ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЕНАЛАПРИЛ
(ENALAPRIL)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: enalapril; L-пролін-1-[N-[1-(етоксикарбоніл)-3-феніл-пропіл]-L-аланіл]-,(S)-,(Z)-2-бутендіат (1:1);
основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 5 мг: круглі, двоопуклі таблетки білого кольору з насічкою на одному боці;
таблетки по 10 мг: круглі, двоопуклі таблетки рожевого кольору з вкрапленнями з насічкою на одному боці;
таблетки по 20 мг: круглі, двоопуклі таблетки ніжно-рожевого кольору з вкрапленнями з насічкою на одному боці;
склад: 1 таблетка містить еналаприлу малеату 5 мг, або 10 мг, або 20 мг;
допоміжні речовини: натрію гідро карбонат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон, магнію стеарат, натрію кроскармелоза, натрію лаурилсульфат, тальк, барвник Е 172 червоний (для таблеток по 10 мг і 20 мг), барвник Е 172 жовтий (для таблеток по 20 мг).
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).
Код АТС С 09А A02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Еналаприл за хімічною структурою є похідним двох амін окислот – L-аланіну і l-проліну. Після перорального прийому препарат швидко абсорбується та трансформується (шляхом гідролізу) в активний метаболіт – еналаприлат, який має властивості високо специфічного інгібітора АПФ. Еналаприлат гальмує перетворення ангіотензину І в ангіотензину ІІ та розпад брадикініну. Результатом його дії є системна периферична вазодилатація і зниження загального периферичного судинного опору, системного артеріального тиску, після навантаження на серце, тиску в малому колі кровообігу. Зменшення концентрації ангіотензину ІІ зумовлює підвищення активності реніну за рахунок негативного зворотного зв’язку та зменшення секреції альдостерону. При тривалому застосуванні препарат перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда лівого шлуночка і гладком’язових елементів судинної стінки, запобігає прогресу ванню серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка.
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо всмоктується 50 - 70% еналаприлу, їжа не впливає на процес абсорбції. Зв’язування з білками крові – 50 - 60%. Біо трансформація відбувається в печінці шляхом гідролізу до активного метаболіту - еналаприлату. Максимальна концентрація еналаприлу в плазмі крові досягається через 1 год, а еналаприлату – через 3 - 4 год після прийому per os. Період напів виведення еналаприлату – 11 год, показник зростає за наявності ниркової недостатності. До 60% прийнятої дози виводиться нирками (20% у вигляді еналаприлу та 40% - у вигляді еналаприлату). До 33% введеної дози елімінує через шлунково-кишковий тракт (у вигляді незміненої речовини – 6%, метаболіту – до 27%). Еналаприлат виводиться при гемодіалізі та перитонеальному діалізі. Тривалість дії лікарського засобу до 24 год. Препарат проникає через плацентарний бар’єр, у незначних кількостях секретується в грудне молоко.
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність.
Спосіб застосування та дози. Таблетки можна приймати незалежно від вживання їжі. Режим дозування 1 - 2 рази на добу.
При артеріальній гіпертензії початкова доза становить 5мг один раз на добу з подальшою корекцією дози залежно від реакції пацієнта. За необхідності дозу підвищують до 10 - 20 мг на добу. Максимальна добова доза препарату – 40 мг.
Для хворих з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатині ну 30 - 60 мл/хв.) рекомендована початкова доза - 2,5 мг на добу. Підтримуюча доза становить 5 - 10 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг на добу.
Для хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв.) рекомендована початкова доза - 2,5 мг/добу. Підтримуюча доза становить 5 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 10 мг на добу; залежно від переносимості деяким пацієнтам доцільно подовжувати інтервали між прийомами препарату (1 раз у 2 дні). Пацієнти, які знаходяться на гемодіалізі, приймають препарат після процедури.
При хронічній серцевій недостатності початкова доза препарату - 2,5 мг на добу. Подальше підвищення дози залежить від реакції пацієнта. Підтримуюча доза становить 5 - 10 мг на добу, максимальна – 20 мг на добу.
