ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ІЗОНІАЗИД
(ISONIAZID)
Склад:
діюча речовина: 5 мл сиропу містить 100 мг ізоніазиду;
допоміжні речовини: сорбіт (Е 420), сахарин натрію (Е 954), метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), ароматизатор харчовий (малиновий аромат), вода очищена.
Лікарська форма. Сироп.
Фармакотерапевтична група. Протитуберкульозні засоби. Код АТС J04A С01.
Клінічні характеристики.
Показання.
Туберкульоз (будь-якої локалізації, у дорослих і дітей, лікування і профілактика, у складі комбінованої терапії).
Протипоказання.
– Підвищена чутливість до ізоніазиду або до допоміжних речовин препарату;
– епілепсія, схильність до судомних нападів;
– тяжкі психози (в т.ч. в анамнезі);
– поліомієліт (в т.ч. раніше перенесений);
– токсичний гепатит в анамнезі внаслідок застосування похідних гідразину ізонікотинової
кислоти (фтивазид тощо);
– гостра печінкова та/або ниркова недостатність;
– виражений атеросклероз;
– період годування груддю.
Прийом ізоніазиду протипоказаний у дозах понад 10 мг/кг у період вагітності, при легенево-серцевій недостатності III ступеня, артеріальній гіпертензії ІІ-ІІІ стадії, ішемічній хворобі серця, захворюваннях нервової системи, хронічній нирковій недостатності, гепатиті у період загострення, цирозі печінки, бронхіальній астмі, псоріазі, екземі у фазі загострення, гіпотиреозі, мікседемі.
Спосіб застосування та дози.
Добову та курсову дози встановлюють індивідуально, залежно від перебігу та форми захворювання, ступеня інактивації ізоніазиду, ефективності терапії та переносимості препарату. Ізоніазид застосовують внутрішньо до їди або через 30-40 хв після прийому їжі. Дорослим і дітям старше 2 років призначають у добовій дозі 5 мг/кг маси тіла 1 раз на добу при щоденному застосуванні або 10 мг/кг маси тіла при інтермітуючому прийомі (3 рази на
тиждень). Максимальна добова доза для дорослих – 600 мг, для дітей – 500 мг. Лікування активного туберкульозу триває 6-8 місяців, з метою профілактики приймають 2-3 місяці.
Побічні реакції.
У пацієнтів зі сповільненою інактивацією ізоніазиду значно підвищується ризик токсичних
проявів препарату.
Травний тракт: нудота, блювання, запор, сухість у роті, дискомфорт у ділянці живота,
анорексія, гострий панкреатит.
Імунна система: алергічні реакції, пов'язані з реакціями гіперчутливості, такі як пропасниця,
шкірні висипання (кореподібний, макулопапульозний дерматити, пурпура або
ексфоліативний дерматит), шкірний свербіж, інтерстиціальний пневмоніт, лімфаденопатія і
васкуліт; можливе загострення симптомів системного червоного вовчака або поява
вовчакоподібного синдрому. Підвищення температури тіла.
Нервова система: головний біль, периферична нейропатія, запаморочення, судоми, неврит
зорового нерва, атрофія зорового нерва, гіперрефлексія, збільшення частоти нападів у хворих
на епілепсію, токсична енцефалопатія, розлади пам'яті, порушення сну, психотичні реакції
(токсичні психози), починаючи від незначних змін особистості до значних психічних
розладів, які, як правило, зникали при відміні препарату; втрата слуху та дзвін у вухах у
пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності.
Серцево-судинна система: артеріальна гіпертензія, відчуття серцебиття, біль за грудниною
та в ділянці серця, посилення ішемії міокарда в осіб літнього віку.
Сечовидільна система: утруднене сечовипускання.
Гепатобіліарна система: ушкодження печінки, підвищення рівня печінкових ферментів,
жовтяниця, гепатит, фулмінантна печінкова недостатність, що може призвести до розвитку
некрозу (особливо у віці від 35 років), білірубінемія, білірубінурія.
