ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
МОВАЛГІН
(MOVALGIN)
Склад:
діюча речовина: мелоксикам;
1 таблетка містить 7,5 мг або 15 мг мелоксикаму;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, лактоза безводна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію цитрат, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат.
Лікарська форма.
Таблетки.
Фармакотерапевтична група.
Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.
Код АТС М01А С06.
Клінічні характеристики.
Показання.
Симптоматичне лікування:
− больового синдрому при остеоартритах (артрозах, дегенеративних захворюваннях суглобів);
− ревматоїдних артритів;
− анкілозивних спондилітів.
Протипоказання.
− Протипоказано хворим з підвищеною чутливістю до препарату або його компонентів. Є можливість виникнення перехресної алергії на ацетилсаліцилову кислоту та інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП).
− Не слід призначати препарат хворим, у яких виникали симптоми астми, носові поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив’янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти чи інших НПЗП.
− Активна форма або нещодавна поява виразки у шлунково-кишковому тракті/перфорації.
− Запальне захворювання кишечнику в активній формі (хвороба Крона або виразковий коліт).
− Тяжка печінкова недостатність.
− Тяжка ниркова недостатність (без застосування діалізу).
− Відкрита шлунково-кишкова кровотеча, нещодавна цереброваскулярна кровотеча або встановлені системні порушення згортання крові.
− Тяжка неконтрольована серцева недостатність.
Мовалгін протипоказаний для лікування болю у післяопераційний період при аортокоронарному шунтуванні.
Застосування препарату протипоказане при вроджених порушенях, при яких можуть бути шкідливими неактивні компоненти препарату (див. розділ «Особливості застосування»).
Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовують перорально незалежно від прийому їжі, запиваючи водою або іншою рідиною.
Дорослі.
7,5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 15 мг 1 раз на добу.
15 мг 1 раз на добу. Залежно від терапевтичного ефекту, дозу можна зменшити до 7,5 мг 1 раз на добу.
При підвищеному ризику розвитку побічних явищ початкова доза має становити 7,5 мг 1 раз на добу.
Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, що знаходяться на діалізі, добова доза не має перевищувати 7,5 мг.
Максимальна рекомендована добова доза у таблетках становить 15 мг.
Оскільки зі збільшенням дози і тривалості лікування підвищується ризик побічних реакцій, необхідно застосовувати найменшу ефективну добову дозу протягом найкоротшого періоду лікування.
Діти віком старше 12 років.
Максимальна рекомендована добова доза для дітей старше 12 років становить 0,25 мг/кг маси тіла.
Максимально рекомендована добова доза становить 15 мг.
Тривалість лікування залежить від характеру захворювання та ефективності терапії.
При комбінованому застосуванні різних форм мелоксикаму (капсули, таблетки, супозиторії, суспензії або розчин для ін’єкцій) загальна добова доза не має перевищувати 15 мг.
Побічні реакції.
Повідомляється про такі побічні ефекти, які можуть супроводжувати прийом Мовалгіну.
Для оцінки частоти виникнення побічних реакцій застосовувалась така класифікація:
дуже часті ≥ 1/10, часті від ≥ 1/100 до < 1/10, нечасті від ≥1/1 000 до < 1/100,
рідкі від ≥ 1/10 000 до <1/1 000, поодинокі < 1/10 000.
З боку шлунково-кишкового тракту:
дуже часті – диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запори, діарея, метеоризм;
часті – тимчасове підвищення біохімічних показників функції печінки (наприклад підвищення трансаміназ або білірубіну), відрижка, езофагіт, стоматит, гастродуоденальна виразка, гастроінтестинальна кровотеча;
нечасті – гастроінтестинальна перфорація, коліт, гепатит, гастрит.
Шлунково-кишкова кровотеча, утворення виразок можуть бути потенційно летальними.
З боку крові та лімфатичної системи:
дуже часті – анемія;
часті – зміни у формулі крові, в том числі у співвідношенні лейкоцитів, лейкопенія та тромбоцитопенія.
З боку шкіри і підшкірної клітковини:
Дуже часті – свербіж, подразнення шкіри;
часті –кропив’янка;
нечасті – фотосенсибілізація. Можуть розвинутися синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку системи дихання:
нечасті – поява нападів астми в осіб з алергією на ацетилсаліцилову кислоту або на інші НПЗП.
