ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
НІФЕДИПІН
(NIFEDIPINE)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: Nifedipinum; 2,6диметил-4-2’-нітрофеніл)-1,4-дигідроперидин-3,5-дикарбонова кислота;
основні фізико-хімічні властивості: жовті, круглі, плоскі таблетки з лінією розподілу на одному боці;
склад: одна таблетка містить ніфедипіну - 10 мг;
допоміжні речовини: лактоза, крохмаль, магнію стеарат, тальк, натрію крохмальгліколят.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Антагоністи кальцію з переважним впливом на судини; похідні дигідропіридину. Код АТС С 08С А 05.
Фармакологічні властивості. Ніфедипін застосовують як антиангінальний таантигіпертензивний засіб. Препарат блокує трансмембранне надходження іонів кальцію через селективні потенціал-залежні “повільні” L канали у клітини гладенької мускулатури артеріальних судин та міокарда. Ніфедипін, як всі дигідропіридинові антагоністи кальцію, має виражену селективність відносно гладенької мускулатури судин у порівнянні з міокардом. Тому основним гемодинамічним ефектом препарату вважають системну периферичну вазодилатацію, що призводить до зниження системного периферичного судинного опору і в результаті - обумовлює йогоантигіпертензивний ефект. Антиангінальна дія ніфедипіну пов”язана зі зменшенням серцевого після навантаження, і як результат - потреби міокарда в кисні, завдяки системній вазодилатації. Крім того, препарат має безпосередній вазодилатуючийвплив на коронарні артерії серця; запобігає розвитку ангіоспазму. Діяніфедипіну може бути обумовлена покращанням діастолічного розслаблення лівого шлуночка (нормалізація діастолічного наповнення).
Серед інших ефектів відзначають незначну діуретичну дію, блокуючийвплив на агрегацію тромбоцитів.
Є відомості, що тривале застосування препарату, можливо, дещо гальмує розвиток атеросклеротичних змін в судинах.
Фармакокінетика. Ніфедипін всмоктується швидко і повністю. Біодоступність внаслідок пре системного метаболізму в печінці становить 60 – 75%. Біодоступність підвищується при порушенні функції печінки. Приблизно 92 % введеного препарату зв’зується з білками плазми крові. Активні метаболіти невідомі. Період напів виведення ніфедипіну з плазми крові становить 2 – 4 год. Початок дії при прийомі внутрішньо до 20 хв. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові 30 – 60 хв. Для фармакологічних форм пролонгованої дії цей показник збільшується до 4 – 6 год. Тривалість дії для таблеток становить 4 – 8 год. Приблизно 80 % дози препарату виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів, близько 20 % з жовчю. Ніфедипін не кумулює. У незначних кількостях ніфедипін проникає через гематоенцефалічний бар’єр, можливо, плацентарний бар’єр, а також потрапляє у грудне молоко.
При гемодіалізі практично не виділяється. Для виведення препарату можебути корисним плазмофорез.
Показання для застосування. Ішемічна хвороба серця (хронічна стабільна стенокардія, вазоспастична стенокардія), артеріальна гіпертензія.
Спосіб застосування та дози. Дозу препарату і тривалість лікування визначає лікар. Разові дози ніфедипіну становлять 10 – 20 мг. Добові – 30 – 80мг. Максимальна добова доза – 120 мг.
Хворі похилого віку можуть виявити більшу чутливість до препарату, навіть у разі звичайного дозування.
Побічна дія. З боку серцево-судинної системи: найчастіше, здебільшого на початку лікування, спостерігались тахікардія, гіперемія обличчята інших частин тіла, головний біль. Запаморочення, зниження артеріального тиску, набряки гомілок (як правило, при застосування пролонгованих форм препарату). Рідко мали місце: колапс, біль у грудях ( в тому числі типові напади стенокардії). Ці побічні реакції потребують негайної відміни препарату.
З боку органів шлунково-кишкового тракту і печінки: диспепсія, дискомфорт в епігастральній ділянці, нудота, діарея. Рідко – підвищення рівнів печінкових трансаміназ, холестаз (порушення функції печінки).
З боку системи кровотворення: рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцит опенія, дуже рідко – агранулоцит оз.
З боку сечовидільної системи: збільшення добового діурезу; у хворих знирковою недостатністю - погіршення функції нирок.
Алергічні реакції: шкірні алергічні реакції (висип, свербіж, еритема), рідко – системні реакції, ексфоліативний дерматит.
Інші реакції: при застосуванні підвищених доз зрідка спостерігалисяміалгії, парестезії кінцівок, короткочасні порушення зору, підвищена стомлюваність; дуже рідко – при тривалому лікуванні можливі гіперглікемія, гіперплазія ясен, гінекомастія (у літніх чоловіків).
