ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ІФОСФАМІД
(IFOSFAMIDE)
Склад:
діюча речовина: 1 флакон містить 1 г іфосфаміду.
Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки. Іфосфамід.
Код АТС L01A A06.
Клінічні характеристики.
Показання.
– Пухлини яєчка (тестикулярні пухлини): для комбінованої хіміотерапії пацієнтів з поширеними пухлинами II-IV стадії відповідно до Міжнародної класифікації злоякісних пухлин (семіноми і несеміноми), що реагували недостатньо або взагалі не реагували на первинну хіміотерапію;
– карцинома яєчника: для комбінованої хіміотерапії пацієнтів з поширеними пухлинами (III і IV стадії відповідно до класифікації Міжнародної федерації гінекологів та акушерів) при неефективності первинної хіміотерапії, включаючи платину;
– цервікальна карцинома (карцинома шийки матки): для монотерапії пацієнтів з поширеними пухлинами (III і IV стадії відповідно до класифікації Міжнародної федерації гінекологів та акушерів) і рецидивах;
– рак молочної залози: для паліативного лікування задавненого резистентного або рецидивуючого раку молочної залози;
– недрібноклітинні бронхіальні карциноми: для моно- або комбінованої хіміотерапії пацієнтів з неоперабельними або метастатичними пухлинами;
– дрібноклітинна бронхіальна карцинома: для комбінованої хіміотерапії;
– саркома м’яких тканин (вкл. остеосаркому і рабдоміосаркому): для моно- або комбінованої хіміотерапії рабдоміосаркоми або остеосаркоми у разі неефективності стандартних схем лікування. Для моно- або комбінованої хіміотерапії інших сарком м’яких тканин при неефективності хірургічної і радіаційної терапії;
– саркома Юїнга: для комбінованої хіміотерапії при неефективності первинного цитостатичного лікування;
– карцинома підшлункової залози: для моно- або комбінованої хіміотерапії пацієнтів з поширеними пухлинами при неефективності інших схем лікування;
– неходжкінські лімфоми: для комбінованої хіміотерапії пацієнтів з високозлоякісними неходжкінскими лімфомами, що реагували недостатньо або взагалі не реагували на первинну терапію. Для комбінованого лікування пацієнтів з рецидивуючими пухлинами;
– хвороба Ходжкіна: для комбінованої хіміотерапії пацієнтів з рецидивуючими або резистентними лімфомами при неефективності первинних цитостатичних схем лікування.
Протипоказання.
– Встановлена гіперчутливість до іфосфаміду;
– пригнічена функція кісткового мозку (особливо у пацієнтів, які попередньо лікувалися цитотоксичними засобами або променевою терапією);
– активні інфекції;
– недостатність функції нирок та/або обструкції сечовивідних шляхів;
– запалення сечового міхура (цистит);
– печінкова недостатність.
Спосіб застосування та дози. Лікування Іфосфамідом проводиться винятково досвідченими лікарями-онкологами.
Дозу завжди слід підбирати згідно з індивідуальними потребами з урахуванням загального стану здоров’я і картини крові.
Рекомендовані дози
Фракційне введення: 1,2-2,4 г/м2 поверхні тіла (= 30-60 мг/кг маси тіла) на добу протягом 5 днів поспіль.
Загальна доза на цикл становить до 6-12 г/м2 поверхні тіла (= 150-300 мг/кг маси тіла). Вводити шляхом внутрішньовенної короткотривалої інфузії від 30 хвилин до 2 годин, залежно від об’єму введення.
Пролонгована інфузія: 5 г/м2 поверхні тіла (= 125 мг/кг маси тіла), у вигляді великої одноразової дози зазвичай вводити шляхом 24-годинної пролонгованої інфузії.
Загальна доза на цикл не має перевищувати 8 г/м2 поверхні тіла (= 200 мг/кг маси тіла). Порівняно з фракційним введенням, введення іфосфаміду у вигляді високої одноразової дози може призвести до більш тяжкої гематологічної, урологічної, нефрологічної і ЦНС-токсичності.
