ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЕНАЛАПРИЛ-ФПО
(EnaLAPRIL-FPO)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: enalapril; L-пролін-1-[N-[1-(етоксикарбоніл)-3-феніл-пропіл]-L-аланіл]-,(S)-,(Z)-2-бутендіат (1:1);
основні фізико-хімічні властивості: плоско циліндричні таблетки білого з жовтуватим відтінком кольору;
склад: 1 таблетка містить еналаприлу малеату 0,005 г (5 мг), або 0,01 г (10мг), або 0,02 г (20 мг);
допоміжні речовини: цукор молочний, крохмаль картопляний, аеросил, магнію стеарат, тальк, целюлоза мікрокристалічна.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Код АТС С 09А А 02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Еналаприл за хімічною структурою є похідним двох амін окислот – L-аланіну і L-проліну. Після перорального прийому препарат швидко абсорбується та трансформується (шляхом гідролізу) в активний метаболіт -еналаприлат, який має властивості високо специфічного інгібітору АПФ. Еналаприлат гальмує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II та розпадбрадикініну. Результатом його дії є системна периферична вазодилатація ізниження загального периферичного судинного опору, системного артеріального тиску, після навантаження на серце, тиску в малому колі кровообігу. Зменшення концентрації ангіотензину ІІ зумовлює підвищення активності реніну за рахунок негативного зворотного зв’язку та зменшення секреції альдостерону. При тривалому застосуванні препарат перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда лівого шлуночка і гладком’язових елементів судинної стінки, запобігає прогресу ванню серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка.
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо всмоктується 50 - 70 % еналаприлу, їжа не впливає на процес абсорбції. Зв’язування з білками крові –50 - 60%. Біо трансформація відбувається в печінці шляхом гідролізу до активного метаболіту - еналаприлату. Максимальна концентрація еналаприлу в плазмі крові реєструється через 1 год, еналаприлату - через 3 - 4 год після прийому per os. Період напів виведення еналаприлату – 11 год, який зростає за наявності ниркової недостатності. Виводиться нирками до 60% прийнятої дози (20% у виглядіеналаприлу та 40% - у вигляді еналаприлату). До 33% введеної дози елімінує через шлунково-кишковий тракт (у вигляді незміненої речовини - 6%, метаболіту -до 27%). Еналаприлат виводиться при гемодіалізі та перитонеальному діалізі. Тривалість дії лікарського засобу - до 24 год. Препарат проникає через плаценту, в незначних кількостях секретується в грудне молоко.
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність.
Спосіб застосування та дози. Таблетки можна приймати незалежно від вживання їжі. Режим дозування - 1 раз на добу. За необхідності можна розділити добову дозу на два прийоми – вранці та ввечері.
При артеріальній гіпертензії початкова доза становить 5 мг один раз надобу з подальшою корекцією дози залежно від реакції пацієнта. За необхідності дозу підвищують до 10 мг на добу. Інтервал між підвищенням дози - 3 тижні. Підтримуюча доза становить 10 мг на добу. Максимальна добова доза препарату -40 мг.
Для хворих з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатині ну 30 -60 мл/хв) рекомендована початкова доза - 2,5 мг на добу. Підтримуюча доза становить 5 - 10 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг на добу; залежно від переносимості деяким пацієнтам доцільно подовжувати інтервали між прийомами препарату (1 раз в 2 дні).
Для хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну менше 30мл/хв) рекомендована початкова доза - 2,5 мг на добу. Підтримуюча до застановить 5 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 10 мгна добу; залежно від переносимості деяким пацієнтам доцільно подовжувати інтервали між прийомами препарату (1 раз в 2 дні). Пацієнти, які знаходяться нагемодіалізі, приймають препарат після процедури.
При хронічній серцевій недостатності початкова доза препарату -2,5 мг на добу. Подальше підвищення дози залежить від реакції пацієнта. Підтримуюча доза становить 5 - 10 мг на добу, максимальна – 20 мг на добу.
