ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
КВИКЛЯЙН™
(QUEKLINE™)
Склад:
діюча речовина: кветіапін;
1 таблетка містить кветіапіну фумарату еквівалентно 25 мг, 100 мг або 200 мг кветіапіну;
допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; кальцію гідрофосфат дигідрат; натрію крохмальгліколят (тип А); повідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат; Opadry Pink 03B84643 (для 25 мг); Opadry Yellow 03B82651 (для 100 мг); Opadry White 03B28796 (для 200 мг).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Психолептичні засоби. Антипсихотичні засоби. Кветіапін.
Код АТС N05А Н04.
Клінічні характеристики.
Показання.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якої допоміжної речовини препарату.
Одночасний прийом інгібіторів ізоферменту 3A4 системи цитохрому P450, наприклад, інгібіторів протеази ВІЛ, азольних протигрибкових засобів, еритроміцину, кларитроміцину і нефазодону (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Спосіб застосування та дози.
Для перорального застосування.
Кветіапін можна приймати незалежно від прийому їжі.
Дорослі
Лікування шизофренії
Кветіапін потрібно приймати двічі на добу, див. таблицю 1.
Таблиця 1
| Доба |
Доба 1 |
Доба 2 |
Доба 3 |
Доба 4 |
| Кветіапін (добова доза) |
50 мг |
100 мг |
200 мг |
300 мг |
У перші 4 дні лікування загальна добова доза становить 50 мг (1-й день), 100 мг (2-й день), 200 мг (3-й день) і 300 мг (4-й день).
Починаючи з 4-ої доби, дозу потрібно підвищувати до досягнення необхідного клінічного ефекту в межах доз від 300 до 450 мг на добу. Залежно від клінічної реакції та переносимості препарату окремим пацієнтом дозу можна змінювати у діапазоні від 150 мг до 750 мг на добу.
Лікування маніакальних епізодів, пов’язаних з біполярними розладами
Кветіапін потрібно приймати двічі на добу, див. таблицю 2.
Таблиця 2
| Доба |
Доба 1 |
Доба 2 |
Доба 3 |
Доба 4 |
| Кветіапін (добова доза) |
100 мг |
200 мг |
300 мг |
400 мг |
У перші 4 дні лікування загальна добова доза становить 100 мг (1-й день), 200 мг (2-й день), 300 мг (3-й день) і 400 мг (4-й день).
Подальше збільшення дози до 800 мг у період до 6-ого дня потрібно здійснювати не більше ніж по 200 мг на добу.
Залежно від клінічної реакції та переносимості препарату окремим пацієнтом дозу можна змінювати у діапазоні від 200 мг до 800 мг на добу. Звичайна ефективна доза знаходиться у межах від 400 до 800 мг на добу.
Пацієнти літнього віку
Пацієнтам літнього віку кветіапін, як і інші антипсихотичні засоби, потрібно призначати з обережністю, особливо на початку лікування. Лікування пацієнтів літнього віку потрібно починати з дози кветіапіну 25 мг на добу. Дозу слід підвищувати щоденно на 25-50 мг/добу до досягнення ефективної дози, яка, вірогідно, буде нижчою, ніж для пацієнтів молодшого віку.
Пацієнти з порушенням функції печінки та нирок
У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки при пероральному прийомі кліренс кветіапіну зменшується приблизно на 25 %.
У печінці відбувається інтенсивний метаболізм кветіапіну. Тому пацієнти з порушенням функції печінки повинні застосовувати кветіапін з обережністю, особливо під час початкового періоду поступового збільшення дози.
Лікування пацієнтів з порушенням функції печінки потрібно починати з дози 25 мг на добу. Залежно від клінічної реакції та переносимості препарату пацієнтом дозу потрібно підвищувати щоденно на 25 - 50 мг до досягнення ефективної дози.
Побічні реакції.
Постмаркетингові дані
Побічні реакції розподілено за частотою їх виникнення згідно з такими категоріями:
дуже часто (≥1/10);
часто (від ≥1/100 до <1/10);
нечасто (від ≥1/1000 до <1/100);
рідко (від ≥1/10000 до <1/1000);
дуже рідко (<1/10000);
невідомо (неможливо визначити за наявними даними).
