ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
РІЛЕПТИД
(RILEPTID®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: risperidon; 3-[2-[4-(6-фторо-1,2-бензізоксазол-3-іл) піперидин-1-іл]етил]-2-метил-6,7,8,9-тетрагідро-4Н-піридол[1,2-а]піримідин-4он
феніл пропіл]аланіл]октагідро-циклопента-[b]-пірол-2-карбонової кислоти;
основні фізико-хімічні властивості:
таблетки 1 мг – білі або майже білі, довгасті, двоопуклі таблетки, з гравіруванням числа “751” та стилізованої літери “Е” на одному боці та зрискою – на іншому, без або майже без запаху. На гладкій і однорідній поверхні таблетки допускається не більше 1-2 чорних точкових включень;
таблетки 2 мг – світло-зелені, довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з гравіруванням числа “752” та стилізованої літери “Е” на одному боці та з рискою – на іншому, без або майже без запаху. На гладкій і однорідній поверхні таблетки допускається не більше 1-2 чорних точкових включень;
таблетки 3 мг – світло-зелені, довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з гравіруванням числа “753” та стилізованої літери “Е” наодному боці та з рискою – на іншому, без або майже без запаху. На гладкій і однорідній поверхні таблеток допускається не більше 1-2 чорних точкових включень;
таблетки 4 мг – світло-зелені, довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з гравіруванням числа “754” та стилізованої літери “Е” наодному боці та з рискою – на іншому, без або майже без запаху. На гладкій і однорідній поверхні таблеток допускається не більше 1-2 чорних точкових включень;
склад: 1 таблетка містить рисперидону 1 мг, 2 мг, 3 мг або 4 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат.
Склад оболонки.
Таблетки 1 мг. Барвник білий: гіпромелоза, титанудіоксид, макрогол 400.
Таблетки 2, 3 та 4 мг. Барвник зелений: гіпромелоза, титану діоксид, макрогол 400, аріавіт індигокармін алюмінієвий лак Е 132, аріавіт хіноліновий жовтий алюмінієвий лак Е 104.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A Х 08.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Рисперидон – вибірковий антагоніст моноамінергічних рецепторів з високою спорідненістю до 5-НТ2серотонінергічних та D2 дофамінергічних рецепторів. Антипсихотичнийефект проявляється за допомогою його комбінованих антагонізмів відносносеротонін ових (5-НТ2) та дофамінових (D2) рецепторів. Рисперидон також зв’язується з альфа-1-адренергічними та з більш низькою спорідненістю з 5-НТ1С, 5-НТ1D та 5-НТ1А
серотонінергічними рецепторами, дофаміновими D1рецепторами, Н1-гістамінергічними та альфа-2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не має спорідненості до мускарінергічних, а такожбета-1 або бета-2 рецепторів. Незважаючи на те, що рисперидон є сильним D2-антагоністом, з чим пов’язаний його вплив на позитивні симптоми шизофренії, він, порівняно з класичними нейролептиками, менше викликає гальмування рухової активності та схильність до каталепсії. Збалансований антагонізм до центральних серотонін овихта дофамінових рецепторів може знижувати тенденцію екстра пірамідних побічних ефектів і включити негативні й афективні симптоми шизофренії до спектра терапевтичної активності.
Фармакокінетика. Після застосування рисперидонповністю всмоктується із травного тракту, досягаючи піку концентрації у плазмі крові протягом 1-2 год. Їжа не впливає на всмоктування рисперидону, тому препарат можна приймати без урахування часу прийому їжі. Метаболізуєтьсяголовним чином шляхом гідроксилювання за допомогою ферменту цитохрому Р-450 2D6до 9-оксирисперидону, фармакологічна активність якого аналогічна активностірисперидону (активний метаболіт). Рисперидон та його активний метаболіт 9-оксирисперидон у сукупності утворюють активну антипсихотичну фракцію. Менш суттєвим шляхом метаболізму є N-де алкілування. Період напів виведення -приблизно 3 год. Період напів виведення 9-оксирисперидону та активноїантипсихотичної фракції становить 24 год.
У більшості пацієнтів рівноважна концентраціярисперидону у плазмі крові досягається протягом доби, а в разі 9-оксирисперидону – 4-5 діб.
Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об’ємрозподілу становить 1-2 л/кг маси тіла. Рисперидон зв’язується з альбуміном таальфа-1-кислим глікопротеїном. З білками плазми крові зв’язується 88% рисперидону та 77% 9-оксирисперидону. Через один тиждень після застосування препарату 70 % дози виділяється з сечею та 14 % - з калом. Кількістьрисперидону та 9-оксирисперидону у сечі становить 35-45 % дози, яка застосовується. Решта фракції складається з неактивних метаболітів.
Особливі групи пацієнтів
У дослідженні, де пацієнти приймали разову дозу препарату, активна антипсихотична фракція рисперидону мала більш високу концентрацію у плазмі крові і повільніше виведення у літніх хворих та у хворихз нирковою недостатністю. При нирковій недостатності концентрація рисперидону уплазмі крові була нормальною.
У дітей фармакокінетика рисперидону та 9-оксирисперидону подібна дофармакінетики у дорослих.
Показання для застосування.
Шизофренія та інші психотичні стани з вираженою продуктивною симптоматикою (галюцинації, марення, розлади мислення, агресивність, ворожість, підозрілість) і/або негативною симптоматикою (емоційна і соціальна відчуженість, бідність мовлення, афективне сплощення); профілактика рецидивів.
Лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах (у складі комбінованої терапії).
Лікування порушень поведінки при деменції у пацієнтів з вираженими симптомами агресії (фізичне насилля, вербальні вибухи), порушеннями активності (збудження, блукання) або психотичними симптомами.
Лікування дисциплінарних порушень та інших руйнівних розладів поведінки у підлітків і дорослих з вираженими деструктивними симптомами (агресією, інстинктивною поведінкою й ауто агресією).
Спосіб застосування та дози.
Шизофренія.
ДОРОСЛІ. Початкова доза становить 2 мг на добу (2 таблетки по 1 мг 1-2рази на добу). На другий день дозу можна підвищити до 4 мг (по 2 мг двічі надобу). Після цього дозу можна залишити на попередньому рівні або індивідуально змінювати за потребою. У більшості хворих настає покращання при добових дозахвід 4 мг до 6 мг. Деяким пацієнтам необхідна повільніша фаза підвищення дозипри більш низьких початковій і підтримуючих дозах.
Доведено, що дози вище 10 мг на добу не є ефективнішими, ніж дози по 4-6 мг на добу, але частіше викликають екстра пірамідні симптоми.
Максимальна добова доза становить 16 мг.
ЛІТНІ ХВОРІ. Початкова доза становить 0,5 мг (1/2 таблетки по 1 мг) двічі на добу. Дозу можна підвищувати залежно від стану пацієнта по 0,5 мг надобу до досягнення 1-2 мг двічі на добу. Зазвичай, рисперидон добре переноситься літніми хворими.
За необхідністю – у разі доброї переносимості або відсутності задовільного ефекту – можна застосовувати вищі дози.
ПАЦІЄНТИ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМ НИРОК І ПЕЧІНКИ. Рекомендується початкова доза 0,5 мг двічі на день. Дозу можна підвищувати залежно від стану хворого по 0,5 мг двічі на добу до досягнення 1-2 мг двічі на добу.
Внаслідок відсутності достатнього досвіду в цієї групи пацієнтівРілептид слід застосовувати з обережністю.
Порушення поведінки у пацієнтів з деменцією.
Рекомендується початкова доза 0,25 мг двічі на добу. За необхідністю цядоза в індивідуальному порядку може підвищуватися по 0,25 мг двічі на добу, алене частіше, ніж один раз у два дні. Для більшості пацієнтів оптимальною є доза 0,5 мг двічі на добу. Однак деяким пацієнтам необхідні дози по 1 мг двічі надобу.
Після досягнення необхідного рівня дози може вирішуватися питання про застосування препарату один раз на добу.
Допоміжне лікування маніакальних станів
Початкова доза 2 мг (2 таблетки по 1 мг або 1 таблетка по 2 мг) двічіна добу. За необхідністю ця доза може підвищуватися по 2 мг на добу, але нечастіше, ніж один раз у дві доби.
