ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
МЕЛОКСИКАМ-АПО
(MELOXICAM-APO)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: meloxicam; 4-гідрокси-2-метил-N-(5-метил-2-тіазоліл)-2Н-1,2-бензотіазин-3-карбоксамід 1,1-діоксид;
основні фізико-хімічні властивості:
Мелоксикам-Апо 7,5 мг: круглі таблетки світло-жовтого кольору, з двоопуклою поверхнею. Поверхня таблеток з гравіруванням " АРО" з однієї сторони і "7,5" з другої сторони;
Мелоксикам-Апо 15 мг: круглі таблетки світло-жовтого кольору з плоскою поверхнею, зі скошеними краями, з рискою і гравіруванням "MEL" над рискою і "15" під рискою з однієї сторони, і " АРО" з другої сторони;
склад: 1 таблетка містить 7,5 мг або 15 мг мелоксикаму в перерахунку на 100 % суху субстанцію;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію бікарбонат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Не стероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Оксиками. Код АТС M01A C06.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Мелоксикам належить до групи не стероїдних протизапальних засобів. Дослідження показали, що він має протизапальні, аналгетичні і жарознижуючі властивості. Висока протизапальна активність мелоксикаму була продемонстрована на всіх стандартних моделях запалення. Вважається, що фармакологічна дія не стероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) пов'язана в першу чергу з інгібуванням ферменту циклооксигенази (ЦОГ). Унаслідок інгібування цього ферменту інгібується біосинтез простагландинів і інших аутакоїдів (речовин, що є потужними біологічними медіаторами, залученими у різні фізіологічні процеси, зокрема патологічні).
Дотепер ідентифіковані і досліджені два ізоферменти циклооксигенази – ЦОГ‑1 і ЦОГ‑2. Вони мають різні властивості, різний контроль експресії і локалізацію. ЦОГ-1 є конститутивним ферментом, який присутній у багатьох тканинах, зокрема в шлунково-кишковому тракті, нирках, кровоносних судинах і тромбоцитах. ЦОГ-2 є індуцибельним ферментом, який екс пресується у вогнищах запалення. Тести in vitro показали, що в діапазоні концентрацій, що відповідають терапевтично можливим рівноважним концентраціям мелоксикаму в плазмі крові, спостерігається більш виражене дозозалежне інгібування ЦОГ-2 порівняно з ЦОГ-1, тобто мелоксикам є селективним інгібітором ЦОГ-2.
Фармакологічні дослідження продемонстрували, що мелоксикам у рекомендованих терапевтичних дозах істотно не впливає на агрегацію тромбоцитів і синтез тромбоксану в тромбоцитах, а також екскрецію ниркового простагландину E2.
При інгібуванні ЦОГ-2 також інгібується системний синтез проста цикліну, що потенційно може спричинити протромботичний ефект.
Фармакокінетика. Абсолютна біодоступність мелоксикаму при пероральному прийомі становить близько 90%. При багаторазовому прийомі фармакокінетичні параметри пропорційні дозі в діапазоні 7,5 – 15 мг. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 4 – 5 годин після прийому 7,5 мг мелоксикаму натщесерце, тобто абсорбція відбувається повільно. Багаторазовий прийом препарату не впливає на швидкість і ступінь абсорбції, що свідчить про лінійність фармакокінетики. Рівноважний стан досягається приблизно через 5 днів терапії. Другий пік концентрації мелоксикаму в плазмі спостерігається через 12 – 14 годин після прийому дози, ймовірно внаслідок кишково-печінкової рециркуляції.
При прийомі мелоксикаму після сніданку, багатого на жири (75 г жиру), абсорбція мелоксикаму не змінилася, але максимальна концентрація в плазмі Cmax підвищилася на 22%. Час досягнення Cmax у середньому становив 5 – 6 годин. Фармакокінетичної взаємодії при супутньому прийомі антацидних засобів відзначено не було. Мелоксикам у таблетках можна застосовувати незалежно від прийому їжі й антацидних препаратів.
Середній об'єм розподілу мелоксикаму становить близько 10 л. При прийомі в терапевтичних дозах приблизно 99,4% мелоксикаму зв'язується з білками плазми крові (переважно альбуміном). Величина зв'язаної з білками фракції не залежить від концентрації мелоксикаму (у діапазоні концентрацій, можливих у клінічній практиці), але знижується до приблизно 99% у пацієнтів із захворюваннями нирок.
