ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕСТІВА 200

 (ESTIVA 200)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: efavirenz;(S)-6-хлоро-4-(циклопропілетиніл)-1,4-дигідро-4-(трифлуорометил)-2Н-3,1-бензоксазин-2;

основні фізико-хімічні властивості: капсули білого кольору;

склад: 1 капсула містить 200 мгефавірензу;

допоміжні речовини: натрію лаурилсульфат, лактоза, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Противірусні препарати прямої дії. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A G03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ефавіренз – селективний ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази вірусу імунодефіциту людини типу 1 (ВІЛ-1). АктивністьЕфавірензу зумовлена головним чином неконкурентним пригніченням зворотноїтранскриптази ВІЛ-1. Ефавіренз не інгібує зворотну транскриптазу ВІЛ-2 іальфа-, бета-, гама- і дельта-ДНК-полімер ази людини.

Фармакокінетика. Ефавіренз добре абсорбується. Пікові концентрації вплазмі крові 1,6 - 9,1 мкМ досягаються протягом 5 год після прийому одноразових доз від 100 до 1600 мг. Дозозалежні підвищення Cmax і AUC спостерігалися придозах до 1 600 мг. Період досягнення пікових концентрацій у плазмі (3 - 5 год) не змінився після багаторазового прийому препарату, і постійні концентрації уплазмі досягалися через 6 - 7 діб. Після досягнення постійної концентрації уВІЛ-інфікованих пацієнтів середня C_max, середня C_min ісередня AUC були подібними при прийомі добових доз 200 мг, 400 мг і 600 мг.

Ефавіренз значною мірою (приблизно на 99,5 - 99,75%) пов’язується з білками плазми, передусім з альбуміном. Концентрації у цереброспинальній рідині знаходились у діапазоні 0,26 - 1,19%(середня 0,69%) від відповідної концентрації в плазмі. Ця пропорція приблизно у 3 рази вища, ніж у не зв’язаної з протеїнами (вільній) фракції ефавіренцу вплазмі.

Ефавіренз метаболізується системою цитохрому Р 450 до гідроксильованих метаболітів з подальшою глюкуронізацією цихгідроксильованих метаболітів. Ці метаболіти по суті неактивні проти ВІЛ-1. Ефавіренз індукує ензими Р 450, що веде до індукції його власного метаболізму. У неінфікованих волонтерів багаторазові дози 200 - 400 мг на добу протягом 10днів приводили до нижчого, ніж передбачалося, рівня накопичення (на 22 - 42% нижче) і коротшого термінального періоду півжиття 40 - 55 год (період півжиття одноразової дози - 52 - 76 год).

Приблизно 14 - 34% препарату виводиться з організму із сечею, менше 1% виводиться у вигляді незміненогоефавіренцу.

Показання для застосування. ЛікуванняВІЛ-1-інфікованих у комбінації з іншими препаратами.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі. Рекомендоване дозування Ефавірензу у поєднанні з інгібітором протеазі/або нуклеозидним аналогом інгібіторів зворотної транскриптази (НІЗТ) становить 600 мг перорально, один раз на добу. Ефавіренз можна приймати з або незалежно від прийому їжі, за бажанням пацієнта. Однак вживання дуже жирної їжіможе підвищувати всмоктування Ефавірензу, чого треба уникати.

Для поліпшення переносимості побічних ефектів з боку нервової системи рекомендують приймати препарат безпосередньо перед сном протягом перших двох-чотирьох тижнів терапії.

Підлітки та діти до 17 років. Рекомендована доза Ефавірензу у комбінації з інгібітором протеази і/або НІЗТ для пацієнтів до 17 років ізалежить від маси тіла дитини. Дітям капсули призначають у тому віці, коли вони здатні їх ковтати. Маса тіла, яка дозволяє дитині застосовувати дану лікарську форму повинна перевищувати 32 кг.

Таблиця 1. Доза у дітей для призначення один раз на добу

Побічна дія. Найчастіше серед небажаних ефектів помірної тяжкості, які спостерігалися принаймні у 5% пацієнтів, повідомляли про висипки (11,6%), запаморочення (8,5%), нудоту (8%), головний біль (5,7%) і втому (5,5%). Найбільш помітними побічними ефектами, асоційованими з ефавіренцом, були висипки та симптоми з боку нервової системи. Іншими, менш поширеними, клінічно вагомими, пов’язаними з лікуванням небажаними ефектами, які спостерігались увсіх клінічних дослідженнях, були алергічні реакції, порушення координації, атаксія, сплутаність свідомості, ступор, вертиго, блювання, діарея, гепатит, порушення концентрації, безсоння, тривога, розлади сну, сонливість, депресія, порушення мислення, ажитація, амнезія, делірій, емоційна лабільність, ейфорія, галюцинації і психоз.

Протипоказання. Ефавіренз протипоказаний пацієнтам з клінічно вагомою гіперчутливістю до будь-якого з його компонентів. Тяжкі ураження печінки. Період годування груддю, вагітність.

