ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

РИСПЕТРИЛ

(RISPETRIL)

Склад:

діюча речовина: рисперидон;

1 мл розчину містить 1 мг рисперидону;

допоміжні речовини: вода очищена, кислота бензойна (Е 210), кислота винна, натрію гідроксид, сорбіту розчин (Е 420).

Лікарська форма. Розчин оральний.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Рисперидон. Код АТС N05A X08.

Клінічні характеристики.

Показання.

Купірування гострих нападів та тривала підтримуюча терапія:

• гострої та хронічної шизофренії (включаючи перший епізод психозу) та інших психотичних розладів з продуктивною (галюцинації, марення, розлади мислення, ворожість, підозрілість) та негативною (загальмованість емоцій, емоційна та соціальна відчуженість, убогість мовлення) симптоматикою;

• афективних розладів при шизофренії (тривога, страх, депресія);

• порушень поведінки у пацієнтів з деменцією при прояві симптомів агресивності (спалахи гніву, фізичне насильство), поведінкових порушень (ажитація, марення) або психотичних симптомів;

• розладів поведінки у випадках, якщо агресивна або деструктивна поведінка (імпульсивність, аутоагресія) є провідною в клінічній картині хвороби;

• маніакальних епізодів при біполярних розладах;

• аутизму у дітей та підлітків.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до рисперидону та до будь-якого іншого компонента препарату.

Спосіб застосування та дози.

Шизофренія.

Перехід з терапії іншими антипсихотичними препаратами.

Якщо це клінічно виправдано, під час терапії Риспетрилом рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими препаратами. При цьому, якщо пацієнта переводять з терапії антипсихотичними препаратами у формі "депо", лікування Риспетрилом рекомендується розпочати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність подовження поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.

Дорослі

Риспетрил можна призначати 1 або 2 рази на добу.

Розпочинати прийом слід з 2 мг на добу, на другий день доза може бути збільшена до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або, у разі необхідності, продовжувати  індивідуальну корекцію дози. Для більшості пацієнтів встановлюється доза 4-6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення дози та знижена початкова доза.

Дози, які перевищують 10 мг на добу, не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Оскільки безпека доз, що перевищують 16 мг на добу, не вивчалась, дози, що перевищують цей рівень, застосовувати не можна.

Якщо є потреба у додатковому седативному ефекті, до терапії Риспетрилом можна додати бензодіазепіни.

Пацієнти літнього віку

Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 1-2 мг 2 рази на добу.

Підлітки.

Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на добу, одноразово, вранці або увечері. У разі необхідності дозу можна збільшити шляхом додавання по 0,5 або 1 мг/добу не частіше ніж через день до досягнення дози 3 мг/день. Терапія ефективна при прийомі доз від 1 до            6 мг/день. Застосування доз вище 6 мг/день не вивчалось.

Пацієнти, які відчувають стійку сонливість, можуть приймати половину добової дози 2 рази на добу.

Досвід застосування препарату дітям віком до 13 років для лікування шизофренії обмежений.

Біполярний розлад

Дорослі

Рекомендована початкова доза – 2 мг або 3 мг 1 раз на добу.

Дозу можна індивідуально збільшити прирощенням дози по 1 мг/добу не частіше ніж через день. Оптимальною дозою для більшості пацієнтів є доза 1-6 мг на добу.

Діти та підлітки.

Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на добу, приймати одноразово вранці або ввечері. При необхідності дозу можна збільшити шляхом додавання по 0,5 або 1 мг/добу не частіше ніж через день до досягнення дози 2,5 мг/добу. Терапія   ефективна   при   прийомі   доз   від 0,5 до 6 мг/добу. Дози вище 6 мг/добу не вивчали.

Пацієнти які відчувають стійку сонливість, можуть приймати половину добової дози 2 рази на добу.

Як і при інших видах симптоматичного лікування, довготривале застосування рисперидону необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Досвід застосування препарату дітям віком до 10 років для лікування біполярних розладів обмежений.

Лікування порушень поведінки хворих з деменцією.

Початкова доза – 0,25 мг 2 рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити шляхом додавання по 0,25 мг 2 рази на добу не частіше ніж через 1 день. Оптимальною дозою для більшості пацієнтів є доза по 0,5 мг 2 рази на добу. Однак для деяких пацієнтів ефективна доза може бути збільшена до 1 мг 2 рази на добу.

