IНСТРУКЦIЯ
для медичного застосування препарату:
ГЕПАРИН
(HEPARIN)
Склад:
дiюча речовина: гепарин;
1 мл розчину містить 5000 МО гепарину натрію;
дoпoмiжнi peчoвuни: спирт бензиловий, натрiю хлорид, вода для iн'єкцiй.
Лікарська форма. Розчин для iн'єкцiй.
Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Група гепарину.
Код АТС В01А В01.
Клiнiчнi характеристики.
Показання.
- Профілактика та лікування тромбоемболічних захворювань та їх ускладнень (гострий коронарний синдром, тромбози та емболії магістральних вен та артерій, судин мозку, очей, перша фаза синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання, постійна форма мерехтіння передсердь з емболізацією);
- для попередження післяопераційних венозних тромбозів та емболії легеневої артерії (у режимі низького дозування) у пацієнтів, які перенесли хірургічні втручання, або у тих, хто з будь-яких інших причин має ризик розвитку тромбоемболічної хвороби;
- для попередження згортання крові при лабораторних дослідженнях, діалізі, екстракорпоральному кровообігу, операціях на серці та судинах, прямому переливанні крові.
Протипоказання.
Застосування препарату протипоказано:
- при підвищеній чутливості до гепарину та/або спирту бензилового;
- при тромбоцитопенії;
- при підозрі на гепариніндуковану імунну тромбоцитопенію;
- при енцефаломаляції;
- при кровотечах будь-якої локалізації (внутрішньочерепна кровотеча), за винятком геморагії, що виникла на грунті емболічного інфаркту легенів (кровохаркання) або нирок (гематурія);
- при гемофілії;
- при повторних кровотечах в анамнезі незалежно від їх локалізації;
- при підвищеній проникності судин (наприклад, при хворобі Верльгофа);
- при неконтрольованій тяжкій артеріальній гіпертензії;
- при геморагічному інсульті перші 2-3 доби;
- при геморагічному панкреонекрозі;
- при тяжких порушеннях функцій печінки та /або нирок;
- при загрозливому аборті.
Гепарин не можна застосовувати:
- у вигляді внутрішньом'язових ін'єкцій;
- при гострих і хронічних лейкозах;
- апластичних і гіпопластичних анеміях;
- при гострій аневризмі серця та аорти;
- під час проведення операцій на головному або спинному мозку, очному яблуці, вухах;
- після проведення хірургічних операцій на ділянках, де розвиток кровотечі є небезпечним для життя пацієнта;
- при бактеріальному ендокардиті, важкі форми цукрового діабету, туберкульозі легенів;
- при проведенні епідуральної анестезії під час пологів.
Пацієнтам, яким застосовують гепарин з лікувальною метою, при проведенні планових хірургічних операцій протипоказана провідникова анестезія, оскільки застосування гепарину у рідкісних випадках може викликати епідуральні або спинномозкові гематоми, у результаті чого може розвинутися тривалий або необоротний параліч.
Спосіб застосування та дози.
Гепарин призначають у вигляді струминних або переривчастих внутрішньовенних або підшкірних ін’єкцій. Перед призначенням препарату потрібно визначити час згортання крові, тромбіновий та активований парціальний тромбопластиновий час, кількість тромбоцитів.
Дорослим при гострому тромбозі лікування розпочинають із внутрішньовенного введення
10000-15000 МО Гепарину під контролем згортання венозної крові, тромбінового та активованого парціального тромбопластинового часу. Після цього по 5000-10000 МО Гепарину вводять внутрішньовенно кожні 4-6 годин. При цьому адекватною вважається доза Гепарину, при якій час згортання подовжується у 2,5-3 рази, а активований парціальний тромбопластиновий час – у 1,5-2 рази.
Для профілактики гострого тромбозу Гепарин вводять підшкірно по 5000 МО кожні 6-8 годин. При першій фазі синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ) у дорослих Гепарин призначають підшкірно тривалий час у добовій дозі 2500-5000 МО під контролем тромбінового часу. За 1-2 доби до відміни Гепарину добову дозу поступово знижують.
Під час операції на відкритому серці з підключенням апарату екстракорпорального кровообігу пацієнтам вводять Гепарин у початковій дозі не менше 150 МО на 1 кг маси тіла. Коли процедура триває менше 60 хвилин, призначають дозу 300 МО/кг, а коли процедура триває більше 60 хвилин, призначають 400 МО/кг.
