ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
Бісостад
Bisostad
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: bisoprololum, (1,2,3,4,10,14b-гексагідро-2-метилпіразино[2,1-а]піридо[2,3-с] [2] бензазепін);
основні фізико-хімічні властивості:
- світло-рожеві, двоопуклі, круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з обох боків та надписом “BSL 5” з одного (для таблеток по 5 мг);
- від жовтого до оранжевого, двоопуклі, круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з обох боків та надписом “BSL10” з одного (для таблеток по 10 мг).
склад: 1 таблетка, 5 мг, вкрита плівковою оболонкою, містить 5 мг бісопрололу геміфумарату;
1 таблетка, 10 мг, вкрита плівковою оболонкою, містить 10 мг бісопрололу геміфумарату;
допоміжні речовини: кальцію гідроген фосфат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний передже латинізований, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гідроксипропілм етилцелюлоза, титану діоксид, полі етиленгліколь 400, заліза оксид жовтий, заліза оксид червоний.
Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Селективні блокаториβ-адренорецепторів.
Код АТС С 07 АВ 07.
Фармакологічні властивості. Бісостад є селективним блокатором β-адренорецепторів, без внутрішньої симпатоміметичноїактивності.
Фармакодинаміка. Бісостад блокуєβ-адренорецептори та зменшує дію на них катехоламінів. Має гіпотензивну таантиангінальну дії. Механізм гіпотензивної дії здійснюється шляхом зниження частоти та сили серцевих скорочень, сповільнення AV-провідності, пригнічення вивільнення реніну нирками.
Антиангінальна дія відбувається шляхом блокування β1-адренорецепторів, що приводить до зниження потреби міокарда у кисні. Таким чином, бісопролол усуває та зменшує симптоми ішемії.
Бісостад гальмує активністьβ2-рецепторів та незначно зменшує тонус гладких м’язів.
Фармакокінетика. Бісостад абсорбується майже повністю із шлунково-кишкового тракту. Ефект первинного проходження крізь печінку виражений незначною мірою, завдяки чому препарат маєвисоку біодоступність – приблизно 90%. Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату. Зв’язування з білком плазми крові становить приблизно 30%. Об’ємрозподілу становить 3,5 л/кг.
Період напів виведення (10 - 12годин) забезпечує терапевтичну дію препарату протягом 24 годин після прийому однієї добової дози.
Основний шлях виведення активної речовини з організму нирки, 50% у незміненому вигляді. Кінетика бісопрололу єлінійною та незалежною від віку.
У пацієнтів хворих на хронічну серцеву недостатність рівень бісопрололу в плазмі крові вище та періоднапів виведення пролонгований порівняно зі здоровими добровольцями. Максимальна концентрація в плазмі крові при стабільному стані становить 64 + 21 нг/мл приденній дозі в 10 мг та періоді напів виведення 17 + 5 годин.
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця (стабільна стенокардія).
Спосіб застосування та дози.
Дози повинні буди індивідуально підібрані.
Препарат приймають внутрішньо. Терапевтична доза препарату 5 - 10 мг, один раз на добу. Максимальна доза 20 мг.
Таблетки потрібно приймати вранці, запиваючи достатньою кількістю рідини, не розжовуючи.
Пацієнти з порушенням функції нирок. Для пацієнтів зі слабкою та помірною печінковою та нирковою недостатністю чи захворюваннями нирок, як правило, немає необхідності у підборі доз. Для пацієнтів із серйозним порушенням функціонування нирок (кліренс креатині ну менше ніж 20 мл/хв) доза неповинна перевищувати 10 мг один раз на добу. Ця доза може бути розподілена надва прийоми.
Бісостад не виводиться за допомогою діалізу, пацієнти, які проходять діаліз, не потребують корекції дози.
Пацієнти з порушенням функції печінки. Коригування дози не потрібне, але рекомендується нагляд лікаря.
У випадках тяжких порушень функції печінки та нирокдоза не повинна перевищувати 10 мг на добу.
Хворі похилого віку. Загалом не потребується індивідуальний підбір дози. Рекомендовано почати прийом препарату з якомога меншої дози.
Тривалість лікування визначається індивідуально, залежно від тяжкості та перебігу захворювання.
Побічна дія.
З боку серцево-судинної системи: відчуття холоду чи оніміння кінцівок, хвороба Рейно, зростання “переміжної” кульгавості; рідко поява брадикардії, зменшення частоти серцевих скорочень (погіршення АVпровідності або збільшення існуючої АV- блокади), погіршення серцевої недостатності, ортостатична гіпотензія.
З боку нервової системи: підвищена стомлюваність, виснаження, запаморочення, голов-ний біль; рідко порушення сну, депресія; в окремих випадках з’являються нічні кошмари, галюцинації.
З боку системи травлення: нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор; рідко підвищення рівнів печінкових ферментів (АЛТ, АСТ), гепатит.
