ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
М І К О С Т О П
(M I C O S T O P)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: Itraconazole;3Н-1,2,4-Триазол-3-ОН,4-[4-[4[[2-(2,4дихлорфеніл)-2-(1Н-1,2,4,-триазол-1-іл-метил)-1,3-діоксолан-4-іл]-метокси]феніл]-піперазиніл]феніл] - 2,4-дигідро-2-(1-метоксипропіл);
основні фізико-хімічні властивості: червоно-білі капсули із твердого желатину розміром “0", наповнені гранулами від білого до майже білого кольору;
склад: 1 капсула містить ітраконазолу у вигляді гранул ітраконазолу - 100 мг;
допоміжні речовини: цукор, крохмаль, ПВПК, тальк, етилцелюлоза, натрію метилпарабен, натрію пропіл парабен.
Форма випуску. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Протигрибкові препарати для системного застосування.
Код АТС J02A С 02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Активна речовина препарату ітраконазол - похіднетриазолу, синтетичний протигрибковий засіб широкого спектра дії. Механізм діїпов’язаний з пригніченням ергостеролу – важливого компонента клітинної мембрани грибів. Активний у відношенні дерматофітів (Тгісhophyton spp., Microsporumspp., Epidermophyton floccosum) і дріжджових грибів, а саме Саndida spp.(включаючи С. аlbicans, С. glabrata, С. krusei). До препарату чутливі також плісняві гриби: Сгурtococcus neoformans, Aspergillus spp., Histoplasma spp.,Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenskii, Foncecaea spp.,Cladosporium spp., Blastomyces dermatidis, та ін. Клінічні результати лікування препаратом стають очевидними через 2-4 тижні після припинення терапії увипадках мікозів шкіри і через 6-9 місяців - після припинення лікуванняоніхомікозу.
Фармакокінетика. Максимальна біодоступність ітраконазолу відмічається тоді, коли препарат приймають одразу після їди.
Після одноразового прийому препарату максимальна концентрація ітраконазолу в плазмі досягається через 3 - 4 години. При довго тривалому застосуванні рівноважна концентрація досягається через 1 - 2 тижні і становить (через 3 - 4 години після прийому останньої дози препарату): 0,4 мкг/мл – при прийомі 100 мг препарату 1 раз на добу; 1,1 мкг/мл – при прийомі 200 мг 1 раз на добу і 2мкг/мл – при прийомі 200 мг 2 рази на добу.
Зв’язування з білками плазми становить 99,8%. Ітраконазолрозподіляється в різних тканинах. Концентрація ітраконазолу в легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці, скелетних м’язах у 2 - 3 рази перевищує його концентрацію в плазмі. Концентрація ітраконазолу в тканинах, що містять кератин, особливо в шкірі, в 4 рази перевищує його концентрацію в плазмі. Терапевтична концентрація ітраконазолу в шкірі зберігається протягом 2 - 4тижнів після закінчення 4-тижневого курсу лікування. Терапевтична концентрація ітраконазолу в кератині нігтів досягає через 1 тиждень від початку лікування і зберігається на протязі не менше 6 місяців після закінчення 3-х місячного курсу лікування. Виділяється також із секретом сальних і потових залоз.
Ітраконазол метаболізується в печінці з утворенням великої кількості похідних, одна з яких – гідроксиітраконазол – має протигрибкову дію in vitro.
Виведення з плазми двофазне, з кінцевим періодом напів виведення 1 - 1,5доби. Приблизно 35% від прийнятої дози препарату виводиться нирками у вигляді метаболітів протягом 1 тижня; в незміненому вигляді виводиться менше 0,03%. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться близько 3 - 18% від прийнятої дози препарату.
У пацієнтів з печінковою і нирковою недостатністю, а також у деяких пацієнтів з імуносупресією (наприклад, при ВІЛ, після трансплантації органів, увипадку нейтропенії) біодоступність ітраконазолу може знижуватись.
Показання для застосування. Лікування мікозів, що спричинені чутливими до препарату збудниками, таких як:
- вульвовагінальний кандидоз, хронічний рецидивуючийгрибковий вульвовагініт;
- мікози шкіри, ротової порожнини, очей;
- оніхомікоз, спричинений дерматофітами і/або дріжджами, пліснявими грибами;
- системні мікози, в т. ч. системний аспергільоз, кандидоз, криптококоз (включаючи криптококовий менінгіт), гістоплазмоз, споротрихоз, паракокцидіоідоз, бластомікоз та інші системні та топічні мікози.
Спосіб застосування та дози. Мікостоп треба приймати всередину, одразу жпісля ситної їди. Капсули необхідно ковтати цілими, не розжовувати.
При вульвовагінальному кандидозі Мікостоп рекомендується в дозі 200 мг 2 рази на добу протягом 1 дня або в дозі 200 мг 1раз на добу протягом 3 днів.
При хронічному рецидивуючому грибковомувульвовагініті 100 мг 2 рази на добу протягом 6-7 днів, а потім 3 - 6менструальних циклів 100 мг в перший день циклу.
При висівкоподібному лишаї - по 200 мг 1 раз на добу протягом 7 днів.
При дерматомікозах — по 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів. У випадках ураження висококератинізованих ділянок, таких якшкіра кистей і стоп, проводять додаткове лікування в тій же дозі протягом 15днів.
При кандидозі ротової порожнини — по 100 мг 1 раз надобу протягом 15 днів.
При грибковому кератиті - по 200 мг 1 раз на добу протягом 21 дня.
