ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
РИФАМПІЦИН
(RIFAMPICIN)
Склад:
дiюча речовина: rifampicin;
1 капсула містить рифампіцину (у перерахуваннi на активну речовину) 150 мг;
допоміжні речовини: магнію карбонат важкий; кальцію стеарат; лактоза, моногiдрат;
склад капсули твердої желатинової: титану діоксид (Е 171), понсо 4R (Е 124), жовтий захід FCF (Е 110), діамантовий блакитний (Е 133), желатин.
Лiкарська форма. Капсули.
Фармакотерапевтична група.
Протитуберкульозні засоби. Антибіотики. Код АТС J04A B02.
Клiнiчнi характеристики.
Показання.
Туберкульоз рiзної локалiзацiї (у складі комбінованої терапії); гострi інфекції нетуберкульозної етіології, спричинені чутливими до препарату мiкроорганизмами; лепра (у складі комбінованої терапії). Лiкування безсимптомних носiїв Neisseria meningitidіs i Haemophilus influenzae.
У зв'язку зі швидким розвитком стійкості до антибіотика у процесі лікування, застосування рифампіцину при захворюваннях нетуберкульозної етіології обмежується випадками, які не піддаються терапії іншими антибіотиками.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до рифампіцину та до інших компонентів. Жовтяниця (у тому числі механічна), нещодавно перенесений (менше 1 року) інфекційний гепатит, тяжкі порушення функцiї печiнки (у зв’язку зі зростанням ризику гепатотоксичностi), хронiчна ниркова недостатнiсть, тяжка легенево-серцева недостатнiсть, лiкування безсимптомних форм менiнгококової iнфекцiї та менiнгококового менiнгiту внаслiдок можливостi швiдкого розвитку стiйкостi збудника захворювання. Протипоказане застосування у комбінації з сангвінарином/ритонавіром.
Спосiб застосування та дози.
Застосовують препарат внутрішньо натще (за 1/2-1 години до їди).
При лікуванні туберкульозу середня добова доза для дорослих становить 450 мг (1 раз на добу). У хворих з масою тіла більше 50 кг добова доза може бути збільшена до 600 мг.
Середня добова доза рифампіцину для дітей старше 12 років становить 10-20 мг/кг маси тіла (але не більше 600 мг на добу), приймати препарат 1 раз на добу. При поганій переносимості рифампіцину добова доза може бути розподілена на 2-3 прийоми.
Середня добова доза рифампіцину для дітей віком 6-12 років становить 10 мг/кг маси тіла (але не більше 450 мг на добу), приймати препарат 1 раз на добу. При поганій переносимості рифампіцину добова доза може бути розподілена на 2-3 прийоми.
Загальна тривалість застосування рифампіцину при туберкульозі зумовлена ефективністю лікування і може досягати 1 року і більше. Щоб уникнути розвитку стiйкостi мiкобактерiй, препарат призначають, як правило, разом з iншими протитуберкульозними препаратами I i II ряду у їхніх звичайних дозах.
Для лiкування гострих інфекцій нетуберкульозної природи дорослим призначати рифампіцин у добовiй дозi 900-1200 мг за 2-3 прийоми. Пiсля зникнення симптомiв захворювання препарат продовжувати приймати ще протягом 2-3 днiв.
При гострiй гонореї препарат дорослим призначають одноразово в добовiй дозi 900 мг, тривалiсть лiкування встановлюють iндивiдуально залежно вiд виду i тяжкостi захворювання (вiд 1-2 днiв до 2-х тижнiв i бiльше).
Дорослим носіям менінгококової інфекції препарат призначають у добовiй дозi 600 мг; добова доза для дiтей становить 10-12 мг/кг маси тiла. Курс лiкування – 4 днi.
При носiйствi Haemophilus influenzaе дорослим та дiтям старше 6 рокiв з розрахунку 20 мг/кг маси тiла на добу за 1 прийом протягом 4 днiв.
При лепрі рифампіцин (у комплексi з iмуностимулюючими засобами) призначають внутрiшньо по 450-600 мг на добу за 1-2 прийоми протягом 3-6 місяцiв (можливi повторнi курси з iнтервалом в 1 мiсяць). За iншою схемою (на фонi комбiнованої протилепрозної терапiї) препарат призначають у добовiй дозi 450 мг, розподiленої на 3 прийоми протягом 2-3 тижнiв з iнтервалом 2-3 мiсяцi протягом 1-2 рокiв.
Побiчнi реакцiϊ.
З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, зниження апетиту, анорексiя, ерозивний гастрит, псевдомембранозний коліт, підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові, гіпербілірубінемія, гепатит.
З боку шкіри: припливи, свербіж шкiри обличчя та голови, висипання, кропив’янка, ексфоліативний дерматит, пемфігоїдна (пухирчаста) реакція, мультиформна еритема, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла і васкуліт.
Алергічні реакції: еозинофілія, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, артралгія, гарячка, пропасниця, герпес, сльозотеча.
З боку системи кровотворення: лейкопенiя, тромбоцитопенiя, нейтропенiя, тромбоцитопенiчна пурпура, гемолiтична анемiя.
