ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
Гепарин САНДОЗ®
(Heparin SANDOZ®)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: heparin;
основні фізико-хімічні властивості: безбарвна або світло-жовтого кольору прозора рідина, без сторонніх часток;
склад: 5 мл містить 25 000 МО гепарину натрію;
допоміжні речовини: хлорокрезол, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Код АТС В 01А В 01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Гепарин САНДОЗ® – антикоагулянт прямої дії. Він пригнічує активність тромбопластину та тромбіну, сприяє розчиненню тромбів, що вже утворилися. Активуючи ліпопротеїнову ліпазу, гепарин незначно знижує рівень ліпідів і холестерину в крові.
Фармакокінетика. Пік концентрації у плазмі досягається негайно після внутрішньо венного введення та зберігається протягом 4 - 5 год. При підшкірному введенні антикоагулянт ний ефект розвивається через 4 год і триває 8 - 12 год.
До 95% дози зв’язується з білками плазми.
Період напів виведення становить 1 - 2 год. Гепарин виводиться через нирки у вигляді неактивних метаболітів. Неметаболізований гепарин виявляють у сечі при застосуванні у високих дозах. Гепарин не проникає через плаценту та не потрапляє в грудне молоко.
Показання для застосування. Лікування тромбозу чи емболії будь-якого генезу та локалізації; лікування після стрептокіназного фібринолізу; лікування в комбінації з урокіназним лізисом; антикоагулянт на терапія під час екстракорпорального кровообігу та діалізу.
Спосіб застосування та дози. Препарат вводять внутрішньо венно та підшкірно. Внутрішньом’язове введення не рекомендовано через можливість виникнення гематом.
Дозу препарату встановлюють індивідуально, з урахуванням часу згортання крові, залежно від патологічного процесу, клінічних і лабораторних показників. Перед призначенням кожної дози слід проводити коагуляцій ні тести. Підшкірні ін’єкції краще вводити у складки шкіри на передній черевній стінці. Як виключення можна використовувати інші місця введення (плече, стегно).
При венозних та артеріальних тромбозах дорослим спочатку призначають внутрішньо венно струминно 5 000 - 10 000 МО, потім через перфузор 25 000 - 40 000 МО на добу. При неможливості тривалого внутрішньо венного введення можна застосовувати інтермітуюче внутрішньо венне або підшкірне введення.
Дози мають коригуватися індивідуально, залежно від результатів коагуляцій них тестів (тромбі новий час, активований частковий тромбопластиновий час). Для того, щоб знаходитися в терапевтичному діапазоні, ці показники мають збільшитися у 2 - 3 рази порівняно з нормальними значеннями. Як правило, повна гепаринізація досягається при добовій дозі гепарину 30 000 - 50 000 МО. В осіб, у яких відсутня реакція на гепарин, або тих, котрі потребують підвищених доз гепарину, слід визначити рівень анти тромбіну ІІІ.
Пацієнтам, що знаходяться на екстракорпоральному кровообігу, Гепарин САНДОЗ призначають у дозі 150 - 400 МО на кг маси тіла та 1 500 - 2 000 МО/500 мл консервованої крові (цільна кров, еритроцитарна маса). Для пацієнтів, яким проводиться короткочасний лізис або пролонгована фібринолітична терапія, може бути корисним додаткове призначення гепарину. В такому випадку доза гепарину повинна підбиратися таким чином, щоб подовжити тромбі новий час у 2 - 4 рази порівняно з нормою. При урокіназному чи стрептокіназному лізисі, особливо при проведенні малими дозами, необхідне одночасне призначення гепарину. Доза підбирається таким чином, щоб подовжити тромбі новий час у 2 - 4 рази. У пацієнтів, що знаходяться на діалізі, доза повинна коригуватися залежно від результатів коагуляцій них тестів. У пацієнтів, що переводяться на пероральну антикоагулянт ну терапію, призначення гепарину слід продовжувати до тих пір, поки результати тромботесту або експрес-тесту не будуть знаходитися в терапевтичному діапазоні.
З профілактичною метою гепарин вводять підшкірно в дозі 5 000 МО за 2 год до операції, потім по 5 000 МО кожні 6 - 8 год протягом 7 днів.
Дітям віком 1 - 3 місяці гепарин вводять внутрішньо венно, в дозі 800 МО на кг маси тіла на добу; 4 - 12 міс – 700 МО на кг маси тіла на добу; від 1 до 6 років – 600 МО на кг маси тіла на добу; від 6 років – 500 МО на кг маси тіла на добу.
У всіх випадках застосування гепарину за 1 - 3 дні до його відміни призначають непрямі антикоагулянти.
Побічна дія. Протягом лікування гепарином може спостерігатися підвищена схильність до крововиливів (ниркові крововиливи або в поодиноких випадках крововиливи в надниркові залози), шкірні та слизові кровотечі, а також гематоми в місці ін’єкції.
До інших можливих небажаних явищ відносяться головний біль, нудота, блювання, біль у суглобах, підвищення артеріального тиску та еозинофілі я.
При тривалому застосуванні можливий розвиток оборотного остеопорозу та алопеції.
Реакції гіпер чутливості: висипання, кропив’янка, риніт, підвищене сльозовиділення, атрофія в місцях ін’єкції, бронхіальна астма, лихоманка, анафілактичний шок, колапс, судинні спазми.
