ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
КЛАЦИД СР
(KLACID® SR)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: кларитроміцин; 6-О-метил еритроміцин А;
основні фізико-хімічні властивості: таблетка, вкрита оболонкою, овальної форми, жовтого кольору;
склад: 1 таблетка містить 500 мг кларитроміцину;
допоміжні речовини: кислота лимонна безводна, натрію альгінат, натрію кальцію альгінат, лактоза, повідон К 30, тальк , кислота стеаринова , магнію стеарат;
оболонка: метилгідроксипропіл целюлоза, полі етиленгліколь 400, полі етиленгліколь 8000, титану діоксид, лак хіноліновий жовтий (Е-104) алюмінієвий, кислота сорбінова.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою, пролонгованої дії.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди. Код АТС J01FA09.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Кларитроміцин –напівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Антибактеріальна діякларитроміцину визначається його зв’язуванням з 5OS-рибосомальною субодиницеючутливих бактерій та пригніченням біосинтезу білка. Таблетки пролонгованої діїє однорідною кристалічною основою, яка при проходженні через шлунково-кишковий тракт забезпечує тривале вивільнення діючої речовини.
Препарат виявляє високу ефективність in vitro проти широкого спектра аеробних та анаеробних грам позитивних і грам негативних мікро організмів, включаючи госпітальні штами.
Кларитроміцин in vitro високоефективний проти Legionella pneumophila таMycoplasma pneumonie.
Дослідження in vitro показали, що штами Enterobacteriaceae таPseudomonas, як і грам негативні бактерії, що не ферментують лактозу, нечутливі до кларитроміцину.
Кларитроміцин високоефективний проти більшості штамів, що зазначені нижче. Його ефективність підтверджена як in vitro, так і клінічно при інфекціях, спричинених цими мікро організмами.
Аеробні грам позитивні мікро організми:
Staphylococcus aureus,
Streptococcus pneumoniae,
Streptococcus pyogenes,
Listeria monocytogenes.
Аеробні грам негативні мікро організми:
Haemophilus influenzae,
Haemophilus parainfluenzae,
Moraxella catarrhlis,
Neisseria gonorrhоeae,
Legionella pneumophila.
Інші мікро організми:
Mycoplasma pneumonia,
Chlamydia pneumonia (TWAR).
Мікобактерії:
Mycobacterium leprae,
Mycobacterium kansaii,
Mycobacterium chelonae,
Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium сomplex (MAC), які включають Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellueare.
Бета-лактамази мікро організмів не впливають на ефективністькларитроміцину.
Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну таоксациліну, стійкі до кларитроміцину.
Дослідження in vitro показали ефективність кларитроміцину проти більшості штамів мікро організмів, перелічених нижче, однак його ефективність не підтверджується клінічними дослідженнями і практичне застосування залишаєтьсянез’ясованим.
Аеробні грам позитивні мікро організми:
Streptococcus agalactiae,
Streptococci (групи C,F,G),
Viridans group streptococci.
Аеробні грам негативні мікро організми:
Bordetella pertussis,
Pasteurella multocida.
Анаеробні грам позитивні мікро організми:
Clostridium perfringens,
Peptococcus niger,
Propionibacterium acnes.
Анаеробні грам негативні мікро організми:
Bacteriodes melaninogenicus.
Спірохети:
Borrelia burgdorferi,
Treponemsa pallidum.
Кампілобактерії:
Campylobacter jejuri.
Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини ємікро біологічно активний 14-гідрокси–кларитроміцин. Мікробіологічна активність метаболіту така ж сама, як і в материнської субстанції, або в 1 - 2 рази слабшадля більшості мікро організмів, за винятком H. influenzae, відносно до якого ефективність метаболіту у 2 рази вища. Материнська субстанція та її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект щодо H. influenzae вумовах in vitro та in vivo залежно від штаму мікро організму.
Фармакокінетика. Кларитроміцин метаболізується в системіцитохрому Р 450 ЗА (СYP3A) печінки. Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При багаторазовому прийомі дози препарату кумуляції не виявлено і характер метаболізму в організмі людини не змінюється.
Кларитроміцин зв’язується з білками плазми крові на 70% у концентрації від 0,45 до 4,5 мкг/мл. При концентрації 45 мкг/мл зв’язування зменшується до 41%, певно через насичення місць зв’язування. Це спостерігається тільки при концентраціях, які у багато разів перевищують терапевтичну.
Прийом кларитроміцину з пролонгованою дією внутрішньо в дозі 500 мг надень дозволяє підтримувати однакові рівні максимальних концентраційкларитроміцину та 14-гідрокси-кларитроміцину у плазмі крові. Рівноважні максимальні концентрації (Cmax) кларитроміцину та 14-гідрокси-кларитроміцину у плазмі становлять відповідно 1,3 та 0,48 мкг/мл. Періоди напів виведення препарату та його метаболіту становили відповідно 5,3 та 7,7 години.