При застосуванні кветіапіну найчастішими побічними реакціями є сонливість, запаморочення, сухість у роті, астенія легкого ступеня, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та диспепсія.
Під час лікування кветіапіном, як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, відмічались випадки збільшення маси тіла, появи запаморочення, розвитку злоякісного нейролептичного синдрому, лейкопенії, нейтропенії та появи периферичних набряків.
З боку крові та лімфатичної системи
Часто: лейкопенія.
Нечасто: еозинофілія, тромбоцитопенія.
Невідомо: нейтропенія (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку імунної системи
Нечасто: гіперчутливість (див. «Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин»).
Дуже рідко: анафілактична реакція.
Ендокринні порушення
Часто: гіперпролактинемія.
Дуже рідко: неадекватна секреція антидіуретичного гормону.
З боку метаболізму та травлення
Часто: збільшення рівня глюкози до величин, характерних для гіперглікемії (див. розділ «Особливості застосування»), збільшення апетиту.
Нечасто: гіпонатріємія.
Дуже рідко: цукровий діабет (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку психіки
Часто: незвичайні сновидіння, кошмари.
З боку нервової системи
Дуже часто: запаморочення, сонливість, головний біль.
Часто: синкопе, екстрапірамідні симптоми (див. розділ «Особливості застосування»), дизартрія.
Нечасто: судомні напади, синдром неспокійних ніг, пізня дискінезія (див. розділ «Особливості застосування»).
Рідко: нейролептичний злоякісний синдром (див. розділ «Особливості застосування»).
Може виникати сонливість, особливо протягом перших двох тижнів лікування, яка здебільшого зникає при подальшому застосуванні кветіапіну.
З боку органів зору
Часто: порушення чіткості зору.
З боку серцево-судинної системи
Часто: тахікардія, ортостатична гіпотензія.
Нечасто: подовження інтервалу QT.
Рідко: венозна тромбоемболія (див. розділ «Особливості застосування»).
Кветіапін, як і інші антипсихотичні засоби, які мають активність, спрямовану на блокаду алфа-1 адренорецепторів, може спричинити ортостатичну гіпотензію, пов’язану із запамороченням, тахікардію та у деяких пацієнтів – синкопе, особливо протягом початкового періоду поступового збільшення дози (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку дихальної системи
Часто: риніт.
З боку травної системи
Дуже часто: сухість у роті.
Часто: запор, диспепсія.
Нечасто: дисфагія (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
Часто: збільшення рівня трансаміназ у сироватці (аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза).
Нечасто: збільшення рівня гамма-глютамілтрансферази.
Рідко: жовтяниця (див. розділ «Особливості застосування»).
Дуже рідко: гепатит.
У деяких пацієнтів, які приймали кветіапін, спостерігалось безсимптомне збільшення рівня трансаміназ у сироватці (аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза) або рівня гамма-глютамілтрансферази. Таке підвищення здебільшого зникало при подальшому лікуванні кветіапіном.
З боку шкіри
Дуже рідко: хвороба Квінке, синдром Стівенса-Джонсона.
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини
Дуже рідко: рабдоміоліз.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз
Нечасто: сексуальна дисфункція.
Рідко: пріапізм, галакторея, набряклість грудей, менструальні порушення.
Системні порушення
Дуже часто: симптоми відміни (припинення лікування) (див. розділ «Особливості застосування»).
Часто: слабо виражена астенія, периферичні набряки, дратівливість.
Результати обстежень і аналізів
Дуже часто: збільшення маси тіла, збільшення рівня тригліцеридів у сироватці, збільшення рівня загального холестерину (переважно холестерину ліпопротеїдів низької щільності), зменшення рівня холестерину ліпопротеїдів високої щільності.
Часто: зниження рівня нейтрофілів.
Нечасто: зниження рівня тромбоцитів.
Рідко: збільшення рівня креатинфосфокінази у крові.
При застосуванні нейролептичних засобів відмічались випадки збільшення тривалості інтервалу QT, шлуночкової аритмії, раптової смерті з нез’ясованої причини, зупинки серця та випадки піруетної тахікардії («torsades de pointes»). Ці явища розцінюються як побічні ефекти, характерні для усього класу цих засобів.
