корпуса попередньо наповненого шприца перед проведенням ін’єкції.

Порядок проведення ін’єкції.

1. Щоб уникнути згинання голки, обережно зняти ковпачок з голки, знімаючи його прямо та не перекручуючи, як показано на рисунках 1 та 2. Не торкатися голки або поршня.

2. У попередньо наповненому шприці може бути маленька бульбашка повітря. Вам не слід видаляти її перед введенням ін’єкції.  Введення розчину з бульбашкою повітря є нешкідливим.

3. Продезінфікувати шкіру за допомогою тампона зі спиртом.

4. Захопити (не здавлюючи) шкіру між великим та вказівним пальцями.

5. Повністю ввести голку у шкіру, як показував лікар або медсестра.

6. Легко потягнути поршень, щоб перевірити, чи не було проколото кровоносну судину. Якщо у шприці з’явилася кров, витягнути голку та повторно ввести в інше місце.

7. Повільно та рівномірно натиснути на поршень, утримуючи шкіру між великим та вказівним пальцями.

8. Постійно тиснути на поршень, доки він буде піддаватися тиску, щоб ввести всю рідину.

9. Система захисту голки не активується, доки попередньо наповнений шприц не буде спорожнений.

10. Доки поршень ще залишається повністю натиснутим, витягнути голку, потім відпустити поршень та дати шприцу піднятися по захисний системі, доки всю голку не буде вкрито захисним елементом. Якщо система захисту голки не активується, можливо, розчин був введений не до кінця. Не закривати голку ковпачком.

11. Якщо у місці ін’єкції з’явилася крапля крові, її можна обережно видалити ватною кулькою або марлевим тампоном. Не терти місце ін’єкції. Якщо потрібно, місце ін’єкції можна закрити пластиром.

12. Застосовувати кожен шприц лише для однієї ін’єкції. Не використовувати залишки Аранеспу, що залишився у шприці.

Утилізація шприців

1. Не закривати ковпачками використані голки.

2. Зберігати використані шприци у недоступних для дітей місцях та поза полем зору дітей.

3. Використані попередньо наповнені шприци слід утилізувати згідно з місцевими вимогами.

Зняття відривної етикетки (інформація для спеціалістів)

Попередньо наповнений шприц Аранесп оснащений відривною етикеткою, яку можна зняти та розмістити у картці пацієнта.

Зняти етикетку можна тільки після того, як проведено ін’єкцію та голку захищено запобіжником.

1. Тримати шприц, як показано на рисунку, та обернути поршень до себе до того моменту, як у вікні з’явиться етикетка.

2. Легко обернути поршень від себе до того, як етикетка з’явиться за межами вікна, як показано на рисунку.

3. Потягнути етикетку вгору з вікна та відірвати за перфорацією, як показано на рисунку.

Відірвати за перфорацією.

Загальні особливості застосування.

У всіх пацієнтів слід контролювати артеріальний тиск, особливо на початку терапії Аранеспом. Якщо артеріальний тиск важко піддається контролю за допомогою відповідних заходів, гемоглобін можна знизити, зменшуючи або відмінивши дозу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Для забезпечення ефективного еритропоезу перед початком та під час терапії у всіх пацієнтів слід оцінювати кількість заліза, а в деяких випадках може виникнути необхідність у допоміжній терапії залізом.

У разі відсутності відповіді на терапію Аранеспом слід визначити причинні фактори. Дефіцит заліза, фолієвої кислоти або вітаміну В₁₂ знижує ефективність препаратів, що стимулюють еритропоез, а тому його слід корегувати. Супутні інфекції, запалення або травми, приховані кровотечі,  гемоліз, тяжка токсичність алюмінію, існуючі гематологічні захворювання або фіброз кісткового мозку також можуть знизити еритропоетичну відповідь. Як складову оцінки слід розглядати визначення кількості ретикулоцитів. Якщо після виключення характерних причин, що зумовлюють відсутність відповіді, у пацієнта спостерігається ретикулоцитопенія, слід розглянути необхідність обстеження кісткового мозку.  Якщо кістковий мозок відповідає тесту на PRCA (повна аплазія червоного кісткового мозку), слід провести аналіз на антитіла до еритропоетину.

Існують повідомлення про повну аплазію червоного кісткового мозку, спричинену нейтралізуючими антитілами до еритропоетину, яка асоціювалася з рекомбінантними еритропоетичними білками, включаючи дарбепоетин альфа. Переважно повідомлялося про такі випадки у пацієнтів з ХНН, яких лікували підшкірно. Було продемонстровано, що ці антитіла мають перехресну реактивність з усіма еритропоетичними білками, а отже, пацієнтів з підозрюваною або підтвердженою наявністю нейтралізуючих антитіл не слід переводити на дарбепоетин альфа (див. розділ «Побічні реакції»).

