ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
УКРЕОТИД
(Uсreotidе)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: octreotidum;
основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна рідина без запаху;
склад: 1 мл розчину містить 0,1мг октреотиду;
допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Гормони, що гальмують ріст. Октреотид. Код АТС НО 1СВ 02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Синтетичне похідне гормону соматостатину, що виявляє подібні з ним фармакологічні ефекти, але має більш тривалу дію. Знижує секреціюСТГ, ТТГ, чинить антитиреоїдну, спазмолітичну дію. Знижує кислотопродукцію, моторику ШКТ. Пригнічує патологічно підвищену секрецію гормону росту, пептидіві серотоніну, що продукуються у гастроентеро-панкреатичній ендокринній системі. У нормі знижує секрецію гормону росту, що спричинюється аргініном, стресом та інсуліновою гіпоглікемією; секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину й інших пептидів гастроентеропанкреатичної ендокринної системи, що спричинюється прийомом їжі, а також секрецію інсуліну і глюкагону, що стимулюється аргініном; секрецію тиреотропіну, що спричинюється тиреоліберином. Пригнічення секреції гормону росту в октреотиді (на відміну від соматостатину) проходить у значно більшій мірі, ніж інсуліну. Введення октреотиду не супроводжується феноменом гіперсекреції гормонів за механізмом “негативного зворотного зв’язку". Ухворих на акромегалію знижує концентрацію гормону росту і /або соматомедину А вплазмі крові. Клінічно значуще зниження концентрації гормону росту (на 50% ібільше) відмічається майже у всіх хворих, нормалізація ж вмісту гормону росту вплазмі (менше 5 нг/мл) досягається приблизно у половини хворих. Прикарциноїдних пухлинах призначення октреотиду може приводити до зменшення вираженості симптомів захворювання, у першу чергу таких, як припливи і діарея, клінічне поліпшення супроводжується зниженням концентрації серотоніну в плазміі екскреції 5-гідроксііндол оцтової кислоти із сечею. При пухлинах, що характеризуються гіперпродукцією вазо активного інтестинального пептиду (ВІПоми), зменшує секреторну діарею. Можливо уповільнення або припинення прогресу вання пухлини, навіть зменшення її розмірів і особливо метастазів упечінку. Клінічне поліпшення, як правило, супроводжується зменшенням (майже до нормальних значень) концентрації вазо активного інтестинального пептиду (ВІП) уплазмі. При глюкагономах, незважаючи на помітне зменшення некротизуючогомігруючого висипу, не робить будь-якого істотного впливу на перебіг цукрового діабету (який часто спостерігається при глюкагономах) і, як правило, не приводить до зниження потреби в інсуліні або пероральних цукрознижувальнихзасобах. У хворих на діарею викликає її зменшення, що супроводжується збільшенням маси тіла, часто відмічається швидке зниження концентраціїглюкагону в плазмі, проте при тривалому лікуванні цей ефект не зберігається. Водночас симптоматичне поліпшення залишається стабільним тривалий час. Пригас триномах (синдромі Золлінгера-Еллісона) октреотид застосовують якмоно терапію або в комбінації з блокаторами Н2-рецепторів і інгібіторами протонного насоса, може знизити утворення соляної кислоти вшлунку, можливо зменшення вираженості й інших симптомів, імовірно пов’язаних із синтезом пептидів пухлиною, у тому числі припливів. У деяких випадках відмічається зниження концентрації гастрину в плазмі. У хворих з інсулін омамизменшує рівень імунореактивного інсуліну в крові (цей ефект, однак, може бути короткочасним – близько 2 год). У хворих з операбельними пухлинами може забезпечити відновлення і підтримку нормо глікемії в передопераційному періоді. У хворих із неоперабельними доброякісними і злоякісними пухлинами контроль глікемії може поліпшуватися і без одночасного тривалого зниження рівня інсулінув крові. У хворих, в яких рідко спостерігаються пухлини, що гіперпродукуютьрилізинг-фактор гормону росту (соматолібериноми), октреотид зменшує вираженістьсимптомів акромегалії.
Фармакокінетика. Після підшкірного введення адсорбція швидка і повна. Час досягнення максимальної концентрації (Т max) – 30 хв. Максимальна концентрація в плазмі крові (С max) 5,2 мг/мл при дозі 0,1 мг. Зв’язок з білками плазми – 65%, з форменими елементами крові - дуже незначний. Об’єм розподіл установить 0,27 л/кг. Загальний кліренс – 160 мл/хв. Період напів виведення (Т 1/2) – 100 хв. Близько 32% виводиться в незміненому вигляді із сечею. Після внутрішньо венного введення, виведення здійснюється в дві фази, з Т 1/2 – 10 і 90хв відповідно. У пацієнтів літнього віку знижується кліренс, а Т 1/2збільшується. При тяжкій нирковій недостатності кліренс зменшується вдвічі.
Показання для застосування. Акромегалія (за відсутності достатнього ефекту від хірургічного лікування, променевої терапії і лікуванняагоністами допаміну; у неоперабельних хворих, а також у хворих, що відмовилися від хірургічного лікування); купірування симптоматики пухлингастроентеропанкреатичної ендокринної системи (карциноїдної пухлини з наявністюкарціноїдного синдрому; пухлини, що характеризуються гіперпродукцієювазо активного інтестинального пептиду – ВІПоми; глюкагонома; гас триноми (синдромЗоллінгера-Еллісона); інсулін оми; пухлини, що характеризуються гіперпродукцієюсоматоліберину – соматолібериноми); рефрактерна діарея у хворих на СНІД. Гострий панкреатит. Профілактика ускладнень після операцій на підшлунковій залозі; припинення кровотеч і профілактика повторної кровотечі з варикознорозширених вен стравоходу при цирозі печінки (у комбінації з ендоскопічноюсклерозуючою терапією).