Після одноразового перорального прийому концентрація мелоксикаму в синовіальній рідині становить 40 – 50% від концентрації в плазмі. Вільна (незв'язана) фракція мелоксикаму в синовіальній рідині у 2,5 раза більша ніж у плазмі крові, унаслідок більш низького вмісту альбуміну в синовіальній рідині порівняно з плазмою.
Мелоксикам метаболізується майже цілком з утворенням чотирьох фармакологічно неактивних метаболітів. Ці процеси відбуваються за участі ферментів системи цитохрому P-450. Головний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гідроксиметилмелоксикаму, який також екскретується у невеликій кількості (9% дози). Дослідження in vitro показали, що важливу роль у метаболізації мелоксикаму відіграє ізофермент CYP 2C9. Менше значення мають процеси за участі ізоферменту CYP 3A4. Два інших метаболіти (16% і 4% дози), ймовірно утворюються при пер оксидазному окисленні.
Мелоксикам екскретується приблизно в рівних кількостях із сечею і фекаліями, переважно у вигляді метаболітів. Середній період напів виведення мелоксикаму становить 15 – 20 годин і не є дозозалежним, що свідчить про лінійність метаболізму мелоксикаму в терапевтичному діапазоні доз. Кліренс мелоксикаму з плазми становить 7 – 9 мл/хв.
Спостерігається значна кишково-печінкова рециркуляція мелоксикаму. Про це свідчить зниження площі під фармакокінетичною кривою для мелоксикаму на 50% при пероральному прийомі холестираміну після одноразового внутрішньо венного введення мелоксикаму.
У чоловіків похилого віку (≥ 65 років) концентрації мелоксикаму в плазмі крові і рівноважні фармакокінетичні параметри схожі на показники у молодих чоловіків. У жінок похилого віку (≥ 65 років) нормалізовані за масою тіла ПФК і Cmax вищі, відповідно, на 47% і 32%, ніж показники у більш молодих жінок (< 55 років). Незважаючи на підвищені концентрації мелоксикаму в плазмі крові жінок похилого віку, профілі побічних ефектів у літніх чоловіків і жінок приблизно однакові. Вільна фракція мелоксикаму в жінок похилого віку трохи менша порівняно з чоловіками.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки слабкої або помірної тяжкості концентрації мелоксикаму в плазмі крові після одноразового прийому дози 15 мг істотно не відрізнялися від показників у здорових добровольців. Печінкова недостатність також не впливає на ступінь зв'язування мелоксикаму з білками плазми крові. При лікуванні пацієнтів зі слабкими або помірними порушеннями функції печінки коригувати дози немає потреби.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок загальна концентрація мелоксикаму в плазмі крові знижується зі зростанням ступеня тяжкості порушень функції нирок, але площа під фармакокінетичною кривою для вільної фракції залишається приблизно постійною. Загальний кліренс мелоксикаму в таких пацієнтів підвищений, ймовірно внаслідок збільшення вільної (незв'язаної) фракції, що призводить до посиленого метаболічного кліренса. При лікуванні пацієнтів з порушеннями функції нирок слабкої або помірної тяжкості (кліренс креатині ну > 15 мл/хв або > 0,25 мл/с) коригувати дози немає потреби.
Гемодіаліз не знижує загальну концентрацію мелоксикаму в плазмі крові, тому призначати додаткові дози препарату після гемодіалізу не потрібно. Мелоксикам не діалізується.
Показання для застосування. Симптоматичне лікування
· ревматоїдного артриту;
· остеоартрозу з больовим синдромом у дорослих.
Спосіб застосування та дози. Мелоксикам-Апо можна застосовувати незалежно від прийому їжі й антацидних препаратів.
Рекомендована доза для пацієнтів з остеоартрозом – 7,5 мг 1 раз на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 15 мг 1 раз на добу.
Рекомендована доза для пацієнтів з ревматоїдним артритом – 15 мг 1 раз на добу. Залежно від терапевтичної ефективності доза може бути знижена до 7,5 мг 1 раз на добу.
При лікуванні пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку небажаних побічних реакцій терапію слід починати з дози 7,5 мг 1 раз на добу. Дози для діалізних пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю не повинні перевищувати 7,5 мг/добу.
Максимальна рекомендована добова доза Мелоксикам-Апо в таблетках – 15 мг.
