ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
БРЕВІБЛОК
(BREVIBLOC)
Склад:
діюча речовина: есмололу гідро хлорид;
1 мл містить есмололу гідро хлориду 10 мг;
допоміжні речовини: натрію ацетату тригідрат, кислота оцтова льодяна, натрію хлорид, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори бета-адренорецепторів.
Код АТС С 07A В 09.
Клінічні характеристики.
Показання.
Надшлуночкова тахіаритмія, включаючи мерехтливу аритмію, тріпотіння передсердь і синусову тахікардію.
Тахікардія і артеріальна гіпертензія у передопераційному періоді.
Бревіблок показаний для швидкого контролю шлуночкового ритму у пацієнтів з мерехтливою аритмією чи тріпотінням передсердь у перед- та після операційному періоді чи за інших обставин, коли бажаним є короткотривалий контроль шлуночкового ритму за допомогою препарату короткої дії. Бревіблок також показаний при не компенсаторній синусовій тахікардії, якщо, на думку лікаря, ступінь тахікардії потребує особливого втручання. Бревіблок не призначений для застосування при хронічних станах.
Протипоказання.
Тяжка брадикардія (частота серцевих скорочень менше 50 ударів на хвилину);
синдром дисфункції синусового вузла;
атріо-вентрикулярна і синоаурікулярна блокада тяжче першого ступеня;
кардіогенний шок;
виражена серцева недостатність;
гіпер чутливість до складових препарату.
Спосіб застосування та дози.
Препарат – це готовий до використання розчин з концентрацією 10 мг/мл, рекомендованою для внутрішньо венного введення. Його можна застосовувати для введення завантажуючих доз Бревіблоку за допомогою ручного шприца одночасно з приготуванням підтримуючої інфузії.
При застосуванні флакону, що містить 100 мг, завантажуюча доза 0,5 мг/кг/хв для пацієнта з масою тіла 70 кг становитиме 3,5 мл.
Надшлуночкова тахіаритмія
Ефективна доза Бревіблоку для лікування надшлуночкової тахіаритмії становить від 50 до 200 мкг/кг/хв, хоча застосовувались і дози до 300 мкг/кг/хв. Для деяких пацієнтів достатньо було дози 25 мкг/кг/хв. При над шлуночкові й тахіаритмії дозу Бревіблоку можна підібрати індивідуально шляхом титрування, при якому кожен наступний крок складається із завантажуючої дози та наступного введення підтримуючої дози.
Схема початку лікування і підтримуючої терапії
Введення завантажуючої дози 500 мкг/кг/хв протягом 1 хвилини, ДАЛІ – введення підтримуючої дози 50 мкг/кг/хв протягом 4 хвилин.*
Позитивна відповідь
Введення підтримуючої дози 50 мкг/кг/хв.
Недостатня відповідь протягом 5 хвилин
Повторити введення дози 500 мкг/кг/хв протягом 1 хвилини.
Підвищити підтримуючу дозу до 100 мкг/кг/хв протягом 4 хвилин.
Позитивна відповідь
Введення підтримуючої дози 100 мкг/кг/хв.
Недостатня відповідь протягом 5 хвилин
Повторити введення дози 500 мкг/кг/хв протягом 1 хвилини.
Підвищити підтримуючу дозу до 150 мкг/кг/хв протягом 4 хвилин.
Позитивна відповідь
Введення підтримуючої дози 150 мкг/кг/хв.
Недостатня відповідь протягом 5 хвилин
Повторити введення дози 500 мкг/кг/хв протягом 1 хвилини. Підвищити підтримуючу дозу до 200 мкг/кг/хв протягом 4 хвилин.
* Після досягнення бажаного безпечного значення частоти серцевих скорочень (наприклад, при зниженні кров’яного тиску), завантажуючу інфузію ПРИПИНЯЮТЬ і знижують базовий інтервал доз підтримуючої інфузії з 50 мкг/кг/хв до 25 мкг/кг/хв чи нижче. При необхідності можна збільшити інтервал між кроками титрування з 5 до 10 хвилин.
Примітка: при введенні підтримуючих доз вище 200 мкг/кг/хв не спостерігалось значної користі, а безпека введення доз, вищих за 300 мкг/кг/хв, не вивчалась.
