ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
МЕРОНЕМ
(MERONEM)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: meropenem;
основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або світло-жовтого кольору;
склад: 1 флакон містить меропенему тригідрат еквівалентний 500 мг або 1000мг меропенему безводного;
допоміжні речовини: натрію карбонат безводний.
Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування.β-лактамні антибіотики. Карбапенеми.
Код АТС J01D H02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Меропенем – антибіотик класу карбапенемів дляпарентерального застосування, стійкий до дегідропептидази-1 людини. Меропенемчинить бактерицидну дію за рахунок впливу на синтез клітинної стінки бактерій. Легкість, з якою меропенем проникає через клітинну стінку бактерії, високий рівень стабільності до більшості b-лактамаз, і значна афінність до білків, щозв’язують пеніцилін (PBSs), пояснюють потужну бактерицидну дію меропенему щодо широкого спектра аеробних і анаеробних бактерій.
Мінімальні бактерицидні концентрації як правило такі ж, як і мінімальніінгібуючі концентрації. Меропенем стабільний у тестах на чутливість. Ці тести можуть бути проведені рутинним способом. Дослідження in vitro показали, щомеропенем діє синергетично з багатьма антибіотиками. Було показано in vitro іin vivo, що меропенем має пост антибіотичний ефект.
Чутливість до антибіотика визначається за такими критеріями та базується на фармакокінетичних параметрах та кореляції клінічних та мікробіологічних даних з діаметром зони пригнічення та MIC бактерій, що викликають інфекцію:
| Чутливість
| Метод оцінки
|
| Діаметр зони пригнічення росту (мм)
| MIC (мінімальна інгібуюча концентрація) (мг/л)
|
| Чутливі
| ≥ 14
| ≤ 4
|
| З проміжною чутливістю
| 12-13
| 8
|
| Нечутливі
| ≤ 11
| ≥ 16
|
Антибактеріальний спектр меропенему, що визначається in vitro, включає більшість клінічно значущих грам позитивних і грам негативних, аеробних і анаеробних видів бактерій, а саме:
Грам позитивні аероби:
Bacillus spp., Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus faecalis,Enterococus liquifaciens, Enterococcus avium, Erysipelothrix rhusiopathiae,Listeria monocytogenes, Lactobacillus spp., Nocardia asteroides, Staphylococcusaureus (пеніцилін азонегативні і позитивні); Staphylococci коагулазонегативні, включаючи Staphylococus epidermidis, Staphylococcus saprophiticus, Staphylococcuscapitis, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus xylosus, Staphylococcus warneri,Staphylococcus hominis, Staphylococcus simulans, Staphylococcus intermedius,Staphylococcus sciuri, Staphylococcus lugdunensis, Streptococcus pneumonia(чутливі і стійкі до пеніциліну), Streptococcus agalactiae, Streptococcuspyogenes, Streptococcus equi, Streptococcus bovis, Streptococcus mitis,Streptococcus mitior, Streptococcus milleri, Streptococcus sanguis,Streptococcus viridans, Streptococcus salivarius, Streptococcus morbillorum, стрептококи групи G, стрептококи групи F, Rhodococcus equi;
Грам негативні аероби:
Achromobacter хylosoxidans, Acinetobacter anitratus, Acinetobacterlwoffii, Acinetobacter baumannii, Aeromonas hydrophila, Aeromonas sorbria, Aeromonascaviae, Alcaligenes faecalis, Bordatella bronchiseptica, Brucella melitensis,Campylobacter coli, Campilobacter jejuni, Citrobacter freundii, Citrobacterdiversus, Citrobacter koseri, Citrobacter amalonaticus, Enterobacter aerogenes,Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae. Enterobacter sakazakii,Escherichia coli, Escherichia hermannii, Gardnerella vaginalis, Haemophilisinfluenzae (включаючи позитивні до b-лактамази і ампіцилін-резистентні штами),Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus ducreyi, Helicobacter pylori, Neisseriameningitidis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи позитивні до b-лактамази істійкі до пеніциліну і спектиноміцину штами), Hafnia alvei, Klebsiellapneumoniae, Klebsiella aerogenes, Klebsiella ozaenae, Klebsiella oxytoca,Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella morganii, Proteus mirabilis,Proteus vulgaris, Proteus penneri, Providencia rettgeri, Providencia stuartii,Providencia alcalifaciens, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides,Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas putida, Pseudomonas alcaligenes,Pseudomonas cepacia, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas stutzeri, Pseudomonaspseudomallei, Pseudomonas acidovorans, Salmonella spp., включаючи, Salmonellaenteridis/typhi, Serratia liquifaciens, Serratia rubidaea, Shigella sonnei,Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella dysenteriae, Vibrio cholerae.Vibrio parahaemolyticus, Vibrio vulnificus, Yersinia enterocolitica.
