ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
СтрокІназа
(STROKINASE)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: стрептокіназа;
основні фізико-хімічні властивості: ліофілізованийпорошок білого кольору;
склад: 1 флакон Строкінази 750 000 міститьяк активну складову очищену субстанцію, що еквівалентно 750 000 МОстрептокінази;
1 флакон Строкінази 1500 000 містить якактивну складову очищену субстанцію, що еквівалентно 1500 000 МО стрептокінази;
допоміжні речовини: альбумін людини, поліжелін.
Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін'єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Ферменти. Код АТС -В 01А D01.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Строкіназа - високо очищена стрептокіназа, одержана з фільтрату культури бета-гемолітичних стрептококів Лансфілда групи С. Стрептокіназа сприяє перетворенню плазміногену на плазмін. Плазмін руйнує згустки фібрину, а також призводить до деградації фібриногену та факторів згортання крові (V, VI). Після внутрішньо венного або внутрішньо артеріальноговведення стрептокіназа починає системно або місцево активувати фібринолітичніпроцеси. При цьому фібринолітичний ефект препарату досягає максимуму через 45хв і зберігається протягом декількох годин, а тромбі новий час залишається пролонгованим ще протягом 24 год внаслідок одночасного зниження рівня фібриногену і збільшення кількості циркулюючих продуктів деградації фібрину та фібриногену.
Фармакокінетика. Стрептокіназа швидко виводиться після внутрішньо венного застосування. Період напіврозпаду комплексустрептокіназа-плазміноген становить приблизно 23 хв. Цей комплекс частковоін активується анти стрептококовими антитілами. Більша частина стрептокіназирозпадається до пептидів і виводиться нирками.
Показання для застосування.
Гострий інфаркт міокарда (до 12 год від початку захворювання) для відновлення прохідності коронарних судин, тромбоз глибоких вен, легенева емболія, гострі та підгострі тромбози та емболії периферичних артерій, оклюзія центральних судин сітківки.
Спосіб застосування та дози.
Гострий трансмуральний інфаркт міокарда (до 12год від початку захворювання).
Внутрішньо венне вливання: 1500 000 МО Строкінази розчиняють у 100 мл фізіологічного розчину або 5% розчину декстрози та вливають протягом 30 - 60хв.
Можливе внутрішньо коронарне болюсне введення протягом 15 сек – 2 хв 10000 – 30 000 МО Строкінази, розведених у не більше, як 20 мл розчину дляінґєкцій з наступним внутрішньо коронарним введенням підтримуючих доз Строкінази (2000 - 4000 МО/хвилину) протягом 60 хв.
Тромбоз глибоких вен, легенева емболія, гострі та підгострі тромбози та емболії перефиричних артерій, оклюзія центральних судин сітківки. Внутрішньо венне введення протягом 30 хв ударної дози Строкінази у 250 000 МО, розчиненої у 100 – 300 мл фізіологічного розчину або 5% розчину глюкози з наступним введенням протягом 24 – 72 год підтримуючої дози Строкінази 100 000 МО/год. Тривалість терапії залежить від поширеності та локалізації оклюзії судин. При оклюзії периферичних судин максимальна тривалість курсу лікування – 5 діб. При тромбозах центральних судин сітківки лізис артеріальних оклюзій повинен тривати не більше 24 год, венозних - не більше 72 год.
Контроль терапії
Системне призначення
У разі короткочасного лізису (протягом 6год) слід призначати гепарин під час або після інфузії Строкінази, якщо рівнітромбі нового часу або часткового тромбопластинового часу відповідно зросли менше, ніж удвічі або у півтора рази від нормальних контрольних величин. Показники тромбі нового часу і часткового тромбопластинового часу повинні збільшуватися відповідно у 2-4 рази і в 1,5-2,5 рази, що дозволяє забезпечити достатній захист від ре тромбозу.
Якщо інфузія Строкінази не повторюється, терапія гепарином повинна призначатися одночасно з пероральними антикоагулянтами.
Тривалий лізис контролюють за показникомтромбі нового часу. Дво-, чотирикратна пролонгація тромбі нового часу є вірогідним критерієм антикоагулянтного захисту. Тому одночасне призначення гепарину може стати необхідним після 16-ї години від початку лікування. Якщотромбі новий час після 16 год перевищує більше, як у 4 рази контрольний рівень, дозу Строкінази необхідно подвоїти протягом кількох годин доти, поки не зменшиться тромбі новий час.
