ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
АФІНІТОР
(AFINITOR®)
Склад:
діюча речовина: everolimus;
1 таблетка містить 5 мг або 10 мг еверолімусу;
допоміжні речовини: лактоза безводна, кросповідон, гідроксипропілметилцелюлоза, лактози моногідрат, магнію стеарат, бутилгідрокситолуол (Е 321).
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Інгібітори протеїнкінази. Код АТС L01X E10.
Клінічні характеристики.
Показання.
Для лікування пацієнтів з нирково-клітинною карциномою на пізній стадії, у яких захворювання прогресує на тлі або після VEGF-терапії (спрямованої на фактор росту ендотелію судин).
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини, інших похідних рапаміцину або до будь-якої допоміжної речовини.
Спосіб застосування та дози.
Лікування Афінітором слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря, який має досвід застосування протиракової терапії.
Доза
Рекомендована доза становить 10 мг еверолімусу 1 раз на добу. Лікування повинно тривати доти, доки спостерігається клінічний ефект або до появи неприйнятних проявів токсичності.
Корекція дози
Для усунення тяжких побічних реакцій та/або при підозрі на непереносимість може знадобитися зміна дозування.
Дозу Афінітору можна зменшити або препарат можна тимчасово відмінити (наприклад, на один тиждень), після чого повторно розпочати прийом препарату в дозі 5 мг. Якщо потрібне зменшення дози, то пропонується доза 5 мг на добу.
Пацієнти літнього віку (≥ 65 років)
Корекція дози не потрібна.
Порушення функції нирок
Корекція дози не потрібна.
Порушення функції печінки
Для пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (клас В за Чайлд-П’ю) доза повинна бути знижена до 5 мг на добу. У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (клас С за Чайлд-П´ю) еверолімус не оцінювався і тому не рекомендований для застосування пацієнтам цієї групи.
Спосіб застосування
Афінітор слід приймати внутрішньо один раз на добу в один і той самий час кожного дня, незалежно від вживання їжі. Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи склянкою води. Таблетки не слід розжовувати або подрібнювати.
У випадку пропуску дози не слід приймати додаткову дозу, а прийняти звичайну призначену наступну дозу.
Побічні реакції.
Найчастішими побічними реакціями 3-4 ступеня тяжкості (з частотою ≥2 %) були зниження кількості лімфоцитів, підвищення рівня глюкози, зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня фосфатів, підвищення рівня холестерину, інфекції, стоматит, втома та пневмоніт.
У таблиці 1 наведена частота розвитку побічних реакцій для пацієнтів, які отримували еверолімус у дозі 10 мг/день.
Категорія частоти визначається таким чином: дуже часті (≥1/10); часті (≥1/100, <1/10); нечасті (≥1/1000, <1/100); рідкісні (≥1/10000, <1/1000); дуже рідкісні (<1/10000); невідома (неможливо встановити із наявних даних). У рамках кожної групи за частотою побічні реакції представлені в порядку зменшення серйозності.
Таблиця 1
Побічні реакції
| Інфекції та інвазії |
| Дуже часті |
Інфекції a
|
| З боку крові та лімфатичної системи |
| Дуже часті |
Зниження кількості лімфоцитівb, зниження рівня гемоглобінуb, зниження рівня тромбоцитівb, зниження рівня нейтрофілівb
|
| З боку імунної системи |
| Невідомо |
Гіперчутливість |
| З боку метаболізму та живлення |
| Дуже часті |
Підвищення рівня глюкозиb, підвищення рівня холестеринуb, підвищення рівня тригліцеридівb, зниження рівня фосфатівb, анорексія |
| Часті |
Зневоднення |
| Нечасті |
Перший прояв цукрового діабету |
| З боку психіки |
| Часті |
Безсоння |
| З боку нервової системи |
| Дуже часті |
Порушення смаку |
| Часті |
Головний біль |
| З боку органів зору |
| Часті |
Кон’юнктивіт, набряк повік |
| З боку серцево-судинної системи |
| Нечасті |
Застійна серцева недостатність |
| Часті |
Артеріальна гіпертензія |
| Невідомо |
Кровотеча |
| З боку респіраторної системи |
| Дуже часті |
Пневмонітc, диспное, носова кровотеча, кашель |