Примітка
Вищезазначене рекомендоване дозування слід застосовувати головним чином у випадку монотерапії іфосфамідом. При одночасному застосуванні у комбінованій хіміотерапії з іншими цитостатичними препаратами слід дотримуватись вказівок щодо дозування для відповідної схеми лікування.
При застосуванні у комбінації з іншими хіміотерапевтичними речовинами з подібною токсичністю може виникнути необхідність у зниженні дози та/або подовженні перерв у лікуванні.
Тривалість лікування
Цикли терапії можна повторювати кожні 3-4 тижні. Тривалість лікування та/або інтервалів між циклами залежить від терапевтичних показань, схеми комбінованої терапії, загального стану здоров’я пацієнта, лабораторних показників, а також відновлення картини крові.
Особливі рекомендації щодо дозування
Діти і підлітки
Згідно з загальноприйнятими планами лікування, дітям та підліткам можна застосовувати ті ж самі дози, що рекомендовані для дорослих.
Ослаблені пацієнти та пацієнти літнього віку
Взагалі вибір дози для пацієнтів літнього віку вимагає обережності, зважаючи на більшу частоту порушень функції печінки, нирок та серця, а також супутні хвороби або застосування пацієнтом інших лікарських засобів.
Пацієнти з порушеною функцією нирок
Застосування іфосфаміду пацієнтам з нирковою недостатністю протипоказане. Тому для цієї групи пацієнтів немає доступних (загальноприйнятих) рекомендацій щодо дозування; однак у випадку застосування слід зменшити дозу, тому що іфосфамід і його метаболіти виводяться головним чином нирками.
Пацієнти з порушеною функцією печінки
Іфосфамід метаболізується мікросомальними ензимами у печінці. Внаслідок цього дослідження на пацієнтах із печінковою недостатністю не проводились, і для таких пацієнтів немає доступних рекомендацій щодо дозування.
Рекомендації щодо коригування дози пацієнтам із мієлосупресією
| Кількість лейкоцитів/л |
Кількість тромбоцитів/л |
Доза |
| > 4 x 109/л |
> 100 г/л |
100 % від планової дози |
| 4 x 109/л - 2,5 x 109/л |
100 г/л - 50 г/л |
50 % від планової дози |
| < 2,5 x 109/л |
< 50 г/л |
Лікування відкласти до нормалізації показників чи прийняти індивідуальне рішення |
Приготування розчину для інфузій
Під час приготування розчину Іфосфаміду слід дотримуватись техніки безпеки поводження з цитостатичними речовинами. Слід належним чином знищити всі невикористані матеріали, порожні флакони, а також інші відходи.
Необхідно стежити, щоб концентрація готового розчину іфосфаміду не перевищувала 4 %.
Для приготування 4 % ізотонічного готового розчину препарату сухий порошок розчинити у воді для ін’єкцій таким чином: Іфосфамід 500 мг – у 13 мл; Іфосфамід 1 г – у 25 мл, а Іфосфамід 2 г – у 50 мл води для ін’єкцій.
При енергійному струшуванні флакона речовина розчиняється протягом ½ хвилини після додавання розчинника. Якщо повного розчинення не відбулося одразу, слід залишити розчин на кілька хвилин.
Для проведення інфузії готовий розчин рекомендується розчинити у 5 % розчині глюкози aбо у 0,9 % розчині NaCl чи розчині Рінгера. Можна використати такий приклад: об’єм розчину слід довести до 250 мл для інфузії протягом 30-60 хвилин і до 500 мл для інфузії упродовж 1-2 годин. Для пролонгованої 24-годинної інфузії високої дози Іфосфаміду загальну дозу (5 г/м2) рекомендується розводити у трьох літрах 5 % розчину глюкози та/або 0,9 % розчину NaCl.
Побічні реакції.
Новоутворення, доброякісні та злоякісні: карцинома сечовивідних шляхів, мієлодиспластичний синдром, гостра лейкемія.
