ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
МІКОМАКС 150
(MYCOMAX® 150)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: fluconazole; 1-[2,4-дифторофеніл]-1-(1Н-1,2,4-триазол-1-іл-метил)1Н-1,2,4-триазол-1-етанол;
основні фізико-хімічні властивості: тверді непрозорі капсули з білою основною частиною, яка має напис “MYCO 150”, з блакитно-зеленою кришкою; в капсулах міститься порошок майже білого або жовтуватого кольору;
склад: 1 капсула містить флуконазолу 150 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзянийпреже латинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, титану діоксид, желатин, барвник синій патентований V.
Форма випуску. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Протигрибкові засоби для системного застосування. Похідні триазолу. Код АТС J02AC01.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Флуконазол є похідним триазолу змікостатичним ефектом, який специфічно інгібує синтез ергостеролу у грибів, що призводить до дефектів у клітинній мембрані. Флуконазол високо специфічнийвідносно грибних ферментів цитохрому Р-450. Діапазон його застосування охоплює ряд патогенів, включаючи Candida albicans та відмінні від цього види,Cryptococcus spp. та дерматофіти. Candida krusei резистентна відноснофлуконазолу. 40% Candida glabrata первинно резистентні до флуконазолу. Флуконазол неефективний для лікування інфекцій, спричинених видами Aspergillus.
Фармакокінетика. Фармакокінетичні властивості флуконазолу однакові при внутрішньо венному та пероральному введенні. Флуконазол після застосування добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті, при цьому концентрація в плазмі (атакож системна біологічна доступність) становить 90% від рівня, який спостерігається при внутрішньо венному введенні. Застосування препарату разом зїжею не впливає на його абсорбцію. Після прийому натще максимальна концентраціяфлуконазолу в плазмі розвивається через 30 – 90 хвилин, а період напів виведення з плазми становить 30 годин. Концентрація флуконазолу в плазмі пропорційна прийнятій дозі. При прийомі флуконазолу 1 раз на добу концентрація препарату вплазмі стабілізується на рівні 90% від максимальної на 4 – 5-й день лікування. Якщо в перший день лікування прийняти одразу подвійну добову дозу, то такий рівень концентрації досягається вже на другий день. Об’єм розподілу препарату наближається до загального об’єму води в організмі. Зв’язування з протеїнами плазми незначне (11 – 12%). Флуконазол потрапляє у всі тканини та рідинні середовища організму; проникає крізь плацентарний і гематоенцефалічний бар’єр, потрапляючи в грудне молоко.
Виведення флуконазолу здійснюється переважно нирками, майже повністю в незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу прямо пропорційний кліренсукреатині ну. Тривалий період напів виведення з плазми дає змогу лікувати за допомогою однієї щоденної дози.
Показання для застосування. Мікомакс 150 призначають
- при гострому тарецидивуючому вагінальному кандидозі у випадках, коли системна терапія вважається за доцільну;
- при грибкових інфекціях шкіри, спричинених трихофітією гладкої шкіри/трихофітієюпромежини/дерматофітами, ідентифікованими прямим мікроскопуванням і/або позитивною культурою у випадках, коли вважається за доцільну системна терапія.
Спосіб застосування та дози. Добову дозу флуконазолу добирають залежно від типу та тяжкості грибкової інфекції. Якщо характер інфекції вимагає повторного застосування препарату, лікування слід продовжувати до повного зникнення клінічних і лабораторних ознак захворювання. Передчасне припинення лікування може призвести до рецидиву інфекції.
Дорослі
Вагінальний кандидоз: 150 мг одноразово.
Трихофітіягладкої шкіри – трихофітія промежини: 150 мг 1 раз на тиждень протягом 2 – 4тижнів.
Діти
Мікомакс 150 не призначений для лікування дітей та підлітків до 16років.
Пацієнти літнього віку
Немає потреби коригувати дозування через вік пацієнта. Дозування слід коригувати у випадку порушення ниркової функції (кліренс креатині ну < 50мл/хв).