| Часті |
Кровохаркання |
| З боку травної системи |
| Дуже часті |
Стоматитd, діарея, запалення слизової оболонки, блювання, нудота |
| Часті |
Сухість у роті, біль у животі, дисфагія, диспепсія |
| З боку печінки та жовчовивідних шляхів |
| Дуже часті |
Підвищення рівня аланінамінотрансферазиb, підвищення рівня аспартатамінотрансферазиb
|
| Часті |
Підвищення рівня білірубінуb
|
| З боку шкіри та її похідних |
| Дуже часті |
Висипання, сухість шкіри, свербіж |
| Часті |
Синдром долонно-підошовної еритродизестезії, еритема, лущення шкіри, пошкодження нігтів, акнеформний дерматит, оніхоклазія |
| Нечасті |
Ангіоневротичний набряк |
| З боку нирок та сечовивідних шляхів |
| Дуже часті |
Підвищення рівня креатинінуb
|
| Загальні розлади |
| Дуже часті |
Втома, астенія, периферичний набряк |
| Часті |
Біль у грудях, гіпертермія |
| Нечасті |
Порушення загоєння ран |
| Обстеження |
| Часті |
Зниження маси тіла |
a Включає всі явища в рамках класу системи органів «Інфекції та інвазії» (такі як пневмонія, сепсис та опортуністичні інфекції (наприклад, аспергільоз та кандидоз).
b Частота на основі визначення відхилень лабораторного значення (в рамках стандартного лабораторного обстеження).
c Включає пневмоніт, інтерстиціальне захворювання легенів, інфільтрацію легенів, легеневий альвеолярний крововилив, легеневу токсичність і альвеоліт.
d Включає стоматит та афтозний стоматит, утворення виразок язика та ротової порожнини. |
Інформація, отримана з подальших клінічних досліджень
Прийом еверолімусу у клінічних дослідженнях призводив до серйозних випадків реактивації вірусу гепатиту В, включаючи летальні випадки. Реактивація інфекції є очікуваним явищем протягом періоду імуносупресії.
Передозування.
Існуючий досвід передозування у людини дуже обмежений. Одноразові дози до 70 мг призводили до прийнятної переносимості. При передозуванні слід вжити загальні підтримуючі заходи.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Фертильність
Виходячи з даних доклінічних досліджень, фертильність чоловіків може постраждати внаслідок лікування еверолімусом.
Жінки дітородного віку
Жінки дітородного віку під час прийому еверолімусу повинні користуватися ефективним методом контрацепції.
Вагітність
Дані щодо застосування еверолімусу у вагітних жінок відсутні або обмежені. Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність.
Еверолімус не застосовують протягом вагітності та у жінок дітородного віку, які не застосовують методи контрацепції.
Період годування груддю
Не відомо, чи виділяється еверолімус у грудне молоко. Тому жінки, які приймають еверолімус, не повинні годувати дитину груддю.
Діти.
Афінітор не рекомендований для застосування дітям. Безпека та ефективність Афінітору у дітей не встановлені.
Особливості застосування.
Неінфекційний пневмоніт
Неінфекційний пневмоніт є клас-ефектом для похідних рапаміцину, включаючи Афінітор. Неінфекційний пневмоніт (включаючи інтерстиціальне захворювання легенів) був описаний у 12 % пацієнтів, які отримували Афінітор. Деякі випадки були тяжкими, рідко спостерігалися летальні наслідки. У пацієнтів з неспецифічними респіраторними симптомами та такими симптомами, як гіпоксія, випіт у плевральну порожнину, кашель або диспное, у яких за допомогою відповідних досліджень була виключена наявність причин інфекційного, пухлинного або іншого немедичного ґенезу, слід розглянути можливість діагнозу неінфекційного пневмоніту. Пацієнтам рекомендовано негайно повідомляти про всі нові респіраторні симптоми або погіршання самопочуття.
Пацієнти, у яких на рентгенівських знімках виявлені зміни, що вказують на неінфекційний пневмоніт, та які мають зовсім небагато симптомів або зовсім їх не мають, можуть продовжувати прийом Афінітору без корекції дози. Якщо симптоми помірні, терапію переривають до їх покращення. Може бути показано застосування кортикостероїдів. Повторний прийом Афінітору розпочинають з дози 5 мг на добу.
