Нормативна база

Лікарські засоби

Інші розділи

Зворотній зв'язок

ЕПРЕКС
Назва: ЕПРЕКС
Міжнародна непатентована назва: Epoetin alfa
Виробник: "Cilag AG", Швейцарія
Лікарська форма: Розчин для ін'єкцій
Форма випуску: Розчин для ін'єкцій, 2000 ОД/0,5 мл в одноразових шприцях № 6
Діючі речовини: 1 мл розчину містить епоетину альфа - 4000 ОД
Допоміжні речовини: Полісорбат 80, гліцин, натрію хлорид, натрію гідрогенфосфату дигідрат, натрію дигідрогенфосфат, вода для ін'єкцій
Фармакотерапевтична група: Біогенні стимулятори
Показання: Анемія, обумовлена хронічною нирковою недостатністю, анемія у хворих онкологічного профілю при немієлоїдних пухлинах, ВІЛ-інфікованих хворих з рівнем ендогенного епоетину менше 500 ОД/мл.
Термін придатності: 2р.
Номер реєстраційного посвідчення: UA/2386/01/01
Термін дії посвідчення: з 09.12.2004 до 09.12.2009
Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився.
Пошук даних про реєстрацію препарату ЕПРЕКС
АТ код: B03XA01
Наказ МОЗ: 610 від 09.12.2004


    Інструкція для застосування ЕПРЕКС

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування препарату

    ЕПРЕКС

    (EPREX®)

    Загальна характеристика:

    міжнародна назва: erythropoietin (епоетин-альфа);

    основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин, практично вільний від сторонніх включень;

    склад: 1 флакон містить епоетин-альфа 2000 ОД/мл (16,8мкг/ мл), 4000 ОД/мл (33,6 мкг/ мл), 10000 ОД/ мл (84,0 мкг/ мл).

    допоміжні речовини: полісорбат 80, гліцин, натрію хлорид, натрію гідроген фосфат дигідрат, натрію дигідроген фосфат дигідрат, водадля ін’єкцій.

     

    Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

    Фармакотерапевтична група. Антианемічні препарати. Еритропоетин.

    Код АТС В 03Х А 01.

     

    Фармакологічні властивості.

    Фармакодинаміка. Епоетин-альфа є очищенимглікопротеїном, що стимулює еритропоез. Епоетин-альфа є продуктом, що виробляється клітинами ссавців, які мають вбудований ген, що забезпечує кодування еритропоетину людини.

    За амін окислотним складом епоетин-альфа, який виробляється за генноінженерною технологією, ідентичний еритропоетину людини, що виділяється із сечі хворих на анемію. Білкова частина становить приблизно 58% від молекулярної маси та містить 165 амін окислот. Чотири вуглеводні ланцюги приєднані до білка трьома N-глікозидними зв’язками та одним О-глікозиднимзв’язком. Молекулярна маса епоетину альфа – приблизно 30 000 дальтонів.

    Еритропоетин є глікопротеїном, котрий відіграє роль чинника, який стимулює мітоз, та гормону, що стимулює еритропоез. За біологічними властивостями епоетин-альфа не відрізняється від людськогоеритропоетину. Біологічна ефективність епоетину-альфа продемонстрована in vivoна різних моделях (здорові та анемічні щури, миші з поліцитемією). Після введення епоетину-альфа кількість еритроцитів, ретикулоцитів, рівень гемоглобіну та швидкість поглинання 59Fe зростає. За допомогою культур клітин людського кісткового мозку було доведено, що епоетин-альфа вибірково стимулює еритропоез та не впливає на лейкопоез. Цитотоксична дія на клітини кісткового мозку не виявлена.

    Фармакокінетика.

    Внутрішньо венне введення.

    Період напів виведення при внутрішньо венному введенні доз від 50 до 100 ОД/кг становить приблизно 4 години у здорових пацієнтів та приблизно 5 годин у пацієнтів з нирковою недостатністю при введенні доз 50, 100та 150 ОД/кг. Період напів виведення у дітей становить біля 6 годин.

    Підшкірне введення.

    Концентрації у плазмі при підшкірному введенні значно нижчі, ніж при внутрішньо венному введенні. Рівень у плазмі підвищується повільно і сягає максимуму протягом 12–18 годин після підшкірного введення препарату. Максимальна концентрація у плазмі при підшкірному введенні нижча затаку при внутрішньо венному введенні (приблизно на 1/20 величини).

    Дослідження вказують на відсутність ефекту кумуляції: концентрація препарату в плазмі залишається на однаковому рівні через 24 годин після першої ін’єкції так і через 24 годин після останньої. Графік залежності концентрація/час у фармакокінетиці еритропоетину у здорових пацієнтів протягом першого та четвертого тижнів терапії був ідентичним при застосуванні препарату в дозах 600 ОД/кг один раз на тиждень. Періоднапів виведення при підшкірному введенні становить біля 24 годин.

    Біодоступність препарату при підшкірному введенні значно нижча, ніж при внутрішньо венному, і становить приблизно 20 %.

    Показання для застосування.

    -

    Лікування анемії, пов’язаної з хронічною нирковою недостатністю у дорослих та дітей, які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі.

    -

    Лікування гострої анемії у дорослих пацієнтів із нирковою недостатністю, які ще не підлягають діалізу.