Ендокринна система та метаболічні реакції: дефіцит піридоксину, що впливає на
перетворення триптофану у нікотинову кислоту, пелагра, гінекомастія у чоловіків, менорагії
у жінок, синдром Кушинга, гіперглікемія, ацидоз.
Кровотворна система: гемолітична і апластична анемії, сидеробластична анемія,
тромбоцитопенія, агранулоцитоз, еозинофілія.
Опорно-руховий апарат: ревматоїдний синдром.
Шкірні реакції: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний
епідермальний некроліз.
Інше: нездужання, слабкість; синдром відміни, який може виникнути при припиненні
прийому препарату, що включає головний біль, безсоння, дратівливість, нервозність.
Передозування.
Симптоми: нудота, блювання, запаморочення, судоми, нечіткість зору, зорові галюцинації, в'ялість, дизартрія, дезорієнтація, невиразна мова, ступор, гіперефлексія, периферична полінейропатія, порушення функції печінки, метаболічний ацидоз, гіперглікемія, глюкозурія, кетонурія, судоми (через 1-3 години після застосування препарату), кома. З часом може розвинутися респіраторний дистрес-синдром. При лабораторних дослідженнях типовими є наявність ацетону в сечі; тяжкий метаболічний ацидоз, гіперглікемія.
Лікування: периферична полінейропатія (вітаміни В6, B1, В12, АТФ, глутамінова кислота, нікотинамід, масаж, фізіотерапевтичні процедури); судоми (внутрішньом'язово вітамін
В6 – 200-250 мг, внутрішньовенно 40 % розчин декстрози-20 мл, внутрішньом'язово 25 % розчин магнію сульфату-10 мл, діазепам); порушення функції печінки (метіонін, ліпамід, АТФ, вітамін ВІ2).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Застосування ізоніазиду у період вагітності можливе з урахуванням співвідношення користь/ризик у дозі до 10 мг/кг маси тіла на добу. При цьому необхідно враховувати, що ізоніазид проникає крізь плаценту і може спричинити розвиток мієломенінгоцеле та гіпоспадії, геморагій (унаслідок гіповітамінозу К), затримку психомоторного розвитку плода.
Ізоніазид проникає в грудне молоко з досягненням концентрацій, які порівнюються з концентраціями у плазмі крові, що може спричинити розвиток гепатиту та периферичних невритів у дитини, тому необхідно вирішити питання про припинення годування груддю або припинення застосування препарату.
Діти.
Застосовують дітям віком від 2 років.
Особливості застосування.
У результаті монотерапії Ізоніазидом утворюються стійкі штами мікобактерій, тому його застосовують у комбінації з іншими протитуберкульозними засобами. Необхідно правильно підбирати дозу відповідно до спроможності інактивувати ізоніазид. Перед призначенням Ізоніазиду доцільно визначати швидкість його інактивації за вмістом активних речовин у крові та сечі. Пацієнтам, у яких спостерігається швидка інактивація, Ізоніазид призначають у вищих дозах. Для зменшення побічних ефектів одночасно з Ізоніазидом призначають піридоксину гідрохлорид (внутрішньо або внутрішньом'язово) або глутамінову кислоту, тіаміну хлорид чи тіаміну бромід (внутрішньом'язово), натрієву сіль АТФ.
Усім пацієнтам потрібно контролювати функцію печінки у процесі лікування.
Потрібно дотримуватись спеціальних запобіжних заходів для пацієнтів з порушеннями функції печінки. Будь-яке погіршення функції печінки у цих хворих є показанням для припинення лікування.
Якщо рівень ACT в сироватці крові зросте більш, ніж у три рази або підвищиться рівень білірубіну, прийом препарату необхідно припинити.
Слід бути обережними, призначаючи Ізоніазид пацієнтам, які страждають на цукровий діабет, хронічний алкоголізм, при тяжких порушеннях функцій печінки або нирок, у пацієнтів, які приймають інші потенційно гепатотоксичні препарати.
