ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЗИВОКС
(ZYVOX®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: linezolid; (s)-N-[[3-[3-флуоро-4-(4-морфолініл) феніл]-2-оксо-5-оксазолідиніл]метил]-ацетамід;
основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі, овальні таблетки у плівковій оболонці з надписом чорного кольору “Zyvox 600 mg” з одного боку;
склад: 1 таблетка містить 600 мг лінезоліду;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілм етилцелюлоза, гідроксипропіл целюлоза, крохмальгліколят натрієва сіль, магнію стеарат, вода очищена, Opadry WhiteYS-1-18202-A, віск карнаубський, чорнила червоні фармацевтичні Red FGE-15040, спирт ізопропіловий або спирт S.D.3A.
Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Код АТС J01X Х 08.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Лінезолід являє собою синтетичний протимікробний засіб і відноситься до класу оксазолідинонів, речовин з антимікробною активністю, активних in vitro відносно аеробних грам позитивних бактерій, деякихграм негативних бактерій та анаеробних мікро організмів. Лінезолід селективноінгібує синтез білка в бактеріях: він зв’язується з бактеріальними рибосомами і запобігає утворенню функціонального ініціюючого комплексу 70S, який є важливим компонентом процесу трансляції.
Пост антибіотичний ефект лінезоліду in vitro (PAE) для Staphylococcus aureus становив приблизно 2 год. На експериментальних моделях у тварин, PAE in vivo дорівнював 3,6-3,9 год. для Staphylococcus aureusта Streptococcus pneumoniae, відповідно. До лінезоліду чутливі мікро організми:
грам позитивні аероби: Corynebacterium jeikeium,Enterococcus faecalis (включаючи глікопептид-резистентні штами), Enterococcusfaecium (включаючи глікопептид-резистентні штами), Enterococcus casseliflavus,Enterococcus gallinarum, Listeria monocytogenes, Staphylococcus aureus(включаючи метицилін-резистентні штами), Staphylococcus epidermidis,Staphylococcus haemolyticus, Streptococcus agalactiae, Streptococcusintermedius, Streptococcus pneumoniae (включаючи штами з проміжною чутливістю до пеніциліну і пеніцилін-резистентні штами); Streptococcus pyogenes, стрептококи групи Viridans, стрептококи групи С.
грам негативні аероби: Pasteurella canis, Pasteurellamultocida;
грам позитивні анаероби: Clostridium perfringens,Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus spp.;
грам негативні анаероби: Bacteroides fragilis,Prevotella spp.;
інші: Chlamydia pneumoniae.
Помірно чутливі мікро організми:
Legionella spp., Moraxella catarrhalis, Mycoplasmaspp.
Резистентні мікро організми:
Neisseria spp., Pseudomonas spp. тощо.
Механізм дії лінезоліду відрізняється від механізмів дії антимікробних препаратів інших класів (наприклад, аміноглікозидів, бета-лактамів, антагоністів фолієвої кислоти, глікопептидів, лінкозамідів, хінолонів, рифампіцинів, стрептограмінів, тетрациклінів та хлорамфеніколу). Тому перехресної резистентності між лінезолідом та цими препаратами не існує. Лінезолід активний відносно патогенних мікро організмів, як чутливих, так і резистентних до цих препаратів. Резистентність відносно лінезоліду розвивається повільно шляхом багатостадійної мутації 23 S рибосомальної РНК і відбувається зчастотою менше 1 х 10-9 - 1 х 10-11.
Фармакокінетика. Зивокс містить (s)-лінезолід, який біологічно активний і метаболізується в організмі з утворенням неактивних похідних. Середні фармакокінетичні параметри (стандартне відхилення) лінезолідуу здорових добровольців після одноразового і багаторазового (до досягнення стаціонарної концентрації лінезоліду в крові) прийому внутрішньо подані втаблиці:
| Фармакокінетичні параметри
|
| Режим дозування лінезоліду
| Cmax
мкг/мл
(SD)
| Cmin мкг/мл
(SD)
| Tmах години
(SD)
| AUC*
мкг. год/ мл (SD)
| t1/2
години (SD)
| CL
мл/год (SD)
|
| - одноразово 600 мг
- два рази на добу по 600 мг
| 12,70 (3,96) 21,20 (5,78)
| -
6,15
(2,94)
| 1,28
(0,66)
1,03
(0,62)
| 91,40 (39,30) 138,00 (42,10)
| 4,26
(1,65)
5,40
(2,06)
| 127
(48)
80
(29)
|
Cmax - максимальна концентрація у плазмі;Cmin - мінімальна концентрація у плазмі; Tmах - час до досягнення Cmax; AUC* - площа під кривою концентрація-час; t1/2період напів виведення; CL - системний кліренс; SD - стандартне відхилення.
