Лікарська форма. Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Не стероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.
Код АТС М 01А С 05.
Клінічні характеристики.
Показання.
- Лікування помірно або значно вираженого больового синдрому.
Протипоказання.
- Гіпер чутливість до лорноксикаму або до компонентів препарату;
- тромбоцит опенія;
- підвищена чутливість (симптоми подібні до таких як при астмі, риніті, ангіоневротичному набряку або уртикарії) до інших не стероїдних протизапальних засобів, включаючи ацетил саліцилову кислоту;
- тяжка форма серцевої недостатності;
- шлунково-кишкові кровотечі, церебрально-судинні кровотечі або інші гематологічні порушення;
- активна пептична виразка або рецидиви пептичної виразки шлунка або 12-палої кишки в анамнезі;
Для внутрішньо венного та внутрішньом'язового введення.
Рекомендована доза – 8 мг. Добова доза не повинна перевищувати 16 мг. При недостатньому знеболювальному ефекті дози 8 мг можна додатково ввести аналогічну дозу у перші 24 години.
Розчин для ін'єкцій виготовляється безпосередньо перед застосуванням (вміст 1 флакона (8 мг ліофілізату) розчиняється водою для ін'єкцій (2 мл) або з 0,9 % розчином хлориду натрію, 5 % розчином глюкози.
Виготовлений розчин необхідно застосувати протягом 24 годин.
Тривалість внутрішньо венного введення розчину має бути не менше 15 секунд, внутрішньом'язового – не менше 5 секунд.
Внутрішньом'язові ін'єкції виконують довгою голкою.
Добова доза та тривалість терапії визначається індивідуально, залежно від характеру і перебігу захворювання.
Максимальна добова доза не повинна перевищувати 16 мг.
Тривалість терапії залежить від характеру і перебігу захворювання та визначається лікарем.
Пацієнти похилого віку (понад 65 років) коригування дози не потребують, але слід з обережністю застосовувати препарат Ксефокам у зв’язку з вірогідністю виникнення побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту.
Пацієнти з помірним та тяжким ступенем ниркової недостатності, тяжким ступенем печінкової недостатності потребують коригування дози.
Побічні реакції. Вважаєт Вважається, що приблизно у 20 % пацієнтів можуть виникати побічні явища. Найчастіші побічні явища, які є загальними для усіх інших не стероїдних протизапальних засобів, пов’язані з порушеннями травного тракту: шлунково-кишкові виразки з перфорацією кишечнику, і можуть бути тяжкими, нудота, блювання з кров’ю, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, біль у животі, мелена, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона. Рідше спостерігались гастрити.
Небажані ефекти, що можуть виникати при прийомі препарату Ксефокам, за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100,
< 1/10), іноді (> 1/1 000, < 1/100), рідко (> 1/10 000, < 1/1 000), дуже рідко (1/10 000).
Рідко: ніктурія, порушення сечовиділення, підвищення рівня азоту сечовини і креатині ну в крові.
Загальні порушення.
Іноді: нездужання, набряк обличчя.
Рідко: астенія.
Інфекції та інвазії.
Рідко: фарингіти.
Передозування.
У результаті передозування препарату Ксефокам можуть спостерігатися такі симптоми: нудота, блювання, церебральні симптоми (запаморочення, порушення зору), атаксія, перехідна до коми і судоми, можливі зміни функції печінки і нирок, порушення згортання крові.
При реальному або передбачуваному передозуванні слід припинити застосування препарату. Завдяки короткому періоду напів виведення, лорноксикам швидко виводиться з організму. Діалізу не піддається. На сьогодні специфічного антидоту немає. Симптоматичне лікування.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат протипоказаний у
ІІІ триместрі вагітності. Клінічних даних щодо застосування Ксефокаму у І–ІІ триместрах вагітності та екскреції його у грудне молоко в період годування груддю немає, тому препарат не рекомендується застосовувати при цих станах.
Діти. Препарат не рекомендується застосовувати дітям у зв’язку з недостатністю клінічних даних щодо ефективності і безпеки препарату.
Особливості застосування. Препарат слід призначати тільки після ретельної оцінки очікуваної користі від терапії і можливого ризику:
- Пацієнтам з нирковою недостатністю (рівень сироваткового креатині ну
150-300 мкмоль/л) та помірною нирковою недостатністю (рівень сироваткового креатині ну 300-700 мкмоль/л). У випадку погіршення функції нирок лікування препаратом слід припинити.
