ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату ТРИАМЗИД
TRIAMZID
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: таблетки жовтого із зеленуватим відтінком кольору, з рискою та фаскою;
склад: 1 таблетка містить триамтерену (в перерахуванні на 100% речовину) 0,05 г, гідрохлортіазиду (в перерахуванні на 100% речовину) 0,025 г;
допоміжні речовини: цукор молочний, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, полівінілпіролідон низь комолекулярний медичний, кальцію гідро фосфату дигідрат, кальцію стеарат, натрію кроскармелоза, тальк.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Комбінації діуретиків, що включають калійзберігаючі препарати. Гідрохлортіазид і калійзберігаючі препарати. Код АТС СО 3Е АО 1.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Комбінований препарат, до складу якого входять гідрохлортіазид і триамтерен. Чинить діуретичну та гіпотензивну дію. Гідрохлортіазид - діуретик середньої ефективності. Збільшує виведення з організму іонів натрію, калію, магнію, бікарбонатів, хлору і еквівалентної кількості води. Триамтерен належить догрупи калій/магнійзберігаючих діуретиків. При поєднанні з гідрохлортіазидомпопереджає розвиток гіпокаліємії і гіпомагніємії.
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо гідрохлортіазидвсмоктується на 60-80%. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі –1,5-3 год. Гідрохлортіазид накопи чується в еритроцитах, 40-70% зв’язується збілками плазми. Об’єм розподілу в термінальній фазі виведення становить 3-6л/кг (що еквівалентно 210-420 л при масі тіла 70 кг). Гідрохлортіазидметаболізується дуже малою мірою. Єдиним виявленим в слідових кількостях метаболітом є 2-аміно-4-хлоро-М-бензендисульфонамід. Виведення гідрохлортіазидуз плазми двофазне: період напів виведення початкової фази становить 2 год, кінцевої фази (через 10-12 год після прийому) - близько 10 год. У пацієнтів з нормальною функцією нирок виведення здійснюється майже виключно нирками,50-75% прийнятої внутрішньо дози виводиться із сечею в незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку і при порушенні функції нирок кліренс гідрохлортіазидуістотно знижується, що призводить до значного збільшення його концентрації вплазмі крові. У хворих на цироз печінки змін фармакокінетики гідрохлортіазидуне відмічається. Триамтерен легко всмоктується при прийомі внутрішньо. Діуретична дія відмічається через 15-20 хв, максимальний ефект спостерігається протягом 2-6 год після прийому. Метаболізується в печінці з утворенням 2,4,7-триаміно-6-оксифенілптеридину і кон’югатів із сірчаною кислотою. До 30% прий- нятої дози виводиться з сечею в незміненому вигляді.
Показання для застосування. Набряки різного генезу (при хронічній серцевій недостатності, в т. ч. в складі комбінованої терапії тяжких форм з резистентними набряками; захворюваннях печінки, нирок); набряки при хронічній венозній недостатності (коротким курсом, при одночасній фізіотерапії); артеріальна гіпертензія.
Спосіб застосування та дози. Таблетки приймають внутрішньо, після їди, не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю води. Дорослим і підліткам з масоютіла більше 50 кг для лікування набряків призначають у початковій дозі по 1таблетці 2 рази на добу, при недостатній вираженості діуретичного ефекту разову дозу можна збільшити до 2 таблеток. Максимальна добова доза - 3 таблетки ( 2 –після сніданку, 1 – після обіду ). При проведенні тривалого підтримуючого лікування, як правило, призначають по 0,5 таблетки вранці щодня або по 1 таблетці через день. За необхідності дозу можна підвищити до 1 таблетки 2 рази на добу. У разі набряків при хронічній венозній недостатності курс лікування - не більше 14 днів. При артеріальній гіпертензії призначають у початковій дозі по 1таблетці на добу. Лікар може поступово збільшити дозу до 4 таблеток на добу. При проведенні тривалого підтримуючого лікування дозу зменшують до 0,5 таблетки на добу (вранці). У разі одночасного призначення інших антигіпертензивнихпрепаратів добова доза триамтерену також становить 0,5 таблетки. Тривалість курсу лікування встановлюють індивідуально. Для хворих з порушеннями функції нирок (концентрація креатині ну в сироватці - 1,5 - 1,8 мг/100 мл або кліренскреатині ну - 50 - 30 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 0,5 таблетки.