Пацієнти з порушенням функції нирок
Виділенняфлуконазолу з організму відбувається переважно нирками у незміненому вигляді. При лікуванні флуконазолом хворих з нирковою недостатністю спочатку вводять насичуючу дозу 50 – 400 мг, а потім (залежно від показань) щоденна доза повинна розраховуватися згідно з таблицею:
| Кліренс креатині ну (мл/хв)
| Рекомендована доза (%)
|
| > 50
| 100%
|
| 11 – 50 (без діалізу)
| 50%
|
| Регулярний діаліз
| 100% після кожного діалізу
|
Капсулу слід приймати незалежно від приймання їжі, ковтати цілою, запиваючи нейтральною рідиною.
Побічна дія. Можуть виникати розлади з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота, біль у животі, пронос; можуть виникнути головний більабо шкірний висип. Лейкопенія, тромбоцит опенія, порушення функції печінки, судоми.
Протипоказання. Препарат не слід застосовувати пацієнтам з підвищеною чутливістю до флуконазолу або до іншої речовини препарату, а також жінкам у період годування груддю.
Мікомакс 150 не слід застосовувати разом з препаратами, що містятьастемізол, терфенадин, пімозид і хінідин.
Пацієнтам з рідкісною спадковою чутливістю до галактози, дефіцитом лап-лактази або порушенням абсорбції глюкози-галактози не слід застосовувати даний препарат.
Діти до 16 років (для даної лікарської форми препарату).
Передозування. Лікування – симптоматичне, загальнозміцнююче, спрямоване на стабілізацію життєво важливих функцій.
Флуконазол здебільшого виділяється із сечею. Тому його виділення можна прискорити за допомогою форсованого об’ємного діурезу. Гемодіаліз протягом 3годин зменшує рівень препарату в плазмі приблизно на 50%.
Особливості застосування. Лікування флуконазолом у поодиноких випадках може виявляти токсичну дію на печінку. Вираженість такого ефекту залежить від добової дози, тривалості лікування, статі та віку, а також перебігу супутнього захворювання (СНІДу, злоякісних хвороб). Після припинення застосуванняфлуконазолу, як правило, відновлюється функція печінки.
До початку лікування флуконазолом слід вилікувати електролітні порушення, такі як гіпокаліємія, гіпомагніємія та гіпокальціємія.
Іноді в період лікування флуконазолом виникають алергічні шкірні реакції. У такому разі препарат необхідно відмінити.
Протягом тривалого лікування необхідно регулярно перевіряти функцію нирок і печінки за допомогою аналізу сечі та крові.
Лікування флуконазолом вагітних можливо тільки за наявності загрозливих для життя грибкових інфекцій.
Застосування препарату хворими з печінковою недостатністю можливо тільки за життєвими показаннями.
Залежно від тяжкості захворювання та клінічної реакції пацієнтів може стати необхідним внутрішньо венне застосування. При переході від внутрішньо венного застосування до перорального немає потреби змінювати щоденні дози.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Протипоказані нижченаведені комбінації
Цизаприд: щодо пацієнтів, які одночасно застосовували флуконазол іцизаприд, були повідомлення про порушення серцевої функції, включаючидвоспрямовану шлуночкову тахікардію. Одночасне лікування флуконазолом іцизапридом протипоказано.
Терфенадин (при дозах флуконазолу 400 мг): через настання серйозних серцевих аритмій по відношенню до подовження QT-інтервалу у пацієнтів, які отримували похідні азолів одночасно з терфенадином. Одночасне лікуваннятерфенадином і дозами флуконазолу понад 400 мг протипоказано.
Астемізол: призводить до подовження інтервалу QT та до шлуночковоїаритмії, двоспрямованої шлуночкової тахікардії та зупинки серцевої діяльності. Одночасне лікування флуконазолом і астемізолом протипоказано через потенційну можливість серйозних, навіть фатальних впливів на серце.
Медичні препарати, що впливають на метаболізм флуконазолу
Гідрохлортіазид: флуконазол та повторні дози гідрохлортіазидупризводять до підвищення плазматичних концентрацій флуконазолу.