З боку шкірних покривів: чутливі реакції (свербіж, почервоніння, висип); дуже рідко блокаториβ-адренорецепторів можуть спровокувати чи погіршити перебіг псоріазу чи спровокувати подібне до псоріазу висипання, облисіння.
З боку дихальної системи: рідко можуть виникати бронхоспазми у пацієнтів хворих на бронхіальну астму чи обструктивні захворювання дихальних шляхів, може спостерігатися порушення дихання, алергічний риніт.
З боку органів чуття: рідко можуть виникати погіршення слуху, зменшення сльозовиділення (потрібно брати доуваги тим, хто використовує контактні лінзи); дуже рідко може виникнутикон’юнктивіт.
З боку ендокринної системи: збільшення вмісту три гліцеридів, гіпоглікемія.
З боку сечовидільної та статевої систем: рідко можуть виникати порушення потенції.
З боку опорно-рухової системи: рідко можуть виникатим’язова слабкість та судоми, артралгія.
Інше: можуть з’явитися антинуклеарні антитіла зтакими винятковими клінічними симптомами, як, синдром вовчака, який зникає після припинення застосування.
Протипоказання.
- Гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність у стані декомпенсації.
- Кардіогенний шок.
- АV-блокада II - III ступеня (без електрокардіостимулятора).
- Синдром слабкості синусового вузла.
- Синоартеріальна блокада.
- Брадикардія (частота серцебиття менше ніж 60ударів за хвилину).
- Гіпотензія (систолічний кров’яний тиск менш ніж 100 мм Гг).
- Бронхіальна астма чи хронічне обструктивне легеневе захворювання.
- Тяжка ступінь хронічної артеріальної недостатності та синдрому Рейно.
- Метаболічний ацидоз.
- Підвищена чутливість до бісопрололу чи добудь-якого компонента препарату.
- Комбінації з флоктафеніном та султопрідом.
- Стенокардія Принц метала.
- Вагітність та лактація.
- Дитячий вік.
- Підлітковий вік до 18 років.
Препарат не призначають при лікуванні хворих натяжку форму феохромоцитоми без α-адреноблокаторів.
Передозування.
Симптоми та лікування передозування. Найбільш поширеними симптомами при застосуванні бісопрололу є брадикардія, гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність, порушення серцевої провідності та гіпоглікемія.
У випадку передозування, лікування бісопрололом маєбути припинено та застосована підтримуюча чи симптоматична терапія. Потрібно зупинити всмоктування бісопрололу в шлунково-кишковому тракті; можуть бути застосовані шлункове промивання чи абсорбенти (наприклад, активоване вугілля) та проносні засоби (сульфат натрію). Бронхоспазму потрібно протидіятибронходиляторною терапією, наприклад ізопреналіном чи β2-симпатомім етичнимипрепаратами, може бути застосоване штучне дихання. Серцево-судинні ускладнення мають лікуватись симптоматично: АV- блокада (II - III ступеня) потребує лікування з використанням інфузій ізопреналіну чи транс венозноїелектрокардіостимуляції. Брадикардію лікують внутрішньо венним введенням атропіну (М-метил атропін). Зниження кров’яного тиску чи шок лікуютьплазмозамінними препаратами чи препаратами, що мають вазопресорні ефекти. Гіпоглікемію лікують внутрішньо венним введенням глюкози.
Особливості застосування.
Необхідно ретельне спостереження лікаря:
при артріовентрикулярній блокаді І ступеня.
при клінічно вираженому або латентному цукровому діабеті (можлива тяжка гіпоглікемія, симптоми якої можуть бути замасковані; необхідний регулярний контроль рівня глюкози в крові).
при тривалому голодуванні та тяжких фізичних навантаженнях (може виникати тяжка гіпоглікемія).
при тиреотоксикозі (адренергічні симптоми можуть бути приховані).
Пацієнтам з хронічними обструктивними захворюваннями легень препарат призначати не рекомендується або при необхідності препарат призначають у більш низьких дозах у комбінації з бронходилататорами. Хворим на захворювання печінки та нирок необхідно приділяти увагу дозуванню.
Хворим на псоріаз або псоріаз в анамнезіβ-адреноблокатори призначаються тільки після ретельної оцінки співвідношення користі та ризику. Хворим, у яких в анамнезі є тяжкі алергійні реакції, та хворим, яким проводять десенсибілізуючу терапію, призначення препарату повинне бути суворо обґрунтовано, тому що β–адреноблокатори можуть підсилювати чутливість до алергенів та збільшувати анафілактичні реакції, спричиняти тяжкі анафілактичні реакції.
Бісостад містить активну субстанцію, що приводить до позитивних результатів під час проведення анти допінгового контролю. Застосування при керуванні транспортом та роботі з технікою. При керуванні транспортом та роботі з механізмами необхідний регулярний огляд лікаря. В окремих випадках препарат може вплинути на здатність керувати транспортом, працювати з механізмами. Особливу увагу потрібно приділяти напочатку лікування, при збільшенні дози, при прийманні інших лікарських засобів або вживанні алкоголю.
