ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ТРИВОРИН
(TRIVОRIN)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: рибавірин;1-b-D-рибофуранозил-1H-1,2,4-триазол-3-карбоксамід;
основні фізико-хімічні властивості:
капсули 200 мг: циліндричні капсули із твердого желатину, що складаються із білого непрозорого корпусу № 2 з непрозорою кришкою синього кольору;
капсули 400 мг: циліндричні капсули із твердого желатину, що складаються із білого непрозорого корпусу № 0 з непрозорою кришкою синього кольору;
склад: 1 капсула містить рибавірину 200 мг або 400 мг;
допоміжні речовини: гідроксипропіл целюлоза, тальк, лактози моногідрат, спирт етиловий.
Форма випуску. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби прямої дії. Код АТС J05AB04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Триворин/рибавірин/ - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК- іРНК-вірусів. Рибавірин легко проникає в уражені вірусом клітини і швидкофосфорилюється внутрішньоклітинною аденозинкіназою у рибавірин моно-, ди- ітрифосфат. Ці метаболіти, особливо рибавірин трифосфат, мають виражену противірусну активність.
Механізм дії рибавірину з’ясований недостатньо. Однак відомо, щорибавірин інгібує інозин моно фосфат дигідрогеназу (ІМФ), цей ефект призводить до вираженого зниження рівня внутрішньоклітинного гуанозин три фосфату (ГТФ), що, в свою чергу, супроводжується пригніченням синтезу вірусної РНК івірус-специфічних білків. Рибавірин інгібує реплікацію нових віріонів, що забезпечує зниження вірусного навантаження. Рибавірин селективно інгібує синтез вірусної РНК, не пригнічуючи синтез РНК у нормально функціонуючих клітинах.
Рибавірин ефективний щодо багатьох ДНК- і РНК-вірусів, не чутливих до інших антивірусних препаратів. Найчутливішими до рибавірину ДНК вірусами є: вірус простого герпесу, віруси групи віспи, хвороби Марека. Нечутливими до рибавіринуДНК-вірусами є: вірус псевдо сказу, натуральної коров’ячої віспи. Найчутливішимидо рибавірину РНК-вірусами є: грип А, В, параміксовіруси (парагрипу, епідемічного паротиту, ньюкаслської хвороби), реовіруси, онкогенні РНК-віруси. Нечутливими до рибавірину РНК-вірусами є: ентеровіруси, рино віруси, вірус енцефаліту лісу Семлики.
У великих мультицентрових клінічних дослідженнях виявлена активністьрибавірину проти вірусу гепатиту С (ВГС). Механізм дії рибавірину проти ВГСповністю не з’ясований. Припускається, що рибавірин трифосфат, якийнакопи чується в міру фосфорилювання, конкурентно пригнічує утворення гуанозинтри фосфату, тим самим знижуючи синтез вірусних РНК. Вважається також, що механізм синергічної дії рибавірину та альфа-інтерферону проти ВГС зумовлений посиленням фосфорилювання рибавірину інтерфероном.
Фармакокінетика.
Абсорбція. При пероральному застосуванні рибавірин швидко всмоктується у травному тракті. При цьому його біодоступність становить понад 45%.
Розподіл. Рибавірин розподіляється в плазмі, секреті дихальних шляхівта еритроцитах. Велика кількість рибавірину три фосфату накопи чується в еритроцитах, досягаючи плато на 4-й день і зберігаючись протягом кількох тижнів після введення. Період напіврозподілу становить 3,7 год. Об’єм розподілу -приблизно 5000 л. При курсовому прийомі Рибавірин накопи чується в плазмі увеликих кількостях. Співвідношення показників біодоступності (АUС) при повторному й разовому введенні дорівнює 6. Значна концентрація рибавірину (понад 67 %) може бути виявлена в цереброспінальній рідині після тривалого застосування.
Незначною мірою зв’язується з білками плазми.
Час досягнення піка концентрації в плазмі становить від 1 до 1 ,5 год.
Час досягнення терапевтичної концентрації в плазмі залежить від величини хвилинного об’єму крові. Концентрація в секреті дихальних шляхів набагато вища, ніж у плазмі.
Середня величина пікової концентрації (Сmax) у плазмі становить майже 5 мкМоль на літр наприкінці 1-го тижня прийому у дозі 200 мгкожні 8 год і приблизно 11 мкМоль на літр наприкінці 1-го тижня прийому в дозі 400 мг кожні 8 год.
Біо трансформація. Рибавірин фосфорилюється в клітинах печінки в активні метаболіти у вигляді моно-, ди- і три фосфату, що потім метаболізується в 1,2,4-триазолкарбоксамід. Інший шлях метаболізму включає амідний гідроліз утрикарбоксил ову кислоту і дерибозилювання з утворенням триазольного карбоксильногометаболіту.
Виведення. Рибавірин виводиться з організму повільно. Часнапів виведення (Т1/2) після разового прийому дози 200 мг становить від 1 до 2 год із плазми і до 40 днів з еритроцитів. Після припинення курсового прийому Т1/2 становить приблизно 300 год. Рибавірин і його метаболіти в основному виводяться з організму із сечею. Лише 10 % виводиться зкалом. У незміненому вигляді майже 7 % рибавірину виводиться за 24 год і приблизно 10% - за 48 год.
