ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

УРОГРАФІН

(UROGRAFIN)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин;

	Склад розчину	Склад розчину
Урографін	76%	60%
концентрація йоду, мг/мл	370	292
вміст йоду (г) в ампулі з 20 мл	7,4	5,84
концентрація контрастної речовини, мг/мл	760	600
вміст контрастної речовини (г) в ампулі з 20 мл	15,2	12,0
в’язкість (мПа-с або сП) при 20 °С при 37°С	18,5 8,9	7,2 4,0
осмотичний тиск при 37 °С (мПа) (атм)	5,40 53,3	3,85 38,0
осмотичність при 37 °С, (Осм/кг Н2О)	2,10	1,50

склад: 1 мл розчину Урографіну 76% містить 0,1 г натрію амідотризоату (діатризоату) та 0,66 г меглуміну амідотризоату (діатризоату) у водному розчині;

1 мл розчину Урографіну 60% містить 0,08 г натрію амідотризоату (діатризоату) й 0,52 г меглуміну амідотризоату (діатризоату) у водному розчині;

допоміжні речовини: натрію кальцію едетат, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Код АТСV08A A01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Рентгеноконтрастний засіб. Підвищує контрастність зображення за рахунок поглинання рентгенівських променів йодом, що входить доскладу амідотризоату.

Фармакокінетика. У разі перорального прийому абсорбціярентгеноконтрастного компонента Урографіну – амідотризоату, практично дорівнює нулю.

Після внутрішньо судинного введення швидко розподіляється в міжклітинній речовині. Не проникає через неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр. При внутрішньо венному введенні препарату його зв’язок з білками плазми не перевищує 10%. Амідотризоат не проникає в еритроцити.

Через 5 хв після внутрішньо венного болюсного введення Урографіну 60% удозі 1 мл на кг маси тіла досягається концентрація препарату в плазмі, що відповідає 2 - 3 г йоду на літр. Протягом 3 год після введення спостерігається порівняно швидке зниження концентрації за 30 хв, потім поступове зниження зперіодом напів виведення 1 - 2 год.

При введенні в діагностичних дозах амідотризоат піддаєтьсягломерулярній фільтрації у нирках. Майже 15% уведеного препарату виводиться в незміненому вигляді з сечею вже протягом 30 хв після введення, а більше 50% -протягом 3 год.

У хворих із порушенням функції нирок амідотризоат також може елімінуватися печінкою, хоча й у невеликих кількостях.

Препарат лише в мінімальних кількостях елімінується з грудним молоком.

Показання для застосування. Внутрішньо венната ретроградна урографія.

Окрім того, для досліджень ангіографії, а також для амніографії, артрографії, інтраопераційної хол ангіографії, фістулографії, гістеросальпінгографії, спленопортографії, везикулографії та інших.

 

Спосіб застосування та дози.

Загальні правила.

Набирати у шприц контрастний засіб слід безпосередньо перед початком обстеження.

Розчини контрастної речовини передбачені тільки для одноразового застосування. Гумову пробку флакона можна проколювати лише один раз. Для проколювання гумової пробки і набору контрастної речовини рекомендується застосовувати канюлі з довгими наконечниками діаметром не більше 18 G (найкраще підходять маркіровані канюлі з боковим отвором типу Nocore-Admix).

Невикористані при обстеженні залишки контрастного засобу більше не застосовують.

Пацієнт має з’являтися на обстеження натщесерце, але достатньо гідратованим. Мають бути усунені порушення водно-електролітного обміну. Це особливо важливо для пацієнтів із схильністю до таких порушень.

При ангіографії черевної порожнини та при урографії для полегшення діагностики рекомендується ретельно очистити кишечник хворого. Тому протягом двох днів перед обстеженням слід уникати їжі, яка спричиняє метеоризм. Це стосується перш за все бобових, салатів, фруктів, чорного та свіжого хліба, атакож будь-яких овочів у сирому вигляді. Останній прийом їжі має бути непізніше 18 год вечора напередодні обстеження. Крім того, доцільно прийняти увечері проносний засіб. Однак грудним та маленьким дітям не можна робити великий інтервал у прийманні їжі, як і не слід давати їм проносне.

Іонні рентгеноконтрастні засоби уповільнюють, in vitro, згортання крові сильніше, ніж неіонні. Однак необхідна надзвичайна ретельність у виконанні ангіографії та часте промивання катетера фізіологічним розчином натрію хлориду, щоб звести до мінімуму ризик тромбоемболії, що існує при такій техніці дослідження.

З досвіду відомо, що хвилювання, страх та біль можуть спровокувати побічні ефекти або посилити реакцію на контрастну речовину. Для уникнення цього треба підготувати пацієнта заспокійливою бесідою або відповідними медикаментами.