Дози для дітей ще не визначені, препарат призначений тільки для лікування дорослих.
Побічна дія. Далі наведений перелік небажаних побічних реакцій (незалежно від їх причин), відзначених під час клінічних досліджень у 15 400 пацієнтів, що приймали мелоксикам. Поодинокі побічні ефекти (з частотою < 0,1%), про які були повідомлення лише в літературних джерелах або пост маркетингових звітах, виділені курсивом.
Побічні ефекти загального характеру: алергічні реакції, анафілактоїдні/ анафілактичні реакції, зокрема шок, набряк обличчя, утома, пропасниця, припливи жару, нездужання, непритомність, схуднення, збільшення ваги.
Побічні ефекти з боку серцево-судинної системи: стенокардія, серцева недостатність, гіпертензія, гіпотензія, інфаркт міокарда, васкуліт, аритмія, відчуття серцебиття, тахікардія.
Побічні ефекти з боку центральної і периферичної нервової системи: конвульсії, парестезія, тремор, запаморочення, сплутаність свідомості і дезорієнтація, зміни настрою.
Психіатричні побічні ефекти: незвичайні сновидіння, тривога, підвищений апетит, сплутаність свідомості, депресія, нервозність, сонливість.
Побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту: коліт, сухість у роті, дуоденальна виразка, відрижка, езофагіт, виразка шлунка, гастрит, гастроезофагеальний рефлюкс, шлунково-кишкова кровотеча, блювання з кров'ю, геморагічна дуоденальна виразка, геморагічна виразка шлунка, перфорація кишечнику, мелена, панкреатит, перфорація дуоденальної виразки, перфорація виразки шлунка, виразковий коліт.
Гематологічні побічні ефекти: агранулоцит оз, відхилення у формулі крові (зокрема, при диференційованому підрахунку лейкоцитів), лейкопенія, пурпура, тромбоцит опенія (при сумісному застосуванні потенційно мієлотоксичних препаратів, таких як метотрексат, підвищується ймовірність розвитку цитопенії).
Побічні ефекти з боку печінки: підвищення рівнів АЛТ і АСТ, білірубінемія, підвищення рівня гамма-глутамінтрансфер ази, гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність.
Побічні ефекти, пов'язані з метаболічними процесами і харчуванням: дегідратація.
Побічні ефекти з боку дихальної системи: астма, бронхоспазм, задишка.
Побічні ефекти з боку шкіри та її придатків: алопеція, ангіо невротичний набряк, бульозний висип, мультиформна еритема, реакції фото чутливості, свербіж, синдром Стівенса-Джонсона, підвищена пітливість, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка.
Побічні ефекти з боку органів чуття: порушення зору (зокрема, неясність зору), кон'юнктивіт, спотворення смаку, шум у вухах.
Побічні ефекти з боку сечовидільної системи: альбумінурія, підвищення рівня азоту сечовини в крові, підвищення рівня креатині ну, гематурія, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.
Протипоказання. Мелоксикам-Апо протипоказаний пацієнтам з відомою або підозрюваною гіперчутливістю до мелоксикаму або інших компонентів препарату. Враховуючи можливість перехресної чутливості, Мелоксикам-Апо не слід призначати хворим, у яких спостерігалися алергічні реакції (гострі астматичні напади або симптоми астми, кропив'янка, носовий поліпоз, анафілаксія, риніт, ангіо невротичний набряк тощо) при прийомі ацетил саліцилової кислоти або інших не стероїдних протизапальних препаратів. НПЗП можуть спричинити у таких пацієнтів фатальні анафілактичні реакції.
Мелоксикам-Апо також протипоказаний пацієнтам з активною пептичною виразкою, тяжкою печінковою недостатністю, недіалізною тяжкою нирковою недостатністю. Мелоксикам-Апо не слід призначати дітям і підліткам молодше 15 років, а також у періоди вагітності і лактації.
Мелоксикам-Апо не рекомендується застосовувати разом з іншими не стероїдними протизапальними препаратами, оскільки їх комбіноване використання не забезпечує синергічного позитивного ефекту, але збільшує ймовірність адитивних небажаних побічних ефектів.
Передозування. Відомі лише декілька випадків передозування мелоксикаму. Чотири пацієнти прийняли дози у 6 – 11 разів вищі за рекомендовані, це не мало тяжких наслідків. Холестирамін прискорює кліренс мелоксикаму.
