ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КЛЕРОН

(Cleron)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви : Clarithromycin; 6-0-метил еритроміцин А;

основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до кремового кольору іззапахом полуниці;

склад: 5 мл готової суспензії містить кларитроміцину 125мг;

допоміжні речовини: сахароза, сорбіт калію, ксантамова резина, діоксидкремнію, діоксид титану, лимонна кислота, полуничний ароматизатор.

Форма випуску.

Порошок для приготування суcпензії.

Фармакотерапевтична група.

Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди та лінкозаміди.

Код АТС J01F A09.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Клерон (кларитроміцин) – напівсинтетичний антибіотик, похідне еритроміцину А. Його антибактеріальна дія зумовлена пригніченням синтезу білка чутливих бактерій за рахунок зв’язування його з 5OSрибосомальною субодиницею останніх. Кларитроміцин продемонстрував високу активність in vitro відносно багатьох штамів мікро організмів, які частоє збудниками госпітальних інфекцій. Мінімальна пригнічу вальна концентрація (МПК) кларитроміцину вдвічі менша за МПК еритроміцину.

In vitro кларитроміцин виявляє такий спектр мікро біологічної активності:

Грампозитивні мікро організми: Staphylococcus aureus (метицилінчутливі), Streptococcuspyogenes (група А бета-гемолітичних стрептококів), альфа-гемолітичні стрептококи (група viridans), Streptococcus ( Diplococcus) pneumoniae,Streptococcus agalactiae, Listeria monocytogenes.

Грамнегативнімікро організми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella(Branhamella,) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophilea,Bordetella pertussis, Helicobacter pylori, Campylobacter jejuni.

Мікоплазма: Mycoplasma pneumoniae.

Інші мікро організми: Chlamydia pneumoniae,Mycobacterium avium, Mycobacterium avium complex: Mycobacterium avium +Mycobacterium intracellulare, Mycobacterium leprae, Mycobacterium kensasii, Mycobacteriumchelonae, Mycobacterium fortuitum, Pasteurella multocida, Borrelia burgdorferi,Treponema pallidum.

Анаеробнімікро організми: чутливідо макролідів Bacteroides melaninogenicus, Peptococcus species,Peptostreptococcus species, Propionbacterium acnes.

Клерон виявляє бактерицидну дію відносно деяких штамів таких мікро організмів: H.Influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus agalactiae,Streptococcus pyogenes, Moraxella (Branhamella,) catarrhalis,Neisseria gonorrhoeae, Helicobacter pylori, Campylobacter species.

 

Фармакокінетика. Кларитроміцин швидко і добре всмоктується із травного тракту. Мікро біологічноактивний 14(R)-гідроксикларитроміцин утворюється при першому проходженні через печінку. Їжа істотно не впливає на біологічну доступність препарату. Хоча фармакокінетика кларитроміцину нелінійна, стабільні концентрації встановлюються протягом 2 послідовних днів приймання.

Фармакокінетичні параметри після приймання п’ятої дози (250) мг кларитроміцину, суспензії для дітей, становили: С_макс 1.98 мкг/мл, AUC 11.5 мкг. год/мл, Т_макс 2.8 год іТЅ 3.2 год для кларитроміцину і 0.67 мкг/мл, 5.33 мкг. год/мл, 2.9 год і 4.9 годдля 14- ОН-кларитроміцину відповідно.

Концентрації кларитроміцину втканинах організму у кілька разів вищі, ніж у сироватці крові. В тонзилярній і легеневій тканинах спостерігаються підвищені концентрації препарату. Концентрації кларитроміцинув рідині середнього вуха перевищують концентрації у сироватці крові. Кларитроміцинпри застосуванні в терапевтичних дозах зв'язується з білками плазми приблизно на 80%. 14-гідроксикларитроміцин є основним метаболітом, що виділяється через нирки, і становить приблизно 10-15% від прийнятої дози. Більша частина від залишку дози виділяється з фекаліями, в основному із жовчю. 5-10% від сполуки виділяється з фекаліями.

Стабільні концентрації кларитроміцину у пацієнтів з порушенням функції печінки та у здоровихсуб’єктів не відрізняються, крім нижчих концентрацій 14-ОН-кларитроміцину при печінковій дисфункції.

У пацієнтів з порушеною функцією нирок, що отримували 500 мг, значення фармакокінетичнихпараметрів зростають відповідно до ступеня тяжкості ниркової недостатності.

Вік пацієнтів невпливає на фармакокінетичні параметри кларитроміцину.