Локальний тромболізис
Ефект лікування локальним тромболізисомможна оцінити за даними ангіографії. Якщо через 15 хв після проведеннятромболізису зберігається достатній кровоток, лікування вважають успішним ійого можна припинити. (Перед виконанням ангіографії для профілактики індукованих катетером тромбозів, зазвичай, рекомендується застосовувати гепарин.)
Подальше лікування.
Після кожного курсу терапіїстрептокіназою, з метою запобігання повторним тромбозам, можна призначити подальше лікування антикоагулянтами або інгібіторами агрегації тромбоцитів. Підчас терапії гепарином слід звертати особливу увагу на підвищений ризикгеморагій. Терапію гепарином контролюють індивідуально за показникамитромбі нового часу і тромбопластинового часу. Метою лікування є збільшення тривалості тромбі нового часу у 2-4 рази і тромбопластинового - у 1,5-2,5 рази. Для тривалої профілактики можна застосовувати пероральні антикоагулянти, наприклад, похідні кумарину або інгібітори агрегації тромбоцитів.
Спосіб приготування розчину. Строкіназа призначається внутрішньо венно, внутрішньоартеріально або внутрішньокоронарно після розчинення вмісту флакона у фізіологічному розчині або 5% розчині глюкози. Необхідно повільно додати 5 мл розчинника до флакону Строкінази, спрямовуючи гострий кінець голки до стінки флакону. Обережно перемішати вміст флакону, обертаю чийого. Для запобігання виникненню піни в жодному разі не струшувати флакон. Недодавати ніяких інших медичних засобів до флакону Строкінази.
Побічна дія.
Кровотечі.
Якщо виникають кровотечі, як правило, вони обмежуються місцями пункції. У такому разі припиняти терапію немає потреби. Описані випадки тяжких кровотеч, у тому числі шлунково-кишкових та печінкових, розриви селезінки, сечостатеві кровотечі, поодинокі випадкиінтракраніальних крововиливів з ускладненнями, у тому числі – з фатальним кінцем, ретроперитонеальні кровотечі. Під час тромболітичного лікування ухворих на гострий інфаркт міокарда в окремих випадках можуть виникати кровотечі у перикард.
При тяжких геморагічних ускладненнях терапію Строкіназою припиняють і призначають інгібітори протеїн ази, наприклад, апротинін у таких дозах: спочатку 500 000 КМО (за необхідності - до 1 млн КМО), після чого вводять внутрішньо венно краплинно по 50 000 КМО щогодини до припинення кровотечі. Рекомендують комбінації з синтетичнимиантифібринолітиками. За необхідності призначають фактори згортання крові.
Алергічні реакції.
Реакції негайного типу. Можуть виникати анафілактичні таанафілактоїдні реакції з висипаннями на шкірі, почервонінням, пухирцями, у томучислі везикулярними, а також із задишкою та бронхоспазмом.
Пізні реакції. Є окремі випадки сироваткової хвороби, артриту, васкуліту, нефриту і нейроалергічних симптомів (полінейропатії - синдром Гійєна Барре), які за часом виникнення збігалися з призначенням стрептокінази.
Якщо виникає алергічна або анафілактична реакція, застосування Строкінази потрібно негайно припинити (перервати інфузію) і призначити необхідне лікування. Слід дотримуватись діючих медичних стандартів лікування шоку. Після купірування симптомів алергічних реакцій лікування можна продовжити гомологічними фібринолітиками (наприклад, урокіназою, t-PA). Прилегких, добре контрольованих реакціях може бути виправданим продовження застосування Строкінази. За необхідності слід призначати такі додаткові засоби лікування:
а) при легких реакціях: кортикостероїди та антигістамінні препарати;
б) при тяжких або небезпечних дляжиття реакціях (наприклад, анафілактичний шок) залежно від їх тяжкості:
• негайно зробити повільнувнутрішньо венну ін'єкцію адреналіну; призначити високі дози кортикостероїдів повільно внутрішньо венно; за необхідності - заходи по заміщенню ОЦК, кисень.