З боку крові та кровотворної системи: гемолітичний уремічний синдром, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові. Залежно від дози Іфосфамід може спричиняти пригнічення функції кісткового мозку різного ступеня (лейкоцитопенію, тромбоцитопенію та анемію). Потрібно зважати на пов’язаний з розвитком лейкоцитопенії ризик інфекційних захворювань, які загрожують життю, та пов’язаний із розвитком тромбоцитопенії ризик кровотечі. Найнижчі рівні лейкоцитів і тромбоцитів зазвичай реєструються через 1-2 тижні від початку лікування, а їх повернення до норми — протягом 3-4-ого тижня. Анемія зазвичай спостерігається після кількох курсів лікування.
З боку нирок і сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, хронічна ниркова недостатність, нетримання сечі; синдром Фанконі. Геморагічний цистит (макро- та мікрогематурія) часто є ускладненням після застосування Іфосфаміду, що залежить від його дози. Іноді можуть спостерігатися порушення гломерулярної функції нирок з підвищенням рівня креатиніну у сироватці крові, зниженням кліренсу креатиніну та протеїнурією. Частіше спостерігаються порушення тубулярної функції нирок з гіпераміноацидурією, фосфатурією, ацидозом або протеїнурією. Тяжкі нефропатії зустрічаються рідко.
З боку нервової системи: У 10-20 % випадків виникає енцефалопатія, яка розвивається від кількох годин до кількох днів від початку лікування. Факторами ризику є порушення функції нирок (креатинін >1,5 мг/дл), попереднє лікування нефротоксичними препаратами (наприклад, циcплатином) і постренальна обструкція (наприклад, тазові пухлини); літній вік; зловживання алкоголем; знижений рівень сироваткового альбуміну або гідрокарбонатів; печінкова недостатність; паралельне лікування високими дозами антиеметичних препаратів. Найпоширенішим симптомом енцефалопатії є сонливість, яка може розвинутись до коми. Іншими симптомами можуть бути слабкість, запаморочення; депресивні психози, дезорієнтація, неспокій, галюцинації, церебральні симптоми. Енцефалопатії зазвичай є оборотними і самостійно припиняються протягом кількох днів після останнього застосування Іфосфаміду. Судомні напади, периферична полінейропатія; сплутаність свідомості, розлади пам’яті, мозочковий синдром.
З боку кишково-шлункового тракту: нетримання калу. Нудота та блювання залежить від дози ліків, помірні та тяжкі форми можуть спостерігатися приблизно у 50 % випадків. Повідомлялося про окремі випадки гострого панкреатиту. Анорексія, діарея, запор і запалення слизової оболонки (стоматит, мукозит) спостерігаються з меншою частотою.
З боку шкіри та її похідних: Алопеція, що зустрічається майже у 100 % пацієнтів і, залежно від дози і тривалості лікування, є оборотною; поодинокі випадки запалення шкіри і слизової оболонки; висипи, токсичні шкірні реакції.
З боку органів зору: Поодинокі випадки порушення зору.
З боку органів дихання: розлади дихання, кашель, задишка, інтерстиціальний пневмоніт, зупинка дихання. Окремі випадки хронічного проміжного фіброзу легенів. Повідомлялося лише про один випадок токсико-алергічного набряку легенів.
Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: судоми; рахіт, остеомаляція, рабдоміоліз.
Репродуктивна система: Внаслідок того, що дія іфосфаміду базується на механізмі алкілування, він може спричинити частково необоротне порушення сперматогенезу, яке призводить до азооспермії або постійної олігоспермії. Рідше іфосфамід може спричиняти необоротні порушення овуляції, які призводять до аменореї та зниження рівня жіночих статевих гормонів.
З боку серцево-судинної системи: зупинка серця, інфаркт міокарда; артеріальна гіпотензія, тромбоемболія. Повідомлялося про окремі випадки суправентрикулярної або вентрикулярної аритмії. Зміни у сегменті SТ-Т і серцева недостатність спостерігалися після застосування дуже високих доз іфосфаміду і/або після попереднього або паралельного лікування антрациклінами.
