ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
КЛАРИМАКС
(CLARIMAX)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: clarithromycin;6-О-метил еритроміцин;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки 250 мг: жовтого кольору (можливі варіації жовтого до кольору слонової кістки), овальні, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з відбитком “250” на одному боці, іншийбік гладкий або з відбитком логотипа “Р";
таблетки 500 мг: жовтого кольору (можливі варіації жовтого до кольору слонової кістки), овальні, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з відбитком “500” на одному боці, інший бік гладкий або з відбитком логотипа “Р";
склад: 1 таблетка містить кларитроміцину 250 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, крохмаль преже латинізований, кроскармелози натрієва сіль, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, барвник жовтий;
1 таблетка містить кларитроміцину 500 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, крохмаль преже латинізований, кроскармелози натрієва сіль, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, барвник жовтий.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засобидля системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Макроліди. Кларитроміцин. Код АТС J01F A09.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Кларитроміцин виявляє протибактеріальну дію за рахунок зв’язування з 50S-рибосомальною субодиницею чутливих до цього антибіотика бактерій, що приводить до пригнічення в них білкового синтезу.
Кларитроміцин виявляє активність щодо різних аеробних і анаеробних грам позитивних і грам негативних мікро організмів, а також більшості мікро організмів комплексу Mycobacterium avium.
Крім самого препарату його метаболіт 14-гідроксипохідне кларитроміцину також має протибактеріальну активність, щовносить вклад у сумарну активність при прийомі кларитроміцину. При цьому 14-гідроксипохідне кларитроміцину є вдвічі високо активнішим відносно Haemophilusinfluenzae у порівнянні з вихідним препаратом. Однак активність метаболіту відносно мікро організмів комплексу Mycobacterium avium у 4-7 разів нижче, ніж укларитроміцину.
Кларитроміцин виявляє бактерицидну активність відносно Helicobacter pylori. Ця активність вище при нейтральному значенні рН.
Існують дані про перехресну резистентність доазитроміцину. Необхідно мати на увазі можливість перехресної резистентності міжкларитроміцином і іншими макролідними антибіотиками, а також лінкоміцином ікліндаміцином.
Кларитроміцин не справляє інгібуючого ефекту на видиEnterobacteriaceae, Pseudomonas і на інші грам негативні бацили, які не ферментують лактозу.
Кларитроміцин виявляє антибактеріальну активність відносно нижче наведеного спектра мікро організмів.
Грам позитивні бактерії: Streptococcus agalactiae,Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans, Streptococcus pneumoniae,Listeria monocytogenes, Staphylococcus aureus.
Грам негативні бактерії: Haemophilus influenzae,Haemophilus parainfluenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitides,Legionella pneumophilla, Pasteurella multocida, Helicobacter pylori,Campylobacter jejuni, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Bordetellapertussis.
Інші мікро організми: Chlamydia pneumoniae (TWAR),Chlamydia trachomatis, Borrelia burgdorferi, Toxoplasma gondii, комплексMycobacterium avium (MAC), що складається з Mycobacterium avium, Mycobacteriumintracellular, Mycobacterium leprae, Mycobacterium chelonae, Mycobacteriumfortuitum, Mycobacterium kansasii.
Анаеробні мікро організми: Clostridium perfringens,Peptococcus spp., Propionibacterium acnes, Bacteroides melaninogenicus.
Мікоплазми: Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasmaurealyticum.
Фармакокінетика. Абсолютна біодоступністькларитроміцину в таблетках по 250 і 500 мг становить близько 50 %. У присутності їжі всмоктування кларитроміцину в кишечнику трохи затримується, що, однак, не впливає на показники біодоступності цього препарату. Таким чином, таблетки кларитроміцину можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
При прийомі дози кларитроміцину здоровими особами натще пік препарату в сироватці крові досягається протягом двох годин. Рівноважна концентрація кларитроміцину в сироватці крові, яка досягається через 2-3 дні від початку прийому препарату, становить приблизно 1 мг/л при прийомікларитроміцину в дозі 250 мг два рази на день і 2-3 мг/л – при прийомікларитроміцину в дозі 500 мг два рази на день. Час напів виведення длякларитроміцину становить близько 3-4 годин при дозі 250 мг два рази на день і 5-7 годин – при дозі 500 мг два рази на день.