Вагітність та лактація. Дані про застосування бісопрололугеміфумарату вагітними жінками відсутні. При вагітності та лактації варто ретельно оцінити необхідність прийому Бісостаду. Оскільки існує ризик розвитку брадикардії, гіпотензії, гіпоглікемії та розладів дихання (неонатальнаасфіксія) у новонароджених, лікування бісопрололом повинне бути припинене за 48- 72 годин до пологів. Якщо це неможливо зробити, немовля повинне бути під ретельним медичним спостереженням протягом 48 - 72 годин після народження. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії найчастіше можуть виникнути в перші тридні.
Не відомо, чи виділяється бісопрололу геміфумарат з материнським молоком, тому годування груддю не рекомендоване під час застосування бісопрололу.
Хворі похилого віку. Корекція дозування бісопрололуне потрібна, проте ця категорія пацієнтів може мати підвищену чутливість навітьдо звичайних доз препарату.
Припинення лікування. Лікування не слід припиняти раптово як пацієнтам з ішемічною хворобою серця, так і пацієнтам з артеріальною гіпертензією, тому що раптове припинення лікування може призвести до загострення хвороби. Припинення прийому препарату та зниження дози потрібно проводити поступово, шляхом щоденного зменшення дози наполовину.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Протипоказані комбінації:
флоктафенін: β-блокатори можуть заважати компенсаційним серцево-судинним реакціям, що асоціюються з гіпотензією чишоком, спричиненим флоктафеніном;
сультоприд: бісопролол не повинен супутньозастосовуватись з сультопридом, тому що існує ризик виникнення шлуночковоїаритмії.
Комбінації не рекомендовані:
антагоністи кальцію (верапаміл, дилтіазем, бепридил): негативний вплив на скоротливість, AV провідність та артеріальний тиск, сповільнення частоти серцевих скорочень, показано ретельне спостереження лікаря;
клонідин: може спричинити значне уповільнення частоти серцевих скорочень та пригнічення AV провідності;
- інгібітори моноамін оксидази (крім МАО-Вінгібіторів): збільшений гіпотензивний ефект β-блокатора чи ризик виникнення гіпертонічного криза.
Комбінації, що мають бути застосовані з обережністю:
анти аритмічні препарати класу I (наприклад, дизопірамід, хінідин): пригнічення AV провідності та посилення негативноїінотропної дії (потрібний ретельний клінічний та ЭКГ нагляди);
Анти аритмічні препарати класу IІІ (наприклад, аміодарон): збільшення AV про-відності;
антагоністи кальцію (похідні дигідропіридіну, такіяк ніфедипін): збільшують ризик розвитку гіпотензії, у пацієнтів з латентним серцевим захворюванням супутнє застосування блокаторів β-адренорецепторів може призвести до серцевої недостатності;
парасимпатоміметики (включаючи такрин чигалантамін): негативна дія на час AV провідності;
інсулін та пероральні антидіабетичні препарати: сумісний прийом може підсилювати, пролонгувати або знижувати ефективність інсуліну, пероральних антидіабетичних засобів, перші симптоми гіпоглікемії (тахікардія, тремор) можуть бути замасковані або мало виражені, необхідний регулярний контроль глюкози в крові;
засоби для анестезії: посилюють антигіпертензивнийефект, анестезіологи повинні бути поінформовані, що пацієнт застосовуєбісопролол;
глікозиди дигіталісу: зниження частоти серцевих скорочень, подовження AV провідності;
похідні ерготаміну: загострює порушення периферичного кровообігу;
симпатоміметики: у комбінації з бісопрололом може призвести до ослаблення ефектів обох препаратів, може розвинутись гіпертонічний криз чи надмірна брадикардія, великі дози епінефрину можуть бути необхідні для лікування алергічних реакцій;
трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини, діуретики, вазодилататори: посилення ефекту зниження кров’яноготиску;
баклофен: посилення гіпотензивної дії;
контрастні продукти, що містять йод:β-блокатори можуть підвищувати ризик розвитку анафілактичних реакцій, рефрактерних до лікування;
не стероїдні протизапальні препарати: послаблюють гіпотензивний ефект, внаслідок затримки натрію та блокади синтезупростагландинів нирками.
Комбінації, які слід враховувати:
мефлоквін: збільшує ризик виникнення брадикардії;
кортикостероїди: зменшують антигіпертензивний ефект внаслідок затримки води та натрію;
рифампіцин: невелике зменшення періодунапів виведення бісопрололу можливе у зв’язку з індукцією печінкових ферментів засвоєння препарату, загалом не потребується індивідуальний підбір дози;
циметидин, гидралазин та алкоголь підсилюютьантигіпертензивний ефект;
ксантини (амінофілін, теофілін) можуть взаємно ослаблювати терапевтичні ефекти при комбінації з β-блокаторами.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище+25˚ С.
Зберігати в оригінальній упаковці. Збepiгaти в нeдocтyпнoмy для дiтeй мicцi! Источник
Термін придатності - 2 роки.