На початку лікування іноді може спостерігатися скороминуща тромбоцит опенія (тип І з кількістю тромбоцитів у діапазоні від 8 000/мкл до 15 000/мкл). Як правило, дана ситуація не призводить до розвитку ускладнень, і лікування гепарином може бути продовжене. У поодиноких випадках може спостерігатися тяжка імунна тромбоцит опенія (тип ІІ – синдром утворення білого тромбу). Дане ускладнення слід підозрювати у випадку падіння кількості тромбоцитів нижче, ніж 8 000/мкл або швидкого зниження їх кількості більше, як на 50% від вихідного рівня. У несенсибілізованих осіб кількість тромбоцитів, як правило, починає зменшуватися через 6 - 14 днів після початку лікування, а в сенсибілізованих пацієнтів зниження може розвинутися протягом декількох годин. Такий тип гепарин-індукованої тромбоцит опенії може супроводжуватися тяжким артеріальним тромбозом (із залученням судин мозку, інсультом) та/або венозною тромбоемболією (тромбоз глибоких вен, легенева емболія) та/або крововиливом (петехії, мелена, після операційні крововиливи).
Потенційно може спостерігатися збільшення активності трансаміназ, рівнів вільних жирних кислот і тироксину; оборотна затримка калію та хибне зниження рівня холестерину та підвищення рівня глюкози та хибні результати бромосульфофталеїнового тесту.
Протипоказання. Підвищена чутливість до гепарину та/або хлорокрезолу, включаючи підозру на гепарин-індуковану тромбоцит опенію в анамнезі; схильність до кровотеч, гемофілія, пурпура, тромбоцит опенія, підвищена проникність капілярів; геморагічний інсульт, гостра внутрішньо черепна кровотеча, хірургічні втручання на центральній нервовій системі та на очах, проліферативна діабетична ретинопатія; виразкова хвороба, шлунково-кишкові кровотечі, вісцеральна карцинома; легенева кровотеча, туберкульоз в активній стадії; захворювання печінки або підшлункової залози; патологія нирок або ниркова кровотеча, неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; бактеріальний ендокардит.
Передозування. Першими симптомами передозування можуть бути носова кровотеча, кров в сечі або забарвлення калу в чорний колір. До появи вираженої кровотечі можливі петехіальні висипання.
Лікування: при незначних кровотечах буває досить зменшити дозу препарату або тимчасово припинити його введення. При значних кровотечах як специфічний антидот використовують 1% розчин протаміну сульфату (вводять повільно внутрішньо венно) із розрахунку, що 1 мг протаміну сульфату нейтралізує 85 ОД гепарину.
Особливості застосування.
У зв’язку з можливою преципітацією активних речовин, гепарин не повинен змішуватися з іншими лікарськими засобами.
Кількість тромбоцитів слід визначити перед початком лікування, в перший день лікування і через короткі проміжки часу протягом всього періоду призначення гепарину, особливо між 6 і 14 днем після початку лікування. Різке зниження кількості тромбоцитів потребує негайної відміни препарату, а також подальшого дослідження з метою уточнення етіології тромбоцит опенії. При підозрі на гепарин-індуковану тромбоцит опенію типу І або ІІ лікування гепарином слід припинити.
У жінок старше 60 років гепарин може збільшувати кровоточивість.
Особливої обережності слід дотримуватися протягом 36 год після пологів. У хворих з артеріальною гіпертензією слід контролю вати артеріальний тиск.
За виключенням низькодозового режиму введення, перед початком терапії завжди слід провести коагуляцій ні тести.
При призначенні гепарину з лікувальною метою забороняється вводити препарат внутрішньом’язово. Слід також, по можливості уникати біопсій, епідуральних анестезій та діагностичних люмбальних пункцій.
При підозрі на реакцію гіпер чутливості за декілька хвилин до введення повної дози слід повільно внутрішньо венно ввести розведену пробну 1 000 МО.
Застосування під час вагітності та лактації.
Незважаючи на те, що гепарин не проникає через плаценту та в грудне молоко, застосування препарату в період вагітності та лактації можливе тільки під медичним контролем.
Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати зі складними механізмами. Немає даних про вплив препарату на керування автотранспортними засобами та роботу зі складними механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Пероральні антикоагулянти (дикумарол) та антитромбоцитарні препарати (ацетил саліцилова кислота, дипіридамол) слід відмінити не раніше, як за 5 днів перед будь-яким хірургічним втручанням, оскільки вони можуть посилити схильність до кровотечі під час операції або в після операційному періоді.
Аскорбінова кислота, антигістамінні препарати, дигіталіс, нікотин та тетрацікліни можуть пригнічувати активність гепарину. Декстран, фенілбутазон, індометацин, сульфінперазон, пробенецид, внутрішньо венне введення етакринової кислоти, внутрішньо венне введення пеніциліні в й цитостатиків можуть підвищувати дію гепарину.
Гепарин може витісняти фенітоїн, хінідин, пропранолол, бенходіазепіни та білірубін з місць звязування з білками плазми. При одночасному застосуванні лужні лікарські засоби, енаприлат, трициклічні антидепресанти можуть зв’язуватися з гепарином, що призводить до взаємного зниження ефективності.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки.
Слід застосовувати протягом 3 днів після відбору першої дози. Після кожного відбору дози зберігати флакон в холодильнику.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 5 мл (25 000 МО) у флаконах; по 100 флаконів у картонній упаковці.
Виробник. “Нікомед Австрія ГмбХ” для “Сандоз ГмбХ”, Австрія. Источник
Адреса. Біохеміштрассе 10, А-6250 Кундль, Австрія.