ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
КОНВУЛЕКС
(CONVULEX)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назва: натрію 2-пропілвалеріат;
основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна рідина;
склад: 1 ампула 5 мл містить натрію вальпроату 500 мг (що відповідає вальпроєвій кислоті 433,9 мг);
допомiжнi речовини: динатрію гідроген фосфат 12 водневий, натрію гідроксид, вода для ін`єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Проти епілептичні засоби. Кислота вальпроєва.
Код АТС N03AG01
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Натрію вальпроат збільшує вміст GABA (гамма-амінобутирової кислоти) в головному мозку, що відповідно збільшує вміст GABA в постсинаптичних нейронах. Крім того, натрію вальпроат впливає на перенесення іонів калію через мембрани іонів. Результатом подібного впливу є пригнічення виникнення, а також розповсюдження епілептичного збудження по нейронах.
Натрію вальпроат має проти судомну активність при різних типах епілепсій у людей. Препарат на має вираженого снодійного і седативного ефектів, а також не впливає пригнічувально на дихальний центр. Не виявляє негативного впливу на артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, функцію нирок і температуру тіла.
Фармакокінетика. При внутрішньо венному застосуванні середня концентрація препарату в сироватці крові досягається за декілька хвилин, і при необхідності може підтримуватися на необхідному рівні за допомогою інфузії.
Приблизно 90 – 95% вальпроєвої кислоти зв`язується з білками плазми крові, переважно з альбуміном. Але зв`язок зменшується при вищих дозах. У літніх пацієнтів і хворих з печінковою або нирковою недостатністю зв`язок з білками плазми значно менший.
Біотрансформція відбувається шляхом глюкуронізації та бета, омега і омега-1 окиснення. Після проходження через нирки приблизно 20% прийнятої дози виводиться з сечею у вигляді складного ефіру глюкуроніду.
Менше 5% прийятої дози вальпроєвої кислоти виділяється сечею в незміненому вигляді.
Показання для застосування.
Генералізована епілепсія, особливо при таких нападах: малі (абсанси), великі (судомні), тоніко-клонічні, атонічні, напади змішаного типу.
Парціальна епілепсія: прості і комбіновані напади, вторинні генералізовані напади, специфічні синдроми (Веста, Леннокса-Гасто).
Спосіб застосування та дози.
Слід враховувати, що добова доза препарату підбирається індивідуально залежно від віку, ваги і чутливості до вальпроату.
Якщо відсутня суттєва терапевтична кореляція між добовою дозою, сироватковою концентрацією і терапевтичним ефектом, то оптимальна доза повинна підбиратися в залежності від клінічної реакції. Якщо не досягнуто адекватного терапевтичного ефекту або є підозра на виникнення побічних ефектів, слід визначити рівень вальпроату в плазмі і провести контроль клінічних показників. Ефективна концентрація в плазмі від 40 до 100 мг/літр (300-700 мкмоль/літр).
При повільному внутрішньо венному введенні доза становить 5 – 10 мг натрію вальпроату на 1 кг маси тіла. У хворих середнього віку з масою тіла 65 кг це становить приблизно 500 мг натрію вальпроату або 1 ампула.
Якщо необхідно застосовувати у вигляді внутрішньо венних інфузій, рекомендована доза становить 0,5 – 1 мг натрію вальпроату на 1 кг маси тіла на годину.
У випадках, коли необхідно швидко досягти і підтримати високі плазмові концентрації, рекомендується таке: внутрішньо венне введення натрію вальпроату в дозі 15 мг на 1 кг маси тіла протягом 5 хв, через 30 хв розпочати інфузію натрію вальпроату з розрахунку 1 мг на 1 кг маси тіла на годину та контролю вати плазмову концентрацію до досягнення 75 мкг/мл. Для належної адаптаційної терапії дозування має бути розраховане згідно з клінічним станом хворого.
