І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ДОБУТАМІН АДМЕДА

(DOBUTAMIN ADMEDA)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: dobutamine; 1,2-бензодіол, 4-[2-[[3-(4-гідроксифеніл)-1-метил пропіл]аміно]етил]-гідро хлорид (±)-(±) –1,2-бензодіол, 4-[2-[[3-(р-гідроксифеніл)-1-метил пропіл]аміно]етил]-пірокатехол;

основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або ледь жовтуватий прозорий розчин;  

склад: 50 мл розчину (1 ампула) містять 280 мг добута міну гідро хлориду (що відповідає 250 мг добута міну);

допоміжні речовини: натрію хлорид, L-цистеїну гідро хлориду моногідрат, кислоти лимонної моногідрат, вода для ін'єкцій, натрію гідроксид.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Не глікозидні кардіотонічні засоби. Код АТС С 01С А 07.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Добутамін є інотропним агентом прямої дії, первинна активність якого зумовлена стимуляцією β₁-адренорецепторів, а також α₁-адренорецепторів серця. Він також спричиняє непрямий позитивний хронотропний ефект через розширення периферичних судин.

Препарат спричиняє такі фармакологічні ефекти:

посилює скорочення міокарда з підвищенням ударного об'єму крові і серцевого викиду;

стимулює периферичні β₂-адренорецептори і меншою мірою α₂-адренорецептори і, таким чином, може забезпечувати позитивний хронотропний ефект, але він менш виражений, ніж у катехоламінів;

спричиняє дозозалежні зміни гемодинаміки: збільшує серцевий викид, головним чином, внаслідок підвищення ударного об'єму крові; збільшує частоту серцевих скорочень, особливо при застосуванні високих доз; зменшує тиск наповнення лівого шлуночка, системний судинний опір і при застосуванні високих доз також зменшує опір легеневих судин;

підвищує атріовентрикулярну провідність і автоматизм синусового вузла;

тимчасово знижує агрегацію тромбоцитів;

підвищує потребу міокарда в кисні, але збільшення хвилинного об'єму серця і в результаті цього підвищення коронарного кровотоку, як правило, компенсують ці ефекти і зумовлюють тенденцію до більш сприятливого кисневого балансу порівняно з іншими позитивними інотропними речовинами;

не впливає на дофамінергічні рецептори і (на відміну від, наприклад, дофаміну) на вивільнення ендогенного адреналіну;

не має прямої дофамінергічної дії на перфузію нирок;

може спричиняти появу аритмій.

При серцевій недостатності з супутньою гострою або хронічною ішемією міокарда добутамін рекомендовано призначати в дозах, які не зумовлюють істотного збільшення частоти серцевих скорочень і/або підвищення артеріального тиску, оскільки в іншому випадку (особливо при відносно непоганій функції шлуночків) не можна виключити прогресу вання ішемії.

Фармакологічна толерантність може виникати після безперервного введення протягом 72 год, можливо, внаслідок зниження активності аденілатциклазної системи.

Фармакокінетика.

Дія препарату починається через 1–2 хв після початку вливання, але постійний рівень добута міну в плазмі при безперервному введенні реєструється тільки через 10–12 хв. Зростання рівня добута міну в плазмі є лінійним відносно дози та швидкості введення. Період на півжиття становить 2–3 хв.

Добутамін   метаболізується переважно в тканинах та печінці з утворенням кон'югованих глюкуронідів та фармакологічно неактивного 3-О-метилдобута міну і виводиться, головним чином, із сечею.

Показання для застосування.  

Серцева недостатність з низьким серцевим викидом, пов’язана з інфарктом міокарда, кардіоміопатіями, інфекційно-алергічним шоком, кардіогенним шоком та операціями на серці.

Спосіб застосування та дози. Дозу добута міну необхідно підбирати індивідуально. Швидкість і тривалість введення препарату залежать від реакції хворого на лікування і появи побічних ефектів. У випадках безперервного введення довше 72 год може виникнути толерантність до препарату і у зв'язку з цим з’явитися необхідність збільшення дози.

Перед припиненням введення препарату рекомендується поступово зменшувати дозу.

Дорослі.  Більшість хворих реагує на дози від 2,5 до 10 мкг/кг/хв.

В окремих випадках доза добута міну може досягати 40 мкг/кг/хв.

Діти.   При лікуванні дітей добутамін можна застосовувати в будь-якому віці. Починати введення рекомендовано з дози 2,5–5 мкг/кг/хв, поступово підвищуючи її максимально до 20 мкг/кг/хв, залежно від ефекту.