Відхилення від лінійності фармакокінетикикларитроміцину при прийомі препарату в рекомендованих дозах 250 мг два рази надень і 500 мг два рази на день незначні. При дозі 250 мг два рази на день пік стаціонарної концентрації основного метаболіту кларитроміцину, його 14-ОН-похідного – близько 0,6 мг/л при періоді напів виведення 5-6 годин. Придозі 500 мг два рази на день пік стаціонарної концентрації цього метаболітукларитроміцину – до 1 мг/л при періоді напів виведення 7 годин. При обох дозахкларитроміцину стаціонарна концентрація цього метаболіту, як правило, досягається за 2-3 години.
У дорослих ВІЛ-інфікованих хворих при добовій дозікларитроміцину 2 000 мг, розділеній на два прийоми, максимальна концентрація препарату в сироватці крові становить 5-10 мг/л, а при підвищенні дози ще в дварази (4 000 мг на день у два прийоми) у цієї ж категорії хворих реєстрували максимальний вміст препарату в крові близько 27 мг/л.
При прийомі кларитроміцину у дозі 500 мг три рази надень середня рівноважна величина максимальної концентрації була на 31% вище (3,8 мкг/мл), а мінімальної концентрації – на 119% вище (1,8 мкг/мл), ніж при прийомі кларитроміцину в дозі 500 мг два рази в день, а розбіжності періодунапів виведення при порівнянні цих двох схем прийому кларитроміцину не відмічалося.
При прийомі препарату у дозі 250 мг два рази на день приблизно 20% від прийнятої дози в незмінному виді виводиться із сечею. При дозуванні 500 мг два рази на день ця величина досягає 30%. Кліренскларитроміцину нирками відносно незалежний від дози. Основним метаболітомкларитроміцину, що виявляється в сечі, є 14-гідроксикларитроміцин, на частку якого припадає 10-15 % кількості препарату, що надійшло, при дозі 250 або 500мг два рази на день.
Залишок препарату, що надійшов в організм, переходить у жовч і виводиться з фекаліями, де виявляється 5-10% прийнятої дози, здебільшого у вигляді продуктів N-диметилювання і 14-гідроксилюваннякларитроміцину.
Рівноважні концентрації кларитроміцину в осіб з порушеною функцією печінки практично не відрізняються від таких у здорових осіб. Разом з тим, концентрація 14-гідроксикларитроміцину в осіб з порушеною функцією печінки трохи нижче. При цьому таке зменшення утворення 14-гідроксикларитроміцину частково компенсується підвищенням кліренсукларитроміцину нирками.
Кларитроміцин добре розподіляється в тканинах ірідинах організму, в результаті чого його концентрації там можуть перевищувати концентрації в сироватці крові.
Показання для застосування. Кларимакс показаний для лікування інфекцій верхніх дихальних шляхів: фарингіт і тонзиліт, спричинені бета-гемолітичними стрептококами групи А, гострий синусит, середній отит; інфекцій нижніх дихальних шляхів: гострий та хронічний бронхіт (спричиненімікро організмами, включаючи штами, які продукують бета-лактамазу), пневмонія; інфекцій шкіри; інфекцій, спричинених не туберкульозними мікобактеріями: для запобігання розповсюдження мікобактеріальних інфекцій у хворих із прогресуючоюВІЛ-інфекцією, а також для лікування локалізованих або розповсюдженихмікобактеріальних інфекцій.
Кларимакс застосовують в комплексній терапії для ліквідації Helicobacter pylori у хворих з пептичною виразкою шлунка та дванадцяти палої кишки.
Кларимакс застосовують для лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікро організмами (мікоплазмоз, токсоплазмоз, уреаплазмоз, хламідіоз, лепра).
