ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату:
ІТРАКОНАЗОЛ
(ITRACONAZOLE)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви; Ітраконазол (±)-1-[(RS-sec-butyl]-4-[p-[[2R,4S)-2(2,4-dichlorophenyl)-2-(1H-1,2,4-triazol-1-ylmethyl)-1,3-dioxolan-4-yl]methoxy]phenyl]-l-piperazinyl]phenil]-delta–1,2,4-triazolin-5-one;
основні фізико-хімічні властивості:овальні, непрозорі, тверді, желатинові капсули з білим корпусом та червоною кришечкою, які містять майже білий порошок;
склад:
одна капсула містить:
ітраконазолу 100мг.
допоміжні речовини: НПС.
Форма випуску. Капсули.
Фармакологічна група. Протигрибковий засіб для системного застосування. J02AC02.
Фармакологічні властивості. Протигрибковий засіб, похідне тріазолу. Має широкий спектр дії. Механізм дії пов’язаний з порушенням синтезу ергостеролу –важливого компоненту клітинної мембрани грибків.
Виявляє активність у відношенні дерматофітів (Trichophyton, Microsporum, Epidermophyton floccosum); дріжжових ідріжжоподібних грибів (Cryptococcus neoformans, Pitysporum, Candida/ зокремаCandida albicans, Candida glabarata, Candida krusei/), а також Aspergillus,Histoplasma, Fonsecaea, Cladosporium, Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrixschenckii, Blastomyces dermatitidis.
Кліничні результати лікування препаратом стають очевидними вже через 2-4 тижня після закінчення терапії в випадках мікозів шкіри та через 6-9 місяців після закінчення терапії в випадках оніхомікозів (помірі зростання нігтів).
Фармакокінетика. Всмоктування. Максимальна біодоступністьітраконазолу відмічається у тому випадку, коли препарат приймають відразу після ситної їди. Після одноразового прийому препарату Cmax ітраконазолу в плазмі спостерігається через 3-4 години.
Розподіл. При довго тривалому застосуванні Css ітраконазолу в плазмі досягається через
1-2 тижні і складає (через 3-4 години після прийому останньої дози препарату): 0.4 мкг/мл при прийомі препарату в дозі 100 мг 1раз/на добу; 1.1 мкг/мл – при прийомі в дозі
200 мг 1 раз/на добу; і 2 мкг/мл – при прийомі вдозі 200 мг 2 рази/на добу.
Зв’язування з білками плазми складає 99.8%. Ітраконазол розподіляється в різних тканинах організму. Концентрація ітраконазолу в легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці, скелетнихм’язах в 2-3 рази перевищує його концентрацію в плазмі. Накопиченняітраконазолу в тканинах які містять кератин, особливо у шкірі, в 4 рази перевищує його накопичення в плазмі. Терапевтична концентрація ітраконазолу в шкірі зберігається протягом 2-4 тижнів після закінчення 4-тижневого курсу терапії. Терапевтична концентрація ітраконазолу в кератині нігтів досягається через 1тиждень від початку лікування і зберігається протягом 6 місяців після завершення 3-місячного курсу лікування. Терапевтичні концентрації в тканинах піхви зберігаються протягом 2-ох днів після закінчення 3-денного курсу лікування в дозі 200 мг/на добу та 3-ох днів після одноденного курсу лікування в дозі 200 мг 2 рази/на добу. Виділення також відбувається з секретом сальнихта потових залоз шкіри.
Метаболізм. Ітраконазолметаболізується в печінці з утворенням великої кількості метаболітів, один зяких – гідрокси-ітраконазол – має як і ітраконазол протигрибкову
дію in vitro.
Виведення. Виведення з плазми кровімає дві фази, з кінцевим Т 1/2 1-1.5 дня. Приблизно 35% дози виводиться ниркамиу вигляді метаболітів протягом 1-го тижня; в незмінному вигляді виводиться менше – 0.03%. З калом в незмінному вигляді виводиться біля 3-18% дози.
Фармакокінетика в особливихкліничних випадках. У пацієнтів з нирковою недостатністю, а також у деяких пацієнтів з порушенням імунітету (наприклад, при ВІЛ-інфекції, після трансплантації органів, чи в випадку нейтропенії) біодоступність препарату може знижуватися. У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність ітраконазолу знижена,
Т 1/2 підвищений.
Показання для застосування. Лікування мікозів, викликаних чутливими до препарату збудниками:
вульвовагінальний кандидоз;
мікози шкіри, порожнини рота, очей (зокрема висівкоподібний лишай, дерматомікози, грибковий кератит, кандидозний стоматит);
оніхомікоз, викликаний дерматофітами та/чидріжджями;
системні мікози (зокрема системний аспергільоз, кандидоз, криптококоз/зокрема криптококовий менінгіт/, гістоплазмоз, споротрихоз, паракокцідіоідоз, бластомікоз).