Побічна дія. Можливі сухий кашель, головний біль. Рідше спостерігаються: артеріальна гіпотензія (особливо після прийому першої дози препарату), ортостатичні реакції, які супрводжуються запамороченням, слабкістю, порушенням зору, колапсом, прискорене серцебиття, порушення серцевого ритму, біль у грудях, стенокардія, відчуття втоми, порушення сну, нервозність, депресії, парестезії, судоми, шум у вухах, сплутаність свідомості; дисгевзія (порушення смакових відчуттів), нудота, блювання, діарея, анорексія, панкреатит, стоматит; глосит, відчуття сухості у роті; задишка, ринорея, фарингіт, дистонія, інфільтрати в легенях, сухий кашель, бронхоспазм; алергічні реакції, у тому числі шкірні висипання, ангіо невротичний набряк з еозинофілією, температурними реакціями, болями в суглобах; синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроліз. Шкірні реакції можуть супроводжуватися пропасницею, міалгією, міозитом, артралгією, артритом, васкулітом, серозитом, еозинофілією, лейкоцитозом та /або підвищеними титрами антинуклеарних антитіл.
З боку лабораторних показників: анемія, тромбоцит опенія, лейкопенія, агранулоцит оз (частота гематологічних порушень частіше спостерігалася у хворих з нирковою недостатністю, ауто імунними захворюваннями). Можливі: підвищення концентрації калію, креатині ну та сечовини в сироватці крові.
Є відомості про погіршення функції нирок та появу протеїнурії на фоні терапії інгібіторами АПФ.
Зареєстровано поодинокі випадки гепатотоксичності еналаприлу, найчастіше мав місце холестаз, проте спостерігалися підвищення активності печінкових трансаміназ та вмісту білірубіну за рахунок порушення функції печінки з ураженням і некрозом гепатоцитів. Можливі: імпотенція, гіперемія шкіри, фото сенсибілізація, нечіткість зору, алопеція, оніхоліз, синдром Рейно.
Протипоказання. Підвищена чутливість до еналаприлу та складових препарату.
Ангіо невротичний набряк в анамнезі, в тому числі після застосування інгібіторів АПФ, ідіоматичний та спадковий набряк Квінке. Стеноз ниркової артерії (двобічний) стеноз артерії єдиної нирки). Клінічний стан після трансплантації нирки. Стеноз артеріального або мі трального клапана з вираженим порушенням гемодинаміки, гіпертрофічна кардіоміопатія з обструкцією відтоку з лівого шлуночка, печінкова недостатність. Аферез з декстрансульфатом. Проведення десенсибілізації до отрути комах. Діти до 12 років. Вагітність, період лактації.
Передозування. Найхарактерніші риси передозування: виражені гіпотензія з погіршенням перфузії життєво важливих органів, брадикардія, колапс, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність. Рівні еналаприлу у плазмі , що в 100 - 200 разів перевищували звичайні після терапевтичних доз, описані при прийомі відповідно 300 мг і 400 мг еналаприлу. При передозуванні рекомендовано надати хворому горизонтальне положення з низьким узголів× ям. Якщо таблетки були прийняті нещодавно (протягом останніх 30 хв) слід стимулювати блювання, промити шлунок. Надалі показано внутрішньо венне введення фізіологічного розчину та/чи плазмозамінників. За необхідності внутрішньо венно вводять катехоламіни та ангіотензин II. Необхідно контролю вати та коригувати життєво важливі функції. Еналаприлат може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу. При резистентній до терапії брадикардії проводять кардіостимуляцію. Контролюють концентрацію електролітів і креатині ну в сироватці крові.
Особливості застосування. Ефективність та безпечність застосування еналаприлу при лікуванні дітей не вивчалася.
У пацієнтів з гіповолемією, дефіцитом натрію у зв’язку із застосуванням діуретиків, безсольової дієти, через блювання, діарею або пов’язано з діалізом можливий розвиток раптової тяжкої гіпотензії, гострої ниркової недостатності. У таких випадках доцільно компенсувати втрати рідини і солей до початку лікування еналаприлом і забезпечити адекватний медичний нагляд. Нерідко гіпотензія, особливо після першої дози, може розвинутись у хворих з тяжкими формами серцевої недостатності, що слід враховувати, призначаючи початкову дозу та підтримуючу терапію.
