ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
МЕТИПРЕД
(METYPRED)
Загальна характеристика:
основні фізико- хімічні властивості: гомогенна суспензія білого кольору;
склад: 1 флакон містить метил преднізолону ацетату 40 мг;
допоміжні речовини: натрію хлорид, колідон PF 12, полісорбат 80, макрогол 3000, спирт бензиловий, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Депо суспензія для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування.
Код АТС Н 02А В 04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Ефект метил преднізолону, як і інших глюкокортикоїдів, реалізується через взаємодію із стероїдними рецепторами в цитоплазмі. Cтероїдрецепторний комплекс транспортується в ядро клітини, з'єднується з ДНК і змінює транскрипцію генів для більшості білків. Глюкокортикоїди пригнічують синтез багатьох білків, різних ферментів, що спричиняють деструкцію суглобів (при ревматоїдному артриті), а також цитокінів, які виконують важливу роль в імунних і запальних реакціях. Індукують синтез ліпокортину – ключового білка нейроендокринної взаємодії глюкокортикоїдів, що приводить до зменшення запальної та імунної відповіді.
Глюкокортикоїди, включаючи метил преднізолон, пригнічують або перешкоджають розвитку тканинної відповіді до різноманітних теплових, механічних, хімічних, інфекційних і імунологічних агентів. Таким чином, глюкокортикоїди діють симптоматично, зменшуючи симптоми захворювання без впливу на причину. Протизапальний ефект метил преднізолону як мінімум у п'ять разів перевищує ефективність гідрокортизону.
Ендокринні ефекти метил преднізолону полягають у пригніченні секреції АКТГ, інгібуванні продукції ендогенного кортизолу, при тривалому застосуванні спричинюють часткову атрофію кіркової речовини надниркових залоз. Впливають на метаболізм кальцію, вітаміну D, вуглеводний, білковий і ліпідний обмін, можуть збільшувати рівень глюкози в крові, зменшувати щільність кісткової тканини, зумовлювати м'язову атрофію і дисліпідемію. Глюкокортикоїди також підвищують кров'яний тиск, модулюють поведінку і настрій. Метил преднізолон практично не має мінералокортикоїдної активності.
Фармакокінетика. При внутрішньом'язовому введенні метил преднізолону пік концентрації в сироватці крові спостерігається через 2 години, середній період напів виведення становить 2–3 години.
На 77% метил преднізолон зв'язується з протеїнами плазми, зв'язок з транскортином незначний. Об'єм розподілу – 1–1,5 л/кг. Метил преднізолон метаболізується до неактивних метаболітів. Специфічні CYP-ферменти, що відповідають за метаболізм глюкокортикоїдів, невідомі. Середній кліренс становить 6,5 мл/кг/хв. Тривалість проти запального ефекту становить 18–36 годин. Приблизно 5% препарату виводиться з організму із сечею.
Показання для застосування.
Стани, що вимагають системної або місцевої терапії глюкокортикоїдами: ревматичні захворювання, ауто імунні захворювання, алергічні стани, анафілактичний шок, астма та інші захворювання легенів, а також для зниження внутрішньо черепного тиску (наприклад, набряк мозку, спричинений новоутвореннями), реакції відторгнення трансплантату, деякі дерматологічні, гематологічні, печінкові, неврологічні (наприклад, розсіяний склероз, Myasthenia gravis), ниркові і шлунково-кишкові захворювання (наприклад, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона).
Метил преднізолон також використовується як проти блювотний засіб у поєднанні з хіміотерапією і як компонент у схемах лікування лейкозів, лімфом, мієломної хвороби.
Спосіб застосування та дози.
УВАГА: препарат призначений для внутрішньом'язового і внутрішньо суглобового введення, не можна вводити внутрішньо венно. Внутрішньом'язові ін'єкції необхідно здійснювати виключно в сідничний м'яз, не можна вводити поверхнево під шкіру.
Внутрішньом'язово: 40–120 мг (1–3 мл) при необхідності кожні 1–4 тижні.
Внутрішньо суглобово: залежно від розміру суглоба, 4–80 мг (0,1–2 мл) при необхідності кожні 1–5 тижнів.
У синовіальні сумки і в сухожильні піхви: 4–30 мг (0,1–0,75 мл).
Всередину шкірних уражень: 20–60 мг (0,5–1,5 мл).