При гострому передозуванні НПЗП можуть спостерігатися такі симптоми, як млявість, загальмованість, сонливість, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці. При підтримуючому лікуванні токсичні ураження, звичайно, оборотні. Можлива шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може спричинити підвищення артеріального тиску, гостру ниркову недостатність, порушення функції печінки, пригнічення дихання, кому, конвульсії, серцево-судинний колапс і зупинку серця. Як і при застосуванні в терапевтичних дозах, при передозуванні НПЗП можуть розвиватися анафілактоїдні реакції.
У разі передозування НПЗП лікування має бути симптоматичним і підтримуючим. При гострому передозуванні рекомендується зробити промивання шлунка, а потім дати пацієнту активоване вугілля. Промивання шлунка пізніше ніж через одну годину після передозування практично не дає користі. Якщо передозування виявляється через 1 – 2 години після прийому препарату, пацієнту призначають активоване вугілля. При значному передозуванні або тяжкій симптоматиці активоване вугілля можна давати повторно декілька разів. Під час клінічних досліджень було продемонстровано, що при пероральному прийомі холестираміну в дозі 4 г 3 рази на добу виведення мелоксикаму прискорюється. Тому при передозуванні мелоксикаму можна застосовувати холестирамін. Форсований діурез, олуження сечі, гемодіаліз або гемоперфузія малоефективні у зв’язку з високим ступенем зв'язування мелоксикаму з білками плазми крові.
Особливості застосування. Оскільки мелоксикам має протизапальні і знеболюючі властивості, він може маскувати симптоми неінфекційних захворювань і ускладнень з больовим синдромом, що може утруднити їх діагностику.
Ураження шлунково-кишкового тракту
У пацієнтів, які одержують не стероїдні протизапальні препарати, у будь-який момент може розвинутися симптоматична або безсимптомна пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді у тяжкій формі, а в поодиноких випадках навіть з фатальними наслідками. Менш серйозні побічні ефекти з боку ШКТ, зокрема диспепсія, відзначаються досить часто. Пацієнтів необхідно інформувати про ознаки і симптоми серйозних уражень ШКТ, а також про необхідні дії у таких випадках. Лікарям потрібно пам'ятати, що у пацієнтів, які одержують НПЗП, пептична виразка і кровотеча можуть розвинутися навіть без попередніх симптомів (лише в одного з п'яти хворих серйозні побічні ефекти з боку верхніх відділів ШКТ є симптоматичними). Дослідження показали, що пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, спричинені НПЗП, можливі приблизно у 1% пацієнтів, які одержували терапію протягом 3 – 6 місяців, і у 2 – 4% пацієнтів, які одержували терапію протягом року. Тенденція підвищення ймовірності розвитку серйозних побічних ефектів з боку ШКТ зі збільшенням тривалості терапії зберігається і надалі. Але навіть короткострокова терапія не є абсолютно безпечною в цьому відношенні.
На сьогодні даних ще недостатньо, щоб точно оцінити ймовірність розвитку серйозних уражень верхніх відділів ШКТ у пацієнтів, які лікуються мелоксикамом. Під час клінічних випробувань вони відзначалися у 12 з 13 118 пацієнтів, які приймали препарат у дозі 7,5 мг або 15 мг протягом від 3 тижнів до року і більше. У трьох пацієнтів, які одержували дозу 7,5 мг (0,03%), ураження розвинулися протягом 3 місяців (середня експозиція 33 дні), а у 9 пацієнтів, які одержували дозу 15 мг (0,30%), ураження розвинулися протягом 6 місяців (середня експозиція 179 днів).
Необхідно бути дуже обережним при призначенні НПЗП хворим з виразковою хворобою і шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі. Більшість повідомлень про фатальні побічні ефекти з боку ШКТ стосуються літніх і ослаблених пацієнтів, тому особлива обережність необхідна при лікуванні цієї групи хворих. Для мінімізації потенційного ризику розвитку побічних ефектів з боку ШКТ препарат слід призначати в мінімальній ефективній дозі на мінімально можливий термін. При лікуванні пацієнтів, що належать до групи високого ризику, доцільно застосовувати альтернативні види терапії, які не включають НПЗП.