Є свідчення про те, що мінімальна ефективна доза у дітей вища, а максимальна переносима доза – нижча, ніж у дорослих, тож слід бути обережними при призначенні дітям високих доз. Більшість побічних ефектів, особливо тахікардія, спостерігається при застосуванні добута міну для лікування дітей у дозах більших за 7,5 мкг/кг/хв. Беручи до уваги вузький терапевтичний діапазон доз, підбирати необхідну дозу препарату для дітей слід дуже обережно.

Спосіб застосування. Добутамін Адмеда у 50 мл розчину для інфузій (1 ампула) можна використовувати нерозведеним при застосуванні постійних ін фузійних насосів. Якщо необхідно, препарат перед призначенням можна додатково розвести у 5 % розчині глюкози, фізіологічному розчині або розчині Рінгера з лактатом.

Добутамін Адмеда можна призначати тільки у вигляді внутрішньо венних інфузій. Оскільки добутамін має короткий період на півжиття, внутрішньо венне введення препарату повинно бути безперервним. Після розведення препарат вводять через внутрішньо венну голку або катетер, застосовуючи інфузійну систему для крапельного вливання або інший пристрій для вимірювання дози. Щоб забезпечити точність дозування, високі концентрації добута міну слід призначати тільки через ін фузійний насос.

У таблицях вказана швидкість введення добута міну для різних концентрацій розчину.

Дози для ін фузійних насосів (1 ампула, яка містить 250 мг добута міну у 50 мл розчину для інфузій)
Діапазон дозування		Швидкість введення у мл/год (мл/хв)
		Маса тіла хворого
		50 кг	70 кг	90 кг
Низький 2,5 мкг/кг/хв Середній 5 мкг/кг/хв Високий 10 мкг/кг/хв	мл/год (мл/хв) мл/год (мл/хв) мл/год (мл/хв)	1,5 (0,025) 3,0 (0,05) 6,0 (0,10)	2,1 (0,035) 4,2 (0,07) 8,4 (0,14)	2,7 (0,045) 5,4 (0,09) 10,8 (0,18)

Дози для ін фузійних систем (250 мг добута міну на 500 мл розчинника)
Діапазон дозування		Швидкість введення у мл/год* (крапель/хв)*
		Маса тіла хворого
		50 кг	70 кг	90 кг
Низький 2,5 мкг/кг/хв Середній 5 мкг/кг/хв Високий 10 мкг/кг/хв	мл/год (крапель/хв) мл/год (крапель/хв) мл/год (крапель/хв.)	15 (5) 30 (10) 60 (20)	21 (7) 42 (14) 84 (28)	27 (9) 54 (18) 108 (36)

* Якщо концентрація подвоюється (наприклад, 500 мг добута міну на 500 мл розчину або 250 мг добута міну на 250 мл розчину), швидкість введення необхідно зменшити у два рази.

Побічна дія. Поява багатьох побічних ефектів залежить від дози, але при застосуванні доз нижче 7,5 мкг/кг/хв вони виникають рідко. Добутамін може спричиняти помітне підвищення частоти серцевих скорочень або артеріального тиску, особливо систолічного артеріального тиску. При введенні препарату в терапевтичних дозах у більшості хворих частота серцевих скорочень зростає на 5–15 ударів на хвилину, у 10 % хворих вона може зростати на 30 ударів на хвилину і більше. Аналогічно цьому систолічний артеріальний тиск у більшості хворих підвищується на 10–20 мм рт. ст. і у 7,5 % хворих може зростати на 50 мм рт. ст. і більше. У хворих на артеріальну гіпертензію можна очікувати ще більшого підвищення артеріального тиску.

Добутамін може спричинити появу шлуночкової аритмії або посилити вже існуючу. Дозозалежне збільшення кількості шлуночкових екстрасистол під час вливання добута міну спостерігалося у 5 % хворих. Шлуночкові тахікардії або фібриляція шлуночків виникають рідко.

Рідко спостерігається поява брадикардії.

Через те, що добутамін прискорює атріовентрикулярну провідність, у хворих із мерехтінням або тріпотінням передсердь може спостерігатися прискорення скорочень шлуночків.

Різке зниження артеріального тиску спостерігається дуже рідко. Артеріальний тиск швидко повертається до вихідного рівня після зниження дози препарату або припинення інфузії, і додаткове лікування необхідне лише в окремих випадках.

Рідко спостерігалися випадки незначного звуження судин, здебільшого у хворих, які раніше застосовували β-адреноблокатори.

Симптоми стенокардії виникали в 1–3 % хворих, частіше серед осіб літнього віку і   хворих з тяжкою формою ішемічної хвороби серця, особливо якщо відсутня виражена серцева недостатність. У поодиноких випадках можуть виникати такі серйозні побічні реакції, як ішемія міокарда, інфаркт міокарда і зупинка серця.