Фармакокінетика в особливих клінічних станах. При прийомі препарату хворими з нирковою недостатністю АUC і Сmax рибавірину збільшуються, що зумовлено зниженням справжнього кліренсу. У хворих з печінковою недостатність (А, В і С ступені) фармакокінетика рибавірину не змінюється. Після прийому разової дози з їжею, що містить жири, фармакокінетика рибавіринуістотно змінюється (АUС і Сmax збільшуються на 70%).
Показання для застосування. Вірусні інфекції: оперізувальний лишай, вітряна віспа, генітальний герпес (первинний і рецидивуючий); профілактика рецидивів генітального герпесу; гепатит А, гострий гепатит В і С; хронічний гепатит С.
Спосіб застосування та дози. Препарат приймають внутрішньо, запиваючи водою, під час прийому їжі.
При оперізувальному лишаю, вітряній віспі, генітальному герпесі (первинному і рецидивуючому) дорослим призначають по 400 мг препарату 3 рази надобу (кожні 8 годин) протягом 6 днів.
Для профілактики рецидивів генітального герпесу дорослим призначають препарат в разовій дозі 400 мг на добу протягом тривалого часу (визначається лікарем).
При гепатиті А дорослим призначають по 400 мг препарату 3 рази на добу (кожні 8 годин) протягом 10 днів.
При гострому гепатиті В і С дорослим призначають по 400 мг препарату 3 рази на добу (кожні 8 годин) протягом 20 днів.
При хронічному гепатиті С дорослим призначають по 400 мг препарату 3рази на добу (кожні 8 годин) у комбінації з інтерфероном протягом 6-12 місяців, залежно від відповіді пацієнта на лікування та серологічних параметрів. Потім повільно зменшують дозу до повної відміни препарату.
Побічна дія. Найчастішим побічним ефектом є гемолітична анемія.
Типовими побічними ефектами є диспное, кашель, порушення сну, екзантема. Рідше спостерігаються грипоподібні явища з температурою, головним болем і болем у суглобах, схуднення, нудота, випадання волосся, депресія. Рідко- порушення функції щитовидної залози у вигляді зміни вмісту ТТГ, а також алергічні реакції (кропив’янка, бронхоспазм, анафілаксія). В поодиноких випадках виникають симптоми ауто імунних захворювань, артеріальна гіпотензія, лейкопенія і тромбоцит опенія.
Протипоказання. Триворин протипоказаний пацієнтам згемоглобінопатією, хронічною серцевою недостатністю II - Ш ступенів, інфарктом міокарда, при хронічній нирковій недостатності (кліренс креатині ну менше 50мл/хв), анемії, тяжких порушеннях функції печінки (у тому числі придекомпенсованому цирозі), ауто імунних захворюваннях (у тому числі приауто імунному гепатиті), захворюваннях щитовидної залози, що не піддаються лікуванню, при тяжкій депресії з суїцидальними намірами, вагітності і лактації, підвищеній чутливості до рибавірину та інших компонентів препарату. Безпека застосування препарату при лікуванні дітей і підлітків не встановлена, томуйого застосування у пацієнтів до 18 років не рекомендується.
Передозування. Можливе посилення побічної дії.
Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.
Особливості застосування. Перед початком лікування, на 2 і 4 тижні і далі регулярно, в міру необхідності слід проводити контрольні лабораторні дослідження (клінічний аналіз крові, аналіз електролітів, функціональні проби печінки, вміст креатині ну в сироватці). У процесі лікування Триворином максимальне зниження вмісту гемоглобіну в більшості випадків відзначається після 4-8 тижніввід початку лікування. При зниженні гемоглобіну нижче 11 г/дл необхідно тимчасово зменшити дозу Триворину на 400 мг на добу, при зниженні гемоглобіну нижче 10 г/дл слід зменшити дозу до 50 % від початкової. У більшості випадків зміни рекомендованих доз забезпечують відновлення рівня гемоглобіну. Однак при збереженні непереносимості Триворину після корекції дози, а також при падінні гемоглобіну нижче 8,5 г/дл прийом препарату слід припинити.
При гострих алергічних реакціях препарат слід відмінити і призначити відповідне лікування. Триворин слід призначати з обережністю після відповідного обстеження пацієнтам із захворюваннями серця, хронічними обструктивними захворюваннями легенів, цукровим діабетом, при порушеннях згортання крові, тромбофлебіті, мієлодепресії.
У зв’язку з можливою тератогенною та ембріотоксичною дією Триворину необхідно забезпечити надійну контрацепцію під час лікування і протягом 4місяців після закінчення лікування у жінок і протягом 7 місяців у чоловіків. Узв’язку з можливим погіршенням функції нирок у літніх пацієнтів перед застосуванням препарату необхідне визначення функції нирок, зокрема кліренсукреатині ну.
У процесі лікування необхідно контролю вати вміст гемоглобіну, білірубіну і сечової кислоти.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Прийом антацидних засобів, що містять алюміній і магній, знижує біодоступність препарату. При одночасному застосуванні Триворину й альфа-інтерферону відзначається синергізм. ПризначенняТриворину під час лікування зидовудином (азидотимідином) та/або ставудином при наявній ВІЛ інфекції, супроводжується зниженням фосфорилювання цих препаратів, що призведе до ВІЛ-віремії і буде вимагати зміни схеми лікування. У той же часне виявлена взаємодія Триворину і ненуклеозидних інгібіторів зворотноїтранскриптази чи інгібіторів протеаз. Тому можливо комбіноване застосуваннярибавірину і зазначених препаратів для лікування хворих з інфекцією ВІЛ з гепатитом С.
Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі, якане перевищує 30°С, в недоступному для дітей місці. Источник
Термін придатності - 2 роки.