У виді утримуючої клізми: 40–120 мг (1–3 мл) 3–7 разів на тиждень.
Перед застосуванням препарат необхідно ретельно збовтати.
Побічна дія.
Шлунково-кишковий тракт: диспепсія, пептичні виразки з перфорацією і кровотечею, виразка стравоходу, кандидоз стравоходу, панкреатит, перфорація жовчного міхура.
Кістково-м'язова система: проксимальна міопатія, остеопороз, розрив сухожилків, м'язова слабкість.
Баланс електролітів і рідини: затримка натрію і води, артеріальна гіпертензія, гіпокаліємічний алкалоз, гіпокаліємія, хронічна серцева недостатність.
Шкіра: може виникати печіння і біль у місці ін'єкції, уповільнення регенерації, атрофія шкіри, вугровий висип.
Ендокринна система і метаболізм: пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи, уповільнення росту, порушення менструального циклу, аменорея. Кушингоїдне обличчя, гірсутизм, збільшення маси тіла, зниження толерантності до вуглеводів, підвищення потреби в інсуліні і пероральних цукрознижувальних препаратах.
Нейропсихічна сфера: еуфобія, депресія, безсоння, агравація загострення шизофренії.
Органи зору: збільшення внутрішньо очного тиску, глаукома, набряк диска зорового нерва, катаракта, витончення рогівки і склери, загострення очних вірусних і грибкових інфекцій, екзофтальм.
Імунна система: імуносупресія, маскування інфекцій, зміна реакцій на шкірні проби, гіпер чутливість.
Загальні: опортуністичні інфекції, рецидив туберкульозу, лейкоцитоз, схильність до тромбоемболій, підвищення апетиту, нудота, нездужання, синдром Кушинга; є відомості про розвиток алергічних реакцій.
Симптоми відміни препарату: пропасниця, міалгія, артралгія, недостатність надниркових залоз.
Протипоказання.
Гіпер чутливість до метил преднізолону або інших компонентів, що входять до складу препарату.
Препарат не можна застосовувати у дітей в неонатальному періоді через наявність у складі спирту бензилового, оскільки спирт бензиловий може спричинити фатальний синдром ядухи.
Туберкульоз, інші гострі/хронічні бактеріальні або вірусні інфекції при недостатній антибіотико- і хіміотерапії.
Передозування.
Передозування метил преднізолону не супроводжується гострою інтоксикацією. Високі єдино разові дози не викликають серйозних побічних реакцій. Антидоту до метил преднізолону не існує.
Особливості застосування.
Кортикостероїди повинні застосовуватися з обережністю і під лікарським контролем хворими на артеріальну гіпертензію, із застійною серцевою недостатністю, психічними розладами, хворими на цукровий діабет (або діабет у сімейному анамнезі), панкреатит, із захворюваннями шлунково-кишкового тракту (пептична виразка, місцевий ілеїт, виразковий коліт або дивертикуліт із збільшеним ризиком кровотечі і перфорації), хворими на остеопороз, глаукому та зі схильністю до тромбофлебіту. Пацієнти з порушеннями згортання крові повинні перебувати під ретельним наглядом.
При застосуванні глюкокортикоїдів діагностика латентного періоду гіперпаратироїдизму, а також ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту складні, оскільки зменшується больовий синдром.
Метипред може потенціювати ульцерогенну дію саліцилатів та інших не стероїдних протизапальних препаратів.
При одночасному застосуванні метил преднізолону і антикоагулянтів підвищується ризик шлункового виразкоутворення і кровотечі. Глюкокортикоїди також можуть зменшувати дію антикоагулянтів. Таким чином, режим дозування антикоагулянтів повинен обов'язково супроводжуватися контролем протромбі нового часу, а саме: між народного нормалізаційного індексу (МНІ).
Тривалий прийом глюкокортикоїдів пригнічує гіпофізарно-надниркозалозну систему з розвитком вторинної недостатності кортикоадреналової відповіді, яка може призводити до загострення захворювань і розвитку ускладнень, що в деяких випадках вимагає хірургічного втручання. Високі дози метил преднізолону значно знижують ризик розвитку зазначених ускладнень.
Хворим на гіпотиреоз або з тяжкими захворюваннями печінки через посилення ефекту метил преднізолону слід знижувати дозу.
Досвід застосування у дітей даної лікарської форми обмежений.