У 1–3 %   хворих   може виникнути головний біль, нудота, блювання, біль у грудях, прискорене серцебиття, задишка, посилення діурезу, у деяких випадках з імперативними позивами.

Часом можуть виникати шкірні висипи, підвищення температури тіла, еозинофілі я і бронхоспазм як прояви гіпер чутливості до препарату.

Іноді в місці введення препарату спостерігалися флебіти. При випадковому введенні добута міну в прилеглі тканини можливий розвиток місцевого запалення і рідко – некрозу шкіри.

Як і інші катехоламіни, добутамін може спричиняти зниження рівня калію в сироватці крові, але значна гіпокаліємія спостерігається дуже рідко.

Добутамін може пригнічувати функцію тромбоцитів як in vivo, так і in vitro. Пригнічення агрегації тромбоцитів у переважній більшості випадків має транзиторний характер і може мати клінічні прояви лише при тривалому безперервному вливанні добута міну протягом кількох днів. У поодиноких випадках спостерігалися петехіальні крововиливи.

У дітей збільшення частоти серцевих скорочень і/або підвищення артеріального тиску можуть бути більш вираженими, а зниження тиску в легеневих капілярах – меншим, ніж у дорослих. Підвищення тиску в легеневих капілярах також спостерігалося у дітей, здебільшого віком до 1 року.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до добута міну та інших компонентів препарату;

механічний опір наповненню і/або звільненню шлуночка, наприклад, внаслідок тампонади серця, констриктивного перикардиту, гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії, ідіопатичного гіпертрофічного субаортального стенозу і тяжкої форми аортального стенозу;

тяжкі гіповолемічні стани;

одночасне застосування інгібіторів моноаміно оксидази (МАО).

Передозування.

Симптоми передозування

Симптоми, як правило, зумовлені надмірною стимуляцією β-адренорецепторів, включають нудоту, блювання, зниження апетиту, тремор, відчуття неспокою, прискорене серцебиття, головний біль, стенокардію та неспецифічний біль у грудях. Позитивні інотропні і хронотропні карді альні ефекти препарату можуть спричиняти появу гіпертензії, ішемії міокарда, надшлуночкових і шлуночкових тахіаритмій і фібриляції шлуночків. Може також виникати гіпотензія в результаті розширення периферичних судин.

Лікування передозування

Тимчасово припинити введення добута міну, оскільки тривалість дії препарату не велика (період на півжиття становить 2–3 хв). Якщо необхідно, негайно розпочати реанімаційні заходи для підтримки функції життєво важливих органів. Треба ретельно контролю вати і підтримувати баланс електролітів сироватки і газів крові. Для лікування тяжких шлуночкових аритмій можна застосовувати лідокаїн або β-адреноблокатори (наприклад, пропранолол).

При появі гіпертензії зазвичай достатнім є зменшення дози або припинення інфузії.

Ступінь абсорбції добута міну через ротову порожнину чи шлунково-кишковий тракт після застосуванні внутрішньо важко прогнозувати. Якщо препарат випадково був прийнятий перорально, призначення активованого вугілля може зменшити всмоктування і часто є більш ефективним, ніж застосування блювотних засобів або промивання шлунка.

Ефективність форсованого діурезу, перитонеального діалізу, гемодіалізу або гемоперфузії через активоване вугілля при передозуванні добута міну не встановлена.

Особливості застосування.

Перед початком лікування добутаміном необхідно відкоригувати гіповолемію.

Під час введення препарату треба ретельно стежити за частотою серцевих скорочень, рівнем артеріального тиску, діурезом, швидкістю інфузії і, якщо можливо, контролю вати серцевий викид, центральний венозний тиск і тиск у легеневих капілярах.

У випадку небажаного збільшення частоти серцевих скорочень і підвищення артеріального тиску, а також у разі прогресу вання аритмії дозу добута міну слід зменшити або тимчасово припинити інфузію.

Хворим з фібриляцією передсердь і з прискореним проведенням імпульсу до шлуночків перед початком введення добута міну слід призначати препарати наперстянки.

Лікування добутаміном хворих із тяжкою ішемічною хворобою серця може супроводжуватися наростанням клінічної симптоматики, особливо на фоні тахікардії і/або підвищеного артеріального тиску. Можливість призначення добута міну хворим з ішемією міокарда вирішується індивідуально.

При проведенні ехокардіографії з навантаженням добутаміном спостерігалися стенокардія, тахі- і брадикардія, гіпер- і гіпотензія. У поодиноких випадках можуть виникати такі серйозні побічні ефекти, як трансмуральна ішемія, інфаркт міокарда і зупинка серця.

Внаслідок відсутності достатнього досвіду введення добута міну в період вагітності, його можна призначати тільки за життєвими показаннями за відсутності іншого, менш ризикованого лікування. Якщо введення препарату необхідне у період лактації, годування груддю слід припинити на весь час лікування.