Лікування кветіапіном супроводжувалось невеликим дозозалежним зменшенням рівня гормонів щитовидної залози, особливо рівень загального T4 і вільного T4. Ступінь зниження рівня загального і вільного T4 був максимальним у межах перших 2 - 4 тижнів лікування кветіапіном без подальшого зниження під час тривалого лікування. Майже в усіх випадках припинення лікування кветіапіном, незалежно від тривалості лікування, супроводжувалось оборотним впливом на рівень загального та вільного T4. Менше зниження рівня загального T3 і реверсивного T3 спостерігалось тільки при вищих дозах. Рівень тироксинзв’язуючого глобуліну залишався незміненим, а еквівалентного збільшення рівня тироїдстимулюючого гормону загалом не відбувалось, і також не спостерігались ознаки того, що кветіапін спричиняє клінічно значущий гіпотиреоз.
Передозування.
Симптоми та ознаки. Випадки летального наслідку відмічались у ході досліджень після гострого передозування препарату у кількості 13,6 г, а також у постмаркетингових дослідженнях при введенні одного кветіапіну навіть у невеликій дозі 6 г. З другого боку, відмічались також випадки, коли пацієнти виживали після гострого передозування у кількості до 30 г. У ході постмаркетингових досліджень повідомлялося про поодинокі випадки передозування одного кветіапіну, яке призводило до смерті або коми чи збільшення інтервалу QT.
Пацієнти з існуючим тяжким серцево-судинним захворюванням можуть наражатись на збільшений ризик появи ефектів передозування (див. розділ «Особливості застосування»).
Загалом, виникали ознаки і симптоми, пов’язані з посиленням відомих фармакологічних ефектів активної субстанції, тобто сонливість, седативний ефект, тахікардія та артеріальна гіпотензія.
Лікування. Специфічного антидоту для кветіапіну немає. У випадках значної інтоксикації необхідно враховувати ймовірність впливу декількох препаратів, які приймає пацієнт. Проводити інтенсивне лікування, включаючи відновлення та контроль прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації, а також контроль та підтримку серцево-судинної системи.
Можливість попередження абсорбції при передозуванні не вивчали, проте можна застосувати активоване вугілля у поєднанні з послаблюючим засобом.
Ретельний медичний контроль за пацієнтом повинен тривати до повного відновлення стану пацієнта.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Фертильність
Відповідних даних не отримано.
Вагітність
Під час вагітності кветіапін можна застосовувати лише у тих випадках, коли очікувана користь такого лікування перевищує можливий ризик.
Безпеку та ефективність кветіапіну в період вагітності у людей не вивчали. У тварин після вагітності, під час якої застосовували кветіапін, спостерігались випадки розвитку синдрому відміни у новонароджених.
Період годування груддю
Ступінь екскреції кветіапіну в грудне молоко не визначений. Тому жінкам рекомендується припинити годування груддю під час лікування кветіапіном.
Діти.
Безпеку та ефективність кветіапіну для дітей не вивчали, тому препарат не застосовують у цій віковій групі.
Особливості застосування.
Серцево-судинні захворювання
Кветіапін потрібно призначати з обережністю пацієнтам із серцево-судинним захворюванням, цереброваскулярним захворюванням або при інших станах, які можуть спричинити артеріальну гіпотензію.
Кветіапін може спричинити ортостатичну гіпотензію, особливо під час початкового періоду поступового збільшення дози. Якщо це трапиться, то потрібно зменшити дозу або швидкість поступового збільшення дози.
Судомні напади
Не відмічалося різниці у частоті судомних нападів між пацієнтами, які приймали кветіапін або плацебо. Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, рекомендується дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).
Пізня дискінезія
Пізня дискінезія – це синдром, що характеризується потенційно необоротними, мимовільними дискінетичними рухами, які можуть виникати у пацієнтів при лікуванні антипсихотичними препаратами, включаючи кветіапін. При появі ознак і симптомів пізньої дискінезії необхідно зменшити дозу або припинити застосування кветіапіну. Після припинення лікування можуть посилитись або навіть виникнути симптоми пізньої дискінезії (див. розділ «Побічні реакції»).