Спосіб застосування та дози. Підшкірно, внутрішньо венно краплино. Підшкірно при акромегалії – у початковій дозі 50 – 100мкг, з інтервалами 8 або 12 год. Надалі підбір дози оснований на щомісячних визначеннях концентрації гормону росту в крові, аналізі клінічних симптомів іпереносимості препарату. Для більшості хворих добова доза становить 200–300 мкг. Не слід перевищувати максимальну дозу, що становить 1,5 мг на добу. Якщо після 3місяців лікування не відмічається достатнього зниження вмісту гормону росту та поліпшення клінічної картини захворювання, терапію слід припинити. При ендокринних пухлинах гастроентеропанкреатичної системи – підшкірно, у початковій дозі по 50 мкг 1–2 рази на добу. Надалі залежно від досягнутого клінічного ефекту, впливу на вміст гормонів, що виробляються пухлиною (увипадку карциноїдних пухлин – вплив на виділення 5-гідроксііндол оцтової кислоти ізсечею), і переносимості дозу можна поступово збільшити до 100–200 мкг 3 разина добу. При рефрактерній діареї у хворих на СНІД - підшкірно, у початковій дозі 100 мкг 3 рази на добу. Якщо після одного тижня лікування діарея не припиняється, дозу збільшують (за умови нормальної переносимості) до 250 мкг 3рази на добу. При неефективності терапії протягом тижня (у дозі 250 мкг 3 разина день) лікування припиняють. Для профілактики ускладнень після операцій на підшлунковій залозі – підшкірно, першу дозу 100 мкг за годину до лапаротомії, після операції – по 100 мкг 3 рази на добу протягом 7 наступних днів.
Побічна дія. Анорексія, нудота, блювання, абдомінальні болі спастичного характеру, метеоризм, діарея, стеаторея (без явищ мальабсорбції); гострий гепатит безхолестазу, гіпербілірубінемія, підвищення активності “печінкових” трансаміназ іЛФ, γ-глутамілтрансфер ази; гострий панкреатит; алопеція. Тривале застосування – холелітіаз, реактивний панкреатит, зниження толерантності доглюкози (зумовлено гальмуванням секреції інсуліну), стійка гіперглікемія, гіпоглікемія, алергічні реакції. Місцеві ефекти: болючість у місці введення, свербіжа, печіння, гіперемія шкіри, припухлість.
Протипоказання. Гіпер чутливість до октреотиду. З обережністю – жовчокам’янахвороба, цукровий діабет, вагітність, період лактації.
Передозування. Симптоми: короткочасне зниження ЧСС, припливи кровідо обличчя, абдомінальні болі спастичного характеру, діарея, нудота, відчуття пустоти в шлунку.
Лікування – симптоматична терапія.
Особливості застосування. При пухлинах гіпофіза необхідно ретельне спостереження за хворими через можливе збільшення розмірів пухлин з розвитком звуження полів зору. У цих випадках слід розглянути необхідність застосування інших методів лікування. При лікуванні гастроентеропанкреатичних ендокринних пухлин в окремих випадках може виникнути раптовий рецидив симптомів. У хворих з інсулін омами на фоні лікування може відмічатися збільшення вираженості і тривалості гіпоглікемії. Вираженість побічних ефектів з боку ШКТ зменшується при введенні препарату в проміжках між прийомами їжі або перед сном. Перед початком і в процесі лікування (кожні 6–12міс.) – УЗД жовчного міхура. Камені в жовчному міхурі, якщо все ж таки вони виявляються, як правило, безсимптомні. За наявності клінічної симптоматики показано консервативне лікування (наприклад застосування препаратів жовчних кислот) або оперативне втручання. Необхідно уникати декількох ін’єкцій у те саме місце через короткі інтервали часу. Перед введенням розчин підігріти до кімнатної температури. Застосування під час вагітності й в період лактації – тільки за абсолютними показаннями. Коливання концентрації глюкози в крові можна зменшити більш частим введенням менших доз. У період лікування необхідний систематичний контроль концентрації глюкози, особливо у пацієнтів із кровотечами з варикозно розширених вен стравоходу, прицирозі печінки підвищений ризик розвитку інсулінзалежного цукрового діабету.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Зменшує всмоктування циклоспорину, уповільнює всмоктування циметидину. Необхідно коригування доз одночасно застосовуваних сечогінних засобів, бета-адреноблокаторів, інсуліну, пероральнихгіпоглікемічних препаратів. При одночасному застосуванні Укреотиду табромокриптину біодоступність останнього підвищується. Є дані, що аналогисоматостатину можуть зменшувати метаболізм препаратів, які метаболізуютьсяферментами цитохрому Р 450 (може бути обумовлено супресією гормону росту). Оскільки неможливо виключити подібні ефекти Укреотиду, препарати, якіметаболізуються ферментами системи цитохрому Р 450 і які мають вузький терапевтичний діапазон доз, слід призначати з обережністю. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла місці при температурі від 80С до 200С. Термін придатності – 2 роки.