При оніхомікозі препарат призначають у дозі 200 мгна добу протягом 3 місяців або проводять повторні курси лікування, призначаючи препарат у дозі 200 мг 2 рази на добу протягом 1 тижня з подальшими перервами. При ураженні нігтів на ногах (незалежно від того, чи має місце ураження нігтівна руках) проводять 3 курси лікування (1 тиждень прийому препарату, 3 тижні -перерва). При ураженні нігтів тільки на руках проводять 2 курси лікування (1тиждень прийому препарату, З тижні - перерва).
При системному аспергільозі — по 200 мг 1 раз надобу протягом 2-5 місяців, при необхідності дозу препарату збільшують до 200 мг 2 рази на добу.
При системному кандидозі - по 100 – 200 мг один разна добу протягом 3 тижнів - 7 місяців, при необхідності дозу препарат узбільшують до 200 мг 2 рази на добу.
При системному криптококозі у разі, якщо не відмічаються ознаки менінгіту, препарат приймають у дозі 200 мг 1 раз на добу, для підтримуючої терапії - 200 мг 1 раз на добу протягом 2 - 12 місяців.
При криптококовому менінгіті - по 200 мг 2 рази надобу.
При гістоплазмозі Мікостоп приймають у дозі від 200мг 1 раз на добу до 200 мг 2 рази на добу протягом 8 місяців.
При споротрихозі - по 100 мг 1 раз на добу протягом 3 місяців.
При паракокцидіоїдозі (паракокцидіоїдомікозі) - по 100 мг 1 раз на добу протягом 6 місяців.
При хромомікозі – по 100 - 200 мг 1 раз на добу протягом 6 місяців.
При бластомі козі препарат призначають у дозі від 100мг 1 раз на добу до 200 мг 2 рази на добу протягом 6 місяців.
У деяких пацієнтів з порушеннями імунітету може виникнути необхідність у збільшенні дози препарату.
Побічна дія. З боку ШКТ і печінки: диспепсія, нудота, біль вживоті, запор, транзиторне підвищення активності трансаміназ у плазмі крові, вокремих випадках при тривалому лікуванні може виникнути гепатит (чіткий зв’язокз прийманням препарату не встановлений).
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, в окремих випадках - периферичні нейропатії.
Алергічні реакції: шкірний свербіж, кропив’янка, ангіо невротичний набряк.
Дерматологічні реакції: висип, іноді при довго тривалому лікуванні може виникнути алопеція, синдром Стівенса–Джонсона.
Інші: в окремих випадках при довго тривалому лікуванні можуть виникнути гіпокаліємія, набряки.
Протипоказання. Одночасне приймання всерединутерфенадину, астемізолу, цизаприду, мідазоламу або триазоламу. Підвищена чутливість до ітраконазолу або будь-якого іншого інгредієнту препарату, дитячий вік (до 15 років).
Передозування. Відомості про передозування препарату відсутні. Лікування: промивання шлунка (протягом 1-ї години після прийому препарату), прийом активованого вугілля. Ітраконазол не видаляється за допомогою гемодіалізу. Специфічний антидот відсутній. Лікування симптоматичне.
Особливості застосування. В період вагітності призначення препарату оправдане лише при системних мікозах, коли очікуваний ефект терапії перевищує потенційний ризик для плоду. При необхідності довго тривалогопризначення препарату в період годування грудьми слід вирішити питання про припинення годування. Жінкам дітородного віку в період прийому препарату рекомендоване застосування контрацептивних засобів.
У пацієнтів з підвищеним рівнем трансаміназ у плазмі крові препарат призначають лише тоді, коли очікуваний ефект терапії перевищує можливий ризик ураження печінки.
При лікуванні пацієнтів, хворих на цироз печінки і/абов яких порушені функції нирок, препарат застосовують під контролем рівнюітраконазолу в плазмі і, при необхідності, слід коректувати дозу препарату. Пацієнтам, які приймають антацидні препарати, їх призначають не раніше ніжчерез 2 години після прийому Мікостопу. В разі проведення терапії більше ніж протягом 1 місяця необхідний контроль функції печінки. Контроль функції печінки необхідний також тоді, коли у пацієнта, який приймає препарат, виникаютьанорексія, нудота, блювання, підвищена втомлюваність, болі в животі, відмічається темний колір сечі. При порушеннях функції печінки препарат відміняють.
При виникненні периферичної нейропатії, якщо вона зумовлена прийомом Мікостопу, препарат відміняють.
Клінічних даних щодо застосування препарату у лікуванні дітей недостатньо, тому призначають Мікостоп лише в тих випадках, коли очікуваний ефект терапії перевищує можливий ризик виникнення побічних ефектів.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасний прийом препаратів, які індукують ферментні системи печінки (наприклад, рифампіцин, фенітоїн) суттєво знижують біодоступність ітраконазолу.
Мікостоп у разі одночасного прийому з препаратами, метаболізм яких відбувається за участю ензимів типу цитохрому Р450-3А, може призводити до посилення і/або подовження їхнього ефекту. До таких препаратів відносять терфенадин, астемізол, цизаприд, мідазолам, триазолам (для прийому внутрішньо); непрямі антикоагулянти, циклоспорин А, дигоксин, блокатори кальцієвих каналів типу дигідропіридину, хінідин, такролімус, вінкристин. При одночасному прийомі ітраконазолу з зидовудином, етинілестрадіолом абоноретистероном значні взаємодії не були відмічені. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до +25°С, в сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Термін придатності – 2 роки.