При потребі у вищих дозах для з’ясування діагнозу необхідно надати можливість організму компенсувати підвищення осмолярності плазми за рахунок переходу в судинне русло інтерстиціальної рідини. Для того, щоб досягти це у адекватно гідратованих пацієнтів потрібний період 10 - 15 хв. Внутрішньо судинневведення водно-електролітних розчинів показано при необхідності використання більше 300 мл контрастної рідини на одне дослідження.

З досвіду також відомо, що введення контрастного засобу переноситься краще, якщо він підігрітий до температури тіла.

При внутрішньо судинному введенні рентгеноконтрастного засобу бажано, щоб пацієнт лежав. Після ін’єкції слід , як мінімум, протягом 30 хвспостерігати за пацієнтом, оскільки, як свідчить практика, більшість тяжких ускладнень настає саме у перші півгодини після ін’єкції.

Внутрішньо веннаурографія

Ін’єкція

Швидкість внутрішньо судинного введення становить зазвичай 20 мл/хв. Дляхворих на серцеву недостатність, котрим призначена доза 100 мл або більше, рекомендується збільшити час введення мінімум до 20 - 30 хв.

Дозування.

Для дорослих:

доза Урографіну 76% - 20 мл, Урографіну 60% - 50 мл. Збільшення дозиУрографіну 76% до 50 мл суттєво підвищує ймовірність більш точного діагнозу. Подальше збільшення дози можливе, якщо це необхідно через особливі показання.

Для дітей:

через понижену фізіологічну концентраційну здатність ще незрілого нефрону нирок дітям необхідні порівняно високі дози Урографіну 76%:

дітям до 1 року: 7 - 10 мл;

від 1 до 2 років: 10 - 12 мл;

від 2 до 6 років: 12 - 15 мл;

від 6 до 12 років: 15 - 20 мл;

старше 12 років: як для дорослих.

Час виконання знімків.

Ниркова паренхіма відображується найкраще, якщо робити знімок відразу після закінчення введення контрастного засобу.

Для зображення ниркової миски й сечовивідних шляхів перший знімок роблять через 3 - 5 хв, адругий – через 10 - 12 хв після введення контрастного засобу, причому для молодих пацієнтів слід орієнтуватися на нижню, а для пацієнтів похилого віку –на верхню межу вказаного діапазону часу. Для дітей грудного та молодшого віку перший знімок рекомендується робити уже через 2 хв після введення контрастного засобу. Якщо зображення виявляються мало контрастними, може виникнути необхідність у пізніших знімках.

Ретрограднаурографія.

Можна застосувати Урографін 60%. Незважаючи на його високу концентрацію, симптоми подразнення спостерігаються надзвичайно рідко. З метою уникнення подразнення холодом, що викликає спазми сечоводу, рекомендується підігрівати контрастний засіб до температури тіла.

Ангіографія.

Урографін може застосовуватися також для ангіографічних досліджень. Перевагу 76% розчину надають у тих випадках, коли важливе значення має особливо висока концентрація йоду, наприклад, для аортографії, ангіокардіографії абокоронарографії.

Дозу встановлюють залежно від віку, маси, хвилинного об’єму серця, загального стану, клінічної постановки питання, методики дослідження, виду та об’ємудосліджуваної судинної ділянки.

Побічна дія. Побічні явища, що виникають у зв’язку із застосуванням внутрішньо судинних йодовмісних контрасттнихзасобів, як правило, минають й належать до розряду легких та середньої тяжкості, хоча спостерігалися також тяжкі й небезпечні для життя реакції, утому числі навіть смертельні випадки.

Найчастіше виникають такі реакції на внутрішньо судинне введення контрастного засобу: нудота, блювання, почервоніння шкіри, відчуття жару, атакож відчуття болю. При суб’єктивних скаргах на відчуття жару або нудоти звичайно допомагає зменшення швидкості введення або короткочасне припинення введення препарату.

До інших симптомів, які можуть виникнути у даній ситуації, належать: озноб, гарячка, пітливість, головний біль, запаморочення, блідість, слабкість, нудота та відчуття задухи, утруднене дихання, підйом або пониження кров’яноготиску, свербіж, кропив’янка та інші шкірні реакції, набряк, судоми, м’язовийтремор, чихання й сльозовиділення.

Ці реакції, котрі виникають незалежно від кількості препарату, що вводиться, й способу його введення, можуть бути першими ознаками початкової стадії шоку. Введення контрастної речовини повинно бути негайно припинене та, за необхідності, слід провести цілеспрямовану терапію через венозний доступ. Тому для внутрішньо венного введення контрастної речовини рекомендують застосовувати гнучкі канюлі для багаторазових вливань різних препаратів без вилучення голки звени. Для того, щоб негайно розпочати проведення протишокових заходів у невідкладних ситуаціях, у лікарів завжди повинні бути напоготові відповідні медикаменти, трубка для ендотрахеальної інтубації та апарат штучної вентиляції легенів. Досвід показує, що реакції гіпер чутливості найчастіше виникають у пацієнтів із схильністю до алергічних реакцій.