З профілактичною метою Гепарин вводять підшкірно у дозі 5000 МО за 2 години до операції, потім по 5000 МО кожні 6-8 годин протягом 7 днів.
Дітям призначають Гепарин за такою схемою: початкова доза становить 50 МО/кг (внутрішньовенна ін'єкція/інфузія), підтримуюча доза 100 МО/кг кожні 4 години. Середня добова доза для дітей становить 300 МО/кг.
Немовлятам призначають від 2 до 10 МО/кг/год внутрішньовенно (постійно або переривчасто). Підшкірно немовлятам Гепарин вводять у добовій дозі 200-300 МО/кг, розподіляючи її на 4-6 ін'єкцій.
Як доповнення до стрептокінази Гепарин – по 5000 МО 3 рази на добу або 10000-12500 МО 2 рази на добу може бути показаний при підвищеному ризику розвитку тромболітичних ускладнень у хворих: при повторному інфаркті міокарда; з постійною формою мерехтіння передсердь з емболізацією.
При гострому коронарному синдромі (нестабільній стенокардії або інфаркті міокарда) спочатку струминно внутрішньовенно вводять 5000 МО Гепарину, потім переходять на внутрішньовенне краплинне введення препарату зі швидкістю 1000 МО/год. Швидкість інфузії необхідно підбирати таким чином, щоб протягом перших 2-3 діб підтримувати активований парціальний тромбопластиновий час на рівні в 1,5-2 рази більшому, ніж нормальне значення.
В усіх випадках при застосуванні Гепарину за 1-3 дні до його відміни призначають непрямі антикоагулянти.
Побічні реакцiϊ.
Частота виникнення побочних реакцій оцінюється за наступними критеріями: дуже часті: понад 10 %; часті: 1-10 %; нечасті: 0,1-1 %; поодинокі: 0,01-0,1 %; рідкісні: менше 0,01 %.
До найбільш розповсюджених побічних реакцій належать крововиливи, підвищення рівня печінкових ферментів, оборотна тромбоцитопенія та різноманітні дерматологічні порушення. Також повідомлялося про поодинокі випадки генералізованих алергічних реакцій, некрозу шкіри та пріапізму.
З боку системи крові:
часті: тромбоцитопенія І типу;
поодинокі: тромбоцитопенія ІІ типу;
рідкісні: епідуральні та спинномозкові гематоми.
Психічні порушення:
рідкісні: депресія.
З боку нервової системи:
нечасті: головний біль.
З боку травного тракту:
поодинокі: нудота, блювання, діарея.
З боку гепатобіліарної системи:
часті: підвищення рівня печінкових трансаміназ (АЛТ і АСТ), лактатдегідрогенази, гама-глутамілтрансферази та гіперліпідемія. Дані порушення є оборотними і зникають при відміні препарату.
З боку шкіри та підшкірної клітковини:
нечасті: висипання (еритематозні, макулопапульозні та інші), кропив'янка, свербіж, свербіж і печіння у ділянці шкіри стоп;
поодинокі: некроз шкіри, мультиформна еритема, алопеція.
З боку опорно-рухового апарату:
нечасті: остеопороз (пicля тривалого застосування);
поодинокі: демінералізація кісток.
З боку статевої системи:
рідкісні: пріапізм.
З боку імунної системи:
поодинокі: шкірні висипання, кон'юнктивіт, сльозотеча, риніт, бронхоспазм, астма, тахіпное, ціаноз, кропив'янка;
рідкісні: алергічний ангіоспазм у кінцівках, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок.
З боку ендокринної системи та метаболізму:
поодинокі: гіпоальдостеронізм, гіперкаліємія, підвищення рівня тироксину;
рідкісні: зниження рівня холестерину, підвищення рівня глюкози в крові.
З боку серцево-судинної системи:
часті: крововиливи та гематоми у будь-якому органі чи системі органів (підшкірні, внутрішньом'язові, позачеревні, носові, внутрішньокишкові, шлункові, маткові та ін.).
Реакції у місці введення:
часті: подразнення, виразки, болючість, крововиливи, гематоми та атрофія у місцях ін'єкції.
Інші:
часті: нежить, гарячка.