З боку центральної і периферичної нервової системи:
дуже часті – запаморочення, головний біль;
часті – шум у вухах, млявість;
нечасті 0,1 % – сплутаність свідомості та дезорієнтація, зміна настрою.
З боку серцево-судинної системи:
дуже часті – набряки;
часті – артеріальна гіпертензія, припливи, відчуття серцебиття.
З боку сечостатевої системи:
часті – зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини);
нечасті – гостра ниркова недостатність.
Застосування нестероїдних протизапальних засобів може супроводжуватись розладами сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі.
З боку органів зору:
нечасті – кон’юнктивіт, розлади функції зору, що включають нечіткість зору.
Загальні розлади:
нечасті – ангіоневротичні набряки, анафілактоїдні/анафілактичні реакції.
Одночасний прийом потенційно мієлотоксичного препарату, особливо метотрексату, може призводити до виникнення цитопенії, сонливості, бульозного дерматиту, поліморфної еритеми, висипання.
Передозування.
При гострому передозуванні нестероїдними протизапальними препаратами можливі сонливість, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, шлунково-кишкова кровотеча, анафілактичні реакції.
Лікування. Необхідно промити шлунок та застосувати активоване вугілля. Пероральний прийом холестираміну 3 рази на добу прискорює виведення мелоксикаму.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Мелоксикам протипоказаний у період вагітності.
Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона і плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидня та розвитку вад серця і гастрохізисів після застосування інгібіторів синтезу простагладинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшився з менш ніж 1 % до близько 1,5 %. Вважається, що цей ризик збільшується зі збільшенням дози та тривалості лікування.
У ході III триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагланлинів можуть створювати для плода ризик:
− серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
− порушення функції нирок, що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідроамніоном.
Можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженого:
− можливість продовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах;
− пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.
Хоча конкретних даних щодо мелоксикаму немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко. Тому мелоксикам протипоказаний жінкам, які годують груддю.
Діти.
Препарат застосовують для лікування дітей віком старше 12 років за винятком ювенільного ревматоїдного артриту (хвороба Стілла/Шоффара).
Особливості застосування.
Мовалгін не слід застосовувати замість кортикостероїдів або для лікування кортикостероїдної недостатності.
Як і у випадку з іншими НПЗП, слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, які застосовують антикоагулянти. Слід спостерігати за пацієнтами, у яких є симптоми захворювань шлунково-кишкового тракту. Лікування препаратом слід припинити, якщо з’являються ознаки пептичної виразки або шлунково-кишкової кровотечі.
Як і при застосуванні інших НПЗП, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути в будь-який час у процесі лікування при наявності чи без попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі. Наслідки таких явищ зазвичай більш серйозні у пацієнтів літнього віку.
При застосуванні нестероїдних протизапальних засобів у дуже рідких випадках спостерігалися серйозні шкірні реакції, деякі були фатальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігався на початку лікування, при цьому у більшості випадків такі реакції з’являлися у межах першого місяця лікування. При перший появі шкірних висипань, уражень слизових оболонок або інших ознак надмірної чутливості необхідно припинити застосування препарату.
Нестероїдні протизапальні засоби можуть збільшувати ризик появи серйозних серцево-судинних тромботичних явищ, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть бути летальними. При збільшені тривалості лікування цей ризик може зростати. Такий ризик може збільшуватись у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями або з факторами ризику розвитку таких захворювань.
НПЗП інгібують синтез ниркових простагландинів, які відіграють важливу роль у підтримуванні ниркового кровотоку. У пацієнтів зі зниженим об’ємом крові та зниженим нирковим кровотоком застосування НПЗП може спричинити ниркову недостатність, яка має оборотний характер після припинення лікування НПЗП.
Найбільший ризик такої реакції має місце у пацієнтів літнього віку із дегідратацією, застійною серцевою недостатністю, у хворих на цироз печінки, нефротичним синдромом і хронічними ренальними порушеннями, а також у хворих, які отримують супутню терапію діуретиками, інгібіторами АПФ або блокаторами рецепторів ангіотензину-II, а також після великих хірургічних втручань, що призвели до гіповолемії. Таким пацієнтам потрібен контроль діурезу та контроль функції нирок на початку терапії.
У поодиноких випадках НПЗП можуть призвести до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або до розвитку нефротичних синдромів.