У випадку побічних реакцій дозу Бревіблоку можна зменшити чи відмінити лікування. Фармакологічні побічні реакції проходять протягом 30 хвилин.
Якщо на ділянці введення розвивається місцева реакція, слід змінити ділянку на альтернативну і дотримуватись обережності, щоб попередити крововилив.
Не повідомлялось про те, що різка відміна Бревіблоку може спричинити ефект відміни у пацієнтів, подібний до того, що може спостерігатися при різкій відміні бета-блокаторів після тривалого застосування у пацієнтів із захворюваннями коронарних артерій (CAD). Однак, слід все ж таки дотримуватись обережності при різкому припиненні введення Бревіблоку пацієнтам із захворюваннями коронарних артерій.
Після досягнення бажаного контролю частоти серцевих скорочень і стабільності клінічного стану пацієнтів з надшлуночковою тахіаритмією можна здійснити перехід до альтернативних анти аритмічних препаратів, таких як верапаміл, пропранолол чи метопролол, дигоксин чи хінідин.
Рекомендований порядок такого переходу наведено нижче, але лікар має уважно вивчити інструкції для застосування обраних альтернативних препаратів:
Альтернативний препарат Дозування
Пропранололу гідро хлорид По 10-20 мг кожні 4-6 годин (внутрішньо)
Дигоксин По 0,125-0,5 мг кожні 6 годин (внутрішньо
чи внутрішньо венно)
Верапаміл По 80 мг кожні 6 годин внутрішньо
Хінідин По 200 мг кожні 2 години внутрішньо
Дозування Бревіблоку слід знижувати таким чином:
Протягом першої години після введення першої дози препарату швидкість інфузії Бревіблоку знижують наполовину (на 50 %).
Після другої дози альтернативного препарату перевіряють відповідь пацієнта і при досягненні протягом першої години задовільного контролю інфузію Бревіблоку припиняють.
Застосування Бревіблоку понад 24 години повністю не вивчене. Тому інфузії тривалістю понад 24 години можна проводити тільки з обережністю.
Передопераційне застосування при тахікардії і артеріальній гіпертензії
При лікуванні тахікардії та/або артеріальній гіпертензії у передопераційному періоді можна застосовувати такі режими дозування.
A. При інтраопераційному лікуванні – під час анестезії, коли необхідний негайний контроль, болюсно вводять завантажуючу дозу 80 мг протягом 15-30 секунд, а після цього вводять дозу 150 мкг/кг/хв. Титрують швидкість інфузії, як зазначено вище, до
300 мкг/кг/хв.
B. Після пробудження від анестезії Бревіблок вводять у дозі 500 мкг/кг/хв протягом чотирьох хвилин, і далі у дозі 300 мкг/кг/хв.
C. У після операційних ситуаціях, коли є достатньо часу для титрування, перед кожним етапом титрування вводять завантажуючу дозу 500 мкг/кг/хв протягом однієї хвилини до отримання швидкої дії. Використовують кроки титрування 50, 100, 150, 200, 250 і
300 мкг/кг/хв протягом чотирьох хвилин, і зупиняються після досягнення бажаного терапевтичного ефекту.
Додаткова інформація щодо дозування: щойно досягнуто бажаного терапевтичного ефекту чи кінцевої безпечної точки (наприклад, зниження кров’яного тиску), завантажуючу дозу виключають, а базову дозу знижують до 12,5-25 мкг/кг/хв. Також, за бажанням, збільшують інтервали між кроками титрування з 5 до 10 хвилин.
Якщо частота серцевих скорочень чи кров’яний тиск швидко досягають безпечної межі або переходять її, Бревіблок слід відмінити, а після повернення частоти серцевих скорочень чи кров’яного тиску до прийнятного рівня лікування розпочинають знову з нижчої дози без введення завантажуючої дози.
Побічні реакції.
Більшість побічних ефектів, що спостерігались у контрольованих клінічних дослідженнях, були легкими та оборотними. Найважливішим побічним ефектом була артеріальна гіпотензія. У пост-маркетинговому досвіді повідомлялось про летальні випадки при комплексних клінічних станах, коли Бревіблок, імовірно, застосовувався лише для контролю шлуночкового ритму.