З боку центральноϊ нервової системи: головний біль, зниження гостроти зору, атаксія, дезорієнтація, психози.
З боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, недостатнiсть надниркових залоз у хворих із порушенням функцiї надниркових залоз.
З боку сечовидільної системи: нефронекроз, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатнiсть (оборотна), гiперурикемiя.
Інші: забарвлення в оранжево-червоний колір сечі, калу, слини, мокротиння, поту, слизу, індукція порфірії, міастенія, загострення подагри, задишка i свистяче дихання, крововиливи у мозок, анафiлаксiя, зниження артерiального тиску та шок.
При нерегулярному прийомі або при вiдновленні лікування після перерви можливі грипоподібнi симптоми.
Передозування.
Симптоми:, нудота, блювання, діарея, біль у ділянці живота, пiдвищена стомлюванiсть, сонливість, збільшення печінки, жовтяниця, підвищення рівня білірубіну і печінкових трансаміназ у плазмі крові; забарвлення у коричнево-червоний або оранжевий колір шкіри, слизової оболонки порожнини рота, склер, сечі, слини, поту, слизу і фекалій пропорційно до прийнятої дози препарату, алергiчнi реакцiї, пiдвищення температури тiла, задишка, гарячка, лейкопенiя, тромбоцитопенiя, гостра гемолітична анемія, ниркова недостатність, набряк у ділянці очей або обличчя, свербіж, сплутаність свідомості, набряк легень, судоми.
Лікування: вiдмiна препарату. Симптоматична терапія. У тяжких випадках – форсований діурез. Специфічного антидоту немає.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
У період вагітності або годування груддю препарат протипоказаний.
У разі необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.
Діти.
Препарат у даній лікарській формі протипоказаний дітям віком до 6 років.
Особливостi застосування.
Монотерапія туберкульозу рифампіцином часто супроводжується розвитком стійкості збудника до антибіотика, тому його слід поєднувати з іншими протитуберкульозними засобами. При лікуванні нетуберкульозних інфекцій можливий швидкий розвиток резистентності мікроорганізмів; цей процес можна попередити, якщо комбінувати рифампіцин з іншими хіміотерапевтичними засобами.
При тривалому застосуваннi показаний систематичний щомісячний контроль функцій печiнки i показників периферичної кровi.
Слiд з обережнiстю застосувати препарат пацієнтам літнього віку через можливiсть вiкових змiн функцiй печiнки.
Пацієнтам з порушеннями функцій печінки можна приймати рифампіцин тільки у крайньому випадку і під постійним медичним контролем. У таких пацієнтів проводити контроль необхідно щотижня протягом перших двох тижнів і потім кожні 2 тижні протягом ще 6 тижнів. У разі проявів гепатотоксичності препарат слід відмінити.
Рифампіцин протипоказаний при тяжких порушеннях функцiй печiнки у зв’язку зі зростанням ризику гепатотоксичностi.
При вживанні алкоголю у період лікування також зростає ризик гепатотоксичностi.
Препарат слід відмінити і у випадку появи значних клінічних змін функцій печінки. Якщо після їх нормалізації рифампіцин призначають повторно, слід стежити за змінами функцій печінки щодня.
З обережнiстю застосовують препарат при наявностi захворювань печiнки в анамнезi.
У деяких пацієнтів можливе підвищення білірубіну у перші дні лікування рифампіцином. Рифампіцин спричиняє індукцію ферментів, які прискорюють метаболізм ендогенних субстратів, таких як гормони надниркових залоз, тиреоїдних гормонів і вітаміну D.
Введення препарату може супроводжуватися забарвленням сечі, калу, слини, поту, слізної рідини, контактних лінз у червоний колір.
У разi розвитку грипоподiбного синдрому, неускладненого тромбоцитопенiєю, гемолiтичною анемiєю, бронхоспазмом, задишкою, шоком і нирковою недостатнiстю, у хворих, якi лiкуються препаратом за iнтермiтуючою схемою, слiд розглянути можливiсть переходу на щоденне застосування. У цих випадках дозу збiльшують повiльно: у перший день призначають 150 мг, а потрiбної терапевтичної дози досягають за 3-4 днi. Якщо вiдмiченi вказанi вище тяжкi ускладнення, прийом рифампіцину припиняють.
Пiд час лiкування рифампiцином жiнкам репродуктивного вiку слiд застосувати надiйнi методи контрацепцiї (пероральнi гормональнi контрацептиви i додатковi негормональнi методи контрацепцiї).
Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати препарат.
З обережністю призначають виснаженим хворим; пацієнтам, які зловживають алкоголем; при порфірії.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Під час лікування Рифампіцином можливе виникнення порушення координації рухів, порушення зору, тому слід утримуватися на цей період від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами.
Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій.
