ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
МЕЛОКСИКАМ-РАТІОФАРМ
(MELOXICAM-RATIOPHARM®)
Склад: діюча речовина: мелоксикам;
1 ампула (1,5 мл) містить мелоксикаму 15 мг;
допоміжні речовини: меглюмін, глікофурол, полоксамер 188, натрію хлорид, гліцин, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Оксиками. Код АТС М01А С06.
Клінічні характеристики.
Показання.
Початкове та симптоматичне короткотривале лікування:
Протипоказання.
Гіперчутливість до компонентів препарату або до препаратів з подібною дією, наприклад інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту. Протипоказаний пацієнтам, у яких після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП спостерігаються ознаки астми, носові поліпи, ангіоневротичні набряки або кропив’янка, та пацієнтам, які приймають антикоагулянти, через можливе виникнення внутрішньом’язової гематоми.
Активна форма або нещодавня поява виразки травного тракту/перфорації.
Запальні захворювання кишечнику в активній формі (хвороба Крона або виразкові коліти).
Тяжка форма печінкової недостатності.
Тяжка форма ниркової недостатності, що не піддається діалізу.
Маніфестна шлунково-кишкова кровотеча, нещодавня цереброваскулярна кровотеча або встановлені системні порушення згортання крові.
Тяжка форма неконтрольованої серцевої недостатності.
Препарат протипоказаний для лікування болю протягом післяопераційного періоду при аортокоронарному шунтуванні.
Спосіб застосування та дози.
Внутрішньом’язове застосування доцільно призначати тільки протягом перших кількох днів лікування. Для продовження лікування слід застосовувати пероральні форми препарату.
Внутрішньом’язове введення.
Загострення остеоартриту: 7,5 мг на добу. У разі відсутності покращення дозу можна збільшити до 15 мг на добу.
Ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт: 15 мг на добу. Залежно від терапевтичного ефекту дозу можна зменшити до 7,5 мг на добу.
Не слід перевищувати добову дозу мелоксикаму - 15 мг.
Оскільки зі збільшенням дози і тривалості лікування підвищується ризик побічних реакцій, то необхідно застосовувати найменшу ефективну добову дозу і найкоротшу тривалість лікування.
Мелоксикам слід застосовувати шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку та пацієнти з підвищеним ризиком виникнення побічної дії
У пацієнтів літнього віку та пацієнтів з підвищеним ризиком до виникнення побічної дії лікування слід розпочинати з 7,5 мг/добу.
Порушена функція нирок
У пацієнтів, які перебувають на діалізі та пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю не можна перевищувати добову дозу мелоксикаму 7,5 мг. Для пацієнтів з легким або середнім ступенем порушення функції нирок (пацієнти з кліренсом креатиніну понад 25 мл/хв) немає необхідності у зменшенні дози.
Порушена функція печінки
Для пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки немає необхідності зменшувати дозу.
Побічні реакції.
У переліку зазначені усі відомі побічні дії, які можуть виникнути під час застосування мелоксикаму.
Оцінка побічних явищ ґрунтується на класифікації з урахуванням частоти їх виникнення:
дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1 000 до < 1/100), рідко
(від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (частота не може бути визначена на підставі наявних даних).
Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи
Часто: анемія.
Нечасто: зміни картини крові – зменшення тромбоцитів (тромбоцитопенія), зменшення лейкоцитів до повного їх зникнення (лейкоцитопенія, агранулоцитоз).
Порушення з боку імунної системи
Рідко: анафілактичний шок, анафілактичні/анафілактоїдні реакції та інші алергічні реакції негайного типу.
Психічні порушення
Рідко: сплутаність свідомості, зміна настрою, кошмарні сновидіння, безсоння, дезорієнтація.
Порушення з боку нервової системи
Часто: легке запаморочення, головний біль.
Нечасто: дзвін у вухах, сонливість.
Порушення з боку органів слуху та вестибулярного апарату
Нечасто: запаморочення.
Рідко: шум у вухах.
Порушення з боку органів зору
Рідко: розлади функції зору, що включають нечіткість зору, кон’юнктивіт.