Дисциплінарні та інші руйнівні розлади поведінки
Пацієнти з масою тіла 50 кг і більше
Початкова доза становить 0,5 мг (1/2 таблетки по 1 мг) один раз надобу. Ця доза може підвищуватися по 0,5 мг на добу, але не частіше, ніж одинраз у дві доби. Для більшості пацієнтів оптимальною є доза 1 мг один раз надобу. Однак деяким пацієнтам достатньо разової добової дози 0,5 мг, тоді якіншим необхідний одноразовий прийом 1,5 мг на добу.
Пацієнти з масою тіла менше 50 кг
Рекомендується початкова доза 0,25 мг (1/4 таблетки по 1 мг) один разна добу. Ця доза може підвищуватися по 0,25 мг на добу, але не частіше, ніжодин раз у дві доби. Для більшості пацієнтів оптимальною є доза 0,5 мг один разна добу. Однак деяким пацієнтам достатньо разової добової дози 0,25 мг, тоді якіншим необхідний одноразовий прийом 0,75 мг на добу.
Як і при інших видах симптоматичної терапії, необхідність і тривалість застосування препарату Рілептид слід регулярно оцінювати.
Побічна дія. Рисперидон зазвичай добре переноситься. Слід зазначити, що в багатьох випадках небажані побічні ефекти важко відрізнити від симптомів основного захворювання. Під час прийому рисперидону найчастіше спостерігаються такі побічні ефекти:
Центральна нервова система. Безсоння, тривога, збудження, запаморочення, сонливість і головний біль зустрічаються часто. Втомлюваність, зниження здатності концентрації уваги, епілептичні напади зустрічаються рідше.
Седативний ефект – який зазвичай швидко минає – частіше спостерігався в підлітків, ніж у дорослих.
Частота і тяжкість екстра пірамідних симптомів є достовірно нижчими уразі застосування рисперидону, ніж у разі застосування галоперидолу або інших класичних антипсихотичних препаратів. Однак іноді спостерігаються такі побічні ефекти: тремор, ригідність, підвищене слиновиділення, брадикінезія, акатизія, гостра дистонія. Ці побічні ефекти зазвичай слабкі і мають оборотний характер. Вони минають після зниження дози або (за необхідністю) після призначенняантипаркінсонічних препаратів.
Як і після застосування класичних нейролептиків, у хворих на психози відзначалися поодинокі випадки таких побічних явищ: пізня дискінезія, злоякісний нейролептичний синдром та порушення регуляції температури тіла.
Серцево-судинна система. Після прийому рисперидону спостерігаласяортостатична гіпотензія та рефлекторна тахікардія, рідше – гіпертензія.
У деяких клінічних дослідженнях у літніх пацієнтів з деменцією, які отримували лікування рисперидоном, спостерігалися порушення мозкового кровообігу (інсульт або динамічне порушення).
Шлунково-кишковий тракт. Запори зустрічаються відносно часто, рідше зустрічаються диспепсія, нудота/блювання, біль у животі та сухість у роті. Рідко спостерігалися дисфагія і підвищення показників печінкових ферментів.
Шкіра і сполучна тканина. Можливі ксеродермі я, гіперпігментація, фото сенсибілізація, шкірний висип та інші алергічні реакції.
Ендокринна система. Рисперидон може викликати дозозалежне підвищення рівня пролактину у плазмі крові. У зв’язку з цим можливі такі прояви: галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу й аменорея. Може також збільшитися маса тіла і з’явитися набряки.
Як і звичайні антипсихотичні засоби, дуже рідко Рілептид може викликати водну інтоксикацію (пов’язану з полідипсією або гіпонатріємією, викликаною порушенням секреції антидіуретичного гормону) у пацієнтів з психозами.
На відміну від інших атипових антипсихотичних препаратів, Рілептид дужерідко викликає гіперглікемію та загострення наявного цукрового діабету.
Сечостатева система. Можливі дисфункція ерекції та розлади еякуляції, аноргазмія, приапізм, дізурія, поліурія та нетримання сечі.
Кровотворна система. У деяких випадках спостерігалася анемія, деяке зниження числа нейтрофілів та/або тромбоцитів.