Після досягнення ефективної дози пацієнта можна перевести на одноразовий прийом 1 мг препарату. Як і при інших видах симптоматичного лікування, довготривале застосування рисперидону необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Асоціальні прояви та інші порушення поведінки.

Пацієнти з масою тіла >50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг 1 раз на добу. У разі необхідності дозу можна коригувати шляхом додавання 0,5 мг 1 раз на добу не частіше ніж через 1 день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 1 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 мг 1 раз на добу, тоді як інші можуть потребувати 1,5 мг 1 раз на добу.

Пацієнти з масою тіла < 50 кг

Рекомендована початкова доза – 0,25 мг 1 раз на добу. У разі необхідності дозу можна коригувати шляхом додавання 0,25 мг 1 раз на добу не частіше ніж через 1 день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 0,5 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів достатньо не більше ніж 0,25 мг 1 раз на добу для досягнення позитивного ефекту, тоді як інші можуть потребувати 0,75 мг 1 раз на добу.

Як і при інших видах симптоматичного лікування, довготривале застосування рисперидону необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Досвід застосування препарату дітям віком до 5 років обмежений.

Аутизм.

Діти та підлітки.

Доза рисперидону має бути розрахована відповідно до потреб та можливостей пацієнта.

Початкова доза становить 0,25 мг на добу для пацієнтів з масою тіла < 20 кг і 0,5 мг на добу для пацієнтів з масою тіла >20 кг.

На четвертий день доза може бути збільшена на 0,25 мг для пацієнтів з масою тіла < 20 кг і на 0,5 мг для пацієнтів з масою тіла ≥20 кг.

Цю дозу потрібно підтримувати, а ефективність має бути оцінена на 14 день. Для пацієнтів, у яких не досягнено достатнього клінічного ефекту, збільшення дози препарату має бути обґрунтоване. Збільшення дози можна проводити з інтервалом ≥2 тижні з поступовим збільшенням на 0,25 мг для пацієнтів з масою тіла < 20 кг та 0,5 мг для пацієнтів з масою тіла ≥20 кг.

У ході клінічних досліджень максимальна доза не перевищувала сумарну добову дозу 1,5 мг у пацієнтів з масою тіла < 20 кг, 2,5 мг у пацієнтів з масою тіла ≥ 20 кг та 3,5 мг у пацієнтів з масою тіла > 45 кг.

Дози рисперидону для дітей з аутизмом (сумарно мг/добу).

Вагова категорія	1-3 день	4-14+ день	Збільшення, якщо підвищення дози необхідне	Межі доз
< 20 кг	0,25 мг	0,5 мг	+ 0,25 мг інтервал ≥ 2 тижні	0,5-1,5 мг
>20кг	0,5 мг	1,0 мг	+ 0,5 мг інтервал ≥ 2 тижні	1-2,5 мг*

*Для пацієнтів з масою тіла > 45 кг може знадобитися вища доза; максимальна досліджена доза - 3,5 мг/добу.

Риспетрил можна приймати 1 або 2 рази на добу.

Досвід застосування препарату дітям віком до 5 років обмежений.

Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок

У пацієнтів з нирковою недостатністю активна антипсихотична фракція виводиться гірше, ніж у здорових людей. У пацієнтів з печінковою недостатністю підвищена концентрація вільної фракції рисперидону в плазмі.

Незалежно від показань, таким хворим початкову та наступну дози слід зменшувати вдвічі, а титр дози має бути повільніший.

При лікуванні пацієнтів цієї групи Риспетрил слід застосовувати з обережністю.

Застосування Риспетрилу у вигляді розчину для перорального застосування

Риспетрил у вигляді розчину для перорального застосування може поєднуватись з такими напоями, як вода, кава, апельсиновий сік, молоко з низьким вмістом жиру. Препарат несумісний з кока-колою та чаєм.

Відкривання флакона та користування дозатором-піпеткою:

• для відкриття флакона слід натиснути на кришечку, а потім повернути проти годинникової стрілки;

• вставити піпетку у флакон, потім, притримуючи за нижнє кільце піпетки, витягнути верхнє кільце до відмітки, яка відповідає необхідній дозі препарату у мілілітрах (мл або ml) або міліграмах (мг або mg);

• утримуючи нижнє кільце, піпетку слід дістати з флакона та видавити її вміст у склянку з 100 мл напою (перелік вказано вище).