Доза препарату для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не має перевищувати 7,5 мг (у вигляді таблеток). Для хворих з незначними або помірними ренальними порушеннями (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мг/хв) дозу можна не знижувати.
Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описані поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ або інших показників функції печінки. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При стійкому та значному відхиленні від норми показників функції печінки лікування слід припинити та провести контрольні тести. Для хворих із клінічно стабільним перебігом цирозу печінки не треба знижувати дозу препарату.
Ослаблені пацієнти потребують більш ретельного спостереження. Як і при лікуванні іншими НПЗП, треба бути обережними щодо хворих літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця.
НПЗП можуть підсилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків, що може спричинити або посилити серцеві порушення або артеріальну гіпертензію. Таким пацієнтам рекомендується проведення клінічного моніторингу.
Мовалгін може маскувати симптоми основного інфекційного захворювання.
Застосування мелоксикаму, як і інших лікарських засобів, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму.
До складу таблеток Мовалгін входить лактоза, тому цей препарат не рекомендується приймати пацієнтам з рідкісною вродженою непереносимістю галактози, з дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.
Слід з обережністю застосовувати препарат хворим із порушеннями функцій зору.
Під час призначення нестероїдних протизапальних препаратів лікар має проінформувати хворого про можливі ускладнення. При довготривалому прийомі препарату необхідно проводити медичне та регулярне офтальмологічне обстеження, лабораторний контроль функцій печінки та нирок, електролітного балансу в сироватці крові, аналізи крові.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Даних щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або роботи з механізмами немає. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади зору, сонливість або інші порушення з боку центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з механізмами під час прийому препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Інші інгібітори простагландинсинтетази, включаючи глюкокортикоїди і саліцилати одночасно (ацетилсаліцилова кислота).
Поєднане застосування інгібіторів простагландинсинтетази може призводити до збільшення ризику кровотечі та появи виразок у шлунково-кишковому тракті через синергічну дію, тому таке поєднання не рекомендується.
Інші НПЗП.
Одночасне застосування двох і більше НПЗП може збільшити ризик побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (виразки, кровотечі), тому сумісне застосування не рекомендується.
Препарати, які впливають на згортання крові.
При сумісному застосуванні Мовалгіну з антитромбоцитарними препаратами, гепарином, тромболітиками, а також селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну необхідно проявити обережність, враховуючи можливість підвищення ризику кровотечі.
Препарати літію.
У клінічних дослідженнях було встановлено, що застосування Мовалгіну спричиняє підвищення вмісту літію у плазмі крові при сумісному застосуванні, а також зниження ниркового кліренсу літію. При сумісному застосуванні препаратів необхідне ретельне спостереження за хворим як на початку терапії Мовалгіном, так і при його відміні.
Метотрексат.
НПЗП можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендується супутньо застосовувати НПЗП пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (понад 15 мг/тиждень). Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід враховувати також пацієнтам з низькою дозою метотрексату, зокрема пацієнтам з порушеною функцією нирок. У випадку, коли потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники крові та функції нирок. Слід дотримуватись застережень у випадку, коли прийом НПЗП і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитись та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гемологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП.
Контрацепція.
НПЗП знижують ефективність протизаплідних засобів.
Діуретики.
Перед початком лікування слід контролювати функцію нирок, а надалі, при одночасному застосуванні Мовалгіну та діуретиків, пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, тому що лікування НПЗП хворих зі зневодненням пов’язане з потенційним ризиком виникнення гострої ниркової недостатності.
Антигіпертензивні препарати.
При сумісному застосуванні Мовалгіну та антигіпертензивних препаратів (інгібіторів АПФ,
β-адреноблокаторів, вазодилататорів, діуретиків) можливе зниження їхньої ефективності, що пов’язано з інгібуючим впливом НПЗП на вазодилататорні простагландини; НПЗП та антагоністи ангіотензин II рецептора, а також інгібітори АПФ виявляють синергічний ефект на зменшення клубочкової фільтрації. У пацієнтів з існуючим порушенням ниркової функції це може спричинити гостру ниркову недостатність.
Циклоспорин.
НПЗП посилюють нефротоксичність циклоспорину через вплив на ниркові простагландини, що потребує значного контролю функції нирок при одночасному застосуванні препаратів.
Холестирамін.
Холестирамін зв’язує мелоксикам у гастроінтестинальному тракті, призводячи до його швидкого виведення.