Порушення з боку серцевої системи
Нечасто: прискорене серцебиття.
Невідомо: серцева недостатність.
Порушення з боку судинної системи
Нечасто: підвищення артеріального тиску, припливи.
Порушення з боку респіраторної системи
Рідко: у пацієнтів з алергічними реакціями на ацетилсаліцилову кислоту або інші НПЗП в анамнезі можуть спостерігатися напади астми.
Порушення з боку травного тракту
Часто: біль в епігастральній ділянці, нудота та блювання, диспепсія, діарея.
Нечасто: прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, стоматит, запор, метеоризм, відрижка.
Рідко: шлунково-кишкові перфорації, гастрит, коліт. У пацієнтів літнього віку пептична виразка, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі можуть мати тяжкий перебіг.
Гепатобіліарні порушення
Нечасто: порушення функцій печінки (підвищення рівнів трансаміназ чи білірубіну).
Рідко: гепатит.
Порушення з боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини
Часто: свербіж, шкірний висип, ангіоневротичний набряк.
Рідко: серйозні реакції з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз/синдром Лайєлла), кропив’янка.
Дуже рідко: бульозний дерматит, мультиформна еритема.
Невідомо: фотосенсибілізація.
Порушення з боку сечовидільної системи
Нечасто: затримка натрію та води, гіперкаліємія, порушення лабораторних показників (підвищення рівня креатиніну та/або сечовини в сироватці крові).
Дуже рідко: гостра ниркова недостатність у пацієнтів з групи підвищеного ризику.
Застосування нестероїдних протизапальних засобів може супроводжуватись розладами сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі.
Загальні порушення
Часто: набряк, затвердіння у місці ін’єкції, біль у місці ін’єкції.
Нечасто: набряки, включаючи набряки нижніх кінцівок.
Індивідуальні серйозні та реакції, які рідко виникають
Одночасний прийом потенційно мієлотоксичного препарату, особливо метотрексату, може призводити до виникнення цитопенії.
Побічні реакції, які раніше не спостерігалися при застосуванні даного препарату, але є характерними для інших препаратів цієї фармакотерапевтичної групи
Порушення ниркової функції аж до ниркової недостатності: повідомлялося про ізольовані випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому, папілярного некрозу.
Передозування.
Симптоми гострого передозування НПЗП часто супроводжуються апатією, сонливістю, нудотою, блюванням та болем у шлунку, які, як правило, усуваються підтримуючими заходами. Також можуть виникати шлунково-кишкові кровотечі. Гостре отруєння може призвести до підвищення артеріального тиску, гострої ниркової недостатності, порушень функції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинного колапсу та зупинки серця.
Повідомлялося про анафілактоїдні реакції під час прийому терапевтичних доз НПЗП, також вони можуть виникати і при передозуванні.
Після передозування НПЗП пацієнтам необхідно пройти курс симптоматичного та підтримуючого лікування відповідно до ступеня тяжкості передозування та інтоксикації. Під час клінічних досліджень було виявлено, що триразовий прийом 4 г холестираміну перорально прискорює виведення мелоксикаму.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат не застосовують у період вагітності або годування груддю.
Діти.
Зважаючи на те, що дозовий режим для дітей до 15 років поки що не встановлений, препарат рекомендується для лікування лише дорослих старше 15 років.
Особливості застосування.
Оскільки ризик, пов'язаний із застосуванням мелоксикаму, може підвищуватися залежно від дозування та тривалості застосування, необхідно призначати якомога коротшу тривалість застосування та мінімальні ефективні добові дози. Необхідно постійно перевіряти потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та визначення терапії, особливо у пацієнтів з артрозом.
Перед початком лікування мелоксикамом необхідно з’ясувати, чи повністю вилікувані езофагіти, гастрити, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі пацієнта. У пацієнтів із такими захворюваннями в анамнезі необхідно врахувати, що під час лікування мелоксикамом можуть виникнути рецидиви.
Дія на шлунково-кишковий тракт
У пацієнтів із захворюваннями травного тракту в анамнезі слід з обережністю застосовувати НПЗП через можливе загострення хворобливих станів та перевіряти стан травного тракту, особливо на наявність кровотеч.