При тривалому прийомі у дітей можливо уповільнення росту. У цьому разі необхідно обмежуватися прийомом мінімальних доз протягом найкоротшого часу.
Препарат не можна застосовувати у дітей в неонатальному періоді через наявність у складі спирту бензилового.
Метил преднізолон проникає крізь плаценту і виділяється з молоком у період лактації.
Необхідно зважувати користь і ризик від прийому метил преднізолону під час вагітності. Глюкокортикоїди також можуть підвищувати ризик мертвонародженості. Новонароджених від матерів, що приймали глюкокортикоїди під час вагітності, необхідно ретельно обстежувати на наявність ознак гіпоадреналізму, а також за показаннями повинна розглядатися необхідність в призначенні замісної терапії.
Слід уникати годувати груддю при тривалій системній терапії метил преднізолоном.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Антихолін естеразні засоби: у хворих на міастенію застосування глюкокортикоїдів і антихолін естеразних засобів може спричинювати м'язову слабкість.
Антикоагулянти: при одночасному застосуванні з глюкокортикоїдами може посилюватися або зменшуватися дія антикоагулянтів. Парентеральне введення метил преднізолону потенціює тромболітичну дію антагоністів вітаміну К (флуїндіон, аценокумарол).
Саліцилати та інші не стероїдні протизапальні препарати: паралельне використання саліцилатів, індометацину та інших не стероїдних протизапальних препаратів може підвищувати ймовірність утворення виразок слизової оболонки шлунка. Метил преднізолон зменшує рівень саліцилатів у сироватці крові, збільшуючи їх нирковий кліренс.
Гіпоглікемічні препарати: метил преднізолон частково пригнічує гіпоглікемічний ефект пероральних цукрознижувальних засобів та інсуліну.
Індуктори ферментів, наприклад, барбітурати, фенітоїн, примідон, карбамазепін і рифампіцин, збільшують системний кліренс метил преднізолону, таким чином зменшуючи ефект метил преднізолону практично в 2 рази.
Інгібітори CYP3A4, наприклад, еритроміцин, кларитроміцин, кетоконазол, ітраконазол і олеандоміцин, збільшують елімінацію і рівень метил преднізолону в плазмі крові, що посилює терапевтичний і побічний ефект метил преднізолону.
Естроген може потенціювати ефект метил преднізолону, уповільнюючи його метаболізм. Не рекомендується регулювати дози метил преднізолону жінкам, які використовують пероральні контрацептиви, що сприяють не тільки збільшенню періоду напів виведення, й розвитку атипового імуносупресивного ефекту метил преднізолону.
Амфотерицин, діуретики і легкі проносні засоби: метил преднізолон може збільшувати виведення калію з організму у пацієнтів, які отримують одночасно ці препарати.
Імунодепресанти: метил преднізолон має адитивні імуносупресивні властивості, що може чинити збільшення терапевтичних ефектів або ризик розвитку різних побічних реакцій при одночасному прийомі з іншими імунодепресантами. Тільки деякі з них можна пояснити фармакокінетичними взаємодіями. Глюкокортикоїди поліпшують проти блювотну ефективність інших проти блювотних препаратів, які використовуються паралельно при терапії протираковими препаратами, що спричиняють блювання. Повідомлялося про поодинокі напади конвульсій при паралельному прийомі метил преднізолону і циклоспорину.
Імунізація: глюкокортикоїди можуть зменшувати ефективність імунізації і збільшувати ризик неврологічних ускладнень. Застосування терапевтичних (імуносупресивних) доз глюкокортикоїдів з живими вірусними вакцинами може збільшити ризик розвитку вірусних захворювань.
Інші: повідомлялося про два серйозні випадки гострої міопатії в пацієнтів літнього віку, що отримували доксакаріуму хлорид і метил преднізолон у високих дозах. При тривалій терапії глюкокортикоїди можуть зменшувати ефект соматотропіну.
Умови та термін зберігання.
Зберігати при кімнатній температурі (15–25 °C), в захищеному від світла місці, в оригінальній упаковці. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Термін придатності – 5 років.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка.
1 флакон з депо суспензією в картонній коробці.
Назва та адреса виробника. Оріон Корпорейшн/Orion Corporation. Источник
Оріонінтіе 1, 02200 Еспоо, Фінляндія/Orionintie 1, 02200 Espoo, Finland.