Всмоктування. При пероральному застосуваннілінезолід швидко та інтенсивно всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація препарату в плазмі крові досягається через 2 год., а абсолютна біодоступність становить близько 100%.
Розподіл. Лінезолід швидко розподіляється у тканинахз доброю перфузією. Об’єм розподілу препарату при досягненні рівноважної концентрації у здорової дорослої людини становить у середньому 40-50 л, що приблизно дорівнює загальному вмісту води в організмі. Зв’язування з білками крові досягає 31% і не залежить від концентрації.
Метаболізм Виявлено, що ізоформи цитохрому Р 450(CYP) не беруть участь у метаболізмі лінезоліду in vitro, і він не інгібуєактивність клінічно важливих ізоформ CYP (1А 2, 2С 9, 2С 19, 2D6, 2Е 1, ЗА 4).
Метаболічне окислення морфолінового кільця призводить у першу чергу до утворення двох неактивних похідних карбонової кислоти з незамкнутим кільцем. Метаболіт гідроксиетилгліцин (А) є основним метаболітом у людини і утворюється внаслідок не ферментативного процесу.
Інший метаболіт — аміноетоксиоцтова кислота (В) утворюється у меншій кількості . Також описані інші “малі” неактивні метаболіти.
Виведення. Лінезолід в основному виводиться з сечеюу вигляді метаболіту А (40%), незміненого препарату (30 - 35%) і метаболіту В (10%). Незмінений препарат фактично не визначається у фекаліях; з фекаліями виділялося 6% метаболіту А і 3% метаболіту В.
Фармакокінетика в окремих групах хворих.
Кліренс лінезоліду вищий у дітей і знижується зі збільшенням віку.
Фармакокінетика лінезоліду істотно не змінюється угрупі пацієнтів віком від 65 років і старше.
Відмічено деякі фармакокінетичні відмінності у жінок, що виражалися у дещо нижчому обсязі розподілу, зниженні кліренсу приблизно на 20%, інколи у більш високих концентраціях у плазмі.
Оскільки період напів виведення лінезоліду у жінок і чоловіків істотно не відрізняється, необхідності у коригуванні дози препарату не виникає.
У пацієнтів з помірною, середньою та тяжкою нирковою недостатністю коригування дози не потрібне, оскільки немає залежності між кліренсом креатині ну і виведенням препарату через нирки. Оскільки 30% дози препарату виводиться протягом 3 год. гемодіалізу, у пацієнтів, які отримують подібне лікування, лінезолід слід призначати після діалізу.
Фармакокінетика лінезоліду не змінюється у пацієнтів з помірною або середньою печінковою недостатністю, у зв’язку з чим немає необхідності у коригуванні дози препарату. Фармакокінетика лінезоліду у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчена. Однак оскількилінезолід метаболізується внаслідок не ферментативного процесу, то очевидно, щофункція печінки істотно не змінює метаболізм лінезоліду.
Показання для застосування. Зивокс показаний для лікування інфекцій, що викликані чутливими анаеробними і аеробними грам позитивними мікро організмами, включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією, такі як:
нозокоміальна пневмонія;
поза госпітальна пневмонія;
інфекції шкіри і м’яких тканин;
ентерококові інфекції, включаючи викликані резистентними до ванкоміцину штамами Enterococcus faecalis та faecium.
Спосіб застосування та дози. Зивокс призначається 2 рази на добу, внутрішньо. Пацієнтів, які почали лікування з парентеральної форми, за клінічними показниками можна перевести на будь-яку лікарську форму препарату для прийому внутрішньо. У такому разі підбір дози не потрібний, оскількибіодоступність лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 100%.
