ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
СИМГАЛ
(SIMGAL)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: симвастатин; бутаноєвої кислоти 2,2-диметил-,1,2,3,7,8,8а-гексагідро-3,7-диметил-8-[2-(тетрагідро-4-гідрокси-6-оксо-2Н-піран-2-іл)]-1-нафталеніл ефір, [1S-[1a, 3a, 7b, 8b (2S*, 4S*),8ab]];
основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 10 мг – круглі, двоопуклі таблетки в оболонці світло-рожевого кольору;
таблетки по 20 мг – круглі, двоопуклі таблетки в оболонці рожевого кольору, з розподілю вальною рискою на одному боці;
таблетки по 40 мг – круглі, двоопуклі таблетки в оболонці темно-рожевого кольору, з розподілю вальною рискою на одному боці;
склад: 1 таблетка містить 10 мг, 20 мг або 40 мг симвастатину;
допоміжні речовини: кислота аскорбінова, целюлоза мікрокристалічна, бутилгідроксіанізол, магнію стеарат, кислоти лимонної моногідрат, крохмаль кукурудзяний преже латинізований 1 500, лактози моногідрат, Оpadry.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Гіполіпідемічні засоби. ІнгібіториГМГ-КoA-редуктази.
Код АТС С 10АА 01.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Симвастатин є інгібітором ГМГ-КoA-редуктази – ферменту, який каталізує реакцію утвореннямевалонової кислоти із КоА. Інгібіція цього ензиму веде до зниження плазматичного рівня холестерину. Первинним місцем дії симвастатину є печінка. Інгібіція синтезу холестерину в печінці призводить до збільшення кількостіЛПНЩ-рецепторів (рецепторів до ліпопротеїнів низької щільності) в печінці таекстрагепатальних тканинах, що, в свою чергу, веде до підвищеного катаболізму холестерину-ЛПНЩ.
Симвастатин знижує рівень загального холестерину, холестерину ЛПНЩ тааполіпопротеїну В у пацієнтів з гіперхолістеринемією. Під час проведення терапії симв астатином одночасно відбувається помірне зниження рівнятри гліцеридів і помірне підвищення рівня холестерину ЛПВЩ (ліпопротеїніввисокої щільності).
Фармакокінетика. Симвастатин добре абсорбується ізШКТ. При “першому проходженні” через печінку симвастатин біотрансформується з утворенням активних бета-гідроксиметаболітів, 95% з яких зв’язується з плазматичними білками. Концентрація бета-гідроксикислоти у системному кровотоці становить менше 5% від прийнятої дози. Максимальна плазматична концентрація досягається через 1-2 години після прийому. Симвастатин є субстратом СYР 3А 4. Головними метаболітами є бета-гідроксикислота і чотири додаткових активних метаболіти. Після перорального застосування приблизно 13 % виводиться нирками, переважно у формі неактивних метаболітів, і 60 % з калом протягом 96 годин. Біологічний період напів виведення бета-гідроксикислотного метаболіту становить у середньому 1,9 години, тільки 3% від прийнятої дози виводиться із сечею.
Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктування. Лікарський засіб не кумулює в організмі після тривалого застосування. Невідомо, чи виводиться симвастатин з грудним молоком.
Показання для застосування.
Ішемічна хвороба серця як з проявами гіперхолестеринемії, так і з нормальними рівнями холестерину, для зниження ризику її ускладнень (уповільнення розвитку коронарного атеросклерозу, не фатального інфаркту міокарда, транзиторнихішемічних атак, коронарної смерті).
Первинна гіперхолестеринемія чи змішані дисліпідемії - як доповнення до дієтотерапії, коли дієтотерапія чи інші нефармакологічні методи лікування (наприклад фізичні вправи, зменшення маси тіла) неефективні.
Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія - як доповнення до дієтотерапії та інших методів лікування, спрямованих на зниження рівня ліпідів, або коли ці методи неефективні.
Спосіб застосування та дози. Діапазон доз становить 10-80 мг на добу, препарат приймають один раз на добу, ввечері. За необхідності дозу коригують рівномірно, з інтервалами не менше 4 тижнів, до максимальної дози 80 мг на добу. Доза 80 мгна добу рекомендується тільки для пацієнтів з тяжкою гіперхолестеринемією і звисоким ризиком серцево-судинних ускладнень.