    -

    Лікування анемії та зниження об’єму необхідних гемотрансфузій у дорослих пацієнтів, з причини не мієломних злоякісних пухлин із застосуванням або без застосування хіміотерапії.

    -

    Лікування анемії у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які застосовували терапію зидовудином та мають рівень ендогенного еритропоетину <= 500 ОД/мл.

    -

    У межах пре депозитної програми перед значними хірургічними втручаннями у пацієнтів із помірними проявами анемії (рівень гематокриту 33–39 %, гемоглобіну 10–13 г/дЛ, (6,2 – 8,1 ммоль/л) відсутність залізо дефіциту) для полегшення збирання ауто логічної крові та зменшення ризику, пов’язаного з використанням алогенних гемотрансфузій, якщо очікувана потреба у крові для переливання перевищує кількість, яку можна одержати методом ауто логічного збирання без застосування епоетину-альфа.

    -

    Дорослим пацієнтам із легким та середнім ступенем анемії (гемоглобін у межах 10–13 г/дЛ, при відсутності залізо дефіциту) перед проведенням обширних ортопедичних операцій з очікуваним середнім ступенем втрати крові (900–1800 мл крові) для зменшення потреби в алогенних гемотрансфузіях та полегшення відновлення системи еритропоезу.

    Спосіб застосування та дози.

    Епоетин-альфа може застосовуватись шляхом підшкірних та внутрішньо венних ін’єкцій.

    Внутрішньо венне введення.

    Епоетин-альфа застосовують шляхом ін’єкціїтривалістю від 1 до 5 хвилин, залежно від дози препарату.

    Повільне введення застосовується переважно для пацієнтів із проявами симптомів застуди.

    Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, болюснаін’єкція може бути введена прямо під час процедури через придатний для цього венозний порт у лінії діалізу. Також препарат можна ввести по закінченню процедури гемодіалізу через фістулу катетера з наступним введенням 10 млізотонічного натрію хлориду для промивання системи та належного розподілу препарату у кровообігу.

    Епоетин-альфа не можна застосовувати у вигляді внутрішньо венних інфузій або у суміші із іншими препаратами.

    Підшкірне введення.

    Максимальний об’єм підшкірного введення препарату наодній ділянці складає 1 мл. При необхідності застосування більших об’ємівпідшкірне введення проводять у декількох ділянках. Підшкірно препарат слід вводити у кінцівки або у передню стінку живота.

    Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю.

    У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю при можливості застосування внутрішньо венного шляху введення (пацієнти нагемодіалізі), даний шлях вважається за кращий. У випадку складностей із застосуванням препарату внутрішньо венним шляхом (пацієнти, яким гемодіаліз покищо не показаний або пацієнти на перитонеальному діалізі), епоетин-альфа можезастосовуватись підшкірно.

    Оптимальна концентрація гемоглобіну становить 10–12г/дЛ у дорослих пацієнтів та 9,5–11 г/дЛ у дітей.

    У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю та ішемічною хворобою серця або застійною серцевою недостатністю підтримуюча концентрація гемоглобіну не повинна перевищувати верхню межу оптимальної концентрації гемоглобіну.

    Рівень феритину (або концентрацію сироваткового заліза) слід визначати у всіх пацієнтів до початку та протягом лікуванняЕпрексом. При необхідності слід додатково застосовувати препарати заліза. Іншівиди анемії (такі як вітамін В12-дефіцитна або фолієво-дефіцитна) повинні бути виключені перед початком терапії Епрексом. Відсутність клінічної відповіді на лікування Епрексом вимагає пошуку чинних факторів. Ними можуть бути: залізо-, фолієво-, або вітамін В12-дефіцит, інтоксикація алюмінієм, інтеркурентні інфекції, запальні процеси або травматичні випадки, гемоліз, фіброз кісткового мозку будь-якої етіології.

    При зміні шляху введення початкова доза повинна залишатися тією ж самою і лише потім змінюватися для досягнення необхідного рівня гемоглобіну.

    На етапі коригування доза Епрексу повинна бути збільшена, якщо концентрація гемоглобіну не підвищується хоча б на 1 г/дЛ намісяць.

    Клінічно значуще підвищення концентрації гемоглобіну, як правило, спостерігається не раніше ніж через 2 тижні лікування (у деяких пацієнтів через 6–10 тижнів). Після досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну дозу слід зменшити на 25 ОД/кг для уникнення перевищення оптимальної концентрації. Зниження дози повинно бути розпочато коли концентрації гемоглобіну наблизиться до величини 12 г/дЛ.

    Зниження дози можна забезпечити шляхом зменшення кількості введень препарату на тиждень або шляхом зменшення кожної разової дози, що вводиться.

    Дорослі пацієнти, які перебувають на гемодіалізі.

    У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, препарат вводять внутрішньо венно.

    Лікування розподіляється на два етапи.

    Фаза корекції.

    По 50 ОД/кг три рази на тиждень.

    При необхідності збільшують дозу поетапно (нечастіше одного разу протягом 4 тижнів) на 25 ОД/кг три рази на тиждень до досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну 10 – 12 г/дЛ (6,2 – 7,5ммоль/л).

    Підтримуюча фаза.

    Регулювання дози для підтримання бажаного рівня гемоглобіну (Hb) від 10 до

    12 г/дЛ (6,2 – 7,5 ммоль/л).

    Рекомендована загально тижнева доза становить від 75до 300 ОД/кг.