Серцево-судинні: симптоматична гіпотензія (посилене потовиділення, запаморочення) відзначалось у 12 % пацієнтів, лікування було припинене у близько 11 %, у половини з яких вона була симптоматичною. А симптоматична гіпотензія відзначалась у близько 25 % пацієнтів. У 63 % цих пацієнтів гіпотензія зникала під час введення Бревіблоку (есмололу гідро хлориду), а у 80 % решти пацієнтів – протягом 30 хвилин після припинення інфузії. У 10 % пацієнтів гіпотензія супроводжувалась посиленим потовиділенням. Периферична ішемія спостерігалась у приблизно 1 % пацієнтів. У менш ніж 1 % (для кожного ефекту) пацієнтів спостерігались блідість, почервоніння, брадикардія (з частотою серцевих скорочень менше 50 ударів на хвилину), біль у плечах, втрата свідомості, набряк легенів і блокада серця. У двох пацієнтів без надшлуночкової тахіаритмії, але з серйозними захворюваннями коронарної артерії (задньо-нижній інфаркт міокарда чи нестабільна стенокардія), розвинулась тяжка брадикардія/синусова пауза/зупинка серця, що у обох випадках були оборотними після відміни лікування.
Центральна нервова система: у 3 % пацієнтів спостерігалось запаморочення; у 3 % –сонливість; у близько 2 % – сплутаність свідомості, головний біль і збудження; а у близько 1 % пацієнтів – втома. У менш ніж 1 % пацієнтів спостерігались парестезія, астенія, депресія, розлади мислення, занепокоєння, анорексія і преколапс. Також у менш ніж 1 % пацієнтів повідомлялось про напади судом з одним летальним кінцем.
Респіраторні: повідомлялось про бронхоспазм, дихання з присвистом, диспное, закупорку носового каналу і хрипи у менше ніж 1 % пацієнтів у кожному випадку.
Шлунково-кишкові: у 7 % пацієнтів відзначалась нудота. Блювання спостерігалось у близько 1 % пацієнтів. Диспепсія, запор, сухість у роті і дискомфорт у животі відзначені у менш ніж 1 % пацієнтів. Також повідомлялось про зміни смакових відчуттів.
Шкірні (на ділянці введення): у близько 8 % пацієнтів відзначались реакції на ділянці введення, включаючи запалення і затвердіння. Випадки набряків, еритеми, знебарвлення шкіри, печіння на ділянці введення, тромбофлебіту і локального некрозу шкіри спостерігались у менш ніж 1 % пацієнтів кожен.
Інші реакції: у менш ніж 1 % пацієнтів відзначався кожен із таких ефектів: затримка сечі, розлади мовлення, розлади зору, біль у між лопатковій ділянці і озноб.
У після операційних станах також спостерігались брадикардія і бронхоспазм.
Передозування.
Передозування Бревіблоку (есмололу гідро хлориду) може спричинити зупинку серця. Крім того, передозування може призвести до брадикардії, артеріальної гіпотензії, електромеханічної дисоціації і втрати свідомості. Через помилки у розведенні траплялись випадки випадкового великого передозування Бревіблоку. Деякі з цих випадків були смертельними, а інші призводили до постійної втрати працездатності. Болюсні дози від
625 мг до 2,5 г (12,5-50 мг/кг) були смертельними. Пацієнти повністю одужували після введення надлишкової дози 1,75 г протягом хвилини чи дози 7,5 г протягом години під час хірургічного втручання. Вижили ті пацієнти, чия циркуляція підтримувалась до закінчення дії Бревіблоку.
Враховуючи, що приблизний час напів виведення становить 9 хвилин, першим етапом лікування токсичності має бути припинення інфузії Бревіблоку. Потім залежно від клінічних ефектів, що спостерігаються, можна застосувати нижчезазначені загальні заходи.
Брадикардія: внутрішньо венне введення атропіну чи іншого антихолінергічного препарату.
Бронхоспазм: внутрішньо венне введення бета2-стимуляторів та/або похідних теофіліну.
Зупинка серця: внутрішньо венне введення діуретиків та/або глікозидів дигіталісу. У випадку шоку в результаті неналежної скорочуваності серця – внутрішньо венне введення ізотропного препарату, можна ввести допамін, добутамін, ізопротеренол чи амрінон.