Якщо необхідна повторна ін`єкція або інфузія натрію вальпроату, максимальна добова доза не повинна перевищувати 2500 мг.
Для немовлят старше 2 місяців і дітей слід спершу прийняти оральну дозу вальпроату (зазвичай з розрахунку 20-30 мг/кг/добу), а потім розпочинати внутрішньо венне введення або інфузійну терапію з розрахунку 0,8 – 1,35 мг/кг/год.
Якщо необхідно перевести хворого з перорального на ін`єкційне або інфузійне застосування вальпроату, то співвідношення доз повинно бути 1:1. Внутрішньо венну терапію слід розпочинати через 12 год після останнього прийому пероральної дози.
Максимальна добова доза для внутрішньо венного застосування – 2500 мг натрію вальпроату.
Рекомендовані середні добові дози:
- 20 мг натрію вальпроату/кг маси тіла для осіб середнього і літнього віку,
- 25 мг натрію вальпроату/кг маси тіла для підлітків,
- 30 мг натрію вальпроату/кг маси тіла для дітей.
Розчин для інфузій готується з розрахунку 1 ампула (500 мг натрію вальпроату) на 500 мл
розчину для інфузій. Приготовлений розчин вводиться у пропорції 1 мл розчину на кг маси тіла на годину.
Слід використовувати такі розчини для приготування ін фузійного розчину натрію вальпроату: ізотонічний розчин натрію хлориду; розчин глюкози 5%; розчин Рінгера лактату.
Розчин для ін`єкцій слід вводити повільно (приблизно 3-5 хв) тільки внутрішньо венно або застосовувати у вигляді інфузії (для продовження терапії або при повторному введенні). Не вводити одночасно з іншими розчинами для внутрішньо венного введення.
Слід використовувати чистий, безбарвний або трохи жовтуватий розчин.
Побічна дія.
З боку системи кровотворення: рідко тромбоцит опенія (особливо у дітей) або гостра лейкопенія, зниження зсілості крові, що супроводжується зростанням часу кровотеч, петехіальними крововиливами, гематомами, кровотечами, гіпофібриногенемія, еозонофілія, анемія.
З боку нервової системи і органів чуття: можливі головний біль, сонливість, парестезії, порушення свідомості, ступор, депресія, відчуття втоми, слабкість, агресивна поведінка, тремор. Рідко м`язова спастичність і атаксія, дратівливість, гіперактивність, галюцинації, дзвін у вухах, енцефалопатія.
З боку сечогінної системи: енурез.
З боку шлунково-кишкового тракту: залежно від дози може збільшуватись або зменшуватись вага, підвищуватись апетит або наступати анорексія; нудота, блювання, болі в епігастральній ділянці, діарея та інші диспепсичні розлади, зниження або підвищення апетиту, порушення функції печінки (підвищення рівня печінкових трансміназ і рівня білірубіну в сироватці крові) і підшлункової залози, панкреатит.
З боку шкірних покривів: фото сенсибілізація, алопеція.
Алергічні реакції: алергічні реакції (шкірне висипання, ангіо невротичний набряк), некротичні ураження шкіри з летальними випадками (у дітей старшого віку при застосуванні протягом 6 місяців).
Лабораторні показники: дуже рідко повідомляється про можливе підвищення рівня тестостерону.
Інші: рідко може з`являтися неспецифічний біль та енурез, в основному, у дітей. Рідко повідомляється про можливість виникнення полікістозу яєчників. Крім того, може спостерігатися загострення аменореї і порушення менструального циклу. Існують поодинокі повідомлення про синдром Фанконі (метаболічний ацидоз, фосфатурія, аміноацидурія, глюкозурія), що минає після відміни терапії вальпроатом. При застосуванні вальпроату у вигляді розчину для ін`єкцій може спостерігатись швидкоплинна нудота і дрімота одразу після введення препарату.
Протипоказання.
