ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
МАКСИПІМ
(MAXIPIME®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: цефепім; 1-[[(6R,7R)-7-[2-(2аміно-4-тіазолил) глиоксиламідо]-2карбокси-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-3-іл]метил-1-метилпіролі дину хлорид, 72-(Z)-(O-метилоксим) моногідро хлорид моногідрат;
основні фізико-хімічні властивості: стерильний порошок від білого досвітло-жовтого кольору, без видимих домішок; розчин порошку повинен бути прозорим - від безбарвного до світло-жовтого кольору; рН розчину 4 – 6;
склад: 1 флакон містить цефепіму дигідро хлориду моногідрату кількості, еквівалентній 500 мг або 1000 мг або 2000 мг цефепіму;
допоміжна речовина: L-аргінін.
Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група.
b-лактамні антибіотики. Код АТС J01D A24.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка
Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грам позитивних іграм негативних бактерій. Цефепім високостійкий до гідролізу більшістюb-лактамаз, має малу спорідненість у відношенні b-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає в грам негативні бактеріальні клітини.
Цефепім активний щодо таких мікро організмів:
Грам позитивні аероби:
Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis(включаючи їх штами, що продукують b-лактамазу); інші штами стафілококів, включаючи S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcuspneumoniae (включаючи штами з середньою стійкістю до пеніциліну - МПК від 0,1до 1 мкг/мл); інші b-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (групаD), стрептококи групи Viridans. (Більшість штамів ентерококів, наприклад:Enterecoccus faecalis, і стафілококи, які резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім).
Грам негативні аероби:
Pseudomonas spp., включаючи P. aeruginosa, P.putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella spp., включаючи K.pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter spp., включаючи E. cloacae, E.aerogenes, E. sakazakii; Proteus spp., включаючи P. mirabilis, P. vulgaris;Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila;Capnocytophaga spp.; Citrobacter spp., включаючи C. diversus, C. freundii;Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; H. influenzae(включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); H. parainfluenzae; Hafniaalvei; Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamellacatarrhalis) (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); Neisseriagonorrhoeae (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); N. meningitidis;Pantoea agglomerans (відомий як Enterobacter agglomerans); Providencia spp.(включаючи P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella spp.; Serratia (включаючи S.marcescens, S. liquefaciens); Shigella spp.; Yersinia enterocolitica.
(Цефепім неактивний щодо багатьох штамів Xanthomonasmaltophilia і Pseudomonas maltophilia).
Анаероби:
Bacteroides spp., включаючи B. melaninogenicus таінші мікро організми ротової порожнини, що належать до Bacteroides; Clostridiumperfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.;Veillonella spp.
(Цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilisі Clostridium difficile).
Фармакокінетика
Середні концентрації цефепіму у плазмі крові удорослих здорових чоловіків через різний час після одноразовоговнутришньовенного (в/в) та внутрішньом’язового (в/м) введення наведені утаблиці.
Середні концентрації цефепіму в плазмі (мкг/мл)
| Доза цефепіму
| 0,5 год.
| 1 год.
| 2 год.
| 4 год.
| 8 год.
| 12 год.
|
| 500 мг в/в
| 38,2
| 21,6
| 11,6
| 5,0
| 1,4
| 0,2
|
| 1 г в/в
| 78,7
| 44,5
| 24,3
| 10,5
| 2,4
| 0,6
|
| 2 г в/в
| 163,1
| 85,8
| 44,8
| 19,2
| 3,9
| 1,1
|
| 500 мг в/м
| 8,2
| 12,5
| 12,0
| 6,9
| 1,9
| 0,7
|
| 1 г в/м
| 14,8
| 25,9
| 26,3
| 16,0
| 4,5
| 1,4
|
| 2 г в/м
| 36,1
| 49,9
| 51,3
| 31,5
| 8,7
| 2,3
|
У сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі також досягаються терапевтичні концентрації цефепіму.
У середньому період напів виведення цефепіму з організму становить блізько 2 годин. У здорових людей, що одержували дози до 2г внутрішньо венно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів, не спостерігалася кумуляція препарату в організмі.