Ризик ізоніазидіндукованої гепатотоксичності зростає у пацієнтів віком від 35 років, особливо жіночої статі, у осіб з повільною інактивацією препарату, у ВІЛ-інфікованих, пацієнтів з недостатнім харчуванням, у пацієнтів з нейропатією.
При появі перших симптомів гепатиту (відчуття нездужання, стомлюваність, нудота, відсутність апетиту) лікування слід негайно припинити.
Ізоніазид не слід призначати особам з серйозними побічними реакціями на лікарські засоби, включаючи медикаментіндуковані захворювання печінки.
Не рекомендується прийом препарату у дозі понад 10 мг/кг, у період вагітності, легенево-серцевій недостатності III ступеня, артеріальній гіпертензії II-III ступеня, ішемічній хворобі серця, захворюваннях нервової системи, бронхіальній астмі, псоріазі, екземі у фазі загострення, гіпотиреозі.
Не слід призначати ізоніазид при епілепсії, схильності до судомних нападів. Ізоніазид з обережністю призначають пацієнтам з психозами в анамнезі. У хворих на цукровий діабет можливий позитивний результат глюкозуричного тесту. Пацієнтам, у яких є ризик розвитку нейропатії чи піридоксинової недостатності (хворі на діабет, хронічний алкоголізм, пацієнти з гіпотрофією, з термінальною стадією ниркової недостатності, вагітні, ВІЛ-інфіковані), слід призначати піридоксин.
Ізоніазид не слід приймати під час вживання їжі. Дослідження показали, що біодоступність ізоніазиду значно знижується, коли його застосовують разом з їжею. Під час лікування слід уникати вживання алкогольних напоїв.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Немає даних про те, що ізоніазид може впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом і роботі з іншими механізмами. Водіям та операторам складних механізмів
слід враховувати ймовірність розвитку побічних ефектів з боку нервової системи, що можуть вплинути на здатність концентрувати увагу та швидкість реакції.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При призначенні ізоніазиду пацієнтам з повільною інактивацією препарату, які одночасно
отримують парааміносаліцилову кислоту, тканинна концентрація препарату може бути
підвищена, внаслідок чого зростає ризик розвитку побічних ефектів.
Ізоніазид може сповільнювати печінковий метаболізм деяких лікарських препаратів, що
може призвести до збільшення токсичності. До таких препаратів відносяться: карбамазепін,
примідон, фенітоїн, діазепам, триазолам, хлорзоксазон, дисульфірам.
Ізоніазид може зменшити терапевтичний ефект леводопи.
Одночасне застосування ізоніазиду:
з рифампіцином – підвищення ризику ураження печінки;
з глюкокортикостероїдами – підвищується метаболізм та елімінація ізоніазиду;
з ітраконазолом – можливе істотне зниження концентрації останнього в сироватці крові і
відсутності терапевтичного ефекту. Одночасне застосування не рекомендується;
з кетоконазолом – може зменшити рівень кетоконазолу в сироватці крові: потрібно
контролювати концентрацію препарату в крові і при необхідності збільшити дозу;
з ацетамінофеном – збільшує токсичність останнього за рахунок генерації і накопичення
токсичних метаболітів у печінці, що може призвести до серйозних побічних реакцій;
з теофіліном – зростає концентрація теофіліну у плазмі крові: потрібно контролювати рівень
теофіліну в крові і відповідно коригувати дози препарату;
з вальпроатом – зростає концентрація вальпроату у плазмі крові: дози вальпроату слід
коригувати;
зі ставудином – підвищений ризик дистальної сенсорної нейропатії;
з зальцитабіном у ВІЛ-інфікованих пацієнтів – кліренс ізоніазиду подвоюється, тому треба
контролювати концентрацію ізоніазиду і зальцитабіну для забезпечення ефективності
лікування;
з вітаміном В6 і глутаміновою кислотою – знижується імовірність побічних ефектів
ізоніазиду;
з дифеніном – посилює протиаритмічні властивості дифеніну.