Не слід застосовувати препарат при: підвищеній чутливості до натрію вальпроату або інших компонентів, що входять до складу лікарського засобу; захворюваннях печінки та підшлункової залози, печінковій порфірії; гепатиті (гострий, хронічний); геморагічному діатезі; в І триместрі вагітності.
Передозування.
Якщо є підозра на передозування натрію вальпроату, слід насамперед переконатися, що це не була спроба суїциду.
У терапевтичних плазмових концентраціях (приблизно 40-100 мкг/мл) вальпроат не виявляє токсичної дії. Дуже рідко гостра токсичність вальпроату може проявлятися у повнолітніх та дітей з сироватковою концентрацією набагато більшою 100 мкг/мл.
Симптоми: виражений седативний ефект (іноді до коми), порушення рівноваги і координації рухів, міастенія, гіпорефлексія, міоз, блокада серця, метаболічний ацидоз, коматозний стан (на ЕКГ збільшення повільних хвиль і фонової активності).
Лікування: протиотрута невідома. Терапія повинна складатися із заходів, спрямованих на відщеплення активної речовини з організму і підтримання життєвих функцій.
При передозуванні слід удатися до гемодіалізу і форсованого діурезу, підтримання життєво важливих функцій (засоби, що впливають на серцево-судинну систему). Для відновлення свідомості ефективним є застосування внутрішньо венно налоксону.
Особливості застосування.
При застосуванні натрію вальпроату слід регулярно контролю вати рівень трансміназ, білірубіну, тромбоцитів крові, амілази (кожні 3 місяці).
Препарат інгібує агрегацію тромбоцитів, що підвищує ризик зростання часу зсілості крові при кровотечах. Слід враховувати можливість розвитку ускладнень, пов`язаних з кровотечами у оперованих хворих, які отримують вальпроат. При довго тривалому застосуванні можливий розвиток гематом і кровотеч. У таких випадках слід негайно відмінити застосування вальпроату.
Натрію вальпроат може спричинити лікарський панкреатит і порушення функції печінки (особливо в перші 6 місяців застосування). Тому необхідно протягом перших 6 місяців лікування контролю вати стан підшлункової залози, проводити печінкові проби, слідкувати за рівнем протромбіну. Порушення функції печінки, печінкова недостатність під час терапії вальпроатом іноді спостерігається у дітей з епілепсією і супутніми метаболічними і дегенеративними захворюваннями, органічною патологією мозкової тканини і уповільненим розумовим розвитком.
Закінчувати терапію вальпроатом слід поступово зменшуючи дозу, контролюючи ЕЕГ, показання якої не повинні погіршуватися. При зменшенні дози у дітей слід враховувати співвідношення вага/доза і вікові зміни.
Призначення препарату вагітним можливо тільки у випадку, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Протягом вагітності застосування вальпроату не повинно перериватись без медичних рекомендацій, оскільки раптова відмова від застосування або нестримне зменшення дози може стимулювати епілептичні напади у вагітної, що може завдати шкоди і матері, і плоду.
Жінки дітородного віку повинні бути поінформовані щодо можливості планування і контролю вагітності перед початком терапії вальпроатом.
Існують повідомлення про геморрагічний синдром у новонароджених, матері яких лікувалися вальпроєвою кислотою протягом вагітності. Розвиток синдрому пов'язаний з тиосернокислим натрієм – фібриногенемія. Гіпофібриногенемія може виникати на фоні зниження фактору згортання крові. Слід диференціювати між синдромом и дефіцитом фолієвої кислоти, що впливає на згортання крові.
Слід контролю вати індекс тромбоцита, норму фібриногену і фактор згортання крові у новонароджених.
Вальпроат проникає через плацентарний бар`єр і досягає більш високих концентрацій в ембріональній сироватці, ніж у материнській.
Натрію вальпроат виділяється в материнське молоко. В динамічній рівновазі концентрація вальпроату в грудному молоці майже 10% від такої у сироватці. Не рекомендується годування груддю при застосуванні вальпроату.