Анаеробні бактерії:
Actinomyces adontolyticus, Actinomyces meyeri, Bacteroides-Prevotella-Porphyromonasspp., Bacteroides fragilis, Bacteroides vulgatis, Bacteroides vorabilis,Bacteroides pneumosintes, Bacteroides coagulans, Bacteroides uniformis,Bacteroides distasonis. Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicon,Bacteroides eggerthii, Bacteroides capsillosis, Bacteroides buccalis,Bacteroides corporis, Bacteroides gracilis, Prevotella melaninogenica,Prevotella intermedia, Prevotella bivia, Prevotella splanchnicus, Prevotellaoralis, Prevotella disiens, Prevotella rumenicola, Prevotella ureolyticus,Prevotella oris, Prevotellaj buccae, Prevotella denticola, Prevotella levii,Porphyromonas asaccharolitycus, Bifidobacterium spp., Bilophilia wadswothia,Clostridium perfrigens, Clostridium bifementans, Clostridium ramosum,Clostridium sporogenes, Clostridium cadaveris, Clostridium sardellii,Clostridium butyricum, Clostridium clostridiiformis, Clostridium innocuum,Clostridium subterminale, Clostridium tertium, Eubacterium lentum, Eubacteriumaerofaciens, Fusobacterium mortiferum, Fusobacterium necrophorum, Fusobacteriumnucleatum, Fusobacterium varium, Mobiluncus curtisii, Mobiluncus mulieris,Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcussaccharolyticus, Peptococcus saccharolyticus, Peptococcus asaccharolyticus,Peptococcus magnus, Peptococcus prevotii, Propionibacterium acnes,Propionibacterium avidium, Propionibacterium granulosum.
Xanthomonas maltophilia, Enterococcus faecium і метицилінрезистентні стафілококи виявилися стійкими до меропенему.
Фармакокінетика. Внутрішньо венне вливання протягом 30 хвилин однієї дози Меронему здоровим добровольцям призводить до пікової концентрації вплазмі, що становить приблизно 11 мкг/мл для дози 250 мг, 23 мкг/мл для дози 500 мг і 49 мкг/мл для дози 1 г.
Однак немає абсолютної фармакокінетичної пропорційної залежності між введеною дозою та максимальною концентрацією або площею під кривою“концентрація-час”. Більше того, спостерігалося зменшення плазменого кліренса з 287 до 205 л/хв при підвищенні доз від 250 мг до 2 г.
Внутрішньо венна болюсна ін’єкція протягом 5 хвилин однієї дози Меронемуу здорових добровольців призводить до пікової концентрації в плазмі рівної приблизно 52 мкг/мл для дози 500 мг і 112 мкг/мл для дози 1 г.
Через 6 годин після внутрішньо венного введення препарату 500 мг рівеньмеропенему в плазмі знижується до 1 мкг/мл і менше. При введенні багаторазових доз з інтервалом у 8 годин у пацієнтів з нормальною функцією нирок кумуляціїмеропенему не відбувається.
У пацієнтів з нормальною функцією нирок період напів виведення становить 1 годину. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 2%.
Приблизно 70% внутрішньо венної дози виводиться з сечею в незмінному вигляді протягом 12 годин, після чого подальша екскреція з сечею незначна. Концентрація меропенему в сечі, що перевищує 10 мкг/мл, підтримується протягом 5 год після введення дози 500 мг. При режимах введення 500 мг кожні 8 годин або 1 г кожні 6 годин кумуляції меропенему в плазмі та сечі здорових добровольців не спостерігалося.
Єдиний метаболіт меропенему мікро біологічно не активний.