У випадку розвитку тяжких симптомів неінфекційного пневмоніту терапію Афінітором відміняють та призначають кортикостероїди до регресії клінічних симптомів. Терапію Афінітором розпочинають повторно з дози 5 мг на добу залежно від індивідуальної клінічної картини.
Інфекції
Афінітор має імуносупресивні властивості і може сприяти розвитку у пацієнта бактеріальних, грибкових, вірусних або протозойних інфекцій, включаючи інфекції, спричинені умовно-патогенними мікроорганізмами. У пацієнтів, які приймають Афінітор, був описаний розвиток місцевих та системних інфекцій, включаючи пневмонію, інші бактеріальні інфекції, інвазивні грибкові інфекції, такі як аспергільоз або кандидоз, та вірусні інфекції, включаючи реактивацію вірусу гепатиту В. Деякі з цих інфекцій були тяжкими (наприклад, призвели до респіраторної або печінкової недостатності) та іноді летальними.
Лікарі та пацієнти повинні пам’ятати про підвищений розвиток інфекцій при прийомі Афінітору. Для лікування попередньо існуючих інфекцій повинна бути призначена відповідна терапія і вони повинні повністю регресувати до початку лікування Афінітором. Під час прийому Афінітору слід уважно спостерігати за симптомами та ознаками розвитку інфекцій. При діагностуванні інфекційного захворювання негайно призначають адекватне лікування, а також переривають прийом або зовсім відміняють Афінітор.
При діагностуванні інвазивної системної грибкової інфекції Афінітор відміняють негайно, а пацієнту призначають відповідну протигрибкову терапію.
Реакції підвищеної чутливості
При застосуванні еверолімусу спостерігалися реакції гіперчутливості, що проявлялися такими симптомами (включаючи, але не обмежуючись), як анафілаксія, диспное, гіперемія, біль у грудях або ангіоневротичний набряк (наприклад, набряк дихальних шляхів або язика з порушенням дихання або без нього).
Утворення виразок у ротовій порожнині
У пацієнтів, які отримували лікування Афінітором, спостерігалися виразки у роті, стоматит та мукозит ротової порожнини. У таких випадках рекомендовано призначати засоби для місцевого застосування, окрім ополіскувачів, що містять спирт або перекис водню, оскільки вони можуть погіршити стан. Протигрибкові засоби не застосовуються до встановлення діагнозу грибкової інфекції.
Лабораторні аналізи та моніторинг
Функція нирок
У клінічних дослідженнях повідомлялося про підвищення сироваткового рівня креатиніну, зазвичай незначне. До початку терапії Афінітором та періодично потому проводять моніторинг функції нирок, включаючи вимірювання азоту сечовини крові (BUN) або сироваткового креатиніну.
Рівень глюкози та ліпідів у крові
У клінічних дослідженнях повідомлялося про розвиток гіперглікемії, гіперліпідемії та гіпертригліцеридемії. До початку терапії Афінітором та періодично потому проводять моніторинг сироваткового рівня глюкози в крові натщесерце. При можливості пацієнтом повинен бути досягнутий оптимальний глікемічний контроль до початку прийому Афінітору.
Показники крові
У клінічних дослідженнях повідомлялося про знижений рівень гемоглобіну, лімфоцитів, нейтрофілів та тромбоцитів. До початку терапії Афінітором та періодично потому рекомендовано проводити моніторинг показників загального клінічного аналізу крові.
Взаємодії
Слід уникати одночасного застосування з інгібіторами та індукторами CYP3A4 та/або ефлюксного насосу P-глікопротеїну (PgP) для багатьох лікарських засобів. Якщо спільного прийому помірного інгібітору або індуктора CYP3A4 та/або PgP уникнути неможливо, дозу Афінітору коригують на основі прогнозованої AUC.
Одночасне застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 призводить до суттєвого підвищення плазмових концентрацій еверолімусу. Дотепер немає достатньої кількості даних щодо режиму дозування в подібній ситуації. Отже, не рекомендовано одночасне застосування Афінітору та потужних інгібіторів.
Порушення функції печінки
Афінітор не застосовують пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки (клас С за Чайлд-П´ю).
Вакцинація
Під час лікування Афінітором вакцинацію живими вакцинами не проводять.
Лактоза
Пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, лактазна недостатність Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози, не можна призначати цей лікарський засіб.