Злоякісний нейролептичний синдром
Проведення антипсихотичного лікування, включаючи лікування кветіапіном, може супроводжуватись розвитком злоякісного нейролептичного синдрому (див. розділ «Побічні реакції»). Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений психічний статус, м’язову ригідність, нестабільність вегетативної нервової системи та збільшення рівня креатинфосфокінази. У таких випадках лікування кветіапіном потрібно припинити та провести відповідне симптоматичне лікування.
Тяжка нейтропенія
У ході досліджень із застосуванням кветіапіну нечасто виникала тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів <0,5 х 109/л). Більшість випадків тяжкої нейтропенії виникали в межах декількох місяців після початку лікування кветіапіном (див. розділ «Побічні реакції»). Чітка залежність від дози не спостерігалась. Під час постмаркетингових досліджень після припинення лікування кветіапіном лейкопенія та нейтропенія минали. Можливі чинники ризику розвитку нейтропенії включають попередню наявність у пацієнта зниженої кількості лейкоцитів та наявність в анамнезі пацієнта нейтропенії, спричиненої будь-яким препаратом. Для пацієнтів із кількістю нейтрофілів <1 х 109/л лікування кветіапіном потрібно припинити. Необхідно провести спостереження за пацієнтами для виявлення можливих ознак і симптомів інфекції та для визначення кількості нейтрофілів (доки кількість не буде перевищувати 1,5 х 109/л).
Супутнє застосування індукторів ферментів печінки
Супутнє застосування кветіапіну та сильного індуктора ферментів печінки, наприклад, карбамазепіну або фенітоїну, спричиняє значне зниження концентрації кветіапіну у плазмі, що може впливати на дію кветіапіну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Лікування кветіапіном пацієнтів, яким одночасно проводиться лікування індуктором ферментів печінки, потрібно починати, тільки якщо лікар вважає, що користь від застосування кветіапіну переважає ризик припинення лікування індуктором ферментів печінки. Важливо, щоб зміна лікування таким індуктором проводилась поступово, і у разі необхідності індуктор можна замінити препаратом, який не має індукуючого впливу на ферменти печінки (наприклад, вальпроатом натрію).
Збільшення маси тіла
У пацієнтів, яким проводили лікування кветіапіном, відбувались випадки збільшення маси тіла, і тому потрібно контролювати масу тіла і у разі клінічної необхідності проводити корекцію згідно з відповідними рекомендаціями для застосування антипсихотичних засобів (див. розділ «Побічні реакції»).
Гіперглікемія
У рідкісних випадках повідомлялось про появу гіперглікемії та/або розвиток чи загострення цукрового діабету, який іноді супроводжувався кетоацидозом або комою (див. розділ «Побічні реакції»). У деяких випадках ці явища виникали у пацієнтів зі збільшеною масою тіла, що могло бути сприяючим чинником. Рекомендується здійснювати адекватний клінічний контроль згідно з відповідними рекомендаціями для застосування антипсихотичних засобів. За пацієнтами, яким проводиться лікування будь-яким антипсихотичним засобом, включаючи кветіапін, потрібно проводити спостереження для виявлення можливих ознак і симптомів гіперглікемії (наприклад, полідипсія, поліурія та слабкість), а за пацієнтами з цукровим діабетом або чинниками ризику розвитку цукрового діабету потрібно проводити регулярне спостереження для виявлення можливого погіршення контролю глюкози. Потрібно регулярно контролювати масу тіла.
Ліпіди
Описані випадки збільшення рівня тригліцеридів, ліпопротеїдів низької щільності та загального холестерину, а також зменшення рівня холестерину ліпопротеїдів високої щільності (див. розділ «Побічні реакції»). При зміні рівня ліпідів потрібно проводити лікування згідно з клінічними показаннями.
Збільшення інтервалу QT
При застосуванні препарату відповідно до інструкцій прийом кветіапіну не супроводжувався стійким збільшенням абсолютної величини інтервалу QT. Проте при передозуванні відбувалось подовження інтервалу QT (див. розділ «Передозування»). У разі призначення кветіапіну, як і інших нейролептичних засобів, одночасно з препаратами, які збільшують інтервал QТс, необхідно дотримуватись обережності (див. розділ «Взаємодії»), особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам із вродженим синдромом збільшення інтервалу QТс, серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією або гіпомагніємією, а також пацієнтам із сімейним анамнезом збільшення інтервалу QТ.