Рифампіцин викликає індукцію ізоферментів цитохрому P450, прискорюючи їх метаболізм (знижується концентрація у плазмі крові і відповідно зменшується дія), а також може викликати потенційно небезпечні лікарські взаємодії з наступними лікарськими засобами: непрямі антикоагулянти (кумарини), антидіабетичні лікарські засоби (хлорпропамід, толбутамід), серцеві глікозиди (дигітоксин, дигоксин), клофібрат, антиаритмічні лікарські засоби (дизопірамід, пірменол, хінідин, мексилетин, токаїнід, пропафенон), кортикостероїди, протиепілептичні засоби (фенітоїн), антибактеріальні лікарські засоби (хлорамфенікол, кларитроміцин, дапсон, доксициклін, флуорохінолони), протигрибкові препарати (кетоконазол, ітраконазол, вориконазол), противірусні (сангвінарин, індинавір, нельфінавір, атазанавір, лопінавір, невірапін), ондансетрон, хінін, симвастатин, теофілін, трициклічні антидепресанти (амітриптилін, нортриптилін), цитотоксичні препарати (iматиніб), діуретики, імунодепресанти (циклоспорин, сіролімус, такролімус), іринотекан, гормони щитовидної залози (левотироксин), лозартан, барбітурати, бета-адреноблокатори (бісопролол, пропанолол), антипсихотичні засоби (галоперидол, арипіпразол), седативні і снодійні препарати (діазепам, бензодіазепіни, золпіколон, золпідем), блокатори кальцієвих каналів (дилтіазем, ніфедипін, веропаміл, німодипін, нікардипін), антагонiсти гормонiв (тамоксифен, гестинон); празиквантел; рiлузол.
Одночасне застосування рифампіцину та еналаприлу призводить до зниження концентрації активних метаболітів еналаприлу. Коригування дози має визначатися клінічним станом пацієнта.
Одночасне застосування антацидів може призвести до зниження всмоктування рифампіцину. Приймати рифампіцин слід не менше, ніж за годину до прийому антацидів.
Слід уникати сумісного застосування рифампіцину і галотану через зростання ризику гепатотоксичності.
Наркотичні анальгетики, антихолінергічні лікарські засоби і кетоконазол знижують (у разі одночасного прийому всередину) біодоступність рифампіцину. Ізоніазид та/або піразинамід підвищують частоту і тяжкість порушень функцій печінки більшою мірою ніж при призначенні одного рифампіцину, у хворих з захворюваннями печінки в анамнезі. Рифампіцин прискорює метаболізм естрогенів і гестагенів (зменшується контрацептивний ефект пероральних контрацептивів).
Препарати ПАСК слід призначати не раніше ніж через 4 години після прийому препарату, тому що можливе порушення абсорбції.
Якщо у лікуванні застосовуються парааміносаліцилова кислота і рифампіцин разом, їх слід приймати з інтервалом не менше 8 годин, для того, щоб досягти адекватного рівня концентрації в крові.
Фармакологiчнi властивостi.
Фармакодинаміка. Рифампіцин — напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії. Бактерицидна дія базується на селективному інгібуванні ДНК-залежної РНК-полімерази. У низьких концентраціях активний щодо мікобактерій туберкульозу та лепри, впливає на грампозитивні та грамнегативні коки (стафіло-, стрепто-, пневмо-, ентеро-, менінго- і гонококи), у більш високих концентраціях активний стосовно грамнегативних бактерій (E.coli, K.pneumoniae, H.influenzae, Legionellae, Salmonellae, Shigellae, деяких штамів Proteus, P.aeruginosae), деяких спороутворюючих паличок (Bacillus anthracis, Clostridium perfringens) і хламідій. Рифампіцин віруліцидно діє на вірус сказу і пригнічує розвиток рабічного енцефаліту. Стiйкiсть до препарату розвивається швидко.
Фармакокінетика. Рифампіцин добре всмоктується у травному тракті і швидко проникає у тканини і рідини організму, у тому числі в каверни, кістки, плевральний ексудат, мокротиння. Біодоступність становить 90-95 %. Максимальна концентрація препарату у плазмі крові відзначається через 2-4 години після прийому внутрішньо. На терапевтичному рівні концентрація підтримується протягом 8-12 годин (для високочутливих збудників — протягом 24 годин). Зв’язування з білками плазми крові становить 80-90 %. Рифампіцин проникає через гематоенцефалічний бар’єр, плаценту, грудне молоко. Біотрансформується у печінці. Період напіввиведення – 2-5 годин. Виводиться з організму головним чином із жовчю, незначна частина – з сечею.
Фармацевтичнi характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: капсули від оранжево-червоного до темно-червоного кольору № 1; вміст капсул – порошок від світло-червоного до коричнево-червоного кольору з білими вкрапленнями. Допускається наявність ущільнень капсульної маси у вигляді стовпчика або таблетки, які при натисканні скляною паличкою розсипаються.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберiгання.
Зберігати у захищеному від вологи та світла місці при температурі від 15 °С до 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 капсул у блiстерi; 2 блiстери у пачці.
Упаковка для стаціонарів: по 150 блiстерiв у коробці з картону.
Категорiя вiдпуску.
За рецептом.
Виробник.
РУП «Бєлмедпрепарати».
Мiсцезнаходження. Источник
Республіка Білорусь, 220007, м. Мінськ, вул. Фабриціуса, 30.