З особливою обережністю (враховуючи співвідношення користь/ризик) слід призначати препарат хворим з порушенням функції нирок, печінки, порушеннями кровотворення, ауто імунними захворюваннями, вираженим аортальним або мі тральним стенозом, іншими захворюваннями з обструкцією шляхів відтоку з лівого шлуночка. Всі вище перелічені патологічні стани при застосуванні еналаприлу вимагають відповідного медичного нагляду та лабораторного контролю. Для препаратів групи інгібіторів АПФ можлива перехресна гіпер чутливість. Хворі похилого віку можуть виявляти підвищену чутливість до еналаприлу стосовно розвитку гіпотензії та ортостатичних реакцій. Під час лікування еналаприлом може мати місце гіперкаліємія, рідко – підвищення рівня креатині ну, протеїнурія, особливо за наявності ниркової та/або серцевої недостатності, що вимагає обов’язкового лабораторного контролю.
Треба дотримуватися особливої обережності при призначенні еналаприлу пацієнтам, які одночасно приймають/приймали діуретики. Якщо терапію діуретичними засобами відмінити неможливо, рекомендовано починати терапію з мінімальних доз еналаприлу та забезпечити адекватний контроль артеріального тиску та функції нирок.
За наявності первинного гіперальдостеронізму інгібітори АПФ неефективні, тому їх застосування не рекомендується.
У хворих, які знаходяться на гемодіалізі з використанням полі акрилонітрилових мембран AN69, зареєстровані випадки анафілактоїдних реакцій на фоні супутньої терапії еналаприлом, тому рекомендовано утриматись від подібних поєднань.
1 таблетка містить 0,01 вуглеводної одиниці обміну.
Необхідна обережність при роботі з транспортними та іншими потенційно небезпечними технічними засобами через можливість запаморочення, особливо на початку лікування еналаприлом.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Алкоголь, діуретики, антигіпертензивні засоби (бета-адреноблокатори, альфа-адреноблокатори, антагоністи кальцію та ін.) потенціюють гіпотензивний ефект еналаприлу.
Снодійні, наркотичні, знеболювальні засоби сприяють зниженню артеріального тиску при застосуванні з еналаприлом. За необхідності хірургічного втручання слід поінформувати анестезіолога про терапію еналаприлом малеатом.
Одночасний прийом з калій зберігаючи ми діуретиками (спіронолактоном, амілоридом, тріамтереном) може призвести до гіперкаліємії. Тому за умови одночасного застосування перелічених засобів необхідно контролю вати концентрацію калію в плазмі крові. Гіперкаліємія також може бути спровокована одночасним прийомом циклоспорину, препаратів калію, харчових добавок, які містять калій, що особливо актуально за наявності ниркової недостатності, цукрового діабету.
Не стероїдні протизапальні препарати, особливо індометацин, зменшують гіпотензивний ефект еналаприлу.
При застосуванні з препаратами літію можлива затримка виведення літію з організму і відповідно підвищення ризику його побічної та токсичної дії.
Засоби, які пригнічують функцію кісткового мозку при застосуванні разом з еналаприлом, підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцит озу (алопуринол, цитостатичні, імуносупресивні засоби, системні кортикостероїди, прокаїнамід).
Естрогени при одночасному застосуванні можуть знижувати антигіпертензивний ефект еналаприлу (через затримку рідини в організмі).
Симпатоміметики можуть ослабляти антигіпертензивну дію еналаприлу.
Надмірне вживання натрію хлориду знижує гіпотензивний ефект еналаприлу.
На фоні використання пероральних протидіабетичних засобів (наприклад сульфанілсечовини/бігуанідів), інсуліну можливо посилення гіпотензивного ефекту еналаприлу.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі від 15 до 25°С. Термін придатності – 3 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. Таблетки у коробках № 20.
Виробник. ЯКА 80 Радовиш Македонія. Источник
Адреса. Македонія, м. Радовиш, вул. Маршала Тіто, 2.