Тромбоемболія
При застосуванні антипсихотичних засобів спостерігались випадки венозної тромбоемболії, включаючи випадки легеневої емболії та випадки тромбозу глибоких вен (див. розділ «Побічні реакції»). Проте оскільки у пацієнтів із шизофренією часто спостерігається збільшення ризику розвитку венозної тромбоемболії, то потрібно виявити всі можливі чинники ризику венозної тромбоемболії, наприклад, імобілізація пацієнтів, та вжити відповідних запобіжних заходів.
Відміна лікування
При різкому припиненні застосування кветіапіну може виникати синдром відміни, який проявляється безсонням, нудотою, головним болем, діареєю, блюванням, запамороченням та дратівливістю. Відмічались також випадки посилення психотичних симптомів та появи мимовільних рухів (акатизія, дистонія та дискінезія). Тому відміняти препарат слід поступово, протягом одного або двох тижнів (див. розділ «Побічні реакції»).
Пацієнти літнього віку з психозом, пов’язаним з деменцією
Кветіапін ще не був схвалений як засіб для лікування пацієнтів із психозом, пов’язаним з деменцією. При застосуванні деяких атипових антипсихотичних засобів спостерігалось збільшення ризику розвитку цереброваскулярних побічних явищ приблизно в 3 рази. Механізм такого збільшення ризику залишається невідомим. При застосуванні інших антипсихотичних засобів або в інших групах пацієнтів не можна виключити збільшення такого ризику. Пацієнтам з чинниками ризику розвитку інсульту кветіапін потрібно застосовувати з обережністю.
Ефекти з боку печінки
У разі появи жовтяниці застосування кветіапіну потрібно припинити.
Супутні захворювання
При застосуванні кветіапіну виникали випадки дисфагії (див. розділ «Побічні реакції») і аспірація. Причинний зв’язок із розвитком аспіраційної пневмонії не був встановлений, але кветіапін рекомендується призначати з обережністю пацієнтам із ризиком розвитку аспіраційної пневмонії.
Комбінація з дивалпроексом або літієм
При помірних або тяжких гострих маніакальних епізодах дані про застосування кветіапіну у комбінації з дівалпроексом або літієм обмежені; проте таке комбіноване лікування добре переносилось. Отримані дані вказували на наявність адитивного ефекту через 3 тижні.
Лактоза
До складу препарату входить лактози моногідрат. Цей препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, синдромом дефіциту лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Оскільки кветіапін може спричиняти сонливість, то пацієнтам не рекомендується працювати з небезпечними механізмами, включаючи керування транспортними засобами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
З огляду на основний вплив кветіапіну на центральну нервову систему цей препарат потрібно застосовувати з обережністю в комбінації з іншими лікарськими засобами центральної дії. Кветіапін потенціює дію алкоголю. Слід уникати вживання алкоголю.
Слід уникати супутнього застосування інших нейролептичних засобів.
Інгібітор CYP3A4
Ізофермент CYP3A4 цитохрому P450 є основним ферментом, який бере участь у метаболізмі кветіапіну, обумовленому цитохромом Р450. Під час дослідження за участю здорових добровольців для оцінки взаємодії супутнє застосування кветіапіну (25 мг) і кетоконазолу (інгібітор CYP3A4) призводило до збільшення в 5-8 разів площі під кривою залежності концентрації від часу (AUC) для кветіапіну. Тому кветіапін не слід застосовувати на тлі лікування будь-яким інгібітором CYP3A4 (див. розділ «Протипоказання»).
Карбамазепін
У ході дослідження для оцінки фармакокінетики кветіапіну при його багаторазовому застосуванні до і під час лікування карбамазепіном (відомий індуктор ферментів печінки) супутнє застосування карбамазепіну призводило до значного збільшення кліренсу кветіапіну. Таке збільшення кліренсу призводило до зниження системної дії кветіапіну (за величиною AUC) у середньому на 13 % порівняно із системною дією при застосуванні одного кветіапіну; при цьому у деяких пацієнтів спостерігався ще більший ефект. Внаслідок такої взаємодії може зменшуватись концентрація у плазмі, що може впливати на дію кветіапіну.