Меропенем добре проникає в більшість рідин та тканин організму, у томучислі в цереброспинальну рідину хворих на бактеріальний менінгіт, досягаючи концентрації, що перевищує необхідну для пригнічення більшості бактерій.
Дослідження у дітей показали, що фармакокінетика Меронему у дітей такасама, як і у дорослих. Період напів виведення меропенему у дітей до 2 років приблизно 1,5-2,3 години, спостерігається лінійна фармакокінетика в діапазоні доз 10-40 мг/кг.
Дослідження фармакокінетики у хворих на ниркову недостатність показали, що кліренс меропенему корелює з кліренсом креатині ну. У таких хворих доза корегується залежно від ступеня тяжкості ниркової недостатності.
Дослідження фармакокінетики у літніх пацієнтів показали зниженнякліренса меропенему, що корелювало зі зниженням кліренса креатині ну, пов’язанимз віком.
Дослідження фармакокінетики у пацієнтів із захворюваннями печінки показали, що захворювання печінки не виявляють впливу на фармакокінетикумеропенему.
Показання для застосування. Лікування інфекцій, спричинених одним або кількома чутливими до нього збудниками:
пневмонії, включаючи госпітальну;
менінгіт;
інфекції черевної порожнини;
інфекції сечового тракту;
гінекологічні інфекції, включаючи ендометрит та запальні захворювання малого таза;
інфекції шкіри та м’яких тканин;
септицемія;
емпірична терапія при підозрі на бактеріальну інфекцію у дорослих хворих із фебрильними епізодами на фоні нейтропенії, як моно терапія або в комбінації з антивірусними або протигрибковими препаратами.
Спосіб застосування та дози. Меронем повинен вводитися у вигляді внутрішньо венних ін’єкцій протягом 5 хвилин або внутрішньо венних вливань - від 15 до 30 хвилин.
Меронем, що вводиться шляхом внутрішньо венних ін’єкцій, треба розводити стерильною водою для ін’єкцій (5 мл на 250 мг меропенему). Це забезпечує концентрацію 50 мг/мл. Отриманий розчин повинен бути прозорий, безбарвний абозлегка жовтуватого кольору.
Меронем для внутрішньо венних вливань слід розводити одним із сумісних розчинників (50- 200 мл).
Меронем, порошок для внутрішньо венного введення, може бути розчинений утаких ін фузійних розчинах:
0,9% розчин хлориду;
5% або 10% розчин глюкози;
5% розчин глюкози з 0,02% натрію бікарбонату;
0,9% розчин натрію хлориду з 5% розчином глюкози;
5% розчин глюкози з 0,225% розчином натрію хлориду;
5% розчин глюкози з 0,15% розчином калію хлориду;
2,5% або 10% розчин манітолу.
Меронем не можна змішувати або додавати до інших лікарських засобів.
Дорослі.
Дозування і тривалість терапії повинні встановлюватися залежно від типуі тяжкості інфекції та стану пацієнта.
Рекомендуються такі добові дози:
500 мг внутрішньо венно кожні 8 годин при лікуванні пневмоній, інфекцій сечового тракту, гінекологічних інфекцій, таких як ендометрит і запальні захворювання органів малого таза, інфекцій шкіри і м’яких тканин.
1 г внутрішньо венно кожні 8 годин при лікуванні госпітальних пневмоній, перитоніту, при підозрі на бактеріальну інфекцію у хворих з нейтропенією, а такожпри септицемії. При лікуванні менінгіту рекомендована доза 2 г кожні 8 годин.
Як і при застосуванні інших антибіотиків, слід приділяти особливу увагупри призначенні Меронему як моно терапію хворим у критичному стані з відомою або підозрюваною інфекцією нижніх дихальних шляхів, викликаною Pseudomonasaeruginosa.
Рекомендується періодично проводити тести на чутливість при лікування інфекції, викликаної Pseudomonas aeruginosa.
Дозування препарату у хворих з нирковою недостатністю.