Після відміни препарату побічні реакції в більшості випадків повністю зникали.
Протипоказання. Гострий період інфаркту міокарда, кардіогенний шок, виражений аортальний стеноз, вагітність та лактація, вік до 14 років, індивідуальна гіпер чутливість до ніфедипіну.
Передозування. Симптоми інтоксикації: головний біль, гіперемія обличчя, пролонгована системна гіпотензія, відсутність пульсу на периферичних артеріях. У тяжких випадках спостерігається тахікардія або брадикардія, порушення функціїсинусового вузла, уповільнення атріовентрикулярної провідності, гіперглікемія, метаболічний ацидоз та гіпоксія, колапс з втратою свідомості та кардіогеннийшок, що супроводжується набряком легень.
Лікування. Заходи для надання невідкладної допомоги в першу чергу повинні бути спрямовані на виведення препарату з організму та відновлення стабільної геодинаміки. У хворих необхідно постійно контролю вати функції серцево-судинної та дихальної систем, рівні цукру та електролітів (калій, кальцій) у плазмі крові, добовий діурез і об’єм крові, що циркулює, можливе введення препаратів кальцію. Якщо введення кальцію недостатньо ефективне, доцільним є застосування таких симпатоміметиків, як допамін або норадреналіндля стабілізації артеріального тиску. Дози цих препаратів підбирають з урахуванням досягнутого лікувального ефекту. Брадикардію можна усунути бета-симпатоміме тиками. При уповільнені серцевого ритму, що загрожує життю, рекомендується застосування штучного водія ритму.
До додаткового введення рідини слід підходити дуже обережно, оскільки при цьому підвищується небезпека перевантаження серця.
Оскільки для ніфедипіну характерний високий ступінь зв’язування збілками плазми крові та відносно невеликий об’єм розподілу, гемодіаліз неефективний, проте рекомендується проведення плазмоферезу.
Особливості застосування. При вираженій артеріальній гіпотензії ( систолічний тиск нижче 90 мм рт. ст.), тяжких порушеннях мозкового кровообігу, вираженій серцевій недостатності, тяжкому аортальному та мі тральному стенозі, цукровому діабеті, порушеннях функції печінки ніфедипін можна застосовувати лише за умов постійного клінічного спостереження, уникаючи призначення високих доз препарату. Хворі похилого віку можуть виявити більшу чутливість до препарату, навіть у випадках звичайного дозування.
Слід з особливою обережністю призначати ніфедипін пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, за умов злоякісної гіпотензія або гіповолемії (зменшення об’єму крові, що циркулює, оскільки розширення кровоносних судинможе викликати у них значне зниження артеріального тиску.
Окремі експерименти in vitro виявили взаємозв’язок між застосуванням антагоністів кальцію, зокрема ніфедипіну, та оборотними біохімічними змінами сперматозоїдів, що погіршують спроможність останніх до запліднення.
Взаємодія лікарськими засобами. У разі комбінації ніфедипіну зантигіпертензивними засобами, нітратами і трициклічними антидепресантами відбувається посилення гіпотензивного ефекту. При застосуванні збета-адрено блокаторами можливий розвиток вираженої гіпотензії та серцевої недостатності. Призначення ніфедипіну з серцевими глікозидами (дигоксином) та теофіліном може супроводжуватись підвищенням концентрації останніх в плазмі крові. Одночасний прйом ніфедипіну та циметидину (меншою мірою – ранітидину) може привести до підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові та посилення його гіпотензивної дії. В окремих випадках при застосуванні ніфедипіну тахіні дину спостерігали зменшення концентрації останнього в плазмі крові. Рифампіцин індукує активність печінкових ферментів, що може призвести до суттєвого зниження терапевтичної дії ніфедипіну (ефективний рівень концентрації препарату в плазмі крові практично недосяжний). Тому одночасне призначенняніфедипіну з рифампіцином вважають недоцільним. Дилтіазем уповільнює виведенняніфедипіну з організму. Естрогени викликають в організмі затримку рідини, томупри одночасному призначенні можливе зменшення антигіпертензивного ефектуніфедипіну. Слід з обережністю призначати ніфедипін разом з лікарськими засобами, що характеризуються високим ступенем зв’язуванням з білками крові (антикоагулянти – похідні кумарину та індандіоми, анти судомні засоби, не стероїдні протизапальні засоби, сульфінпіразон), оскільки можуть змінюватисьїх концентрації в сироватці крові. На фоні дії ніфедипіну – можливе посиленнянейротоксичності ліків.
Грейпфрутовий сік пригнічує метаболізм ніфедипіну, що провокує підвищення концентрації останнього в плазмі крові та посилення його гіпотензивної дії.
Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці, при температурі від 80 до 25 0С. Источник
Термін придатності – 3 роки.