І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ЛІМІСТИН 10

ЛІМІСТИН 20

ЛІМІСТИН 40

(LIMISTIN 10  

LIMISTIN 20  

LIMISTIN 40)

Склад:

діюча речовина: аторвастатин;

1 таблетка містить аторвастатину кальцію в перерахуванні на аторвастатин 10 мг або 20 мг, або 40 мг;

допоміжні речовини: кальцію карбонат, целюлоза мікрокристалічна,   лактоза моногідрат, натрію кроскармелоза; полісорбат 80, гідроксипропіл целюлоза, магнію стеарат, пропіленгліколь, гідроксипропілм етилцелюлоза, полі етиленгліколь-6000, тальк, титану діоксид Е 171 (таблетки по 10 мг та 20 мг); кальцію карбонат, целюлоза мікрокристалічна,   лактоза моногідрат, натрію кроскармелоза; полісорбат 80, гідроксипропіл целюлоза, магнію стеарат; кросповідон, натрію лаурилсульфат, гіпромелоза, полі етиленгліколь, тальк, титану діоксид Е 171 (таблетки по 40 мг).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ КоА-редуктази.

Код АТС С 10А А 05.

Клінічні характеристики.

Показання. Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів з підвищеним рівнем загального   холестерину, холестерин-ліпопротеїнів низької щільності (Х-ЛНЩ), аполіпопротеїну   Б, три гліцеридів з метою збільшення холестерин-ліпопротеїнів високої щільності (Х-ЛВЩ) у хворих з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготна родинна та не спадкова гіперхолестеринемія), комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (Фредриксонівський тип IV) та хворих із дисбеталіпопротеїнемією (Фредриксонівський тип IІІ) у випадках, коли дієта не забезпечує належного ефекту. Для зниження   рівня загального холестерину та Х-ЛНЩ у хворих з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією, коли дієта та інші не медикаментозні засоби не забезпечують належного ефекту. Пацієнтам без клінічних проявів серцево-судинних захворювань, з наявністю або відсутністю дисліпідемії, але які   мають кілька факторів ризику серцево-судинних захворювань, таких як тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень Х-ЛВЩ або наявність в родинному анамнезі інформації про захворювання серцево-судинними хворобами в молодому віці з метою:

• зменшення ризику фатальних проявів ішемічної хвороби серця і не фатального інфаркту міокарда;

• зменшення ризику виникнення інсульту;

• зменшення ризику виникнення стенокардії і необхідності виконання процедур реваскуляризації міокарда.

Діти (10-17 років). Лімістин призначають як допоміжний засіб до дієти для зниження рівня загального холестерину, Х-ЛНЩ та аполіпопротеїну Б:

• у хлопчиків і дівчаток у постменархіальний період, віком від 10 до 17 років із гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією, якщо навіть за умови дотримання адекватної дієти:

                          а) рівень Х-ЛНЩ залишається ≥ 190 мг/дл (1,90 г/л) або

                          б) рівень Х-ЛНЩ залишається ≥ 160 мг/дл (1,60 г/л);

• у сімейному анамнезі має місце виникнення серцево-судинних захворювань у молодому   віці;

• у хворих дітей має місце два чи більше інших факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань (тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень Х-ЛВЩ або наявність у родинному анамнезі інформації про захворювання на серцево-судинні хвороби в молодому віці).

Протипоказання.

• Гіпер чутливість до будь-якого компонента препарату;

• Активні захворювання печінки чи невстановлений ґенез персистуючого підвищення активності трансаміназ, що втричі перевищує норму;

• Вагітність та період годування груддю, або у випадку ймовірного зачаття дитини внаслідок недостатніх заходів запобігання вагітності.

Спосіб застосування та дози.