Як і при застосуванні інших НПЗП, під час лікування мелоксикамом повідомлялося про шлунково-кишкові кровотечі або перфорації, які у поодиноких випадках були летальними. Вони можуть виникнути у будь-який час лікування, з та без попереджувальних симптомів або вказівок на серйозні шлунково-кишкові порушення в анамнезі. У людей літнього віку шлунково-кишкові кровотечі або перфорації частіше мають серйозні наслідки.
Якщо під час терапії мелоксикамом виникне шлунково-кишкова кровотеча або виразка, необхідно припинити лікування мелоксикамом.
Серйозні реакції з боку шкіри/реакції гіперчутливості
При застосуванні НПЗП, включаючи мелоксикам, можуть виникати тяжкі шкірні реакції та алергічні реакції, що загрожують життю (наприклад анафілактичні реакції). Про серйозні реакції з боку шкіри, у деяких випадках фатальні, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, асоційований із застосуванням НПЗП, повідомлялося дуже рідко. Найвищий ризик виникнення таких реакцій існує на ранніх стадіях лікування (у межах першого місяця). Застосування мелоксикаму необхідно припинити при першій появі шкірних висипів, виразок слизової оболонки або будь-яких інших ознак гіперчутливості.
Дія на серцево-судинну і цереброваскулярну систему
Відповідний моніторинг і консультація необхідні пацієнтам з артеріальною гіпертензією в анамнезі та/або легкої або помірної застійної серцевої недостатності, оскільки повідомлялося про затримку рідини і набряки у зв’язку з лікуванням НПЗП.
Клінічні випробування та епідеміологічні дані вказують, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах і збільшенні тривалості застосування) може супроводжуватися дещо підвищеним ризиком тромбозу артеріальних судин (інфаркт міокарда або інсульт). Існує недостатньо даних, щоб виключити такий ризик для мелоксикаму.
Пацієнтам з неконтрольованою гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярною хворобою мелоксикам можна призначати тільки після ретельної оцінки стану пацієнта. Подібну оцінку слід здійснювати перед початком лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинного захворювання (наприклад артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).
НПЗП можуть спричинити затримку калію, натрію та води, а також взаємодіяти з сечогінними речовинами. Вони можуть погіршити стан пацієнтів із серцевою недостатністю або підвищеним артеріальним тиском.
Інша інформація
У поодиноких випадках НПЗП можуть спричинити інтерстиціальний нефрит, гломерулонефрит, медулярний некроз нирок або нефротичний синдром.
Як і при застосуванні багатьох НПЗП, визначається підвищення трансаміназ, білірубіну в сироватці крові та порушення інших показників печінкової функції. У більшості випадків мова йде про легкі тимчасові порушення. Якщо ці порушення суттєві та тривалі, необхідно припинити прийом мелоксикаму. У цих випадках необхідно провести відповідні контрольні дослідження.
Застосування НПЗП може спричинити декомпенсацію латентної ниркової недостатності. Функція нирок нормалізується після припинення терапії. Особливо треба звернути увагу на пацієнтів літнього віку, пацієнтів із серцевою недостатністю, цирозом печінки або нирковою недостатністю, а також на пацієнтів, котрі застосовують сечогінні засоби.
Під час лікування таких пацієнтів необхідно ретельно перевірити діурез та функцію нирок.
Побічні реакції частіше проявляються у пацієнтів літнього віку та у знесилених після тривалої хвороби пацієнтів.
Не можна перевищувати рекомендовану максимальну добову дозу. Також необхідно припинити одночасний прийом інших НПЗП.
Якщо через кілька днів не наступить покращання, необхідно заново оцінити співвідношення користі/ризику від лікування.
Як і інші НПЗП, мелоксикам може маскувати симптоми інфекційних захворювань (наприклад гарячку).