    Наявні дані вказують на те, що пацієнти, у яких початковий рівень гемоглобіну досить низький (< 6 г/дЛ або < 3,75ммоль/л) можуть потребувати більших доз для підтримання концентрації, аніжпацієнти з менш обтяжливою анемією (гемоглобін > 8 г/дЛ або > 5 ммоль/л).

    Діти, які перебувають на гемодіалізі.

    Лікування розподіляється на два етапи.

    Фаза корекції.

    По 50 ОД/кг три рази на тиждень, внутрішньо венно.

    При необхідності збільшення дози можна здійснити поетапне збільшення (не частіше одного разу протягом 4 тижнів) на 25 ОД/кг трирази на тиждень до досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну 9,5 – 11г/дЛ (5,9 – 6,8 ммоль/л).

    Підтримуюча фаза.

    Регулювання дози для підтримання бажаного рівня гемоглобіну (Hb) від 9,5 – 11 г/дЛ (5,9 – 6,8 ммоль/л).

    В основному дітям із масою тіла до 30 кг необхідна більша підтримуюча доза, ніж дорослим та дітям із масою тіла понад 30 кг. Підчас клінічних досліджень після

    6-місячного лікування були встановлені такі підтримуючі дози епоетину-альфа:

    Доза (ОД/кг протягом 3-х тижнів)

    Маса (кг)

    Середня доза

    Звичайна підтримуюча доза

    < 10

    100

    75–150

    10–30

    75

    60–150

    > 30

    33

    30–100

    Наявні дані вказують на те, що пацієнти, у яких початковий рівень гемоглобіну дуже низький (< 6,8 г/дЛ або < 4,2 ммоль/л) можуть потребувати більших доз для підтримання концентрації, порівняно з пацієнтами з менш обтяжливою анемією (гемоглобін > 6,8 г/дЛ або > 4,2ммоль/л).

    Дорослі пацієнти, які перебувають на перитонеальномудіалізі.

    У пацієнтів, які знаходяться на перитонеальномудіалізі, за відсутності доступу до внутрішньо венного шляху введення, препарат може бути застосований підшкірно.

    Лікування розподіляється на два етапи.

    Фаза корекції.

    По 50 ОД/кг два рази на тиждень.

    За необхідності корекції дозу можна збільшувати на 25 ОД/кг два рази на тиждень, з інтервалом між нарощуваннями не менше 4 тижнів, до досягнення рівня гемоглобіну в межах 10 – 12 г/дЛ (6,2 – 7,5 ммоль/л).

    Підтримуюча фаза.

    Як правило, доза для підтримання бажаного рівня гемоглобіну: Hb від 10 до

    12 г/дЛ (6.2 – 7.5 ммоль/л) складає від 25 до 50ОД/кг двічі на тиждень шляхом введення двох рівнозначних ін’єкцій.

    Діти, які перебувають на перитонеальному діалізі.

    Лікування розподіляється на два етапи.

    Фаза корекції.

    По 50 ОД/кг три рази на тиждень, внутрішньо венно або підшкірно.

    При необхідності можна здійснити поетапне збільшення дози (не частіше одного разу протягом 4 тижнів) на 25 ОД/кг три рази на тижденьдо досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну 9,5 – 11 г/дЛ, (5,90 – 6,83ммоль/л).

    Підтримуюча фаза.

    Як правило, діти з масою тіла менше 30 кг, потребують вищу підтримуючу дозу, ніж діти з масою тіла вище 30 кг та дорослі.

    Нижче наведені зазначені підтримуючі дози, що застосовувались при дослідженнях протягом 6 місяців лікування.

    Доза (ОД/кг протягом 3-х тижнів)

    Маса (кг)

    Середня доза

    Звичайна підтримуюча доза

    < 10

    100

    75–150

    10–30

    75

    60–150

    > 30

    33

    30–100

    Наявні дані вказують на те, що пацієнти, у яких початковий рівень гемоглобіну досить низький (< 6,8 г/дЛ або < 4,2 ммоль/л) можуть потребувати більших доз для підтримання концентрації, порівняно з пацієнтами зменш обтяжливою анемією (гемоглобін > 6,8 г/дЛ або > 4,2 ммоль/л).

    Дорослі пацієнти із нирковою недостатністю удодіалізному періоді.

    У пацієнтів із нирковою недостатністю, які знаходяться у додіалізному періоді, за відсутності доступу до внутрішньо венногошляху введення, препарат може бути застосований підшкірно.

    Лікування розподіляється на два етапи.

    Фаза корекції.

    По 50 МО/ кг три рази на тиждень.

    За необхідності корекція дози може проводитись з приростом по 25 ОД/кг три рази на тиждень, з інтервалом між нарощуваннями неменше 4 тижнів, до досягнення рівня гемоглобіну в межах 10 – 12 г/дЛ (6,2 – 7,5ммоль/л).

    Підтримуюча фаза.

    Як правило, доза для підтримання бажаного рівня гемоглобіну: (Нb) від 10

    до 12г/дЛ (6,2 – 7,5 ммоль/л) становить від 17 до 33ОД/кг тричі на тиждень.

    Максимальна доза не повинна перевищувати 200 ОД/кгтри рази на тиждень.

    Дорослі пацієнтиз онкологічними захворюваннями.

    Використовується підшкірний шлях введення.