Дослідження показали, що при терапії не стероїдними протизапальними препаратами ризик шлунково-кишкової кровотечі у пацієнтів з пептичною виразкою і/або шлунково-кишковою кровотечею в анамнезі у 10 разів вище, ніж у пацієнтів без зазначених факторів ризику. Іншими факторами, що збільшують ймовірність шлунково-кишкової кровотечі, є супутня терапія пероральними глюкокортикостероїдами, антикоагулянтами, тривала терапія НПЗП, паління, алкоголізм, літній вік і поганий загальний стан здоров'я.
Немає явних доказів того, що супутній прийом антагоністів гіста мінових H2-рецепторів і/або антацидних засобів може запобігти розвитку побічних ефектів з боку ШКТ або дозволити продовжувати терапію з їх появою.
Реакції гіпер чутливості
Як і при лікуванні іншими НПЗП, у пацієнтів, які раніше не одержували мелоксикам, можливий розвиток анафілактоїдних реакцій.
Мелоксикам-Апо не слід призначати пацієнтам з " аспіриновою тріадою". Цей комплекс симптомів звичайно спостерігається у хворих на астму і включає риніт і/або поліпоз носа і/або тяжкий, потенційно фатальний бронхоспазм після прийому ацетил саліцилової кислоти або інших НПЗП. Обережність також необхідна при лікуванні пацієнтів з астмою в анамнезі.
Пацієнти з підвищеною чутливістю до одного з НПЗП можуть бути чутливими і до інших препаратів цієї групи.
У разі розвитку анафілактоїдних реакцій необхідна невідкладна медична допомога.
Захворювання нирок
При лікуванні пацієнтів з порушеннями функції нирок необхідна обережність. У разі ниркової недостатності слабкої або помірної тяжкості (кліренс креатині ну > 15 мл/хв або > 0,25 мл/с) коригувати дози немає потреби. Мелоксикам-Апо не рекомендується призначати пацієнтам з серйозними захворюваннями нирок.
Тривала терапія НПЗП спричинює папілярний некроз та інші зміни в мозковій речовині нирок. Симптоми ниркової токсичності також спостерігаються у хворих, у яких ниркові простагландини відіграють компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. При лікуванні НПЗП у таких пацієнтів може дозозалежно знижуватися синтез простагландинів, що, у свою чергу, знижує нирковий кровоток і може призвести до вираженої ниркової декомпенсації. Найвища ймовірність розвитку такого роду реакцій у пацієнтів з порушеннями функції нирок, серцевою недостатністю, порушеннями функції печінки, у тих, які приймають діуретики й інгібітори АПФ, а також у осіб похилого віку. Після припинення терапії НПЗП стан пацієнтів, звичайно, повертається до норми.
Акумуляція метаболітів мелоксикаму в пацієнтів з нирковою недостатністю не вивчалася. Як і при терапії іншими НПЗП, метаболіти яких екскретуються нирками, при лікуванні мелоксикамом пацієнтів зі значними порушеннями функції нирок потрібний більш ретельний контроль їхнього стану.
Необхідна обережність у початковий період терапії мелоксикамом пацієнтів зі значним зневоднюванням. Рекомендується спочатку компенсувати зневоднювання, а лише потім починати терапію мелоксикамом.
Асептичний менінгіт
Були відмічені окремі випадки, коли при прийомі НПЗП спостерігалися симптоми асептичного менінгіту (ригідність шиї, сильний головний біль, нудота, блювання, пропасниця, сплутаність свідомості). До такого роду ефектів схоже схильні пацієнти з ауто імунними захворюваннями (системним червоним вовчаком, змішаним захворюванням сполучної тканини та іншими), про що необхідно пам'ятати лікарю.
Сечостатева система
Відомо, що деякі НПЗП можуть спричинювати біль у сечовому міхурі, дизурію, занадто часте сечовипускання, а також гематурію або цистит. Ці симптоми можуть з'явитися у будь-який момент при терапії НПЗП. При продовженні терапії в деяких випадках можливі тяжкі ураження.
При появі симптомів з боку сечовидільної системи лікування мелоксикамом слід негайно припинити і зачекати деякий час для поліпшення стану перш ніж проводити будь-які урологічні обстеження або лікування.
Функція печінки
Як і при лікуванні іншими НПЗП, при терапії мелоксикамом у 15% пацієнтів може спостерігатися підвищення рівнів одного або декількох печінкових ферментів. Зазначені відхилення можуть прогресувати, залишатися без змін або транзиторно коливатися. Під час клінічних досліджень різних НПЗП значне підвищення рівнів АЛТ і АСТ (у три і більше разів вище верхньої межі норми) відзначалося приблизно у 1% пацієнтів.