Емболії
Ризик легеневої емболії у пацієнтів з тромбозом глибоких вен під час лікування стрептокіназою не більший, ніж при застосуванні одного гепарину. Якщо під час лікування трапляється гостра або зворотна легенева емболія, терапія стрептокіназою не повинна відрізнятися від запланованої, що дозволяє досягти розчинення емболів. Під час локальноготромболізису у периферичних артеріях не можна виключити дистальної емболізації. Описано декілька випадків холестеринової емболії, які за часом виникнення збігалися з тромболітичною терапією.
Інші реакції:
На початку терапії інколи знижується артеріальний тиск, спостерігається тахікардія або брадикардія (в окремих випадках супроводжуються шоком).
На фоні терапії можуть виникати головний біль, біль у спині, скарги з боку шлунково-кишкового тракту, м'язовий біль, підвищення температури, а також астенія, загальне нездужання, пропасниця. Остання, як правило, моментально зменшується після введення антипіретичнихпрепаратів. В окремих випадках може бути оборотне підвищення активностітрансаміназ сироватки, а також білірубіну.
Інколи після внутрішньо коронарноїтромболітичної терапії у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда спостерігавсянекардіогенний набряк легенів.
В окремих випадках на фонітромболітичної терапії у хворих з гострим інфарктом міокарда можуть бути порушення серцевого ритму, стійка стенокардія, серцева недостатність аж дозупинки серця і дихання. Однак вдалося довести, що у пацієнтів з інфарктом міокарда, яких лікували стрептокіназою, зупинка серця внаслідок фібриляції шлуночків трапляється рідше, ніж при звичайному лікуванні.
На фоні тромболітичної терапії повідомлялося про окремі випадки спазмів судин головного мозку, які збігалися за часом виникнення з серцево-судинною гіпоксією і церебральними геморагіями. При локальному тромболізисі можуть виникати системні побічні ефекти.
Протипоказання. Тяжкі алергічні реакції на введення препарату. Через підвищений ризик кровотеч, зумовлених тромболітичноютерапією, Строкіназа не повинна застосовуватись у таких ситуаціях:
тривалі або нещодавно перенесені кровотечі;
всі форми зниженої здатності крові до згортання, особливо - спонтанний фібриноліз;
нещодавно перенесений цереброваскулярнийінсульт;
інтракраніальні та інтраспінальніхірургічні втручання;
- інтракраніальна неоплазма; нещодавно перенесена травма голови;
наявність неоплазми з ризиком кровотечі;
гострий панкреатит;
неконтрольована гіпертензія із систолічним артеріальним тиском понад 200 мм рт. ст. та/або діастолічнимартеріальним тиском понад 100 мм рт. ст., або гіпертензивні зміни сітківкиIII/IV ступеня;
септичний ендокардит;
ерозивні ушкодження ШКТ з кровотечами;
активна форма туберкульозу легенів;
перші 18 тижнів вагітності або патологія вагітності з підвищеним ризиком розвитку кровотечі.
Передозування.
Передозування Строкінази не описано.
Особливості застосування.
Препарат може застосовуватися лише в умовах стаціонару.
Для визначення гіпер чутливості доСтрокінази рекомендується проводити внутрішньо шкірну пробу 100 МО Строкінази. За відсутності позитивної реакції через 15 – 20 хв можна застосовувати терапевтичну дозу препарату .
Не рекомендується застосуванняСтрокінази хворим з такими станами:
• системне призначення:
тромбоз глибоких вен - пізніше, як через 14 днів; інфаркт міокарда - пізніше, як через 12 год після початку захворювання;
- оклюзія центральних судин сітківки, артеріальні оклюзії - пізніше, як через 6-8 год, венозні оклюзії - пізніше, якчерез 10 днів;
• локальний тромболізис:
- інфаркт міокарда - пізніше, як через 12год; емболії - пізніше, як через 6 тижнів.
За необхідності тромболітичної терапії іза наявності високої концентрації антитіл проти стрептокінази або при нещодавньому застосуванні стрептокінази (понад 5 днів і менше одного рокутому), рекомендується застосовувати гомологічні фібринолітики (наприклад, урокіназу або t-PA).