Побічна дія. Можливі сухий кашель, головний біль. Рідше спостерігаються артеріальна гіпотензія (особливо після прийому першої дози препарату), ортостатичні реакції, які супроводжуються запамороченням, слабкістю, порушенням зору, колапсом, прискорене серцебиття, порушення серцевого ритму, біль у грудях, стенокардія, відчуття втоми, слабкість, порушення сну, нервозність, депресії, парестезії, судоми, шум у вухах, сплутаність свідомості; дисгевзія (порушення смакових відчуттів), нудота, блювання, діарея, анорексія, панкреатит, стоматит; глосит, відчуття сухості уроті; задишка, ринорея, фарингіт, дистонія, інфільтрати в легенях, бронхоспазм; алергічні реакції, в тому числі шкірні висипання, ангіо невротичний набряк зеозинофілією, температурними реакціями, болями в суглобах; синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроліз. Шкірні реакції можуть супроводжуватися пропасницею, міалгією, міозитом, артралгією, артритом, васкулітом, серозитом, еозинофілією, лейкоцитозом та/або підвищеними титрами антинуклеарних антитіл. З боку лабораторних показників анемія, тромбоцит опенія, лейкопенія, агранулоцит оз (частота гематологічних порушень частіше спостерігалась у хворих з нирковою недостатністю, ауто імунними захворюваннями; можливі підвищення концентрації калію, креатині ну та сечовини в сироватці крові. Є відомості про погіршання функції нирок та появу протеїнурії на фоні терапії інгібіторами АПФ. Зареєстровані поодинокі випадки гепатотоксичності еналаприлу, найчастіше мавмісце холестаз, проте спостерігалось підвищення активності печінкових трансаміназ та вмісту білірубіну за рахунок порушення функції печінки з ураженням і некрозом гепатоцитів. Можливі імпотенція, гіперемія шкіри, фото сенсибілізація, нечіткість зору, алопеція, оніхоліз, синдром Рейно.
Протипоказання. Підвищена чутливість до еналаприлу та складових препарату.
Ангіо невротичний набряк в анамнезі, в тому числі після застосування інгібіторів АПФ, ідіопатичний та спадковий набряк Квінке. Стеноз ниркової артерії (двобічний/стеноз артерії єдиної нирки). Клінічний стан після трансплантації нирки. Стеноз артеріального або мі трального клапана з вираженими порушеннями гемодинаміки, гіпертрофічна кардіоміопатія, первиннийгіперальдостеронізм, захворювання печінки, печінкова недостатність. Проведення десенсибілізації до отрути комах. Діти до 12 років. Вагітність, період лактації.
Передозування. Найбільш характерні риси передозування: вираженігіпотензія з погіршанням перфузії життєво важливих органів і ступор, брадикардія, колапс, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність. Рівні еналаприлату у плазмі, що в 100 - 200 разів перевищували звичайні після терапевтичних доз, описані при прийомі відповідно 300 мг і 400 мг еналаприлу. При передозуванні рекомендовано надати хворому горизонтального положення знизьким узголів’ям. Якщо таблетки були прийняті нещодавно (протягом останніх 30хв), треба викликати блювання, здійснити промивання шлунка. Надалі показановнутрішньо венне введення фізіологічного розчину та/чи плазмозамінників. За необхідності внутрішньо венно вводять катехоламіни та ангіотензин ІІ. Необхідно контролю вати та коригувати життєво важливі функції. Еналаприлат може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу. При резистентній до терапії брадикардії проводять кардіостимуляцію. Контролюють концентрацію електролітів ікреатині ну в сироватці крові.
Особливості застосування. Ефективність і безпека застосування еналаприлу при лікуванні дітей не вивчались.
У хворих на гіповолемію, з дефіцитом натрію у зв’язку із застосуваннямдіуретиків, безсольової дієти, через блювання, діарею або в зв’язку з діалізом можливий розвиток раптової тяжкої гіпотензії, гострої ниркової недостатності. Втаких випадках доцільно компенсувати втрати рідини і солей до початку лікуванняеналаприлом і забезпечити адекватний медичний нагляд. Нерідко гіпотензія, особливо після першої дози, може розвинутись у хворих з тяжкими формами серцевої недостатності, що слід враховувати, призначаючи початкову дозу та підтримуючу терапію.