При терапії іншими НПЗП були відзначені поодинокі випадки тяжких реакцій з боку печінки, таких як жовтяниця і блискавичний гепатит, некроз печінки і печінкова недостатність, деякі з летальними наслідками.
При появі симптомів, що можуть свідчити про порушення функції печінки при терапії Мелоксикам-Апо, а також при відхиленнях від норми результатів печінкових тестів пацієнтів необхідно обстежувати для запобігання розвитку більш тяжких уражень печінки. Якщо клінічні ознаки і симптоми свідчать про розвиток захворювання печінки або якщо є системні прояви (наприклад, еозинофілі я, висипання), прийом Мелоксикам-Апо необхідно припинити.
Рідинний і електролітний баланс
У деяких пацієнтів, що одержували НПЗП, зокрема мелоксикам, спостерігалася затримка рідини в організмі і набряки. При лікуванні Мелоксикам-Апо, як в іншими НПЗП, необхідно враховувати можливість розвитку хронічної серцевої недостатності у пацієнтів похилого віку або хворих з порушеннями функції серця. Мелоксикам-Апо необхідно з обережністю призначати хворим з серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією та іншими захворюваннями, які спричинюють затримку рідини в організмі.
При лікуванні НПЗП є потенційний ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих на діабет і пацієнтів з нирковою недостатністю, у осіб похилого віку, а також тих, хто одержує супутню терапію бета-адренергічними блокаторами, інгібіторами АПФ і деякими діуретиками. При тривалій терапії слід періодично контролю вати рівні електролітів сироватки крові, особливо у пацієнтів, що належать до групи ризику.
Гематологія
У пацієнтів, що одержують НПЗП, зокрема мелоксикам, іноді розвивається анемія. Це може відбуватися внаслідок затримки рідини в організмі, втрати крові через шлунково-кишкову кровотечу або недостатньо вивченого впливу НПЗП на еритропоез. При тривалій терапії НПЗП необхідно контролю вати рівні гемоглобіну і гематокриту.
Усі лікарські засоби, що інгібують біосинтез простагландинів, можуть певною мірою впливати на функцію тромбоцитів і судинну реакцію у відповідь на кровотечу.
НПЗП інгібують агрегацію тромбоцитів і подовжують час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від ацетил саліцилової кислоти їх дія на функцію тромбоцитів менш виражена, меншої тривалості й оборотна. Мелоксикам, звичайно, не впливає на число тромбоцитів, протромбі новий час або частковий тромбопластиновий час. При лікуванні мелоксикамом пацієнтів, на стан яких можуть несприятливо вплинути зміни функції тромбоцитів (наприклад, пацієнтів з коагуляцій ними розладами або тих, які отримують антикоагулянти), необхідний регулярний контроль гематологічних показників.
Патологічні зміни крові (зокрема, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцит опенія, а пластична анемія і агранулоцит оз) при лікуванні НПЗП спостерігаються рідко, але можуть мати тяжкі наслідки.
Інфекції
Як і інші протизапальні препарати, мелоксикам може маскувати звичайні симптоми інфекцій.
Офтальмологія
При лікуванні НПЗП були відмічені випадки неясності зору і/або зниження гостроти зору. У разі появи таких симптомів при терапії Мелоксикам-Апо прийом препарату необхідно припинити і провести офтальмологічне обстеження. Регулярні офтальмологічні обстеження також необхідні при тривалій терапії Мелоксикам-Апо.
Застосування в педіатрії
Безпечність й ефективність лікування Мелоксикам-Апо педіатричних пацієнтів віком до 18 років не вивчалася.
Про що лікарі повинні інформувати пацієнтів
Мелоксикам-Апо, як й інші НПЗП, може спричиняти дискомфорт, а в поодиноких випадках і більш серйозні побічні ефекти, зокрема шлунково-кишкові кровотечі, які можуть призвести навіть до фатальних наслідків. У таких ситуаціях може бути необхідною госпіталізація. Хоча серйозні ушкодження ШКТ і кровотечі можуть бути безсимптомними, пацієнти повинні знати відповідні симптоми, усвідомлювати важливість спостережень за своїм станом і негайно звертатися по медичну допомогу при появі ознак або симптомів виразки ШКТ або шлунково-кишкової кровотечі.