Симптоматична гіпотензія: внутрішньо венне введення рідин та/або пресорів.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Хоча достатніх і добре контрольованих даних досліджень у вагітних жінок немає, повідомлялось про те, що застосування есмололу в останньому триместрі вагітності, при переймах чи пологах спричиняло брадикардію у плода, яка продовжувалась після припинення введення препарату. Слід уникати застосування Бревіблоку жінкам з підозрюваною чи підтвердженою вагітністю.
Невідомо, чи виділяється Бревіблок у материнське молоко. Однак слід уникати застосування Бревіблоку матерям, які годують груддю.
Діти.
Безпека і ефективність застосування Бревіблоку дітям не встановлені, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці.
Особливості застосування.
У клінічних дослідженнях найчастішим побічним ефектом була артеріальна гіпотензія, що швидко зникала після зниження дози чи припинення лікування. Тому для всіх пацієнтів, які отримують Бревіблок, рекомендується частий контроль кров’яного тиску; у випадку гіпотензії слід знизити швидкість введення або, при необхідності, припинити інфузію.
Через негативний вплив на час збудження, бета-блокатори можна застосовувати пацієнтам з блокадою серця першого ступеня лише з обережністю. Лікування літніх пацієнтів слід проводити з обережністю, починаючи з нижчої дози, хоча зазвичай переносимість у цій групі хороша.
Бета-блокатори можуть підвищувати частоту і тривалість нападів стенокардії у пацієнтів зі стенокардією Принц метала через безперешкодний спазм коронарної артерії, опосередкований альфа-рецептором. Таким пацієнтам взагалі не можна призначати неселективні бета-блокатори, а бета1-селективні блокатори можна призначати лише з надзвичайною обережністю.
Зупинка серця: при застійній серцевій недостатності необхідна симпатична стимуляція для підтримання циркуляторної функції. Бета-блокада несе потенційний ризик подальшого пригнічення скоротливості міокарда і прискорення розвитку тяжчої недостатності. Подальше пригнічення міокарда бета-блокуючи ми речовинами протягом певного часу у деяких випадках може призводити до зупинки серця. При перших ознаках чи симптомах загрози серцевої недостатності Бревіблок (есмололу гідро хлорид) слід відмінити. Хоча через короткий час напів виведення може бути достатньо відміни препарату, також можна розглянути специфічне лікування. У пацієнтів з надшлуночковою аритмією слід з обережністю застосовувати Бревіблок для контролю шлуночкової відповіді при наявності гемодинамічних порушень чи у випадку застосування інших препаратів, що знижують одну чи всі наступні параметри: периферичний опір судин, наповнення міокарда, скорочуваність міокарда чи передачу електричного імпульсу в міокарді. Незважаючи на швидкий початок і закінчення дії Бревіблоку, повідомлялось про кілька летальних випадків при комплексних
клінічних станах, де Бревіблок, імовірно, застосовувався для контролю шлуночкового ритму.
Пацієнтам з бронхоспастичною хворобою взагалі не слід призначати бета-блокатори. Через свою відносну бета1-селективність і титрованість Бревіблок з обережністю можна застосовувати пацієнтам з бронхоспастичною хворобою. Однак через те, що бета1-селективність не абсолютна, Бревіблок слід ретельно титрувати до визначення найменшої ефективної дози. У випадку бронхоспазму інфузію слід негайно припинити і при необхідності ввести бета2-агоніст.
Бревіблок слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеннями функції нирок через те, що його кислотний метаболіт первинно виводиться нирками у незміненій формі. Виведення кислотного метаболіту значно знижується у пацієнтів з хворобами нирок, а час напів виведення зростає майже в десять разів, порівняно з нормальним. Плазмові рівні також значно зростають.
У пацієнтів з периферичними циркуляторними розладами (хвороба чи синдром Рейно, перемінна кульгавість), бета-блокатори слід застосовувати з великою обережністю через ризик загострення цих захворювань.
Бета-блокатори можуть індукувати брадикардію. Якщо частота пульсу падає нижче 50-55 ударів на хвилину у спокої і у пацієнта розвиваються симптоми, подібні до брадикардії, дозу Бревіблоку слід знизити.