    Епрекс може призначатися хворим з симптоматичною анемією (Нb≤10,5 г/дЛ).

    Оптимальна концентрація гемоглобіну має становити приблизно 12 г/ дЛ.

    Терапія епоетином-альфа повинна продовжуватися один місяць після припинення хіміотерапії. Однак необхідність у продовженні терапії повинна періодично піддаватись повторному розгляду.

    Початкова доза при лікуванні анемії у даної групи пацієнтів складає 150 ОД/кг три рази на тиждень.

    Епоетин-альфа, як альтернатива, може призначатися у початковій дозі 40 000 ОД один раз на тиждень.

    Якщо після 4 тижнів лікування початковою дозою рівень гемоглобіну збільшився як мінімум на 1 г/дЛ (0,6 ммоль/л) (або рівень ретикулоцитівзбільшився до ≥ 40 000 клітин/мл), доза повинна залишатися сталою.

    Якщо після 4 тижнів лікування початковою дозою рівень гемоглобіну не збільшився на 1 г/дЛ (0,6 ммоль/л) або рівеньретикулоцитів не збільшився до ≥ 40 000 клітин/мл, при відсутності трансфузій червоних кров’яних тілець, доза повинна бути збільшена до 300 МО/кгтри рази на тиждень, або 60 000 МО один раз на тиждень.

    Якщо після 4 тижнів лікування додатковою дозою 300ОД/кг три рази на тиждень, або 60 000 ОД один раз на тиждень, рівень гемоглобіну збільшився ≥ 1 г/дЛ (≥ 0,6 ммоль/л) або рівеньретикулоцитів збільшився до ≥ 40 000 клітин/мл, доза повинна залишатися сталою.

    Якщо після 4 тижнів лікування додатковою дозою 300ОД/кг три рази на тиждень, або 60 000 ОД один раз на тиждень, рівень гемоглобіну збільшився < 1 г/дЛ (≥ 0,6 ммоль/л) або рівеньретикулоцитів збільшився < 40 000 клітин/мл, клінічна відповідь вважаєтьсянегативною та лікування має бути припинено.

    Слід запобігати темпам зростання рівню гемоглобіну більше 1 г/дЛ (0,6 ммоль/л) за два тижні або 2 г/дЛ (1,25 ммоль/л) за місяць та загального рівня гемоглобіну > 13 г/дЛ (> 8,1 ммоль/л). Якщо темп зростання рівня гемоглобіну складає більше 1 г/дЛ (0,6 ммоль/л) два тижні або 2г/дЛ (1,25 ммоль/л) за місяць та загальний рівень гемоглобіну наближається до 12 г/дЛ (7,4 ммоль/л), слід зменшити дозу Епрексу на 25–50 % залежно від темпу зростання рівня гемоглобіну. Якщо рівень гемоглобіну перевищить 13 г/дЛ (8,1ммоль/л), терапію слід тимчасово припинити до зниження рівня до 12 г/дЛ (7,4ммоль/л) та відновити терапію дозою на 25 % нижчою за попередню.

    Діти з онкологічними захворюваннями.

    Існують літературні данні використання препаратіверитропоетину-альфа у пацієнтів даної групи віком від 6 місяців до 18 років удозах від 25 до 300 ОД/кг підшкірно або внутрішньо венно, що вводились від 3 до 7 разів на тиждень, що призвело до підвищення рівня гемоглобіну та зменшення потреби у трансфузіях.

    ВІЛ-інфіковані пацієнти, які лікуються зидовудином.

    Перед початком терапії епоетином-альфа рекомендується визначити рівень ендогенного сироваткового еритропоетину. Результати досліджень свідчать, що при рівні ендогенного сироваткового еритропоетину більше 500 ОД/мл позитивна клінічна відповідь на терапію Епрексом малоймовірна.

    Лікування розподіляється на два етапи.

    Фаза корекції.

    По 100 ОД/кг три рази на тиждень підшкірно або внутрішньо венно протягом 8 тижнів.

    Якщо після 8 тижнів терапії клінічна відповідь на лікування незадовільна (наприклад, не вдалося знизити потребу в гемотрансфузіяхабо досягти підвищення рівня гемоглобіну), доза Епрексу може бути збільшена на 50–100 ОД/кг 3 рази на тиждень протягом не менше 4 тижнів. Якщо при призначенні препарату в дозі по 300 ОД/кг результат лікування не задовільний, то позитивна клінічна відповідь на подальшу терапію вищими дозами малоймовірна.

    Підтримуюча фаза.

    Після досягнення задовільного ефекту в фазі корекції підтримуюча доза повинна забезпечити рівень гематокриту в межах 30–35 % залежно від таких чинників, як зміна дози зидовудину, наявність супутніх інфекційних захворювань або запальних процесів. Якщо рівень гематокриту перевищує 40 %, слід припинити введення препарату до зниження рівня гематокриту до 36 %. При поновленні терапії доза препарату повинна бути зменшена на 25 % з подальшою корекцією для підтримання оптимального рівня гематокриту.

    ВІЛ-інфіковані діти, які лікуються зидовудином.

    Існують літературні данні використання препаратіверитропоетину-альфа у ВІЛ-інфікованих дітей, віком від 8 місяців до 17 років, які лікувалися зидовудином, в дозах від 50 до 400 ОД/кг підшкірно або внутрішньо венно, що вводились від 2-х до 3-х разів на тиждень, унаслідок чого зросли рівень гемоглобіну і кількість ретикулоцитів, а також зменшилась абозникла потреба у трансфузіях.