Парадоксальне зменшення гемоглобіну та розвиток тяжкої форми анемії,  пов’язані з низькими кількостями ретикулоцитів, потребує негайного припинення лікування Епоетином  і проведення  тестування протиеритропоетинового  антитіла. Випадки повідомлялися для пацієнтів з гепатитом С, які одержували інтерферон та рибавірин  з супутнім призначенням епоетинів.    Епоетини не затверджені для лікування анемії, пов’язаної з гепатитом С.

Захворювання печінки в активній фазі було критерієм виключення в усіх дослідженнях Аранеспу, тому не існує даних для пацієнтів з порушенням функції печінки. Оскільки печінка вважається основним шляхом виведення Аранеспу та  r-HuEPO, Аранесп слід з обережністю застосовувати пацієнтам з захворюваннями печінки.

Аранесп також слід з обережністю застосовувати пацієнтам з серповидно-клітинною анемією.

Ковпачок голки попередньо наповненого шприца містить сухий натуральний каучук (похідну латексу), який може викликати алергічні реакції.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю підтримуюча концентрація гемоглобіну не має перевищувати верхньої межі цільової концентрації гемоглобіну, рекомендованої у розділі «Спосіб застосування та дози». У клінічних дослідженнях спостерігався  підвищений ризик летального випадку, тяжкі серцево-судинні явища та тромбоз судин при застосуванні препаратів, що стимулюють еритропоез, для досягнення рівня гемоглобіну понад 120 г/л.

Контрольовані клінічні дослідження не показали значних переваг, які б можна було віднести на рахунок застосування епоетинів при зростанні концентрації гемоглобіну вище рівня, необхідного для контролю  симптомів анемії або для уникнення переливання крові.

Слід з обережністю застосовувати Аранесп пацієнтам з епілепсією. Повідомлялося про судоми у пацієнтів, які отримують Аранесп.

Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю

Усім пацієнтам з показниками феритину сироватки нижче 100 мкг/л або тим, у кого насичення трансферину є нижчим за 20 %, рекомендується допоміжна терапія залізом.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та клінічними ознаками ішемічної хвороби серця або застійної серцевої недостатності цільові концентрації гемоглобіну слід визначати індивідуально. У пацієнтів слід намагатися досягти верхньої межі 120 г/л за винятком випадків, коли тяжкі симптоми (наприклад, стенокардія) вимагають іншого.

Під час терапії Аранеспом слід регулярно стежити за рівнями калію в сироватці. Повідомлялося про підвищення рівня калію у кількох пацієнтів, які отримували Аранесп, проте причинний зв'язок не встановлено.  Якщо спостерігається підвищений або зростаючий рівень калію, слід розглянути питання щодо необхідності припинити застосування Аранеспу, поки рівень не буде відкореговано.

Онкохворі пацієнти

Вплив на ріст пухлини

Епоетини є факторами росту, що головним чином стимулюють продукування червоних клітин крові. Експресія рецепторів еритропоетину може виявлятися на поверхні різних пухлинних клітин. Як і у випадку з усіма факторами росту, існує припущення, що епоетини можуть стимулювати ріст пухлин. У кількох контрольованих дослідженнях не було продемонстровано, що епоетини покращують загальне виживання або знижують ризик прогресування пухлини у пацієнтів з анемією, яка була асоційована з раком.

У контрольованих клінічних дослідженнях застосування Аранеспу та інших препаратів, що стимулюють еритропоез, продемонстровано:

• Скорочений час до прогресування пухлини у пацієнтів з поширеним раком голови та шиї, які отримують радіотерапію, при застосуванні цих препаратів до досягнення заданої концентрації гемоглобіну 140 г/л;  препарати, що стимулюють еритропоез, не показані для застосування цій категорії пацієнтів.

• Скорочення загального виживання та збільшення кількості летальних випадків, які відносять на рахунок прогресування захворювання за 4 місяці,  у пацієнтів з метастазуючим раком молочних залоз, які отримують хіміотерапію, при застосуванні цих препаратів до досягнення заданої концентрації гемоглобіну 120-140 г/л.