Інші: реакції у місці введення; летальний наслідок; зростання гамма-GT, зростання рівня лужної фосфатази; дегідратація, електролітний дисбаланс. Окремі випадки синдрому неадекватної секреції АДГ (синдром Шварца-Бартера) з гіпонатріємією і затримкою води. Повідомлялося лише про один випадок гіпокаліємії. Окремі випадки реакції гіперчутливості, яка в деяких випадках призводила до шокового стану. Іноді може спостерігатися підвищення рівнів ферментів печінки та/або білірубіну. Рідше можуть спостерігатися анорексія, діарея, запор, флебіт або пірексія. В окремих випадках спостерігалися полінейропатія, пневмонія, сепсис, порушення зору або підвищена реакція на опромінення. Як і при будь-якій цитотоксичній терапії, особливо із застосуванням алкілуючих препаратів, лікування Іфосфамідом має ризик віддалених наслідків у вигляді вторинних пухлин.
Передозування.
Симптоми. У випадку передозування поміж інших реакцій слід очікувати на мієлосупресію, головним чином у формі лейкопенії. Тяжкість і тривалість мієлосупресії залежить від величини передозування.
Лікування. Специфічний антидот іфосфаміду невідомий, тому щоразу при його застосуванні слід дотримуватись особливої обережності. Лікування передозування може включати загальні підтримуючі заходи. Необхідні часті перевірки картини крові, а також ретельний нагляд за пацієнтом. У випадку нейтропенії слід провести профілактику інфекцій за допомогою антибіотиків. У випадку тромбоцитопенії слід забезпечити заміну тромбоцитів відповідно до потреби. Для запобігання уротоксичних станів необхідна уропротекція за допомогою месни. У випадку іфосфамід-індукованої енцефалопатії можна розглянути застосування метиленового синього.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Жінкам не рекомендується вагітніти під час лікування іфосфамідом.
Дослідження на тваринах довели, що лікування вагітних іфосфамідом може спричинити генотоксичний ефект та ушкодження плода. У випадку життєвих показань у І триместрі вагітності необхідна медична консультація щодо аборту. Після І триместру вагітності, якщо лікування не можна відкласти, хіміотерапію можна проводити після попередження пацієнтки про невеликий, але можливий ризик тератогенного ефекту і потенційну небезпеку для плода.
Якщо лікування потребують жінки репродуктивного віку, їм слід застосовувати надійні методи контрацепції протягом курсу лікування, а також упродовж 6 місяців після його завершення. Якщо іфосфамід застосовується у період вагітності або пацієнтка вагітніє під час лікування іфосфамідом, слід проінформувати її про можливий ризик тератогенного ефекту і потенційну небезпеку для плода.
Невідомо, чи проникає іфосфамід у материнське молоко. Однак через потенційні серйозні побічні ефекти і канцерогенність іфосфаміду, доведену у дослідженнях на тваринах, слід прийняти рішення про припинення годування груддю або відміну препарату, беручи до уваги важливість лікування для матері.
Діти.
Згідно з загальноприйнятими планами лікування, дітям та підліткам можна застосовувати ті ж самі дози, що рекомендовані для дорослих.
Особливі заходи безпеки. При застосуванні іфосфаміду потрібно дотримуватись загальних запобіжних заходів щодо цитотоксичних препаратів. Унаслідок своєї алкілуючої дії іфосфамід виявляє мутагенний ефект і є потенційним канцерогеном. Тому треба уникати контактів зі шкірою і слизовою оболонкою.
Протягом тривалого лікування Іфосфамідом необхідно контролювати рівень діурезу та функцію нирок. У випадку розвитку нефропатії можна очікувати необоротні зміни у нирках, якщо не припинити лікування. Тому потрібно ретельно зважити ризик і користь лікування. Іфосфамід слід з обережністю призначати пацієнтам, у яких видалена одна з нирок, а також пацієнтам з порушеною функцією нирок і пацієнтам, які попередньо лікувались нефротоксичними препаратами (наприклад, цисплатином). У таких пацієнтів Іфосфамід має підвищений мієлотоксичний, церебрально- та нефротоксичний вплив.
