ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Берліприл® 5

(Berlipril® 5)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: еналаприл;1-[N-((S)-1-етоксикарбоніл-3-феніл пропіл)-L-аланіл]-L-пролін-малеат;

основні фізико-хімічні властивості: майже зовсім білі, плоскі з обох сторін таблетки зі скошеним краєм і насічкою для поділу з одного боку;

склад: 1 таблетка містить 5 мг еналаприлу малеату;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію карбонат легкий основний, желатин, карбоксиметилкрохмалю натрієва сіль (тип А), магнію стеарат, кремнію двоокис високодисперсний.

Форми випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту.

Код АТС С 09А А 02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Еналаприлу малеат – цепроліки, він гідролізу ється в печінці до утворення еналаприлату, який і є інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Пригнічення АПФпризводить до зменшення утворення в тканинах і плазмі ангіотензину ІІ, додаткового зменшення секреції альдостерону і підвищення активності реніну плазми. Наслідком пригнічення АПФ є підвищення активності калікреїн-кініновихсистем, накопичення брадикініну і як наслідок цього – активаціяпростагландинової системи. Застосування еналаприлу малеату у хворих на артеріальну гіпертензію призводить до зниження кров’яного тиску без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень, зменшення периферичного судинного опору. У пацієнтів з серцевою недостатністю застосування еналаприлупризводить до зменшення периферичного судинного опору, результатом чого є зменшення після навантаження серця. При лікуванні еналаприлом спостерігається збільшення хвилинного об’єму серця, підвищення ударного індексу та толерантності до навантаження. Препарат також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка, поліпшує внутрішньоклуб очкову гемодинаміку у нирках, не впливає наметаболізм глюкози та ліпопротеїнів.

Фармакокінетика. Абсорбція еналаприлу в шлунково-кишковому тракті дорівнює приблизно 50 – 70 %, одночасний прийом їжі на неї не впливає. Максимальна концентрація еналаприлату в плазмі досягається через 3 – 4 години після прийому через рот. Зв’язування з білками плазми становить 50%. Виділенняеналаприлату відбувається здебільшого через нирки: 20% – у вигляді еналаприлу,40% – у вигляді еналаприлату. 33% препарату виводиться через кишечник. Періоднапів виведення еналаприлату – 35 годин. При зниженій функції нирок виведенняеналаприлату зменшується у відповідності зі ступенем ураження нирок. Еналаприлатпіддається діалізу. Гемодіаліз знижує концентрацію еналаприлату в плазмі на 46%. Після вживання препарату гіпотензивна дія настає через 1 годину, а максимальна дія досягається через 4 – 6 годин. Максимальний гіпотензивний ефект спостерігається на 3 – 4 тижні лікування.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність. Безсимптомна дисфункція лівого шлуночка ( фракція викиду <=35%).

Спосіб застосування та дози. Лікування дорослих хворих, у яких має місцев організмі дефіцит солей та рідини, хворих з серцевою недостатністю та зтяжкою артеріальною гіпертензією ниркового походження може мати місце надмірне падіння артеріального тиску. Якщо є можливість, то перед початком терапіїеналаприлом слід поповнити дефіцит солей і/чи рідини та зменшити або припинити лікування діуретиками. Лікування таких пацієнтів розпочинають з мінімальної разової дози 2,5 мг еналаприлу, яку приймають 1 раз на добу вранці. Після прийому першої дози, а також при підвищенні дози еналаприлу чи/і петлевихдіуретиків ці пацієнти повинні не менше 8 годин знаходитись під наглядом лікаря, щоб уникнути без контрольної гіпотензивної реакції. У пацієнтів зі злоякісною гіпертензією або з тяжкою серцевою недостатністю розпочинати терапіюеналаприлом необхідно в стаціонарних умовах. Артеріальна гіпертензія. Початкова доза складає 5 мг Берліприлу^(R) 5, яку приймають вранці. Якщо прицій дозі нормалізації артеріального тиску не настає, то її можна підвищити до 10 мг на добу. Часовий проміжок між підвищенням дозування повинен бути не менше 3 тижнів. Підтримуюча доза складає, як правило, 10 мг на добу, максимальна добова доза – 40 мг еналаприлу, яку перевищувати немає рації. Серцева недостатність/дисфункція лівого шлуночка. Еналаприл можна застосовувати як додатковий медикамент до терапії діуретиками і препаратами наперстянки, яка вже проводиться. Початкова доза дорівнює 2,5 мг еналаприлу, яку приймають вранці. Підвищення дозування можна проводити лише поступово, залежно від індивідуальної реакції пацієнтів на терапію. Підтримуюча доза складає, як правило, 5 – 10 мгеналаприлу на добу, максимальна – 20 мг на добу, яку перевищувати не слід. При зниженій функції нирок (кліренс креатині ну 30 – 60 мл/хв.) та у хворих літнього віку початкова доза складає 2,5 мг Берліприлу^(R) 5 на добу, а підтримуюча 5 –10 мг на добу. Максимальну дозу, що дорівнює 20 мг на добу, перевищувати не слід. У хворих зі значними розладами функції нирок (кліренскреатині ну менше 30 мл/хв.) та у хворих, які знаходяться на діалізі, початкова доза складає 2,5 мг на добу. Підтримуюча доза складає, як правило, 5 мг надобу. Максимальну дозу, 10 мг на добу, перевищувати не слід. Лікування хворих після 65 років рекомендується розпочинати з початкової дози у 2,5 мг під ретельним контролем артеріального тиску. Добову дозу препарату приймають в 1або 2 прийоми незалежно від прийому їжі.