У пацієнтів з кліренсом креатині ну менше 51 мл/хв дози повинні бути зменшені таким чином:
| Кліренс
креатині ну
(мл/хв)
| Доза
(на основі одиниці
дози 500 мг, 1 г, 2 г)
| Частота
|
| 26-50
| одна одиниця дози
| кожні 12 годин
|
| 10-25
| половина одиниці дози
| кожні 12 годин
|
| < 10
| половина одиниці дози
| кожні 24 години
|
Меропенем виводиться при гемодіалізі. Якщо потрібне тривале лікуванняМеронемом рекомендується щоб одиниця дози (визначається залежно від типу і тяжкості інфекції) вводилася після завершення процедури гемодіалізу, щоб відновити ефективну концентрацію в плазмі. Досвіду застосування Меронему для лікування хворих, які знаходяться на перитонеальному діалізі, немає.
Дозування препарату у хворих з печінковою недостатністю.
У хворих з печінковою недостатністю немає необхідності у коригуванні дози.
Дозування препарату у пацієнтів похилого віку.
У пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок або кліренсом креатині ну > 50 мл/хв коригувати дозу не потрібно.
Дозування препарату у дітей.
Для дітей віком від 3-х місяців до 12-ти років рекомендована до застановить від 10 до 20 мг/кг маси тіла кожні 8 годин залежно від типу та тяжкості інфекції, чутливості патогенів, а також залежно від стану пацієнта. При масі тіла у дітей більше 50 кг повинні застосовуватися дози для дорослих.
При менінгіті рекомендована доза становить 40 мг/кг маси тіла кожні 8годин.
Немає досвіду щодо застосування препарату у дітей з нирковою недостатністю.
Побічна дія. Про серйозні побічні реакції повідомлялось дужерідко.
Локальні реакції при внутрішньо венному введенні: запалення в місці введення, тромбофлебіт, біль у місці ін’єкції.
Системні алергічні реакції: системні алергічні реакції (гіпер чутливість) дуже рідко можуть мати місце при застосуванні меропенему. Такими реакціями можуть бути ангіо невротичний набряк та анафілактичний шок.
Шкіра: висипання, свербіж, кропив’янка. Рідко спостерігалисьтяжкі шкірні реакції, такі як поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
Шлунково-кишковий тракт: біль у черевній порожнині, нудота, блювання, діарея. Є дані про псевдомембранозні коліти.
Кров: оборотна тромбоцитемія, еозинофілі я, тромбоцит опенія, лейкопенія танейтропенія (включаючи надзвичайно поодинокі випадки агранулоцит озу). У деяких хворих може мати місце позитивний прямий або непрямий тест Кумбса. Є дані про часткове скорочення часу утворення тромбопластину.
Функція печінки: повідомлялось про транзиторне зростання концентрацій білірубіну, трансаміназ, лужної фосфатази та молочної дегідрогенази в сироватці, кожного окремо або в комбінаціях.
Центральна нервова система: головний біль, парестезія. Повідомлялосьпро судоми, хоча причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням Меронему не доведено.
Інше: оральний та вагінальний кандидоз.
Протипоказання. Меронем протипоказаний особам, щомають гіпер чутливість до цього препарату. Діти віком до 3 місяців.
Передозування. Передозування може виникнути під час лікування, особливо в пацієнтів з нирковими розладами. Лікування передозування повинно бути симптоматичним. У пацієнтів з нормальною функцією нирок відбудеться швидке виведення препарату з сечею. У пацієнтів з порушеннями функції нирок можливе виведення меропенему і продуктів його розпаду шляхом гемодіалізу.
Особливості застосування. Пацієнти, у яких раніше спостерігалася підвищена чутливість до карбапенему, пеніциліні в та інших b-лактамних антибіотиків, можуть також мати підвищену чутливість до Меронему (так звана перехресна алергія). У разі виникнення таких реакцій введення меропенему слід припинити та призначити відповідне лікування.
У разі призначення Меронему хворим із захворюваннями печінки необхідно ретельно контролю вати рівні трансаміназ і білірубіну.
Як і в разі застосування інших антибіотиків, може мати місце посилення росту нечутливих мікро організмів, тому необхідно ретельне спостереження закожним хворим.
Препарат не рекомендується для лікування інфекцій, викликаних стафілококами, стійкими до метициліну.