Як і інші препарати, що пригнічують синтез циклооксигенази або простагландинів, мелоксикам може негативно впливати на репродуктивну здатність, тому його не рекомендують жінкам, які мають бажання завагітніти. Препарат слід з обережністю застосовувати жінкам, котрі лікуються від безпліддя.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Спеціальні дослідження щодо здатності керувати автотранспортними засобами та/або обслуговувати механізми під час застосування мелоксикаму не проводилися. Проте, зважаючи на фармакодинамічний профіль та відому побічну дію, мелоксикам взагалі немає або має лише незначний вплив на ці здатності. Але якщо виникають порушення гостроти зору або втома, запаморочення або інші порушення з боку центральної нервової системи, рекомендується відмовитися від керування автомобілем та від обслуговування механізмів.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Фармакодинамічна взаємодія
Інші НПЗП, включаючи саліцилати (ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г/добу) та інгібітори циклооксигенази
Одночасний прийом кількох НПЗП може підвищити ризик виникнення шлунково-кишкових виразок у зв’язку з синергічним ефектом. Зважаючи на це, не рекомендується одночасне лікування мелоксикамом у поєднанні з іншими НПЗП.
Пероральні антикоагулянти
Підвищений ризик виникнення кровотеч внаслідок порушення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка та кишечнику. Не рекомендується комбіноване лікування з НПЗП та пероральними антикоагулянтами (наприклад варфарином).
Антиагрегатні препарати та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну
При одночасному застосуванні з мелоксикамом існує підвищений ризик виникнення кровотеч внаслідок порушення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка та кишечнику.
Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину-ІІ
НПЗП можуть зменшувати вплив сечогінних засобів та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів із порушеною нирковою функцією (наприклад пацієнти з дегідратацією або пацієнти літнього віку з порушенням ниркової функції) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоністів ангіотензину-II і засобів, що пригнічують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення ниркової функції, включаючи потенційний розвиток гострої ниркової недостатності, яка зазвичай є оборотною. Таким чином, комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід проводити адекватну гідратацію і спостерігати за нирковою функцією після початку супутнього лікування і періодично у подальшому.
Інші гіпотензивні препарати (у т.ч. бета-блокатори)
Унаслідок інгібіції простагландинів та ефекту вазодилатації ефективність гіпотензивних препаратів може знижуватись.
Циклоспорин
Може підсилювати нефротоксичну дію циклоспорину опосередковано через простагландинові ефекти. Під час комбінованого лікування слід контролювати ниркову функцію. Рекомендований ретельний моніторинг ниркової функції, особливо у пацієнтів літнього віку.
Внутрішньоматкові протизаплідні засоби
Може зменшуватися ефективність дії протизаплідних засобів.
Кортикостероїди
Підвищується ризик утворення виразок травного тракту або кровотечі.
Фармакокінетична взаємодія (вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших препаратів):
Літій
НПЗП можуть підвищувати концентрацію літію у сироватці крові до токсичних значень (зменшення виділення літію нирками). Тому не рекомендується одночасна терапія НПЗП та препаратами літію. Якщо одночасне застосування необхідне, потрібно ретельно контролювати рівень літію у сироватці крові до початку, під час та після закінчення одночасного лікування мелоксикамом та препаратами літію.
Метотрексат
НПЗП може зменшувати тубулярну секрецію, що призводить до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. З цієї причини пацієнтам, які одержують високі дози метотрексату (понад 15 мг/тиждень), супутнє застосування НПЗП не показане. Ризик взаємодії між НПЗП і метотрексатом слід розглядати також у пацієнтів, які одержують низькі дози метотрексату, особливо у пацієнтів з порушеною нирковою функцією. У випадку комбінованого лікування необхідно здійснювати підрахунок клітин крові і контролювати ниркову функцію. Обережності слід дотримуватися у випадку введення як НПЗП, так і метотрексату у межах 3-х днів, коли рівні метотрексату у плазмі крові можуть підвищуватися і спричиняти підвищення токсичності.
Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не змінювалася відповідно під впливом супутнього лікування мелоксикамом, слід враховувати, що гематологічна токсичність метотрексату може бути підсилена лікуванням НПЗП.