Цефепім метаболізується в N-метилпіролідин, який швидко перетворюється в оксид N-метилпіролі дину. Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Цефепім виділяється майже виключно за рахунок ниркових механізмів регуляції - головним чином, шляхом гломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс становить 110 мл/хв). У сечі виявляється приблизно 85% уведеної дози у вигляді незмінного цефепіму, 1 % N-метилпіролі дину, близько 6,8% оксид N-метилпіролі дину та близько 2,5% епімера цефепіму. Зв’язуванняцефепіму з білками плазми становить менше 19% і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові.
У хворих віком старше 65 років з нормальною функцією нирок не потрібне коригування дози препарату МАКСИПІМ, незважаючи на меншу величину ниркового кліренсу в порівнянні з молодими хворими.
Дослідження, проведені на хворих з різним ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення періоду напів виведення з організму. У середньому період напів виведення в хворих із тяжкими порушеннями функції нирок, що потребують лікування діалізом, становить 13 год. пригемодіалізі і 19 год. при перитонеальному діалізі.
У хворих із аномальною функцією нирок доза повинна підбиратися індивідуально.
Фармакокінетика цефепіму в хворих із порушеною функцією печінки або муковісцидозом не змінена. Коригування дози для таких хворих не потрібне.
Діти. Дослідження фармакокінетики цефепіму проводили серед дітей віком від 2-х місяців до 11 років після одноразового введення або декількох введень препарату кожні 8 год. (n=29) і кожні 12 год. (n=13). Після одноразової внутрішньо венної ін’єкції загальний кліренс із організму та об’ємрозподілу в стаціонарному стані в середньому становив 3,3 (±1,0) мл/хв./кг і 0,3 (±0,1) л/кг, відповідно. Виділення незмінного цефепіму з сечею становило 60,4 (±30,4)% від введеної дози, а середній нирковий кліренс - 2,0 (±1,1) мл/хв./кг. Вік і стать пацієнтів (25 хлопчиків і 17 дівчат) суттєво не впливавна загальний кліренс препарату із організму та об’єм розподілу з урахуванням поправки на масу тіла кожного. У разі введення дози цефепіму 50 мг/кг кожні 12год. (n=13) кумуляція препарату не відзначалася, у той час як Cmax, площа під кривою AUC і t1/2 збільшувалися приблизно на 15% у стаціонарному стані в разі введення згідно зі схемою 50 мг/кг кожні 8 год. Експозиціяцефепіму у дітей після внутрішньо венного введення дози 50 мг/кг подібна до експозиції у дорослих після внутрішньо венної дози 2 г. Післявнутрішньом’язового введення максимальна концентрація цефепіму у плазмі крові урівноважному стані становила у середньому 68 мкг/мл за медіану 0,75 год. Через 8 год. після внутрішньом’язового введення концентрація цефепіму у плазмі кровіу середньому становила 6 мкг/мл. Абсолютна біодоступність цефепіму післявнутрішньом’язової ін’єкції становила у середньому 82%.
Концентрації препарату вспино-мозкової рідині (СМР) та у плазмі крові у дітей хворих на бактеріальний менінгіт
| Термін (години) після введення
| Концентрація у плазмі (мкг/мл)**
| Концентрація в СМР (мкг/мл)**
| Відношення концентрації в СМР /плазмі крові**
|
| 0,5
| 67,1+51,2
| 5,7 + 0,14
| 0,12 + 0,14
|
| 1
| 44,1 +7,8
| 4,3 + 1,5
| 0,10 + 0,04
|
| 2
| 23,9 +12,9
| 3,6 + 2,0
| 0,17 + 0,09
|
| 4
| 11,7 +15,7
| 4,2 + 1,1
| 0,87 + 0,56
|
| 8
| 4,9 + 5,9
| 3,3 + 2,8
| 1,02 + 0,64
|
** вік від 3,1 місяці до 12 років зі стандартним відхиленням у віці +3 роки.
Доза препарату 50 мг/кг маси тіла при внутрішньо венному введенні протягом від 5 до 20 хвилин кожні 8 год. Концентрація у плазмі та СМР визначені в кінці введення на 2 або 3 день лікування препаратом.
