І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

Ламіктал™

(Lamictal™)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: lamotridgine; 6-(2,3-дихлорфеніл)-1,2,4-триазин-3,5-діамін;

основні фізико-хімічні властивості: блідо-жовта таблетка у формі еліпса з відбитком GSEC7 на одному боці та 25 – на іншому (для 25 мг таблетки), з відбитком GSEE1 на одному боці та 50 – на іншому (для 50 мг таблетки), з відбитком GSEE5 на одному боці та 100 – на іншому (для 100 мг таблетки);

склад: 1 таблетка містить ламотриджину 25 мг, 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію крохмальгліколят, заліза оксид жовтий, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Проти епілептичні засоби. Код АТС N03AX09.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ламотриджин – це проти судомний препарат, механізм дії якого пов`язаний з блокуванням потенціал залежних натрієвих каналів пресинаптичних мембран нейронів у фазі повільної інактивації та пригніченням надлишкового вивільнення глутамату (амін окислоти, яка відіграє значну роль у розвитку епілептичного нападу).

Фармакокінетика.

Після перорального прийому препарат швидко та повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в плазмі досягається приблизно через           2,5 години.

Ламотриджин активно метаболізується, головним метаболітом є N-глюкуронід. У середньому період напів виведення у дорослих становить 29 годин. Ламіктал має лінійний фармакологічний профіль. Виводиться головним чином у вигляді метаболітів та частково в незміненому вигляді, переважно із сечею. У дітей період напів виведення менший, ніж у дорослих.

Показання для застосування.

Епілепсія

Дорослі та діти старше 12 років: моно терапія та додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних і генералізованих   нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов`язані із синдромом Леннокса – Гасто.

Діти від 2 до 12 років: додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних і генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов`язані із синдромом Леннокса – Гасто.

Лікування починається з додаткової терапії і після досягнення контролю нападів   прийом допоміжних препаратів можна припинити і продовжити моно терапію Ламікталом.

Моно терапія типових малих епілептичних нападів.

Біполярні розлади ( дорослі 18 років і старше)

Ламіктал показаний для запобігання випадкам емоційних порушень (депресія, манія, гіпоманія, змішані стани) у хворих на біполярні розлади.

Спосіб застосування та дози.

Епілепсія

При моно терапії

Дорослі та діти старше 12 років (див. Таблицю 1)

Початкова доза Ламікталу становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім приймають 50 мг/добу протягом наступних 2 тижнів, у подальшому дозу підвищують на     50-100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100-200 мг/добу в 1 або 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може знадобитися доза 500 мг/добу.

Діти від 2 до 12 років (див. Таблицю 2)

Початкова доза Ламікталу для лікування типових малих епілептичних нападів становить    0,3 мг/кг/маси тіла/добу в 1 або 2 прийоми на добу протягом 2 тижнів, потім приймають     0,6 мг/кг/маси тіла/добу в 1 або 2 прийоми на добу протягом наступних 2 тижнів. У подальшому дозу підвищують на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 1-15 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може знадобитися більша доза.

У зв`язку з ризиком виникнення висипу початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не повинні перевищувати.

При комбінованій терапії

Дорослі та діти старше 12 років (див. Таблицю 1)

Для пацієнтів, які приймають вальпроат (сам по собі або з іншими проти епілептичними препаратами), початкова доза Ламікталу становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім – по 25 мг кожний день протягом наступних 2 тижнів. Після цього доза повинна збільшуватись (максимально на 25-50 мг/добу) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100-200 мг/добу в 1 або           2 прийоми.

Для пацієнтів, які приймають інші проти епілептичні препарати або інші препарати, індуктори глюкуронізації ламотриджину, у сполученні з іншими проти епілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), початкова доза Ламікталу становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, у подальшому – 100 мг/добу у 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім доза повинна збільшуватись (максимально на 100 мг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює   200- 400 мг/добу в 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може бути необхідною доза в                700 мг/добу.

Для пацієнтів, які приймають інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. „Взаємодія з іншими лікарськими засобами”), початкова доза Ламікталу становить 25 мг 1 раз на добу протягом  2 тижнів, у подальшому – 50 мг 1 раз на добу протягом наступних 2 тижнів. Після цього доза повинна збільшуватись (максимально на 50-100 мг/добу) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100-200 мг/ добу в 1 або          2 прийоми.

Таблиця 1. Рекомендована схема лікування епілепсії для дорослих і дітей старше 12 років

Режим лікування		1-й та 2-й тиждень	3-й та 4-й тиждень	Підтримуюча доза
Моно терапія		25 мг/добу (1 прийом)	50 мг/добу (1 прийом)	100-200 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до        50-100 мг кожні 1–2 тижні
Комбінована терапія з вальпроатом натрію, незважаючи на інші супутні препарати		12,5 мг/добу (прийом по 25 мг через день)	25 мг/добу (1 прийом)	100-200 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на        25-50 мг кожні 1- 2 тижні
Комбінована терапія без вальпроату натрію	Ця схема лікування повинна застосовуватися: - з фенітоїном, - з карбамазепіном, - з фенобарбіталом, - з примі доном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину	50 мг/добу (1 прийом)	100 мг/добу ( 2 прийоми)	200-400 мг/добу (в 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 100 мг кожні 1-2 тижні
	Ця схема лікування повинна застосовуватись щодо інших препаратів, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину	25 мг/день (1 прийом)	50 мг/день (1 прийом)	100-200 мг/день (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до 50-100 мг кожні 1–2 тижні

Пацієнтам, які приймають проти епілептичні препарати, взаємодія яких з ламотриджином невідома, рекомендується застосовувати таку саму схему лікування, як для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом.

У зв`язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшого збільшення дози не повинні перевищуватись.