Фармакокінетична взаємодія (вплив інших препаратів на фармакокінетику мелоксикаму)
Холестирамін
Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму, підвищує кліренс мелоксикаму на 50 %, період напіввиведення зменшується на 13 ± 3 години. Така взаємодія має клінічне значення.
При одночасному прийомі з антацидами, циметидином та дигоксином не спостерігається жодної суттєвої клінічної взаємодії.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Мелоксикам – нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) із групи речовин оксикамів з протизапальними, болезаспокійливими та жарознижувальними властивостями, пов’язаними із селективною інгібіцією ізоферменту ЦОГ-2. Коефіцієнт селективності ІС50 для мелоксикаму дорівнює 2.
Фармакокінетика.
Абсорбція: мелоксикам майже повністю всмоктується у травному тракті. Абсолютна біодоступність при пероральному застосуванні становить 89 %. Після одноразового перорального прийому найвищий рівень у плазмі крові досягається через 5-6 годин (таблетки). Після повторного прийому стан рівноваги досягається через 3-5 днів від початку прийому мелоксикаму.
При прийомі перорально 7,5 або 15 мг мелоксикаму 1 раз на день у стаціонарному режимі концентрація у плазмі сягає 0,4-1,0 мг/л (7,5 мг) або відповідно 0,8-2,0 мг/л (15 мг) (Сmin - Cmax).
У випадку довготривалого лікування концентрація у плазмі крові у стаціонарних умовах не змінюється. Шлункова резорбція не змінюється у разі одночасного прийому їжі.
Розподіл: мелоксикам має високий ступінь зв’язування з білками, переважно з альбуміном (99 %). Мелоксикам потрапляє до синовіальної рідини. При цьому концентрація в ній дорівнює половині концентрації у плазмі крові.
Об’єм розподілу складає у середньому 11 л. Індивідуальні коливання складають приблизно 30-40 %.
Біотрансформація: мелоксикам метаболізується ферментами печінки. У сечі ідентифікують чотири різні фармакологічно неактивні метаболіти мелоксикаму. Основний метаболіт 5'-карбоксимелоксикам (60 %) утворюється шляхом окиснення проміжних метаболітів 5'-гідроксиметилмелоксикаму. Кількість незміненого виділеного 5'-гідроксиметилмелоксикаму становить 9 %. In vitro встановлено, що початковий етап цього перетворення здійснюється головним чином через CYP2C9 при незначній участі CYP 3А4. Утворення двох інших метаболітів (16 % та відповідно 4 % від застосованої дози) пов’язано з дією пероксидази.
Виведення: мелоксикам виводиться головним чином у формі метаболітів, у рівних частинах із сечею та калом. У сечі мелоксикам виявляється у незначних кількостях («сліди»). Середній період напіввиведення становить близько 20 годин. Загальний плазмовий кліренс становить у середньому 8 мл/хв.
Лінійність: у разі перорального застосування у терапевтичних дозах (7,5 мг та 15 мг) мелоксикам виявляє лінійну фармакокінетику.
Особливі групи пацієнтів
Печінкова/ниркова недостатність
Ані легка, ані помірна печінкова або ниркова недостатність не чинить істотного впливу на фармакокінетику мелоксикаму. При термінальній стадії ниркової недостатності збільшення об'єму розподілу може призводити до вищих концентрацій вільного мелоксикаму, тому не слід перевищувати щоденну дозу 7,5 мг.
Пацієнти літнього віку
Середнє значення плазмового кліренсу у фазі плато у суб'єктів літнього віку було дещо нижчим, ніж зареєстроване для молодших суб'єктів.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин жовтого із зеленкуватим відтінком кольору, практично не містить сторонніх включень, в ампулах із безбарвного скла.
Несумісність. Розчин для ін’єкцій не можна змішувати з іншими лікарськими засобами в одному шприці.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 ºС у недоступному для дітей місці.
Упаковка. 5 ампул по 1,5 мл у пластиковому контейнері в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Хелп С.А. Источник
Місцезнаходження. Педіні Іоаннінон, Іоанніна, 45501, Греція.
Смотрите также: Цены на Мелоксикам в аптеках