Спосіб застосування та дози. При вульвовагінальному кандидозі призначають в дозі
200 мг 2 рази на добу протягом 1-го дня або в дозі 200 мг 1 раз на добу протягом 3-ох днів.
При висівкоподібному лишаї – по 200 мг 1 раз на добу протягом 7 днів. При дерматомікозах – по 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів. В випадку ураження тканин які містять велику кількість кератину, таких як шкіракистів та ступнів, проводять додаткове лікування в тій самій дозі пртягом 15днів. При кандидозі порожнини рота – по 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів. При грибковому кератиті – по 200 мг 1 раз на добу
протягом 21 дня.
При оніхомікозі препарат призначають у вигляді пульс-терапії чи у вигляді безперервного лікування. Один курс пульс-терапії –ітраконазол призначають по 200 мг 2 рази на добу протягом 7 днів. При ураженнях нігтьових пластинок ступнів (незалежно від того є чи немає ураження нігтів наруках) проводять 3 курси лікування (препарат приймається протягом тижня, потім робиться 3-тижнева перерва). При ураженні нігтьових пластинок рук проводять двакурси лікування (1 тиждень прийом препарату, 3 тижня перерва). При безперервному лікуванні ітраконазол призначають по 200 мг 1 раз на добу
протягом 3-ох місяців.
При системному аспергільозі – по 200 мг 1 раз надобу протягом 2-5 місяців; при необхідності дозу препарату збільшують до 200 мг 2 рази на добу. При системному кандидозі – по 100-200 мг 1 раз на добу, протягом від 3-ох тижнів до 7 місяців, при необхідності дозу препарату підвищують до 200мг 2 рази на добу.
При системному криптококкозі в випадку, якщо немає ознак менінгіту, препарат призначають по 200 мг 1 раз на добу. Прикриптококковому менінгіті – по 200 мг 2 рази на добу. Для підтримуючої терапії препарат призначають по 200 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування від 2місяців до 1 року.
При гістоплазмозі препарат призначають в дозі від 200 мг 1 раз на добу до 200 мг 2 рази на добу протягом 8 місяців.
При споротрихозі – по 100 мг 1 раз на добу протягом 3 місяців. При паракокцідіоідозі (паракокцідіоідомікозі) – по 100 мг 1 раз надобу протягом 6 місяців.
При хромомікозі – по 100-200 мг 1 раз на добу протягом 6 місяців. При бластомі козі препарат призначають в дозі від 100 мг 1раз на добу до 200 мг 2 рази на добу протягом
6 місяців. У деяких пацієнтів з порушеним імунітетом (наприклад, при ВІЛ-інфекції, після трансплантації органів або в випадкунейтропенії) може виникнути потреба в збільшенні дози препарату.
Препарат потрібно приймати відразу після ситної їди; капсули ковтають цілком.
Побічна дія. Збоку травної системи: явища диспепсії, нудота, біль у животі, закреп, транзиторне підвищення рівнятрансаміназ в плазмі крові; в деяких випадках при довго тривалому використанні –гепатит. Збоку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення; в деяких випадках периферичні нейропатії. Алергічні реакції: шкіряний свербіж, кропивниця, ангіо невротичний набряк. Дерматологічні реакції:
висипка; в деяких випадках при довго тривалому використанні – випадіння волосся; в окремих випадках – синдромСтивенса-Джонсона. Інші: в окремих випадках при довго тривалому використанні – дисменорея, гіпокаліемія. Надходили повідомлення про виникнення набряків, застійної серцевої недостатності і набряку легень.
Протипоказання. Одночасне застосування внутрішньо разом з терфенадином, астемізолом, мізоластином, цизапридом, дофетилідом, хінідином, пімозидом, симв астатином, лов астатином, мідазоламом, триазоламом.
Підвищена чутливість до будь-якого компоненту препарату.
Вагітність і лактація. При вагітності ітраконазол застосовують лише при системних мікозах, коли очікуваний ефект відтерапії перевищує потенційний ризик для плоду.
При необхідності довго тривалого лікування ітраконазолом у період лактації, потрібно вирішити питання про припинення вигодовування груддю.
Жінкам дітородного віку в період прийому препарату рекомендовано застосовувати контрацептивні засоби.