Перед початком терапії Лімістином слід визначити рівень гіперхолестеринемії при відповідній дієті, призначити фізичні вправи та заходи, спрямовані на зменшення маси тіла у пацієнтів з ожирінням, і провести лікування інших захворювань. Під час лікування Лімістином пацієнтам слід дотримуватися стандартної дієти з низьким вмістом холестерину. Препарат призначають у дозі

10 ­– 80 мг один раз на добу щоденно, в будь-який період дня, незалежно від приймання їжі. Початкова і підтримуючі дози можуть бути індивідуалізовані відповідно до вихідного рівня Х-ЛНЩ, завдань терапії та її ефективності. Через 2 – 4 тижні від початку лікування та/або корекції дози Лімістину слід визначити ліпідограму і відповідно до неї відкоригувати дозу.

Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія. У більшості випадків достатньо призначити 10 мг препарату один раз на добу. Результат лікування стає помітним через 2 тижні, максимальний ефект спостерігається через 4 тижні. Позитивні зміни підтримуються шляхом тривалого застосування.

Гомозиготна родинна гіперхолестеринемія. У більшості випадків у пацієнтів з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією результат досягається застосуванням 80  мг Лімістину 1 раз на добу, що забезпечує зниження рівня Х-ЛНЩ на 15 % (18 – 45 %).

Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія в педіатричній практиці (10 – 17-річні пацієнти). Рекомендовано призначати Лімістин у початковій дозі по 10 мг один раз на добу щоденно. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг один раз на добу щоденно (дози, що перевищують 20 мг, не вивчали у пацієнтів цієї вікової групи). Доза може бути індивідуалізована відповідно до завдань терапії, корекція дози може проводитися з інтервалом 4 тижні і більше.

Застосування для лікування пацієнтів з нирковою недостатністю. Захворювання нирок не впливають на концентрацію аторвастатину   чи зменшення рівня Х-ЛНЩ у плазмі. Отже, немає потреби в корекції дози.

Застосування для лікування літніх пацієнтів. Різниці в безпеці, ефективності чи досягненні мети в лікуванні гіперхолестеринемії у літніх пацієнтів та пацієнтів інших вікових груп немає.

Побічні реакції.

Лімістин взагалі переноситься добре. Найчастіше побічними реакціями   є запори, метеоризм, диспепсія, біль у животі.

Найчастіше побічні реакції аторвастатину були такими:

• загальні розлади: біль у грудній клітці, набряк обличчя, гарячка, астенія, ригідність м’язів шиї, слабкість, реакції фото чутливості, генералізовані набряки;

• неврологічні розлади: безсоння, запаморочення, парестезія, сонливість, амнезія, порушення сну, зниження лібідо, емоціональна лабільність, порушення координації, периферична нейропатія, парестезія, кривошия, параліч лицьового нерва, гіперкінезія, депресія, гіпестезія, артеріальна гіпертензія;

• з боку   шлунково-кишкового тракту: гастроентерит, порушення функції печінки, коліти, блювання, гастрит, сухість у роті, геморагії прямої кишки, езофагіт, глосит, виразки ротової порожнини, анорексія, підвищений апетит, стоматит, хейліт, виразки дванадцяти палої кишки, дисфагія, ентерит, мелена, кровоточивість ясен, виразки шлунка, тенезми, виразковий стоматит, гепатит, панкреатит,   холестатична жовтяниця,   діарея, біль у животі, диспепсія, запор, метеоризм;

• з боку   шкіри та підшкірної клітковини: алопеція, свербіж, контактний дерматит, підвищення потовиділення, акне, кропив’янка, екзема, себорея, виразки шкіри, висипання;

• з боку опорно-рухової системи та сполучної   тканини: артрит, міопатія, міалгія, міозит, судоми м’язів; бурсити, тендосиновіїти, міастенія, контрактура сухожиль, рабдоміоліз;

