ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
КЕТОНАЛ
(KETONAL)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: кетопрофен;
основні фізико-хімічні властивості: білі, гладкі, одноріднісупозиторії;
склад: 1 супозиторій містить 100 мг кетопрофену;
допоміжні речовини: жир твердий, три гліцериди ненасичені із середньою довжиною ланцюга.
Форма випуску. Супозиторії.
Фармакотерапевтична група. Не стероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.
Код АТС M01A Е 03.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Кетопрофенє не стероїдним протизапальним засобом, що має аналгезуючу, протизапальну та жарознижуючу дію.
При запаленні кетопрофен інгібує синтез простагландинів ілейкотрієнів, гальмуючи активність циклооксигенази та частково –ліпооксигенази, також він інгібує синтез брадикініну і стабілізує лізосомальнімембрани.
Застосовується для зняття больового синдрому і лікування запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату.
Фармакокінетика. Абсорбція. Після ректального введення 100 мг кетопрофену максимальна концентрація в плазмі крові (10.4мкг/мл) відтворюється через 1,05 – 1,22 години. Біодоступність кетопрфену становить 71 – 96 %.
Розподілення. Ступінь зв’язування з білками – 99 %. Об’ємрозподілення - 0,1 – 0,2 л/кг. Кетопрфен проникає у синовіальну рідину. Через 3години після введення 100 мг кетопрофену його концентрація в плазмі крові становить 3 мкг/мл, а в синовіальній рідині – 1,5 мкг/мл; через 9 годин концентрація в плазмі крові – 0,3 мкг/мл, а в синовіальній рідині – 0,8 мкг/мл. Стабільна концентрація кетопрофену в плазмі крові досягається протягом 24години після введення. У пацієнтів старшого віку стабільна концентрація досягається через 8,7 години і становить 6,3 мкг/мл.
Метаболізм і виведення. Кетопрофен інтенсивнометаболізується у печінці за допомогою реакції мікросомального окислення. З організму виводиться у вигляді коньюгату з глюкуроновою кислотою. Періоднапів виведення становить лише 2 години. До 80 % введеної дози кетопрофенувиводиться з сечею, як правило (більше 90 %) у вигляді глюкуроніду, близько 10% - з фекаліями.
У пацієнтів з нирковою недостатністю виведення кетопрофенусповільнено, період напів виведення збільшується на 1 годину. У пацієнтів з печінковою недостатністю кетопрофен може накопичуватись у тканинах. У пацієнтів старшого віку метаболізм і виведення кетопрофену сповільнюються, однак це має клінічне значення тільки при порушенні функції нирок.
Показання для застосування. Кетонал супозиторії застосовують за такими показаннями:
больовий синдром (пост травматичні болі; після операційніболі; болі при метастазах пухлин);
первинна дисменорея;
ревматоїдний артрит;
серологічно негативний спондилоартрит (анкілозуючийспондиліт, псоріатичний артрит, реактивний артрит);
подагра, псевдо подагра;
остеоартрит;
поза суглобовий ревматизм (тендиніт, бурсит, капсулітплеча).
Спосіб застосування та дози.
Кетонал супозиторії вводяться в пряму кишку, по 1супозиторію 1 – 2 рази на добу.
Супозиторії можна застосовувати у комбінації зіншими пероральними формами Кетоналу капсулами або таблетками за такими схемами:
по 1 капсулі (50 мг) уранці і вдень та 1 супозиторій (100мг) увечері;
1 форте таблетка (100 мг) уранці (у виняткових випадках можна прийняти додатково ще 1 форте таблетку вдень) та 1 супозиторій (100 мг) увечері.
Дози підбираються індивідуально, залежно від стану пацієнт ата його реакції на лікування.
Максимальна добова доза кетопрофену становить 300 мг.
Для запобігання негативній дії кетопрофену на слизові оболонки органів шлунково-кишкового тракту можна одночасно приймати антацидні засоби.
Побічна дія. Найчастіше спостерігаються диспепсія, нудота, метеоризм, біль у черевній порожнині, діарея, запор, розлади травлення, зниження апетиту, блювання, стоматит.
Рідко відмічається головний біль, запаморочення, сонливість, депресія, безсоння, нервозність.
Дуже рідко відмічались порушення функції печінки і нирок, розлади зору і шум у вухах.
У менш ніж 1% пацієнтів спостерігались гастрит, випорожнення чорного кольору, кровотеча з прямої кишки, прихована кров у калі, перфорація виразки шлунка або кишки, кривава блювота.
Частота розвитку виразки шлунка у пацієнтів визначається факторами ризику, що включають стать, вік, паління, вживання алкоголю, стрес, одночасний прийом таких ліків, як аспірин, кортикостероїди, а також дозукетопрофену і тривалість його прийому.