В експериментальних дослідженнях встановлено, щоітраконазол має ембріотоксичну дію і викликає аномалії розвитку плода.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні ітраконазолу і препаратів, індукуючих ферментні системи печінки (наприклад рифампіцин, рифабутин, фенітоін, карбамазепін, ізоніазид) істотньо знижуєтьсябіодоступність ітраконазолу. При одночасному застосуванні ітраконазолу з інгібіторами цитохрому CYP 3A4 (ритонавір, індінавір, кларитроміцин, еритроміцин) біодоступність ітраконазолу підвищується. При одночасному застосуванні з препаратами, метаболізм яких здійснюється за участю ензимів типуцитохрома Р 450 3А (терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, мідазолам (длявнутрішнього застосування), триазолам, дофетилід, хінідин, пімозид, симвастатин, лов астатин), можливо підсилення та/чи подовження їх ефектів. Блокатори кальцієвих каналів можуть викликати негативний інотропний ефект, якийможе підсилювати подібний ефект ітраконазолу, ітраконазол може знижувати метаболізм блокаторів кальцієвих каналів (при необхідності одночасного застосування потрібно дотримуватись обережності). При одночасному застосуванні ітраконазолу з непрямими антикоагулянтами, ритонавіром, індінавіром, саквінавіром, бусульфаном, доцетакселом, триметрексатом, алкалоїдами барвинкарожевого, циклоспорином А, блокаторами кальцієвих каналів (дигідропіридин, верапаміл), рапаміцином, такролімусом, дигоксином, карбамазепіном, бус пероном, алфентанілом, алпрозоламом, бротизоламом, мідазоламом в/в, рифабутином, метил преднізолоном, ебастином, ребокситином можлива зміна їх рівней в плазмі, фармакологічної дії і побічних ефектів. Тому необхідно контролю вати рівні вищєвказаних препаратів в плазмі крові і при необхідності знижувати дозу. При одночасному застосуванні ітраконазолу з цідовудином, флув астатином, етинілестрадіолом чи норетістероном вагомої взаємодії не відмічено.
Передозування. Інформації про передозування ітраконазолу досьогодняшнього дня немає.
При випадковому передозуванні потрібно промити шлунок (протягом першої години після прийому препарату), прийняти активоване вугілля. Ітраконазол не виводиться за допомогою гемодіалізу. Специфічного антидоту немає.
Особливості застосування. У пацієнтів з підвищеним рівнем трансаміназ в плазмі крові препарат призначають тільки в тих випадках, коли очікуваний ефект лікування перевищує можливий ризик ураження печінки. У пацієнтів з цирозом печінки і/абоз порушенням функції нирок препарат застосовують під контролем рівняітраконазолу в плазмі і, при необхідності коригують дозу ітраконазолу. При призначенні препарату потрібно знати, що він здатний вступати в кліничноважливий зв’язок з іншими препаратами. Ітраконазол з обережністю призначають пацієнтам з підвищеною чутливістю до інших азолів.
Пацієнтам з пониженою кислотністю шлункового соку (наприклад хворим на СНІД, або тим, які приймають блокатори гіста міновихН 2-рецепторів), рекомендують приймати препарат разом з газованою водою. Інтервал між прийомом антацидних препаратів і ітраконазолу повинен складати неменш 2-ох годин.
При виникненні периферичної нейропатії, якщо вона зумовлена прийомом препарату, його потрібно відмінити.
При дослідженнях застосування ітраконазолу в формідля внутрішньо венного введення, яке проводилось на здорових добровольцях, відмічалось минаюче безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, якенормалізовувалось до слідуючої інфузії препарату. Клінична вагомість отриманих даних для пероральних лікарських форм невідома.
Виявилось, що ітраконазол володіє негативнимінотропним ефектом. Є відомості про випадки застійної серцевої недостатньості, пов’язані з прийомом ітраконазолу. Тому пацієнтам з застійною серцевою недостатністю (у т. ч. в анамнезі) приймати препарат потрібно тільки у тих випадках коли очікувана користь перевищує потенційний ризик.
При індивідуальній оцінці співвідношення користь/ризик слід приймати до уваги такі фактори, як серьйозність показань, режим дозування та індивідуальні фактори ризику виникнення застійної серцевої недостатності. Фактори ризику включають наявність захворювань серцево-судинної системи (ІХС, ураження клапанів), тяжкі захворювання легень (у т. ч. хронічні обструктивні захворювання), хронічна ниркова недостатність чи інші захворювання, які супроводжуються набряками. Таких пацієнтів необхідно проінформувати про ознаки серцевої недостатності. При появі подібних ознак чи симптомів під час курсу лікування прийом препарату необхідно припинити. При одночасному прийомі ітраконазолу з блокаторами кальційових каналів слід дотримуватись обережності.
Контроль лабораторних показників.Ввипадку проведення більш ніж одномісячної терапії, необхідно контролю вати показники функції печінки. Контроль показників функції печінки необхідний такожв тих випадках, коли у пацієнта, який приймає препарат, з’являються анорексія, нудота, блювота, підвищена втомлювність, біль у животі чи змінюється колір сечі (стає більш темним). При виявленні порушень функції печінки препарат відмінюють.
Застосування в педіатрії. Кліничних даних по використанню препарату у дітей недостатньо, тому лікування ітраконазоломпроводять тільки тоді, коли очікуваний ефект терапії перевищує можливий ризик виникнення побічних ефектів. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, темному, недоступному для дітей місці, при температурі не вищє 25° С. Термін зберігання – 3 роки.
Смотрите также: Цены на Итраконазол в аптеках