Фенітоїн
Одночасне введення кветіапіну та фенітоїну (індуктор мікросомальних ферментів) призводило до значного збільшення кліренсу кветіапіну (приблизно на 450 %). Для пацієнтів, які приймають індуктор ферментів печінки, лікування кветіапіном потрібно починати, тільки якщо лікар вважає, що переваги такого лікування більші за ризик при припиненні лікування індуктором ферментів печінки. Важливо, щоб будь-які зміни у лікуванні таким індуктором відбувались поступово, і у разі необхідності індуктор можна замінити препаратом, який не має індукуючого впливу на ферменти печінки (наприклад, вальпроатом натрію) (див. розділ «Особливості застосування»).
Іміпрамін, флуоксетин
Після супутнього введення кветіапіну і таких антидепресантів, як іміпрамін (відомий інгібітор CYP 2D6) або флуоксетин (відомий інгібітор CYP 3A4 і CYP 2D6), не відбувалось значної зміни фармакокінетики кветіапіну.
Рисперидон, галоперидол, тіоридазин
Після супутнього введення кветіапіну і таких антипсихотичних засобів, як рисперидон або галоперидол, не відбувалось значної зміни фармакокінетики кветіапіну. Проте при супутньому введенні кветіапіну і тіоридазину відбувалось підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70 %.
Циметидин, літій
Фармакокінетика кветіапіну не змінювалась при супутньому введенні циметидину. Фармакокінетика літію не змінювалась при супутньому введенні кветіапіну.
Вальпроєва кислота
При супутньому введенні вальпроєвої кислоти та кветіапіну не відбувалось клінічно значущої зміни фармакокінетики цих препаратів.
Препарати, які можуть подовжувати збільшення інтервалу QT
Формальні дослідження взаємодії зі стандартними серцево-судинними препаратами не проводились. Рекомендується вживати запобіжних заходів при супутньому лікуванні іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати інтервал QT, наприклад іншими нейролептичними засобами, антиаритмічними засобами класу ІА і III, галофантрином, левометадилу ацетатом, мезоридазином, тіоридазином, пімозидом, спарфлоксацином, гатифлоксацином, моксифлоксацином, долансетрону мезилатом, мефлоквіном, сертиндолом або цисапридом.
Препарати, які можуть призводити до порушення електролітного балансу
Потрібно дотримуватись обережності при супутньому застосуванні кветіапіну з іншими лікарськими засобами, здатними призводити до порушення електролітного балансу, наприклад, з тіазидними діуретиками (що спричиняють гіпокаліємію), оскільки вони збільшують ризик появи злоякісної аритмії.
Їжа
Кветіапін не рекомендується приймати разом із соком грейпфрута.
Фармакологічні властивості.
Механізм дії
Кветіапін – атиповий антипсихотичний засіб. Кветіапін і активний метаболіт N-дезалкілкветіапін взаємодіють з різними типами нейромедіаторних рецепторів. Кветіапін і N-дезалкілкветіапін мають високу селективність до рецепторів серотоніну (5-НТ2) і рецепторів допаміну D1 і D2 у головному мозку. Вважається, що антипсихотичні властивості та незначна здатність кветіапіну спричинювати екстрапірамідні симптоми зумовлюються саме таким комбінованим антагоністичним впливом на ці рецептори при більш високій селективності до рецепторів 5HT2 порівняно із селективністю до рецепторів D2. Крім того, N-дезалкілкветіапін має високу спорідненість з рецепторами з транспортерами норепінефрину. Кветіапін і N-дезалкілкветіапін також мають високу спорідненість з гістамінергічними та α1-адренергічними рецепторами, але меншу спорідненість з α2-адренорецепторами та серотоніновими 5-НТ1А- рецепторами. Кветіапін не має спорідненості з холінергічними мускариновими рецепторами або бензодіазепіновими рецепторами.
Фармакодинаміка.