У ВІЛ-інфікованих дітей при прийманні Клерону у дозах 15-30 мг/кг/день (доза поділена на два прийоми) були вищі концентрації кларитроміцину в плазмі і період напів виведення довшим.

Показання для застосування.

Інфекції, спричинені чутливими до Кларитроміцину мікро організмами:

інфекції верхніх дихальних шляхів (ларингіт, фарингіт, тонзиліт, синусит);

інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, гострий бронхіт, бактеріальна пневмонія, атипова пневмонія, пневмонія поза лікарняна, пневмонія госпітальна);

інфекції шкіри та її придатків (фолікуліт, фурункульоз, імпетиго, абсцеси, целюліт, стрептодермія, стафілодермія);

гострий отит середнього вуха;

поширені або локалізованімікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium абоMycobacterium intracellulare; локалізовані інфекції, спричинені Mycobacteriumchelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium kensasii.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована схема дозування суспензії Клерону з концентрацією 125 мг/5 мл, з роз рахування 7,5мг/кг маси тіла двічі на день для лікування немікобактеріальних інфекцій:

Маса тіла* дитини (кг)	Дозування препарату залежно від маси тіла дитини (на стандартну 5мл чайну ложку (ч. л.) 125 мг/5 мл
8-11	Ѕ ч. л. двічі на добу
12-19	1 ч. л. двічі на добу
20-29	1 Ѕ ч. л. двічі на добу
30-40	2 ч. л. двічі на добу

* Дітям з масою тіладо 8 кг необхідно підбирати дозу, розраховую чина кілограм маси тіла (прибл. 7.5 мг/кг двічіна день).

Суспензію можна приймати незалежно від приймання їжі. Залежно від патогенного мікро організму, що спричиняє інфекцію, та ступеня тяжкості стану тривалість лікування, як правило, становить від 5 до 10 діб.

При тяжких інфекціях дозування препарату може бути збільшене до 500 мг двічі на день.

Ниркова недостатність.

Дітям з кліренсом креатині ну менше 30 мл/хв доза Клерону повинна бути зменшена на 50%, тобто до 250 мг на день, або 250 мг двічі на день при більш тяжких інфекціях. Лікування не повинно тривати більше 14 днів.

Мікобактеріальна інфекція.

Дітям з поширеною або локалізованоюмікобактеріальною інфекцією (Mycobacterium avium, Mycobacteriumintracellulare, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacteriumkensasii) рекомендується призначати дозу 15-30 мг/кг Клерону двічі на день.

Для приготування суспензії необхідно додати води у флакон, що містить гранули, до відмітки рівняна ньому і добре струсити. За необхідності додати води до вказаної відмітки.

Побічна дія.

Клерон, як правило, добре переноситься. При пероральному застосуванні Клерону іноді можуть виникати шлунково-кишкові розлади (нудота, диспепсія, біль у животі, діарея), парестезія, головний біль, артралгія, міалгія, алергічні реакції (кропив’янка, шкірні висипання, в поодиноких випадках - анафілактичний шок і синдромСтівенса-Джонсона). Повідомлялось про виникнення стоматиту, глоситу, грибкового ураження слизової рота та знебарвлення язика.

В окремих випадках повідомлялося про зміну сприйняття смаку, зміну кольору зубів, що звичайно минала після професійного чищення зубів.

Були повідомлення про тимчасові побічні ефекти з боку ЦНС: запаморочення, відчуття тривоги, безсоння, тривожні сновидіння, дзвін у вухах, сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації, психози та деперсоналізація. При застосуванні Клерону спостерігалися випадки тимчасової втрати слуху, що відновлювався після припинення лікування препаратом.

Дуже рідко спостерігавсяпсевдомембранозний коліт від слабкого ступеня тяжкості до стану, що загрожував життю.

У поодиноких випадках відмічаласягіпоглікемія, особливо при одночасному лікуванні пероральними гіпоглікемічнимизасобами або інсуліном. У поодиноких випадках відмічалися лейкопенія і тромбоцит опенія.

Дуже рідко спостерігалися підвищення рівня креатині ну в сироватці крові, інтерстиціальний нефрит і ниркова недостатність.

Як і при застосуванні іншихмакролідних антибіотиків, при застосуванні Клерону в поодиноких випадках повідомлялося про пролонгацію QT інтервалу, тахікардію і тріпотіння/мерехтіння шлуночків.

Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування Клерону може спричиняти тимчасове підвищення рівнів печінкових ферментів. Ці показники нормалізуються після припинення лікування. Під час проведення клінічних випробувань не було зареєстровано суттєвих порушень функціонування печінки, однак слід пам’ятати, що під час застосування антибіотиків цієї групи у виключних випадках може розвинутисягепатоклітинний та/або холестатичний гепатит, порушення функції печінки можуть бути тяжкими, але тимчасовими.

Протипоказання:

підвищена чутливість до кларитроміцину абобудь-якого компонента препарату;

підвищена чутливість до препаратівмакролідного ряду;

тяжка печінкова або ниркова недостатність;

одночасне лікування похідними ріжків; цизапридом, пімозидом, терфенадином, астемізолом та іншими макролідами.

Передозування.

При пероральному застосуванні великих доз Клерону можливі шлунково-кишкові розлади.

Терапевтичні заходи при передозуванні спрямовані на видалення речовини з організму за допомогою промивання шлунка зондом і проведення загальних підтримуючих заходів.

В одному випадку передозування при прийомі 8г кларитроміцину відмічалися зміна ментального статусу, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія і гіпоксемія.

Малоймовірно, що гемодіаліз абоперитоніальний діаліз значно вплинуть на рівенькларитроміцину в сироватці крові, тому ці процедури не рекомендуються.

Особливості застосування.

Оскільки Клерон виділяється в основному через печінку, необхідно з обережністю призначати препарат пацієнтам з порушеною функцією печінки. Також необхідно дотримуватися обережності при призначенні препарату пацієнтам з нирковою недостатністю від помірного дотяжкого ступеня тяжкості.

Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні Клероном може розвинутися суперінфекція, спричинена резистентними мікро організмами та/або грибами, що вимагає припинення даної терапії та подальшої зміни схеми лікування.

Вагітність і годування груддю. Безпека застосування Клерону під час вагітності та годування груддю не вивчалася. Деякі дослідження на тваринах показали ембріо- токсичний вплив на плід, але тільки при застосуванні доз, токсичних для матері.

Клерон виявляється у грудному молоці.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не встановлений.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Як і при застосуванні інших антибіотиків макролідного ряду, у пацієнтів, які одночасно застосовують препарати, що метаболізуються системою цитохрому Р 450 (наприклад, варфарин, алкалоїди ріжків, тріазолам, мідазолам, дизопірамід, лов астатин, рифабутин, фенітоїн або циклоспорин), застосування Клерону може спричинити підвищення рівня цих препаратів у сироватці крові. При одночасному застосуванніКлерону та інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, наприклад лов астатину абосимвастатину, спостерігався рабдоміоліз.

Клерон при одночасному застосуванні з теофіліном може спричиняти підвищення рівнів теофіліну в сироватці крові та посилення його токсичності.

Застосування суспензії Клерону пацієнтами, які приймають дигоксин, варфарин і карбамазепін, може призвести до посилення їх дії за рахунок зменшення рівня екскреції. Тому хворим, які приймають варфарин, необхідно контролю вати величину протромбі новогочасу. Також необхідно контролю вати рівень дигоксину в сироватці крові.

Необхідно враховувати можливість перехресної стійкості між клероном і іншими ліками макролідного ряду та лінкоміцином ікліндаміцином.

Ритонавір збільшує величину AUC (площа обмежена кривою) кларитроміцинупри їх одночасному застосуванні. Немає необхідності в зміні дози Клерону для пацієнтів з нормальною функцією нирок. При одночасному застосуванні Клерону зритонавіром хворим з порушенням функції нирок з кліренсом креатині ну 30-60мл/хв доза Клерону повинна бути зменшена на 50%, а при величині кліренсукреатині ну менше 30 мл/хв – на 75%. Дозу Клерону > 1г/день не можна призначати одночасно з ритонавіром.

Одночасне застосування Клерону та зидовудину ВІЛ-інфікованими пацієнтами може спричинити зниження постійних рівнів зидовудину в крові. Але така взаємодія не спостерігалася у ВІЛ-інфікованих дітей при одночасному застосуванні Клерону, суспензії, із зидовудином або дидеоксинозином.

Протипоказане одночасне лікування похідними ріжків; цизапридом, пімозидом, терфенадином, астемізолом таіншими макролідами.

Умови та термін зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 ⁰ С, в сухому, захищеному від світла місці.

Термін придатності порошку для приготування суспензії - 3 роки; Источник

готової суспензії у флаконі – 14 днів змоменту приготування.