• з боку сечовидільної та репродуктивної системи:   інфекція сечовидільної системи, гематурія, альбумінурія, часте сечовипускання, цистит, дизурія, камені в нирках, ніктурія, епідидиміт, мастопатія, геморагії піхви, маткова кровотеча, збільшення грудних залоз, метрорагія, нефрит, нетримання сечі, затримка сечі, гостра затримка сечі, імпотенція, порушення еякуляції;

• з боку органів чуття: амбліопія, шум у вухах, сухість очей, порушення рефракції, катаракта, крововиливи в око, глухота, глаукома, паросмія, втрата смаку, спотворення смаку;

• з боку дихальної системи: бронхіт, риніт, пневмонія, диспное, астма, носова кровотеча;

• з боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, вазодилатація, син копальні стани, мігрень, постуральна гіпотензія, флебіт, аритмія, напад стенокардії, артеріальна гіпотензія;

• порушення обміну речовин, метаболізму: периферичні набряки, гіперглікемія, зростання рівня креатинфосфокінази, подагра, збільшення маси тіла, гіпоглікемія;

• з боку системи крові та лімфатичної системи: екхімози, анемія, лімфаденопатія, тромбоцит опенія, петехії.

Педіатричні пацієнти (10 – 17 років). У пацієнтів, які застосовували аторвастатин, відмічали побічні прояви, подібні до проявів у пацієнтів групи плацебо. Найзагальнішим побічним проявом, який спостерігався в обох групах, не беручи до уваги причинний зв’язок, були інфекції.

У пост маркетинговому періоді виникали такі побічні ефекти: тромбоцит опенія;   алергічні реакції (включаючи анафілаксію); ангіо невротичний набряк, збільшення маси тіла; гіпестезія, амнезія, запаморочення, дзвін у вухах; синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, бульозні висипання, кропив’янка; рабдоміоліз, розрив сухожиль, артралгія, біль у спині;   біль у грудній клітці, периферичні набряки, нездужання, втомлюваність.

Передозування.

При передозуванні можливий розвиток рабдоміолізу, порушення функції печінки. Специфічного антидоту не існує. У випадку передозування проводять симптоматичне і підтримуюче лікування. Враховуючи активне зв’язування препарату   з білками плазми крові,   гемодіаліз малоефективний.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Лімістин   протипоказаний у період вагітності. Жінки дітородного віку повинні застосовувати відповідні контрацептивні заходи. Лімістин   може бути призначений жінкам дітородного віку лише тоді, коли вони категорично відкидають це протипоказання і добре поінформовані про можливий ризик для плода. Якщо під час лікування препаратом пацієнтка вирішить завагітніти, вона повинна припинити прийом препарату не пізніше ніж за місяць до запланованої вагітності.

Лімістин   протипоказаний у період годування груддю. Не відомо, чи виділяється Лімістин   у грудне молоко. Оскільки існує потенційний ризик для немовлят, що отримують грудне молоко, під час лікування Лімістином   слід припинити годування груддю.

Діти. Ефективність і безпека застосування Лімістину для лікування дітей з гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією віком до 10 років не вивчалися, тому препарат не застосовують для лікування пацієнтів цієї вікової групи.

Особливості застосування. Вплив на печінку. Як і при застосуванні інших гіполіпопротеїнемічних засобів цього ж класу, при лікуванні аторв астатином може відбуватися помірне підвищення активності трансаміназ сироватки крові (втричі більше, ніж верхній рівень норми – ВРН). Функція печінки контролю валася на пре- і пост маркетингових стадіях дослідження застосування аторвастатину   в дозах 10, 20, 40 і 80 мг. Персистуюче збільшення активності трансаміназ (втричі більше, ніж ВРН у 2 чи більше випадках) спостерігалося в 0,7 % пацієнтів, які отримували аторвастатин протягом цих досліджень. Межі цих відхилень становили 0,2, 0,2, 0,6 і 2,3 % при застосуванні 10, 20, 40 і 80 мг препарату відповідно. Збільшення активності трансаміназ не супроводжувалося жовтяницею чи іншими клінічними проявами. Якщо дозу аторвастатину   зменшували, робили перерву або припиняли лікування, рівень трансаміназ нормалізувався. Більшість пацієнтів продовжували лікування меншими дозами аторвастатину   без негативних наслідків. Функція печінки повинна визначатися перед початком лікування і періодично контролю ватися протягом курсу лікування. Пацієнтам, у яких виникають прояви порушення функції печінки, слід визначити показники її функції. Пацієнти, у яких спостерігається підвищення активності трансаміназ, повинні перебувати під спостереженням аж до нормалізації показників. У випадку більш як триразового зростання активності АлАТ або АсАТ понад норму дозу аторвастатину   слід зменшити або припинити лікування. Аторвастатин   здатний спричинити підвищення активності трансаміназ.