Пацієнти повинні повідомляти своєму лікарю про ознаки або симптоми, які можуть свідчити про виразку ШКТ або шлунково-кишкову кровотечу, а також про висипання на шкірі, збільшення ваги або набряки.
Пацієнтів необхідно інформувати про ознаки і симптоми гепатотоксичності (такі, як нудота, утома, сонливість, загальмованість, свербіж, жовтяниця, біль у правому верхньому квадранті живота, грипоподібні симптоми). При появі таких симптомів пацієнти повинні припинити прийом препарату і негайно звернутися по медичну допомогу.
Пацієнтів також слід інструктувати про необхідність негайно звертатися по медичну допомогу у випадку розвитку анафілактоїдних реакцій.
Вагітність і лактація
Відповідні дослідження на вагітних жінках не проводилися. Як й інші НПЗП, Мелоксикам-Апо не рекомендується призначати наприкінці вагітності, оскільки це може спричинити передчасне зарощення Боталової протоки у плоду. Мелоксикам-Апо можна застосовувати в перші два триместри вагітності тільки у тому випадку, якщо потенційна користь для матері від застосування препарату переважує потенційний ризик для плоду.
Екскреція мелоксикаму з жіночим молоком не вивчалася. Дослідження на щурах виявили, що концентрація мелоксикаму в молоці самок вище, ніж у плазмі. Оскільки Мелоксикам-Апо потенційно може спричинити серйозні небажані реакції у немовлят, його не слід призначати в період лактації або ж припиняти годування груддю, якщо терапія препаратом необхідна для матері.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
При лікуванні НПЗП у деяких пацієнтів можуть спостерігатися такі побічні ефекти з боку центральної нервової системи, як сонливість, запаморочення, безсоння або депресія. Це може негативно вплинути на здатність до виконання робіт, які вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій (таких, як керування транспортними засобами й робота з механізмами, небезпечні роботи тощо).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Інгібітори АПФ. Є повідомлення про те, що НПЗП можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту. Це необхідно враховувати при їх сумісному застосуванні.
Ацетил саліцилова кислота. Дослідження на здорових добровольцях показали, що при сумісному застосуванні мелоксикаму і ацетил саліцилової кислоти (у дозі 1000 мг 3 рази на добу) площа під фармакокінетичною кривою і Cmax для мелоксикаму збільшується, відповідно, на 10% і 24%. Клінічне значення цієї взаємодії невідоме, однак сумісне застосування НПЗП, зокрема мелоксикаму, і ацетил саліцилової кислоти звичайно не рекомендується через потенційно можливе збільшення частоти й інтенсивності небажаних побічних ефектів. При сумісному застосуванні Мелоксикам-Апо і ацетил саліцилової кислоти в малих дозах частота випадків виразки ШКТ та інших ускладнень може бути вищою, ніж при моно терапії мелоксикамом. Мелоксикам-Апо не може застосовуватися замість ацетил саліцилової кислоти з метою профілактики серцево-судинних захворювань.
Холестирамін. У разі премедикації холестираміном протягом чотирьох днів кліренс мелоксикаму значно збільшується (на 50%). Внаслідок цього період напів виведення зменшується з 19,2 до 12,5 годин, а площа під фармакокінетичною кривою знижується на 35%. Це свідчить про наявність кишково-печінкової рециркуляції мелоксикаму. Клінічне значення цієї взаємодії ще не визначене.
Циметидин. При супутньому прийомі циметидину в дозі 200 мг 4 рази на добу фармакокінетика мелоксикаму в дозі 30 мг не змінюється.
Дигоксин. Профіль концентрації дигоксину в плазмі після прийому бета-ацетилдигоксину в клінічних дозах протягом 7 днів не змінюється при сумісному застосуванні мелоксикаму в дозі 15 мг 1 раз на добу протягом 7 днів. Тестування in vitro не виявило фармакокінетичної взаємодії дигоксину і мелоксикаму на рівні зв'язування з білками плазми крові.