    Рівень феритину (або концентрацію сироваткового заліза) слід визначати в усіх пацієнтів до початку та протягом лікуванняЕпрексом. При необхідності слід додатково застосовувати препарати заліза.

    Дорослі пацієнти, які беруть участь у програмі збирання ауто логічної крові, перед хірургічними операціями.

    Слід застосовувати внутрішньо венний спосіб введення. Епоетин-альфа призначається після закінчення кожної процедури відбору крові.

    Рівень концентрації сироваткового заліза слід визначати у всіх пацієнтів до початку лікування. При виявленні дефіциту заліза слід вжити заходів щодо відновлення його рівня до початку програми збиранняауто логічної крові. За наявності анемії її причина повинна бути встановлена допочатку лікування Епрексом.

    Усі пацієнти, які лікуються епоетином-альфа повинні отримувати адекватне забезпечення залізом (200 мг на добу перорально) протягом усього курсу терапії. Для забезпечення достатнього рівня заліза в організмі, призначення препаратів заліза слід розпочинати як умога раніше, навіть за декілька тижнів до початку програми збирання ауто логічної крові.

    Перед призначенням Епрексу слід врахувати всі протипоказання щодо збирання ауто логічної крові. Перед хірургічною операцієюЕпрекс слід призначати двічі на тиждень протягом трьох тижнів.

    Пацієнтам із середнім ступенем анемії (рівень гематокриту 33–39 % та/або рівнем гемоглобіну 10–13 г/дЛ (6,2 – 8,1 ммоль/л), які потребують ≥ 4 одиниць крові, необхідно проводити лікуванняепоетином-альфа у дозі 600 ОД/кг 2 рази на тиждень протягом 3 тижнів до хірургічного втручання.

    Пацієнтам, яким необхідний менший рівень стимуляціїеритропоезу, слід призначати дозовий режим у межах 150 – 300 ОД/кг 2 рази натиждень, що достатньо для проведення програми збирання ауто логічної крові та запобігання небажаного зниження рівня гематокриту.

    Дорослі пацієнти, які підлягають елективній ортопедичній хірургії.

    Слід застосовувати підшкірний спосіб введення.

    Усі пацієнти повинні отримувати адекватне забезпечення залізом. Препарати заліза (як мінімум 200 мг на добу перорально) повинні застосовуватися з самого початку терапії епоетином-альфа, а також протягом усього курсу терапії.

    Рекомендований режим дозування препарату становить 600 ОД/кг на тиждень протягом трьох тижнів, які передують операції (21-й, 14-йта 7-й день перед операцією) та в день операції. У випадках, коли за медичними показаннями необхідно скоротити передопераційний період менше ніж до 3-хтижнів, Епрекс слід призначати щоденно в дозі 300 ОД/кг протягом 10 послідовних днів до операції, в день операції та протягом 4 днів після операції. Призначення препарату в дозі 300 ОД/кг є рекомендованим для підтримання рівня гемоглобіну ≤ 13 г/дЛ (8,1 ммоль/л). Якщо при проведенні гематологічних аналізів передопераційного періоду рівень гемоглобіну сягає 15 г/дЛ чи вище, застосування епоетину-альфа необхідно повністю припинити.

    Побічна дія.

    Загальні дані.

    Переважно на початку лікування можуть виникати симптоми застуди, такі як запаморочення, сонливість, пропасниця, головний біль, суглобний та м’язові болі, млявість.

    В окремих випадках спостерігалось явище тромбоцит озу.

    У деяких пацієнтів, які застосовували препаратиеритропоетину, мали місце тромботичні судинні ускладнення, такі як ішемія міокарда, інфаркт міокарда, цереброваскулярні ускладнення (церебральні крововиливи, інсульт тощо), транзиторні ішемічні напади, глибокий венозний тромбоз, артеріальний тромбоз, емболії легеневих артерій, аневризми, тромбози сітківки, а також оклюзія діалізної системи.

    Описані також реакції з боку шкіри в місцях введення препарату, які частіше виникали при підшкірному введенні, ніж при внутрішньо венному.

    Пацієнти скаржилися на почервоніння шкіри, слабкий або помірний біль навколо місця ін’єкції.

    Розвиток імунних реакцій при застосуванні препаратуЕпрекс реєструвався рідко. Існує інформація про реєстрацію випадківгіпер чутливості та алергічних реакцій, та окремих випадків ангіо невротичногонабряку та анафілактоїдних реакцій.

    Існують поодинокі повідомлення про розвиток істинноїеритроцитарної аплазії (еритробластопенії) після багатомісячного або багаторічного періоду підшкірного застосування еритропоетину-альфа (див. Особливості застосування).

    Пацієнти з нирковою недостатністю.

    Найчастішим побічним ефектом, що зустрічається при лікуванні епоетином альфа є дозозалежне підвищення артеріального тиску або погіршення перебігу вже існуючої гіпертензії. Найчастіше цей ефект спостерігається у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю. В окремих пацієнтів спостерігалися гіпертонічні кризи, енцефалопатичні симптоми (головний біль, сплутаність свідомості тощо) та генералізовані тоніко-клонічні судоми. Особлива увага має бути приділена появі раптових нападів головного болю або мігрені, як можливим попереджуючим сигналам. Моніторинг артеріального тиску рекомендується проводити з самого початку терапії препаратом.