Також може бути потенційна взаємодія ізоніазиду з продуктами харчування, що містять
гістамін і тирамін (твердий сир, червоне вино, тунець, тропічні риби): можуть розвинутись
побічні реакції, такі як головний біль, пітливість, відчуття серцебиття, припливи, артеріальна
гіпотензія.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Ізоніазид – протитуберкульозний засіб; діє бактерицидно, пригнічує синтез міколієвих кислот, що є найважливішим компонентом клітинної стінки мікобактерій. Особливо активний відносно мікроорганізмів, які швидко розмножуються (у тому числі розташованих внутрішньоклітинно).
Фармакокінетика. Ізоніазид швидко і повністю абсорбується при прийомі внутрішньо, їжа знижує абсорбцію і біодоступність. На показник біодоступності великий вплив має ефект «першого проходження» через печінку. Час, необхідний для досягнення максимальної концентрації (ТСmax) – 1-2 години, максимальна концентрація (Сmax) після прийому внутрішньо одноразової дози 300 мг – 3-7 мкг/мл. Зв'язок з білками незначний – до 10 %. Об'єм розподілу – 0,57–0,76 л/кг. Добре розподіляється по всьому організму, проникаючи в усі тканини і рідини, включаючи цереброспінальну, плевральну, асцитичну; високі концентрації створюються у легеневій тканині, нирках, печінці, м'язах, слині і мокротинні. Проникає через плацентарний бар'єр і в грудне молоко.
Піддається метаболізму в печінці шляхом ацетилювання з утворенням неактивних продуктів. У печінці ацетилюється N-ацетилтрансферазою з утворенням N-ацетилізоніазиду, який потім перетворюється на ізонікотинову кислоту і моноацетилгідразин, що чинить гепатотоксичну дію шляхом утворення змішаної оксидазної системи цитохрому Р450 при N-гідроксилюванні активного проміжного метаболіту. Швидкість ацетилювання генетично детермінована; у людей з повільним ацетилюванням N-ацетилтрансферази. Є інгібітором ферментної системи СУР2С9 CYP2E1 у печінці. Період напіввиведення для «швидких ацетиляторів» –
0,5-1,6 години; для «повільних» – 2,5 години. При нирковій недостатності період напіввиведення може зростати до 6,7 год. Період напіввиведення у дітей віком від 1,5 до
15 років – 2,3-4,9 години, а у немовлят – 7,8-19,8 години (що пояснюється недосконалістю процесів ацетилювання у немовлят). Незважаючи на те, що показник періоду напіввиведення значно варіює залежно від індивідуальної інтенсивності процесів ацетилювання, середнє значення періоду напіввиведення становить 3 години (прийом внутрішньо 600 мг) і
5,1 години (900 мг). При повторних призначеннях період напіввиведення скорочується до
2-3 годин.
Виводиться в основному нирками: протягом 24 годин виводиться 75-95 % препарату, в основному у формі неактивних метаболітів – N-ацетилізоніазиду та ізонікотинової кислоти. При цьому у «швидких ацетиляторів» вміст N-ацетилізоніазиду становить 93 %, а у «повільних» – не більше 63 %. Невеликі кількості виводяться з фекаліями. Препарат видаляється з крові під час гемодіалізу; 5 годинний гемодіаліз дозволяє видалити з крові до 73 % препарату.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина з фруктовим запахом.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 30 °С. Заморожування не допускається.
Упаковка. По 100 мл, по 200 мл у флаконі полімерному; по 1 флакону у пачці з картону.
По 100 мл, 200 мл, 500 мл у флаконах полімерних.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ТОВ «Юрія-Фарм».
Місцезнаходження. Источник
03680, Україна, м. Київ, вул. М. Амосова, 10. Тел./факс: (044) 275-01-08, 275-92-42.