Побічна дія. Нудота, блювання, діарея або запор, спастичні болі вживоті, сухість у роті, зрідка - геморагічний панкреатит; при тривалому застосуванні можливі гіпокаліємія або гіперкаліємія, судоми; гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпомагніємія, рідко - гіперкальціємія; тахікардія, запаморочення, слабкість, парестезії, головний біль; підвищення концентрації вкрові сечової кислоти, сечовини, креатині ну, глюкози, підвищенняфото чутливості, алергічні реакції (шкірний висип). У пацієнтів, схильних до ожиріння, можливо підвищення вмісту ліпідів у крові. У пацієнтів із захворюваннями вен підвищений ризик виникнення тромбозів і емболій. З боку кровотворних органів можливі анемія, лейкопенія, тромбоцит опенія, анемія, мегалобластна анемія привже існуючому дефіциті фолієвої кислоти.
Протипоказання. Гіпер чутливість до сульфаніламідів (через небезпеку перехресних алергічних реакцій), ниркова недостатність, анурія, гострийгломерулонефрит, виражені порушення функції печінки (прекома і печінкова кома); порушення обміну електролітів, які на піддаються корекції: гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіперкальціємія, гіпонатріємія; лактація (необхідно відмовитися від грудного вигодовування). Діти до 12 років і підлітки з масою тіла менше 50кг не повинні приймати Триамзид.
Передозування. Посилення проявів описаної побічної дії. При передозуванні Триамзиду можливий розвиток як гіпо-, так і гіперкаліємії, атакож гіперкальціємії. Симптоми передозування: нудота, блювання, діарея абозапор, спастичні болі в животі, сухість у роті, загальна слабкість, брадикардія, шлуночкова тахікардія, аритмії, парестезії, судоми, пригнічення серцевої діяльності. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, корекція гіпо- і/або гіперкаліємії, гіперкальціємії.
Особливості застосування. З обережністю застосовують при подагрі, порушеннях функції нирок і/або печінки, цукровому діабеті, дефіциті фолієвої кислоти. Упаціентів зі зниженою функцією нирок, у хворих на цироз печінки, а також уперіод вагітності підвищений ризик виникнення тяжких порушень електролітного обміну. У процесі лікування потрібно систематично контролю вати вміст у крові калію, натрію, хлору, сечовини, креатині ну, глюкози і сечової кислоти. При підозрі на нестачу фолієвої кислоти необхідний регулярний контроль картини периферичної крові. Особам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій, потрібно враховувати, що в початковій стадії застосування препарату і при зміні гіпотензивних засобів можливо сповільнення швидкості психомоторних реакцій, щопов’язано із зміною АТ. Вагітним призначають тільки за суворими показаннями, причому потрібно уникати тривалого застосування. Літнім пацієнтам препарат призначають у зменшених дозах. Діти до 12 років не повинні приймати Триамзид.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. ТриамзидТМ при одночасному застосуванні посилює дію інших гіпотензивних засобів (зокрема інгібіторів АПФ), трициклічних антидепресантів, вазодилататорів, сечогінних засобів, барбітуратів, фенотіазинів, а також етанолвмісних препаратів. Послаблює ефект протидіабетичних засобів, урикозуричних препаратів; посилюєкардіотоксичну і нейротоксичну дію літію. Одночасне застосування зне стероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) підвищує ризик розвиткугемодинамічної ниркової недостатності і зменшує діуретичний і гіпотензивний ефект. Можливо виникнення гіперкаліємії при одночасному застосуванні Триамзидуіз солями калію, калій зберігаючи ми діуретиками, а також з інгібіторами АПФ. Можливий розвиток гіпокаліємії при одночасному застосуванні з глюкокортикоїдамиі проносними засобами у високих дозах. Одночасний прийом метилдопи може спричинити гемоліз. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 0С. Термін придатності - 2 роки.