У хворих на діабет потрібно регулярно перевіряти рівень цукру в крові для своєчасного коригування антидіабетичної терапії.
Перед початком лікування пацієнти мають бути обстежені щодо наявності обструкції сечовивідних шляхів, циститу, інфекційних захворювань та порушення балансу електролітів. Фракціоноване дозування, достатня кількість води, підтримання рівноваги рідин і, особливо, паралельне лікування месною можуть суттєво зменшити частоту та тяжкість геморагічного циститу.
Іфосфамід, так само як і інші цитостатичні препарати, треба з обережністю застосовувати ослабленим пацієнтам і людям літнього віку, а також пацієнтам, які раніше отримували променеву терапію. Пацієнти з ослабленою імунною системою, хворі на діабет, з хронічною печінковою недостатністю, метастазами у мозок, церебральними симптомами потребують ретельного контролю.
Треба наголосити на необхідності регулярного контролю за електролітами і спеціальної уваги при лікуванні пацієнтів із серцевими хворобами в анамнезі.
Через токсичність іфосфаміду відносно центральної нервової системи за пацієнтами слід пильно спостерігати. У разі енцефалопатії треба припинити лікування іфосфамідом і не відновлювати його. Якщо відмінити лікування препаратом неможливо, слід застосовувати інші ліки, що впливають на центральну нервову систему, з особливою обережністю.
Особливості застосування. Лікування має призначати тільки досвідчений онколог. Дозування треба підбирати для кожного пацієнта індивідуально. При терапії дорослих із застосуванням одного препарату найбільш поширеним методом є прийом препарату дрібними дозами.
Розлади крові і лімфатичної системи/Лабораторні показники
Слід регулярно контролювати картину крові до її нормалізації. У пацієнтів, які раніше отримували хіміотерапевтичне та/або радіаційне лікування, або у пацієнтів з порушеннями функції нирок слід очікувати на доволі тяжку мієлосупресію. Тому для таких пацієнтів рекомендований ретельний гематологічний моніторинг. Перед кожним введенням та через необхідні проміжки часу при необхідності – щодня слід перевіряти кількість лейкоцитів, тромбоцитів і рівень гемоглобіну. Без нагальної потреби іфосфамід не слід вводити пацієнтам з лейкоцитозом нижче 2500/мкл. У випадку гарячки та/або лейкопенії слід профілактично призначити антибіотики та/або антимікотики.
Розлади імунної системи
Пацієнти зі слабким імунним захистом (наприклад, у випадку цукрового діабету чи хронічних хвороб печінки або нирок) потребують ретельного моніторингу.
Психіатричні розлади/Розлади нервової системи
Пацієнти з метастазами мозку та/або церебральними симптомами потребують регулярного моніторингу. Ризик розвитку токсичних ефектів ЦНС внаслідок дії іфосфаміду вимагає ретельного моніторингу пацієнта. У випадку енцефалопатії лікування іфосфамідом слід припинити і не розпочинати знову.
Фактори ризику розвитку енцефалопатії – це порушення функції нирок (креатинін > 1,5 мг/дл), попереднє лікування нефротоксичними препаратами (наприклад, цисплантином) і пост-ниркова обструкція (наприклад, пухлини таза). Інші фактори ризику розвитку енцефалопатії включають поганий загальний стан здоров’я, літній вік, алкоголізм в анамнезі, знижений рівень сироваткового альбуміну або сироваткового гідрокарбонату, ацидоз і дисфункцію печінки. У випадку іфосфамід-індукованої енцефалопатії з особливою обережністю слід призначати препарати, що діють на ЦНС (такі як протиблювальні препарати, транквілізатори, наркотики або антигістаміни), а при можливості взагалі їх відмінити.
