ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ВАРФАРИН НІКОМЕД
(WARFARIN NYCOMED)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: warfarin; (RS) – 2- оксо-3-(3-оксо-1-феніл бутил)-2Н-хромен-4-олат;
основні фізико-хімічні властивості: від блакитного до ясно-блакитного кольору круглі таблетки з чарункою для поділу на чверті з одного боку;
склад: 1 таблетка містить: 2,5 мг варфарину натрію;
допоміжні речовини: індигодин (Е-132), лактоза 50 мг, крохмаль кукурудзяний, повідон,
кальцію гідро фосфат, магнію стеарат (Е-572).
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Код АТС BO1A A03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Варфаринблокує синтез вітамін К-залежних факторів зсідання крові у печінці, наприклад, фактора II, VII, IX та X . Концентрація цих компонентів у крові понижується іпроцес зсідання утруднюється. Оптимальний ефект спостерігається на 3 - 5 деньвід початку застосування препарату. Дія варфарину припиняється через 3 - 5 днівпісля закінчення лікування.
Фармакокінетика. Всмоктуваність. Препарат майже повністю всмоктується зшлунково- кишкового тракту.
Розподіл. Зв’язування з білками 97 - 99%. Терапевтична концентрація у плазмі: 1- 5 мкг/мл (0,003 - 0,015 ммоль/л).
Біо трансформація: у організмі людини варфарин міститься у вигляді рацемічної сполуки, при цьому лівообертаюча форма має більшу активність ніжправообертаюча. Метаболіти, що утворюються у печінці, є неактивними або слабоактивними сполуками. Вони ре абсорбуються із жовчі , при цьомулівообертаюча форма метаболізується скоріше.
Виведення: час виведеня рацемічного варфарину становить близько 40 год, виводиться через нирки.
Показання для застосування. Профілактика і лікування тромбозу глибоких і проксимальних вен , мозкових судин, тромбоемболії легеневої артерії, уродженоїтромбофілії
(особливо при дефіциті протеїнів С і S), профілактика тромбоемболічнихускладнень при імплантації штучних клапанів або трансплантації кровоносних судин, мерехтіння передсердь, ураження клапанів серця, вторинна профілактика інфаркту міокарда.
Спосіб застосування та дози. Хворим, яким необхідне хірургічне втручання (при високому ризику тромботичних та емболічних ускладнень), лікування бажано почати за 2 - 3 дні до операції.
У випадку гострого тромбозу лікування варфарином слід доповнити призначенням гепарину до того часу, поки повністю не проявиться ефект відпер оральної антикоагулянтної терапії (не раніше, ніж на 3 - 5 добу лікування).
Початкова доза Варфарину Нікомед становить 2,5 - 5 мг на добу.
Подальший режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від результатів визначення протромбі нового часу або Між народного нормалізованого відношення (МНВ).
Протромбі новий час має бути подовженим у 2 - 3 рази від похідного, аМНВ повинно досягати 2,2 - 4,4 залежно від захворювання, небезпеки тромбозу, ризику розвитку кровотеч та індивідуальних особливостей хворого.
При визначені МНВ слід враховувати індекс чутливості тромбопластину та використовувати цей показник як поправочний коефіцієнт (1,22 – при використаннітромбопластину „Неопласт” та 1,2 – при використанні тромбопластину фірми „РошДіагностика”).
Людям похилого віку та ослабленим хворим призначають більш низькі дози препарату.
Повна добова доза призначається у один прийом, у один і той же часдоби.
При протезуванні клапанів серця, гострому венозному тромбозі вен або емболії (на початкових етапах), тромбозі лівого шлуночка та для профілактики серцевого нападу треба досягати максимально ефективного протизсідного ефекту, МНВ повинно досягати 2,8 - 4,5.
У випадку мерехтіння передсердь та при проведенні підтримуючої терапії при тромбозі вен та емболії добиваються помірного протизсідного ефекту (МНВ 2,8- 3).
При сумісному застосуванні варфарину з препаратами ацетил саліцилової кислоти показник МНВ повинен перебувати у межах 2 - 2,5.
Контроль під час лікування:
Перед початком терапії визначають показник МНВ (відповідно допротромбі нового часу з урахуванням коефіцієнту чутливості тромбопластину). У подальшому проводять регулярний, кожні 4 - 8 тижнів, лабораторний контроль. Тривалість лікування залежить від клінічного стану хворого. Лікування можна відмінити одразу.
Побічна дія. Найбільш частим проявом побічної дії варфарину є крововиливи.
Рідше проявом побічної дії є:
діарея, підвищення рівня активності ферментів печінки;
екзема, некроз шкіри, васкуліти;
випадіння волосся.
Протипоказання. Вагітність, тяжкі захворювання нирок тапечінки, тяжка артеріальна гіпертензія, геморагічний інсульт, тромбоцит опенія, підвищена чутливість до варфарину, загроза кровотеч, травми.
Передозування. Оптимальний рівень лікування міститься на грані розвитку кровотеч , тому можливі мікро гематурія, кровоточивість ясен та ін. Якщо у хворого немає причин, які можуть викликати кровотечу, наприклад, сечокам’яної хвороби, серйозної небезпеки від такої кровотечі немає до тих пір, доки протромбі новий час становить понад 5%. У випадку слабких кровотеч є достатнім зменшити дозу препарату або відмінити лікування на деякий час.