Ускладнення при загоєнні ран
Порушення загоєння ран є характерним для такого класу препаратів, як похідні рапаміцину, включаючи Афінітор. Тому протягом передопераційного періоду Афінітор слід застосовувати з обережністю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Дослідження впливу на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами не проводилися. Якщо під час лікування Афінітором пацієнти відчувають втому, то вони повинні утримуватися від керування автомобілем або роботи з механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Еверолімус є субстратом CYP3A4, а також субстратом та помірним інгібітором PgP. Отже, на абсорбцію та наступну елімінацію еверолімусу можуть впливати продукти, що діють на CYP3A4 та/або PgP. In vitro еверолімус є конкурентним інгібітором CYP3A4 та змішаним інгібітором CYP2D6.
Відомі та теоретичні взаємодії з деякими інгібіторами та індукторами CYP3A4 та PgP перелічені в таблиці 2.
Інгібітори CYP3A4 та PgP, що підвищують концентрацію еверолімусу
Речовини, що інгібують CYP3A4 або PgP, можуть підвищувати концентрацію еверолімусу в крові, уповільнюючи метаболізм або ефлюкс еверолімусу з клітин кишечнику.
Індуктори CYP3A4 та PgP, що знижують концентрацію еверолімусу
Речовини, що індукують CYP3A4 або PgP, можуть знижувати концентрацію еверолімусу в крові, прискорюючи метаболізм або ефлюкс еверолімусу з клітин кишечнику.
Таблиця 2
Вплив інших діючих речовин на еверолімус
| Активна речовина за видом взаємодії |
Взаємодія – зміна AUC/Cmax еверолімусу
Коефіцієнт значень середнього геометричного (спостережуваний діапазон) |
Рекомендації щодо одночасного застосування |
|
Потужні інгібітори CYP3A4/PgP |
| Кетоконазол |
Значення AUC збільшилося у 15,3 раза (діапазон 11,2-22,5)
Значення Cmax збільшилося у 4,1 раза (діапазон 2,6-7) |
Не рекомендоване одночасне застосування Афінітору та потужних інгібіторів. |
Ітраконазол,
позаконазол,
вориконазол |
Не досліджувалося. Можливе сильне підвищення концентрації еверолімусу. |
Телітроміцин,
кларитроміцин |
| Нефазодон |
Ритонавір, атазанавір,
саквінавір, дарунавір,
індинавір, нелфінавір |
|
Помірні інгібітори CYP3A4/PgP |
Еритроміцин
|
Значення AUC збільшилося у 4,4 раза (діапазон 2-12,6)
Значення Cmax збільшилося у 2 раза (діапазон 0,9-3,5) |
Якщо застосування помірних інгібіторів CYP3A4 або PgP уникнути не можна, слід виявляти обережність. Якщо пацієнт потребує одночасного застосування помірного інгібітору CYP3A4 або PgP, дозу знижують до 5 мг один раз на добу або 5 мг через день.
Однак клінічні дані щодо такої корекції дози відсутні. Через міжсуб’єктну варіабельність рекомендована корекція дози може не виявитися придатною для всіх пацієнтів, тому рекомендовано пильно слідкувати за станом пацієнта, щоб не пропустити виникнення побічних ефектів.