    У деяких хворих, які перебували на гемодіалізі, особливо у пацієнтів зі схильністю до гіпотензії або за наявності ускладнень збоку артеріовенозної фістули (стенози, аневризми тощо), описані випадки тромбозу шунта.

    Пацієнти з онкологічними захворюваннями.

    У зв’язку із можливістю розвитку гіпертензії під час терапії епоетином-альфа слід проводити ретельний моніторинг концентрації гемоглобіну та рівня артеріального тиску.

    Розвиток тромботичних ускладнень, спостерігався у пацієнтів, які застосовували терапію препаратами еритропоетину, включно ізепоетином-альфа (див. Особливості застосування).

    У дослідженнях, проведених у жінок із метастатичним раком грудей, направлених на визначення ефективності загальної терапії поза корекцією анемічних станів, загальний рівень смертності, рівень смертності, пов’язаний із прогресу ванням захворювання, та випадки смертельної тромбоемболіїпід час терапії епоетином-альфа перевищували такі показники у порівнянні зплацебо.

    Дорослі хірургічні пацієнти, які беруть участь упрограмі відбору ауто логічної крові.

    Незалежно від призначеної терапії епоетином-альфа, тромботичні та судинні ускладнення можуть виникати у хірургічних пацієнтів нафоні супутніх серцево-судинних захворювань та багаторазових флеботомій. Усі спеціальні попередження та заходи перестороги, пов’язані з програмою збиранняауто логічної крові, в тому числі процедура компенсації об’єму циркулюючої крові, повинні поширюватися на пацієнтів, котрі застосовують епоетин-альфа.

    Дорослі хірургічні пацієнти, поза програмою відборуауто логічної крові.

    Пацієнти, зі сталим рівнем гемоглобіну > 13 г/дЛ (8,1 ммоль/л), які підлягають елективній ортопедичній хірургії мають значно більший ризик розвитку тромботичних або судинних ускладнень, асоційованих із терапією епоетином-альфа. Таким чином, застосування препарату у хірургічних пацієнтів зі сталим рівнем гемоглобіну > 13 г/дЛ (8,1 ммоль/л)– не рекомендується.

     

    Протипоказання.

    Пацієнтам, у яких розвивається істинна еритроцитарнааплазія (PRCA) внаслідок лікування еритропоетином, протипоказаний препаратЕпрекс або будь-який інший еритропоетин (див. Особливості застосування).

    Неконтрольована гіпертензія.

    Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

    Необхідно брати до уваги всі протипоказання, пов’язані з програмою відбору ауто логічної крові серед пацієнтів, які лікуютьсяепоетином-альфа.

    Пацієнтам, які підлягають елективній ортопедичній хірургії, але не брали участь у програмі відбору ауто логічної крові, застосування епоетину-альфа протипоказано при тяжких коронарних, периферійно-артеріальних, каротидних або церебрально-судинних захворюваннях, а також при нещодавно перенесених інфаркті міокарда або інсульті.

    Хірургічним пацієнтам, у яких із будь-яких причин неможливо застосовувати адекватну антитромботичну профілактику.

    Передозування.

    Препарат має значну терапевтичну широту. При передозуванні епоетину-альфа виникають ефекти, що відображають найвищий ступінь прояву фармакологічної дії гормону. При виключно високих рівнях гемоглобіну можливе застосовування флеботомії. За необхідності застосовується симптоматична терапія.

    Особливості застосування.

    Як і при застосуванні будь-яких парентеральнихлікарських засобів, препарат епоетин-альфа перед застосуванням перевіряють на відсутність видимих сторонніх часточок та зміни кольору розчину. Забороняється струшувати флакон з препаратом; це може викликати денатурацію глікопротеїну тавтрату його активності.

    Епоетин-альфа в одноразових флаконах не містить консервантів, тому забороняється повторне застосування невикористаної частини препарату. Залишок препарату має бути утилізований.

    Артеріальний тиск слід постійно контролю вати допочатку та під час лікування Епрексом. Препарат повинен з обережністю застосовуватись у пацієнтів з нелікованою, погано лікованою або важко контрольованою гіпертензією. Особливу увагу слід звертати на розвиток незвичайного головного болю або збільшення частоти виникнення головних болів, що може бути тривожним сигналом.

    При лікуванні може виникнути необхідність розпочати або посилити антигіпертензивну терапію. Якщо тиск не вдається контролю вати, застосування слід припинити.

    Епрекс слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, які мали судомні напади в анамнезі.

    Епоетин-альфа слід з обережністю застосовують за наявності епілепсії та хронічної печінкової недостатності.

    Особливо ретельно слід спостерігати за пацієнтами, уяких можливий розвиток тромбозу або інших судинних ускладнень.

    Безпека застосування препарату у пацієнтів знаявними гематологічними ускладненнями, такими як: гемолітична анемія, серповидна анемія, таласемія, порфірія та інші - не встановлена.

    Також немає досліджень із безпеки застосуванняепоетину-альфа у пацієнтів з дисфункцією печінки. Внаслідок уповільнення метаболізму препарату у таких пацієнтів може спостерігатися посиленняеритропоезу.