Кветіапін блокує агоністичний вплив на допамін, що підтверджується результатами оцінки поведінкових реакцій або електрофізіологічних досліджень, а також збільшує концентрацію метаболітів допаміну, нейрохімічну експресію блокування рецепторів D2. Ступінь участі N-дезалкілового метаболіту кветіапіну у розвитку фармакологічної активності кветіапіну у людини залишається невідомим.
У ході доклінічних досліджень, у яких перевірялась тенденція до розвитку екстрапірамідних симптомів, кветіапін мав атиповий профіль активності і відрізнявся від стандартних антипсихотичних препаратів. Кветіапін після тривалого застосування не призводив до надмірної чутливості допамінових D2-рецепторів. Кветіапін у дозах, ефективних для блокади допамінових D2-рецепторів, спричинював лише слабку каталепсію. Для кветіапіну після його тривалого введення була продемонстрована селективність для лімбічної системи, яка проявлялась здатністю блокувати деполяризацію в мезолімбічних нейронах, але не в нігростріарних нейронах, в яких міститься допамін.
Фармакокінетика.
Фармакокінетика кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну в межах схваленого діапазону доз є лінійною.
Всмоктування
Кветіапін після перорального введення добре всмоктується та активно метаболізується.
Розподіл і метаболізм
При прийомі після їди не відбувається значної зміни біодоступності кветіапіну. З білками плазми зв’язується приблизно 83 % кветіапіну. При рівноважному стані максимальна молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну становить 35 % від концентрації кветіапіну.
У ході досліджень в умовах in vitro було встановлено, що CYP3A4 є основним ферментом, відповідальним за метаболізм кветіапіну, обумовлений цитохромом P450. Утворення та виведення N-дезалкілкветіапіну відбувається переважно за участю ізоферменту CYP3A4.
Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи N-дезалкілкветіапін) в умовах in vitro чинять слабку інгібуючу дію на ізоферменти 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і 3А4 системи цитохрому Р450. Гальмування ізоферментів CYP в умовах in vitro відбувалось тільки при концентрації, яка в 5 – 50 разів перевищувала концентрацію, що досягається при застосуванні доз для людини у діапазоні від 300 до 800 мг на добу. На підставі цих результатів в умовах in vitro малоймовірно, що супутнє введення кветіапіну з іншими активними речовинами призведе до клінічно значущого гальмування метаболізму інших активних речовин, обумовленого цитохромом P450.
Виведення
Період напіввиведення кветіапіну і N-дезалкілкветіапіну становить відповідно приблизно 7 годин і 12 годин. Середня молярна фракція вільного кветіапіну і активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну, яка виводиться із сечею, становить < 5 % від введеної дози.
Пацієнти літнього віку
Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів літнього віку на 30–50 % менший, ніж у пацієнтів віком 18–65 років.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів зі значним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м2) середній кліренс кветіапіну у плазмі знижується приблизно на 25 %, але індивідуальні величини кліренсу залишаються в межах діапазону величин у здорових людей.
Пацієнти з порушенням функції печінки
У пацієнтів з ураженням печінки (компенсований алкогольний цироз) середній кліренс кветіапіну у плазмі знижується приблизно на 25 %. Оскільки у печінці відбувається широкий метаболічний розпад кветіапіну, то у пацієнтів з порушенням функції печінки може збільшуватись концентрація кветіапіну у плазмі, і тому для пацієнтів цієї групи може знадобитись корекція дози (див. розділ «Дозування і введення»).
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки 25 мг: круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки персикового кольору, із гравіруванням «QTP» з одого боку і «25» з іншого;
таблетки 100 мг: круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки жовтого кольору, із гравіруванням «QTP» з одого боку і «100» з іншого;
таблетки 200 мг: круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки білого кольору, із гравіруванням «QTP» з одого боку і «200» з іншого.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати в місцях, недоступних для дітей.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Д-р Редді’с Лабораторіс Лімітед, Індія.
Dr. Reddy’s Laboratories Limited, Індія.
Місцезнаходження. Д-р Редді’с Лабораторіс Лімітед, Бачупалі, Андра Прадеш, 500072 Індія. Источник
Dr. Reddy’s Laboratories Limited, Bachupally, Andhra Pradesh, 500072 India.