Добутамін не протипоказаний хворим із недостатністю ниркової функції.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне або попереднє призначення

β-адреноблокаторів може послабити позитивний інотропний ефект добута міну. У цих випадках домінуючий вплив на α-адренорецептори може спричинити звуження периферичних судин і в результаті цього – підвищення артеріального тиску. Вираженість такої взаємодії залежить від типу і тривалості блокади β-адренорецепторів.

У випадках одночасного застосування блокаторів α-адренорецепторів домінуючий вплив на β-адренорецептори може призвести до додаткового посилення тахікардії і периферичної вазодилатації.

Одночасне застосування добута міну із судинорозширювальними засобами, які діють переважно на вени (наприклад, нітрати, нітропрусид натрію), супроводжується збільшенням серцевого викиду, більш вираженим зменшенням периферичного опору судин і тиску наповнення шлуночків, ніж при окремому застосуванні цих препаратів.

Одночасне застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (наприклад, каптоприлу) і високих доз добута міну може спричинити збільшення серцевого викиду, яке супроводжується підвищенням споживання кисню міокардом. У таких випадках спостерігалися біль у грудях і поява аритмій.

На відміну від моно терапії комбіноване введення добута міну з допаміном призводить (пропорційно дозі допаміну) до більш значного підвищення артеріального тиску і зниження (або відсутності змін) тиску наповнення шлуночків.

Призначення добута міну при цукровому діабеті може збільшити потребу хворого в інсуліні. Отже, у хворих на діабет необхідно контролю вати рівень глюкози в крові на початку лікування добутаміном, при зміні швидкості введення або припиненні інфузії препарату і відповідним чином коригувати дозу інсуліну.

Одночасне застосування з інгібіторами МАО протипоказано, оскільки в результаті цього можлива поява таких загрозливих для життя побічних ефектів, як гіпертонічний криз, серцево-судинна недостатність, аритмії і крововилив у мозок.

Добутамін Адмеда не можна додавати до 5 % розчину бікарбонату натрію чи до інших лужних розчинів. Через можливу фізико-хімічну несумісність Добутамін Адмеда не рекомендується змішувати в одному розчині з іншими ліками.

Відомо, що Добутамін Адмеда несумісний із

– амінофіліном,

– альтеплазом,

– ацикловіром,

– бретиліумом,

– верапамілом,

– гепарином,

– гідрокортизону натрію сукцинатом,

– дакарбазином,

– діазепамом,

– дигоксином,

– етакриловою кислотою (натрієвою сіллю),

– інсуліном,

– калію хлоридом,

– кальцію хлоридом,

– кальцію глюконатом,

– магнію сульфатом,

– пеніциліном,

– стрептокіназою,

– фуросемідом,

– фенітоїном,

– цефалотином натрію,

– цефамандолом форміатом.

Умови та термін зберігання. Термін придатності – 3 роки.

Зберігати при кімнатній температурі не вище 25 °С у сухому, захищеному від світла місці. Не заморожувати.

Оскільки Добутамін Адмеда не призначений для багаторазового введення з однієї ампули, він не містить ніяких консервантів. Наведена нижче інформація про стабільність Добута міну Адмеда у розчинах залежно від температури стосується тільки його фізико-хімічних властивостей і не враховує мікробіологічний аспект. Для введення Добутамін Адмеда необхідно завжди готувати в оптимальних гігієнічних (асептичних) умовах.

Фізична і хімічна стабільність при зберіганні:

	Добутамін Адмеда
Зберігання при 2–8 °С з розчином натрію хлориду*	стабільний протягом 14 днів
Зберігання при 2–8 °С з розчином глюкози*	стабільний протягом 14 днів
Зберігання при 2–8 °С з лактатним розчином Рінгера*	стабільний протягом 14 днів
Зберігання при кімнатній температурі з розчином натрію хлориду*	24 год
Зберігання при кімнатній температурі з розчином глюкози*	24 год
Зберігання при кімнатній   температурі з лактатним розчином Рінгера*	24 год

* Співвідношення компонентів суміші: вміст 1 ампули на 500 мл ін фузійного розчину.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. Кожна скляна ампула, яка містить 50 мл розчину для інфузій, упакована в

коробку з твердого картону. Картонні коробки випускаються окремо по одній або по 5

штук, упакованих у плівку з поліетилену.

Власник реєстраційного посвідчення. Адмеда Арцнайміттель ГмбХ, Німеччина.

Адреса. Admeda Arzneimittel GmbH, Trift 4, 23863 Nienwohld, Germany. Источник

Виробник. Вюльфінг Фарма ГмбХ, Німеччина.