    При лікуванні може спостерігатися помірнедозозалежне збільшення кількості тромбоцитів у нормальних межах. Цей показник зменшується протягом подальшого курсу лікування. Тромбоцит оз розвивається у поодиноких випадках. Кількість тромбоцитів слід регулярно контролю вати протягом перших 8 тижнів лікування.

    Істинна еритроцитарна аплазія (PRCA).

    Існують поодинокі повідомлення про розвиток істинноїеритроцитарної аплазії (PRCA) після багатомісячного або багаторічного періоду підшкірного застосування епоетину-альфа.

    Пацієнти, у яких проявляється раптова втрата ефективності терапії, виражена у зниженні рівня гемоглобіну (1 – 2 г/дЛ намісяць) зі збільшенням необхідності у трансфузіях, повинні бути направлені на дослідження кількості ретикулоцитів крові та виявлення типових причин зниження клінічної відповіді (недостатність заліза, фолієвої кислоти або вітаміну В12, отруєння алюмінієм, супутні інфекції, процеси запалення та травми, приховані кровотечі, гемоліз). Якщо кількість ретикулоцитів із поправкою на анемію низька (<20 000/мм3 або < 20 000/uL або < 0,5 %), кількість тромбоцитів та лейкоцитів у нормі, і якщо не виявлено будь-яких інших причинвтрати ефективності терапії, слід провести визначення наявності антитіл доеритропоетину, а також дослідження кісткового мозку, для постановки діагнозуістинної еритроцитарної аплазії (PRCA).

    Якщо встановлено діагноз PRCA, необхідно негайно припинити терапію Епрексом. Пацієнтам не призначають інші препаратиеритропоетину, оскільки існує можливість перехресної реакції. За показанням таким пацієнтам може бути призначена інша підходяща терапія (переливання крові).

    Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю.

    У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю темп збільшення рівня гемоглобіну повинен складати біля 1 г/дЛ (0,62 ммоль/л) намісяць та не повинен перевищувати 2 г/дЛ (1,2 ммоль/л) на місяць для мінімізації ризику розвитку гіпертензії. Доза препарату повинна бути знижена, коли рівень гемоглобіну наблизиться до значення 12 г/дЛ.

    У всіх пацієнтів, які застосовують Епрекс, необхідно перевіряти рівень гемоглобіну через однакові проміжки часу до досягнення стабільного рівня і надалі періодично контролю вати цей рівень.

    Для оптимізації ефективності терапії епоетином-альфа необхідно забезпечити належне надходження до організму заліза, та впевнитися у відсутності фолієво-, та вітамін-В12-дефіциту. Для пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю при рівнях феритину крові < 100 нг/мл, рекомендована доза препаратів заліза складає 200 – 300 мг/добу або 100 – 200 мг/добу для педіатричних пацієнтів.

    У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю та клінічними проявами ішемічної хвороби або застійної серцевої недостатності досягнутий рівень гемоглобіну не повинен перевищувати верхньої межі бажаної концентрації гемоглобіну крові (див. “Спосіб застосування та дози”).

    Існують окремі повідомлення про випадки розвиткугіперкаліемії. У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю корекція анемії може спричинити підвищення апетиту та збільшення всмоктування калію та білків. Можезнадобитись періодичне регулювання параметрів діалізу для підтримання рівня сечовини, креатину та калію в нормальних межах. У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю необхідно контролю вати рівень електролітів у сироватці крові. У випадку реєстрації збільшення рівня калію крові слід розглянути можливість тимчасової відміни препарату до повної корекції стану гіперкаліемії.

    На базі одержаної на сьогодні інформації можна зробити висновок, що застосування ЕПРЕКСУ у переддіалізних пацієнтів не прискорює ступінь прогресу вання ниркової недостатності.

    Внаслідок підвищення рівня гематокриту пацієнти, які перебувають на гемодіалізі та одержують ЕПРЕКС, часто потребують збільшення дози препаратів гепарину під час діалізу. У випадку неоптимальної гепаринізаціїможливий розвиток оклюзії діалізної системи.

    У деяких пацієнток із хронічною нирковою недостатністю на фоні лікування Епрексом спостерігалось відновлення менструацій. Можливість вагітності та необхідність контрацептивних засобів повинні бути обговорені з пацієнтками до початку лікування.

    Існують відомості про поодинокі випадки загостренняпорфірії при лікуванні Епрексом пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю. Пацієнтам, у яких діагностують порфірію, Епрекс слід призначати з обережністю.

    Онкологічні пацієнти.

    Рівень гемоглобіну крові в онкологічних пацієнті вслід ретельно контролю вати через однакові проміжки часу до досягнення стабільного рівня, а також надалі.

    Темп збільшення рівня гемоглобіну у даної групи пацієнтів повинен складати 1 г/дЛ (0,62 ммоль/л) на два тижні або 2 г/дЛ (1,2ммоль/л) на місяць. Якщо концентрація гемоглобіну наближається до 12 г/дЛ або перевищує 13 г/дЛ слід провести корекцію дози, як описано у розділі “Показання для застосування”, для мінімізації ризику розвитку тромботичних ускладнень.

    У зв’язку з можливістю розвитку тромботичнихускладнень, що інколи мають місце при застосуванні препаратів еритропоетину у онкологічних пацієнтів, особливо обтяжених такими факторами ризику, як надмір навага, тромбози в анамнезі (глибокі венозні тромбози та емболія легень) ( див.“Побічна дія”), рішення про початок терапії повинно прийматися з урахуванням очікуваних позитивних ефектів і на противагу потенційному ризику.