Бета-блокатори можуть посилювати як чутливість до алергенів, так і серйозність анафілактичних реакцій.
Застосування Бревіблоку понад 24 години повністю не вивчене. Введення тривалістю понад 24 години слід проводити з обережністю.
Бревіблок слід з обережністю застосовувати пацієнтам з хрипами чи астмою в анамнезі.
Застосування пацієнтам літнього віку:
Спеціальних досліджень у пацієнтів літнього віку не проводилось. Однак аналіз даних для 252 пацієнтів віком старше 65 років не виявив змін у фармакодинамічних ефектах порівняно з даними для пацієнтів віком молодше 65 років.
Заходи безпеки:
Введення препарату у концентраціях 20 мг/мл було пов’язане зі значним подразненням вен і тромбофлебітом у тварин та людей. Крововилив при концентрації препарату 20 мг/мл може призвести до серйозних місцевих реакцій і можливого некрозу шкіри. Тому слід уникати введення концентрацій, вищих за 10 мг/мл, введення у малі вени чи через катетер типу «метелик».
У пацієтів з діабетом Бревіблок слід застосовувати з обережністю.
Пацієнтів з раніше існуючим низьким систолічним тиском слід ретельно обстежувати під час титрування і підтримуючого введення Бревіблоку.
При введенні препарату уникайте контакту з лугами. Препарат не можна вводити, якщо розчин знебарвлений або у флаконі присутній осад.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Застосовується в умовах стаціонару.
Взаємодія з іншими лікарськими засобам та інші види взаємодій.
Не рекомендовані комбінації:
Антагоністи кальцію: верапаміл і меншою мірою ділтіазем:
( негативний вплив на скорочуваність і атріо-вентрикулярну провідність.
Глікозиди дігіталісу:
( у комбінації з бета-блокаторами можуть збільшувати час атріо-вентрикулярної провідності.
Клонідин
Бета-блокатори збільшують ризик гіпертензії відклику. При застосуванні клонідину у комбінації з неселективними бета-блокаторами, такими як пропранолол, лікування клонідином слід продовжувати ще деякий час після відміни бета-блокатору.
З обережністю:
Анти аритмічні препарати I класу (наприклад, дизопірамід, хінідин) і аміодарон:
( можуть спричиняти потенціюю чий вплив на час внутрішньо передсердної провідності та індукувати негативний інотропний ефект.
Інсулін і пероральні протидіабетичні препарати:
( можуть посилювати ефект зниження рівня цукру у крові (особливо неселективні бета-блокатори). Бета-адренергічна блокада може попередити появу ознак гіпоглікемії (тахікардію).
Анестетики:
( у випадку, якщо об’ємний статус пацієнта невизначений чи одночасно застосовуються антигіпертензивні препарати, може статися послаблення рефлексної тахікардії і підвищення ризику гіпотензії.
( продовження бета-блокади знижує ризик виникнення аритмії під час індукції та інтубації. Якщо пацієнт додатково до Бревіблоку отримує бета-блокуючий препарат, слід повідомити про це анестезіолога.
Візьміть до уваги:
Антагоністи кальцію: похідні дигідропіридину, такі як ніфедипін:
- можуть підвищувати ризик гіпотензії.
- у пацієнтів з серцевою недостатністю лікування бета-блокаторами може призвести до зупинки серця. Рекомендується проводити обережне титрування Бревіблоку і належний гемодинамічний моніторинг.
Препарати, що інгібують синтез простагландину, можуть знижувати гіпотензивний ефект бета-блокаторів.
Симпатоміметичні препарати можуть нейтралізувати вплив бета-адренергічних блокаторів.
Одночасне застосування трициклічних антидепресантів, барбітуратів і фенотіазинів, а також інших антигіпертензивних препаратів може збільшити ефект зниження кров’яного тиску. Щоб уникнути неочікуваної гіпотензії, дозування Бревіблоку слід корегувати в бік зменшення.
Дані досліджень взаємодії Бревіблоку і варфарину доводять, що їх одночасне застосування не призводить до зміни плазмових рівнів варфарину. Однак концентрації Бревіблоку у такій комбінації були неоднозначно вищими.