Діти від 2 до 12 років (див. Таблицю 2)

Дітям, які отримують вальпроат натрію в сполученні з іншими проти епілептичними препаратами або без них, початкова доза Ламікталу становить 0,15 мг/кг маси тіла на добу за 1 прийом протягом 2 тижнів, потім – 0,3 мг/кг маси тіла на добу за 1 прийом протягом наступних 2 тижнів. Далі доза повинна збільшуватись (максимально на 0,3 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза дорівнює 1-5 мг/кг маси тіла в 1 або 2 прийоми (максимальна – 200 мг/добу).

Для дітей, які приймають інші проти епілептичні препарати або інші препарати, індуктори глюкуронізації ламотриджину, у сполученні з іншими проти епілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), початкова доза Ламікталу становить 0,6 мг/кг маси тіла на добу в 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім – 1,2 мг/кг маси тіла на добу протягом наступних 2 тижнів. Далі доза повинна збільшуватись (максимально на 1,2 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення   оптимального терапевтичного ефекту. Середня підтримуюча доза дорівнює 5-15 мг/кг маси тіла на добу в 2 прийоми (максимально 400 мг/добу).

Для дітей, які приймають інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. „Взаємодія з іншими лікарськими засобами”), початкова доза Ламікталу становить 0,3 мг/кг маси тіла на добу в 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів, у подальшому – 0,6 мг/кг маси тіла на добу в 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижнів. Після цього доза повинна збільшуватись (максимально на 0,6 мг/кг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 1-10 мг/кг на добу в 1 або 2 прийоми. Максимальна доза – 200 мг/ добу.

Для правильного розрахунку підтримуючої дози слід контролю вати масу тіла дитини.

Таблиця 2. Рекомендована схема лікування епілепсії для дітей від 2 до 12 років

(загальна добова доза в мг/кг маси тіла на добу)

Режим лікування		1-й та 2-й тиждень	3-й та 4-й тиждень	Підтримуюча доза
Моно терапія типових малих епілептичних нападів		0,3 мг/кг (1-2 прийоми)	0,6 мг/кг (1-2 прийоми)	1-10 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум – 200 мг/добу
Комбінована терапія з вальпроатом натрию, незважаючи на інші супутні препарати		0,15 мг/кг* (1 прийом)	0,3 мг/кг (1 прийом)	1-5 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум – 200 мг/добу
Комбінована терапія без вальпроату натрію	Ця схема лікування повинна застосовуватися: - з фенітоїном, - з карбамазепіном, - з фенобарбіталом, - з примі доном. або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину	0,6 мг/кг ( 2 прийоми)	1,2 мг/кг ( 2 прийоми)	5-15 мг/кг (в 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум – 400 мг/добу
	Ця схема лікування повинна застосовуватись щодо інших препаратів, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину	0,3 мг/кг (1-2 прийоми)	0,6 мг/кг (1-2 прийоми)	1-10 мг/кг (в 1-2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум – 200 мг/добу

^*У разі наявності реєстрації таблеток Ламікталу у дозі 2 мг, при необхідності прийому розрахованої добової дози в 1-2 мг дозволяється прийом 2 мг Ламікталу через день протягом   перших 2 тижнів. Якщо підрахована доза менше 1 мг, приймати Ламіктал не рекомендується.

^*У разі наявності реєстрації таблеток Ламікталу в дозі 5 мг, при необхідності прийому розрахованої дози у 2,5-5 мг, дозволяється прийом 5 мг Ламікталу через день протягом   перших 2 тижнів. Якщо підрахована доза менше 2,5 мг, приймати Ламіктал не рекомендується.

Дітям, які приймають проти епілептичні препарати, взаємодія яких з ламотриджином не відома, рекомендується застосовувати таку саму схему лікування, як для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом.

У зв`язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшого підвищення дози не повинні перевищуватись.

Слід мати на увазі, що у разі відсутності таблеток Ламікталу в дозі 2 мг, правильно розпочати лікування дітей з масою тіла менше 17 кг неможливо.

Діти до 2 років

Достатня інформація щодо застосування Ламікталу для лікування дітей до 2 років відсутня, тому препарат не рекомендується застосовувати в цій віковій категорії.

Загальні рекомендації для лікування епілепсії

При припиненні прийому супутніх проти епілептичних препаратів для досягнення моно терапії ламотриджином або при додатковому призначенні інших проти епілептичних препаратів при лікуванні ламотриджином слід зважити на ефект, що може виникнути при цьому на фармакокінетику ламотриджину.

Біполярні розлади

Дорослі (18 років і старше)

У зв`язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшого підвищення дози не повинні перевищуватись.

Слід дотримуватись наведеного нижче перехідного   режиму застосування. Цей режим включає підвищення дози ламотриджину до досягнення підтримуючої стабілізаційної дози протягом 6 тижнів (див. Таблицю 3), після чого прийом інших психотропних та/або проти епілептичних препаратів може бути припинений у разі клінічної доцільності (див. Таблицю 4).

Таблиця 3. Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізаційної добової дози при лікуванні дорослих (18 років і старше) з біполярними розладами

Режим лікування	1-2-й тиждень	3-4-й тиждень	5-й тиждень	Стабілізаційна доза* (6-й тиждень)
а) Додаткова терапія з інгібіторами   глюкуронізації ламотриджину, наприклад з вальпроатом	12,5 мг (25 мг через день)	25 мг (1 раз на добу)	50 мг (1 раз на добу або у 2 прийоми)	100 мг (1 раз на добу або у 2 прийоми) (максимальна добова доза 200 мг)
б) Додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат. Ця схема лікування повинна застосовуватися: - з фенітоїном, - з карбамазепіном, - з фенобарбіталом, - з примі доном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину	50 мг (1 раз на добу)	100 мг ( у 2 прийоми)	200 мг ( у 2 прийоми)	300 мг на 6-й тиждень, підвищуючи до               400 мг/день у разі необхідності на 7-й тиждень  (у 2 прийоми)
в) Моно терапія ламотриджином або додаткова терапія у пацієнтів, які застосовують інші препарати, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину	25 мг (1 раз на добу)	50 мг   (1 раз на добу або у 2 прийоми)	100 мг (1 раз на добу або у 2 прийоми)	200 мг ( від 100 до 400 мг) (1 раз на добу або у           2 прийоми)

Примітка. Пацієнтам, які приймають проти епілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схему нарощування дози, яка рекомендується для супутнього застосування вальпроату.