Перед застосуванням рідину у склянці необхідно ретельно перемішати.

Після використання дозатор-піпетку слід ретельно промити водою.

Побічні реакції

Ступінь тяжкості більшості побічних реакцій, що розвивалися внаслідок застосування препарату, від помірного до тяжкого.

Побічні реакції, що спостерігалися в ≥ 1 % дорослих пацієнтів або дітей, або пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувалися рисперидоном.

Інфекції та інвазії: назофарингіт, інфекції верхнього респіраторного тракту, синусит, інфекції сечовивідних шляхів, пневмонія, целюліт, грип.

З боку системи кровотворення: анемія.

З боку імунної системи: гіперчутливість.

З боку метаболізму: полідипсія, анорексія.

Психічні порушення: безсоння, тривога, знервованість, в'ялість, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: паркінсонізм, акатазія, сонливість, запаморочення, седація, тремор, дисфонія, летаргія, ортостатичне запаморочення, дискінезія, втрата свідомості, транзиторна ішемічна атака, порушення свідомості, слинотеча, цереброваскулярні розлади, головний біль, дизартрія, порушення уваги, розлади рівноваги, гіперсомнія.

З боку органів зору: розмитість зору, кон'юнктивіт.

З боку органів слуху: біль у вухах.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи: закладеність носа, диспное, носова кровотеча, синусит, кашель, ринорея, фаринголарингічний біль, легеневий застій.

З боку травного тракту: нудота, запор, диспепсія, блювання, діарея, гіперсекреція слини, сухість у роті, абдомінальний дискомфорт, абдомінальний біль, дискомфорт у шлунку, біль у верхній частині живота.

З боку шкіри та підшкірної тканини: висипання, сухість шкіри, лупа, себорейний дерматит, гіперкератоз, еритема, акне, свербіж.

З боку кістково-м 'язової системи: біль у спині, артралгія, біль у кінцівках, анормальна постава, міалгія, біль у шиї.

З боку сечовидільної системи: нетримання сечі, енурез, полакіурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: порушення еякуляції, галакторея.

Загальні розлади: підвищена втомлюваність, астенія, пірексія, біль та дискомфорт у грудях, периферичні набряки, порушення ходи, в'ялість.

Лабораторні дослідження: збільшення креатинфосфокінази крові, почастішання серцевого ритму, зниження температури тіла, збільшення маси тіла, збільшення пролактину в крові.

Побічні реакції, що спостерігалися в < 1 % дорослих пацієнтів або дітей, або пацієнтів літнього віку з деменцією, або пацієнтів, які лікувалися рисперидоном.

Інфекції та інвазії: інфекції вуха, вірусні інфекції, фарингіт, тонзиліт, бронхіт, інфекції ока, локалізовані інфекції, цистит, середній отит, оніхомікоз, акародерматит, бронхопневмонія, інфекції респіраторного тракту, трахеобронхіт.

З боку системи кровотворення: гранулоцитопенія.

З боку імунної системи: гіперчутливість.

З боку ендокринної системи: гіперпролактинемія.

З боку метаболізму: полідипсія, анорексія.

Психічні порушення: збудження, притупленість емоцій, розлади сну, зниження лібідо, аноргазмія.

З боку нервової системи: відсутність реакції на подразник, анормальна координація, втрата свідомості, розлади мовлення, гіпоестезія, розлади рухів, пізня дискінезія, ішемія головного мозку, цереброваскулярні розлади, нейролептичний злоякісний синдром, діабетична кома.

З боку органів зору: очна гіперемія, виділення з очей, закочування очей, набряк повік, кірка на краю повіки, сухість очей, сльозотеча, фотофобія, глаукома, зниження гостроти зору.

З боку органів слуху: дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, синусова тахікардія, відчуття серцебиття, атріовентрикулярна блокада першого ступеня, блокада лівої, правої гілки пучка, артеріальна гіпотензія, гіперемія.

З боку дихальної системи: свистяче дихання, пневмонія, дисфонія, продуктивний кашель, застій респіраторного тракту, вологі хрипи, респіраторні розлади, набряклість носової порожнини, гіпервентиляція.

