ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
Берліприл®20
(Berlipril® 20)
Загальна характеристика:
Міжнародна та хімічна назви: enalapril; 1-[N-((S)-1-етоксикарбоніл-3-феніл пропіл)-L-аланіл]-L-пролін-малеат;
основні фізико-хімічні властивості:
склад: 1 таблетка містить еналаприлу малеату 20,0 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію карбонат основний легкий, желатин, кремнію діоксид високодисперсний, карбоксиметилкрохмалю натрієва сіль (тип А), магнію стеарат, пігмент заліза оксид червоний.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту. Код АТС С 09А А 02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Еналаприлу малеат – це проліки, який гідролізуються в печінці до утворення еналаприлату, який і є інгібіторомангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Пригнічення АПФ призводить до зменшення утворення в тканинах і плазмі ангіотензину ІІ, в наслідок чого настає зменшення секреції альдостерону, підвищення рівня калію у сироватці та збільшення активності реніну плазми. Наслідком пригнічення АПФ є підвищення активності калікреїн-кінінових систем, накопичення брадикініну, і як наслідок цього – активація простагландинової системи. Застосування еналаприлу малеату ухворих на артеріальну гіпертензію призводить до зниження кров’яного тиску без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень, зменшення периферичного судинного опору. У пацієнтів з серцевою недостатністю застосування еналаприлупризводить до зменшення периферичного судинного опору та збільшення ємкості венозної системи, результатом чого є зменшення перед- та після навантаженнясерця. При лікуванні еналаприлом спостерігається збільшення хвилинного об’ємусерця, підвищення ударного індексу та здатності до навантаження. Препарат також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка, поліпшує внутрішньоклуб очкову гемодинамікуу нирках, не впливає на метаболізм глюкози та ліпопротеїнів.
Фармакокінетика. Абсорбція еналаприлу вшлунково-кишковому тракті дорівнює приблизно 50 – 70 %, одночасний прийом їжіна неї не впливає. Максимальна концентрація еналаприлу в плазмі досягається через 3 – 4 години після орального прийому. Зв’язування з білками плазми складає 50%. Виділення еналаприлату відбувається, переважно, через нирки: 20% - у виглядіеналаприу, 40% - у вигляді еналаприлату. 33% препарату виводиться через кишечник. Період напів виведення еналаприлату складає 35 годин. При обмеженій функції нирок виведення еналаприлату зменшується у відповідності зі ступенем обмеження функції. Еналаприлат піддається діалізу. Гемодіаліз знижує концентрацію еналаприлату в плазмі на 46%. Після вживання еналаприлу, гіпотензивна дія настає через 1 годину, а максимальна дія досягається через 4 –6 годин. Максимальний гіпотензивний ефект спостерігається на 3 – 4 тижні лікування.
Показання для застосування.
Артеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; безсимптомна дисфункція лівого шлуночка ( фракція вигнання <= 35%).
Спосіб застосування та дози.
Лікування хворих, у яких має місце в організмі дефіцит солей та рідини, хворих з серцевою недостатністю та з тяжкою артеріальною гіпертензією ниркового походження, розпочинають з мінімальної разової дози 2,5мг еналаприлу, яку приймають вранці. В інших випадках, початкова доза складає 5мг еналаприлу на добу. Якщо ця доза не призводить до нормалізації артеріального тиску, її підвищують до 10 мг еналаприлу на добу. Часовий інтервал поміж підвищення ми доз має складати не менше 3 тижнів. Підтримуюча доза, як правило,10 мг еналаприлу на добу, максимальну дозу у 40 мг, перевищувати немає рації. При обмеженій функції нирок, кліренс креатині ну 30 – 60 мл/хв, та у хворих літнього віку, початкова доза складає 2,5 мг еналаприлу на добу, а підтримуюча 5 – 10 мг на добу. Максимальну дозу, яка складає 20 мг еналаприлу на добу перевищувати не слід. У хворих зі значними розладами функції нирок, кліренскреатині ну менше 30 мл/хв, та у хворих, які знаходяться на гемодіалізі, початкова доза складає 2,5 мг на добу. Підтримуюча доза, як правило, 5 мгеналаприлу на добу. Максимальну дозу 10 мг на добу, перевищувати не слід.
Побічна дія.