Спосіб застосування та дози. Кларимакс приймаютьперорально, з їжею чи незалежно від прийому їжі.
Інфекції дихальних шляхів і шкіри
Дорослим і дітям старше 12 років з інфекціями дихальних шляхів або шкіри кларитроміцин призначають, як правило, у дозі від 250 до 500 мг два рази на день протягом 7-14 днів. У випадку інфекцій з більш тяжким перебігом або інфекцій, спричинених менш чутливими мікро організмами, препарат дозують на рівні верхньої межі.
Для лікування інфекцій, спричинених бета-гемолітичним стрептококом групи А, препарат слід приймати 10 днів.
Дітям до 12 років дозування кларитроміцину – 7,5мг/кг кожні 12 годин, протягом 5-10 діб.
У випадку порушення функції нирок, якщо кліренскреатині ну становить менше 30 мл/хв, дозу кларитроміцину слід зменшити навпіл, тобто до 250 мг один раз на день, чи, відповідно, 250 мг два рази на день увипадку інфекцій з більш тяжким перебігом. У таких хворих курс лікуваннякларитроміцином не повинен перевищувати 14 днів.
При сполученні порушення функції нирок і печінки, атакож у тяжких випадках ниркової недостатності необхідне подальше зниження дозикларитроміцину чи збільшення інтервалу між прийомом препарату. Якщо порушення функції печінки не супроводжується нирковою недостатністю, дозуваннякларитроміцину можна не змінювати.
Ерадикація Helicobacter pylori
Для ерадикації Helicobacter pylori застосовують трикомпонентну схему терапії з омепразолом і амоксициліном і кларитроміцин удозі 500 мг два рази на добу.
У хворих з підвищеною чутливістю до препаратівпеніцилінового ряду для ерадикації Helicobacter pylori використовують двокомпонентну схему терапії, при цьому дозу кларитроміцину збільшують до 500мг три рази на добу.
Мікобактеріальні інфекції
Дорослим хворим із прогресуючою ВІЛ-інфекцієюКларимакс призначають для профілактики дисемінації мікобактерій у дозі 500 мгдва рази на добу. Курс профілактичного лікування встановлюється лікарем індивідуально.
Хворим на СНІД дорослим, для лікування дисемінованоїмікобактеріальної інфекції, Кларимакс призначають у комплексі з іншими препаратами, ефективними відносно мікобактерій, включаючи етамбутол і рифампін. Рекомендована доза становить 500 мг два рази на добу. Лікування необхідно проводити довічно, навіть якщо клінічно відмічається поліпшення стану і поліпшуються результати бактеріологічного дослідження.
Побічна дія. Велика частина побічних явищ має слабо виражений і минущий характер.
Побічні явища загального характеру: головний біль, астенія, біль у спині, у грудях.
Явища з боку серцево-судинної системи: як і при застосуванні інших антибіотиків групи макролідів, при лікуванні кларитроміциномзрідка відмічають подовження інтервалу QT, шлуночкову тахікардію, мерехтіння і тріпотіння шлуночків.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, болі в животі, диспепсія, блювання, запор, метеоризм, сухість у роті, глосит, стоматит, анорексія, знебарвлення язика, гепатомегалія. У ряді випадків відмічається також зміна кольору зубів, що носить оборотний характер ізнімається при застосуванні відповідних зубних паст.
Як і при застосуванні інших антибіотиків групимакролідів, при застосуванні кларитроміцину в ряді випадків відмічають порушення функції печінки, включаючи підвищення активності ферментів печінки, гепатоцелюлярний і/чи холестатичний гепатит з жовтухою або без неї. Відмічені також кілька випадків панкреатиту.
Порушення з боку нервової системи: запаморочення, шум у вухах, відчуття тривоги, безсоння, нервозність, нічні кошмари, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, порушення орієнтації, галюцинації. Відмічені поодинокі випадки судом.
Порушення з боку органів дихання: риніт, кашель, задишка, астма.
Шкірні симптоми: свербіж, висипання, алергійні реакції. При виявленні алергійної реакції на кларитроміцин прийом препарату треба припинити.