Серцеві розлади
Особливої обережності слід дотримуватись пацієнтам з існуючими серцевими розладами. Необхідний регулярний контроль електролітів. Крім того, є докази можливого посилення кардіотоксичного ефекту іфосфаміду у пацієнтів, які раніше отримували радіаційну терапію ділянки серця та/або допоміжне лікування антрациклінами.
Шлунково-кишкові розлади
Для зменшення стоматиту слід приділити ретельну увагу гігієні ротової порожнини.
Для зниження частоти і тяжкості нудоти і блювання слід вчасно приймати протиблювальні засоби.
Гепатобіліарні розлади
Доцільність призначення іфосфаміду пацієнтам, які ще до початку лікування страждають на печінкову недостатність, слід проаналізувати індивідуально. Для таких пацієнтів рекомендується ретельний моніторинг (див. також особливі рекомендації з дозування). Алкогольна залежність може підвищити ризик розвитку дисфункції печінки.
Розлади з боку нирок і сечовидільної системи
Доцільність призначення іфосфаміду пацієнтам, у яких перед початком лікування діагностована ниркова недостатність, слід проаналізувати індивідуально. Для таких пацієнтів рекомендується ретельний моніторинг (див. також особливі рекомендації з дозування). Під час лікування слід регулярно перевіряти функцію нирок, стан сечовивідних шляхів, а також склад осаду сечі.
Перед введенням кожної наступної дози іфосфаміду рекомендується проводити аналіз сечі. Перед початком лікування слід виключити або усунути розлади відтоку сечі у сечовивідних шляхах, цистит, а також інфекції та електролітний дисбаланс. У випадку появи циститу, що супроводжується макро- чи мікрогематурією, під час лікування іфосфамідом лікування слід припинити до нормалізації стану.
Під час лікування іфосфамідом особливу увагу слід приділити достатній гідратації, регулярному опорожненню сечового міхура і введенню месни.
Необхідний достатній діурез і регулярний контроль функції нирок, особливо у випадку довготривалого лікування іфосфамідом. Особливо це стосується дітей. У випадку появи нефропатії слід очікувати на необоротне ушкодження нирок при продовженні лікування іфосфамідом. Необхідний ретельний аналіз співвідношення ризик/користь.
Фактори схильності до нефротоксичності включають великі кумулятивні дози іфосфаміду (особливо для дітей віком до 3 років). Тому перед початком, а також протягом та після закінчення терапії слід оцінити і перевірити гломерулярну і канальцеву функцію нирок.
Обережність необхідна для пацієнтів з нефректомією, порушеннями функції нирок, а також для пацієнтів, які раніше отримували лікування нефротоксичними препаратами (такими як цисплантин). У таких пацієнтів зростає частота та інтенсивність мієлотоксичності, нефротоксичності і церебральної токсичності.
Розлади репродуктивної системи/Уроджені, спадкові і генетичні розлади
Іфосфамід має мутагенний вплив і генотоксичний ефект. Чоловіків, які отримують лікування іфосфамідом, слід попередити про необхідність консервації сперми перед початком лікування і неможливість батьківства як протягом курсу лікування, так і впродовж 6 місяців після його завершення.
Загальні розлади і місцеві реакції
Цитостатичний ефект іфосфаміду проявляється тільки після його активації у печінці, тому при випадковому черезвенозному введенні ризику ушкодження тканин немає. Однак у випадку крововиливу рекомендується негайно припинити інфузію, видалити кров шприцом, промити місце крововиливу 0,9 % розчином натрію хлориду і зафіксувати кінцівку.
Лабораторні показники
У хворих на цукровий діабет слід регулярно перевіряти рівень цукру у крові для вчасної корекції антидіабетичного лікування (див. також взаємодії).
Грейпфрути містять речовину, що призводить до інгібування CYP ізоензимів, і тому може зменшити метаболічну активацію іфосфаміду і, відповідно, його ефективність. З цієї причини пацієнтам, які лікуються іфосфамідом, слід уникати вживання грейпфрутів та/або їжі чи напоїв, що містять ці фрукти.