Дози, що рекомендовані для дорослих та підлітків (12 років і старших):
| Показання
| Доза і спосіб введення
| Рекомендована тривалість лікування (кількість діб)
|
| Нозокоміальна пневмонія (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією)
| 600 мг перорально кожні 12 годин
| 10-14
|
| Поза госпітальна пневмонія (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією)
|
| Інфекції шкіри та м’яких тканин (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією)*
|
| Ентерококові інфекції (включаючи ванкоміцин-резистентні штами та форми, що супроводжуються бактеріємією)
| 600 мг перорально кожні 12 годин
| 14-28
|
Дози, що рекомендовані для дітей (від 5 до 11 років включно):
| Показання
| Доза і спосіб введення
| Рекомендована тривалість лікування (кількість діб)
|
| Нозокоміальна пневмонія (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією)
| 10 мг/кг перорально кожні 8 годин
| 10-14
|
| Поза госпітальна пневмонія (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією)
|
| Інфекції шкіри та м’яких тканин (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією)
|
| Ентерококові інфекції (включаючи ванкоміцин-резистентні штами та форми, що супроводжуються бактеріємією)
| 10 мг/кг перорально кожні 8 годин
| 14-28
|
Тривалість лікування залежить від збудника, локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту.
Максимальна доза для дорослих і дітей не повинна перевищувати 600 мг 2 рази на добу.
Побічна дія. Біль, спазм у животі, здуття, відхилення гематологічних показників та показників функції печінки, діарея, головний біль, кандидомікоз, нудота, спотворення смаку, блювання, минуща анемія, тромбоцит опенія, лейкопенія і панцитопенія. Нейропатія (периферична, зорового нерву) зрідка спостерігалася при застосуванні лінезоліду, особливо при перевищенні максимальної рекомендованої тривалості лікування в 28 днів.
Протипоказання. Підвищена чутливість до лінезоліду або будь-якого іншого компонента, що входить до складу готової лікарської форми. Діти молодше 5 років.
Передозування. Про випадки передозування лінезоліду не повідомлялося. Рекомендується симптоматичне лікування поряд із заходами, направленими на підтримання рівня клуб очкової фільтрації. При гемодіалізі виводиться приблизно 30% дози лінезоліду.
Особливості застосування. Псевдомембранозний коліт різного ступеня тяжкості може розвинутися на фоні застосування майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи лінезолід, що слід враховувати при розвитку діареї у пацієнта, який отримує антибіотико терапію. У деяких пацієнтів, що отримують лінезолід, може розвинутися минуща мієлосупресія (анемія, тромбоцит опенія, лейкопенія іпанцитопенія), що залежить від тривалості терапії. У зв’язку з цим необхідно контролю вати показники розгорнутого аналізу крові у пацієнтів які мають підвищений ризик кровотечі, прояви мієлосупресії, які приймають препарати щоздатні зменшити кількість гемоглобіну чи кількість тромбоцитів у крові або функціональні властивості тромбоцитів, а також при тривалості лікуваннялінезолідом більше 2 тижнів.
Застосування в період вагітності та лактації. Адекватні і контрольовані дослідження щодо використання препарату Зивокс увагітних жінок не проводилися. Зивокс слід застосовувати під час вагітності лише за абсолютними показаннями, тобто коли потенційна користь терапії препаратом перевершує потенційний ризик.
Невідомо, чи проникає лінезолід у грудне молоко жінок, що годують груддю, тому слід виявляти особливу обережність при застосуванні лінезоліду у цієї категорії хворих.
Вплив на здатність керувати автомобілем. Ніякого впливу препарату на здатність водити автомобіль або використовувати іншімеханізми не спостерігалося.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Лінезолід є слабким зворотним неселективним інгібітороммоноамін оксидази (МАО), тому у деяких пацієнтів препарат може викликати помірне посилення пресорної дії псевдо ефедрину гідро хлориду і фенілпропаноламінугідро хлориду.
Рекомендується зменшити початкові дози адренергічних препаратів, таких як допамін (або йогоагоністи) і в подальшому здійснювати титрування дози.
Фармакокінетика лінезоліду не змінюється при одночасному призначенні азтреонаму і гентаміцину.
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі 15 – 25 °С. Источник
Термін придатності препарату - 3 роки.