Лімістин слід призначати з обережністю пацієнтам, які вживають алкоголь і/або мають захворювання печінки в анамнезі. Хвороби печінки в активній фазі чи підвищення активності трансаміназ із незрозумілих причин є протипоказанням для призначення   Лімістину.

Вплив на скелетні м’язи. Під час лікування Лімістином   у пацієнтів може спостерігатися міопатія. Під міопатією слід розуміти біль у м’язах або слабкість м’язів у поєднанні зі зростанням рівня креатинфосфокінази (КФК) у 10 разів понад ВРН. Імовірність виникнення цього стану слід припустити у пацієнтів з дифузною міалгією, болючістю або слабкістю м’язів і/або суттєвим збільшенням рівня креатинфосфокінази. Пацієнтів слід попередити про можливе виникнення болю у м’язах і слабкість м’язів, інколи з неміччю чи підвищенням температури. У випадках підвищення рівня КФК чи уточненого або ймовірного діагнозу міопатії лікування Лімістином   слід припинити. Ризик виникнення міопатії під час лікування препаратами цієї групи збільшується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фібринової кислоти, еритроміцину, ніацину або азолових протигрибкових засобів. Більшість цих засобів пригнічують метаболізм цитохрому Р 450 3А 4 та/або розподіл препарату в організмі. Лімістин   біотрансформується, в першу чергу, за допомогою ферменту печінки CYP 3А 4. Лікарі, які призначають Лімістин   у комбінації з похідними фібринової кислоти, еритроміцином, імуносуп ресорами або азоловими протигрибковими засобами, або гіполіпопротеїнемічними дозами ніацину, повинні зважувати можливі позитивні результати та шкідливі наслідки і спостерігати за пацієнтами з метою виявлення таких проявів, як біль у м’язах і слабкість м’язів, особливо у перші місяці лікування та після підвищення дози одного з цих препаратів. Для цього рекомендується періодичне визначення КФК, але слід пам’ятати, що цього тесту недостатньо для вчасного діагностування тяжкої міопатії. Лімістин   може спричинити зростання рівня КФК.

При лікуванні Лімістином, як і при лікуванні подібними препаратами цієї групи, зрідка спостерігалися випадки рабдоміолізу в поєднанні із вторинною нирковою недостатністю, що спричиняється міоглобінурією. Терапію Лімістином   слід перервати або припинити у випадку тяжкого стану пацієнта при підозрі, що ці зміни спричинені міопатією, або за наявності факторів ризику розвитку вторинної ниркової недостатності при рабдоміолізі (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, серйозні хірургічні втручання, травма, тяжкі ендокринні, метаболічні або електролітні порушення і неконтрольовані судоми). Нетривале припинення прийому Лімістину не несе безпосередньої загрози. Якщо лікування припинили на більш тривалий проміжок часу, може прогресувати судинне захворювання через накопичення жирів у стінках судин (атеросклероз) і може виникнути ризик рецидиву серцево-судинного захворювання.

Препарат містить лактозу, що треба враховувати хворим з спадковою непереносимістю лактози.