З боку травного тракту: нетримання калу, гастрит, припухлість губ, хейліт, аптіалізм.

З боку шкіри та підшкірної тканини: зміна кольору шкіри, еритематозні висипання, папульозні висипання, генералізовані висипання, макуло-папульозні висипання.

З боку кістково-м'язової системи: біль у м'язах грудної клітини, скутість суглобів, м'язова слабкість, рабдоміоліз.

З боку сечовидільної системи: дизурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: аменорея, гінекомастія, вагінальні виділення, порушення ерекції, порушення еякуляції, менструальні розлади, збільшення молочних залоз, сексуальна дисфункція.

Загальні розлади: спрага, грипозний стан, набряк, нездужання, набряклість обличчя, дискомфорт, генералізований набряк, озноб, відчуття холоду у кінцівках, синдром відміни препарату.

Лабораторні дослідження: підвищення рівня аланінамінотрансферази, анормальна електрокардіограма, збільшення кількості еозинофілів, підвищення рівня аспартатаміно-трансферази, зменшення кількості лейкоцитів, підвищення рівня глюкози в крові, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, зниження температури тіла, зниження артеріального тиску, збільшення трансаміназ.

У постмаркетинговий період відмічались наступні побічні ефекти.

З боку кровотворної та лімфатичної системи: агранулоцитоз, тромбоцитопенія (включаючи зниження кількості тромбоцитів, зниження утворення тромбоцитів).

З боку імунної системи: анафілактичні реакції.

З боку метаболізму: діабетичний кетоацидоз, водна інтоксикація.

Психічні порушення: манія.

З боку серцево-судинної системи: фібриляція передсердь.

З боку дихальної системи: синдром апное у сні.

З боку травного тракту: кишкова непрохідність, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної тканини: ангіоневротичний набряк (термін включає ангіоневротичний набряк, набуту недостатність С₁-естерази, навколоротовий набряк, набряк очей, набряк обличчя, спадковий ангіоневротичний набряк, набряк гортані, гортанно-трахеальний набряк, окуло-респіраторний синдром, набряк рота, періорбітальний набряк, гострий набряк тонкої кишки, набряк язика), алопеція.

З боку репродуктивної системи: пріапізм.

Загальні розлади: гіпотермія.

Лабораторні дослідження: подовження інтервалу QT на кардіограмі (термін включає скоректоване подовження інтервалу QT на кардіограмі, аномальне подовження інтервалу QT на кардіограмі, подовження інтервалу QT на кардіограмі, синдром подовження від інтервалу QT, вроджений синдром подовження від інтервалу QT).

Передозування.

Симптоми.

Ознаки та симптоми передозування, що спостерігалися - це відомі фармакологічні ефекти препарату у посиленій формі: сонливість і седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія, а також екстрапірамідні симптоми. Повідомлялося про прийом 360 мг препарату. Отримані дані дають змогу зробити висновок про широкий спектр безпеки препарату. При передозуванні у поодиноких випадках спостерігалося подовження інтервалу QT.

У разі гострого передозування слід проаналізувати можливість лікарської взаємодії кількох препаратів.

Лікування.

Необхідно забезпечити адекватну вентиляцію дихальних шляхів, промити шлунок (якщо пацієнт непритомний після інтубації) та застосувати активоване вугілля одночасно із проносними засобами. Показаний контроль функції серця, що включає безперервну реєстрацію ЕКГ для виявлення можливих аритмій.

Рисперидон не має специфічного антидоту. Таким чином слід застосовувати відповідні підтримуючі заходи. Артеріальну гіпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами, як внутрішньовенні вливання та/або застосування симпатоміметичних препаратів. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначати антихолінергічні препарати. Слід продовжувати постійне медичне спостереження та моніторинг до повної ліквідації ознак передозування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Інформації щодо безпеки застосування рисперидону у період вагітності недостатньо, тому його не слід застосовувати вагітним.

Годування груддю. Інформації щодо застосування рисперидону у період годування груддю недостатньо. Рисперидон проникає у грудне молоко, тому на період лікування препаратом необхідно припинити годування груддю.

Діти.

Досвід застосування препарату дітям віком до 13 років для лікування шизофренії обмежений.

Досвід застосування препарату дітям віком до 10 років для лікування біполярних розладів обмежений.