|
Верапаміл
|
Значення AUC збільшилося у 3,5 раза (діапазон 2,2-6,3)
Значення Cmax збільшилося у 2,3 раза (діапазон 1,3-3,8) |
| Циклоспорин для п/о застосування |
Значення AUC збільшилося у 2,7 раза (діапазон 1,5-4,7)
Значення Cmax збільшилося у 1,8 раза (діапазон 1,3-2,6) |
| Флуконазол |
Не досліджувалося. Можливе підвищення концентрації еверолімусу. |
| Дилтіазем |
Ампренавір,
фозампренавір |
Не досліджувалося. Можливе підвищення концентрації еверолімусу. |
| Грейпфрутовий сік або інші харчові продукти, що впливають на CYP3A4/PgP |
Не досліджувалося. Можливе підвищення концентрації еверолімусу (варіанти ефекту можуть бути різними). |
Слід уникати цієї комбінації. |
| Потужні індуктори CYP3A4 |
Рифампіцин
|
Значення AUC знизилося на 63 % (діапазон 0-80 %)
Значення Cmax знизилося на 58 % (діапазон 10-70 %) |
Не слід одночасно застосовувати потужні індуктори CYP3A4. Якщо пацієнт потребує одночасного застосування потужного індуктора CYP3A4, дозу Афінітору підвищують від 10 мг на добу до 20 мг на добу, додаючи по 5 мг на 4-й день та 8-й день від дня початку прийому індуктора. Вважається, що така доза Афінітору призведе до значення AUC, спостережуваного без прийому індукторів. Однак клінічні дані стосовно такої корекції дози відсутні. Якщо лікування індуктором припиняють, дозу Афінітору повертають до тієї, що застосовувалася до початку одночасного застосування. |
| Кортикостероїди (наприклад, дексаметазон, преднізон, преднізолон) |
Не досліджувалося. Можливе зниження концентрації. |
| Карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн |
Не досліджувалося. Можливе зниження концентрації. |
| Ефавіренц, невірапін |
Не досліджувалося. Можливе зниження концентрації. |
Звіробій (Hypericum perforatum)
|
Не досліджувалося. Можливе значне зниження концентрації. |
Під час терапії еверолімусом не слід застосовувати препарати, що містять звіробій. |
Препарати, на плазмову концентрацію яких може вплинути еверолімус
Виходячи з результатів in vitro, малоймовірно, що системні концентрації, отримані після щоденного перорального прийому препарату в дозі 10 мг, призведуть до пригнічення PgP, CYP3A4 та CYP2D6. Однак не виключається пригнічення CYP3A4 та PgP у травному тракті. Отже, еверолімус може впливати на біодоступність при одночасному застосуванні з препаратами, що є субстратами CYP3A4 та/або PgP.
Вакцинація
Імунна відповідь на вакцини може змінюватися, тому протягом лікування Афінітором ефективність вакцинації може знизитися. Під час лікування Афінітором слід уникати щеплення живими вакцинами. Приклади живих вакцин: інтраназальна вакцина проти грипу, вакцина проти кору, паротиту, краснухи, пероральна вакцина проти поліомієліту, БЦЖ (бацила Кальмета-Герена), вакцина проти жовтої гарячки, вітряної віспи та тифозні вакцини TY21a.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії
Еверолімус є селективним інгібітором mTOR (мішені рапаміцину у ссавців). mTOR являє собою основну серин-треонінкіназу, активність якої підвищується при розвитку багатьох видів онкологічних захворювань людини.
Еверолімус зв’язується з внутрішньоклітинним білком FKBP-12, утворюючи комплекс, що пригнічує активність комплексу-1 mTOR (mTORC1). Пригнічення сигнального шляху mTORC1 перешкоджає трансляції та синтезу білків шляхом зниження активності рибосомальної протеїнкінази S6 (S6K1) та еукаротичного фактора елонгації 4E-зв’язувального білка (4EBP-1), що регулює білки, задіяні в клітинному циклі, ангіогенезі та гліколізі. Еверолімус знижує рівні фактора росту ендотелію судин (VEGF), який посилює процеси ангіогенезу пухлини. Еверолімус є сильнодіючим інгібітором росту та проліферації пухлинних клітин, клітин ендотелію, фібропластів та гладком’язових клітин кровоносних судин та знижує гліколіз у солідних пухлинах in vitro та in vivo.
Фармакокінетика.
Абсорбція
У пацієнтів із солідними пухлинами на пізній стадії максимальні концентрації еверолімусу (Cmax) досягаються через медіану часу, що дорівнює 1 годині, після щоденного прийому 5 або 10 мг еверолімусу натщесерце або з легкою нежирною їжею. Значення Cmax є пропорційне дозі між 5 та 10 мг. Еверолімус належить до субстратів та помірних інгібіторів PgP.
Вплив їжі:
У здорових добровольців їжа з високим вмістом жирів знижувала системну експозицію 10 мг Афінітору (виміряну за допомогою AUC) на 22 %, а Cmax – на 54 %. Нежирна їжа знижувала AUC на 32 %, а Cmax – на 42 %. Проте їжа не мала очевидного впливу на профіль „концентрація-час” для постабсорбційної фази.