Гіперхолестеринемія
Початкова доза – 10-20 мг на добу, один раз, увечері. Коли потребується значне зниження ЛПНЩ (більше 45%), початкова доза може бути 20-40 мг на добу, один раз, увечері.
Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія
Призначають 40 мг Симгалу на добу, ввечері чи 80 мг на добу в три прийоми: 20 мг,
20 мг і вечірня доза – 40 мг.
Профілактика серцево-судинних захворювань
Ішемічна хвороба серця з високим ризиком ускладнень – рекомендується доза 20-40 мг
на добу, ввечері. Медикаментозну терапію можна починати одночасно з дієтотерапією і фізичними вправами.
Комбінована терапія
При лікуванні в комбінації з лікарськими засобами, що посилюютьексрецію жовчної кислоти, Симгал необхідно приймати більше, ніж за 2 години перед або більше, ніж через 4 години після застосування цих лікарських засобів.
Дози при нирковій недостатності
Хворі з легким або середнім ступенем тяжкості ниркової недостатності не потребують коригування дози лікарського засобу, оскільки виділення ниркамисимвастатину незначне. У хворих з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатині ну < 30 мл/хв) лікування починається з дози, що не перевищує 10 мг на добу. Протягом усього періоду терапії такі пацієнти повиннізнаходитись під контролем.
Застосування у літньому віці
Коригування дози не проводиться.
Застосування у дитячому та підлітковому віці
Ефективність і безпека застосування при лікуванні дітей до 18 років невстановлені, тому Симгал не рекомендується призначати дітям.
Побічна дія. Частота побічних явищ, які реєструвались під час клінічних досліджень і у після реєстраційний період застосування, були класифіковані на основі оцінки частоти їх виникнення у великих, довготривалих, плацебоконтрольованих клінічних дослідженнях, включаючи дослідження “HPS” і“4S” за участі 20 536 и 4 444 пацієнтів відповідно. У дослідженні “HPS”реєструвались тільки серйозні побічні явища, наприклад міалгія, підвищення рівня трансаміназ сироватки і креатинінкінази. У дослідженні “4S” реєструвалисьусі зазначені нижче побічні дії. Якщо у цих дослідженнях частота побічних явищпри лікуванні симв астатином була меншою чи аналогічною частоті, яка спостерігаласьу групі, що отримувала плацебо, і у звітах вказувався однаковий причиннийзв’язок, то такі побічні явища класифікувались як рідкі. Частота побічної діїранжирована так: дуже часто (> 1/10), часто (=> 1/100, <1/10), нечасто ((=> 1/1000, <1/100), рідко (=> 1/10 000, <1/1000), дуже рідко
(<1/10 000), включаючи окремі повідомлення.
Порушення системи крові та лімфатичної системи
Рідко: анемія.
Порушення нервової системи
Рідко: головний біль, порушення сну, парестезія, запаморочення, периферична нейропатія.
Порушення шлунково-кишкового тракту
Рідко: запор, біль у животі, метеоризм, диспепсія, діарея, нудота, блювання, панкреатит.
Гепатобіліарні порушення
Рідко: гепатит/жовтуха.
Шкірні прояви
Рідко: висипання, пруритус, алопеція.
Порушення скелетно-м’язові, сполучної і кістної тканин
Рідко: міопатія, рабдоміоліз, міалгія, м’язові судоми.
Загальні порушення
Рідко: астенія.
Рідко спостерігається синдром підвищеної чутливості: ангіо невротичнийнабряк, вовчакоподібний синдром, ревматична поліміалгія, дерматоміозит, васкуліт, тромбоцит опенія, еозинофілі я, підвищена ШОЕ, артрит і артралгія, уртикарія, фото сенсибілізація, пропасниця, припливи, задишка, слабкість.