Досвід застосування препарату дітям віком до 5 років для лікування асоціальних проявів та інших порушень поведінки обмежений.

Особливості застосування

Пацієнти літнього віку з деменцією

Загальна летальність. Серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувалися атиповими антипсихотичними ліками, спостерігався підвищений рівень летальності порівняно з пацієнтами з групи плацебо. Частота випадків летальності становила 4 % порівняно з 3,1 % у групі плацебо. Середній вік пацієнтів, які померли, був 86 років (діапазон - 67-100 років).

Одночасне застосування з фуросемідом. У пацієнтів літнього віку з деменцією при одночасному застосуванні фуросеміду з рисперидоном спостерігався підвищений рівень летальності порівняно з пацієнтами, які лікувалися тільки рисперидоном або тільки фуросемідом.

Не встановлено патофізіологічних механізмів для пояснення цього факту. Однак слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату у таких випадках. Не виявлено підвищення летальності серед пацієнтів, які одночасно застосовували інші діуретичні засоби разом із рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація була загальним фактором ризику летальності і повинна ретельно контролюватися у пацієнтів з деменцією.

Цереброваскулярні небажані реакції. У пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувалися рисперидоном, спостерігався підвищений рівень розвитку цереброваскулярних небажаних реакцій (інсульт і транзиторна ішемічна атака), включаючи летальний наслідок, порівняно з пацієнтами, які застосовували плацебо.

α-блокуюча активність

У зв'язку з тим, що рисперидон є α-блокатором, може виникати ортостатична гіпотензія, особливо у початковий період підбору дози. Риспетрил слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності), а також при зневодненні, гіповолемії або цереброваскулярних порушеннях; при цьому дозу слід збільшувати поступово, згідно з рекомендаціями (див. «Спосіб застосування та дози»). При виникненні артеріальної гіпотензії слід розглянути питання щодо зменшення дози.

Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми

При застосуванні препаратів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відзначалося виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/чи обличчя). Є повідомлення про те, що виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику розвитку пізньої дискінезії. Оскільки рисперидон значно меншою мірою провокує розвиток екстрапірамідної симптоматики порівняно з класичними нейролептиками, ризик розвитку пізньої дискінезії порівняно з іншими нейролептиками значно менший. Якщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання щодо відміни всіх антипсихотичних препаратів.

Нейролептичний синдром

При застосуванні класичних нейролептиків відзначаються випадки виникнення нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю вегетативних функцій, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази. У разі розвитку нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Риспетрил.

Рекомендується вдвічі зменшити як початкову дозу, так і подальше підвищення дози для пацієнтів літнього віку та хворих з нирковою недостатністю.

Слід також з обережністю призначати Риспетрил пацієнтам з хворобою Паркінсона, оскільки теоретично це може спричинити погіршення перебігу захворювання. Відносно класичних нейролептиків відомо, що вони знижують поріг розвитку епілептичного нападу.

Гіперглікемія

Гіперглікемія або загострення існуючого цукрового діабету були описані у поодиноких випадках під час лікування рисперидоном. Відповідні клінічні спостереження рекомендовані для пацієнтів, хворих на цукровий діабет, та для пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету.

Інтервал QT

Як і інші антипсихотичні засоби, слід з обережністю застосовувати Риспетрил пацієнтам з серцевою аритмією, пацієнтам із вродженим синдромом подовження нтервалу QT та при сумісній терапії препаратами, що подовжують інтервал QT.

Інші

Рекомендується з обережністю призначати Риспетрил хворим на епілепсію. Пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від переїдання через можливість збільшення маси тіла.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

У процесі лікування Риспетрилом рекомендується утримуватися від виконання роботи, що потребує концентрації уваги, швидких психічних та рухових реакцій, керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Враховуючи те, що рисперидон має вплив, у першу чергу, на центральну нервову систему, його слід з обережністю застосовувати сумісно з іншими препаратами центральної дії.

Клінічно значуща артеріальна гіпотензія спостерігалася при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних лікарських засобів у постмаркетинговому періоді.

Слід дотримуватися обережності при застосуванні рисперидону одночасно з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT.