Серцево-судинна система. На початку лікуванняенелаприлом, іноді, особливо у пацієнтів з дефіцитом солей або рідини в організмі, у хворих на тяжку серцеву недостатність або тяжку артеріальну гіпертензію ниркового походження, може мати місце виражена гіпотензія, у рідких випадках, аж до втрати свідомості. Є окремі повідомлення про наступні побічні дії, які пов’язані з значною гіпотонією: тахікардія, прискорене серцебиття, порушення ритму серця, біль у грудях, стенокардія, інфаркт міокарда, транзиторні ішемічні атаки мозкового кровообігу, церебральний інсульт. Нирки. Іноді можуть виникати або підсилюватись порушення функції нирок, в окремих випадках, до гострої ниркової недостатності. Рідко спостерігалась протеїнурія. Дихальні шляхи. Іноді може мати місце сухий рефлекторний кашель, біль у горлі, бронхіт, рідко – задишка, синусит, риніт, у поодиноких випадках – бронхоспазм, пульмональні інфаркти. Шлунково-кишковий тракт. Іноді можуть з’являтися скаргина болі в епігастрії, рідко – блювання, проноси, запори, відсутність апетиту. Рідко при лікуванні ингібіторами АПФ спостерігався синдром, який розпочинався зхолестатичної жовтяниці, який може призвести до печінкового некрозу, іноді з летальним кінцем. При появі жовтяниці або при явному підвищенні фементівпечінки терапію інгібіторами АПФ треба припинити. Були описані окремі випадки розладу функції печінки, гепатиту, гострої печінкової недостатності, панкреатиту та кишкової непрохідності. Шкіра та судини. Іноді можуть з’являтися шкірні алергічні реакції такі, як екзантема, зрідка – кропив’янка, шкірнийсербіж, а також, ангіо невротичний набряк з ураженням губ, обличчя, та кінцівок. Описувались окремі випадки тяжких форм шкірних реакцій таких, як пухирчатка, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Зміни шкіри можуть супроводжуватисьпідвищенням температури, міалгіями або міозитом, артралгіями або артритом, васкулітами, серозитом, еозинофілією, лейкоцитозом. В окремих випадках спостерігались псоріазоформні зміни шкіри, фотосенсебілізація, підвищена пітливість, гіперемія шкіри, алопеція, випадіння нігтів, підсилення симптоматики синдрому Рейно. Нервова система. Іноді можуть мати місце головний біль, підвищена втомлюваність, рідко депресія, розлади сну, імпотенція, периферичні невропатії з парестезіями, порушення відчуття рівноваги, судомим’язів, нервозність, сплутаність свідомості, шум у вухах, нечіткість зору, атакож. зміна смакового відчуття або його тимчасова втрата. Лабораторні показники. Іноді може падати гемоглобін, гематокрит, кількість лейкоцитів або тромбоцитів. У рідких випадках, зокрема у хворих з обмеженою функцією нирок, колагеновими хворобами або при одночасному лікуванні алопуринолом, прокаїнамідом можуть розвинутись анемія, тромбоцит опенія, нейтропенія, еозинофілі я, в окремих випадках, агранулозитоз чи панцитопенія. Рідко, зокремау хворих з порушенням функції нирок, можуть зростати в крові рівні сечовини, креатині ну та калію, а також, знижуватись концентрація натрію. У хворих на цукровий діабет може розвинутись гіперкаліемія. Може з’явитися підсилене виділення білка з сечею В окремих випадках можуть підвищитись концентрації білірубіну та печінкових ферментів. Вищевказані лабораторні показники слід контролю вати перед початком лікування та регулярно під час лікуванняеналаприлом.
Протипоказання.
Застосування Берліприлу® 20 забороняетьсяпри: підвищеній чутливості до еналаприлу малеату або до інших інгібіторів АПФ, чи до одного з компонентів препарату; наявності в анамнезі ангіо невротичного набряку внаслідок терапії, яка раніше проводилась інгібіторами АПФ, а також, у випадку спадкового або ідіопатичного ангіо невротичного набряку; стенозі ниркових артерій (двосторонньому або єдиної нирки); аортальному або мі тральномустенозах, які мають гемодинамічне значення, та при гіпертрофічнійкардіоміопатії; первинному захворюванні печінки або при печінковій недостатності; вагітності та годуванню груддю.
Передозування.
Залежно від ступеня передозування можливі наступні симптоми: тяжка гіпотонія, брадикардія, серцево-судинний шок, порушення електролітного обміну, ниркова недостатність
Особливості застосування.
При проведенні гемодиалізу з використанням[полі (акрилонітрил, натрій-2-метилалінсульфонат)-high-flux-мембран] та одночасному застосуванні еналаприлу є загроза появи анафілактоїдних реакцій. Тому такої комбінації слід уникати. Якщо є потреба у проведенні ліпідоаферезуабо десенсебілізуючої терапії до отрути комах, треба тимчасово припинити застосування еналаприлу та перевести хворого на інший лікарський засіб.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Описані наступні взаємодії еналаприлу при одночасному застосуванні з: хлоридом натрію – послаблення гіпотензивного ефектута дії, яка направлена на зменшення симптомів серцевої недостатності; антигіпертензивнимизасобами – підсилення гіпотензивного ефекту еналаприлу малеату, особливо під впливом діуретиків; аналгетиками/протизапальними засобами – вірогідне ослаблення дії еналаприлу; калієм та калій зберігаючи ми сечогінними – значне підвищення рівня калію у крові; препаратами літію – підвищення рівня літію укрові; алкоголем – підсилення дії алкоголю; гіпнотичними/наркотичними/анестезуючими засобами – значне падіння артеріального тиску; алопуринолом, цитостатиками, імунодепресантами, глюкокортикостероїдами, новокаїн амідом – лейкопенія; пероральними антидіабетичними засобами, інсуліном– підсилення цукрознижуючої дії. Источник
Умови та термін зберігання. Термін придатності 3 роки. Зберігати при температурі не вище 30°С та у недоступному для дітей місці!