Тяжкі реакції, що потребують невідкладної терапії, можуть мати вигляд порушень кровообігу, що проявляється у периферійному розширенні судин з наступним падінням кров’яного тиску та рефлекторної тахікардії, у задиханні, збудженому стані, сплутаності свідомості та ціанозі, аж до втрати свідомості.

Якщо контрастний засіб випадково вводиться паравазально, то лише у поодиноких випадках розвивається значна тканинна реакція.

Відомо, що церебральна ангіографія та інші процедури, протягом яких контрастна речовина потрапляє у мозок з артеріальною кров’ю, можуть супроводжуватися такими неврологічними порушеннями, як кома, тимчасове порушення свідомості й сонливість, минаючі парези, пониження зору, ослабленням’язів обличчя, а також, особливо у пацієнтів з епілепсією та з вогнищевими ураженнями мозку – епілептичними нападами. Згідно з нашими даними, дуже рідко напади були пов’язані безпосередньо з внутрішньо венним введенням контрастної речовини.

Також може виникнути у деяких випадках ниркова недостатність, що минає через деякий час.

Можуть спостерігатися й віддалені реакції.

Рекомендації по лікуванню ускладнень, пов’язаних із введенням контрастного засобу.

Дуже важливо передбачити та забезпечити всі заходи на випадок виникнення ускладнень при введенні контрастної речовини, а саме мати напоготові всі необхідні медикаменти та інструменти для невідкладної допомоги, а такожмати практичні навички здійснення невідкладних заходів такого типу. Рекомендуються такі процедури:

Внутрішньо венна ін’єкція високої дози водорозчинного стероїдного гормону, наприклад, 6-альфа-метил преднізолону гемісукцинату в таких дозах:

у всіх випадках негайно ввести 500 мг (дітям до 4 років 250 мг) протягом 2 - 3 хв;

у загрозливих дляжиття хворого ситуаціях, збільшити дозу протягом наступних 3 - 5 хв до 30 мг накг маси тіла (наприклад, приблизно 2000 мг для маси тіла 70 кг).

Залишіть канюлю або катетер у вені для доступу до судинної системи. Деякі лікарі віддають перевагу ранньому поповненню об”єму рідини (див. розділСудинна недостатність і шок), яке проводять до або одночасно з ін”єкцієюглюкортикоїду.

Застосувати кисень, за необхідності вдатися до оксигенації шляхом респірації з позитивним тиском. Подальші заходи залежатимуть від характеру найбільш виражених у пацієнта симптомів та його загального стану. Дози специфічних препаратів дійсні лише для дорослих і повинні бути знижені длядітей відповідно до їх віку.

·Судинна недостатність і шок

Негайно перевести пацієнта в положення Тренделенбурга (голова нижченіг). Зробити повільну ін”єкцію периферичних вазосупресорів, поповнити об”ємрідини кровозамінниками. Ввести норадреналін, 5 мг на 500 мл рідини (наприклад, в ізотонічному розчині натрію хлориду), в дозі, що відповідає тяжкості побічного ефекту, зі швидкістю приблизно 10 - 20 крапель на хвилину. Необхідно спостерігати за пульсом та артеріальним тиском.

·Зупинка серця (асистолія)

Енергійно і швидко натискати на грудну стінку на рівні середньої третини грудини. При відсутності ефекту негайно здійснити штучний масаж серця іштучне дихання (рот в рот, гіпербарична оксигенація, по-можливості зендотрахеальною інтубацією). Ввести внутрішньо серцево 0,5 мг орципреналіну, встановити штучний водій ритму. Після появи спонтанних, але слабких серцевих скорочень ввести внутрішньо венно 0,5 - 1,0 г глюконату кальцію (5 - 10 мл 10% розчину). Пацієнтам, які приймають серцеві глікозиди, препарати кальцію вводитиз обережністю.

·Фібриляція шлуночків

Негайно провести штучний масаж серця і штучне дихання. Дефібриляцію проводять кардіальним дефібрилятором і при необхідності повторюють. Якщо вжиті заходи не мають ефекту або дефібрилятора немає, ввести 0,5 г прокаїнамідуінтракардіально. Внутрішньо венно вводять розчин натрію бікарбонату, наприклад 50 мл 8,4% розчину (1 мекв/мл) кожні 5 - 10 хв., для боротьби з метаболічним ацидозом, який завжди розвивається у випадку зупинки серця і фібриляцій шлуночків. Контроль рН крові.