Слід використовувати з обережністю натрію вальпроат у таких випадках: у неповнолітніх, які потребують додаткового застосування проти епілептичних засобів; у дітей і підлітків з супутніми захворюваннями і дисбалансами психіки; при ушкодженнях кісткового мозку; при ензимопатії; при гіпопротеїнемії; при системному вовчаку.
Натрію вальпроат послаблює увагу і має легкий седативний ефект, тому слід бути обережними при роботі зі складними механізмами і утриматись від керування авто транспортом.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Перед початком внутрішньо венного введення вальпроату сумісно з іншими проти епілептичними засобами слід визначити плазмові концентрації, щоб відрегулювати індивідуальну норму оральних притиепілептичних засобів.
Фенобарбітал, примідон, фенітоїн і карбамазепін при сумісному застосуванні з вальпроатом прискорюють його виведення з організму, зменшують його рівень у плазмі, що впливає на зниження ефекту терапії вальпроатом.
Мафлохін при сумісному застосуванні прискорює метаболізм натрію вальпроату і виявляє конвульсивний ефект та стимулює виникнення епілептичних нападів.
При одночасному застосуванні циметидину і еритроміцину можуть зростати плазмові концентрації вальпроату (як наслідок зменшення метаболізму в печінці).
Якщо натрію вальпрат застосовується разом з паніпенемом і меропенемом, знижуються сироваткові концентрації вальпроату. Ці зниження концентрації можуть супроводжуватися виникненням нападів.
У випадку одночасного застосування вальпроату і препаратів, що зв`язуються з білками крові (ацетил саліцилова кислота), концентрація вільного вальпроату в сироватці може зростати.
Вальпроат потенціює дію інших психотропних засобів, таких як нейролептики, інгібітори моноаміно оксидази, антидепресанти і бензодіазепіни; в таких випадках слід провести клінічні тести і визначити відповідну дозу.
Вальпроат потенціює дію алкоголю.
Вальпроат збільшує концентрацію фенобарбіталу в плазмі і седативний ефект , в основному у дітей. При необхідності слід контролю вати рівень фенобарбіталу в плазмі.
Вальпроат збільшує рівень примідону в плазмі і потенціює седативний ефект при довго тривалому застосуванні. Слід проводити клінічні дослідження стану хворих перед початком комбінованої терапії для визначення дози.
Вальпроат зменшує загальну концентрацію фенітоїну в плазмі. Крім того, вальпроат збільшує вільну форму фенітоїну при симптомах передозування (вальпроат витісняє фенітоїн зі зв`язку його з білками крові і зменшує печінковий метаболізм).
При сумісному застосуванні з карбамазепіном вальпроат потенціює токсичну дію карбамазепіну. Слід проводити клінічні і лабораторні дослідження показників перед початком і протягом сумісного застосування карбамазепіну і вальпроату.
Вальпроат ослаблює метаболізм ламотриджину і прискорює його період напів виведення. Дозування має бути відкориговане (зменшена доза ламотриджину). Сумісне застосування ламотриджину і вальпроату може підвищувати ризик розвитку шкірних реакцій (в основному у дітей).
Вальпроат підвищує концентрацію у плазмі зидовудину і збільшує його токсичність.
У випадку одночасного застосування вальпроату і препаратів, що зв`язуються з білками крові (ацетил саліцилова кислота), концентрація вільного вальпроату в сироватці може зростати.
Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці, при температурі до 25°С. Розчин, приготовлений до застосування у вигляді інфузії, слід використати не пізніше 24 год і зберігати при температурі не вище 20 – 250 С у щільно закритому флаконі.
Термін придатності – 4 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка.
Ампули по 5 мл, по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці.
Виробник. Герот Фармацевтика ГмбХ. Источник
Адреса. Арнетгассе 3, А-1160 Відень.