Кетопрофен може погіршувати перебіг артеріальної гіпертензії і збільшувати ризик розвитку периферичних набряків.
Дуже рідко розвивається агранулоцит оз, тромбоцит опенія таанемія.
Рідко відмічались висипання на шкірі та інші реакціїгіпер чутливості, такі як анафілактичний шок, бронхоспазм, напад бронхіальної астми.
У місці введення (пряма кишка) може відмічатися: запалення шкіри, подразнення слизової оболонки, відчуття печіння, свербіж, кровотеча.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до кетопрофену або допоміжних речовин, саліцилатів та інших не стероїдних протизапальних засобів;
ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту встадії загострення;
хронічна диспепсія в анамнезі;
тяжкі порушення функції печінки та/або нирок;
схильність до кровотеч;
астматичні напади в анамнезі після застосування не стероїдних протизапальних засобів; риніт;
проктит;
вагітність і грудне вигодовування;
діти до 14 років.
Передозування. При передозуванні кетопрофену можу відмічатися нудота, блювання, біль в епігастрії, дуже рідко - кривава блювота, випорожнення чорного кольору, порушення свідомості, пригнічення дихання, судоми, ниркова недостатність, порушення функції печінки та ниркова недостатність.
При передозуванні рекомендується промивання шлунка таприйом активованого вугілля. Лікування - симптоматичне; застосовують антагоністи гіста мінових Н2-рецепторів, інгібітори протонного насоса, простагландини.
Особливості застосування. Слід з обережністю призначатиу пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, порушеннями згортання крові, хворим на гемофілію, із захворюванням Віллібранда, хворим натромбоцит опенію, з нирковою та печінковою недостатністю, а також при одночасному застосуванні пероральних антикоагулянтів і гепарину, особливонизь комолекулярного.
Як і всі інші не стероїдні протизапальні препарати, кетопрофен може маскувати симптоми та ознаки інфекційних захворювань.
Слід дотримуватись обережності при призначенні кетопрофенухворим на артеріальну гіпертензію та із серцево-судинними захворюваннями, для яких характерна затримка рідини в організмі. Необхідно регулярно контролю ватиартеріальний тиск у всіх пацієнтів, які приймають кетопрофен, особливо у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.
При тривалому лікуванні кетопрофеном, особливо пацієнтів старшого віку, необхідно контролю вати формулу крові, а також функції печінки та нирок. При кліренсі креатині ну нижче 0,33 мл/с (20 мл/хв) слід від коректувати дозукетопрофену.
Лабораторні аналізи. Кетопрофен знижує агрегацію тромбоцитів і збільшує час кровотечі. У 15 % пацієнтів підвищуються показники функціональних печінкових тестів. Інколи (менше ніж у 1 % пацієнтів) відмічається значне підвищення АЛТ або АСТ.
Застосування в періоди вагітності та лактації. Протипоказано призначення в третьому триместрі вагітності, в першому та другому триместрах застосування препарату можливо тільки у тому разі, коли потенційна користь виправдовує можливий ризик негативної дії на плід.
Застосування не стероїдних протизапальних засобів у третьому триместрі вагітності може спричинити передвчасне закриття боталової протоки та легеневу гіпертензію у новонароджених, а також пізні пологи.
Грудне вигодовування необхідно припинити на період лікування кетопрофеном.
Вплив на психофізичну здатність. Рідко не стероїдні протиревматичні засоби можуть спричинювати запаморочення, сонливість. При цих симптомах не слід керувати автомобілем або механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Кетопрофен може зменшувати ефект діуретиків та антигіпертензивних препаратів та підвищувати ефективність пероральних гіпоглікемізуючих препаратів – похідних сульфанілсечевини, а також деяких проти судомних засобів (фенітоїну). Одночасне застосування кетопрофену тадіуретиків або інгібіторів ангіотензин-конверт ази підвищує ризик порушення функції нирок.
У зв’язку з підвищенням ризику кровотечі при одночасному прийомі кетопрофену та пероральних антикоагулянтів або кортикостероїдів пацієнт повинен знаходитись під постійним медичним контролем.
При одночасному прийомі кетопрофену та серцевих глікозидів, препаратів літію, циклоспорину та метотрексату їх токсичність підвищується внаслідок зниження екскреції.
Кетопрофен може зменшувати ефект міфепристону, тому міжкурсом лікування міфепристоном і початком терапії кетопрофеном повинно пройтине менше 8 – 12 діб.
Кетопрофен не слід призначати одночасно з іншимине стероїдними протизапальними засобами і саліцилатами.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 0С у недоступному для дітей місці.
Термін придатності - 5 років. Источник
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.