Геморагічний інсульт: Терапія аторв астатином у дозі 80 мг у пацієнтів без серцево-судинних захворювань, які за 6 і менше місяців до початку лікування мали інсульт або транзиторну ішемічну атаку (ТІА), збільшує частоту виникнення геморагічних інсультів. У пацієнтів, у яких геморагічний інсульт виник на початку терапії, ризик повторного геморагічного інсульту збільшувався. Аторвастатин у дозі 80 мг зменшує загальну кількість інсультів та зменшує кількість випадків серцево-судинних захворювань.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. При прийомі препарату може спостерігатись сповільненість реакцій, що погіршує здатність керувати автомобілем і працювати з точними механізмами, тому рекомендовано уникати цих дій під час лікування препаратом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Ризик виникнення міопатії під час лікування аторв астатином   і подібними до нього препаратами збільшується при одночасному застосуванні циклоспорину, фіброєвої кислоти та її похідних, еритроміцину, протигрибкових препаратів групи азолів і ніацину.

Антациди. Одночасне застосування аторвастатину   і суспензії пероральних антацидів, яка містить гідроксиди алюмінію і магнію, зменшує концентрацію аторвастатину в плазмі приблизно на 35%, однак це не впливає на зменшення рівня Х-ЛНЩ.

Антипірин. Оскільки аторвастатин не змінює фармакокінетику антипірину, взаємодія між іншими препаратами, що метаболізуються за допомогою цього ж цитохрому (такими як терфенадин, тол бутамід, тріазолам, пероральні контрацептиви), є малоймовірною.

Холестипол. Концентрація аторвастатину   в плазмі зменшується на 25% при одночасному застосуванні холестиполу. Однак гіполіпопротеїновий ефект був більш виражений при одночасному застосуванні аторвастатину   і холестиполу, ніж при застосуванні одного з цих препаратів.

Дигоксин. При тривалому застосуванні дигоксину та одночасному застосуванні 10 мг аторвастатину   рівень дигоксину в плазмі не змінювався. Проте концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20% при одночасному застосуванні 80 мг аторвастатину на добу. Слід належним чином контролю вати стан пацієнтів, які отримують дигоксин.

Еритроміцин/кларитроміцин. Одночасне застосування аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг двічі на добу), які інгібують цитохром Р 450 3А 4, супроводжувалося підвищенням рівня аторвастатину в плазмі (див. «Особливості застосування. Вплив на скелетні м’язи»).

Азитроміцин. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щоденно) і азитроміцину (500 мг щоденно) не змінювало концентрацію аторвастатину в плазмі.

Терфенадин. Одночасне застосування аторвастатину   і терфенадину не спричиняло суттєвих змін фармакокінетики терфенадину.

Інтраконазол. Одночасне застосування аторвастатину (20-40 мг) та інтраконазолу (200 мг) призводить до збільшення рівня аторвастатину в крові.

Дилтіазему гідро хлорид. Одночасне застосування аторвастатину (40 мг) та дилтіазему (240 мг) призводить до збільшення рівня аторвастатину в плазмі крові.

Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування з пероральними контрацептивами, які містять норетиндрон і етанілестрадіол, збільшують AUC цих двох препаратів приблизно на 30 і 20%. Цей ефект слід враховувати при виборі контрацептиву для жінок, які приймають аторвастатин.

Варфарин і циметидин. Не виявлено суттєвих ефектів взаємодії між цими препаратами і аторв астатином.

Амлодипін. При одночасному застосуванні 80 мг аторвастатину і 10 мг амлодипіну не виявлено змін фармакокінетики аторвастатину.

Інгібітори протеаз. Одночасне застосування аторвастатину та інгібіторів протеаз, які пригнічують дію цитохрому Р 450 3А 4 (таких як ритонавір або саквінавір), супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі.