Унаслідок тромбоцитопенії можуть з'являтися некрози шкіри і тромбози в артеріях («білий тромб»), які супроводжуються рецидивом венозних тромбоемболій, розвитком гангрени, інфаркту міокарда, інсульту і навіть смерті. При появі тяжкої тромбоцитопенії (зниження кількості тромбоцитів у 2 рази від початкового числа або нижче 100000) необхідно припинити застосування гепарину.
Передозування.
При передозуванні можливе виникнення кровотеч.
Лікування. При незначних кровотечах може бути достатнім зменшення дози препарату або тимчасове припинення його введення. При значних кровотечах терміново відміняють введення Гепарину та призначають антидот – 1 % розчин протаміну сульфату (вводять повільно внутрішньовенно) з розрахунку, що 1 мг протаміну сульфату нейтралізує 85 МО Гепарину.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Гепарин не протипоказаний при вагітності. Препарат не проникає через плаценту. Гепарин не проникає у грудне молоко. Доцільність застосування препарату вирішується індивідуально лікарем з урахуванням співвідношення користь для матері/ризик для плода.
При необхідності лікування гепарином в період вагітності потрібно проводити ретельне медичне спостереження за пацієнткою.
Діти. Препарат застосовують дітям відповідно до маси тіла. Не застосовують препарат у недоношених дітей чи новонароджених. Можливий розвиток токсичних алергічних реакцій та алергічних реакцій у дітей до 3 років.
Особливості застосування.
Гепарин не призначений для внутрішньом'язового введення. Слід також по можливості уникати біопсій, епідуральних анестезій та діагностичних люмбальних пункцій.
З обережністю варто застосовувати Гепарин пацієнтам, у яких в анамнезі відзначалися реакції гіперчутливості до низькомолекулярних гепаринів.
Кількість тромбоцитів слід визначити перед початком лікування, у перший день лікування і через короткі проміжки часу протягом усього періоду призначення гепарину, особливо між 6 і 14 днем після початку лікування. Раптове зниження кількості тромбоцитів потребує негайної відміни препарату, а також подальшого дослідження з метою уточнення етіології тромбоцитопенії. При підозрі на гепариніндуковану тромбоцитопенію типу І або ІІ лікування гепарином слід припинити.
За винятком низькодозового режиму введення, перед початком терапії завжди слід проводити коагуляційні тести.
З великою обережністю Гепарин призначають пацієнтам із захворюваннями, під час яких збільшений ризик виникнення кровотеч (наприклад, при артеріальній гіпертензії).
З обережністю застосовують під час менструацій.
При переході з терапії Гепарином на прийом непрямих антикоагулянтів Гепарин відміняють тільки тоді, коли непрямі антикоагулянти забезпечують збільшення протромбінового часу до терапевтичних меж протягом не менше 2 днів поспіль.
З метою запобігання значній гіпокоагуляції потрібно зменшити дозу Гепарину, не збільшуючи інтервалів між ін'єкціями.
Гепарин може спричинити розвиток геморагії у пацієнтів старше 60 років (особливо у жінок) та у пацієнтів з порушеними функціями нирок.
Пацієнти, чутливі до білків тваринного походження, можуть бути чутливими і до Гепарину.
При підозрі на реакцію гіперчутливості за кілька хвилин до введення повної дози слід повільно внутрішньовенно ввести розведену пробну 1000 МО.
Особливої обережності слід дотримуватися протягом 36 годин після пологів.
У хворих з артеріальною гіпертензією слід контролювати артеріальний тиск.
У пацієнтів з метаболічним ацидозом, підвищеною концентрацією калію в крові або тим, хто застосовує препарати калію, під час застосування Гепарину рекомендується часто контролювати рівень калію в крові, зважаючи на збільшену небезпеку розвитку гіперкаліємії.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Не впливає.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Антикоагулянти прямої та непрямої дії посилюють дію Гепарину.
Антигістамінні препарати та препарати групи дигіталісу, тетрацикліни, аскорбінова кислота, нікотин, нітрогліцерин, кортикотропін, тироксин зменшують антикоагулянтну дію препарату.
Засоби, що зменшують агрегацію тромбоцитів (ацетилсаліцилова кислота, декстран, фенілбутазон, індометацин, сульфінперазон, пробенецид, цефалоспорини, кеторолак, епопростинол, клопідогрель, тиклопідин, стрептокіназа, ібупрофен, метиндол, дипіридамол, гідроксихлорохін, фібринолітики, внутрішньовенне введення пеніцилінів, етакринової кислоти, цитостатиків та ін.), при одночасній терапії з Гепарином можуть спричиняти крововиливи, тому їх слід застосовувати дуже обережно.