*Стабілізаційна доза може бути змінена залежно від клінічної відповіді.

а) додаткова терапія з інгібіторами   глюкуронізації ламотриджину, наприклад з   вальпроатом.

Початковою дозою для пацієнтів, що приймають як супутню терапію такий інгібітор глюкуронізації, наприклад як вальпроат, є 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім 50 мг 1 раз на добу наступні 2 тижні. Доза повинна бути збільшена до 50 мг на добу (в 1 або 2 прийоми) на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 100 мг на добу (в 1   або 2 прийоми). Однак доза може бути збільшена до максимальної 200 мг/добу, залежно від клінічної відповіді.

б) додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат. Ця схема лікування повинна застосовуватись з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примі доном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину.

Початковою дозою для пацієнтів, які приймають препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину і не приймають вальпроат,   є 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім           100 мг/добу (розподілена на 2 прийоми) наступні 2 тижні. Доза повинна бути збільшена до 200 мг/добу (у 2 прийоми) на 5-й тиждень. Доза може бути збільшена до 300 мг/добу на 6-й тиждень, однак звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 400 мг/добу (у 2   прийоми), що може бути призначена з 7-го тижня.

в) моно терапія ламотриджином або додаткова терапія у пацієнтів, які застосовують інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину   (див. „Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).

Початковою   дозою   для   цих пацієнтів є  25   мг  1   раз   на   добу   протягом  2   тижнів,   потім   50 мг/добу    (в  1   або  2 прийоми)   наступні  2 тижні.   Доза   повинна бути   збільшена   до  100 мг/добу   на 5-й тиждень. З вичайною   дозою   для   досягнення   оптимальної   відповіді   є  200 мг/добу (в 1 або 2   прийоми), однак під час клінічних досліджень застосовувались дози 100-400 мг.

Після досягнення необхідної підтримуючої стабілізаційної дози прийом інших психотропних препаратів може бути припинений згідно з наведеною нижче схемою (див. Таблицю 4).

Таблиця 4. Підтримуюча стабілізаційна доза при біполярних розладах з подальшим припиненням прийому   супутніх психотропних або проти епілептичних засобів

Режим лікування	1-й тижень	2-й тиждень	з 3-го тижня*
а) з подальшим припиненням прийому інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, напр. вальпроату	Подвоїти стабілізаційну дозу, не перевищуючи    100 мг/тиждень, наприклад стабілізаційна доза 100 мг на добу буде збільшена 1-го тижня до 200 мг/добу	Підтримувати цю дозу              200 мг/добу (розподілену на 2 прийоми)
б) з подальшою відміною індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від дози. Ця схема лікування повинна застосовуватися: - з фенітоїном - з карбамазепіном, - з фенобарбіталом, - з примі доном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину	400 мг	300 мг	200 мг
	300 мг	225 мг	150 мг
	200 мг	150 мг	100 мг
в) з подальшим припиненням прийому інших   препаратів, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину	Підтримувати дозу, отриману при підвищенні дози (200 мг/добу), розподілену на 2 прийоми  (100-400 мг)

*Доза може бути збільшена при необхідності до 400 мг/добу.

Примітка. Пацієнтам, які приймають проти епілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати режим лікування, який рекомендується для супутнього застосування вальпроату.

а) з подальшим   припиненням прийому інгібіторів глюкуронізації   ламотриджину, наприклад вальпроату

Необхідна стабілізаційна доза ламотриджину повинна бути подвоєна і зберігатись на цьому рівні після припинення прийому вальпроату.

б) з подальшим припиненням прийому індукторів глюкуронізації   ламотриджину залежно від дози. Ця схема лікування повинна застосовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примі доном або з іншими індукторами глюкуронізації   ламотриджину.

Доза ламотриджину повинна бути поступово зменшена протягом 3 тижнів після припинення прийому препаратів, що індукують глюкуронізацію.

с) З подальшим припиненням прийому інших препаратів, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину (див. „Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).

Повинна зберігатись доза, досягнута після режиму її підвищення.

Зміна дозування ламотриджину для пацієнтів з біполярним розладом при додатковому призначенні інших препаратів

Клінічного досвіду зміни дозування ламотриджину при призначенні інших препаратів немає, але, базуючись на даних щодо взаємодії лікарських засобів, може бути рекомендована нижченаведена схема (Таблиця 5).

Таблиця 5. Зміна дозування ламотриджину для пацієнтів з біполярним розладом при додатковому призначенні інших препаратів

Режим лікування	Стабілізаційна доза ламотриджину (мг/добу)	1-й тиждень	2-й тиждень	з 3-го тижня
Додаткове призначення інгібіторів   глюкуронізації   ламотриджину, наприклад вальпроату, залежно від дози ламотриджину	200 мг	100 мг	Підримувати цю дозу ( 100 мг/добу)
	300 мг	150 мг	Підримувати цю дозу ( 150 мг/добу)
	400 мг	200 мг	Підримувати цю дозу ( 200 мг/добу)
Додаткове призначення індукторів глюкуронізації   ламотриджину   хворим, які не приймають вальпроат, та   залежно від дози ламотриджину. Ця схема лікування повинна застосовуватися: - з фенітоїном, - з карбамазепіном, - фенобарбіталом, - примі доном або з іншими індукторами глюкуронізації   ламотриджину	200 мг	200 мг	300 мг	400 мг
	150 мг	150 мг	225 мг	300 мг
	100 мг	100 мг	150 мг	200 мг
Додаткове призначення інших препаратів, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину	Підтримувати дозу, досягнуту після режиму підвищення дози (200 мг/добу) (100-400 мг)

Примітка. Пацієнтам, які приймають проти епілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати режим лікування, який рекомендується для супутнього застосування вальпроату.