При прийомі таблеток кларитроміцину з пролонгованою дією внутрішньо вдозі
1 000 мг на день (2 таблетки по 500 мг) рівноважні максимальні концентрації кларитроміцину та 14-гідрокси-кларитроміцину становлять у середньому 2,4 мкг/мл та 0,67 мкг/мл відповідно. Періоди напів виведення препарату та його основного метаболіту становлять відповідно 5,8 та 8,9 години. Час, необхідний для досягнення максимальної концентрації (Тmax) при прийомі доз по 500 мг і 1 000 мг на добу, становить близько 6 годин. Урівноважному стані концентрація 14-гідрокси-кларитроміцину не збільшується пропорційно дозам кларитроміцину, а періоди напів виведення кларитроміцину тайого основного метаболіту збільшуються з підвищенням дози. Нелінійний характер фармакокінетики кларитроміцину пов’язаний зі зменшенням утворення 14-гідроксильованого та N - деметильованого метаболітів при застосуванні більш високих доз.
Із сечею виводиться близько 40% дози кларитроміцину, через кишечник –близько 30%.
Кларитроміцин і 14-гідрокси-кларитроміцин широко розподіляються утканинах та рідинах організму. Після перорального прийому вміст кларитроміцинуу спинномозковій рідині залишається невисоким (1 - 2 % від рівня у сироватці крові при нормальному стані гематоенцефалічного бар’єра). Вміст у тканинах звичайно у декілька разів вищий ніж вміст у сироватці крові.
Порушення функції печінки.
Для пацієнтів з помірними та тяжкими порушеннями функції печінки, алезі збереженою функцією нирок, коригування дози кларитроміцину не потрібно. Рівноважні концентрації у плазмі крові та системний кліренс кларитроміцину не відрізняється у хворих даної групи та здорових пацієнтів.
Рівноважні концентрації 14-гідрокси-кларитроміцину у хворих з порушенням функції печінки нижчі, ніж у здорових людей.
Порушення функції нирок.
При порушенні функції нирок збільшуються мінімальний та максимальний вміст кларитроміцину у плазмі крові, період напів виведення та площа кривої“концентрація–час” кларитроміцину та 14-гідрокси-кларитроміцину. Константа елімінації та виведення із сечею зменшуються. Ступінь змін цих параметрів залежить від ступеня порушення функції нирок.
Пацієнти похилого віку.
У пацієнтів похилого віку рівень кларитроміцину та 14-гідрокси-кларитроміцину в крові був вищим, а виведення повільніше порівняно з такими у молодих людей. Зміни фармакокінетики у людей похилого віку пов’язанів першу чергу зі змінами кліренсу креатині ну та функціонального стану нирок, ане з віком пацієнта.
Показання для застосування. Захворювання, що спричинені збудниками, чутливими до кларитроміцину:
- інфекції носоглотки та придаткових пазух: фарингіт, синусити, отит;
- інфекції бронхолегеневої системи: бронхіт і пневмонія;
- інфекції шкіри та м’яких тканин легкої та середньої тяжкості, такіяк фолікуліти, бешиха.
Спосіб застосування та дози. Звичайна доза Клациду СР для дорослих ідітей старше 12 років становить 500 мг один раз на добу. При тяжких інфекціях можна збільшити дозу до 1 000 мг на добу. Таблетку потрібно приймати під часїди, ковтаючи її цілою. Курс лікування становить 5 -14 днів, за винятком пневмонії та синуситу, тривалість лікування яких потребує 6 - 14 днів.
Клацид СР, таблетки пролонгованої дії не може бути призначений пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатині ну< 30 мл/хв), оскільки неможливо зменшити дозу у таблетці. Для цієї групи пацієнтів пропонується Клацид 250 мг, таблетки, вкриті оболонкою.
Побічна дія. Відмічаються нудота, диспепсія, біль у животі, блювання, діарея, головний біль, зміна смакових відчутів і транзиторнепідвищення рівнів печінкових ферментів.
При застосуванні препарату рідко спостерігаються порушення функції печінки, печінково-клітинний та/або холестатичний гепатит з жовтухою або безнеї. Дуже рідко спостерігаються випадки печінкової недостатності з летальним кінцем.
Алергічні реакції, такі як кропив’янка, висип, анафілаксія, синдром Стівенса -Джонсона/токсичний епідермальний некроліз.
Транзиторні явища з боку центральної нервової системи: запаморочення, безсоння, кошмарні сновидіння, дзвін у вухах, сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації, психоз і деперсоналізація, тимчасова втрата слухупід час прийому кларитроміцину.
Глосит, стоматит, кандидоз ротової порожнини та зміна кольору зубів. Дуже рідко - гіпоглікемія.
Лейкопенія та тромбоцит опенія.