Дози для дітей
Досі немає достатнього досвіду застосування Строкінази у дітей.
Індивідуалізована оцінка ризику/ користі
Ризик виникнення геморагічних ускладнень повинен порівнюватися з очікуваними перевагами у таких випадках:
нещодавно перенесені тяжкі шлунково-кишкові кровотечі, великі хірургічні втручання (від 6 до 10 днів після операції залежно від тяжкості хірургічного втручання), травма або серцево-легенева реанімація, біопсія органа, пункція судин, які не піддаються компресії; внутрішньом'язові ін'єкції; інтубація; недавні пологи, аборт; хвороби сечостатевого тракту з існуючими або потенційними джерелами кровотечі (збереження катетера сечового міхура);
підозра на тяжку атеросклеротичнудегенерацію судин, цереброваскулярні захворювання, тяжкий цукровий діабет, діабетична/геморагічна ретинопатія; легеневі захворювання з утворенням порожнин (наприклад, кавернозні форми туберкульозу) або тяжкий бронхіт;
тяжкі ушкодження печінки або нирок; дефекти мі трального клапана або фібриляція передсердь; ендокардит або перикардит; ізольовані випадки перикардиту, неправильно діагностованого якгострий інфаркт міокарда і лі кованого Строкіназою, призводили до випотів уперикард, у тому числі тампонади.
Антитіла проти стрептокінази
Через підвищену вірогідність резистентності, зумовленої наявністю антитіл до стрептокінази, Строкіназа може бути неефективною при призначенні пізніше, як через 5 днів після попередньої терапіїстрептокіназою або препаратами, які містять стрептокіназу, особливо в періодміж 5 днями і 12 місяцями. Подібним чином ефект препарату може зменшуватись у пацієнтів з нещодавно перенесеними стрептококовими інфекціями (стрептококовий фарингіт, гострий гломерулонефрит).
Швидкість інфузії та профілактичне застосування кортикостероїдів
На початку лікування інколи спостерігають зниження артеріального тиску, тахікардію або брадикардію (вокремих випадках вони можуть супроводжуватися шоком). Тому на початку лікування інфузія повинна здійснюватися повільно. Більше того, профілактично можуть застосовуватися кортикостероїди (наприклад, від 100 до 200 мг метил преднізолонуза 10 хв до початку терапії Строкіназою).
Попереднє лікування гепарином або похідними кумарину
Якщо хворий попередньо отримував гепарин, дію цього препарату необхідно нейтралізувати призначенням протаміну сульфату до початку тромболітичної терапії.
Показник тромбі нового часу не повинен перевищувати більше, як удвічі нормальну контрольну величину до початкутромболітичної терапії. У пацієнтів, які попередньо отримували похідні кумарину, до початку інфузії стрептокінази показник МНС (Міжнародненормалізаційне співвідношення) повинен становити менше 1,7 (протромбі новийіндекс, принаймні, 50%).
Артеріальна пункція
Якщо під час внутрішньо венної терапії необхідна артеріальна пункція, перевагу слід надавати судинам верхніх кінцівок. Після пункції потрібно натискати на місце пункції протягом принаймні 30 хв іоглядати місце пункції для виявлення перших ознак кровотечі.
Під час вагітності Строкіназуможна призначати лише після ретельної оцінки ризику та очікуваної користі відїї застосування для матері та плода. Протягом перших 18 тижнів вагітності призначення стрептокінази повинно обмежуватися лише життєвими показаннями. Немає інформації щодо застосування Строкінази під час годування груддю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне і попереднє лікування антикоагулянтами або речовинами, які діють на формування чи функцію тромбоцитів (наприклад, інгібіторами агрегації тромбоцитів, декстранами) може підвищувати небезпечність кровотечі.
До початку тривалого системного лізисустрептокіназою слід дати можливість зменшитись ефектам препаратів, які діють на формування і функцію тромбоцитів.
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступних длядітей та захищених від світла місцях при температурі від +2°С до +25°С.
Термін зберігання – 2 роки.
Після розчинення у стерильному фізіологічному розчині Строкіназу можна зберігати при температурі від +2°С до+8°С протягом 24 год без втрати активності. Источник
Строкіназа не повинна використовуватисьпісля закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.