    Для оптимізації ефективності терапії епоетином-альфа необхідно забезпечити належне надходження до організму заліза та впевнитися у відсутності фолієво-, та вітамін-В12-дефіциту. Для пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю при рівнях феритину крові < 100 нг/млрекомендована доза препаратів заліза складає 200 – 300 мг/добу або 100 – 200мг/добу для педіатричних пацієнтів.

    Епоетин-альфа є чинником росту, який, у першу чергу, стимулює продукцію червоних кров’яних клітин. Рецептори, чутливі доеритропоетину були знайдені також і на поверхні деяких пухлинних клітин. Невідомо, чи є дані рецептори функціонуючими. Але при цьому не можна виключати можливість того, що епоетин-альфа може діяти як чинник росту і на деякі типи пухлин, особливо на злоякісні новоутворення кісткового мозку. До отримання достовірних даних рекомендована концентрація гемоглобіну при терапії ЕПРЕКСОМповинна складати не більше 12 г/дЛ як у жінок, так і у чоловіків.

    В онкологічних пацієнтів, які отримують хіміотерапію, як правило, проявляється

    2 –3 тижнева затримка ефекту між призначеннямеритропоетину та появою еритропоетин-індукованих кров’яних тілець. Дана особливість повинна враховуватись при оцінці відповідності терапії (особливо щодо пацієнтів із необхідністю у трансфузіях).

    ВІЛ-інфіковані пацієнти.

    При відсутності клінічної відповіді або збереження ефекту під час терапії епоетином-альфа, слід уважно розглянути та оцінити усіможливі етіологічні фактори, включно із залізо дефіцитною анемією.

    Дорослі хірургічні пацієнти, які беруть участь упрограмі відбору ауто логічної крові.

    Усі спеціальні попередження та заходи перестороги, пов’язані з програмою збирання ауто логічної крові, в тому числі процедура компенсації об’єму циркулюючої крові, повинні поширюватися на всіх пацієнтів, що одержують епоетин-альфа.

    Дорослі хірургічні пацієнти, поза програмою відборуауто логічної крові.

    У пацієнтів, які підлягають елективній ортопедичній хірургії, причини анемії повинні бути виявлені та, за можливості, усунуті ще допочатку терапії епоетином-альфа. Ризик розвитку тромбозів у даної групи пацієнтів повинен бути врахований і зважений при вирішенні питання призначенняепоетину-альфа.

    Пацієнти, які підлягають елективній ортопедичній хірургії, повинні отримувати адекватну антитромботичну профілактику, оскількитромоботичні та судинні ускладнення у таких пацієнтів проявляються найчастіше, особливо на фоні супутніх серцево-судинних захворювань. Особливу обережність слід проявляти при терапії пацієнтів схильних до розвитку глибоких венозних тромбозів. Більш того, у пацієнтів із сталим рівнем гемоглобіну > 13 г/дЛ (8,1 ммоль/л), можливість розвитку пост оперативнихтромботичних або судинних ускладнень, асоційованих із терапією епоетином-альфа, значно вища. Таким чином, застосування препарату у хірургічних пацієнтів зісталим рівнем гемоглобіну > 13 г/дЛ (8,1 ммоль/л) – не рекомендується.

    Застосування у період вагітності та лактації.

    На даний момент немає результатів контрольованих досліджень застосування препарату Епрекс у вагітних жінок.

    У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю препарат Епрекс слід використовувати під час вагітності тільки в тих випадках, коли потенційна користь від терапії перевищує можливий ризик для плода.

    Не відомо, чи проникає еритропоетин-альфа в груднемолоко. В період годування груддю Епрекс слід використовувати з обережністю.

    Застосування епоетину-альфа у вагітних жінок та пацієнток у період годування груддю, які беруть участь у програмі ауто логічногоперед донорства, - не рекомендується.

    Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати зі складною технікою.

    Через підвищений ризик розвитку гіпертензії на початкових етапах терапії епоетином-альфа, пацієнти з хронічною нирковою недостатністю повинні проявляти обережність під час потенційно небезпечних видів діяльності, як то керування автомобілем та робота із складною технікою, до встановлення оптимальних підтримуючих доз препарату.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

    Немає жодних даних, які б вказували на те, що лікування епоетином-альфа чинить вплив на метаболізм інших ліків. Однак, оскільки препарати циклоспоринів зв’язуються з еритроцитами, існує можливість лікарської взаємодії. При одночасному застосуванні Епрексу та циклоспоринівслід контролю вати рівень останніх в крові та, за необхідності, коригувати дозу.

    Несумісність з іншими препаратами.

    Забороняється розводити та переливати препарат з оригінальної ємності в іншу. Забороняється вводити Епрекс у вигляді інфузій абосуміші з іншими лікарськими засобами.

    Умови та термін зберігання.

    Зберігати в темному, недоступному для дітей місціпри температурі від 2 до 8 °С. Холодовий ланцюг режиму зберігання повинен бути дотриманий протягом використання препарату. Не струшувати. Не заморожувати. Источник

    Термін придатності –18 міс.





    На сайті також шукають: Циталам, Меновазин інструкція, Дискус композитум застосування, Ревмоксикам побічні дії, Пропосол протипоказання