Індуктори цитохрому Р 450 3А 4. Одночасне застосування аторвастатину з індукторами цитохрому Р 450 3А 4 (ефіваренц, рифампіцин) може призвести до перемінних знижень концентрації у плазмі аторвастатину. Внаслідок подвійного механізму взаємодії рифампіцину рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, пізніше застосування   аторвастатину після застосування рифампіцину пов’язане з визначеним зниженням концентрації аторвастатину в плазмі крові.

Інша супутня терапія. Під час клінічних досліджень аторвастатин застосовувався одночасно з антигіпертензивними засобами та естроген замінними препаратами без суттєвих ефектів взаємодії. При взаємодії з циметидином рівень аторвастатину не змінювався. Взаємодія зі специфічними агентами не вивчалася.

Грейпфрутовий сік призводить до пригнічення цитохрому Р 450 3А 4 і може призводити до збільшення концентрації аторвастатину, особливо при надлишковому вживанні грейпфрутового соку (>1,2 л на добу). 

Фармакологічні властивості.  

Фармакодинаміка. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим       А-редуктази ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А   на мевалонову кислоту, яка є попередником   стеролів, включаючи холестерин. Аторвастатин знижує   рівень холестерину і ліпопротеїдів   у плазмі крові за рахунок пригнічення 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А-редуктази і синтезу холестерину в печінці, а також збільшення числа рецепторів ліпопротеїдів низької щільності на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення і катаболізму   ліпопротеїдів низької щільності. Аторвастатин знижує рівень загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності, аполі протеїну В   і три гліцеридів, спричиняє підвищення рівня холестерину ліпопротеїдів високої щільності та аполіпопротеїну А. Ці результати реєструються у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією і змішаною гіперліпідемією, включаючи хворих з інсулінозалежним цукровим діабетом.  

Фармакокінетика.

Аторвастатин швидко всмоктується після внутрішнього прийому; максимальна концентрація в плазмі крові досягається   через 1-2 години. Ступінь всмоктування підвищується пропорційно дозі аторвастатину. Біодоступність препарату становить 95-99 %. Абсолютна біодоступність аторвастатину дорівнює приблизно 12 %, а системна доступність інгібуючої активності   щодо       3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А-редуктази – майже 30 %. Низька системна біодоступність обумовлена   пре системним кліренсом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або біотрансформацією при первинному проходженні через печінку. Середній об’єм розподілу аторвастатину становить   приблизно    565 л. Аторвастатин зв’язується з білками плазми крові   більше, ніж на 98 %, біотрансформується під дією   цитохрому Р 450 3 А 4   з утворенням орто- і парагідроксильованих   похідних і різноманітних   продуктів β-окиснення. Ефект аторвастатину   відносно 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензим А-редуктази приблизно на 70 % визначається активністю циркулюючих метаболітів. Препарат виводиться з жовчю   після печінкової і/або поза печінкової біо трансформації. Препарат не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції. Середній період напів виведення аторвастатину становить майже 14 годин. Інгібуюча активність відносно 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензим А-редуктази триває близько 20-30 годин завдяки наявності активних метаболітів. Дані з фармакокінетики препарату у дітей відсутні.                                  

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

• білі або майже білі, капсулоподібні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з одному боку (таблетки по 10 мг та 20 мг);

• білі або майже білі, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою (таблетки по 40 мг).

Термін придатності.  2 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістерах, по 3 блістери у коробці.

Заявник. Ананта Медікеар Лтд.
Місцезнаходження. Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон,   Сполучене Королівство.

Виробник. Екюмс Драгс і Фармасьютикалс Лтд.

Місцезнаходження.

304, Мохан Плейс, Л. С. Сі., Блок-Сі, Сарасваті Віхар, Делі-110034, Індія;

19, 20, 21, Сек.-6А, ІІЕ, СІДКУЛ, Раніпур, Харидвар – 249403, Уттаракханд, Індія. Источник

Категорія відпуску. За рецептом.