• Підвищений ризик летальних випадків при застосуванні цих препаратів до досягнення заданої концентрації гемоглобіну 120 г/л у пацієнтів з активним злоякісним захворюванням, які не отримують ані хіміотерапії, ані радіотерапії. Препарати, що стимулюють еритропоез, не показані для застосування цій категорії пацієнтів.

Зважаючи на вищезазначене, у деяких клінічних ситуаціях для лікування анемії в онкохворих пацієнтів слід надавати перевагу переливанню крові.  Рішення щодо застосування рекомбінантних еритропоетинів має базуватися на оцінці співвідношення «користь/ризик» у кожного конкретного пацієнта, при проведенні якої слід враховувати специфічний клінічний контекст. Фактори, які слід враховувати при проведенні оцінки, включають тип пухлини та її стадію, ступінь анемії, ймовірну тривалість життя, середовище, у якому лікується пацієнт, а також переваги пацієнта (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

У пацієнтів із солідними пухлинами або лімфопроліферативними злоякісними новоутвореннями, якщо значення гемоглобіну перевищують 120 г/л, слід ретельно дотримуватися рекомендацій щодо адаптації дози, наведених у розділі «Спосіб застосування та дози», щоб мінімізувати потенційний ризик тромбоемболічних явищ. Також слід регулярно визначати рівні тромбоцитів та гемоглобіну.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не очікується.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Клінічні результати, отримані на цей час, не вказують на будь-яку взаємодію Аранеспу з іншими речовинами. Проте існує потенціал взаємодії з препаратами, що високою мірою зв’язуються з червоними клітинами крові, наприклад, циклоспорин, такролімус. Якщо дарбепоетин альфа застосовується одночасно з будь-яким з цих препаратів, слід стежити за рівнями цих препаратів у крові та корегувати дозу при зростанні концентрації гемоглобіну.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Дарбепоетин альфа виготовляється шляхом генної технології із застосуванням клітин яєчників китайського хом’яка (CHO-K1).

Людський еритропоетин є ендогенним глікопротеїновим гормоном, який є основним регулятором еритропоезу завдяки специфічній взаємодії з еритропоетиновим рецептором на еритроїдних клітинах-попередниках у кістковому мозку. Продукування еритропоетину переважно відбувається у нирках та регулюється ними у відповідь на зміни в оксигенації тканин. Продукування ендогенного еритропоетину є порушеним у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, і основною причиною анемії у таких пацієнтів є дефіцит еритропоетину. В онкохворих пацієнтів, які отримують хіміотерапію, етіологія анемії є багатофакторною.  У таких пацієнтів і дефіцит еритропоетину, і знижена відповідь еритроїдних клітин-попередників на ендогенний еритопоетин значно сприяють розвитку анемії.

Дарбепоетин альфа стимулює еритропоез завдяки тому ж самому механізму, що і ендогенний гормон. Дарбепоетин альфа має п’ять  N-пов’язаних вуглеводних ланцюжків, тоді як ендогенний гормон та рекомбінантні людські еритропоетини  (r-HuEPO) мають три. Додаткові залишки цукрів молекулярно не відрізняються від тих, що є на ендогенному гормоні. Через збільшений вміст вуглеводу дарбепоетин альфа має довший термінальний період напіввиведення, ніж r-HuEPO, а отже, і більшу активність in vivo. Незважаючи на ці молекулярні зміни, дарбепоетин альфа зберігає дуже вузьку специфічність до еритропоетинового рецептора.

Фармакокінетика.

Через підвищений вміст вуглеводу рівень дарбепоетину альфа у кровообігу залишається більшим за мінімальну стимулюючу концентрацію, необхідну для еритропоезу, протягом більшого часу, ніж еквівалентна молярна доза r -HuEPO, що дозволяє з меншою частотою застосовувати дарбепоетин альфа для досягнення такої ж біологічної відповіді.

Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю

Фармакокінетику дарбепоетину альфа вивчали клінічно на пацієнтах із хронічною нирковою недостатністю після внутрішньовенного та підшкірного застосування. При внутрішньовенному застосуванні термінальний період напіввиведення дарбепоетину альфа становить 21 годину (SD 7,5). Кліренс дарбепоетину альфа дорівнює 1,9 мл/год/кг (SD 0,56), а об’єм розподілу (V_ss) є приблизно рівним об’єму у плазмі крові (50 мл/кг). Біодоступність становить 37 % при підшкірному застосуванні. Після щомісячного застосування дарбепоетину альфа при підшкірних дозах у межах 0,6-2,1 мкг/кг термінальний період напіввиведення становив 73 години (SD 24).  Довший термінальний період напіввиведення дарбепоетину альфа, введеного підшкірно порівняно з внутрішньовенним введенням, є зумовленим кінетикою підшкірної абсорбції.  У клінічних дослідженнях спостерігалася

мінімальна акумуляція незалежно від шляху введення. У доклінічних дослідженнях було продемонстровано, що нирковий кліренс мінімальний (до 2 % від загального кліренсу) та не впливає на період напіввиведення з сироватки крові.