- Пацієнтам після обширних хірургічних втручань, з серцевою недостатністю, які приймають діуретики або засоби, що можуть викликати ушкодження нирок, необхідно ретельно контролю вати функцію нирок.
- Пацієнтам з порушенням згортання крові рекомендується проведення ретельного клінічного дослідження і оцінки лабораторних показників (наприклад, часткового тромбі нового часу), оскільки лорноксикам пригнічує агрегацію тромбоцитів, збільшуючи час згортання крові.
- Пацієнтам з печінковою недостатністю (наприклад, цироз печінки) після застосування препарату у дозі 12-16 мг на добу рекомендується провести лабораторні тести у зв’язку з можливістю накопичення лорноксикаму в організмі (підвищення AUC). Але відхилень фармакокінетичних параметрів у пацієнтів з печінковою недостатністю порівняно зі здоровими пацієнтами не виявлено.
- При тривалому лікуванні (понад 3 місяці) рекомендується проводити оцінку стану крові (визначення гемоглобіну), функції нирок (визначення креатині ну) і печінкових ферментів.
- Особам похилого віку (старше 65 років) рекомендується спостереження за функцією нирок та печінки та з обережністю застосовувати після хірургічних втручань.
Під час застосування НПЗЗ можливе виникнення шлунково-кишкових кровотеч, виразок та перфорації. Пацієнтам з виразками в анамнезі, ускладненими кровотечами або перфорацією, а також особам літнього віку слід з особливою обережністю починати лікування препаратом у максимально низьких терапевтичних дозах.
НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам із шлунково-кишковими виразками і кровотечами в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки можливо загострення хвороби.
З обережністю застосовувати Ксефокам для лікування пацієнтів, які паралельно приймають препарати, що збільшують ризик виникнення виразок та кровотеч (див. розділ „Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій”). Для пацієнтів, які потребують такої сумісної терапії, лікування можливо проводити на фоні одночасного прийому захисних агентів (наприклад, інгібіторів протонної помпи).
У випадку виникнення кровотеч або виразок лікування необхідно припинити.
У пацієнтів похилого віку збільшується ризик виникнення побічних реакцій під час застосування НПЗЗ, зокрема, шлунково-кишкових кровотеч та перфорації. При виникненні будь-яких побічних реакцій з боку травного тракту необхідно негайно звернутися до лікаря.
Слід з обережністю та після ретельного аналізу застосовувати препарат пацієнтам з артеріальною гіпертензією або серцевою недостатністю в анамнезі, оскільки внаслідок прийому НПЗЗ можливі набряки та затримка рідини в організмі.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією, що не керується, застійною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, цереброваскулярними порушеннями та пацієнтам з підвищеними факторами ризику серцево-судинних захворювань (гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) лікування слід починати після ретельного аналізу.
Супутнє лікування НПЗЗ і гепарину збільшують ризик спинномозкової/ епідуральної гематоми при спинномозковій або епідуральній анестезії.
У зв’язку з прийомом НПЗЗ, особливо на початку лікуванні, у рідких випадках були відзначені серйозні побічні реакції зі сторони шкіри, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, злоякісну ексудативну еритему та токсичний епідермальний некроз. Лікування препаратом необхідно припинити при перших симптомах (шкірний висип, ураження слизових оболонок та інші симптоми гіпер чутливості).
Лорноксикам пригнічує агрегацію тромбоцитів, збільшуючи час згортання крові. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до кровотеч.
Супутнє лікування НПЗЗ і такролімусу може підвищувати ризик нефротоксичності внаслідок послаблення синтезу проста цикліну в нирках. При такій комбінованій терапії необхідно ретельно контролю вати функцію нирок.
Як і інші НПЗЗ, Ксефокам може спричинювати епізодичне підвищення трансаміназ, білірубіну в сироватці крові, а також збільшення концентрації в крові сечовини і креатині ну. Якщо відхилення лабораторних показників суттєві та тривають довгий час, лікування необхідно припинити та провести необхідне дослідження.