Припинення прийому ламотриджину пацієнтам з біполярними розладами

Не відзначалось півищення частоти, ступеня тяжкості або типу побічних реакцій після раптової відміни препарату, порівнюючи з плацебо. Тому припиняти прийом препарату можна одразу, без поступового зменшення дози.

Діти і підлітки ( до 18 років)

Ламотриджин не показаний для застосування у дітей та підлітків з біполярним розладом молодше 18 років (див. „Особливості застосування” та „Протипоказання”). Ефективність і безпека застосування ламотриджину для лікування пацієнтів з біполярним розладом цієї вікової групи не вивчалась, тому рекомендації щодо режиму дозування не можуть бути надані.

Загальні рекомендації з дозування для особливих   груп пацієнтів

Жінки, які приймають гормональні контрацептиви

а) початок лікування ламотриджином у пацієнтів, які вже приймають гормональні контрацептиви.

Хоча пероральні контрацептиви збільшують кліренс ламотриджину, вносити корективи до схеми збільшення дози ламотриджину у разі прийому лише   гормональних контрацептивів потреби немає. Дозу збільшують за рекомендованою схемою у випадках, коли ламотриджин додається до вальпроату (інгібітора глюкуронізації ламотриджину) або до індуктора глюкуронізації ламотриджину, або коли ламотриджин додається за відсутності вальпроату або індуктора глюкуронізації ламотриджину (див. Таблицю 1 та Таблицю 3).

б) початок курсу лікування гормональними контрацептивами у пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.

Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків треба буде збільшити у два рази. Рекомендується, щоб від початку лікування гормональними контрацептивами доза ламотриджину збільшувалася від 50 до 100 мг/добу кожного тижня відповідно до індивіду вальної клінічної відповіді на лікування. Збільшення дози не повинно перевищувати зазначений рівень, якщо тільки згідно з клінічною відповіддю на лікування таке збільшення не буде необхідним.

в) припинення курсу лікування гормональними контрацептивами у пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.

Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків треба буде зменшити до 50%. Рекомендується добову дозу ламотриджину зменшувати поступово від 50 до 100 мг кожного тижня (не більше 25 % загальної дози за тиждень) протягом 3 тижнів – якщо, відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування, не буде зазначено інакше.

Хворі похилого віку (старше 65 років)

Змінювати дозу не потрібно. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі не відрізняється від такої у пацієнтів середнього віку.

Печінкова недостатність

Початкова доза, збільшення дози та підтримуюча доза повинні бути зменшені загалом на – 50% у пацієнтів з помірною (Чайльд-П‘юдж шкала, ступінь В) та на 75% – з тяжкою     (Чайльд-П‘юдж шкала, ступінь С) печінковою недостатністю. Збільшення дози та підтримуюча доза коригуються згідно з клінічним ефектом.

Ниркова недостатність

При призначенні хворим з нирковою недостатністю слід дотримуватись обережності. При лікуванні хворих з термінальною стадією ниркової недостатності початкова доза ламотриджину базується на індивідуальній схемі анти епілептичного лікування, при лікуванні хворих зі значною нирковою недостатністю слід зменшувати підтримуючу дозу ламотриджину.

Повторний початок лікування

Коли пацієнту, який припинив лікування, призначається повторний початок лікування, потрібно чітко встановити необхідність збільшення підтримуючої дози, тому що існує ризик виникнення висипу у зв’язку з високою початковою дозою та перевищенням рекомендованої схеми підвищення дози ламотриджину.   Чим більший інтервал між часом прийому попередньої дози, тим більше уваги треба приділити режиму збільшення дози до рівня підтримуючої дози. Коли інтервал після припинення прийому ламотриджину перевищив у п’ять разів час напів виведення,   дозу ламотриджину збільшують до підтримуючої дози   відповідно до існуючої схеми.

Не рекомендується повторно починати лікування ламотриджином, якщо лікування було припинено у зв‘язку з появою висипу внаслідок попереднього лікування ламотриджином. У такому випадку при вирішенні питання щодо повторного призначення препарату необхідно зважити очікувану користь від лікування та можливий ризик.

Побічна дія.

Базуючись на існуючих даних, побічна дія розподілена на 2 підрозділи, специфічні для епілепсії та біполярних розладів. Однак для оцінки загального профілю безпеки застосування препарату слід   брати до уваги обидва.

Для оцінки частоти виникнення побічної дії використовувалась така класифікація:

дуже часто (>1/10),   часто   (>1/100, < 1/10),   нечасто  (>1/1 000, < 1/100),   рідко  (>1/10 000,    < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000).

Епілепсія  

Шкіра та підшкірні тканини

При моно терапії Ламікталом:

дуже часто: шкірний висип;

рідко: синдром Стівенса – Джонсона;

дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз.

При проведенні подвійних сліпих клінічних досліджень комбінованого лікування Ламікталом шкірний висип спостерігався у 10% хворих, що приймали ламотриджин, та у 5% хворих, що приймали плацебо. Висип був причиною припинення прийому препарату у       2% хворих. Шкірний висип мав макуло-папульозний характер, частіше виникав протягом 8 тижнів від початку лікування та зникав після припинення прийому ламотриджину.

Зрідка повідомлялось про виникнення тяжких життєво небезпечних шкірних реакцій, включаючи синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Хоча більшість пацієнтів видужує після припинення прийому препарату, у деяких з них залишаються необоротні рубці; у поодиноких випадках ці симптоми призводили до смерті.