Псевдомембранозний коліт спостерігався при застосуванні практично всіх антибіотиків, причому за ступенем тяжкості він може бути від легкого до небезпечного для життя. Отже, необхідно обережно застосовувати препарат ухворих із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, особливо зколітом. Необхідно враховувати можливість виникнення псевдомембранозногоколіту, якщо у хворого, що приймає антибіотик, виникає діарея. Дослідження показують, що токсин, який виробляється Clostridium difficile, є однією зосновних причин колітів, спричинених антибіотиками.
Як і при застосуванні інших антибіотиків, необхідна обережність при застосуванні Меронему як моно терапії у пацієнтів в критичному стані зі встановленою чи підозрюваною інфекцією нижніх дихальних шляхів, викликаноюPseudomonas aeruginosa.
Слід бути обережними при одночасному призначенні Меронему з потенційно токсичними для нирок препаратами.
Ефективність і безпечність застосування Меронему для лікування дітей до 3-х місяців не доведені. Разом з тим Меронем не рекомендується для застосування до досягнення вищезазначеного віку. Немає даних щодо застосування препарату удітей з порушеними функціями печінки і нирок.
Меронем ефективний як при самостійному застосуванні, так і в комбінації з іншими антимікробними агентами при лікуванні полі мікробних інфекцій.
Немає досвіду застосування меропенему для лікування дітей знейтропенією або з первинним/вторинним імунодефіцитом.
Вагітність.
Безпека застосування Меронему у жінок у період вагітності не була вивчена. Меронем може бути призначений під час вагітності, якщо, потенційна перевага виправдає потенційний ризик для плода. У будь-якому разі його застосування повинно здійснюватися під постійним наглядом лікаря.
Лактація.
Меронем може бути призначений жінкам, які годують груддю, якщо, надумку лікаря, потенційна перевага виправдає потенційний ризик для дитини. Доцільно припинити грудне годування.
Вплив на здатність керувати автомобілем чи працювати з технікою. Невпливає.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Необхідно дотримуватисьобережності при призначенні Меронему одночасно з потенційно токсичними длянирок ліками.
Пробенецид конкурує з меропенемомщодо тубулярного виведення і, отже, пригнічує ренальну секрецію, що призводить до подовження періоду напіврозпаду та підвищення концентрації меропенему вплазмі. Оскільки сила і тривалість дії Меронему, введеного без пробенециду, ідентичні, не рекомендується вводити пробенецид і Меронем одночасно.
Потенційний вплив Меронему на зв’язування білків іншими препаратами абоїх метаболізм не вивчався.
Меронем може зменшити рівень вальпроєвої кислоти в сироватці. Удеяких пацієнтів ці рівні можуть бути субтерапевтичними.
Меронем призначався одночасно з іншими лікарськими засобами без жодної небажаної фармакологічної взаємодії (крім пробенециду, про який згадано вище)
Умови татермін зберігання.Зберігати в недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі невище 30°С. Не заморожувати.
Розчин Меронему, приготований для внутрішньо венних ін’єкцій або внутрішньо венного вливання, рекомендується використати негайно, хоча приготовані розчини Меронему зберігають стабільність при кімнатній температурі (до 25оС) або при охолодженні (4оС). Дані стосовно умовта терміну зберігання розчинів Меронему показано в таблиці:
Розчинник
| Термін зберігання, години
|
| До 25оС
| 4оС
|
| Порошок, розведений водою для ін’єкцій, для болюсної ін’єкції
| 8
| 48
|
| Розчини (1-20 мг/мл) приготовані з:
0,9% натрію хлориду
| 8
| 48
|
| 5% глюкози
| 3
| 14
|
| 5% глюкози і 0,225% натрію хлориду
| 3
| 14
|
| 5% глюкози і 0,9% натрію хлориду
| 3
| 14
|
| 5% глюкози і 0,15% калію хлориду
| 3
| 14
|
| 2.5% або 10% розчин манніту для в/в вливань
| 3
| 14
|
| 10% глюкози
| 2
| 8
|
| 5% розчин глюкози і 0,02% бікарбонату натрію для внутрішньо венних ін’єкцій
| 2
| 8
|
Розчини “Меронему” не можна заморожувати.
Струсніть отриманий розчин перед введенням.
Всі флакони призначені тільки для одноразового використання.
Стандартні асептичні умови повинні застосовуватися під час приготування та введення препарату. Источник
Термін придатності – 4 роки.