Фармакокінетика дарбепоетину альфа є однаковою для дітей та дорослих пацієнтів із ХНН. Після внутрішньовенного застосування спостерігалася приблизно 25 % різниця між дітьми та дорослими пацієнтами у площі під кривою від часу 0 до безконечності (AUC[0‑∞]); проте ця різниця була у два рази меншою меж у  AUC(0-∞), що спостерігалися у дітей.  AUC(0-∞) була однаковою у дорослих та дітей з ХНН після підшкірного застосування. Період напіввиведення також був однаковим у дорослих та дітей з ХНН після внутрішньовенного та підшкірного застосування.  

Онкохворі пацієнти, які отримують хіміотерапію

Після підшкірного введення 2,25 мкг/кг дорослим онкохворим пацієнтам середня пікова концентрація дарбепоетину альфа 10,6 нг/мл (SD 5,9) досягалася за середній час 91 годин (SD 19,7). Ці параметри відповідали лінійній фармакокінетиці у широких межах дози (0,5 - 8 мкг/кг щотижня та 3 - 9 мкг/кг кожні 2 тижні). Фармакокінетичні параметри не змінювалися при багаторазовому застосуванні доз протягом 12 тижнів (застосування дози кожного тижня або кожні 2 тижні). Спостерігалося очікуване помірне (< 2 рази) підвищення концентрації у сироватці крові при наближенні до рівноважного стану, проте не спостерігалося неочікуваної акумуляції після багаторазового застосування. Було проведено фармакокінетичне дослідження на пацієнтах з анемією, спричиненою хіміотерапією, яких лікували  6,75 мкг/кг дарбепоетину альфа, що застосовували підшкірно кожні 3 тижні у комбінації з хіміотерапією. У цьому дослідженні, яке дозволило детально охарактеризувати термінальний період напіввиведення, середній (SD) термінальний період напіввиведення становив 74

(SD 27) години.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна рідина, практично без часточок.

Несумісність.

За відсутності досліджень несумісності Аранесп не слід змішувати або застосовувати у якості інфузії з іншими лікарськими засобами.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в холодильнику (2 °C - 8 °C). Не заморожувати.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

25 мкг/мл

Попередньо наповнений шприц з автоматичним запобіжником голки 0,4 мл № 1 у блістері в коробці.

Попередньо наповнений шприц 0,4 мл № 1 в коробці.

40 мкг/мл

Попередньо наповнений шприц з автоматичним запобіжником голки 0,5 мл № 1 у блістері в коробці.

Попередньо наповнений шприц 0,5 мл № 1 в коробці.

100 мкг/мл

Попередньо наповнені шприци з автоматичним запобіжником голки 0,3, 0,4 мл № 1 у блістері в коробці.

Попередньо наповнені шприци 0,3, 0,4 мл № 1 в коробці.

200 мкг/мл

Попередньо наповнені шприци з автоматичним запобіжником голки 0,3, 0,5 мл № 1 у блістері в коробці.

Попередньо наповнені шприци 0,3, 0,5 мл № 1 в коробці.

500 мкг/мл

Попередньо наповнені шприци з автоматичним запобіжником голки 0,3, 0,6, 1,0 мл № 1 у блістері в коробці.

Попередньо наповнені шприци 0,3, 0,6, 1,0 мл № 1 в коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Амджен Європа Б. В./Amgen Europe B.V.

Амджен Мануфекчурінг Лімітед/Amgen Manufacturing Limited.

Заявник.

Амджен Європа Б. В./Amgen Europe B.V.

Місцезнаходження виробників та заявника.

Амджен Європа Б. В., Мінервум 7061, НЛ-4817 ЗК Бреда, Нідерланди/

Amgen Europe B.V., Minervum 7061, NL-4817 ZK Breda, The Netherlands

Амджен Мануфекчурінг Лімітед, Стейт Роуд 31, км 24.6, Юнкос, ПР 00777-4060, Пуерто Ріко, США / Источник

Amgen Manufacturing Limited, State Road 31, km 24.6, Juncos, PR 00777-4060, Puerto Rico, USA.