ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
КОРГЛІКОН
(CORGLYCONUM)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина, злегка жовтуватого кольору, зі специфічним слабким запахом;
склад: 1 мл вміщує корглікону 0,0006 г;
допоміжні речовини: хлоробутанолгідрат, вода для ін'єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін'єкцій.
Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Серцеві глікозиди. АТС С 01А Х 04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Корглікон – це суміш глікозидів конвалії. Основними фармакодинамічними ефектами корглікону є позитивний інотропний, негативні дромотропний і хронотропний ефекти. Серцеві глікозиди посилюють систолічне скорочення серця, подовжують діастолу, уповільнюють ритм серця, знижують збудливість провідної системи серця. Посилення скорочення міокарду в значній мірі покращує кровообіг. Механізм дії корглікону на серце пов'язується із стимуляцією натрієво-калієвого насосу та підвищенням рівня катехоламінів у міокарді, що викликає позитивний інотропний ефект. Крім того, під впливом корглікону знижується активність фосфодіестерази, що призводить до збільшення циклічного аденозинмоно фосфату.
Фармакокінетика. Корглікон підлягає біо трансформації в печінці, але його виведення із організму може змінюватися при порушенні жовчовидільної функції: у таких випадках зростає екскреція корглікону з сечею. Кумуляція препарату може виникати тільки при поєднанні серйозних порушень жовчо- і сечовиділення в організмі хворого з серцевою недостатністю. Фармакологічний ефект розвивається через 3 - 5 хв після внутрішньо венного введення препарату, максимум дії відмічається через 25 - 30 хв.
Показання для застосування. Гостра та хронічна серцева недостатність, тахісистолічна форма мерехтіння передсердь, для лікування суправентрикулярної пароксизмальної тахікардії.
Спосіб застосування та дози. Корглікон вводять внутрішньо венно.
Введення здійснюють протягом 5 - 6 хвилин у 10 - 20 мл 20% або 40% розчину глюкози 1-2 рази на добу. Дорослим вводять у разовій дозі 0,5 - 1 мл; дітям: віком від 2 до 5 років – по 0,2 - 0,5 мл; від 6 до 12 років – по 0,5 - 0,75 мл. При введенні 2 рази на добу інтервал між ін'єкціями дорівнює 8 - 10 годин.
Вищі дози для дорослих у вену: разова – 1 мл, добова – 2 мл.
Побічна дія. У поодиноких випадках зустрічаються алергічні реакції. Інші побічні ефекти Корглікону в основному пов'язані з його передозуванням чи підвищеною чутливістю пацієнта до серцевих глікозидів.
Протипоказання. Корглікон не слід застосовувати при значних органічних змінах серця та судин, ендокардитах, синдромі Адамса-Стокса-Морганьї, глікозидній інтоксикації, шлуночкові й тахікардії, AV-блокаді II і III ступенів, вираженій брадикардії, гіперкальціємії, гіпокаліємії, ізольованому мі тральному стенозі, гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, синдромі каротидного синуса, аневризмі грудного відділу аорти, WPW синдромі, в гострому періоді інфаркта міокарда.
Передозування. Симптоми передозування Корглікону (глікозидної інтоксикації) різноманітні. З боку серцево-судинної системи: аритмії, у тому числі брадикардія, AV-блокада, шлуночкові тахікардії чи екстрасистолія, фібриляція шлуночків. З боку травного тракту: анорексія, нудота, блювання, діарея. З боку ЦНС і органів чуття: головний біль, стомлюваність, запаморочення, рідко – фарбування навколишніх предметів у зелений і жовтий кольори, зниження гостроти зору, скотоми, макро- і мікропсія, у поодиноких випадках – сплутаність свідомості, син копальні стани.
Лікування отруєнь. При виникненні аритмії внутрішньо венно крапельно вводять 2 -
2,4 г калію хлориду з 10 ОД інсуліну у 500 мл 5% розчину глюкози (введення припиняють при концентрації калію у сироватці крові 5 мEq/л). Засоби, які містять калій, протипоказані при порушенні передсердно-шлуночкової провідності. При значній брадикардії призначають розчин атропіну сульфату. Показана оксигенотерапія. Як дезінтоксикаційний засіб призначають також унітіол за схемою. При зниженні артеріального тиску – транс фузійна терапія.
Особливості застосування. При порушенні видільної функції нирок необхідно зменшити дозу препарату для попередження виникнення глікозидної інтоксикації. Імовірність розвитку глікозидної інтоксикації підвищується також при гіпокаліємії, гі-помагніємії, гіперкальціємії, вираженій дилатації порожнин серця, легеневому серці, алкалозі, у людей похилого віку.
Особлива обережність та ЕКГ контроль потрібні при порушенні AV провідності І ступеня.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Адреноміметичні засоби. Поєднання ефедрину гідро хлориду, адреналіну гідро хлориду або норадреналіну гідротартрату, а також селективних бета-адреноміметичних засобів з серцевими глікозидами може спричинити виникнення аритмії серця.
Аміназин та інші фенотіазинові похідні. Дія серцевих глікозидів зменшується.
Антихолін естеразні препарати. При поєднанні антихолін естеразних препаратів з серцевими глікозидами брадикардія посилюється. За необхідності її можна усунути або послабити введенням атропіну сульфату.
Глюкокортикостероїди. При виникненні гіпокаліємії внаслідок тривалого лікування глюкокортикостероїдами можливе збільшення небажаних ефектів серцевих глікозидів.
Діуретичні засоби. При поєднанні діуретичних засобів (викликають гіпокаліємію і гіпомагніємію, але збільшують концентрацію іонів кальцію в крові) з серцевими глікозидами дія останніх посилюється. При одночасному їх застосуванні потрібно дотримуватися оптимального дозування. Можна періодично призначати калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, триамтерен), які усувають гіпокаліємію. Однак при цьому може розвинутись гіпонатріємія.
Препарати калію. Під впливом препаратів калію небажані ефекти серцевих глікозидів зменшуються.
Препарати кальцію. При лікуванні серцевими глікозидами парентеральне застосування препаратів кальцію небезпечне, оскільки кардіотоксичні ефекти (аритмії серця та ін.) посилюються.
Кислоти етилендіамінтетраоцтової динатрієва сіль. Спостерігається зниження ефективності та токсичності серцевих глікозидів.
Препарати кортикотропіну. Дія серцевих глікозидів під впливом кортикотропіну може посилюватися.
Похідні ксантину. Препарати кофеїну або теофіліну інколи спричиняють виникнення аритмії серця.
Натрію аденозинотрифосфат. Не слід призначати натрію аденозинотрифосфат одночасно з серцевими глікозидами.
Ергокальциферол. При гіпервітамінозі, спричиненому ергокальциферолом, можливе посилення дії серцевих глікозидів, обумовлене розвитком гіперкальціємії.
Наркотичні аналгетики. Комбінація фентанілу та серцевих глікозидів може викликати гіпотензію.
Напроксен. У здорових людей поєднання серцевих глікозидів з напроксеном не впливає на результати психологічного тестування.
Парацетамол. Клінічне значення цієї взаємодії вивчено недостатньо, але є дані про зменшення виділення нирками серцевих глікозидів під впливом парацетамолу.
Умови та термін зберігання. Зберігають у недоступному для дітей, захищеному від світла місці. Термін зберігання – 3 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 1 мл в ампулах, по 10 ампул в пачці.
Виробник. Філія ТОВ „Дослідний завод „ГНЦЛС”. Источник
Адреса. Україна, м. Харків, вул. Воробйова, 8.