Побічна дія. Серцево-судинна система. На початку лікування еналаприлом іноді, особливо у пацієнтів з дефіцитом солей або рідинив організмі, у хворих з тяжкою серцевою недостатністю або тяжкою артеріальною гіпертензією ниркового походження, може мати місце виражена гіпотензія, урідких випадках – аж до втрати свідомості. Є окремі повідомлення про наступні побічні дії, які пов’язані зі значною гіпотензією: тахікардія, посилене серцебиття, порушення ритму серця, біль у грудях, стенокардія, інфаркт міокарда, транзиторні ішемічні атаки мозкового кровообігу, церебральний інсульт. Нирки. Іноді можуть виникати або підсилюватись порушення функції нирок, в окремих випадках – аж до гострої ниркової недостатності. Рідкоспостерігалась протеїнурія. Дихальні шляхи. Іноді може мати місце сухий кашель, біль у горлі, бронхіт, рідко – задишка, синусит, риніт, у поодиноких випадках –бронхоспазм, інфаркт легені. Шлунково-кишковий тракт. Іноді можуть з’являтися скарги на біль в епігастрії, рідко – блювання, проноси, запори, відсутність апетиту. Рідко при лікуванні інгібіторами АПФ спостерігався синдром, який розпочинався з холестатичної жовтяниці, який при прогресу ванні міг призвести донекрозу гепатоцитів, іноді з летальним кінцем. При появі жовтяниці або приявному підвищенні ферментів печінки терапію інгібіторами АПФ треба припинити. Були описані окремі випадки розладу функції печінки, гепатиту, гострої печінкової недостатності, панкреатиту та кишкової непрохідності. Шкіра тасудини. Іноді можуть з’являтися шкірні алергічні реакції, такі як екзантема, зрідка – кропив’янка, шкірний свербіж, а також, ангіо невротичний набряк з ураженням губ, обличчя та кінцівок. Описувались окремі випадки тяжких форм шкірних реакцій, таких як пухирчатка, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Зміни шкіри можуть супроводжуватись підвищенням температури, міалгіями або міозитом, артралгіями або артритом, васкулітами, серозитом, еозинофілією, лейкоцитозом. Вокремих випадках спостерігались псоріазоформні зміни шкіри, фото сенсибілізація, підвищена пітливість, гіперемія шкіри, алопеція, випадіння нігтів, посилення симптоматики синдрому Рейно. Нервова система. Іноді можуть мати місце головний біль, підвищена втомлюваність, рідко – депресія, розлади сну, імпотенція, периферичні невропатії з парестезіями, порушення відчуття рівноваги, судомим’язів, нервозність, сплутаність свідомості, шум у вухах, нечіткість зору, атакож зміна смакового відчуття або його тимчасова втрата. Лабораторні показники. Іноді може падати гемоглобін, гематокрит, кількість лейкоцитів або тромбоцитів. У рідких випадках, зокрема у хворих зі зниженою функцією нирок, колагеновими хворобами або при одночасному лікуванні алопуринолом, прокаїнамідом, можуть розвинутись анемія, тромбоцит опенія, нейтропенія, еозинофілі я, в окремих випадках – агранулоцит оз чи панцитопенія. Рідко, зокремау хворих з порушенням функції нирок, можуть підніматися в крові рівні сечовини, креатині ну та калію, а також падати концентрація натрію. У хворих на цукровий діабет може розвинутись гіперкаліємія. Може з’явитися посилене виділення білказ сечею. В окремих випадках можуть підвищитись концентрації білірубіну та печінкових ферментів. Вищевказані лабораторні показники слід контролю вати перед початком лікування та регулярно під час лікування еналаприлом.

Протипоказання.Берліприл^® 5 не дозволяється застосовувати при алергії на еналаприлабо інші лікарські засоби, які належать до групи інгібіторівангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ); при наявності в анамнезіангіо невротичного набряку, який розвинувся внаслідок призначення ІАПФ, а також спадкового ідіопатичного ангіо невротичного набряку (набряк Квінке, набряк обличчя, губ, язика, гортані і/або голосових зв’язок); при звуженні ниркових артерій (двосторонньому або єдиної нирки); при станах після пересадки нирки; при звуженні отворів клапанів серця або за наявності інших перешкод для відтоку крові із лівого шлуночка; при первинному підвищенні рівня альдостерону у крові; при первинному захворюванні печінки або порушенні її функції; у період вагітності та годування груддю. Берліприл^® 5 не застосовують для лікування дітей.