Розподіл
Співвідношення кров/плазма для еверолімусу, що залежить від концентрації в діапазоні від 5 до 5000 нг/мл, становить від 17 % до 73 %. Кількість еверолімусу, що знаходиться у плазмі, становить приблизно 20 % від загальної концентрації у крові, що спостерігається у хворих на рак пацієнтів, які приймають Афінітор по 10 мг/добу. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 74 % як у здорових добровольців, так і у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки.
Метаболізм
Еверолімус є субстратом CYP3A4 та PgP. Після перорального прийому еверолімус є основним циркулюючим компонентом у крові людини. У крові людини були виявлені шість основних метаболітів еверолімусу, включаючи три моногідроксильовані метаболіти, два гідроксильовані продукти з відкритим кільцем та фосфатидилхоліновий кон’югат еверолімусу. Ці метаболіти були також виявлені у тварин, на яких проводилися дослідження токсичності. Активність цих метаболітів була майже у 100 разів меншою за активність еверолімусу. Отже, еверолімус відіграє головну роль у загальній фармакологічній активності.
Елімінація
Середнє значення CL/F еверолімусу після щоденної дози 10 мг у пацієнтів із солідними пухлинами на пізній стадії дорівнювало 24,5 л/год. Середній елімінаційний період напіввиведення еверолімусу становить приблизно 30 годин.
Спеціальних досліджень виведення за участі онкопацієнтів не проводилося, проте наявні дані з досліджень за участі пацієнтів, які перенесли трансплантацію. Після прийому одноразової дози еверолімусу, міченого радіоактивним ізотопом, разом з циклоспорином 80 % радіоактивності виводилося з фекаліями, а 5 % – із сечею. У калі та сечі вихідна речовина виявлена не була.
Фармакокінетика рівноважного стану
Після прийому еверолімусу пацієнтами із солідними пухлинами на пізній стадії рівноважне значення AUC0-τ було пропорційне дозі в діапазоні денних доз від 5 до 10 мг. Рівноважний стан досягався протягом 2 тижнів. Значення Cmax є пропорційним дозі між 5 та 10 мг. Значення tmax спостерігається через 1-2 години після прийому дози. Значення AUC0-τ та мінімальна концентрація перед прийомом дози значно корелювали.
Особливі групи пацієнтів
Порушення функції печінки
Середнє значення AUC еверолімусу у 8 осіб з помірним порушенням функції печінки (клас В за Чайлд-П'ю) вдвічі перевищувало показник, зафіксований у 8 осіб з нормальною функцією печінки. Значення AUC позитивно корелювало із сироватковою концентрацією білірубіну та з подовженням протромбінового часу та негативно корелювало з сироватковою концентрацією альбуміну. Вплив тяжкого порушення функції печінки (клас С за Чайлд-П'ю) на фармакокінетику еверолімусу не оцінювався.
Порушення функції нирок
У пацієнтів із солідними пухлинами на пізній стадії суттєвого впливу кліренсу креатиніну (25-178 мл/хв) на значення CL/F еверолімусу виявлено не було. Порушення функції нирок після трансплантації (діапазон кліренсу креатиніну 11-107 мл/хв) не впливало на фармакокінетику еверолімусу у пацієнтів, які перенесли трансплантацію.
Пацієнти літнього віку
При фармакокінетичній оцінці онкологічних хворих значного впливу віку (27-85 років) на кліренс еверолімусу при пероральному прийомі виявлено не було.
Етнічна приналежність
Кліренс еверолімусу при пероральному прийомі (CL/F) є однаковим у пацієнтів-японців та пацієнтів білої раси з однаковою функцією печінки. Спираючись на аналіз популяційної фармакокінетики, кліренс при пероральному прийомі (CL/F) в середньому на 20 % вище, ніж у пацієнтів негроїдної раси, які перенесли трансплантацію.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
довгасті таблетки від білого до злегка жовтуватого кольору, зі скошеними краями, без риски, з гладенькою поверхнею.
5 мг: таблетки з відбитком «NVR» з одного боку та «5» - з іншого.
10 мг: таблетки з відбитком «NVR» з одного боку та «UHE» - з іншого.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 С у захищеному від впливу світла та вологи місці. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Новартіс Фарма Штейн АГ.
Місцезнаходження. Источник
Шаффхаусерштрассе, 4332 Штейн, Швейцарія.