Лабораторні аналізи
Рідко: підвищення трансаміназ сироватки (аланін-амінотрансфер ази, аспартат-амінотрансфер ази, гама-глутаміл-транспептидази), підвищення лужної фосфатази; збільшення рівня креатинінкінази у сироватці.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі чи стійке підвищення трансаміназ сироватки неясної етіології; вагітність і годування груддю; лікування інгібіторами цитохрому Р 450 3А 4 (наприклад ітраконазолом, кетоконазолом, інгібіторамиВІЛ-протеази, еритроміцином, кларитроміцином, телітроміцином, нефазодоном), порфірія; вік до 18 років.
Передозування. В літературі є повідомлення про поодинокі випадки передозування при застосуванні симвастатину. Специфічних симптомів виявлено небуло. Специфічного лікування не існує. Терапія – симптоматична. При передозуванні необхідно спровокувати блювання, застосувати активоване вугілля. Слід контролю вати функції печінки і нирок, рівень креатинінкінази у сироватці крові.
Особливості застосування. Всі хворі, які починають лікування симв астатином абояким підвищують дозу, повинні бути поінформовані про ризик виникнення міопатіїі про необхідність швидко повідомляти лікаря про появу болю, напруження чи слабкості у м’язах.
З обережністю слід проводити лікування хворих, схильних дорабдоміолізу. Рівень креатинінкінази (КК) слід визначати перед початком лікування у таких випадках:
- вік хворих більше 70 років;
- тяжкі інфекційні захворювання;
- тяжкі ендокрино логічні захворювання, наприклад гіпотиреоз, що не піддається лікуванню;
- порушення ниркової функції;
- наявність в анамнезі спадкових м’язовихпорушень;
- стани, при яких існує ризик розвитку судомних нападів;
- м’язова токсичність при застосуванні статинів, але не фібратів;
- тяжкі оперативні втручання;
- зловживання алкоголем.
У таких випадках необхідно оцінити співвідношення ризик/користь. При лікуванні слід проводити клінічний нагляд за пацієнтами. Якщо рівні КК у 5разів більше за верхню межу норми, лікування не слід починати. У випадку повернення рівнів КК до норми можна розглянути питання про початок відновлення лікування статином з призначенням найменшої дози і проведенням безпосереднього нагляду за хворим.
Лікування симв астатином слід тимчасово припинити за кілька днів до планової хірургічної операції.
Якщо лікування ітраконазолом, кетоконазолом, еритроміцином, кларитроміцином або телітроміцином неможливо уникнути, лікування симв астатиномнеобхідно тимчасово припинити на період лікування антибіотиками.
Доза симвастатину не повинна перевищувати 10 мг на добу при одночасному застосуванні з циклоспорином, гемфіброзилом, нікотиновою кислотою в дозах, які знижують рівень ліпідів (=> 1 г на добу). Якщо клінічний ефект не буде перевищувати можливий ризик, необхідно уникати одночасного застосуваннясимвастатину із гемфіброзилом.
З обережністю слід призначати фенофібрат у комбінації із симв астатином, оскільки фенофібрат також може спричинювати міопатію.
Необхідно уникати одночасного застсосування симвастатину в дозах вище 20 мг на добу з амідароном і верапамілом, якщо очікуваний клінічний ефект небуде перевищувати потенційний ризик виникнення міопатії.
Перед і під час лікування Симгалом рекомендується проводити за клінічними показаннями тести щодо визначення функції печінки. Для хворих, яким збільшують дозу Симгалу до 80 мг, проводять додатковий тест перед початком збільшення дози, через 3 місяці після підвищення до 80 мг і після цього –періодично (наприклад 1 раз на півроку) протягом першого року лікування. Особливу увагу слід приділяти хворим, у яких спостерігаються підвищені рівнітрансаміназ сироватки: їм необхідно своєчасно проводити аналіз. Якщо спостерігається тенденція до збільшення рівня трансаміназ, особливо якщо верхня межа норми збільшується більше, ніж у 3 рази, і залишається стійкою, необхідно припинити лікування симв астатином.
Як і при лікуванні іншими гіполіпідемічними засобами, при лікуваннісимв астатином можливе помірне підвищення рівнів трансаміназ сироватки (менше, ніж в 3 рази від верхньої межі норми). Ці зміни спостерігаються на початку лікування, часто бувають тимчасовими, не супроводжуються будь-якими симптомами і потребують відповідного медичного контролю.