Загальний ризик виникнення шкірного висипу, очевидно, тісно пов`язаний з високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз при терапії ламотриджином, а також із супутнім застосуванням вальпроату.

Також повідомлялось, що шкірний висип є частиною синдрому гіпер чутливості, який супроводжується різноманітними системними симптомами (див. „Імунна система”).

Кров і лімфатична система

Дуже рідко:   гематологічні відхилення, що включають нейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцит опенію, панцитопенію, а пластичну анемію та агранулоцит оз, лімфаденопатія.

Гематологічні відхилення можуть бути як пов’язані, так і не пов’язані із синдромом гіпер чутливості.

Імунна система

Дуже рідко: синдром гіпер чутливості, включаючи такі симптоми, як гарячка, лімфоденопатія, набряк обличчя, зміни крові та порушення функції печінки, дисемінованого внутрішньо судинного згортання крові та полі органної недостатності.  

Також повідомлялось про висип як частину синдрому гіпер чутливості, який супроводжувався різноманітними системними симптомами, включаючи гарячку, лімфоденопатію, набряк обличчя, зміни крові та порушення функції печінки. Синдром може мати різні ступені тяжкості і зрідка може призводити до дисемінованого внутрішньо судинного згортання крові та полі органної недостатності. Важливо відзначити, що ранні ознаки гіпер чутливості (наприклад, гарячка та лімфоденопатія) можуть виникати навіть за відсутності шкірного висипу. За наявності таких симптомів пацієнта слід негайно оглянути та, за відсутності інших причин, припинити прийом Ламікталу.

Психічні порушення

Часто: дратівливість.

Нечасто: агресивність.

Дуже рідко: тик, галюцинації та сплутаність свідомості.

Нервова система

Під час моно терапії за даними клінічних досліджень:

дуже часто: головний біль;

часто: сонливість, безсоння, запаморочення, тремор;

нечасто: атаксія.

За іншими клінічними даними:

дуже часто: сонливість, атаксія, головний біль, запаморочення;

часто: ністагм, тремор, безсоння;

дуже рідко: асептичний менінгіт, тривожне збудження, втрата рівноваги, рухові розлади, загострення хвороби Паркінсона, екстра пірамідні ефекти, хореоатетоз, збільшення частоти нападів.

Описано, що ламотриджин може погіршувати симптоми паркінсонізму у пацієнтів, що мають цю хворобу.

Очі

Дуже часто: диплопія, завіса перед очима.

Рідко: кон’юнктивіт.

Шлунково-кишковий тракт

Під час моно терапії за даними клінічних іспитів:

часто: нудота, блювання та діарея.

Гепатобіліарна система

Дуже рідко: підвищення показників функціональних печінкових тестів, порушення функції печінки, печінкова недостатність.

Порушення функції печінки звичайно виникає у зв’язку з реакціями гіпер чутливості, але існують окремі випадки без видимих ознак гіпер чутливості.

Кістково-м’язова система та сполучні тканини

Дуже рідко: вовчакоподібні реакції.

Загальні розлади

Часто: стомлюваність.

Біполярні розлади

Шкіра та підшкірні тканини

Дуже часто: шкірний висип.

Рідко: синдром Стівенса – Джонсона.

За даними клінічних досліджень (контрольованих і неконтрольованих), у хворих на біполярний розлад шкірний висип відзначався у 14% пацієнтів, які лікувались ламотриджином. Тоді як у контрольованих дослідженнях шкірний висип спостерігався у 9% хворих, які лікувались ламотриджином, порівняно з 8% хворих, які приймали плацебо.

Нервова система

Дуже часто: головний біль.

Часто: тривожне збудження, сонливість, запаморочення.

Кістково-м’язова система та сполучні тканини

Часто: артралгія.

Загальні розлади

Часто: біль, біль у спині.

Протипоказання.

Ламіктал протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до ламотриджину або будь-якого   іншого компонента препарату.

Передозування.

Є повідомлення про випадки гострого передозування (при прийомі доз, що у 10-20 разів перевищували максимальні терапевтичні дози), симптомами якого були атаксія, ністагм, порушення свідомості та кома.

У випадку передозування пацієнт повинен бути госпіталізований для проведення відповідної підтримуючої терапії.

Особливості застосування.

Спеціальні застереження

Шкірний висип

Протягом перших 8 тижнів від початку лікування ламотриджином може виникати побічна дія з боку шкіри у вигляді висипу. В більшості випадків висип є помірним і проходить без лікування, однак повідомлялось про виникнення тяжких шкірних реакцій, що потребували госпіталізації та припинення лікування Ламікталом. До них належали випадки потенційно загрожую чого життю висипу, такого як синдром Стівенса – Джонсона   і токсичний епідермальний некроліз.

У дорослих, які брали участь у дослідженнях із застосуванням сучасних рекомендацій з дозування Ламікталу, частота тяжкого шкірного висипу становить приблизно 1 на 500 хворих на епілепсію. Приблизно у половини цих випадків діагностувався синдром Стівенса – Джонсона (1 на 1 000).

Частота тяжкого шкірного висипу у хворих на біполярні розлади   становить 1 на 1 000.

У дітей ризик виникнення серйозного шкірного висипу вищий, ніж у дорослих.

За даними досліджень, частота випадків висипу, що призводили до госпіталізації, у дітей варіює від 1 на 300 до 1 на 100 хворих.

У дітей перші ознаки шкірного висипу можуть бути помилково сприйняті за інфекцію, тому лікарі повинні приділити увагу можливості розвитку побічної реакції на препарат у дітей, в яких виникає висип і гарячка протягом перших 8 тижнів терапії.

Загальний ризик виникнення шкірного висипу, очевидно, тісно пов`язаний з високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз при терапії ламотриджином, а також із супутнім застосуванням вальпроату.