·Набряк легенів

Здійснити флебостаз за допомогою манжетки манометра, у дорослих можливафлеботомія. Внутрішньо венно ввести швидкодіючий діуретик і у дорослих провести інфузію 100 мл 40% розчину глюкози як осмотичного діуретика. Якщо пацієнту щене введені серцеві глікозиди, провести швидке насичення найбільш прийнятним

серцевим глікозидом, наприклад, для дорослих 0,125 - 0,25 мг оубаїну (строфантину) внутрішньо венно (застосовувати з обережністю при мі тральномустенозі). Проведення респірації з позитивним тиском, крім хворих у стані шоку.

·Мозкова симптоматика

У випадку неспокою ввести транквілізатор (наприклад, діазепам) внутрішньом’язово або внутрішньо венно повільно, у тяжких випадках стану збудження - нейролептики, по-можливості, у поєднанні з прометазином 50 мг, внутрішньом”язово. При органічних церебральних судомах вводять 0,2 - 0,4 мг фенобарбіталу внутрішньом’язово, у тяжких випадках судом (епілептичний статус) показана внутрішньо венна ін’єкція короткодіючого знеболювального препарату.

·Симптоми алергії

При тяжкій кропив’янці ін’єкція антигістамінного препарату, по-можливості, у поєднанні з препаратом кальцію як додаток до стероїдних гормонів (з обережністю вводити препарати кальцію хворим, які отримують серцевіглікозиди). У випадку нападу ядухи вводять внутрішньо венно дуже повільно теофілін, при необхідності орципреналін 0,5 мг також дуже повільновнутрішньо венно. При набряку гортані- антигістамінний препарат (наприклад, 50мг прометазину) вводять внутрішньо венно повільно. При закупорці верхніх дихальних шляхів необхідна трахеотомія.

Протипоказання. Урографінне можна застосовувати для мієлографії, вентрикулографії та цистернографіїчерез можливі нейротоксичні явища. Виражений гіпертиреоз, декомпенсованасерцева недостатність.

Під час вагітності, а також при гострих запальних процесах у порожнині таза не можна проводити гістеросальпінгографію.

 

Передозування. При випадковому передозуванні або значно зниженій функції нирок Урографін може бути видалений з організму шляхом екстракорпорального діалізу.

Особливості застосування.

Увага!

Особливо обережно слід призначати ін’єкцію при підвищеній чутливості дойодовмісних контрастних засобів, тяжких функціональних розладах печінки абонирок, серцево-судинній недостатності, емфіземі легенів, поганому загальному стані, артеріосклерозі головного мозку, хворим на цукровий діабет, при спазмах мозкових судин, латентній гіперфункції щитоподібної залози, вузловому зобі тагенералізованій мієломі.

Практика свідчить, що гіперергічна реакція частіше виникає у пацієнтів, схильних до алергій. Деякі медики з метою профілактики дають таким пацієнтам, наприклад, протигістамінні засоби та/або кортикоїди. Однак, одночасне введення контрастного та профілактичного засобів (протигістамінні) у вигляді суміші неприпустиме.

Пацієнтам з генералізованою мієломою, хворим на цукровий діабет, які потребують лікування , з поліурією, олігурією або подагрою, а також для груднихта дітей молодшого віку й хворих у дуже поганому загальному стані не можна обмежувати у прийманні рідини перед застосуванням гіпертонічнихрентгеноконтрастних засобів.

Поки що не доведено, що введення Урографіну вагітним не пов’язане звідомим ризиком. А оскільки під час вагітності у будь-якому випадку бажано уникати променевого впливу, то вже за однієї цієї причини слід кожного разу серйозно спів ставляти користь від рентгенівського обстеження (чи з контрастним засобом, чи без нього) з можливими наслідками такого обстеження.

Через небезпечність гіпертонічних кризів для пацієнтів зфеохромоцитомою рекомендується премедикація блокаторами альфа-адренорецепторів.

Як наслідок впливу йодовмісних рентгеноконтрастних засобів, які виводяться нирками, знижується здатність тканини щитовидіної залози поглинати радіоізотопи для діагностики щитоподібної залози. Це може тривати до 2 тижнів (у поодиноких випадках – ще більше).

Діабетична нефропатія може сприяти погіршенню функції нирок післявнутрішньо судинного введення контрастного засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Для пацієнтів, які приймають для лікування цукрового діабету бігуаніди, це може призвести до лактоацидозу. Тому, про всяк випадок, рекомендується за 48 год до початку обстеження припинити прийом бігуанідів. Після обстеження розпочинати прийом препарату слід тільки після відновлення ниркової функції.

У пацієнтів, які приймають бета-блокатори, реакції гіпер чутливостівиразніші. Источник

При прийманні інтерлейкіну збільшується можливість віддалених реакцій (підвищення температури, висипання, грипоподібний синдром, біль у суглобах тасвербіж).

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 С, в захищених від світла та рентгенівських променів місцях.

Термін придатності - 5 років.