Показання для застосування.
Інфекції нижніх дихальних шляхів, включаючи пневмонію і бронхіт.
Інфекції сечових шляхів (як ускладнені, наприклад пієлонефрит, так і без ускладнень).
Інфекції шкіри та м’яких тканин.
Інтраабдомінальні інфекції, включаючи перитоніт та інфекції жовчних шляхів.
Гінекологічні інфекції.
Септицемія.
Фебрильна нейтропенія.
Бактеріальний менінгіт.
Для ідентифікації мікро організму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму варто зробити відповідні тести. Однак МАКСИПІМ може застосовуватися у формі моно терапії ще до ідентифікації мікро організму-збудника, тому що має широкий спектр антибактеріальної дії щодограм позитивних і грам негативних мікро організмів. У хворих із ризиком змішаноїаеробно/анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна починати лікування препаратом МАКСИПІМ у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.
Спосіб застосування та дози.
Звичайне дозування для дорослих становить 1 г, щовводять внутрішньо венно або внутрішньом’язово з інтервалом у 12 годин. Звичайна тривалість лікування становить 7 - 10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.
Однак дозування і шлях уведення варіюють залежно від чутливості мікро організмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого. Рекомендації стосовно дозування препаратуМАКСИПІМ для дорослих наведені в таблиці.
| Інфекції сечових шляхів, легкі та середньої тяжкості
| 500 мг -1 г в/в або в/м
| кожні 12 годин
|
| Інші інфекції, легкі та середньої тяжкості
| 1 г в/в або в/м
| кожні 12 годин
|
| Тяжкі інфекції
| 2 г в/в
| кожні 12 годин
|
| Дуже тяжкі та загрозливі для життя інфекції
| 2 г в/в
| кожні 8 годин
|
Для профілактики можливих інфекцій при проведенні хірургічних операцій. За 60 хвилин до початку хірургічної операції дорослим вводиться 2 г препарату внутрішньо венно протягом 30 хв. По закінченні вводиться додатково 500 мг метронідазолу внутрішньо венно. Розчини метронідазолу не слід вводити одночасно з препаратом МАКСИПІМ. Систему для інфузії перед введеннямметронідазолу слід промити.
Під час тривалих (понад 12 год.) хірургічних операцій через 12 год. після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози препарату МАКСИПІМ з наступним введенням метронідазолу.
Діти від 1 до 2 місяців. Тільки за життєвими показаннями 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 год.
Діти від 2 місяців. Максимальна доза длядітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей, що мають масу тіла до 40 кг, у разі ускладнених або неускладнених інфекцій сечових шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекціях шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікуванняфебрільної нейтропенії становить 50 мг/кг кожні 12 год. (хворим на фебрільнунейтропенію та бактеріальний менінгіт - кожні 8 год.). Звичайна тривалість лікування становить 7 – 10 днів, тяжки інфекції можуть вимагати більш тривалого лікування.
Порушення функції нирок. У хворих із порушеннями функції нирок (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв.) доза препаратуМАКСИПІМ повинна бути скоригована. Вихідна доза препарату МАКСИПІМ повинна бутитакою ж, як і для хворих із нормальною функцією нирок. Рекомендовані підтримуючі дози цефепіму наведені в таблиці.
| Кліренс креатині ну (мл/хв.)
| Підтримуючі дози, що рекомендуються
|
| > 60
| Звичайне дозування адекватне тяжкості інфекції (див. попередню таблицю), коригування дози не потрібно
|
| 2 г кожні
8 год.
| 2 г кожні
12 год.
| 1 г кожні
12 год.
| 500 мг кожні 12 год.
|
| 30 - 50
| Коригування дози відповідно кліренсу креатині ну.
|
| 2 г кожні 12 год.
| 2 г кожні
24 год.
| 1 г кожні
24 год.
| 500 мг кожні 24 год.