Передозування. Лікування передозування Ефавірензу повинно складатися із загальних підтримуючих заходів, включаючи моні торування життєвих ознак і спостереження клінічного статусу пацієнта. Призначення активованого вугілля може практикуватися для сприяння виведенню не абсорбованого препарату. Специфічного антидоту Ефавірензу не існує. Зважаючи на те, що ефавіренз значною мірою зв’язується з протеїнами, діаліз, скоріше всього, не зможе істотно усунути препарат з крові.

Особливості застосування. Ефавіренз не повинен застосовуватися як єдиний засібдля лікування ВІЛ або додаватися як єдиний засіб за неефективності застосовуваного режиму лікування.

Якщо лікування будь-яким антиретровірусним засобом у поєднаному режимі припиняється з огляду на підозрювану непереносимість, необхідно серйозно розглянути питання про одночасне припинення прийому всіх антиретровіруснихзасобів. Прийом антиретровірусних засобів потрібно відновити після зникнення симптомів непереносимості. Інтермітуюча моно терапія та подальше нове призначення антиретровірусних засобів небажані з огляду на підвищення потенціалу вибору мутантного вірусу, резистентного до препарату.

Слід уникати вагітності жінкам, які приймають Ефавіренз. Бар’єрнаконтрацепція повинна завжди застосовуватись у поєднанні з іншими методами контрацепції (наприклад, пероральними або іншими гормональними контрацептивами).

Для уникнення передачі ВІЛ-інфекції рекомендують, щоб за будь-яких обставин ВІЛ-інфіковані жінки не годовували груддю немовлят.

Пацієнти повинні бути інформовані про те, що використання Ефавірензу не знижує ризику передачіВІЛ іншим суб’єктам шляхом сексуального контакту чи зараження через кров.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Ефавіренц є індуктором CYP3A4. Інші речовини, які є субстратами CYP3A4, можуть мати понижені концентрації в плазміпри сумісному застосуванні разом з Ефавірензом.

Ампренавір. Коли ампренавір (1 200 мг кожні 12 годин) призначали разомз Ефавірензом (600 мг один раз на добу) ВІЛ-інфікованим особам, спостерігали зниження C_max (на 33 %), AUC (на 24 %) і C_min (на 43 %) ампренавіру. Хоча клінічне значення зниження концентрацій ампренавіру невстановлене, слід брати до уваги вираженість спостережуваної фармакокінетичноївзаємодії при виборі режиму лікування, який включає Ефавіренз і ампренавір.

Індинавір. Коли індинавір (800 мг кожні 8 годин) застосували разом зЕфавірензом, величини AUC і C_max індинавіру зменшилися приблизно на 31 % і 16 % відповідно як результат індукції ензимів. Тому доза індинавіруповинна бути збільшена з 800 мг до 1 000 мг кожні 8 годин у тих випадках, колиіндинавір і Ефавіренз призначаються разом. Жодна корекція дози Ефавірензу не вимагається при призначенні разом з індинавіром.

Ритонавір. Коли комбінацію Ефавірензу 600 мг (один раз на добу передсном) і ритона віру 500 мг (який призначали кожні 12 годин) вивчали у неінфікованих волонтерів, комбінація не переносилася добре і асоціювалася збільшою частотою небажаних клінічних проявів (наприклад, запаморочення, нудота, парестезії) і лабораторних порушень (підвищення рівня печінкових ензимів). Рекомендується моні торування печінкових ензимів при призначенні Ефавірензу у комбінації з ритонавіром.

Саквінавір. Коли саквінавір (1 200 мг 3 рази на день, форма м’якогогелю) призначали разом з Ефавірензом, величини AUC і C_maxсаквінавіру зменшилися відповідно на 62 % і 45-50 %. Застосування Ефавірензу в комбінації із саквінавіром як єдиним інгібітором протеази не рекомендують.

Рифаміцини. Рифампін зменшив AUC Ефавіренцу на 26 % і C_max –на 20 % у 12 неінфікованих волонтерів. Доза Ефавірензу повинна бути збільшена до 800 мг на добу при призначенні разом з рифампіном. Жодна корекція дози рифампінуне рекомендується при призначенні разом з Ефавірензом.

Метадон. Сумісне застосування Ефавірензу і метадону призвело до зменшення рівнів метадону в плазмі і ознак відміни опіатів. Слід моні торуватипацієнтів для виявлення ознак відміни і збільшувати дозу метадону за потребою для полегшення симптомів відміни.

Мієлосупресуючі агенти. Існує ризик одночасної гематологічної токсичності з препаратами ганцикловір, сульфонаміди, піриметамін, амфотерицин, дапсон, флуцитоцинтриметрексат із цито токсичними агентами.

Ефавіренз не повинен призначатися разом з терфенадином, астемізолом, цизапридом, мідазоламом, тріазоламом або похідними ерготу, зважаючи на те, що конкуренція з СYР 3А 4 при прийомі Ефавірензу може спричинити пригнічення метаболізму цих препаратів та створити потенціал для серйозних і/або життєво небезпечних побічних ефектів (наприклад серцевих аритмій, пролонгованої седаціїабо пригнічення респіраторної функції). Источник

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі від 15°С до 30°С і недоступному для дітей місці. Термін придатності - 2 роки.