Антидот. У випадку серйозних кровотеч призначають 5-10 мг вітаміну Квнутрішньо венно.
При життєпогрожуючих кровотечах необхідне негайне переливання концентрату факторів протромбі нового комплексу або свіжозамороженої плазми або суцільної крові.
Особливості застосування. Обов’язковою умовою терапії варфарином єсуворе дотримання прийому призначеної дози препарату. Не слід призначати варфарин пацієнтам з кровотечею будь-якої локалізації. Необхідно проявляти особливу обережність при порушенні згортання крові, тромбоцит опенії, виразковій хворобі шлунка та дванадцяти палої кишки у стадії загострення, крововиливу уголовний мозок, алкоголізмі та порушенні функції нирок.
Ризик кровотечі збільшується при одночасному використанні препаратівацетил саліцилової кислоти та інших не стероїдних протизапальних засобів внаслідок пригнічення ними функціональної активності тромбоцитів.
Препарат не слід призначати вагітним жінкам у зв’язку з тератогенноюдією, розвитком кровотечі у плода.
Варфарин проникає у материнське молоко у незначній кількості і невпливає на згортання крові у немовлят. Тобто, під час годування груддю препарат можна застосовувати.
Для перестороги немовлята не повинні отримувати материнське молоко протягом перших трьох днів на початку лікування матері.
У випадку споживання великої кількості алкоголю збільшується небезпека гіпопротромбінеміїта розвитку кровотеч.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не рекомендується починати або припиняти прийом інших лікарських засобів, а також змінювати дози препаратів, які застосовуються без консультації з лікарем.
Значна кількість лікарських засобів вступає в дію з пероральними антикоагулянтами.
Найважливіші з них: антибіотики широкого спектру дії, саліцилати, не стероїдні протизапальні засоби, клофібрат, барбітурати, фенітоїн, пероральніпротидіабетичні препарати.
Варфарин у поєднанні з не стероїдними протизапальними препаратами в значній мірі підвищує небезпеку кровотечі. Це також стосується інших інгібіторів агрегації тромбоцитів, таких як дипіридамол та вальпроєва кислота. Подібних комбінацій, звичайно, треба уникати.
Це також може стосуватися до сполучень з вираженою інгібуючою дією насистему цитохрому Р 450 , наприклад, циметидіну та хлорамфеніколу, при застосуванні яких протягом декількох днів збільшується небезпека кровотечі. Уподібних випадках циметидин можна замінити, наприклад, ранітидином абофамотидином. При необхідності лікування хлорамфеніколом антикоагулянт ну терапію треба тимчасово зупинити. Застосування диуретиків у випадку вираженноїгіповолемічної дії може привезти до збільшення концентрації факторів згортання, що зменшує дію антикоагулянтів.
У випадку лікування в поєднанні з іншими препаратами, які вказані впереліку нижче, необхідно проводити контроль лікування (МНВ) на початку та вкінці лікування, через 2 -3 тижні від початку терапії. Це стосується лікарських препаратів, які спричиняють індукцію ферментів печінки (барбітурати, фенітоін, карбамазепін) і тим самим знижують антикоагулянт ну дію варфарину. У випадку призначення препаратів, які можуть збільшувати кровотечу як за рахунок пониження нормального процесу коагуляції, так і за рахунок інгібування факторів згортання або за рахунок неповного інгібування ферментів печінки, наприклад, проносні засоби, стратегія антикоагулянтної терапії буде залежити від можливості проведення лабораторного контролю. По можливості необхідно проводити часто лабораторний контроль терапії, що дає змогу на початку додаткового лікування корегувати дозу варфарину, наприклад, понизити або збільшити її на 5- 10%. При обмежених можливостях проведення лабораторного контролю терапії, необхідно уникати призначення вказаних препаратів. Необхідно підкреслити, що наведений нижче перелік препаратів, взаємодію з якими необхідно враховувати, єдалеко не повним.
Послаблення дії варфарину буває при сумісному застосуванні його з барбітуратами, вітаміном К, глютетимідом, гризеофульвіном, диклоксациліном, карбамазепіном, коензимом Q10, міансерином, парацетамолом, ретиноідами, рифампіцином, сукралфатом, феназоном, холестриаміном.
Посилення дії варфарину буває при його сумісному застосуванні залопурінолом, аміодароном, анаболічними стероїдами (алкілірованими у положенніС-17), ацетил саліциловою кислотою тощо, не стероїдними протизапальними засобами, гепарином, глібенкламідом, глюкагоном, даназолом, діазоксидом, дизапірамідом, дисульфірамом, ізоніазідом, кетоконазолом, кларитроміцином, клофібратом, левамізолом, метронідазолом, міконазолом, налідиксовою кислотою, нілютамідом, омепразолом, пароксетином, прогуанілом, протидіабетичними засобами – похідними сульфаніламідів, симв астатином, сульфаніламідом, тамоксифеном, тироксином, хініном/хінідином, флювоксаміном, флюконазолом, фтор урацилом, хінолінами, хлоралгідратом, хлорамфеніколом, цефалоспоринами, циметидином, еритроміцином, етакриновою кислотою. Етанол може посилювати дію варфарину. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 5 років.