З обережністю слід застосовувати ламотриджин для лікування хворих, які мали алергію або висип при застосуванні інших анти епілептичних препаратів в анамнезі, оскільки частота появи помірного висипу після лікування ламотриджином у цієї групи пацієнтів була у три рази вище, ніж у групі без такого анамнезу.  

При появі висипу на шкірі слід негайно оглянути пацієнта (як дорослого, так і дитину) та припинити прийом Ламікталу, якщо немає доказів, що шкірний висип не пов`язаний з прийомом препарату. Не рекомендується повторно починати лікування ламотриджином, коли воно було припинено через появу висипу внаслідок попереднього лікування ламотриджином. У такому випадку при вирішенні питання щодо повторного призначення препарату необхідно зважити очікувану користь від лікування та можливий ризик.

Також повідомлялось, що шкірний висип є частиною синдрому гіпер чутливості, який супроводжується різноманітними системними симптомами, що включають гарячку, лімфоденопатію, набряк обличчя, зміни крові та порушення функції печінки. Синдром може мати різні ступені тяжкості і зрідка може призводити до дисемінованого внутрішньо судинного згортання крові та полі органної недостатності. Важливо відзначити, що ранні ознаки гіпер чутливості (наприклад гарячка та лімфоденопатія) можуть виникати навіть за відсутності шкірного висипу. При наявності таких симптомів пацієнта слід негайно оглянути та, за відсутності інших причин, припинити прийом Ламікталу.

Суїцидальний ризик

У хворих на епілепсію можуть виникати симптоми депресії та/або біполярного розладу. Існують свідоцтва, що хворі на епілепсію та біполярний розлад мають підвищений суїцидальний ризик.

Від 25 до 50% пацієнтів із біполярними розладами мають щонайменше одну суїцидальну спробу та можуть відчувати погіршення симптомів депресії та/або появу суїцидальних намірів і поведінки (суїцид альність), незалежно від того, чи застосовували вони препарати для лікування біполярного розладу, зокрема Ламіктал, чи ні.

При лікуванні хворих із різними показаннями, включаючи епілепсію, анти епілептичними препаратами повідомлялось про суїцид альні наміри та поведінку. За даними мета аналізу рандомізованих плацебо контрольованих клінічних досліджень із застосуванням анти епілептичних препаратів, включаючи ламотриджин, було продемонстровано незначне збільшення ризику суїцидальних намірів і поведінки. Механізм цього ризику невідомий, але наявні дані не виключають можливості цього ризику внаслідок застосування ламотриджину. Тому хворих необхідно ретельно контролю вати на наявність у них ознак суїцидальних намірів і поведінки. У разі появи таких ознак хворі та особи, які наглядають за ними, повинні звернутися за медичною допомогою.

Гормональні контрацептиви

Вплив гормональних контрацептивів на ефективність ламотриджину

Були отримані дані, що комбінація „етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрель 150 мкг” збільшує виведення ламотриджину приблизно у два рази, що, у свою чергу, зменшує рівень ламотриджину. Можливо, треба буде збільшити (шляхом титрації) підтримуючу дозу ламотриджину (в два рази) для отримання максимального терапевтичного ефекту.   У жінок, які ще не приймають препарати–індуктори глюкуронізації ламотриджину і вже приймають гормональні контрацептиви (з тижневою перервою між курсами), може спостерігатись поступове тимчасове підвищення рівня ламотриджину під час тижневої перерви. Це підвищення буде більшим, якщо дозу ламотриджину збільшити за день до або протягом тижневої перерви. Тому жінки, які починають приймати пероральні контрацептиви або закінчують курс застосування пероральних контрацептивів, повинні постійно бути під наглядом лікаря.

Інші пероральні контрацептиви та гормонозамісні препарати не були вивчені, але вони можуть аналогічно впливати на фармакокінетичні властивості ламотриджину.

Вплив ламотриджину на ефективність гормональних контрацептивів

За результатами клінічного дослідження щодо вивчення взаємодії, в якому брали участь      16 здорових добровольців, було виявлено незначне збільшення виведення левоноргестрелю та зміни рівня фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів у сироватці у випадку, коли ламотриджин застосовувався разом з гормональними контрацептивами (комбінація „етинілестрадіол 30 мкг /левоноргестрель 150 мкг”). Вплив цих змін на овуляцію яєчників не відомий. Але не можна відкидати можливості, що у деяких пацієнтів, які одночасно приймають ламотриджин і гормональні контрацептиви, ці зміни призводять до зниження ефективності останніх. Тому пацієнти повинні своєчасно повідомляти про зміни в менструальному циклі, наприклад про появу раптової кровотечі.

Дигідрофолатредуктаза

Ламіктал є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази, тому при тривалому застосуванні можливий його вплив на метаболізм фолатів. Однак при тривалому застосуванні Ламікталу не відбувалося будь-яких істотних змін кількості гемоглобіну, середнього об`єму еритроцитів, концентрації фолатів у сироватці та еритроцитах протягом 1 року та концентрації фолатів в еритроцитах протягом 5 років.

Ниркова недостатність

У дослідженнях одноразової дози в пацієнтів з термінальними стадіями ниркової недостатності концентрації ламотриджину в плазмі суттєво не змінювалися. Однак можлива акумуляція глюкуронідного метаболіту. Тому при лікуванні пацієнтів з ураженнями печінки необхідно дотримуватися обережності.

Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин

Ламіктал не повинен призначатись пацієнтам, які вже лікуються будь-яким іншим препаратом, що містить ламотриджин.

Епілепсія

Раптове припинення прийому Ламікталу, як і інших проти епілептичних засобів, може спровокувати збільшення частоти нападів. За винятком тих випадків, коли стан пацієнта вимагає раптового припинення прийому препарату (як, наприклад, при появі висипу), дозу Ламікталу слід зменшувати поступово, не менше  2 тижнів.