Іфосфамід може посилити шкірну реакцію на опромінення (променевий дерматит).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Іфосфамід може впливати на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами. Цей вплив може бути безпосереднім, коли Іфосфамід призводить до енцефалопатії, або непрямим — як наслідок нудоти або блювання, особливо якщо ліки, які впливають на центральну нервову систему, приймати разом з алкоголем.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Мієлотоксичність Іфосфаміду може зростати внаслідок взаємодії з іншими цитостатичними препаратами або під впливом радіації. Іфосфамід може посилювати реакцію шкіри на опромінення.
Попереднє або паралельне призначення нефротоксичних препаратів, таких як цисплатин, аміноглікозиди, ацикловір або амфотерицин-В, може посилити нефротоксичний ефект Іфосфаміду, а також його гемотоксичний та нейротоксичний (вплив на центральну нервову систему) ефекти.
Імунодепресивний ефект Іфосфаміду може призвести до неадекватної реакції організму на щеплення. Щеплення живою вакциною може призвести до захворювання.
Одночасне застосування Іфосфаміду може підвищити антикоагулянтну дію варфарину і у такий спосіб збільшити ризик крововиливу.
За аналогією з циклофосфамідом, можливі такі результати взаємодії з іншими ліками:
– пригнічення функції кісткового мозку може посилюватись при одночасному застосуванні алопуринолу або гідрохлоротіазиду;
– дія та токсичність Іфосфаміду можуть посилюватись при паралельному застосуванні хлорпромазину, трийодотироніну або інгібіторів альдегіддегідрогенази, таких як сульфанілпохідні речовини;
– попереднє або одночасне лікування фенобарбіталом, фенітоїном або хлоральгідратом може призвести до активації ферментів мікросом печінки і таким чином – до прискореного метаболізму іфосфаміду;
– лікування Іфосфамідом може посилити здатність суксаметонію розслаблювати м'язи.
Препарати, що діють на ЦНС (наприклад, протиблювальні препарати, транквілізатори, наркотики або антигістамінні засоби), слід застосовувати з особливою обережністю у випадку іфосфамід-індукованої енцефалопатії, а при можливості взагалі їх відмінити.
Слід дотримуватись обережності у випадку одночасного застосування бупропіону і препаратів, що діють на ізоензим CYP2B6 (таких як орфенадрін, циклофосфамід та іфосфамід).
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Ізофосфамід є алкілуючим цитостатиком, похідним оксазафосфоринів. Протипухлинна активність препарату зумовлена алкілуванням нуклеофільних центрів, порушенням синтезу РНК та блокадою проліферації клітин пухлини у пізній S- та ранній Y2-фазі мітотичного циклу.
Як алкілуючий засіб іфосфамід належить до групи нуклеотоксичних або генотоксичних субстанцій. Через це виникає небезпека мутагенних, тератогенних і канцерогенних наслідків.
Фармакокінетика.
Іфосфамід in vitro є неактивним, а in vivo – високоактивним. Активування відбувається переважно у печінці за допомогою мікросомних оксидаз. Виведення іфосфаміду та його метаболітів відбувається переважно із сечею. Час напіввиведення із сироватки крові при дозуванні 1-2 г/м2 або 3 рази по 1,6-2,4 г/м2 становить у середньому 4-7 годин.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: біла ліофілізована маса.
Несумісність. Препарат на слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами.
У концентрації 100 мг/мл несумісний з бензиловим спиртом.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 1 г ліофілізату у флаконі; по 1 флакону у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ВЕНУС РЕМЕДІС ЛІМІТЕД/VENUS REMEDIES LIMITED. Источник
Місцезнаходження. Unit II: Хілл Топ Індустріал Естейт, Вілладж Батолі Калан, Неар Джармаджрі, Експорт Промоушн Парк, Бадді (Х.П.) Індія, 0000-000, Індія/ Unit II: Hill Top Industrial Estate, Villaqe Bhatoli Kalan, Near Jharmajri Export Promotion Park, Baddi (H.P.) India, 0000-000, India.
Смотрите также: Цены на Ифосфамид в аптеках