З особливою обережністю (враховуючи співвідношення “користь/ризик”) слід призначати препарат хворим з порушеннями функції нирок, печінки, порушеннями кровотворення, ауто імунними захворюваннями, вираженим аортальним або мі тральним стенозом, іншими захворюваннями з обструкцією шляхів відтоку злівого шлуночка. Всі вище перелічені патологічні стани при застосуванніеналаприлу вимагають відповідного медичного нагляду та лабораторного контролю. Для препаратів групи інгібіторів АПФ можлива перехресна гіпер чутливість. Хворі похилого віку можуть виявляти підвищену чутливість до еналаприлу стосовно розвиткугіпотензії та ортостатичних реакцій. Під час лікування еналаприлом може матимісце гіперкаліємія, рідко – підвищення рівня креатині ну, протеїнурія, особливо за наявності ниркової і/або серцевої недостатності, що вимагає обов’язковоголабораторного контролю.
Особлива обережність необхідна при призначенні еналаприлу пацієнтам, які паралельно приймають/приймали діуретики. Якщо терапію діуретичними засобами відмінити неможливо, рекомендовано починати терапію з мінімальних дозеналаприлу та забезпечити адекватний контроль артеріального тиску та функції нирок.
За наявності первинного гіперальдостеронізму інгібітори АПФ неефективні, тому їх застосування не рекомендується.
У хворих, які знаходяться на гемодіалізі з використанням полі акрилонітрилових мембран AN69, зареєстровані випадки анафілактоїдних реакцій на фоні супутньої терапіїеналаприлом, тому рекомендовано утриматись від подібних поєднань.
1 таблетка містить 0,01 вуглеводної одиниці обміну.
Необхідна обережність при роботі з транспортними та іншими потенційно небезпечними технічними засобами через можливість запаморочення, особливо напочатку лікування еналаприлом.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Алкоголь, діуретики, антигіпертензивнізасоби (бета-адреноблокатори, альфа-адреноблокатори, антагоністи кальцію таін.) потенціюють гіпотензивний ефект еналаприлу.
Снодійні, наркотичні, знеболювальні засоби сприяють зниженню артеріального тиску при застосуванні з еналаприлом. За необхідності хірургічного втручання слід поінформувати анестезіолога про терапію еналаприлу малеатом.
Одночасний прийом з калій зберігаючи ми діуретиками (спіронолактоном, амілоридом, тріамтереном) може призвести до гіперкаліємії. Тому за умови одночасного застосування названих засобів необхідно контролю вати концентрацію калію в плазмі крові. Гіперкаліємія також може бути спровокована одночасним прийомом циклоспорину, препаратів калію, харчових добавок, які містять калій, що особливо актуально за наявності ниркової недостатності, цукрового діабету.
Не стероїдні протизапальні препарати, особливо індометацин, зменшують гіпотензивний ефект еналаприлу.
При застосуванні з препаратами літію можлива затримка виведення літію з організму і відповідно під вишення ризику його побічної та токсичної дії.
Засоби, які пригнічують функцію кісткового мозку, при застосуванні разом з еналаприломпідвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцит озу (алопуринол, цитостатичні, імуносупресивні засоби, кортикостероїди, прокаїнамід).
Естрогени при одночасному застосуванні можуть знижувати антигіпертензивний ефект еналаприлу (через затримку рідини в організмі).
Симпатоміметики можуть послабляти антигіпертензивну дію еналаприлу.
Надмірне вживання натрію хлориду знижує гіпотензивний ефект еналаприлу.
На фоні використання пероральних протидіабетичних засобів (наприкладсульфанілсечовини/бігуанідів), інсуліну можливо посилення гіпотензивного ефектуеналаприлу. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі від 15°С до 25оС. Термін придатності - 2 роки.