За даними літератури, тяжкі епілептичні напади можуть спричиняти рабдоміоліз, полі органну недостатність і синдром дисемінованого внутрішньо судинного згортання крові, інколи з летальним кінцем. Аналогічні випадки можливі і на фоні лікування Ламікталом.

Біполярні розлади

Діти та підлітки молодше 18 років

Лікування антидепресантами пов`язано з підвищеним ризиком суїцидальних намірів та поведінки у дітей та підлітків з великими депресивними розладами та іншими психіатричними розладами.

Фертильність

Застосування Ламікталу в репродуктивних дослідженнях на тваринах не порушувало фертильності. Даних про вплив Ламікталу на фертильність у людей немає.

Тератогенність

Ламіктал є слабким інгібітором дигідрофолат-редуктази. Теоретично існує ризик уроджених вад плода людини, якщо жінка під час вагітності лікується інгібіторами фолатів. Однак репродуктивні токсикологічні дослідження Ламікталу на тваринах у дозах, що перевищували терапевтичні дози для людей, не виявили тератогенного ефекту.

Вагітність

Були отримані пост маркетингові дані дослідження, в якому брало участь понад  2 000 жінок, що отримували моно терапію ламотриджином у першому триместрі вагітності. Загалом за цими даними не було наведено свідчень вагомого збільшення ризику виникнення більшості вроджених вад розвитку, однак за даними обмеженої кількості реєстрів повідомлялось про збільшений ризик виникнення такої вродженої вади, як ізольована розщелина у роті. За даними контрольованого дослідження не було виявлено збільшення ризику розвитку ізольованої розщелини у роті – порівняно з іншими вадами після застосування ламотриджину.

Лактація

Повідомлялось, що ламотриджин виділяється в грудне молоко у варіабельних концентраціях, спричиняючи рівень ламотриджину у немовляти, що може досягати 50 % від відповідного рівня у матері. У деяких грудних дітей, які знаходилися на грудному вигодовуванні, рівень ламотриджину у сироватці крові міг досягати значень, при яких був можливий фармакологічний ефект, тому користь від годування груддю повинна бути порівняна з можливим ризиком виникнення побічної дії у дитини.

Здатність керувати автомобілем та іншими механізмами

За даними двох досліджень на добровольцях, було виявлено, що ефект ламотриджину, пов‘язаний з координацією зору, руху очей, управління тілом, і суб’єктивний седативний ефект   не відрізняється від такого в плацебо. При прийомі ламотриджину повідомлялось про випадки запаморочення та диплопії, тому пацієнти повинні спочатку оцінити власну реакцію на лікування ламотриджином, перед тим як сісти за кермо автомобіля або працювати з іншими механізмами.

Епілепсія

Слід дотримуватись обережності перед тим, як сідати за кермо автомобіля, оскільки можлива індивідуальна реакція на будь-який   проти епілептичний препарат.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Було встановлено, що глюкуронілтрансфер аза – це фермент, який відповідає за метаболізм ламотриджину. Немає доказів того, що ламотриджин може спричинити клінічно значиму стимуляцію або пригнічення окисних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі ліків, і малоймовірно, що може виникнути взаємодія між ламотриджином і ліками, які метаболізуються цитохром ними Р 450 ферментами. Ламотриджин може індукувати власний метаболізм, але цей ефект помірний і не має значних клінічних наслідків.

Таблиця 6. Вплив інших ліків на печінкові ферменти

Ліки, які значно пригнічують печінкові ферменти	Ліки, які значно індукують печінкові ферменти	Ліки, які не пригнічують та не індукують печінкові ферменти
Вальпроат	Карбамазепін Фенітоїн Примідон Фенобарбітал Рифампіцин Лопінавір/ритонавір Комбінація* „етинілестрадіол/левоноргестрель”	Літій Бупропіон Оланзапін Окскарбазепін Фелбамат Габапентин Леветирацетам Прегабалін Топірамат Зонізамід

* Інші пероральні контрацептиви та гормонозамісні препарати не вивчались, але вони

можуть аналогічно впливати на фармакокінетичні властивості ламотриджину.

Взаємодія з проти епілептичними препаратами

Вальпроат, який гальмує глюкуронізацію ламотриджину, знижує метаболізм ламотриджину і збільшує середній період на півжиття приблизно в два рази.

Деякі проти епілептичні препарати (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон), що індукують печінкові ферменти, індукують метаболізм глюкуронізації ламотриджину та прискорюють метаболізм ламотриджину.

Є повідомлення про побічні явища з боку центральної нервової системи, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, помутніння зору і нудоту, у пацієнтів, що отримували карбамазепін одночасно з ламотриджином. Ці явища, звичайно, зникають при зменшенні дози карбамазепіну. Подібний ефект було виявлено при дослідженні ламотриджину та окскарбазепіну на здорових дорослих добровольцях, але зменшення дози вивчено не було.

У дослідженні на здорових дорослих добровольцях, які приймали дозу ламотриджину 200 мг та дозу окскарбазепіну 1 200 мг, було виявлено, що окскарбазепін не змінював метаболізм ламотриджину, а ламотриджин, у свою чергу, не змінював метаболізм окскарбазепіну.

У дослідженні на здорових добровольцях було виявлено, що сумісне застосування фелбамату у дозі 1200 мг 2 рази на добу і   ламотриджину у дозі 100 мг 2 рази на добу протягом 10 днів не мало клінічно значущого впливу на фармакокінетику останнього.

Відповідно даних ретроспективного аналізу плазмових рівнів, у пацієнтів, які застосовували ламотриджин із   або без габапентину, було виявлено, що габапентин не змінює наявний рівень кліренсу ламотриджину.

Потенційна медикаментозна взаємодія між леветирацином та ламотриджином була вивчена шляхом оцінювання рівня концентрацій обох препаратів у сироватці крові під час плацебо- контрольованих клінічних досліджень. За цими даними, речовини не змінюють фармакокінетику один одного.