|
| 11 - 29
| 2 г кожні 24 год.
| 1 г кожні
24 год.
| 500 мг кожні 24 год.
| 500 мг кожні 24 год.
|
| <10
| 1 г кожні 24 год.
| 500 мг кожні 24 год.
| 250 мг кожні 24 год.
| 250 мг кожні 24 год.
|
Якщо відома тільки концентрація креатині ну в сироватці крові тоді кліренс креатині ну можно визначати за наведеною нижче формулою:
Чоловіки:
Маса тіла (кг) x (140 - Вік)
Кліренс креатині ну (мл/хв.) = ---------------------------------------------------;
72 x Креатинін сироватки (мг/дл)
Жінки:
Кліренс креатині ну (мл/хв.) = Вищенаведене значенняx 0,85.
При гемодіалізі за 3 год. виділяється з організму приблизно 68 % від дози препарату. По завершенні кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, рівну вихідній дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна використовувати у вихідних нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 або 2 г залежно від тяжкості інфекціїз інтервалом між дозами 48 годин.
Дітям при порушеній функції нирок рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями, як вказано вище утаблиці.
Введення препарату. МАКСИПІМ можна вводити внутрішньо венноабо за допомогою глибокої внутрішньом’язової ін’єкції у велику м’язову масу (наприклад, у верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза - gluteus maximus).
Внутрішньо венне введення. Внутрішньо венний шлях уведення кращий для хворих із тяжкими або загрозливими для життя інфекціями.
При внутрішньо венному способі введення МАКСИПІМрозчиняють у 5 мл або 10 мл стерильної води для ін’єкцій, у 5% розчині глюкози для ін’єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду, як зазначено в наведеній нижче таблиці. Вводять внутрішньо венно повільно протягом 3 - 5 хвилин або через систему для внутрішньо венного введення.
Внутрішньом’язове введення. МАКСИПІМ можна розчиняти в стерильній воді для ін’єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду дляін’єкцій, 5% розчині декстрози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді дляін’єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5% або 1% розчині лідокаїнугідро хлориду в концентраціях, що вказані нижче в таблиці.
| | Об’єм розчину для розведення (мл)
| Приблизний об’єм одержаного розчину (мл)
| Приблизна концентрація цефепіму (мг/мл)
|
Внутрішньо венне введення
500 мг/флакон
1 г/флакон
2 г/флакон
| 5
10
10
| 5,6
11,3
12,5
| 100
100
160
|
| Внутрішньом’язове введення:
500 мг/флакон
1 г/флакон
| 1,3
2,4
| 1,8
3,6
| 280
280
|
Як і інші парентеральні лікарські препарати, приготовлені розчини препарату перед уведенням повинні перевірятися на відсутність механічних включень.
Для ідентифікації мікро організму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму варто зробити відповідні тести. Однак МАКСИПІМ може застосовуватися у формі моно терапії ще до ідентифікації мікро організму-збудника, тому що має широкий спектр антибактеріальної дії щодограм позитивних і грам негативних мікро організмів. У хворих із ризиком змішаноїаеробно/анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна починати лікування препаратом МАКСИПІМ у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.
Побічна дія.
МАКСИПІМ, звичайно, добре переноситься однак можливі:
гіпер чутливість: висип, свербіж, підвищення температури;
шлунково-кишковий тракт: пронос, нудота, блювання, запор, біль у животі, диспепсія;
серцево-судинна система: біль у грудях, тахікардія;
дихальна система: кашель, біль у горлі, задишка;
центральна нервова система: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, неспокій, сплутаність свідомості;
інше: астенія, пітливість, вагініт, периферичні набряки, болі в спині;
анафілактичні реакції і судоми.
Місцеві реакції в точці внутрішньо венного вливання (флебіти і запалення) відзначалися в 3,3% хворих при внутрішньом’язовомувведенні запалення або болі в точці ін’єкції спостерігалися в 1,5% хворих.