Пацієнтам, які мають рідкісну спадкову непереносимість галактози, лактазну недостатність або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід застосовувати препарат. Источник
Лорноксикам, як і інші препарати, що пригнічують синтез циклооксигенази, можуть послаблювати фертильність, не рекомендується застосовувати жінкам, які планують вагітність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Препарат не рекомендується застосовувати під час керування авто транспортом або при роботі з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Одночасне застосування препарату „Ксефокам” та наступних лікарських засобів:
- Циметидин: підвищення концентрації лорноксикаму в плазмі крові (взаємодії між лорноксикамом та ранітидином або лорноксикамом та антацидами не виявлено).
- Антикоагулянти: не стероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати дію антикоагулянтів (наприклад, варфарину), що призводить до збільшення часу кровотечі.
- Фенпрокоумон: знижується ефективність лікування фенпрокоумоном.
- Гепарин: не стероїдні протизапальні засоби збільшують ризик спинномозкової/ епідуральної гематоми при спинномозковій або епідуральній анестезії.
- Інгібітори АПФ: може зменшувати дію інгібіторів АПФ.
- Діуретики: послаблення діуретичного та гіпотензивного ефекту петлевих та тіазидних діуретиків.
- Блокатори бета-адренорецепторів: послаблення гіпотензивного ефекту.
- Дигоксин: зниження ниркового кліренсу дигоксину.
- Кортикостероїди та інгібітори агрегації тромбоцитів: збільшення ризику виникнення шлунково-кишкових виразок та кровотеч.
- Антибактеріальні засоби групи хінолону: підвищується ризик виникнення епілептичних явищ.
- Метотрексат та циклоспорин: підвищення концентрації метотрексату та циклоспорину в сироватці крові, що збільшує їх токсичність.
- Препарати літію: не стероїдні протизапальні засоби можуть знижувати нирковий кліренс літію с подальшим підвищенням його концентрації в сироватці крові. Необхідно контролю вати рівень літію в сироватці крові, особливо на початку лікування, при коригуванні дози та припиненні лікування.
- Похідні сульфанілсечовини: може підсилюватись гіпоглікемічний ефект.
- Лорноксикам взаємодіє з відомими індукторами та інгібіторами СYP2С 9 ізоферментів (наприклад, з транілципроміном і римфаміцином).
- Такролімус: підвищений ризик нефротоксичності внаслідок зниження синтезу проста цикліну в нирках. При комбінованій терапії необхідно контролю вати функцію нирок.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Лорноксикам є не стероїдним протизапальним засобом з аналгезивними та протизапальними властивостями і належить до класу оксикамів. Механізм дії лорноксикаму частково заснований на інгібуванні синтезу простагландинів (інгібування циклооксигенази). Інгібування циклооксигенази не викликає збільшення утворення лейкотрієнів. Аналгетичний ефект не пов’язаний з наркотичною дією. Препарат „Ксефокам” не спричиняє опіатопобідної дії на ЦНС і, на відміну від наркотичних аналгетиків, не пригнічує дихання, не призводить до лікарської залежності. Фармакокінетика. Максимальної концентрації в плазмі крові (Сmax) при внутрішньом'язовому введенні препарату досягається приблизно через 0,4 години. Абсолютна біодоступність після внутрішном'язового введення препарату становить 97 %.
Зв’язування лорноксикаму з білками плазми крові становить 99 % і не залежить від його концентрації.
У плазмі крові лорноксикам знаходиться в незмінному стані і у неактивній формі свого гідроксильованого метаболіту (5-гідроксилорноксикам), який не має фармакологічної активності. Лорноксикам піддається метаболізму з участю цитохрому CYP2С 9. В результаті генетичного поліморфізму існують особи з сповільненим та з інтенсивним метаболізмом, що може виражатися в помітному збільшенні рівнів лорноксикаму в плазмі крові в осіб з уповільненим метаболізмом. Лорноксикам повністю метаболізується. Приблизно 2/3 виводиться через печінку та 1/3 – через нирки у вигляді неактивної сполуки.
Період напів виведення в середньому становить 3 - 4 години.
У пацієнтів похилого віку (понад 65 років) кліренс лорноксикаму може знижується на 30 - 40 %.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: щільна маса жовтого кольору;
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання. Зберігати в захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25º С.
Упаковка. 5 флаконів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. “ Нікомед Австрія ГмбХ”, Австрія.
Місцезнаходження. Вул. Петер Штрасе 25 А-4021, Лінц, Австрія.