При одночасному внутрішньо венному введенні дигоксину і Бревіблоку здоровим добровольцям у деякі проміжки часу спостерігалось підвищення рівнів дигоксину у крові на
10-20 %. Дигоксин не впливав на фармакокінетику Бревіблоку.
У дослідженнях внутрішньо венної взаємодії морфіну і Бревіблоку у здорових осіб впливу Бревіблоку на рівень морфіну у крові не відзначено. Рівноважний рівень Бревіблоку у крові зростав у присутності морфіну на 46 %, але жодні інші фармакокінетичні параметри не змінювались.
Вплив Бревіблоку не тривалість сукцинілхолін-індукованої нейром’язової блокади вивчався у пацієнтів, які підлягали хірургічному втручанню. Початок нейром’язової блокади під дією сукцинілхоліну не залежав від Бревіблоку, але її тривалість збільшувалась на 5-8 хвилин.
Хоча взаємодії, що спостерігались у цих дослідженнях, не мають великої клінічної значущості, Бревіблок слід обережно титрувати у пацієнтів, які отримують лікування дигоксином, морфіном, сукцинілхоліном чи варфарином.
Не існує даних щодо взаємодії Бревіблоку з блокаторами кальцієвих каналів; однак так само, як і для антагоністів бета-адренорецепторів, у пацієнтів зі зниженою шлуночковою функцією Бревіблок у комбінації з верапамілом рекомендується застосовувати з обережністю. Цю комбінацію не слід вводити пацієнтам з аномаліями провідності, крім того, Бревіблок не можна вводити протягом 48 годин після відміни верапамілу.
У присутності Бревіблоку гіпотензивний ефект інгаляційних анестетик ів може посилюватись. Для підтримання бажаних гемодинамічних характеристик дозу того чи іншого препарату можна змінювати.
Препарати, що стимулюють викид катехоламінів, наприклад, резерпін при введені разом з бета-блокаторами можуть давати адитивний ефект. Пацієнтів, які одночасно отримують Бревіблок і препарати, що стимулюють викид катехоламінів, слід ретельно обстежувати щодо наявності доказів гіпотензії чи чіткої брадикардії, які можуть призвести до запаморочення, втрати свідомості чи ортостатичної гіпотензії.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Есмололу гідро хлорид – це бета-селективний (кардіо-селективний) блокатор адренергічних рецепторів зі швидким початком дії, дуже короткою її тривалістю і відсутністю значної симпатоміметичної чи мембрано-стабілізуючої активності у терапевтичних дозах.
Есмололу гідро хлорид хімічно пов'язаний з феноксипропаноламіновим класом бета-блокаторів. Він має ензиматично нестійку ефірну групу і внаслідок цього – швидкий метаболізм і короткий час напів виведення з плазми.
Як і інші бета-блокатори, може спричиняти негативний інотропний ефект.
Фармакокінетика. Есмололу гідро хлорид метаболізується в еритроцитах під впливом естерази. Час напів виведення після внутрішньо венного введення становить приблизно
9 хвилин.
Есмолол гідролізу є до кислотного метаболіту ASL-8123, що має слабку бета-блокуючу активність (менше 0,1 % від активності есмололу).
Менше 2 % есмололу виводиться у незміненій формі з сечею. Кислотний метаболіт виводиться з сечею, період його напів виведення становить близько 3,7 години.
Бревіблок зв’язується з протеїнами плазми крові людини на 55 %, а кислотний метаболіт – лише на 10 %.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору, фактично вільна від видимих сторонніх часточок.
Несумісність.
Бревіблок несумісний з натрію бікарбонатом.
Термін придатності. 2 роки.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі нижче 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Не використовувати, якщо розчин знебарвлений або в розчині присутній осад. Невикористаний розчин знищити.
Упаковка. По 10 мл розчину у флаконах. По 5 флаконів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробники. Бакстер Хелскеа Корпорейшн оф Черрі Хілл, США, для Бакстер Хелскеа Лімітед, Великобританія.
Місцезнаходження.
Бакстер Хелскеа Корпорейшн оф Черрі Хілл:
2 Істербрук Лейн, Черрі Хілл, НДж 08003, США.
Бакстер Хелскеа Лімітед: Источник
Какстон Вей, Тетфорд, Норфолк ІП 243СЕ, Великобританія.