При застосуванні карбамазепіну відзначалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при застосуванні інших індукторів печінкових ферментів. При відміні карбамазепіну та інших індукторів печінкових ферментів дозу рисперидону необхідно переглянути і у разі необхідності відкоригувати.

Флуоксетин і пароксетин, 2D6 інгібітори печінкових ферментів, підвищують концентрацію рисперидону у плазмі крові, але меншою мірою ніж активну антипсихотичну фракцію. На початку лікування або при відміні флуоксетину або пароксетину дозу рисперидону необхідно відкоректувати.

Топірамат помірно знижує біодоступність рисперидону, але не активну антипсихотичну фракцію. Однак клінічна значущість цієї взаємодії малоймовірна.

Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі β-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону у плазмі крові.

Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активну антипсихотичну фракцію. Циметидин та ранітидин підвищують біодоступність рисперидону, але лише мінімально активну антипсихотичну фракцію. Еритроміцин, інгібітор печінкових ферментів ЗА4, не змінює фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Інгібітори холінестерази, галантамін та донезепіл, не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

При застосуванні Риспетрилу разом з іншими лікарськими засобами, що значною мірою зв'язуються з білками плазми крові, клінічно вираженого витіснення будь-якого препарату з білкової фракції плазми крові не спостерігається.

Риспетрил не проявляє клінічно значущих ефектів на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату. Їжа не впливає на абсорбцію рисперидону.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка

Рисперидон – це селективний моноамінергічний антагоніст, що з високою активністю зв'язується та блокує серотонінові рецептори типу 2 (5-НТ₂), дофамінові рецептори типу       2 (D₂) і альфа-1 адренергічні рецептори. Хоча рисперидон є потужним антагоністом дофамінових рецепторів D₂, що пов'язують з його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, він не спричинює значного пригнічення моторної активності і меншою мірою індукує каталепсію порівняно з класичними нейролептиками. Збалансований антагонізм серотоніну та дофаміну у центральній нервовій системі сприяє зниженню екстрапірамідних побічних явищ.

Рисперидон не зв'язується з дофаміновими рецепторами D₁, а також з мускариновими холінергічними рецепторами. Оскільки рисперидон не зв'язується з мускариновими рецепторами, він не спричинює побічних антихолінергічних ефектів.

Фармакокінетика.

При пероральному застосуванні рисперидон повністю всмоктується у травному тракті. Концентрації рисперидону у плазмі крові пропорційні дозі препарату у терапевтичному діапазоні концентрацій. При прийомі препарату з їжею рівень його всмоктування практично не змінюється.

Рисперидон метаболізується у печінці за участю цитохрому Р450 2D6 з утворенням основного активного метаболіту 9-гідроксирисперидону, що зв'язується з рецепторами практично з тією ж афінністю, що і рисперидон. Недосконалий шлях метаболізму полягає у N-дезалкілуванні. Період напіввиведення рисперидону становить приблизно 3 години,       9-гідроксирисперидону – досягає 24 годин.

Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Рівноважні концентрації рисперидону і його метаболіту (9-гідроксирисперидону) досягаються відповідно через 1 добу і 4-5 діб. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном і кислим a-глікопротеїном. Рисперидон на 88 % зв'язується з білками плазми крові, а його метаболіт – на 77 %. Через 1 тиждень після надходження препарату в організм до 70 % дози виводиться з сечею, а 14 % – з калом. Вміст у сечі рисперидону і його метаболіту становить 35-45 % від дози препарату, що надійшла в організм, інше припадає на частку неактивних метаболітів.

Параметри фармакокінетики у хворих літнього віку відрізняються вищою концентрацією препарату у плазмі крові і уповільненим виведенням.

У хворих із порушеннями функції печінки відзначається деяке збільшення фракції незв'язаного рисперидону, що пов'язано зі зниженням вмісту як альбуміну, так і кислого    a-глікопротеїну. А у хворих із порушеннями функції нирок збільшується максимальна концентрація у плазмі крові та період напіввиведення, кліренс знижується.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина без запаху.

Термін придатності. 2 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці, не заморожувати.

Упаковка.

По 30 мл у флаконі, по 1 флакону в комплекті з дозатором у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Фармасайнс Інк., Канада.

Місцезнаходження. Источник

6111 Роялмаунт Авеню, 100, Монреаль, Квебек Н4Р 2Т4, Канада.