При прийомі кларитроміцину були повідомлення про подовження інтервалуQT, шлуночкову тахікардію та Torsades de Pointes, панкреатит і судоми.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до препаратів групи макролідів і компонентів препарату;
тяжкі захворювання нирок (кліренс креатині ну < 30 мл/хв);
одночасний прийом кларитроміцину з препаратами астемізол, цизаприд, пімозид і терфенадин ;
порфірія;
тяжкі захворювання печінки.
Передозування. Прийом великої дози кларитроміцину може спричинити симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея). В одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину були описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія тагіпоксемія.
У разі передозування необхідно видалити не абсорбований препарат із шлунково-кишкового тракту та призначити хворому симптоматичне лікування. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз суттєво не впливають на рівенькларитроміцину у сироватці, що характерно і для інших препаратів групимакролідів.
Особливості застосування.
За наявності хронічних захворювань печінки слід регулярно контролю вати рівень ферментів сироватки крові.
У разі одночасного призначення з варфарином слід контролю вати протромбі новий час.
Необхідно проводити визначення чутливості мікро організмів до кларитроміцину.
Можливий розвиток перехресної резистентності міжкларитроміцином та іншими макролідними препаратами, такими як лінкоміцин ікліндаміцин.
Зміна кольору зубів є оборотною, колір відновлюється за допомогою професіональної чистки зубів у стоматолога.
Вагітність і лактація. Безпека застосування кларитроміцину для лікування вагітних і жінок, які годують груддю, не вивчена. Тому під час вагітності та годування груддю рекомендується призначати Клацид СР тільки у тих випадках, коли немає іншого вибору, а ризик, пов’язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду для матері та плоду.
Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами відсутній.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасний прийом кларитроміцину з препаратами, які метаболізуються за участі цитохрому Р 450 3А (CYP3A), може призвести до збільшення концентрації таких препаратів у плазмі крові, якалпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжка, лов астатин, метил преднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин), пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам, вінбластин. Подібний механізм взаємодії відмічено при застосуванні лікарських препаратів фенітоїн, теофілін і вальпроат, які метаболізуються іншимізоферментом системи цитохрому Р 450. При одночасному прийомі теофіліну такарбамазепіну з кларитроміцином відмічено помірне, але вірогідне (р<0,05) підвищення вмісту теофіліну та карбамазепіну у плазмі крові. При одночасному прийомі кларитроміцину з інгібіторами гідрометилглутарил-КоА (ГМГ-КоА) редуктази (наприклад з лов астатином і симв астатином) описані нечасті випадкирабдоміолізу. При одночасному прийомі кларитроміцину з цизапридомспостерігалося підвищення концентрації останнього. Це може спричинитиподовження інтервалу QT, аритмію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію та тріпотіння–мерехтіння шлуночків. Подібні ефекти спостерігалися у пацієнтів, які приймали кларитроміцин одночасно з пімозидом.
Препарати групи макролідів впливають на метаболізм терфенадину. Рівеньтерфенадину в крові збільшується, що може супроводжуватися розвитком аритмії, подовженням інтервалу QT, аритмією, шлуночковою тахікардією, фібриляцєію та тріпотінням–мерехтінням шлуночків. Такі самі симптоми спостерігались і при одночасному прийомі астемізолу та препаратів групи макролідів.
Є повідомлення про розвиток тріпотіння–мерехтіння шлуночків при одночасному прийомі кларитроміцину, хінідину та дизопіраміду. При одночасному призначенні зазначених препаратів необхідно проводити моніторинг їх концентрацій в крові.
При одночасному прийомі кларитроміцину з дигоксином спостерігалося підвищення вмісту дигоксину у сироватці.
При одночасному пероральному прийомі кларитроміцину та зидовудину уВІЛ-інфікованих пацієнтів спостерігалося зниження рівноважної концентрації зидовудину. Оскільки кларитроміцин впливає на абсорбцію зидовудину, прийом цихдвох препаратів слід розподіляти в часі.
Ритонавір суттєво уповільнює метаболізм кларитроміцину при одночасному прийомі. При цьому значення Сmax кларитроміцину збільшується на 31%, мінімальна концентрація (Сmin) – на 182 %, площа кривої“концентрація-час” – на 77%. Спостерігається суттєве уповільнення процесу утворення 14-[R]-гідрокси - кларитроміцину. Немає необхідності коригувати дозукларитроміцину для пацієнтів з нормальною функцією нирок. Для пацієнтів знирковою недостатністю дозу слід коригувати відповідно до ступеня ниркових порушень. При кліренсі креатині ну 30-60 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%, максимальна доза 500 мг (1 таблетка з модифікованим вивільненням) 1 раз на добу. Пацієнтам з тяжкими захворюваннями нирок (кліренскреатині ну <30 мл/хв) Клацид СР взагалі не може бути призначений, оскільки немає можливості зменшити дозу.
При прийомі ритона віру не слід одночасно призначати більше, ніж 1 гкларитроміцину на добу.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі нижче 30°С в захищеному від світла місці, недоступному для дітей. Источник
Термін придатності – 3 роки.