Органи чуття. Можливе порушення акомодації, зниження гостроти зору, ксерофтальмія та риніт.
Опорно-руховий апарат. Біль у суглобах і м’язах.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.
Вагітність і лактація.
Передозування. Симптоми: сонливість, седативний ефект, гіпотензія, тахікардія й екстра пірамідні симптоми. Описані випадки прийому до 360 мг препарату. Наявні дані свідчать про широкий діапазон безпеки. При передозуванні в окремих випадках відзначено подовження інтервалу QT.
При гострому передозуванні слід враховувати можливість одночасного прийому пацієнтом декількох препаратів.
Лікування: слід забезпечити прохідність дихальних шляхів і адекватну оксигенацію та вентиляцію легень. Слід розглянути доцільність промивання шлунка (через зонд, якщо пацієнт без свідомості) івведення активованого вугілля та проносних засобів. Слід негайно розпочати моні торуванняпараметрів серцево-судинної системи, включаючи постійний контроль ЕКГ з метою виявлення можливих аритмій.
Оскільки антидот невідомий, при випадковому отруєнні або передозуванні слід застосовувати підтримуючу терапію. Гіпотензію та судинний колапс слід усувати застосуванням відповідних препаратів, наприклад, внутрішньо венним введенням рідини і/або симпатометичних засобів. При виникненніекстра пірамідних симптомів слід застосовувати антихолінергічні засоби. Ретельне медичне спостереження та моні торування слід продовжувати до одужання пацієнта.
Особливості застосування. Їжа не впливає на всмоктування рисперидону вшлунково-кишковому тракті. Рілептид слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, при серцевій недостатності, інфаркті міокарда, порушеннях провідності, дегідратації, гіповолемії, порушенні мозкового кровообігу), причому дозування слід поступово підбирати відповідно до рекомендацій. Особливої уваги під час лікуванняРілептидом потребують літні хворі із захворюваннями нирок або печінки, а також хворі з деменцією.
Показано, що препарати-антагоністи дофамінових рецепторів викликають пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, особливом’язів язика та/або обличчя. Є дані, що свідчать про те, що екстра піраміднісимптоми є фактором ризику пізньої дискінезії. Оскільки рисперидон викликаєекстра пірамідні симптоми рідше, ніж класичні нейролептики, пізня дискінезіяпроявляється рідше. При виникненні симптомів та ознак пізньої дискінезії слід оцінити можливість відміни всіх антипсихотичних препаратів.
Ризик пізньої дискінезії особливо високий у літніх хворих з деменцією (жінок) та у хворих з біполярним розладом.
Злоякісний нейролептичний синдром, що характеризується гіпертермією, ригідністю м’язів, вегетативною нестабільністю, зміненим станом свідомості та підвищенням рівня КФК, виникає при лікуванні класичними нейролептиками. Утакому випадку слід відмінити всі антипсихотичні препарати, в т. ч. рисперидон, і призначити відповідну симптоматичну терапію (внутрішньо венна інфузіядантролен, амантадину, бромокриптину). Лікування злоякісного нейролептичного синдрому слід проводити у реанімаційному відділенні чи аналогічних умовах.
Слід дотримуватися обережності при призначенні Рілептиду пацієнтам зхворобою Паркінсона, оскільки теоретично Рілептид може погіршити перебіг цього захворювання.
Відомо, що класичні нейролептики знижують поріг судомної готовності ухворих на епілепсію, хоча і різною мірою. Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Рілептид хворим з епілептичними нападами в анамнезі.
Застосування антипсихотичних препаратів може викликати дисфагію та порушення моторики стравоходу. Аспірацій на пневмонія – часта причина смерті хворих з деменцією Альцгеймера. Рисперидон та інші антипсихотичні засоби слід застосовувати з обережністю у хворих, які мають підвищений ризик аспіраційноїпневмонії.
Можлива спроба самогубства – найтяжче ускладнення шизофренії. Суїцид альні спроби здійснюють приблизно 50% хворих на шизофренію та афективні психози, причому 10% таких спроб успішні. У хворих на шизофренію суїцид альніспроби часто пов’язані з депресією. Під час лікування препаратом Рілептиднеобхідне ретельне спостереження за хворими групи високого ризику. Пацієнтам неможна давати більше необхідної кількості таблеток.