Мелоксикам майже повністю руйнується шляхом печінкового метаболізму, приблизно дві третини якого метаболізуються цитохромом (CYP) Р450 та одна третина – шляхом пероксидазного окиснення.
Можлива фармакокінетична взаємодія мелоксикаму та інших препаратів на етапі метаболізму за рахунок впливу їх на CYP 2C9 та/або CYP 3A4.
Взаємодії Мовалгіну з антацидами, циметидином, дигоксином та фуросемідом при одночасному застосуванні на фармакокінетичному рівні не виявлено.
Не можна виключати взаємодії Мовалгіну з пероральними гіпоглікемічними засобами.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Мовалгін – нестероїдний протизапальний препарат, який має протизапальні, аналгезуючі та жарознижувальні властивості. Відомо, що НПЗП чинять фармакологічну дію шляхом інгібування ферменту циклооксигенази (ЦОГ).
В свою чергу, інгібування ЦОГ спричиняє інгібування біосинтезу простагландинів та інших потужних біологічно активних речовин, які виконують різні фізіологічні функції у нормі та при патології.
Відомі дві ізоформи ЦОГ: ЦОГ1 і ЦОГ2, котрі різняться своїми властивостями, контролем експресії і локалізацією. ЦОГ1 – конститутивний фермент, який знаходиться у багатьох тканинах організму, включаючи травний тракт, нирки, легені, головний мозок, тромбоцити. ЦОГ2–і ндуцибільний фермент, високі рівні якого визначаються у тканинах, де має місце запалення. У різних системах in vitro та ex vivo показано, що препарат є переважно інгібітором ЦОГ2, та незначно впливає на ЦОГ1, що знижує ризик розвитку побічних ефектів.
Засіб не впливає на агрегацію тромбоцитів або час кровотечі при застосуванні у рекомендованих дозах (7,5 мг і 15 мг 1 раз на добу).
Фармакокінетика. При застосуванні внутрішньо препарат повільно абсорбується з травного тракту. Абсолютна біодоступність становить 89 %. Максимальна концентрація препарату у плазмі крові при прийомі таблетки 7,5 мг натщесерце досягається через 4-5 годин.
Безперервне лікування протягом тривалого періоду (наприклад 6 місяців) не призводило до змін фармакокінетичних параметрів порівняно з параметрами після 2-х тижнів перорального застосування мелоксикаму по 15 мг на добу. Будь-які зміни є також малоймовірними, навіть при тривалому лікуванні понад 6 місяців.
Їжа не впливає на параметри засвоювання, не спостерігається фармакологічна взаємодія між засобом і антацидними препаратами. 99,4 % препарату зв’язується з білками плазми крові (головним чином альбуміном) при застосуванні препарату у діапазоні терапевтичних доз.
При одноразовому пероральному застосуванні концентрація препарату в синовіальній рідині становить 40-50 % від концентрації у плазмі крові. Вільна фракція мелоксикаму в синовіальній рідині у 2,5 раза перевищує таку у плазмі крові, що пов’язано з більш низьким вмістом альбуміну в синовіальній рідині.
Препарат практично повністю метаболізується у печінці з утворенням чотирьох фармакологічно неактивних метаболітів. Метаболіти однаковою мірою виводяться із сечею та калом. Час напіввиведення становить від 15 до 20 годин, ця величина не залежить від терапевтичного діапазону доз. Кліренс препарату у плазмі крові становить від 7 до 9 мл/хв. Слідові кількості незміненого мелоксикаму виводиться із сечею (0,2 %) і калом (1,6 %).
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 7,5 мг жовтого або світло-жовтого кольору, круглі, плоскі, зі скошеною кромкою, без оболонки, з рискою та відтиском «7,5» над рискою і «М» під рискою з одного боку і гладкі з відтиском логотипу «Р» з іншого;
таблетки по 15 мг жовтого або світло-жовтого кольору, круглі, плоскі, зі скошеною кромкою, без оболонки, з рискою та відтиском «15» над рискою і «М» під рискою з одного боку і гладкі з відтиском логотипу «Р» з іншого.
Термін придатності. 5 років.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістерах; по 1 блістеру в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Фармасайнс Інк./Pharmascience Inc.
Місцезнаходження. 6111 Роялмаунт Авеню, 100, Монреаль, Квебек Н4Р 2Т4, Канада. Источник
/6111 Royalmount Avenue, 100, Montreal, Quebec H4P 2T4 Canada.