Передозування. Залежно від ступеня передозування можливі наступні симптоми: тяжка гіпотензія, брадикардія, серцево-судинний шок, порушення електролітного обміну, ниркова недостатність. Поряд із загальними заходами, які застосовуються для виведення еналаприлу малеату (промивання шлунка, введення адсорбентів і натрію сульфату протягом 30 хв. після прийому препарату), необхідно в умовах інтенсивної терапії контролю вати стан життєво важливих показників і корегувати їх. Еналаприл малеат піддається діалізу. При гіпотонії спочатку треба відновити недостатність натрію хлориду і об’єму рідини, при відсутності реакції – додаткове введення катехоламінів. Можливе призначенняангіотензину ІІ. При брадикардії, яка є резистентна до терапії, слід застосувати штучний водій ритму серця.

Лікування ангіо невротичного набряку. Розвиток ангіо невротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, гортані може виникнути у будь-який момент лікування. У цих випадках треба відмінити призначений препарат і вести ретельний нагляд за пацієнтом. У випадках, коли набряк на обличчі і губах обмежений, він може зникнути сам, хоча призначення антигістамінних препаратів необхідно. Судинні набряки язика, голосової щілини і гортані можуть становити загрозу для життя пацієнта. Під контролем ЕКГ і артеріального тиску призначається екстрене лікування із введенням 0,3 – 0,5 мг епінефрину під шкіруі повільного внутрішньо венного введення 0,1 мг епінефрину. Таких хворих треба госпіталізувати і вони повинні знаходитись в стаціонарі протягом 12 до 24годин, для забезпечення повного зворотного розвитку симптомів.

Особливості застосування. Лікування пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії треба починати з низької дози під суворим лікарським наглядомв стаціонарних умовах, із ретельним титруванням дозування. Слід також на певнийчас припинити лікування діуретиками і протягом перших тижнів лікування проводити суворий контроль ниркової функції. При проведенні гемодіалізу з використанням [полі (акрилонітрил, натрій-2-метилалінсульфонат)-high-flux-мем-бран] та одночасному застосуванні еналаприлує загроза появи анафілактоїдних реакцій. Тому такої комбінації слід уникати. Якщо є потреба у проведенні ліпідоаферезу або специфічної терапії до отрути комах, треба тимчасово припинити застосування еналаприлу та перевести хворогона інший лікарський засіб. Під час лікування еналаприлом може розвинутисьгіперкаліємія, особливо у хворих з серцевою і/чи нирковою недостатністю, тому періодично треба контролю вати рівень калію в крові. У хворих з наявною нирковою недостатністю при застосуванні високих доз еналаприлу у поодиноких випадках може виявитись протеїнурія. При клінічно значущій протеїнурії (більше 1 г білкана добу) еналаприл можна призначати лише за умови, коли ретельно зважено співвідношення користі та ризику і при регулярному контролі за клінічними і лабораторно-хімічними показниками. При застосуванні інгібіторівангіотензинперетворюючого ферменту іноді у хворих може розвинутись нейтропеніяі агранулоцит оз. Особливо це стосується хворих, які мають захворювання серцево-судинної системи і сполучної тканини, наприклад системний червоний вовчак чи склеродермію, і при цьому отримують курс імуносупресивної терапії. Тому таким хворим показаний частий контроль за картиною білої крові. Нейтропенія і агранулозитоз мають оборотний характер, після відміни інгібіторівангіотензинперетворюючого ферменту. Пацієнти похилого віку, можливо, реагують на ІАПФ краще ніж молоді, тому особам після 65 років рекомендується розпочинати лікування еналаприлом з початкової дози 2,5 мг та ретельно контролю ватиартеріальний тиск і лабораторні паказники. У пацієнтів із цукровим діабетом слід періодично контролю вати функціональний стан ниркової системи, особливо напочатку лікування. На початку лікування Берліприлом^® 5, під час підвищення його дозування або при заміні препарату, а також при одночасному вживанні алкоголю може змінитися здатність хворого брати активну участь у вуличному русі та обслуговувати техніку.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Описані наступні взаємодії еналаприлу при одночасному застосуванні з: хлоридом натрію – послаблення гіпотензивного ефектута дії, що спрямована на зменшення симптомів серцевої недостатності; антигіпертензивними засобами – посилення гіпотензивного ефекту еналаприлумалеату, особливо під впливом діуретиків; аналгетиками/протизапальними засобами– вірогідне ослаблення дії еналаприлу; калієм та калій зберігаючи ми сечогінними– значне підвищення рівня калію у крові; препаратами літію – підвищення рівня літію у крові; алкоголем – посилення дії алкоголю; гіпнотичними, наркотичними або анестезуючими засобами – значне падіння артеріального тиску (про терапіюеналаприлом обов’язково поінформувати лікаря-анестезіолога); алопуринолом, цитостатиками, імунодепресантами, глюкокортикостероїдами, новокаїн амідом –лейкопенія; пероральними антидіабетичними засобами, інсуліном – посиленняцукрознижувальної дії. Источник

Умови та строки зберігання. Зберігати при температурі не вище 30° С! Зберігати у недоступному для дітей місці! Термін придатності – 3 роки. По закінченні терміну придатності лікарський засіб використовувати не слід.