Порушення метаболізму: відмічені нечасті випадкигіпоглікемії, хоча деякі з таких хворих у процесі терапії із застосуваннямкларитроміцину приймали також гіпоглікемічні препарати чи інсулін.
Порушення з боку органів чуття: порушення смакових відчуттів, розлад слуху, порушення зору, кон’юнктивіт. У ряді випадків відмічена минуща втрата слуху, слух, як правило, повертався після відміни препарату. Відмічені випадки порушення нюху, звичайно в сполученні з порушеннями смакових відчуттів.
Порушення з боку сечовидільної системи: гематурія, вагінальний моніліаз, вагініт, дисменорея.
Порушення з боку кровотворної і лімфатичної систем: еозинофілі я, анемія, лейкопенія, тромбоцитемія. Відмічені нечасті випадкитромбоцит опенії.
Зміни лабораторних показників
Ферменти печінки: підвищення активностіаспартатамінотрансфер ази, аланін амінотрансфер ази, лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, підвищення вмісту сумарного білірубіну (на частку кожної з відмічених змін припадає менше 1% загальної кількості хворих).
Гематологічні показники: зменшення кількості лейкоцитів (менше, ніж в 1% випадків), збільшення протромбі нового часу (1%).
Показники функціонування нирок: підвищення вмісту азоту сечовини в крові (4%), підвищення рівня креатині ну в сироватці крові (менше, ніж в 1% випадків).
Протипоказання. Кларимакс протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до кларитроміцину, еритроміцину чи іншихмакролідних антибіотиків. Не слід застосовувати кларитроміцин одночасно зтакими препаратами, як астемізол, терфенадин, цизаприд або пімозид. Кларитроміцин протипоказаний при тяжких захворюваннях печінки, порфірії, вперіод вагітності і годування груддю.
Кларимакс не слід призначати дітям до 12 років, оскільки таблетки в дозах, що випускаються, не придатні для поділу на потрібні дитині дози. Кларимакс можна застосовувати для лікування дітей лише в тому випадку, якщо рекомендовані дози, які виходять із індивідуальних розрахованих доз, будуть кратні дозам таблеток препарату, що випускаються. При цьому ці дозине повинні перевищувати доз, розрахованих на масу тіла хворих дітей.
Передозування. Симптоми передозування: порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея), головний біль, відчуття тривоги. Призначається промивання шлунка і симптоматична терапія.
Прийом великої дози кларитроміцину може спричинити алергійні реакції.
Кларитроміцин зв’язується з білками на 70%. Дані, що свідчили б про елімінацію кларитроміцину при гемодіалізі чи перитонеальномудіалізі, відсутні.
Особливості застосування. Для того щоб ерадикація Helicobacterpylori була успішною, а ризик появи резистентних штамів – мінімальним, лікування кларитроміцином слід проводити, суворо дотримуючись запропонованої схеми. У таких випадках не слід застосовувати амоксицилін у сполученні зкларитроміцином у хворих з нирковою недостатністю, оскільки питання про дозування цих препаратів у таких хворих поки залишається відкритим.
Розвиток резистентності при застосуваннікларитроміцину для ерадикації Helicobacter pylori слід розцінювати як можливий ризик лікування з використанням кларитроміцину, особливо при використанні порівняно менш ефективних схем застосування препаратів.
Застосування особами похилого віку. Якщо препарат застосовується особами похилого віку з порушеннями функції нирок, необхідно відкоригувати дозу кларитроміцину. При вивченні стаціонарних концентраційкларитроміцину і його метаболіту в осіб похилого віку, що приймали препарат удозі 500 мг два рази на день, було зареєстровано підвищення максимального вмісту в крові як кларитроміцину, так і його 14-гідроксипохідного.
Застосування в період вагітності та лактації. Спеціальних досліджень препарату в суворо контрольованих умовах у вагітних жінок не проводилося. Призначення кларитроміцину вагітним, особливо протягом перших трьох місяців вагітності, припустимо лише в тих випадках, коли потенційна користь для матері виправдовує потенційний ризик для плоду, пов’язаний із застосуванням цього препарату. Якщо вагітність настала в процесі прийому препарату, пацієнта треба поінформувати про потенційну небезпеку продовження прийому препарату для плоду.