Рифампіцин: одночасний прийом флуконазолу та рифампіцину призводить до скорочення періоду напів виведення флуконазолу.
Вплив флуконазолу на метаболізм інших лікарських засобів
Флуконазол є потенційним інгібітором ізоензиму CYP2С 9 цитохрому Р 450 іпомірним інгібітором CYP3A4. При одночасному застосуванні разом з флуконазоломіснує ризик підвищення плазматичних концентрацій інших медичних продуктів, якіметаболізують CYP2C9 або CYP3A4 (наприклад алкалоїдів ріжків, хінідину). Ферментінгібуючий ефект флуконазолу може тривати ще 4 – 5 днів після закінчення лікування.
Алфентаніл: одночасне застосування флуконазолу та алфентанілу підвищує площу під кривою (ППК) для алфентанілу приблизно в 2 рази і знижує кліренс на 55%.
Амітриптилін: підвищення концентрацій амітриптиліну і ознаки токсичності трициклічних препаратів при одночасному застосуванні амітриптилінуз флуконазолом. Одночасне застосування флуконазолу з нортриптиліном, активним метаболітом амітриптиліну, призводить до підвищення рівня нортриптиліну.
Антикоагулянти: одночасне застосування флуконазолу під час лікування варфарином удвічі подовжував протромбі новий час.
Бензодіазепіни: одночасне застосування флуконазолу та мідазоламуперорально підвищує ППК і на півперіод для мідазоламу. Одночасне застосуванняфлуконазолу з триазоламом перорально підвищує ППК та на півперіод длятриазоламу. Потенційований та пролонгований ефект триазоламу спостерігали при одночасному лікуванні флуконазолом.
Антагоністи кальцієвих каналів: дигідропіридинові антагоністи кальцієвих каналів, включаючи ніфедипін, ізрадипін, нікардипін, амлодипін тафелодипін, метаболізуються через CYP3A4. Має місце підвищення концентрації в сироватці антагоністів кальцію при одночасному застосуванні ітраконазолу тафелодипіну, ізрадипіну або ніфедипіну.
Целекоксиб: одночасне лікування флуконазолом і целекоксибом призводить до підвищення максимальної концентрації (Cmax) і ППК дляцелекоксибу.
Циклоспорин: взаємодія з циклоспорином виявляється при дозі флуконазолу 200 мг. Спостерігають підвищення ППК для циклоспорину та 55% зниження кліренсу.
Інгібітори ГМГ-КoA-редуктази: одночасне застосування флуконазолу з інгібіторами ГМГ-КoA-редуктази підвищує ризик міопатії. Внаслідок взаємодіїфлувастатину з флуконазолом настає індивідуальне підвищення ППК дляфлувастатину.
Лозартан: одночасне лікування флуконазолом призводить до підвищення концентрацій лозартану та зниження концентрацій його активного метаболіту.
Фенітоїн: одночасне застосування флуконазолу та фенітоїнувнутрішньо венно підвищує мінімальну концентрацію (Cmin) і ППК дляфенітоїну.
Рифабутин: одночасне застосування флуконазолу з рифабутином призводить до підвищення рівнів рифабутину в сироватці.
Такролімус і сиролімус: одночасне застосування флуконазолу татакролімусу підвищує Cmin для такролімусу.
Теофілін: застосування флуконазолу протягом 14 днів призводить до зниження плазматичного кліренсу теофіліну.
Триметрексат: флуконазол пригнічує метаболізм триметрексату та спричиняє підвищення концентрацій триметрексату в плазмі.
Зидовудин: одночасне застосування флуконазолу та зидовудину спричиняє підвищення ППК для зидовудину.
Фармакодинамічні взаємодії
Лікарські засоби, які подовжують QT-інтервал: флуконазол має потенціал індукувати подовження QT-інтервалу, що призводить до вираженої серцевої аритмії.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі до 25 °С. Источник
Термін придатності – 3 роки.