Не слід призначати Симгал хворим зі спадковою непереносимістюгалактози, дефіцитом лактази Лаппа чи порушеннями всмоктування глюкози і галактози.
Слід брати до уваги, що іноді під час лікування препаратом може виникати запаморочення. Це вимагає особливої обережності при керуванні транспортними засобами та при роботі з механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Фармакодинамічні взаємодії.
Взаємодія з гіполіпідемічними лікарськими засобами, які самі можуть спричинювати міопатію
Ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз, збільшується при застосуванні у поєднанні з фібратами і нікотиновою кислотою. Одночасне застосуваннягемофіброзилу призводить до збільшення рівнів симвстатину у плазмі. Застосування симвастатину з фенофібратом не підтверджувало той факт, що ризик виникнення міопатії перевищує суму окремих ризиків для кожного препарату.
Симвастатин підвищує рівень дигоксину у плазмі крові.
Фармакокінетичні взаємодії
Взаємодія за участі СYP3А 4
Симвстатин є субстратом цитохрому Р 450 3А 4. Потужні інгібітори цитохрому
Р 450 3А 4 під час лікування симв астатином збільшують ризик міопатії ірабдоміолізу. Це такі інгібітори, як ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази, нефазодон. Застосування у сполученні з ітраконазолом призводило до більше, ніж 10-кратне збільшення діїсимвастатинової кислоти (активний бета-гідроксикислотний метаболіт). Телітроміцин спричинює 11-кратне збільшення дії симвастатинової кислоти.
Тому комбінаціїї з вищезгаданими препаратами протипоказані. Якщо ж не вдається уникнути лікування ними, терапію симв астатином слід припинити до кінця курсу.
Необхідно з обережністю застосовувати симвастатин при одночасному лікуванні менш потужними інгібіторами СYP3А 4 – циклоспорином, верапамілом, дилтіаземом.
Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при лікуванніциклоспорином у сполученні з високими дозами симвастатину, тому дозасимвастатину у цьому разі не повинна перевищувати 10 мг на добу.
Гемфіброзил
Гемфіброзил збільшує AUC симвастатинової кислоти в 1,9 рази, можливо зарахунок інгібіції глюкуронідації.
Амідарон і верапаміл
Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при лікуванніамідароном і верапамілом у сполученні з високими дозами симвастатину, тому дозасимвастатину у цьому разі не повинна перевищувати 20 мг на добу, якщо клінічний ефект не буде перевищувати високий ризик виникнення міоптії і рабдоміолізу.
Дилтіазем
Доза симвастатину не повина перевищувати 40 мг на добу при одночасному лікуванні з дилтіаземом, якщо клінічний ефект не буде перевищувати високий ризик виникнення міоптії і рабдоміолізу.
Грейфрутовий сік
При лікуванні симв астатином слід уникати вживання грейпфрутового соку, оскільки він є інгібітором цитохрому Р 450 3А 4.
Пероральні антикоагулянти
Клінічні дослідженння показали, що симвастатин у дозі 20-40 мг на добу помірно збільшував ефект кумаринових антикоагулянтів. У хворих, які лікуютьсякумариновими антикоагулянтами, протромбі новий час слід визначати перед початком лікування симв астатином і досить часто – на початку лікування, щоб упевнитись у відсутності значущої зміни протромбі нового часу. Після досягнення стабілізації показника його можна контролю вати через періоди, які звичайно рекомендуються для хворих, що лікуються кумариновими антикоагулянтами. При зміні дозисимвастатину чи при припиненні лікування ним необхідне повторне проведення зазначеної процедури.
Симвастатин не має інгібуючого ефекту на цитохром Р 450 3А 4, тому вважається, що симвастатин не змінює концентрацію речовин, які метаболізуються за участі цитохрому Р 450 3А 4.
При одночасному застосуванні з дигоксином підвищується рівень дигоксинув сироватці крові.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до 25 0Св недоступному для дітей місці. Источник
Термін придатності – 4 роки.