Відхилення показників лабораторних аналізів від норми. Побічні ефекти мали транзиторний характер. Збільшення рівняаланін амінотрансфер ази, аспартатамінотрансфер ази, лужної фосфатази, загального білірубіну, анемія, еозинофілі я, збільшення протромбі нового часу або парціального тромболастинового часу (ПТТ) і позитивний результат тесту Кумбсабез гемолізу. Тимчасове збільшення азоту сечовини крові і/або креатині нусироватки і транзиторна тромбоцит опенія відзначалися в менш ніж 0,5% хворих. Також відзначалися транзиторна лейкопенія і нейтропенія.
Протипоказання.
МАКСИПІМ протипоказаний хворим із реакціями негайноїгіпер чутливості до цефепіму або L-аргініну, а також до антибіотиківцефалоспоринового класу, пеніциліні в або інших b-лактамних антибіотиків.
Передозування.
У випадках значного перевищення рекомендованих доз, особливо в хворих із порушеною функцією нирок, застосування діалізу прискорить видалення цефепіму з організму; при цьому гемодіаліз має перевагу надперитонеальним діалізом (малоефективний).
Особливості застосування.
Необхідно точно визначити, чи відзначалися раніше ухворого реакції гіпер чутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші b-лактамні антибіотики. Антибіотики варто призначати з обережністю всім хворим із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські препарати. При появі алергічної реакції застосування препарату варто припинити. Серйозні реакції гіпер чутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм терапії.
При використанні практично всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту. Тому важливо мати на увазі цей діагноз у випадку виникнення діареї під час лікування препаратом МАКСИПІМ. Легкі форми коліту можуть минати після прийому препарату; помірні або тяжкі стани можуть потребувати спеціального лікування.
Як і у випадку з іншими антибіотиками, застосування препарату МАКСИПІМ може призводити до колонізації нечутливою мікрофлорою. При розвитку суперінфекцій під час лікування необхідне застосування відповідних заходів.
Вагітність та період лактації. Випробовування на тваринах продемонстрували відсутність впливу на репродуктивну функцію ібудь-якого шкідливого впливу на плід, однак адекватні і добре контрольовані дослідження серед вагітних жінок не проводилися. Препарат варто застосовувати під час вагітності тільки під наглядом лікаря. Цефепім проникає у жіноче груднемолоко в дуже низьких концентраціях. Однак у період лактації слід з обережністю застосовувати МАКСИПІМ.
Застосування у педіатрії. Безпека та ефективність застосування цефепіму при лікуванні неускладнених та ускладнених інфекцій сечових шляхів (включаючи пиєлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, пневмонії, а також при емпіричному лікуванні нейтропенічної гарячки була встановлена для вікових груп від 1 місяців до 16 років. Доцільність використання препарату МАКСИПІМ у цих вікових групах підтверджується результатами адекватних і добре контрольованих досліджень
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з препаратом МАКСИПІМ, слід уважно стежити за функцією нирок через потенційнунефро токсичність та ото токсичність аміно глікозидних антибіотиків. Нефро токсичність відзначалася після одночасного застосування іншихцефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.
МАКСИПІМ концентрацією від 1 до 40 мг/мл сумісний зтакими парентеральними розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду для ін’єкцій; 5% і 10% розчини глюкози для ін’єкцій; розчин 6М натрію лактату для ін’єкцій, розчин 5% глюкози і 0,9% натрію хлориду для ін’єкцій; розчин Рингера з лактатом і 5% розчином декстрози для ін’єкцій.
Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини препарату МАКСИПІМ (як і більшості інших b-лактамнихантибіотиків) не повинні одночасно вводитися з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі призначення препарату МАКСИПІМ із зазначеними препаратами варто вводити кожний антибіотик окремо.
Умови та термін зберігання.
ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.
Зберігати при температурі не вище 30 °С у захищеному від світла місці.
Приготовлені розчини препарату длявнутрішньом’язових і внутрішньо венних ін’єкцій стабільні протягом 24 годин при кімнатній температурі або 7 днів при зберіганні в холодильнику (2 - 8°С). Источник
Термін придатності - 3 роки.
Смотрите также: Цены на Максипим в аптеках