До переведення пацієнта на застосування препарату Рілептидрекомендується поступове застосування антипсихотичних препаратів, які приймалися раніше. При переведенні хворих на шизофренію з антипсихотичнихпрепаратів у лікарській формі депо на Рілептид, препарат можна застосовувати замість наступної запланованої ін’єкції. Періодично слід переоцінювати необхідність продовження застосування антипаркінсонічних препаратів.
Рисперидон має проти блювотну дію у тварин, а в деяких випадках і влюдини. Тому він може маскувати симптоми передозування деяких лікарських засобів, а також симптоми таких станів, як непрохідність кишечнику, синдромРейє, пухлину мозку.
Як і при лікуванні іншими антипсихотичними засобами, пацієнтам слід рекомендувати не переїдати для уникнення збільшення маси тіла. Вважається, що збільшення маси тіла залежить від дози препарату і частіше відбувається умолодих пацієнтів, а також тих, хто раніше не отримував антипсихотичні препарати. Маса тіла збільшується зазвичай протягом перших 12 тижнів лікування.
Симптоми гострої відміни препарату, в тому числі нудота, блювання, пітливість і безсоння описані дуже рідко після різкого припинення приймання високих доз антипсихотичних препаратів. Можливі рецидиви симптомів психозу тапоява розладів, пов’язаних з мимовільними рухами (акатизія, дистонія тадискінезія). Тому рекомендується поступова відміна препарату.
За необхідності додаткового седативного ефекту слід застосовуватибензодіазепіни, але не підвищувати дозу препарату Рілептид.
При непереносимості лактози слід враховувати вміст лактози (76 мг) укожній таблетці, вкритій оболонкою.
Досвіду застосування препарату у дітей немає.
Здатність до керування авто транспортом. Таблетки Рілептид впливають на виконання робіт, що потребують підвищеного рівня уваги. Тому на початку курсу лікування пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування авто транспортом та роботи з механізмами, поки не стане відомою їхня індивідуальна чутливість до препарату. По закінченні цього періоду ступінь обмежень залежить від індивідуальної чутливості пацієнта.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. З урахуванням ефектів рисперидону на центральну нервову систему слід дотримуватися обережності при сумісному застосуванні таблеток Рілептид з іншимиантипсихотичними препаратами центральної дії.
Таблетки Рілептид можуть знижувати ефекти леводопи та інших агоністівдофаміну. Карбамазепін знижує рівень активної антипсихотичної фракціїрисперидону (рисперидон + 9-аксирисперидон) у плазмі крові. Схожі ефекти можуть проявлятися у разі інших індукторів печінкових ферментів. Якщо протягом лікування рисперидоном починається застосування лікування карбамазепіном абоіншими індукторами, то дозування препарату Рілептид слід уточнити і за необхідності підвищити. Після відміни карбамазепіну або інших індукторів печінкових ферментів дозування препарату Рілептид слід уточнити і за необхідності знизити.
Тривале сумісне застосування Рілептиду та клозапіну може знижувати швидкість виведення рисперидону.
Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі бета-блокатори можуть підвищити концентрацію рисперидону у плазмі крові, але не концентраціюантипсихотичної фракції. Флуоксетин гальмує 9-гідроксилювання рисперидону і томуможе підвищити його концентрацію у плазмі крові. Відповідно, при додаванніфлуоксетину до поточної терапії рисперидоном, слід розглянути доцільність зниження дози рисперидону. Аналогічна взаємодія можлива з галоперидолом.
Застосування рисперидону не викликає подовження інтервалу QT. Як івідносно інших антипсихотичних засобів, потрібна обережність при поєднаннірисперидону з препаратами, що подовжують інтервал QT (амітриптилін, хлорпромазин, дроперидол, тіоридазин, пімозид, хінідин, прокаїнамід, соталол, ефедрин, адреналін, тербуталін, еритроміцин, триметоприм/сульфаметоксазол, кетоконазол, флуконазол та ін.).
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі нижче 25 оС, у недоступному для дітей місці. Источник
Термін придатності - 3 роки.