Лужні лікарські засоби, енаприлат, трициклічні антидепресанти: при одночасному застосуванні дані препарати можуть зв'язуватися з гепарином, що призводить до взаємного зниження ефективності.
Фенітоїн, хінідин, пропранолол, бензодіазепіни та білірубін: гепарин може витісняти дані препарати з місць зв'язування з білками плазми.
Інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину ІІ: можливий розвиток гіперкаліємії.
Алкоголь: одночасне вживання спиртних напоїв може значно підвищити ризик розвитку кровотеч.
Небезпека також підвищується при одночасному застосовуванні Гепарину з ульцерогенними, імунодепресивними та тромболітичними препаратами.
Вплив на результати лабораторних досліджень. Хибне збільшення рівня загального тироксину і трийодтироніну. Хибнопозитивний метаболічний ацидоз та гіпокальціємія (у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі). Пригнічення хромогенних лізат тестів на виявлення ендотоксинів. Гепарин може впливати на визначення аміноглікозидів за допомогою імуноферментного аналізу.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Гепарин – кислий мукополісахарид, відносна молекулярна маса якого становить близько
16000 дальтон. Гепарин – антикоагулянт прямої дії. У розчині гепарин має негативний заряд, що сприяє його взаємодії з білками, які беруть участь у процесі згортання крові. Гепарин зв'язується з антитромбіном ІІІ (кофактор гепарину) та інгібує процес згортання крові шляхом інактивації факторів V, VII, ІХ, Х. При цьому нейтралізується низка факторів, які активують згортання крові (калікреїн, ІХа, Ха, ХІа, ХІІа), порушується перехід протромбіну у тромбін. Коли процес тромбоутворення вже розпочався, великі кількості гепарину можуть гальмувати подальшу коагуляцію шляхом інактивації тромбіну і гальмування перетворення фібриногену у фібрин. Гепарин також попереджає утворення стабільних фібринових згустків шляхом гальмування активації фібринстабілізуючого фактора. При парентеральному введенні гепарин уповільнює згортання крові, активує процес фібринолізу, пригнічує активність деяких ензимів (гіалуронідази, фосфатази, трипсину), уповільнюючи дію простацикліну на агрегацію тромбоцитів, спричинену дією аденозиндифосфату. Активуючи ліпотротеїнову ліпазу, гепарин незначно знижує рівень ліпідів і холестерину в крові.
Фармакокінетика.
Розподіл. Антикоагулянтна дія гепарину розвивається одразу ж після внутрішньовенного введення та зберігається протягом 4-5 годин. При підшкірному введенні антикоагулянтний ефект розвивається через 40-60 хвилин і продовжується 8-12 годин. Пікові плазмові рівні гепарину натрію досягаються через 2-4 години після підшкірної ін'єкції, хоча бувають суттєві індивідуальні варіації. Гепарин не проникає крізь плаценту, не потрапляє у грудне молоко.
Метаболізм. Гепарин біотрансформується у печінці гепариназою та в ретикулоендотеліальній системі. Період біологічного напіврозпаду становить 1,32-1,72 години.
Виведення. Екскретується переважно із сечею. Період напіввиведення з плазми становить
30-60 хвилин.
Фармацевтичнi характеристики.
Оснoвнi фiзико-xiмiчнi влacmuвocmi: прозора безбарвна або свiтло-жовтого кольору рiдина.
Несумісність.
У зв'язку з можливою преципітацією активних речовин Гепарин не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.
Гепарин утворює нерозчинні комплекси з пеніциліном, тетрацикліном, еритроміцином, гентаміцином, канаміцином, колістином, новобіоцином, ванкоміцином, хлордіазепоксидом, хлорпромазином, гідроксизином, хлорпромазином, гідросукцинатом гідрокортизону, а також морфіном і його похідними. Ці препарати не можна додавати до інфузійних розчинів, що містять Гепарин.
Tермін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Збepiгaти у сухому, захищеному вiд свiтлa мicцi при температурі не вище 150С.
Упаковка.
По 5 мл у флаконах. 5 флаконiв з інструкцією для медичного застосування у картонній пачці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
РУП «Бєлмедпрепарати». Источник
Місцезнаходження. Республіка Білорусь, 220007, м. Мінськ, вул. Фабриціуса, 30.