Стійка концентрація ламотриджину у плазмі крові не змінюється при сумісному застосуванні з прегабаліном (200 мг 3 рази на добу). Фармакокінетичної взаємодії між ламотриджином та прегабаліном немає.

Топірамат не впливає на плазмову концентрацію ламотриджину. Застосування ламотриджину на 15 % збільшує концентрацію топірамату.

За даними дослідження, застосування зонісаміду (200 – 400   мг/добу) разом з ламотриджином (150 – 500 мг/добу) протягом 35 днів для лікування епілепсії не мало суттєвого впливу на фармакокінетику ламотриджину.

Хоча описані випадки зміни концентрації інших проти епілептичних препаратів у плазмі, контрольні дослідження показали, що ламотриджин не впливає на концентрацію в плазмі супутніх проти епілептичних засобів. Результати досліджень in vitro засвідчили, що ламотриджин не витісняє інші проти епілептичні препарати з їх зв’язків з білками.

Взаємодія з іншими психотропними речовинами

При одночасному прийомі 100 мг/день ламотриджину та 2 г глюконату літію, що застосовувався 2 рази на день протягом 6 днів 20 пацієнтами, фармакокінетика літію не змінилась.

Багаторазові пероральні дози бупропіону не мали статистично значимого впливу на   фармакокінетику ламотриджину в дослідженні на 12 пацієнтах, лише призвели до слабкого підвищення рівня глюкуроніду ламотриджину.

У дослідженні на здорових дорослих добровольцях 15 мг оланзапіну зменшували площу під кривою „концентрція-час” та C_max ламотриджину в середньому на 24% та 20%, відповідно. Такий високий ефект у клінічній практиці зустрічається рідко. 200 мг ламотриджину не впливає на фармакокінетику оланзапіну.

Багаторазові пероральні дози   ламотриджину 400 мг на добу не спричиняли клінічно значущого впливу на фармакокінетику   рисперидону при прийомі разової дози 2 мг у дослідженнях за участю 14 здорових дорослих добровольців. При сумісному застосуванні     2 мг рисперидону разом з ламотриджином у 12 з 14 добровольців повідомлялось про виникнення сонливості порівняно з 1 на 20 добровольців при застосуванні лише рисперидону. Не виявлено жодного випадку сонливості при застосуванні тільки ламотриджину.

Експерименти in vitro показали, що   на формування первинного метаболіту ламотриджину,  N-глюкуроніду, лише   мінімальною мірою може мати вплив амітриптилін, бупропіон, хлоназепам, флюоксетин, галоперидол або лоразепам. За даними вивчення метаболізму буфуралолу в мікро сомах печінки людини, можна визначити, що ламотриджин не зменшує кліренс препаратів, які метаболізуються головним чином за допомогою CYP2D6. Результати in vitro експериментів також дають можливість стверджувати, що на кліренс ламотриджину навряд чи можуть вплинути клозапін, фенелзин, рисперидон, серталін або тразодон.

Взаємодія з гормональними контрацептивами

Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину

У дослідженні за участі 16 жінок-добровольців, які приймали таблетку з комбінацією „етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрель 150 мкг”, було відзначено збільшення виведення ламотриджину приблизно в два рази, що, у свою чергу, спричинило зменшення площі під кривою „концентрація-час” та C_max ламотриджину в середньому на 52% та 39%, відповідно.   Концентація   ламотриджину в сироватці поступово зростала протягом тижневої перерви, досягаючи концентрації ближче до кінця тижневої перерви в середньому приблизно у 2 рази вище, ніж при сумісному застосуванні препаратів.  

Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів

За даними досліджень у 16 жінок-добровольців, незмінна доза ламотриджину 300 мг не впливала на фармакокінетику етинілест радіолу, який є частиною комбінованої таблетки перорального контрацептиву. Спостерігалось постійне невелике збільшення виведення левоноргестрелю,   що, у свою чергу, спричиняло зменшення площі під кривою „концентрація-час” та C_max левоногестрелю в середньому на 19% та 12%, відповідно. Виміри сироваткового рівня фолікулостимулюючого гормону та лютеїнізуючого гормону та ест радіолу протягом дослідження показало пригнічення яєчникової гормональної активності в деяких жінок, хоча виміри рівня прогестерону в сироватці крові виявили, що немає ніяких гормональних симптомів овуляції в жодної із 16 жінок. Вплив змін рівня сироваткових фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів та незначного збільшення виведення левоноргестрелю на активність яєчникової овуляції не відомий. Вплив ламотриджину у добовій дозі понад 300 мг не досліджувався. Дослідження інших гормональних контрацептивів також не проводились.

Взаємодія з іншими ліками

У дослідженні за участі 10 чоловіків-добровольців, які приймали рифампіцин, збільшувався рівень виведення та зменшувався період напіврозпаду ламотриджину внаслідок індукції   печінкових ферментів, відповідальних за глюкуронізацію. У пацієнтів, які отримують супутню терапію рифампіцином, повинен застосовуватись режим лікування, рекомендований для лікування ламотриджином і відповідними індукторами глюкуронізації.

За даними досліджень на здорових добровольцях, лопінавір/ритонавір приблизно вдвічі знижують плазмову концентрацію ламотриджину шляхом індукції глюкуронізації. Для лікування пацієнтів, які вже застосовують лопінавір/ритонавір, слід дотримуватись режиму терапії, рекомендованого при застосуванні ламотриджину та індукторів глюкуронізації.  

Умови та термін зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі до 30°С.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. Таблетки в блістер ній упаковці, у картонних коробках. Кожна упаковка містить 30 таблеток.

Виробник. ГлаксоВеллком Оперейшнс (Великобританія), ГлаксоСмітКляйн Фармасьютикалз С. А. (Польща). Источник

Адреса. GlaxoWellcome Operations, Greenford, Middlesex, UK; GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A., Poznan, Poland.