Безпека кларитроміцину для немовлят при його застосуванні жінками, які годують груддю, не встановлена. Проте відомо, що препарат переходить у грудне молоко, а це є потенційним ризиком для організму немовлят.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Кларитроміцинє інгібітором цитохрому Р 450 3А 4. Внаслідок цього може підвищуватися концентрація в сироватці крові чи сповільнюватися виведення інших препараті впри їх сполучному застосуванні з кларитроміцином. У таких випадках у процесі лікування може знадобитися контроль і коригування концентрації застосовуваних препаратів у сироватці крові.
Макроліди можуть впливати на метаболізм терфенадинута цизаприду, що призводить до підвищення вмісту цих препаратів в сироватці. Цеможе призводити до аритмій, що супроводжуються збільшенням тривалості інтервалуQT, шлуночкової тахікардії, мерехтіння і тріпотіння шлуночків.
Вміст карбамазепіну, дигоксину, теофіліну в сироватці крові може підвищуватись при одночасному застосуванні з кларитроміцином.
Вміст у сироватці крові циклоспорину, такролімусуможе підвищуватись при застосуванні їх з кларитроміцином, що може зумовити виявлення токсичних ефектів.
Іноді сполучне застосування кларитроміцину ідизопіраміду спричинює підвищення вмісту останнього в сироватці крові, що призводить до фібриляції шлуночків і збільшення тривалості інтервалу QT.
При сполучному застосуванні кларитроміцину з препаратами, що містять ерготамін, можуть відмічатися ішемічні реакції. Удеяких випадках при такому сполучному застосуванні виявляються ознаки токсичності, зумовленої алкалоїдами, що призводить до вираженого периферичного спазму судин і дизестезії.
При сполучному застосуванні кларитроміцину злансопразолом відмічається незначна зміна вмісту в сироватці крові яклансопразолу, так і 14-гідроксипохідного кларитроміцину, що, однак, не вимагає коригування доз препаратів.
Вплив омепразолу на підвищення сироваткового вмістукларитроміцину виражений меншою мірою. При цьому застосування омепразолупризводить до деякого підвищення вмісту кларитроміцину в тканинах і слизових секретах організму.
Зрідка при сполучному застосуванні кларитроміцину з інгібіторами HMG-Co-редуктази, лов астатином і симв астатином, як ускладнення відмічаються дистрофічні виміри поперечносмугастої м’язової тканини.
Кларитроміцин зменшує величину кліренсу мідазоламу ітріазоламу, що може призвести до посилення фармакологічних ефектів цих препаратів.
При сполучному застосуванні кларитроміцину зрифабутином або рифампіном відмічається зниження вмісту кларитроміцину в сироватці крові. У свою чергу, може підвищуватися концентрація рифабутину, як у сироватці, так і в тканинах організму, що може збільшувати ризик появи токсичних явищ.
При сполучному застосуванні ритона віру в дозі 200 мгтри рази на день і кларитроміцину в дозі 500 мг два рази на день відбувається виражене зниження показників метаболізації кларитроміцину.
У випадку сполучного застосування кларитроміцину зіндинавіром була встановлена наявність метаболічних взаємодій між зазначеними препаратами.
Спостерігається посилення антикоагулянт них ефекті впри сполучному застосуванні кларитроміцину і пероральних антикоагулянтів.
Сполучне застосування кларитроміцину і зидовудину уВІЛ-інфікованих дорослих хворих може призводити до зниження рівноважних концентрацій зидовудину. У цьому випадку кларитроміцин, очевидно, сповільнює всмоктування зидовудину в кишечнику. Щоб уникнути такої взаємодії, рекомендується приймати кларитроміцин і зидовудин в різний час. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі 15-25°С, в герметичній упаковці, в захищеному від світла місці. Термін придатності – 5 років.