Діуретики. Клінічні дослідження і пост маркетингові спостереження показали, що деякі НПЗП можуть знижувати натрійуретичну дію фуросеміду і тіазидних діуретиків у деяких пацієнтів. Вважається, що цей ефект пов'язаний з інгібуванням синтезу ниркових простагландинів. Дослідження не виявили зниження натрійуретичного ефекту фуросеміду при його сумісному застосуванні з мелоксикамом. Фармакодинаміка і фармакокінетика фуросеміду при одноразовому і багаторазовому застосуванні не змінюються у разі супутнього багаторазового прийому мелоксикаму. Однак при сумісній терапії фуросемідом і мелоксикамом необхідно ретельно контролю вати функцію нирок пацієнтів, а також стежити за ефективністю діуретичної терапії.
Препарати літію. Клінічні дослідження показали, що НПЗП підвищують рівні літію в плазмі і знижують нирковий кліренс літію. У здорових добровольців, що одержували літій у дозах від 804 до 1 072 мг двічі на добу, середні концентрації літію в плазмі перед прийомом дози і площа під фармакокінетичною кривою збільшилися на 21% при супутньому прийомі мелоксикаму в дозі 15 мг. Вважається, що цей ефект пов'язаний з інгібуванням мелоксикамом синтезу ниркових простагландинів. Необхідно ретельно контролю вати стан пацієнтів, що одержують препарати літію, при призначенні або скасуванні Мелоксикам-Апо.
Метотрексат. Дослідження на 13 хворих з ревматоїдним артритом показало, що багаторазовий прийом мелоксикаму істотно не впливає на фармакокінетику метотрексату при його прийомі 1 раз на тиждень. In vitro метотрексат не витісняє мелоксикам, зв'язаний з білками плазми крові.
Антикоагулянти. Оскільки при сумісній терапії Мелоксикам-Апо і антикоагулянтами підвищується ймовірність кровотечі, необхідно контролю вати коагуляцій ний статус пацієнтів, які одержують варфарин або подібні препарати (особливо при призначенні Мелоксикам-Апо або зміні дози). Вплив мелоксикаму на антикоагуляційну дію варфарину вивчався на групі здорових добровольців, які одержували варфарин у добових дозах, необхідних для досягнення між народного нормалізованого відношення (INR) у межах 1,2 – 1,8. Мелоксикам не змінив фармакокінетику варфарину в цих добровольців і не вплинув на середній антикоагуляцій ний ефект (протромбі новий час не змінився). Однак у одного з добровольців було відзначено підвищення INR з 1,5 до 2,1. Необхідно з обережністю призначати Мелоксикам-Апо пацієнтам, що одержують варфарин, оскільки при цьому підвищується ризик кровотечі і можлива зміна INR.
Пероральні гіпоглікемічні засоби. Була відзначена взаємодія між деякими НПЗП і пероральними гіпоглікемічними препаратами, однак даних про взаємодію з мелоксикамом немає.
Глюкокортикостероїди. Глюкокортикостероїди необхідно застосовувати з обережністю, оскільки вони підвищують ймовірність побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту, зокрема ймовірність виразки ШКТ і кровотечі, особливо у пацієнтів віком старше 65 років.
Ферменти системи цитохром Р 450. Мелоксикам майже цілком метаболізується в печінці, приблизно дві третини за допомогою ізоферментів системи цитохром Р 450 (переважно CYP 2C9 і меншою мірою CYP 3A4), а одна третина іншими біохімічними шляхами, зокрема пер оксидазного окислювання. Необхідно враховувати можливість фармакокінетичної взаємодії при сумісному застосуванні мелоксикаму і препаратів, що інгібують ізоферменти CYP 2C9 і/або CYP 3A4 або метаболізуються з їх допомогою.
Інші лікарські засоби. Дослідження показали, що сульфасалазин, препарати золота і глюкокортикостероїди істотно не впливають на фармакокінетику мелоксикаму. Взаємодія не відзначена при сумісному застосуванні мелоксикаму і фенітоїну, ацетамінофену, алкоголю, аміноглікозидів, бутеміну, колхіцину, циклоспорину, індапаміду, інсуліну, нефротоксичних агентів, НПЗП (окрім ацетил саліцилової кислоти), пероральних контрацептивів, препаратів калію, пробенециду, вальпроєвої кислоти, зидовудину.
Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі 15 – 25°C.
Термін придатності – 2 роки з моменту виготовлення препарату “in bulk”.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці, по 1 або 2 упаковки в пачці.
Виробник. ЗАТ НВЦ " Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" (фасування із “in bulk” фірми-виробника " Апотекс Інк", Канада). Источник
Адреса. Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.